Найважливішим днем у zжитті кожної людини є день її народження. Без нього у неї не було б жодного дня. Саме з цієї причини рідні та друзі намагаються ваш день народження якось відмітити, а іно-ді, навіть, перетворити його на свято.

У держави таким днем є дата її утворення. В Україні, наприклад, таким днем є День незалежності країни і є загальнодержавним святом. У Вселенських масштабах – це День народження нашої пла-нети і людства. Протягом шести днів творіння Бог завершив Свої творчі справи на Землі, і у зв’язку з такою подією, Він вирішив сьомий день – суботу відзначати по-особливому

– подарувати людству щотижневий святий спочинок.

Разом з тим, мудрий Творець хотів щоб цей день завжди нагадував людині її корені.

Вона не сліпа випадковість – людина створена за образом Божим, і усві-

домлення цього, завжди повинно спонукувати її бути гідною цього Взірця.

Як свідчить нам Священна історія, перші люди були дов-гожителями – жили сотнями років, і Божі постанови пере-давалися в усній формі. Однак

згодом, коли гріх відступництва почав намножуватися, Господь

вирішив ці постанови власно-руч записати у

письмовій фор-мі як моральний кодекс – Десять Божих Запові-дей. Та, деякі не зрозуміли усіх переваг цих за-повідей і, як на-слідок, почали шукати обхідних шляхів.

2013№ 10

У Вселенських масштабах

– це День народження

нашої планети і людства

Мудрий Творець

хотів щоб цей день завжди

нагадував людині її

корені

День народження планети ЗемляДень народження планети Земля

АнонсиЧому Бог сказав: «Пам’ятай...»?

Пам’ятник творіння

День народження Землі

стор.

2стор.

3стор.

4Найкращий час для сім’ї

Мнение эксперта

Чиїм авторитетом?

стор.

5стор.

6стор.

7

2 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

«Дослідження природи повинно вести до тої ж мети, що й релігія. Бо й природа є певним Євангелієм, що звіщає творчу силу, премудрість і велич Божу». Михайло ЛоМоНоСов

Пам’ятай!

Чому Бог сказав:

«Пам'ятай...»? Тому, що забути про День спокою,

- значить, забути про

Творця

Чи давав коли-небудь Бог

людині привілей обирати свій власний день

спокою? Ні, не давав

Що ж Йому зробити такого, що могло б постійно вказувати людству звідки воно походить, а також, чим навічно затвердити Свій творчий Божественний авторитет?

Бог вирішив назавжди закарбувати в пам’яті переконливий вияв творчої сили, виділивши сьомий день тиж-ня творіння, як святий день спокою і нагадування. Він повинен був стати могут-ньою охороною Божого суверенітету, печат-кою, що підтверджує Його право керувати, яке належить Йому, як єдиному істинному Богу. «Пам'ятай день суботній, щоб святити його; ... бо шість днів створив Господь небо та землю, море та все, що в них... тому поблагословив Господь день суботній і освятив його» (Вихід 20:8-11).

Дивовижне рішення, приймає Божа всемогутність у справі творіння! Раз на тиждень суботнє нагадування про Нього оббігало б навколо землі, що обертається навколо своєї осі, до-сягаючи кожну людину звісткою про шість днів творіння. Чому Бог сказав: «Пам'ятай...»? Тому, що забути про День спокою, - значить, забути про Творця.

Як сатана міг зруйнувати довіру до Божого закону і спонукати людей замість цього слухатися його? Яку з десяти заповідей йому слід було ата-кувати? Очевидно, ту, яка вказувала на Божу творчу силу і Його право на управління.

Стратегією лукавого завжди була атака на авторитет Бога як Творця за двома напрямками. По-перше, через теорію еволюції з її доктриною природного відбору. По-друге, через

Найбільш розповсю- zджена форма сучасного скептицизму (невір’я) - це заперечення історії творіння, сумніви в тому, що Бог дійсно викликав світ до існування Своїм словом, як це стверджує Біблія. Бог явно перед-бачав що внаслідок від-ступництва через гріх, з’явиться безліч тлума-чень про створення світу. Тому Богу потрібно було зробити щось незвичай-не, щоб зберегти знання про Себе як Творця.

багатовікові зусилля знищити дотри-мання сьомого дня, як Дня спокою, оскільки це було постійним нагаду-ванням про творчу силу Бога.

Атаки сатани на суботу ввели ба-гатьох у непослух стосовно однієї із

Десяти заповідей. Починаючи з так званого навернення

язичеського римського імператора Костянтина, розгортається похмура історія відступу. Одні-єю з перших дій імпе-ратора, який тільки-но оголосив себе христи-янином, було видання

закону проти дотри-мання суботи і введення

інших законів, які містили розпорядження відпочивати

першого дня тижня. Це був день, який буйно відзначався як свято на честь язичницького бога сонця.

Протягом четвертого і п'ятого сто-літь перший день тижня був звеличе-ний папськими декретами з тим, щоб витіснити істинний біблійний день поклоніння. На жаль, упередження і неправдива інформація призвели до того, що тисячі християн закрили очі на цю підміну.

Чому мільйони продовжують до-тримуватися першого дня тижня, незважаючи на те, що це неможливо обґрунтувати Біблією. Здається, ніхто не заперечує того, що є власноруч написане Богом: «День сьомий - су-бота для Господа... не роби жодної справи». Однак мільйони не коряться йому. Ніхто не може спростувати не-заперечних свідчень язичницького походження неділі, проте мільйони святять цей день замість ясно за-повіданої суботи Десяти заповідей. Чому? Причина криється в спритних

просять Бога в молитвах благосло-вити їх дітей. Вони вірять, що Боже благословення змінює справи на добро. Сьомий день відрізняється від решти шести днів тому, що він містить Божі благословення.

Ще деякі питання. Чому Бог бла-гословив цей день? Тому, що Він створив світ за шість днів. Сьомий день був днем народження землі, пам'ятником могутнього діяння Бо-жого. Може суботній пам'ятник бути змінений? Ніколи. Тому, що він вказує на ту подію, що вже здійснилася. Ваш день народження також не може бути змінений. Це пам'ятник, що нагадує про Ваше народження в певний день.

Чи давав коли-небудь Бог людині привілей обирати свій власний день спокою? Ні, не давав. Насправді, Бог засвідчив у Біблії, що субота була встановлена і затверджена Його святим обранням і тому людина не може це оскаржувати. У деяких Ізра-їльтян з'явилася та ж ідея, що і в су-часних християн. Вони вважали, що будь-який з семи днів можна обрати святим: «Але деякі з народу вийшли в сьомий день збирати (манну), та не знайшли. І сказав Господь до Мойсея: аж доки ви будете відмовлятися вико-нувати заповіді Мої та закони Мої?» (Вихід 16:27, 28).

