Від серця до серця

Число 4 (33)квітень2013 року

Газета громадських організацій «Львівське Ставропігійське Братство»,Галицьке Ставропігійське козацтво ім. Гетьмана України Петра Сагайдачного та Університету «Львівський Ставропігіон»

Поет – у пошуках слова БожогоШановні мої, так на міжнародну твор-

чу арену, тим паче – з перекладами творів іноземних авторів, не виходять! Несолід-но. Тай пам’ятаймо, що йдеться про твори всесвітньо відомої особистості.

Сумне враження справляє і рівень пере-кладів, у яких майже відсутня спроба пое-тично інтерпретувати вірші, без чого не по-винен обходиться жоден справді поетич-ний, а не дослівний, підрядниковий, пере-клад. Українець по материнській лінії, Ка-роль Войтила гідний того, щоб і перекла-дено було його твори бездоганною, щирою материнською мовою, в той час, як словни-ковий запас перекладачки подеколи зра-джує їй.

Як уже мовилося, провідний цикл на-зивається «Пісня про скритого Бога»; оце «скритий бог» ще не раз згадується в книжці, хоча для кожного українця оче-видно, що «скритий» – це русизм, точніше, в даному випадку – «суржик», який укра-їнською перекладається як «прихований», «захований», «затаєний».

А ще тут зустрічаються фрази типу:

Кароль Войтила (Папа Рим-ський Іван Павло II). Вибра-ні поезії. Переклад з польської Марії Слєпченко. – К., 2010.

«Тримаючись за руки мандрують в вели-кій товпі (?!)», хоча українською мало б бути: «Тримаючись за руки, мандрують у натовпі», оскільки «товпа» знову ж таки калька або суржик (з російського «тол-па»);

«…А любиш місця безлюдні й пусті»(?!). Якщо вже мовиться, що місця «безлюдні», то що приховується за визначенням «пус-ті»? Хіба що, може, «пустельні»?

У вірші «Розповідь про зранене дерево» віднаходимо рядок «Він садівника не ба-чив, ані тих дерев, не бачив щепок(?!)». Ро-сійське «щепка» українською переклада-ється як «тріска». Цю «щепку» можна було б вважати просто черговим суржиком, якби ж то двома рядками раніше не мови-лося, що «дерева щепили», а відтак укра-їнською мовою слід писати не «щепок», а «щеп», або «щеплень». Натомість в іншому вірші, «А всеж я прийняв…», знову читає-мо: «щоби щепка могла прийнятися».

Незрозуміло, чому мовиться: «Бог і всес-віт в серці спочивав», замість «спочива-ли», з подальшим римуванням у множині? А як українець має витлумачувати фразу: «Прошу, вийди, Господи, від мене»? Як «вийди з мене», або «відійди від мене»?..

…Чи фразу – «Моє місце відходить у пам’ять. Не проминає тиша вуличок дале-ких…»? Про що йдеться? Якщо про «моє місце», то про яке саме? Якщо ж про «міс-то», тоді інша річ.

…А як вам поетична фраза «Ти в відда-лі почув мій тихий плач, і від віків Ти знав, від чого» (?!). На жаль, у багатьох випад-ках перекладачка не відчуває ні ритму, ні гармонійності чи мелодики поетичного – саме поетичного! – рядка. Тому й подибу-ємо у збірці фрази на кшталт: «Довго ди-виться на мене звідти часто»; « Поволи за-микати очі перед повним дрожу світлом» (?!); «Поволи блискучість словам відбе-ру»; «Як любить нас наш Отець»; « Як світ-ло втоплене у думки глибині»; « Але ти за-надто є віссю справ своїх»; «…Чи двох сто-літь фрагменти споєні в одне життя»; «За-тиснута в норм кліщі»; «А пройми лиш дрожем твого існування»… І повірте, поді-бні рядки ще можна було б цитувати й ци-тувати.

Мені зрозуміле все – й благочестиві по-ривання керівництва Суверенного Рицар-ського Ордену Христа Спасителя, під па-тронатом якого було видано цю збірку ле-гендарного понтифіка; і благородні наміри всіх тих людей, завдяки творчій та фінан-совій підтримці яких вона побачила світ. Але єдине, чим здатен зарадити тепер цій святій справі, то це дати пораду: якщо вам, шановні видавці, спаде на думку перевида-вати цю книжку, зверніться нарешті до фа-хівців, подбайте, щоб її було хоча б елемен-тарно відредаговано.

Богдан СУШИНСЬКИЙ,м. Одеса

Закінчення. Початок у числі 3.

МАБУТЬ не випадково саме в бе-резневі дні коли її Величність При-рода прокидається від зимового сну і будиться разом з нею наше Серце і, наче молоденькі листочки до СОНЕ-ЧКА, тягнеться до ЛЮБОВІ, серед інших визначних постатей ми святку-ємо День народження Великого Спів-ця Кохання – Володимира Івасюка. Великий Композитор і Поет всім сво-їм серцем відчув і майстерно пере-дав в таких щирих, простих а одно-часно проникливих і точних словах і звуках Велику Силу, Силу Кохання, що зрушує ГОРИ, змінює Світ, підні-має Дух до Вищих Світів. Сьогодніш-ній час тотальної підміни понять ніве-лює це святе почуття, обливає його брудом, оббріхує. Як тут не пригада-ти рядки вірша Ліни Костенко?

Як легко плюнути в Велике – У нього точно попаде.Усе бридке й усе безликеТоді собі ціну складе.Як легко висміяти вчинок,Як просто знищити талантЩоб обезкровити людинуДостатньо слів – не треба ран.