Ці люди вважали, що іншого дня можна дотримуватися так само, як і сьомого дня. Можливо, вони зби-ралися дотримуватися першого дня тижня або якого-небудь іншого, зруч-ного для них. А що з цього вийшло? Бог став на їх шляху і пред'явив їм звинувачення в порушенні Його за-кону, оскільки вони відправилися працювати в сьомий день. Сказав би Бог те ж саме тим, хто порушує Його

суботу сьогодні? Так. Він вчора, сьогодні і навіки Той же - Він

не змінюється. Зауважте, що ці події

відбувалися ще до того, як Господь проголосив Десять заповідей на горі Синай. Отже, ці поста-нови були відомі від са-

мого початку як моральні норми дані для всього люд-

ства. Бог дуже ясно дав зро-зуміти, що хто б якої думки з цього

приводу не дотримувався, кожен, хто відправляється працювати в суботу, порушує Його закон.

Це правда, що Ісус воскрес в перший день тижня, але ніде в Біблії немає навіть слабкого натяку, що хто-небудь повинен святити цей день. Дотримання ж суботи ґрунтується на прямій, власноруч написаній за-повіді Божій.

Ісус помер за наші гріхи у п'ятницю. Це, напевно, найважливіша подія всієї документально підтвердженої історії. Вона знаменує момент, коли мій смертний вирок був скасований і моє спасіння гарантовано. Але жоден біблійний текст навіть не натякає на святкування цього дня.

Святе Писання дуже ясно дає нам зрозуміти, що в таких принципових питаннях котрі стосуються Десяти заповідей, Бог не дозволяє свавілля, незважаючи на те, якими гарними мотивами вони б не пояснювалися.

ар гументах сатани, який створив атмос-феру уперед-ження навколо святої суботи Господньої.

Слід звер-нути увагу на той факт, що Бог, Котрий створив світ і створив субо-ту, - це Сам Ісус Христос. Апостол Іван написав: «На

початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. Воно було на початку у Бога. Все через Нього почало бути, і без Нього ніщо не по-чало бути, що почало бути... І Слово стало тілом, і перебувало між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця» (Івана 1:1-3, 14).

Апостол Павло ясно іменував Іс-уса Творцем – «...Свого улюбленого Сина, в Якім маємо визволення, прощення гріхів наших... Бо то Ним створено все, що на небесах і що на землі» (Колосян 1:13-16). Для хрис-тиян відділення Ісуса від суботи є трагічною помилкою. Бо Він є Автор, Творець, Освятитель і Володар субо-ти. Не сприймати благословення, які Він визначив для цього дня, - значить, заперечувати Його авторитет.

Писання ясно розрізняє річні субо-ти, належали до закону тіней і прото-типів, і щотижневі «суботи Господні». Церемоніальні суботи були скасовані на хресті; вони були введе-ні внаслідок гріха. Але субота Десятислівного закону була освячена ще до появи гріха і пізніше була внесена у великий моральний закон, написаний Бо-жим перстом. Вона була вічною за самою своєю природою.

Більшість з десяти запо-відей починається одним і тим же словом «Не», однак у четвертій за-повіді, вводиться слово «Пам'ятай». Чому така відмінність? Тому, що Бог заповідав воскресити в пам'яті щось таке, що вже існувало, але згодом було забуто. Книга Буття описує по-ходження суботи в наступних словах: «І були скінчені небо й земля, і все воїнство їх. І зробив Бог до сьомого дня діла Свої, які Він робив... І бла-гословив Бог сьомий день, і освятив його, тому що в ньому відпочив від усіх справ Своїх, які Бог чинив» (Бут-тя 2:1-3).

Який день Бог благословив і освя-тив? Сьомий день. В чому полягало його дотримання, як святого дня? У тому, що належало спочивати в цей день. Чи може якийсь інший з решти шести днів дотримуватися як святий? Ні. Чому? Тому, що Бог заповідав не відпочивати в ці дні, а працювати. Чи змінює що-небудь Боже благосло-вення? Звичайно. Саме тому батьки

3СВІТЛО твого ЖИТТЯ

«Чим глибше ми осягаємо закони природи, тим скромнішими стають наші претензії,., тим сильнішим є наше здивування пе-ред безконечною Премудрістю, яка організовує універсум». Ернст СіМЕНС, засновник електротехніки

Свій перший день

людина провела у спілкуванні з

Творцем. Ради цього Всевишній припинив

Свої справи і поблагословив

сьомий день для людини

«Все, що Бог

робить, зостається навіки;

до того не можна нічого додати, – і з того не можна нічого відняти»;

(Еклезіаст 3:14)

Семиденний тиждень – це zбіблійна спадщина. Такого тижневого циклу дотримуєть-ся весь цивілізований світ. За часів французької революції 1790-х років були спроби перейти на десятиденний цикл. Та й на зорі радянської влади спочатку було введено п'ятиденний, а потім шести-денний тиждень. Але ці на-магання закінчилися повним провалом.

Субота, сьомий день тижня, була затверджена ще при творінні, для на-гадування про Бога-творця, для спіл-кування людини зі своїм Творцем, і для відпочинку від повсякденних, суєтних справ.

Четверта заповідь каже: «Пам'ятай день суботній, щоб святити його. Шість днів працюй, і роби всякі справи твої; а день сьомий – субота Господові, Богу твоєму...» Отже, це день, відокремлений для поклоніння Творцю.

Ця заповідь повертає нас до часу створення нашої планети: «Бо шість днів творив Господь небо та землю, море та все, що в них; а дня сьомого спочив. Тому поблагословив Гос-подь день суботній і освятив його» Вихід 20:8-11.

Чому Бог поблаго-словив сьомий день від початку творіння? Для чого або для кого це було потрібно? Небу й землі, морю та всім його мешканцям це не було потрібно. Деревам, птахам і тваринам цей особливий день теж не був потрібен. Але в створеному світі була ще людина. Вона відріз-нялася від усього творіння, тому що була створена за образом і подобою самого Бога. Людина була створена останньою. І все, що було створене до цього, було для неї. Бог приготу-вав прекрасне житло і все необхідне для життя людини. Але «не хлібом самим житиме людина, але кожним словом, що виходить з Божих уст» (Матвія 4:4). Отже, бувши створеною за образом і подобою Божою, щоб бути у відповідності зі своїм призна-ченням, людина потребує спілкуван-ня з Богом.

Свій перший день людина провела у спілкуванні з Творцем. Ради цього Всевишній припинив Свої справи і поблагословив сьомий день для людини. Усі ми щоденно займаємось справами: одні вчаться, інші працю-ють на виробництві, в установах, займаються домашньою роботою. Ми живемо у певному ритмі. І пере-рвати його нелегко. Але Всевишній припинив Свої справи і велів так поводитися й нам. Він возніс цей обов'язок до рангу святині, вписав-ши це веління в Божий Закон: «бо в шість днів створив Господь небо і землю, море і все, що в них; а дня сьомого спочив» (Вихід 20:11). І на згадку про це ми святкуємо суботу. Шість днів роби всякі справи твої. Сьомий день присвяти осмисленню Того, Хто створив небо, землю, море,

Пам’ятник творіння

сушу і все, що в них, і дарував тобі життя.

Сучасні люди стражда-ють тому, що їхнє життя

проходить у постійній суєті, яка настільки

захоплює їх, що вони втрачають сутність свого іс-нування. Запо-відь про суботу велить людині

пам'ятати про по-чаток, про Бога,

що створив нас. Ба-гато хто говорить: «Я

пам'ятаю про Бога що-дня», «Я святкую суботу в своєму серці щодня». Звичайно, нам по-трібно пам'ятати Божі слова щодня, керуватися ними постійно, роблячи наші повсякденні справи. Але день суботній призначений для особли-вого поклоніння Богу, для видимого поклоніння Творцю, а не тільки для поклоніння в серці.

Коли люди хочуть вшанувати пам'ять про яку-небудь важливу подію, вони призначають свято на цей день, і це є гарантією, що ця подія не буде забута і подальшими поколіннями.

Від самого початку творіння Бог освятив цей день Своєю присутніс-тю. Творець побажав, щоб ми жили в ритмі створення (шість днів творіння, день спокою, шість днів праці, день спокою, і так далі), щоб ми постійно пам'ятали про те, Хто дає нам життя, і про те, Хто освячує нас. Якщо ми не святимо суботній день – втрачаємо благословення, яким Бог поблагосло-вив цей день. Слово Боже говорить:

«Все, що Бог робить, зостається на-віки; до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відняти»; (Еклезіаст 3:14).

Та, нажаль, чомусь виходить так, що і додають, і віднімають. Більшість через незнання. А справа в тому, що у Біблії нічого не можна розглядати у відриві від контексту. Нехтування цим правилом призводить багатьох до помилкових висновків і, навіть, пере-конань. Саме з цієї причини з'явилося неоднозначне ставлення до дня Гос-поднього – суботи.

у древньому Ізраїлі суботами на-зивалися також чотири великі річні свята, які дуже рідко припадали на щотижневу суботу. У них дата була сталою. Звичайно, кожного року чис-ло припадало на інший день, але не зважаючи на це, свято також вважа-лося суботою. Це були обрядові су-боти закону Мойсеєвого і вказували на майбутню жертву Спасителя.

З моменту принесення цієї жертви на Голгофі, вони втратили своє значення. Слід зауважити, що сам Господь вказує на суттєву різницю між суботами обрядовими і щотижневою суботою. Суботи, що стосувалися закону Мойсеєвого Господь називає «Ваші суботи», а щотижнева, на відміну від них, на-звана «Господньою суботою». Це стає цілком очевидним коли само-стійно прослідкуєте 23 розділ книги Левіт. Ось, наприклад, Господь промовляючи до Мойсея дає вказівку щодо святкування чергового свята – Дня очищення, 10 числа, 7 місяця: «Жодного зайняття не будете робити. ...Він субота повного спочинку для вас, - і ви будете впокоряти душі свої, ввечері 9-го дня місяця від вечора аж до вечора будете святкувати вашу суботу». А далі, починаючи з 37 тексту 23 розділу Левіт, Господь ро-блячи підсумок усім цим святам, які Ним особисто названі «ваші суботи», тепер узагальнює: оце все будете святкувати «окрім Господніх субот».

Отже 4-та заповідь Закону Божого – це Господня субота, і не стосується обрядів які мали лише тимчасове значення. У законі Десяти Заповідей нічого не сказано ні про їжу, ні про

пиття, ні про новомісяччя, ні про ті суботи чи свята, які ми

згадували. Усе це було в законі, який Господь передав народу через Мойсея.

«Дослідіть Писан-ня; ви ж бо думаєте, що в них є вічне жит-тя, – а вони свідчать

про мене» – казав Христос. Писання свід-

чать, як сам Ісус ставився до Закону Божого, у тому

числі й до четвертої заповіді, яка говорить про суботу Господню. Якби Христос збирався її відмінити, то не просив би своїх послідовників моли-тися про те, щоб майбутня розруха Єрусалиму не сталася в суботу.

Дякуємо всім, хто разом з нами досліджував цю істину.

Прикладом цьому можуть послу-жити тексти із Послання апостола Павла до колосян другого розділу: «...знищивши розписку, спрямовану проти нас, яка нас осуджувала, з при-писами; він забрав її з нашого серед-овища і прибив до хреста... Тож хай ніхто не судить вас за їжу та за питво, чи за свята, чи за нові місяці, чи за суботи, бо це є тінню майбутнього, а тіло є Христове».

Виходячи з того, що тут є згадка про суботи, які бувши прибитими до хреста припинили своє існування, де-які прийшли до висновку що йдеться про щотижневі суботи. Вони найсер-йознішим чином помиляються. У наведеному тексті мова не йде про щотижневу суботу. Апостол Павло абсолютно виразно говорить про субо-ти, які «є тінню май-бутнього», а не про щотижневі суботні дні, які є пам'ятником того, що відбулося у минулому, при ство-ренні.

У четвертій заповіді не мо-виться, що сьомий день є образом чогось такого, що ще тільки настає. В ній сказано: «Пам'ятай день суботній, щоб святити його... Бо в шість днів створив Господь небо і землю, море і все, що в них; а дня сьомого спочив. Тому поблагословив Господь день суботній і освятив його».

Існує величез-на різниця між образною тінню та пам'ятником. Т і н ь у к а з у є на майбутнє, пам'ятник обер-тає нас до мину-лого. Відмінність така, як день і ніч.

У багатьох щирих християн непорозуміння швидко б зни-кли, якби вони звернули увагу на той факт, що

4

Це було давним-давно. Перш, ніж Бог приступив до творення Землі, планета тихо спала в темряві. І раптом ста-ло світло! Земля прокинулась і здивовано запитала:

– Хто тут?– Це я – Світло! – весело

відповіло сяюче Світло. – Я тільки-що народилося!

– Я дуже рада тобі! – вигук-нула Земля. – Сьогоднішній день – це початок усього світу, це перший день творіння.

Якою світлою стала Земля! Але на ній зовсім не було чим дихати, а значить, не можна було жити. І раптом Земля наповнилася свіжим і чистим Повітрям.

– Ой як легко дихається! – вдихнула на повні груди Зем-ля. Тепер я готова до життя і буду з нетерпінням чекати наступного дня.

На третій день на Землі з'явилися озера і моря. Задзюрча-ли, потекли на всі боки ма-ленькі стру-мочки. Роз-квітла Земля, вбралася. За-шуміли, заше-лестіли листям високі дерева. Дозріли на них смачні плоди.

– Якою красивою я стала! – радісно вигукнула Земля.

Їй у відповідь закивали сво-

СВІТЛО твого ЖИТТЯ

«Справжній природодослідник ніде не може проникнути у пізнання таємниць творіння без того, щоб не відчути перст Божий». Роберт БойЛь, англійський хімік

(Дітям) ДЕНь НАРоДЖЕННЯ ЗЕМЛі

І, нарешті,

на Землю ступив Чоловік.