«Я піду в далекі гори»...Відичне підґрунтя відомої пісні Володимира Івасюка

Володимир Івасюк своїми піснями підняв нас над рутиною, показав, що є Велике, Глибоке почуття, яке підно-сить «у гори» – до Гори, ВГОРУ, окри-лює душу, дає їй ширяти там, де діброви і кичери, кличе й інших за собою. Душі мало йти до Гори, їй хочеться на Віль-них Крилах летіти до своєї Мрії – до своєї Коханої, а тому вона просить до-помоги «у Вітру зворів» щоб полинути у Кичери і Діброви – набратися сили ще й від своїх Предків!

Глибокий Відичний зміст має кож-не слово пісні «Я піду в далекі гори». Прочитаємо її уважно і спробуємо «роз-шифрувати»:

«Я піду в далекі гори, на широкі по-лонини

І попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини.

Щоб летів на вільних крилах на ки-чери і в діброви»

– «Священа Кичера» це гора, вся вкрита лісом, окрім вершини, на якій «приходять Наші Предки та Рідні Боги, щоб подивитись чи гідні ми Їх Пам’яті та Слави...!» «Втретє затрембітала трем-біта про смерть у самотній хаті на висо-кій кичері» (Михайло Коцюбинський, II, 1955, с.312); «Священі Діброви» – «ті діброви – божі Берези і неба Дуби на ниві Дажбовій» (Велесова книга, до-щечка 31).

Отож пошук КОХАННОІ проходить там де є Честь і Шана!!!

Сила кохання настільки велика, що надихає не тільки особу, підвладну цьо-му почуттю. Вона передається оточен-ню. Вся громада черпає животворну енергію, викликану цим Високим пори-вом Душі! Тому Відаючі люди, Старці намагались якомога Довше протримати молоду пару в цьому стані, щоб насити-ти Високою Енергією все довкілля і щоб якомога Вищий Старт отримало май-бутнє новонароджене Дитя – плід цьо-го чудового почуття!

«І дізнавсь, де моя мила – карі очі, чорні брови»:

– «моя мила» – та, що буде милою серцю, до якої буде схильне серце, бо «...Честь і Гідність має..», «мила» – прояв Праматері на нашій Планеті,

– «карі очі, чорні брови» – та, що від Матінки Землі, та що Щира Українка...

«Мила моя, люба моя, світе ясен цвіт»

– «мила моя, люба моя» – наступний крок після «моя мила», вже не просто «та, що мила серцю», але вже та, що люба, до якої лине ЛЮБОВ – ви-соке почуття, освячене Богом…, кохан-ня – особливий стан любові, що йде від Творця.

– «світе ясен цвіт» – Богиня Ясна – Бо-гиня усієї Нашої Галактики, Наша Галак-тика нагадує квітку з 13-ма пелюстками-сузір’ями. Тут тотожно до «…розповім усім зіркам про тебе світом моєї любові...»

«Я несу в очах до тебе весь блакит-ний світ»

– «Я несу в очах до тебе» – «...в очах видно Душу..., тож «нести в очах» –»не-сти в Душі»…,

– «весь блакитний світ» – прояв Матінки-Землі, «Небо Горішнє», в яко-му віддзеркалюється, проявляється Дух Усієї Планети...

«Я несу любов-зажуру, мрію моло-ду»

– «любов-зажуру» – зажура, журба по тім часу, де «обидві половинки» були ці-лим і було добре, а зараз не так...,

– «мрію молоду» – мрія «двох полови-нок» знов бути разом і отримати Щастя Єднання...

Дзвонять дзвониВеликодні!

Божа Пасхавже сьогодні.

Лине пісня із небес:Радість всім,

Христос Воскрес!Рік у рік любов ГосподняТворить свято Великодня.Маленькі ангели

несуть дари з небес:Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!Хай лине у вись

передзвін Великодній,І кличе молитва

душу в політ!Хай зійдуть на землю

щедроти ГосподніІ крила розгорне

оновлений світ!Хай мир у серці вашому

панує,Хай ангел Божий

щастя вам дарує.Ісус Христос –

здоров’я шле з небес.ХРИСТОС ВОСКРЕС!

ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Закінчення на 5-й стор.

2Число 4 (33), квітень 2013 року Офіційна Ставропігія

УСЕ, ЩО НАРОДЖУЄТЬСЯ, ви-пробовується на життєздатність. Лише той, хто встоїть супроти Смер-ті, що чатує на свою данину, жити-ме. Час такого випробовування може бути відтермінований, але уникнути його (це науково доведено) не може ніхто. Ані людина, ні тварина, ні га-лактика, ні будь-яка річ. Тому не ди-вуюся, що піднялася псевдодержав-ницька рука на «Ставропігіон» – і держава молода, і «Ставропігіон» ще дитина. Не знаємо, що й виросте з неї… І чи виросте?

То ж придивімося до ознак майбутнього, які завжди є. Буду спиратися, перш за все, на власні рефлексії.

Моя перша зустріч зі «Ставропігіоном» була як величезна хвиля, що раптово підне-сла і понесла. Хвиля натхнення, радості, піз-навання. Як це було?

Пригадаю свій стан напередодні. Його можна визначити як парадоксальний. Дій-сно, живучи майже все свідоме життя інтер-есами науки, я вже декілька років відмовля-лась відвідувати наукові зібрання. Конфе-ренції як жанр просто вмерли для мене. Че-рез їх заформалізованість справжнього, про-дуктивного спілкування там стало обмаль, а споріднену душу доводилося шукати, мов голку у копиці сіна. Часу ж на заслуховуван-ня розпорошених за проблематикою допові-дей було шкода.

Що ж сподвигло мене на поїздку до Льво-ва саме на наукову конференцію – вперше за декілька років?

Це – надія. Надія на те, що цього разу буде інакше. Адже новітнім був сам задум, який як ідея давно жеврів у моїй голові, але спро-мігся зреалізувати його саме «Ставропігіон». Не можу з вдячністю згадати тут роль мого «співучасника» – головного агітатора, орга-нізатора, генератора і т.ін. – композитора і науковця Олександра Опанасюка.