- Вітаю тебе, прекрасна Земле! - радісно вигукнув

він. - Я твій охоронець!

З того

часу і донині, святкуванням

суботи ми вшановуємо Того,

Хто створив нас за своїм

образом

Але смачно пообідавши ба-бусиними вареничками, Анге-ліна забула про запитання, яке мучило її всю дорогу, і весело подякувавши, вибігла на вули-цю. Вона надіялася зустріти тут свою подругу Оленку. Анге-ліні було цікаво гратися з цією веселою дівчинкою, вона дуже відрізнялася від її шкільних подруг. Ті постійно говорили лише про свої обновки і нові пригоди героїв серіалів. А Оленка завжди придумувала якусь захоплюючу гру. Вона знала стільки всього цікавого: як називаються квіти, де мож-на знайти ягоди, як народжу-ються курчата, яку травичку найбільше полюбляють гусе-нята, і багато всього іншого, про що вона радо розповідала Ангеліні і дивувалася, що вона цього не знає.

Ось і цього разу Ангеліна зустріла свою подругу з ма-леньким відерцем в руках.

– Оленко, куди ти зібрала-ся? – весело запитала Анге-ліна.

– По скарби, – просто відпо-віла дівчинка.

– По скарби?! – в Ангеліни від здивування округлилися очі.

«О, ця дівчинка точно знає, де заховані скарби!» – по-думала Ангеліна, а вголос несміливо запитала:

– А можна мені з тобою.– Звичайно можна, двом

буде веселіше, тільки візьми щось, щоб покласти туди скарби.

– Я миттю! – гукнула Ан-геліна, біжучі у двір за своїм червоним відерцем.

Через хвилину двоє ді-вчаток, розмахуючи пласт-масовими відерцями, вже чимчикували обабіч пильної сільської дороги до лісопо-садки.

Ангеліна все не вгавала:– А чому ми не взяли лопа-

ту, чим ми будемо копати?– Їх не потрібно викопувати,

вони лежать просто на землі, – відповіла Оленка так, ніби вона кожного дня ходила по скарби.

– На землі? – Ангеліна за-хвилювалася. – То, можливо, їх там вже немає, може, їх хтось вже забрав.

– Не хвилюйся, їх на всіх вистачить.

Продовження на стор. 5.

Історія для дітей•«СКАРБИ БАБИНоГо ЛіТА»Автомобіль легко мчав по трасі, а Ангеліна, зручно z

вмостившись на задньому сидінні, спостерігала, як швидко змінюються пейзажі за вікном. А подивитися і справді було на що: дерева були одягнуті в жовтогарячі і яскраво-червоні кольори, сонячні промені виблиску-вали в листі, і воно здавалося золотим. Дівчинка тим часом роздумувала і ніяк не могла зрозуміти, чому цю теплу осінню пору назвали бабиним літом: «Що «літо», то можна зрозуміти, адже після осінніх дощів знову повернулося теплі дні, але чому ж воно бабине? Можливо, тому що ми знову їдемо до бабусі?». Анге-ліна вирішила неодмінно задати це питання своєму мудрому дідусеві.

їми прекрасними головками різнокольорові квіти.

На четвертий день на Земл і раптом з'явилися сонячні промені. Вони ве-село застрибали по листю дерев, по ніжним пелюсткам квітів, заблищали в

струмочках водоспа-дів. Це на небі з'явилося

Сонечко.– Як тепло! – вигукнула

Земля, зігріта сонячними про-менями.

А коли Сонечко сховалося

і стало темно, все на Землі заснуло. Квіти склали свої пелюстки, плоди схо-валися за листям дерев, а струмочки задзюрчало тихо-тихо. Не спали тільки зірочки на небі, та яскравий Місяць освітлю-вав Землю ніж-ним сяйвом.

На п'ятий день творіння в лісовій тиші пролунав спів пта-хів. Прекрасні лебеді, вигина-ючи свої довгі шиї, плавали в

озері, а різнокольорові рибки гралися в доганялки. Моря наповнилися величезними китами, восьминогами, ко-лючими морськими їжаками і прозорими медузами.

На шостий день на Землі з'явилися тварини. Великі леви безшумно ступали по траві. Жирафи тягнули свої довгі шиї за листям дерев. Поруч промчали прудконогі олені й антилопи.

І, нарешті, на Землю ступив Чоловік.

– Вітаю тебе, прекрасна Земле! – радісно вигукнув він. – Я твій охоронець!

Після шести днів творіння на Землі було тепло і світло, всюди чулося щебетання пта-шок та гудіння бджіл, вели-чезні слони повільно гуляли в зеленій долині, золоті рибки гралися в прозорій річці, а на її березі сиділи перші люди Адам і Єва. Світ був прекрас-

ний!У сьомий день Бог сто-яв і милувався Своїм

новим творінням. Він відокремив і благословив сьо-мий день – субо-ту, щоб в цей день все творіння на Землі згадувало про свого Творця.З того часу і до-

нині, святкуванням суботи ми вшановуємо

Того, Хто створив нас за сво-їм образом.

5СВІТЛО твого ЖИТТЯ

«Я не можу уявити собі справжнього вченого, який не мав би глибокої віри. ... Безбожна наука кульгає». Альберт ЕйНшТЕйН

Рік за роком, день за zднем проходить час… Мало хто з нас замис-люється над тим, звід-ки в людському досвіді з’явились різні одиниці часу. Сьогодні, вже шес-тикласник може сміливо обґрунтувати деякі відпо-віді.

Рік – це час обертання Землі навколо Сонця (365 діб).

Місяць – це час обертання Мі-сяця навколо Землі (29,5 діб).

Доба – це час обертання Зем-лі навколо своєї осі (24 год.).

Година, хвилина, секунда – це відлік, обумовлений поділом кола на 360°. Тож перші три одиниці часу завдячені астро-номічним об’єктам, останні три – математичним підрахункам.

Однак, вчені всього світу ніяк не можуть знайти аналогічне обґрун-тування звичного нам тижня.

Ц я у н і к а л ь -на одиниця часу п р ед с т а вл е н а лише в акті тво-ріння, описаного в Святому Письмі, причому з чіткою осо-бливістю одного дня в семиденному циклі. Читаючи перші сторінки Біблії, ми знахо-димо, що Бог до кінця шостого дня закінчив створення Землі і її жителів. Але Господь мав осо-бливий намір – сьомий день, су-боту, наділити благословенням

Найкращий час для сім’ї

і освяченням для всіх людей, читаємо у книзі Буття 2:1-3.

Тоді виникає запитання: для яких же цілей був

відокремлений цей, начебто, «додатко-вий» день у тижні – субота?

По-перше, Бог хоче, щоб земляни пам’ятали про Нього,

здійснюючи саме в цей день служіння (див. Ле-

віт 23:23, Луки 4:16).По-друге, субота передба-

чена для фізичного відпочинку (див. Вихід 20:8-11). Адже для

гарного самопочуття і здоров’я кожна людина потребує що-тижневого відновлення сил, зупинки в часі. Сьогодні, на

серйозних фірмах перед при-йомом на робочі вакансії можуть прискіпливо запитати: «Як ви від-почиваєте?» Адже, висока працездат-ність, творчість і завзятість мають прямий зв’язок з відпочинком. Важ-ливо пам’ятати, що саме суботній спокій Бог наділив благосло-венням для людини.

По-третє, Господь бажає, щоб субота була днем радості та спілкування один з одним, осо-бливо з членами наших сімей. Буває, в клопотах зайнятості хтось із батьків вже й не прига-дає в який клас ходить донька

або не здогадується, що син уже вміє керувати машиною. Нам катастрофічно не вистачає на спілкування в родинах у робочі дні. А в цей особливий день Бог бажає, щоб сімейні відносини зміцнились, а спільних інтересів стало більше. У це свято й дру-жинам не слід стояти за плитою чи бігати за покупками, адже ще до настання суботи родина згідно вказівок Бога зробить необхідне (див. Вихід 16:23,24, Неемії 13:15,18).

Тож, хіба це не наші споді-вання і плекання надій: жити у взаєморозумінні і радості у своїх родинах, мати здоров’я і плідно працювати, зрештою, в стресах буднів знайти мир і спо-кій для душі у Господі? Звучить риторично, чи не так? Тоді за-лишається лише здійснити осо-

бисту перевірку і втілити в життя благословення

Всевишнього Бога: «Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чини-ти своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем

Господнім святим та шанованим, і її поша-

нуєш, не підеш своїми дорогами, діла свого не

шукатимеш та не будеш казати даремні слова, тоді радість у Господі матимеш…» Ісаї 58:13,14.

Анжела Поліщук

Длягарного

самопочуття і здоров’я кожна

людина потребує щотижневого

відновлення сил,зупинки в час

Господь бажає, щоб субота була

днем радості та спілкування один з

одним,особливо з

членами наших сімей

Закінчення. Початок на стор. 4.

Ангеліна на хвилю замовчала, вона помітила, що Оленчине ві-дерце більше за її, і думала ось про що: «А як ми будемо ділити скарби, порівну, чи хто скільки назбирає?». Але вона не хотіла поки питати про це Оленку, щоб не здатися надто жадною. «На місці розберемося», – заспоко-їла вона себе.

По обидва боки дороги рос-ли великі дерева і вони щедро

всипали стежку своїм золотим листям. Ангеліна старалася йти обережно, щоб не підніма-ти куряву, а Оленка ж навпаки, ступала там, де було найбільше листя.

– Йди на стежку, ти забруд-ниш свої черевички, – копіюючи мамину інтонацію, сказала Ан-геліна.

– А зате як тут гарно співає листя, – відповіла Оленка, – чуєш: шур-шур, шур-шур.

Ангеліна хотіла і собі спробу-

Історія для дітей•«СКАРБИ БАБИНоГо ЛіТА»вати, але ось вони вже прийшли під густі дерева лісопосадки.

– А де скарби? – зачаровано запитала Ангеліна.

– А ось вони! – і Оленка під-няла з землі колючий каштан, швидко розкрила його, і в її руці опинився блискучий коричневий шарик.

Ангеліна розчаровано скри-вилася, але Оленка ніби не по-мітила її незадоволення, і продо-вжувала крутити в руці каштан, ніби тримала діамант:

– Дивися, який він гладенький, як виблискує на сонці, – а потім нагнулася ще раз, і вже тримала в руках жолудь. – А цей який смішний, ніби маленький чоло-вічок в шапочці.

Ангеліна подивилася під ноги, там в сухому листі лежало ще багато таких коричневих гла-деньких шариків, вона неохоче підняла один, покрутила його в руках, як Оленка, погладила. На дотик він був дуже приємний, а коли вона витерла його долонею, він заблищав. «І справді, який він гарний! – подумала Ангеліна. – Я його покладу в себе в серван-ті». І вже дуже швидко відерця дівчаток були повні гладеньких каштанів і кумедних чоловічків-жолудів.

Коли Ангелінина мама вийшла на дорогу, щоб подивитися, де поділася її донька, вона поба-чила на залитій сонцем стежині двох сяючих від щастя дівчаток. Весело підстрибуючи, вони на-вмисне високо піднімали ноги, так щоб опале листя злітало вгору. Кожна з них тримала в од-ній руці великий букет золотого листя, а в іншій – відерце зі скар-бами бабиного літа, скарбами, що не можна ні купити не про-дати, і які оцінить лише чутливе серце.

БАБИНЕ ЛІТОУ неба піднявся настрій – Яке ж прекрасне життя!А сонце підморгує

квітам:У нього в душі весна.Дерева кольору сонця – Цвітінню прийшла пора,І перше своє павутинняМережить на них

дітвора.Теплом позіхнуло літо,Розкинуло крила в політ,І добрій самотній бабусіПослало останній

привіт.

Марія ВлАсюкwww.detsko.com

6 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

«Я не вірю в жодні догмати, мені не подобаються офіційні церкви... Водночас я не можу уявити собі Всесвіт і людське жит-тя без певного осмислюючого їх начала..., яке лежить поза матерією та законами..., без цього нудно жити».

Андрій САхАРов, нобелівський лауреат з фізики

Правилом хорошего тона стало следовать авторитетному мнению. Если вы приняли реше-ние не самостоятельно, на быструю руку, а посо-ветовались – вы рассуди-тельны и без сомнения умны.

Мнение эксперта нам про-сто необходимо для того, чтобы вылечиться если за-болели. Нам дают совет, что покупать и во что одеваться. Именно эксперты определя-ют, что будет с экономикой, и поднимутся ли цены. Даже в духовной сфере эксперт – авторитет. Потому, как самого Бога мы воспринимает так, как научены экспертами…

Наверное, это удобно иметь несколько авторитетных мне-ний на разные случаи жизни. Но прав ли эксперт? Кто пору-чится за него? В мире, где всё покупается и продается, стоит быть осторожным.

Если вопрос касается зуб-ной пасты, мнение «очень знающего» человека ещё как-то можно принять и если эта паста всё-таки не подойдёт, её можно выбро-сить. А как быть с душой? Экспер-ты от церкви – священники, как раз и призваны развивать нашу духовность. Они расскажут, когда и что праздновать, какому святому мо-литься и что при этом го-ворить. Всё выглядит очень авторитетно и солидно. Мы без вопросов, по традиции, доверяем своё настоящее этим экспертам. Стоп!

Готовы ли вы доверить им своё будущее?

Готовы ли вы разрешить не-знакомому человеку опреде-лять свою вечную участь? А ведь именно за это отвечает наша духовность и наше пони-мание Бога. Где найти автори-тетного духовного эксперта?