Отже, в задумі наукова конференція мала бути новою і за змістом, і за процедурою. Те-матика її якнайщільніше торкалася інтегру-ючих потенцій новітньої епохи, що вже від-кривалися у просторі ІІІ тисячоліття. Це – питання всеєдності буття (досліджуваної на локальному і глобальному рівнях), визна-чення його алгоритму, ролі мистецтва, осві-ти, виховання, філософсько-езотеричні ас-

Хресна дорога СтавропігіонуУніверситет «Львівський Ставропігіон» підтримують у Києві

Галина ПОБЕРЕЖНА,доктор мистецтвознавства, професор Національного педагогічного університетуім. М. Драгоманова, м. Київ

пекти, культурологічні «занурення», – і все це з космічно-онтологічної вишини. Звісно, на таку конференцію запрошувалися всі фа-хівці, «в кого думка повстала», і це трохи бен-тежило: чи знайдуть вони (філософи, психо-логи, математики, фізики, природознавці, пе-дагоги, мистецтвознавці та ін.) спільну мову? Чи утвориться інформаційно-дискусійне поле – поле живої зацікавленості? Чи не роз-порошиться енергія, яку вклали у реалізацію цього проекту всі його генератори й органі-затори, по декількох окремих струмочках, що течуть автономно (і формально!) – кожний до свого «дисертаційного болітця», з якого часто-густо після оступеніння автора вже ні-чого не витікає?

Отже, з певним острахом, переповнена ми-нулим досвідом розчарування, але з малень-кою надією я ступила на львівську землю 18 травня 2007 року. І що ж? Ставропігійська конференція не лише розвіяла всі мої упе-реджені страхи, а й перевершила мої споді-вання. Це було понад того, чого могла жадати спрагла за справжнім науковим спілкуван-ням душа. Ось чому й виникла згадана хви-ля натхнення, і вона понесла мене далі – від конференції до конференції (вже скоро від-будеться четверта), від однієї наукової збір-ки до іншої. Коло однодумців шириться…

Що ж так вразило мене і сподвигло на від-родження? Та багато що. Спробую визначи-ти лише найголовніше.

Найперше – це дух наукової співтворчос-ті. Він панував і живив, його відчував, певна, кожен з присутніх. На відміну від усталених традицій масштабних, презентабельних кон-ференцій, коло львівської – було вузьким, спілкування – камерним, але навколо яких грандіозних проблем! Чи не вперше я почу-ла навкруги себе стільки резонансних думок, відчула вібрації споріднених душ. Це була розмова про науково-сокровенне, сакральне – те, що не можеш розповісти у «нормально-му» науковому середовищі без того, щоб тебе не визнали претендентом на мешканця «па-лати номер шість»…

Тому друге – це дух демократизму, поваги до особистості кожного, незалежно від того, хто ти: ректор, професор чи студент, аспі-рант, пошукувач, просто слухач. Вихована за часів радянського тоталітаризму, я особливо сильно відчула цей дух як дух європейськос-ті, напрацьований століттями поваги до лю-дини, її внутрішнього світу і потреб.

Атмосферу толерантності, взаємної люб’язності було легко встановити ще й тому, що керівництво університету свідомо відмовилося від будь-якої помпезної демон-стративності й презентабельності. Особли-

во мене вразила абсолютна особистісна неза-ангажованість (за якою відчувалась глибин-на інтелігентна скромність) постаті ректора – пана Ярослава Кміта. Як головний режи-сер, він тримався осторонь, надаючи «аванс-цену» головним дійовим особам – доповіда-чам, їх опонентам, слухачам, між тим уважно спостерігаючи за ходом «дії». «За протоко-лом» це було зовсім незвичним, якщо не шо-куючим, і – захоплюючим.

Загалом усе згадане, а також можливість розкутого кулуарного спілкування із опо-нентами та однодумцями навколо непере-січної наукової проблематики врешті-решт утворили те поле високої духовної напруги, яке я й відчула як хвилю, що несе мене й до-сьогодні. Яскраві фрагменти спілкування із неординарними творчими особистостями, яких зібрав під своїм дахом «Ставропігіон», з того часу не стираються з моєї пам’яті, на-дихаючи на служіння Високій Науці, Мисте-цтву, людям. Немовби хтось підніс до серця вогонь і запалив його.

Але часом пече… – особливо коли дізнаєш-ся про те, як розпалене у Ставропігіоні ба-гаття хочуть знищити згори, кидаючи в ньо-го все, що не горить… Хай пече! Через це я тепер твердо знаю, що моє відчуття «хви-лі» – не ілюзія і не маячня. Кожен справжній плюс викликає супроти себе адекватний мі-нус. Якщо реальний світ здатен аж так відре-агувати – прагненням знищити (забрати лі-цензію) – це ознака невгасимості ставропі-гійського вогню. Чи знищить лукавий світ дух Ставропігіону, що сягає глибин віків? Ні, це неможливо, як не можна знищити дух часу. Свідчу: вогонь, запалений у Ставропігі-оні, крізь віки продовжує яріти в наших ду-шах і запалювати нові вогні.

Якби «Ставропігіон» не зазнав цього жор-стокого переслідування, можна було б по-іншому писати ці спогади (чимало перспек-тивних зачинів вже на його рахунку!). Втім, зрозуміло, що новонароджене дитя не може одразу твердо триматися на ногах, швидко бігати, плигати тощо, і той, хто захоче, може багато чого цій дитині закинути. Головне ж – духовне сім’я Небес – знищити не вдасться. Не може смертна людина знищити те, що на-лежить безсмертю. За прикладами далеко хо-дити не знадобиться. Скільки разів вбивали тіло України, але чи перестали звучати у сві-ті наші пісні? бриніти в серцях і пам’яті укра-їнців голоси наших поетів? тощо…

Отже, я спокійна, любий Ставропігіоне. Разом із назвою ти обрав свою долю – свій хресний шлях.

Пройди його до кінця. Ми з тобою. Бо з тобою Бог!

Шановний пане Ярославе!Щиро вітаю Вас із черговою заслуженою перемогою. Тепер Ви

вже й академік! Вітаю й радію, бо цей факт підтверджує те, у що я непереборно вірю – добро завжди переможе зло. Цей факт є під-твердженням того, що Ставропігію не можна зупинити… Вона має велике майбутнє…

Бажаю Вам нових вражаючих звершень!З великою шаною і захопленням

Галина ПОБЕРЕЖНА,професор Київського національного

педагогічного університету імені Михайла Драгоманова

Шановний Ярославе Михайловичу!Український Університет Москви щиро вітає Вас з отриманням

високого званя члена-кореспондента міжнародної кадрової Ака-демії. Ви цілком його заслужили!

В свою чергу хочу наголосити, що Кафедра Університету «Львівський Ставропігіон» та Інституту Українознавства МОН України активно співпрацюють!

Рекомендуватиму обрати Вас академіком Академії Наук «Три-пільська Цивілізація».

З повагою.Віктор Святославович ІДЗЬО,

ректор Українського Університету м. Москви

Вітаємо!

К

Богдан Сушинський –перший лауреат Міжнародної премії ім. Данила Галицького 2013 р.

Рада Засновників цієї унікальної міжнародної премії виходила з того, що Міжнародна премія ім. Данила Галицького є елітарною, престиж-ною, духовно-аристократичною від знакою європейського та світо-вого рівня.За результатами обговорення рада

Засновників вирішила відзначити пер-шим Лауреатом Міжнародної премії ім. Данила Галицького відомого укра-їнського громадського діяча, письмен-ника і журналіста, почесного профе-сора Університету «Львівський Став-ропігіон», академіка Богдана Су-шинського, автора книг з історичної проблематики української держав-ності, зокрема, її сучасної, князівсько-рицарської, королівської та козаць-кої доби, а також доби визвольних змагань останніх століть; відроджен-ня сучасного лицарства і козацтва як основи українського державницько-го патріотизму; історії українського національно-освітнього, наукового, культурного, цивілізаційного та про-світянського руху; налагодження між-конфесійних зв’язків, розвиток міжна-родних взаємин та формування націо-нальної дипломатії – в ім’я розбудови Незалежної України та європейської спільноти.Богдану Сушинському вручається Ди-

плом та Золотий Лауреатський Знак (ме-даль «Золота Королівська Корона»).

Указом Великого Магістра «Про кадрові переміщеня» № 17 від 14 грудня 2012 р. Шляхом просування по службі Ясновельможного Гра-фа Сушинського Богдана Іванови-ча призначено на посаду Командора Командорства Одеси.Ясновельможний Граф Сушинський

Богдан Іванович є засновником Суве-ренного Рицарського Ордену Христа Спасителя, відомий письменник та на-уковець, заслужений журналіст Украї-ни академік, рішенням експертної ради Американського Біографічного Інсти-туту визнаний Людиною Року – 2010 за міжнародним всесвітнім рейтингом. На сьогоднішній день граф Богдан Сушин-ський є автором понад 90 книжок, які вийшли понад 120-ма виданнями, та ав-тором понад двох тисяч публікацій в пе-ріодиці. Окремі його твори перекладено п’ятнадцятьма мовами світу.Зокрема, йому належать літературна

прозова інтерпретація «Велесової кни-ги», перше в світі видання «Всесвітньої козацької енциклопедії», двотомне ви-дання «Козацькі вожді України» та кіль-кох інших праць з історії козацтва; ним підготовлено до видання другий том із циклу «Князі та полководці Стародав-ньої України»; з-під його пера вийшли «Історія Скиту Манявського» та моно-графія «Львівський Ставропігіон: між минувшиою і вічністю» – з історії Став-ропігійського університету, що є ровес-ником Острозької та Киво-Могилянської академій; низка літературознавчих праць та розвідок. Упродовж дванадцяти років він очолював Одеську обласну ор-ганізацію Національної спілки письмен-ників України (НСПУ), був членом прав-ління на Президії Ради НСПУ. Він є ви-знаним ідеологом сучасного українсько-го козацтва, має козацько-військове звання генерала козацтва.

Його Ясновельможність Граф Сушинський Богдан Іванович, Командор Одеси

3Число 4 (33), квітень 2013 рокуПостаті

III. МІСІЯ УКРАЇНИ В ПЕРЕБУДОВІ СВІТУ

П’ята ідея то вже революційна ідея Марка Проклятого, яку добуто з попелу сто-літь для зросту української нації, для будо-ви української держави, для місії українсько-го духа в космосі всесвіту, то є культ свободи волі у кождої індивідуальности для осягнен-ня найвищого ідеалу етичної свідомости, ідеа-лу внутрішньої гapмoнії.

Ідея свободи волі виступає в тисячолітті історичного життя як руйнуючий і будуючий еле-мент нашої держави. За княжих часів культ свободи волі був причиною рострою великої дер-жави Володимира на князівства, які за браком пошани для авто-ритету великого князя під гас-лом «мужаймося самі» для сла-ви – вели зі собою міжусоби-ці, спроваджували чужинців на себе і довели до генези татар-ських людей, які розвалили дер-жаву. За козацьких часів культ свободи волі приводив теж до вирізування себе під проводом отаманів, які хотіли добути для себе гетьманську булаву і привели до упадку другої держави; за но-вих часів культ свободи волі дійшов до гас-ла «самсобіпанства», яке не признавало нія-кого суверена на основі анархічного світогля-ду довело до розвалля третьої держави за на-ших часів…

Культ свободи волі даний Українцям від природи в імя прислів’я: «Степ та воля – ко-зацькая доля» - привів до упадку княжої дер-жави до самочинного утворення нової дер-жавотворчої верстви себто козацтва, яке піс-ля побідного зриву проти неволі свого сві-ту, утворило другу державу з оригінальним устроєм відповідно до характеру своєї нації. Отже цей культ свободи волі стане позитив-ним в будові держави, як у масі засіємо сві-домість користий з власної держави для кож-дої одиниці.