Рекомендациям специали-ста, нас учат доверять на протяжении всей жизни. Ещё в школе, не то в шутку, не то всерьёз говорят, что мы про-изошли от обезьян. Сначала, пока мы дети – нам смешно.

когда его дети отказывались от Него.

Но и это не всё: есть ещё нечто.

Существует, тщательно скрываемый, древнейший аргумент в пользу авторитета Творца. Этот аргумент на-столько прямо и просто гово-рит о Боге как нашем Отце, что дьявол потратил тысячелетия для того, чтобы люди забыли об этом. Каждый человек, узнавший об этом великом и в тоже время тайном аргументе, неминуемо становится перед выбором: чей авторитет при-знать? Именно тут и решается его вечная участь.

Вечная участь…, что может быть важнее? Независимо верим мы в это или нет, всем и каждому, рано или поздно, придётся предстать на суд. Небесный суд.

Итак. Этот великий аргумент – день поклонения!

Если вновь возьмём в руки Библию – нас опять ждёт от-крытие и удивление. Мы при-выкли ко мнению экспертов, ведь они учили нас приходить в храм на поклонение Богу по воскресеньям. Они со многими доказательствами наставляли нас в этом на протяжении ве-ков. Но заповедь Божья – одна из десяти, учит другому:

«Помни… день… суббот-ний»!

Странно, ведь так давно существует церковь. Столько великих людей признава-ло именно воскресенье за главный день поклонения? В конце концов – так принято, и священники учат именно этому. Стоп!

Готовы ли вы доверить им своё будущее?

Готовы ли вы до-верить человеку

свою вечную участь. А она, вечная участь, зависит толь-ко от одного: чей автори-тет вы вы-берете. Чью сторону зай-

мёте: Бога или человека? Вы

помните, с чего мы начали? Прави-

лом хорошего тона стало следовать авторитетному мнению. Если вы приняли решение не самостоятельно, на быструю руку, а посовето-вались – вы рассудительны и без сомнения умны. Это правильно. Прислушайтесь к авторитетному мнению. Толь-ко…

Пусть вашим авторитетом будет Сам Бог!

Дмитрий ДолГожитель

dolgozitel.blogspot.com

Мнение эксперта

Но после, когда взрослеем, мы воспринимает это уже

серьёзно, как аксио-му, не требующую

доказательств. А вот как раз доказатель-ства не по-мешали бы. Но эксперт авторитет-но заявляет: мол, эволю-

ция. Существуют

ли другие мне-ния, которым при

засилье экспертов, тяжело пробиться наверх?

Да! Креационизм – наука о творении. Оказывается, мно-жество учёных не согласны с Дарвином. Они доказывают, что у жизни на Земле есть Разумное Начало и говорят о ненаучности «теории эволю-ции».

Достаточно взять в руки одну из самых известных и в тоже время самых забытых книг – Библию. Правда, нас учили, что для её понимания нужен специалист. А вы почитайте. Она как раз написана для того, чтобы понимать. Да, наш ум настолько деградировал, пока мы полагались на экспертов, что потребуются некоторые усилия, чтобы понять язык Библии. Но как только это случится, вы непременно услышите Голос. Голос того, кто является истинным авто-ром этой книги – голос само-го Бога. Бога Творца. Лично, уже без посредников, вы сможете Ему доверить свою духовность, а значит и своё будущее.

Из этой Книги мы узнаем, что не обезьяны наши праро-

дители, а сам Бог. Вы слыши-те? Бог - наш Отец!

Эксперты нас обманыва-ли?

Да. Зачем? Всё дело в авторитете… Оказывается, что эта, так на-

зываемая наука об эволюции, имела в своей истории воз-никновения лишь одну задачу: показать, чей авторитет выше. Авторитет Бога или человека. Творение взбунтовалось про-тив своего Создателя. Хотя начало этой войны имеет неземное происхождение, страдаем мы от этого, здесь и сейчас. Авторитет вселенского зла, в лице Люцифера, желает хотя бы в умах людей, но победить авторитет само-го Бога. На чьей стороне мы?

П р о т и в л е -ние авторитету Бога – это при-нятие авторите-та сатаны!

Конечно, кто-то скажет, что это не может касаться нас. Мы с уважением относимся к Богу. Да-да. Мы вспоминали уже экспертов от религии, которые учат нас «правильно» понимать Бога. После их советов, познать на-стоящего, любящего, прощаю-щего Отца – уже невозможно или неоправданно трудно. Мы отмечали также, что война авторитетов заставила чело-века поверить в абсурдную и унизительную теорию эволю-ции. Вы представляете, как радовался сатана, когда люди заявляли, что появились на свет в результате случая. Как больно было Отцу Небесному,

Оказывается, что эта,

так называемая наука об эволюции,

имела в своей истории возникновения лишь одну

задачу: показать, чей авторитет выше. Авторитет Бога

или человека

Готовы ли вы

доверить человеку свою вечную участь. А она, вечная участь,

зависит только от одного: чей авторитет

вы выберете. Чью сторону займёте: Бога или человека?

7СВІТЛО твого ЖИТТЯ

ЧИЇМ АвТоРИТЕТоМ?

«...Природа описується ліпшою з усіх можливих математик, тому що її створив Бог». олександр ПоЛЯКов, відомий математик

Усім, хто знайомляться з zБіблією, видається дивним той факт, що після створення світу в шість днів, Бог поблагосло-вив, освятив і відокремив свя-ту суботу для людини. однак, більшість християн вшанову-ють як день Господній перший день тижня – неділю. Природно виникає питання: хто ж пере-ніс день спокою з сьомого дня тижня на перший день? Як і коли це відбулося?

На підставі свідчення Святого Пи-сання є очевидним, що це здійснилося не Божим авторитетом. Господь заві-рив: «…не порушу Свого заповіту, а що було з уст Моїх вийшло, того не зміню!» (Псалом 88:35). «Не думайте, що Я прийшов порушити закон або пророків; не порушити прийшов Я, але виконати» (Матвія 5:17).

В світі існує один документ, що безпосередньо вийшов з вуст Божих і адресований людині – це закон Десяти заповідей, записаний у книзі Вих. 20:2-17. У четвертій заповіді Бог сказав: «А день сьомий – субота для Господа Бога твого». Оскільки Господь заявляє, що не змінить і не порушить того, що вийшло з Його вуст, означає, Він не переміщав суботу із сьомого дня тижня на перший. Бог суворо заборонив і людині змінювати 10 за-повідей: «Не додавайте до того, що Я вам наказую, і не зменшайте з того, щоб виконувати заповіді Господа. Бога вашого» (Втор. 4:2).

Христос за три з половиною роки навчав Своїх учнів і часто розмовля-ючи з ними про суботу, розглядав цю тему з різних точок зору, відсікаючи все помилкове, – жодного разу не згадав про зміну цього дня. Це питання також не піднімалося і протягом 40-ка днів, в які Він був зі Своїми учнями після воскресіння.