Тоді кождий провідник-індивідуаліст му-сить мати на англійський лад стільки імпері-алізму, містицизму, ідейности, розуму і волі, що зуміє обмежити свій індивідуалізм і анар-хізм верховною владою суверена і обов’язком супроти земляків, які будуть його пильнува-ли ради своїх користий з держави. Україн-ської держави примусом до послуху для во-люнтаристичної групи провідників збудува-ти не можна, бо дух свободи волі, Марко Про-клятий розвалить таку державу, тільки му-ситься її будувати пробудженням національ-ної гордости і самопошани для своєї високої культури і свідомістю хосенности з держави для кождої одиниці – тоді «врата адови не од-оліють» її будови і трівкості.

Ідея культу свободи веде до осягу глибоко-го внутрішнього змісту нашої старинної куль-тури в нyтpi нашої держави. Ціллю її є розвій геленського iндивідуалізму для виявлення своєї повновартности, яка живе в душі кож-дого Українця, що почуває себе мікрокосмом, бо в глибині серця, як в безодні, криється усе, що є в цілому світі. Звідси звісне зі світогляду Сковороди i Гоголя визнання для кождої лю-дини права на власний індивідуальний етич-ний шлях, званий «плюралістичною етикою», звідси завдання людини, після Сковороди, є шукати правди i змагати до неї.

Але правда – це ціль неосяжна, i якраз усе щастя людини випливає з безупинного шу-кання правди. Звідси прикметою Українців є терпимість до чужого світогляду, навіть реліг-йного, бо вони відкидають московський по-гляд, що вічна правда проявляеться тільки од-ним способом на цілому світі. Коли світогляд Толстого є фаталістичний, який зводить про-яви самосвідомої особистости до невільни-чого послуху незмінним законам, – то світо-гляд Сковороди є евдаймоністичний i опти-містичний, що приписує людині розум i сво-боду волі, для того основою фільософії Ско-вороди була грецька девіза: пізнай себе, бо «бути щасливим не означає нічого иншого, тільки знайти себе самого, самого себе пізнати i відповідно до того жити». Між індивідуаль-ними етичними типами повинна панувати не боротьба, але мир, себто згода i гармонія, піс-ля світогляду Українців, – мир мiж людьми, мир людини (Сковорода, Гоголь, Юркевич, Куліш). До ідеалу rapмонiї зовнішньої при-єднується ідеал внутрішньої гармонiї з Богом «який є краса».

Василь ПАЧОВСЬКИЙ

Світова місія УкраїниКонструктивні ідеї державності

та космічна місія української націїРеферат, виголошений в «Молодій Громаді» в Перемишлі дня 22 січня 1933 р.

Найвищий ідеал теперішної нової Евро-пи, до якого вона хоче піднести дорогою ви-ховання повновартість особовости в поколін-ня, є той український ідеал внутрішньої гар-монії як найвищий ідеал етичної свідомос-ти, який був вже ідеалом Сковороди, Гоголя i Юркевича i є ідеалом українського духа до нинішньoгo дня.

Шоста ідея то є друга ідея революційна Марка Проклятого, яку добуто з попелу ве-ликої війни для зросту української нації, для будови української держави, для місії україн-ського духа в космосі всесвіту, це ідея правди

i волі, яка є месіаністичною ідеєю для всіх по-неволених народів cвiтy.

Модерний космос – після творця ідеї Па-невропи Куденгове Калєгрі – є динамічно гар-монійний. Світ і природа – після погляду Ев-ропи – лежить поза добром і злом, але не поза правом. В природі є тільки один імператив: імператив краси. Меншевартний народ неви-нен, що він є меншевартний, як повно листа рожа є краща від дикої, а діямант кращий від вугля. Меншевартний народ мусить впасти під копита більшовартного, аби міг вирости повно вартний, бо ціллю европейської куль-тури є краса і сила. Се є етика сучасної Ев-ропи. А в драмі В.Пачовського «Сонце Руїни» митрополит Тукальський каже Дорошенкові: «Усе тінь минуща, – одна річ живуща – світ з Богом. Світ славить Бога стоустими мова-ми усіх народів у гармонії космічній. Що ро-биш для народу – се молитва Богу, що звізди небесам се народи для світу. Двигни один на-род – одна молитва більше Богу, втопи один в другім – в тім місці буде пляма на землі, а в молитві світу одна струна урветься в гармонії довічній». Колиж Олесь співає гимн України

Живи, Україно, живи для краси,Для сили, для правди, для волі... –то є модерний гімн Молодої України на міс-

це сентиментального «Ще не вмерла». Краса i сила – се клич сучасної Европи і та «прав-да і воля» клич споконвічний України, про-голошений Шевченком на основі народної прислівної мудрости. Правда – це справед-ливість, воля – це свобода. Отже, Україна до краси i сили ставить як умову нового космосу справедливість i свободу yciм народам свiтy.

Хибаж не голосили ми в Київі цеї ідеї перед Вільзоновим маніфестом само означення на-родів? Хиба не сформував він той клич підсу-нений дорадником під гомоном нашого руху в російській революції? Хиба не український народ як Марко Проклятий заставляє тепер більшовиків, що не признавали ніяких на-цій – голосити справедливість і свободу всім народам світу без ріжниці рас і держав? І хто

знає як далеко сягало око Творця, чи прови-діння його доцільно не розбило українсько-го народу перед рішаючою битвою, аби серед кривди і матеріалістичної жадоби ми Україн-ці голосили визволення всіх націй в імя прав-ди і болі, бо все співали:

Нема в світі правди, правду не зіскати,Бо тепер неправда стала панувати.І це головна теперішна місія українсько-

го народу серед майбутнього бою двох світів, наш народ має відчуття своєї повновартости до високої культури, та має почуття кривди, бо не може проявити як повновартний сво-

єї старинної культури через 600 літ аж до ни-нішнього дня.

Сема ідея, що повстає зi сполуки консерва-тивних ідей Михайлика з революцiйнoю іде-єю Марка Проклятого, добута з попелу сто-літь для зросту української нації, для мiciї українського духа в космосі всесвіту, є ідея української держави, символом якої є Золо-ті Ворота двох світів: Сходу i Заходу.

Ti Золоті Ворота з великої легенди століть ждуть на велику хвилю перенесення до Киї-ва. Для того великого чину мусить з’єднатися князь Михайлик, дух консерватизму тисяч-літньої культури як дух народної розваж-ности (рознадуми), з революціонером Мар-ком Проклятим як духом збірної волі маси на основі територіяльної системи будівництва української держави.

Чомуж Золоті Ворота, на яких стояв золо-товерхий храм є таким символом державнос-ти? Хиба наша княжа держава не була золо-тими воротами для переливу культури Азії до Европи і навпаки через 500 літ?

I тепер найвищим імперативом української нації є держава зі столицею в Києві, в тім українськім Римі, де мусять стати Золоті Во-рота двох світів Сходу i Заходу i де виросте зi cтаріючої культури Европи та з глибин азій-ської Індії нова вища культура, яка буде мати космічне значіння, бо елементи тих двох сві-тів зберіг український народ з життя тисячо-літь в своїм світогляді i зберігає їx до ниніш-нього дня.IV. СИНТЕЗА I ЗАВДАННЯ ВЕЛИКОЇ ХВИЛІ

Збираючи вci тi ідеї, дійшли ми, творці чи-стого мистецтва, до осьякої синтези:

1) Українська нація мусить боронити посі-дання своєї землі, яка дає їй силу;

2) Мусить хоронити традицію національ-ної релігії, яка дає їй відпорність проти натис-ку сусідів;

3) Мусить опанувати верховладу над Чор-ним морем i пролив до отвертого моря для до-ступу до океану;

4) Мусить воювати на життя i на смерть в ім’я геленської культури Европи з кочовою цивілізацією колективу Азії;

5) Мусить узгіднити з державною ідєю культ свободи індивідуальности для довер-шення давньої ціли своєї культури, себто до повновартости кождої особовости;

6) Мусить підняти гасло справедливос-ти для всіх народів світу для гармонії в жит-ті людства, аби сповнити свою космічну місію в історії;

7) Мусить сотворити державу, яка буде Золотими Воротами між Азією i Европою, а храм золотоверхий на них засяє як фенікс ви-сокої культури нового світу Евразії.

Як приведем до повної свідомости ті еле-менти і завдання української місії в культурі космосу – збудим серед верхівки нашої нації нетільки відпорність проти напору чужинців, але витворимо національну гідність і гордість притягаючу розсипані по світу таланти наші, гордість на се, що Українці як спадкоємці най-старшої геллєнської культури на сході Евро-пи належать до першорядних що до своєї по-вновартности народів світу.

Та верхівка мусить впоїти в маси україн-ського люду цю віру в ідею післанництва; аби змінити українську націю в динамічну силу

тої думки, що Творець, як безпричинна при-чина всіх причин, виростав старинну україн-ську націю у неволі до стану велетня на грані двох культур Европи й Азії для великої ціли.

Дорогою бездержавного приниження по-кликав нас Творець серед вирізуючи себе на-родів до заведення Божого ладу, який веде до гармонії всіх народів світу. Тоді сповнить-ся фінальне слово; «Книги битія українського народу», що камінь, який відкинули будівни-чі сего світу, стане каменем угольним нового храму Божого на землі.

Для сего завдання мусим готовиться всі по обох боках Збруча, що ділить цілий світ на два табори під гас-лом: Ми або вони, Европа або Азія! Мусим тямити, що голо-вна наша справа тепер є будо-ва своєї держави в Київі, або смерть! Тому всі мусим зєдна-тися до сеї великої ціли, тому не смієм ділитися на старих і молодих, на своїх і чужих, на приятелів і ворогів для самови-різування себе підчас боротьби двох світів. Мусим всі мати пе-ред очима образове зображен-ня нашої минувшини Вячес-лава Липинського, що держа-ва – то четверобік сили озброє-

ної у зброю духа зі списами в руках. Поки рота уставлена в четверо бік звертається списами на вні на ворогів, поти держава росте і мо-гутніє. Се є часи нашої держави від Олега до Ярослава Мудрого! Але як списи роти устале-ної в четверобік звертаються в нутро на себе в боротьбі за Київ – то держава наша упадає, а вкінці стає здобиччю Москви. То є часи від смерти Ярослава, коли князі стали «про малоє великоє мовити» і той гріх повторяється між провідниками нашої нації до нинішнього дня!

Тому звертаюся до Тебе, Дорога Молоде, бо я хоч належу віком до старшого покоління, але серцем я належу до тих, що прийдуть, себ-то до Вас, будівничі майбутности, приготуй-теся до великої хвилі, яка може прийти кож-ного року, готуйтеся тяжкою працею над со-бою, аби стати корисними для будови держа-ви. Кождий звас в кождий день у вечір запи-тай себе, що зробив ти нині для самодоскона-лення себе на корисну одиницю своєї нації з почуттям обов’язку, яка готова і уміє робити кожду працю, потрібну для будови держави. Коли не научився ти нічого того дня, то сей день твого життя роздерта карта і викинута з книги нації, бо до великої хвилі треба гото-витися по лінії найбільшого опору. Тому ви-рви зі свого серця руїнні інстинкти, а розви-вай державотворчі прикмети для воскресення своєї нації, для удержання нового ладу на схо-ді Европи, для захищення европейської куль-тури від заливу орди.