А в Своєму останньому зверненні, при розлуці зі Своїми учнями, Христос ставить їм в обов’язок навчати всі народи дотримувати те, що Він по-велів: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів…» (Матвія 28: 19-20). Якби в Новому Заповіті було наказано дотримувати неділю замість суботи, то про це мало бути повеління Христа, але його немає.

Також ніхто з апостолів не говорив про зміну суботи. Про перший день тижня згадується у Новому Заповіті у восьми текстах. Але чи говорять вони на користь святості недільного дня? Не знаходимо ані найменшого натяку на це.

Читаємо Єван-геліє від Матвія розділ 28, вірш 1: «Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, при-йшла Марія Магдалина та інша Ма-рія побачити гріб». Тут ми бачимо, що су-бота закінчується і наступає перший день тижня, – тому ці два дні відмінні один від одного.

Читаючи Євангеліє від Іоанна розділ 20 і текст 19, ми знаходимо наступний опис подій: «Того ж дня – дня першого в тижні, - коли вечір настав, а двері, де учні зібрались, були замкнені, – бо боялись іудеїв, – з’явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: мир вам!» Учні не зібралися для бого-служіння, але були разом «тому, що боялися іудеїв».

Деякі помилково вважають, що учні зібралися, щоб відзначити воскресіння Христа. Але це не відповідає дійсності, оскільки учні не вірили що Христос воскрес. Марія Магдалина, що бачила воскреслого Ісуса Христа, розповіла учням, але вони «не повірили» (зна-ходимо це у Марка 16:11). Тому, ми можемо чесно і справедливо сказати, що наведені тексти зберігають мовчан-ня про святість першого дня тижня.

Наскільки є поверхневим наведений аргумент! Але саме так все й відбува-лося. Гірка правда полягає в тому, що субота Господа Ісуса Христа була при-несена в жертву богам популярності і компромісу!

Август Неандер – один з видних іс-ториків християнства, заявляє, що до-тримання неділі було тільки людською постановою, яка була введена серед християн після смерті апостолів. Ось його свідоцтво: «Святкування першого дня тижня, як і всіх інших свят, завжди було людською постановою. Апостоли не мали жодного наміру встановлювати їх, ця думка не приходила їм у голову. Рання апостольська Церква і не дума-ла змінювати суботу на день сонця, названий неділею» (Неандер, перекл. Г.Ж.Роззе, 186 стор.).

Євсевій – батько церковної історії, у 324 році після Р.Х. свідчить, що перене-сення суботи з сьомого дня на неділю було здійсненим у його дні, тобто у 4 столітті: «Все те, що повинно було ви-конуватися у суботу, ми перенесли на день Господній» – тобто, він має на увазі, на неділю. (Коммент. на псалми, колонка 1171, 23 том).

Спочатку це відхилення від істини було майже непомітним. Воно не від-булося раптово і не було узаконене яким-небудь певним декретом. Неділя спочатку увійшла до вжитку навіть не як день богослужіння, а як світський вихідний день. Декілька сторіч хрис-тияни дотримували обидва ці дні, але поступово, неділя все більше й більше висувалася на перший план, а субота відтіснялася.

У законодавство недільний день став вводитися в четвертому сторіччі. Спо-чатку про нього були видані цивільні за-кони, а потім і церковні. Перший цивіль-ний закон про недільний день з’явився 7 березня 321 року в указі імператора Костянтина. Враховуючи популярність неділі серед язичників – шанувальників сонця, і пошану до нього з боку багатьох християн, Костянтин сподівався, що, роблячи перший день тижня святковим, він зможе забезпечити підтримку своєму правлінню з боку тих та інших. Зміст за-кону був таким: «У високоповажний День Сонця хай магістрат і весь міський люд покояться, і всі майстерні будуть закриті. Але за містом землероби можуть вільно і на законній підставі продовжувати свої праці» («Історія християнської церкви», 5-е видання, том 3, стор. 380).

Декілька десятиліть опісля церква також наслідувала цей приклад. Перший

церковний закон про недільний день був прийнятий на Лаоди-

кійському соборі (близько 364 р. після Р.Х.). Цей

собор був не вселен-ським, а римсько-католицьким.

У ту епоху Свя-щенне Писання не було доступне кожній людині, як у наші дні. Учення

передавалося усно, так що багато мирян

насилу могли уловити різницю між Писанням

і традицією. І традиція все більше й більше перетворювалася

на авторитет.Неділю не було введено Христом.

Це чисто людська постанова. Зауважмо питання, задане Ісусом вчителям за-кону: «Навіщо... переступаєте заповідь Божу ради передання вашого?» (Матвія 15:3).

Коли йдеться про день Господній, це не тільки вибір – покоїтися нам у суботу чи в неділю, суть питання глибша: хто для нас більший авторитет – Бог чи лю-дина? Сьогодні з глибини століть лунає до нас заклик Ісуса Навина:

«Виберіть собі нині, кому служити» (Ісуса Навина 24:15).

Август Неандер – один

з видних істориків християнства,

заявляє, що дотримання неділі було тільки

людською постановою, яка була введена серед

християн після смерті апостолів

Коли йдеться про

день Господній, це не тільки вибір – покоїтися нам у

суботу чи в неділю, суть питання глибша:

хто для нас більший авторитет – Бог

чи людина?

Імператор Костянтин �

Заміщення сьомого дня тижня першим днем, тобто неді-

лею, як новим днем спокою для християн, було по-ступовим переходом, що здійснювався протягом третього, четвертого і п’ятого сторіч, і ця зміна була зроблена на до-году звичаям язичниць-кого Риму.

Перший день тижня святкувався тими, хто

поклонявся сонцю, протя-гом століть. Саме цього дня

вони найзахопленіше виявляли своє преклоніння перед сонцем.

Стародавній Вавилон був центром сонцепоклоніння. Саме звідти, поді-бно до інфекції, воно розповсюдилося по всьому світу.

Бог закликав народ не поклонятися світилам небесним, тваринам або птахам: «Щоб ви не зіпсулися і не зробили собі ідола на подобу якогось боввана… зображення чоловіка або жінки. Зображення всякої худобини... птаха... гада... риби... і щоб ти, звівши очі свої до неба, і побачивши сонце, і місяць і зорі – усе військо небесне, щоб не був ти зведений і не вклоняв-ся їм, і не служив їм, бо Господь, Бог твій, приділив їх усім народам під усім небом» (Втор. 4:16-19).

Римляни також поклоняли-ся сонцю. Вони назвали дні тижня відповідно до своєї язичницької ре-лігії. У неділю вони кланялися Сонцю, у понеділок – Місяцю, у вівторок – Марсу, в середу – Меркурію, у четвер – Юпітеру, у п’ятницю – Венері, у суботу – Сатур-ну. Подібно тому, як сонце управляє пла-нетами, день сонця ніби «підносився» над усією рештою днів тижня.

Тим часом з’явилася ідея: чом би не ввести неділю в церковний зви-чай – а заразом і придбати язичників для Церкви? Так почалося поступове розмивання засад Церкви, процес, що розтягнувся на сторіччя.

Уїльям Фрідерік у книзі «Три пророчі дні» робить відверту заяву: «У той час Церква повинна була або перейняти святковий день у язичників, або при-мусити язичників перенести цей день. Але перенесення свята образило б язичників і стало б для них каменем спотикання. Природно, церкві було легше розповсюдити на язичників свій вплив, зберігши їх свята» (с. 169,170).

8 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Пишіть на адресу:

м. ужгород,вул. Джамбула, 23;

індекс: 88000

Засновник і видавець:Черничко Іван Петрович

Адреса редакції:м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36

моб. тел.: 095-195-41-91e-mail: cernip@i.ua

Газета видається на кошти від благодійних пожертвувань.

Розповсюджується безкоштовно

Редакційна колегія:Іван Черничко, Агнеса

Черничко, Юлія Сокирко, Людмила Кастран,

Наталія Різак, Василь Чопик, Віталій Мелесь.

Реєстраційне свідоцтво:ЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009

Адреса друкарні:вул. Гагаріна, 42/1

м. Ужгород,Закарпатська обл.

ПРАТ «Видавництво «Закарпаття»тел.: 66-95-68

тираж: 60 000. Зам. № 426

хРИСТоС воЛоДАР СУБоТИ

вопрос : почему Бог zотдыхал в 7 день своего творения и какова на это причина, видимо остается закрытым для верующих?

Библия признаёт наличие закрытых вопросов (Втор.29:29) для детей Божьих, в то же вре-мя, уверяя, что всё необходи-мое для счастья и спасения че-ловека открыто в Божьей книге (2Пет.1:3).

А в абстрактных рассуждени-ях типа «закрытый – открытый вопрос» толку не много. Такой

подход в практике многих церквей применяется, когда речь заходит о прямых свидетельствах Писания, которым не следуют члены этих церквей. Тогда обычно говорят: «А нам это еще не открыто».

Когда ПРЯМО сказано, что Бог не устает, логично ли утверждать, что Он покоился в субботу, потому что устал? Нет. Об этом сказано в книге Исаии (40:28): «Разве ты не знаешь, разве ты не слышал, что вечный Господь Бог, сотворивший концы земли, не утомляется и не изнемогает?».

Значит, надо искать другую при-

чину, потому что все действия Бога имеют определенное значение. Надо найти похожую ситуацию и поискать там мотив Его действий.

Скажем, Иисус омыл ноги апос-толам, потом пил с ними причаст-ное вино и ел хлеб – принимал участие в обряде, направленном на освящение участников.

Зачем Он это делал, если и без этого был свят? Вот Его слова: «Ибо Я дал вам пример, чтобы и вы делали то же, что Я сделал вам» Иоан.13:15. Оказывается, Он дает понять, что сделал это один раз не для Своего очищения, а чтобы

мы знали как нам совершать при-частие, т.е. как нам очищаться Его жертвой.

Подобное действие, с целью примера для нас, становится понятным и в отношении Его отдыха в седьмой день после сотворения земли. Он ничего не делает просто так. От века создав землю и человека настроенными под семидневный цикл, Он следует этому плану.

Его деятельное служение было прообразом творческой недели, а в могиле Он покоился от дел Своих, как и в первую субботу мира.

Питання істинного покло- zніння – це одне із найваж-ливіших питань, стосовно якого виникало чимало всі-ляких суперечок протягом століть. Який день є Господ-нім – субота чи неділя? Чи змінював Господь день по-клоніння чи ні? Якщо народ Божий у Старозавітні часи святкував день суботній, то чи в наш час ми повинні також святкувати цей день, чи якийсь інший або взагалі ніякого дня?

Історія суботнього дня розпо-чинається ще зі створення нашого світу. І більше того, Сам Господь Ісус Христос є Творцем суботи. Ви здивовані? Хіба ви не звертали уваги на те, що Святе Писання говорить про Христа як Творця всього сущого? Апостол Павло писав:

«Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива. Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено! А Він є перший від усього, і все Ним стоїть» (Послання до ефесян 1:12-17).

Як ставився до суботи Христос, коли був на Землі? Рабини пере-творили суботню заповідь на фор-мальну вимогу закону і зробили її дотримання тягарем. Ісус Христос хотів усунути всі людські постанови і виявити істинну красу та значення дотримання суботи. Коли Христа звинуватили в порушенні суботи за те, що Він зціляв людей цього дня, Він відповів: «...годиться і в суботу робити добро» (Матвія 12:12).

Виходила зовсім нечемна ситу-ація: присутній сам Автор суботи, Він її установив, знає з якою метою це зробив, знає що узгоджується зі святістю цього дня, а що ні – а вони

Питайте – відповідаємо!

до Нього з претензіями… Ось чому Ісус нагадав фарисеям: «Бо Син Людський є володарем і суботи». (Матвія 12:8).

Якби люди святкували суботу, то не довелося б видумувати теорію еволюції. Адже субота дана для того, щоб людина пізнала хто її Господь. Сьогодні не всі знають хто є їхнім Господом, але Він дає нам суботу і говорить для чого «...щоб пізнати, що Я Господь, Бог ваш!».

Субота, як повідомляє нам це Біблія, буде святкуватися і на Новій Землі. «І станеться, кожного ново-місяччя в часі його, і щосуботи за часу її кожне тіло приходитиме, щоб

вклонятися перед обличчям Моїм, говорить Господь». (Іс.66:22-23).

Отже, чи не здається вам дивною така логіка: Господь на початку творіння визначив суботній день святковим для людини, визначив також що цей день буде святковим і на Новій Землі, «ну, а поки що, ми будемо святкувати хто п’ятницю, хто неділю, а хтось зовсім нічого, а вже потім, у Твоїм Царстві, Госпо-ди, ми знову перейдемо на свят-кування суботи, раз Ти вже цього вимагаєш».

Якби Господь дійсно був у нас на першому місці, то ми б шукали, перш за все те, у чому Його воля, а

не того, як я буду виглядати в очах більшості, заспокоюючи себе тим, що «як усім, так і мені». Подібні міркування і приведуть нас саме туди, куди переважна більшість якраз дуже не захоче потрапити «туди».

Христос сказав: «Якщо ви Мене любите, – Мої заповіді зберігайте» (Іоанна 14:15). Одна з цих запо-відей спонукує нас пам'ятати день суботній, вічне знамення між Богом і людиною!

Ісус каже: «Йди слідом за Мною».

Дорогий друже, а за ким ти під-еш?

кожної середи о 20.000 (800) 50 157 80 +380 66 707 000 5+380 93 50 157 80 +380 98 707 000 5

info@contact-hope.com contact-hope www.biblefact.info