Не губи свого життя на маловажні і не-доцільні атентати, не розкидуй його на малі річи, себто на січу зі старими «трупами», сво-го найбільшого скарбу, кажучи «що малоє се великоє» замість заховати сили до великої хвилі і підготовити себе до історичної ролі, до якої покликав Творець світу нашу націю. Як розгубите всі свої сили на малі річи, то нарід прокляне вас за безглуздя, що розтратили Ви всі таланти замість їх помножити для удер-жання держави, бо не той господар, що збе-ре господарство, а хто його у своїх руках удер-жить. А як не удержите його, стративши сили на дрібні чвари і безцільні жертви крови – то прокляття народу буде викидати Ваші кості з могил, що виростуть з Вашої дармо проли-тої крови. Та я вірю, що не схочете бути духа-ми руїни, а станете сіллю землі, як підете до-рогою, яку вказують творці Молодої України моїми устами.

Амінь, амінь говорю вам, що воскресення прийде. Білим світом високих зір сходить на нашу націю дух Володимира Великого й каже моїми устами сповістити сумним в Україні: солодко й почесно є для Рідного Краю вмерти, але солодше й почесніше є для Рідного Краю жити в часі його воскресення і серед бурі й на-тиску життя його переперти! Тому позмивайте сонні очі ранньою весною, підкріпляйте ов’ялі руки, додавайте сили хитливим колінам, чер-пайте силу з праджерела нашої безсмертної культури і сійте її свідомість, аби виплека-ти національну гордість і самопошану, одним словом зробіть націю, яка стане підметом, ста-не угольним камнем Божого храму.

А тоді буде даний вам вінець замість попе-лу, замість плачу єлей радощів, замість су-мовитого серця – одежа слова. І назвуть вас світочами нового життя, сильними в справедливості, а нашу Україну найкращою піснею в молитві світу до Бога!

Закінчення. Початок у числах 2, 3.

В. Петрук. Ілюстрація до «Думи про Івана Безрідного».

4Число 4 (33), квітень 2013 року Історія українства

Ось чому в українській мові так і залишились слова на по-значення цього Святого Дійства – Горнятко, Горня, Горно (піч), Куманець, Горнець. Саме тому це не випадковий збіг: образи, що ми бачимо на скульптурних зображеннях Скіфських Баб, що обома руками підтриму-ють той сакральний куманець – куту з кутею – сакральним коливом Богині. Руки з куман-цем нижче живота – це архетип скульптурного мистецтва орі-їв–скіфів. До речі, на Скіфській Бабі біля краєзнавчого Музею в м. Херсоні на горняткові дивом зберігся завиток–спіраля–кун-делик – символ енергії Кунда-ліні – творця Другого Духовно-го Народження людини в Духо-ві саме навпроти Трикути тіла людини. Феноменально! Дві лексеми у Санскриті, котрі да-рують ще один ключ до психо-логії та етносвідомості народу Українців: Укграйа – Висока, Найвище Духовне Піднесення, Ріст і Розвиток.

Від Сс. слова Уккрайана – праукраїнська мова спочатку дала Укграйна, згодом у часи Давньорусьської Трояні Ки-ївської з’явилось дифтонго-ване «ОУкраїна» Іпатіївсько-го Літопису. Саме від остан-нього горе–мовознавці та іс-торики, як кажуть «висмокта-ли з пальця», назву «окраїна» знехтувавши старо–індоєвро-пейським вербальним законом дифтонгізації (ОУ) слова ОУ-країна. До речі, яке читається також «Україна» (Дифтонг ОУ читається як У)! Й приліпи-ли його, як бачимо з вищенаве-деного словесного ряду та його аналізу, до нашої країни як чу-жеродне клеймо. Бо в цій пре-красній гірлянді санскритських та давньоукраїнських слів ніде жодного разу не зустрічається не лише слово «окраїна», а й на-віть натяку на корінь ок. Нато-мість всюди використовується корінь ук. Вживання кореня УК носить тотальний і глобальний словотворчий та етнодухотвор-чий характер його прямих но-сіїв – історичних укрів–укра-нів–уктріян. Що семантично відповідає імені високодухов-ного Пра–Отця оріїв–україн-ців – царя й головного жерця варни Уків–Брагманів Уккра-їни–Оріяни Ману Уксваку та Бога Брагми. Що священною традицією Старої Європи доне-сене аж до ХІІ століття у формі Д’УКА Святогора билиць Київ-ського циклу. Більше того, саме за етнонімом Укри закріпилась слава найвищої духовної вар-ни мудреців – Учителів царів і народу – Уктріян–Брагманів у «Повісті Временних літ» жер-ців–куретів та Нестора Літо-писця. Бож не випадково, сам звук УК у Санскриті позначає ім’я Бога Брагми – Творця всіх людей і живих істот. І в першу

Тридцять три автографи стародавньоукраїнської етноісторії.Духовно–аристократичне наймення Україна.

Cанскритська назва UKкraya–Ukhrayana, Украйна–Україна

Онтологічний код імені «Україна»

чергу – Уків–Брагманів – Учи-телів–Охоронців народів і зем-ної цивілізації.

Не випадкове у цьому прин-циповому феноменальному іс-торико-логічному та лексико-семантичному порядкові й на-ступне. Ім’я першозасновни-ка нової раси людей гуманних, добрих, мудрих, що також ор-ганічно вписується саме в цю благословенну гірлянду Боже-ственного Санскриту. Чи не тому кожен із українців, як і всіх слов’ян та індоаріїв–євро-пейців, представників остан-ньої кроманьоно–уктріяно–синської орійської раси людей, може вважати себе, як твердять священні састри Упанішад, «Uksvakonana». Тобто «Уксва-конародженими».

УКРАЇНЦІ. ЕТНОС. НАРОД. НАЦІЯ.

Науково-філософські висновки

Г л и б о -ко проаналі-зувавши усі однокорене-ві Санскрит-ські, Німець-кі, Латин-ські та Дав-н ь о у к р а ї н -ські слова, що почина-

ються коренем «УК» можна ді-йти однозначного наукового висновку, що власне корінь УК у Санскриті є архетипним ко-ренем Матері Мов світу, котра єдиноправильно відображає всі етимологічні, фонетичні, лек-сичні, семантичні етноісторич-ні та тонкі хітологічно–духовні закони Мови. А закони Мови – це закони Історії. Адже недарма з древності науку про Мову – Філологію вважають Царицею Наук. Санскрит і українська мова є геніальним космічним винаходом давноукраїнської хі-топольової духовно–ідеальної ментальності. Саме тому вони приховують у собі всі корені на-шої Пра–Історії.

Остаточний висновок етно-назви Українці та імені держа-ви Україна такий:

Українці – це очевидно най-древніший на земній кулі етнос, створений самим Богом Твор-цем Брагмою, що бере свій по-чаток від Першого Ману Земної кулі на ім’я Уксваку.

Українці – це УКкрайни, УК-крайани, звідси виникає се-редньовічна назва ОУКрайна – безперечна Украйна Григорія Сковороди і Тараса Шевченка, а не «Окраїна», як це прочита-ли горе–історики. Це нація «Сі-вогенічних людей»: благочес-тивих, благородних і мудрих, скромних і сором’язливих, над-звичайно талановитих і релігій-них, котрі перед сходом сонця поклоняються – говорячи дав-ньоорійсько–санскритською мовою – УКлінно вклоняють-ся Зорі–Богині Ранку – УКрі,

Вістунці Нового Світлого Со-нячного Дня. УКра – це «Вес-та сина Сонця» – Вісниця бла-гословенного Майбуття народу, вона ж – улюблена донька Аді-ті, або Мага Калі, Матері–Пер-вородительки людей і Богів.

Отже, Українці–Украйни – це, виходячи із 33 Автографів Давньо–Української Етноісто-рії, Мови і Культури, найдрев-ніший і найдуховніший на Зем-ній кулі народ, котрий процві-тає під керівництвом варни Му-дреців Уків–Брагманів. Укра-їнці – це високородний духо-вно–аристократичний рід лю-дей, що веде свій РОДО–ВІД від Праматері Ук’ї та Праотця Ука (сина Брагми по імені Ук-Сваку, Сіви, ГУКА, ДЬ’УКА).

Українці, зрештою,– це нація однієї з найглибших на земній кулі звичаєво–народних орій-ських традицій, носій високої стародавньої культури Священ-ного Слова і слов’яно–індоєв-ропейського, ведичного у своїй основі, релігійного духа Любові та Добро–Дійства, етнозвичає-вості, науки, ремесел і винахо-дів та високої внутрішньої ду-ховності. Головною визначаль-ною рисою етнопсихосвідомос-ті Українців є надзвичайна сер-дечна емоційно–почуттєва чуй-ність до людей, і чутливість до всього довкілля (Сс. Су–Ук-шма) й колективний рух не до грубоматеріального, а до тонко-енергетичного, ідеально–духо-вного способу і трибу життя та еволюції Душі (Уксваконана) у щедрій і щирій співпраці й спів-любові з іншими народами Зем-ної кулі.

Спираючись на таку могутню праоснову, українці без сторон-ньої допомоги мають спокон-вічне право вільного самовиз-начення і самокерування сво-єю власною державою як на-род–піонер, – засновник Пер-вісної Держави та цивілізації на всій Земній кулі.

ФЕНОМЕНАЛЬНИЙ КОД УКРАЇНИ. КРАЙ.

КРАЇНА. ДЕРЖАВА. ЦИВІЛІЗАЦІЯ

Чим глибшу й позитивні-шу пам’ять має сучасна люди-на про древність своєї Етноіс-торії, культури й традицій, тим більшою енергетичною Силою вона володіє. Це основа Фено-менального Коду України. Ма-кро–Космос – це Енергія. Енер-гія – це Вібрації. Вібрації – це Любов. А Любов – це хліб на-сущний кожного живого ство-ріння на Землі. Для людини Любов – це Джерело Щастя і Життя, Інтелекту і Буття.

Тридцять три назви Украї-ни – це 33 Автографи Старо-давньоукраїнської Історії. Її ду-ховний Етно–Код, цивілізацій-ний ехолот, котрим вимірюєть-ся глибина культури та істин-ної духовності. Ук-країна – це, очевидно, перша на земній кулі Архаїчна Стародавня Держава і

Цивілізація останньої за часом раси, званої Орії або Арійанти. І анічогісінько не має спільно-го з назвою «Аратта», що озна-чає «Бездержавна», «Анархіч-на країна адгарми», як це блис-куче довів Степан Наливайко у своїй книзі «Індоарійські та-ємниці України» (с. 42–57). Це ж підтверджує і видатний сан-скритознавець, пан Василь Ко-билюх.

Україна – це КРАЇНА ВИ-СОКОДУХОВНИХ ЛЮДЕЙ, – УКтріян–брагманів, це КРАЇ-НА благочестивих синів божих уків–гайстрів, божан і буковин-ців, подоляків і гуцулів, гали-чан і волинян, сіверян і таврів, слобожан і курів.

Україна – це Еталон Старо-давньої Мирної високодуховної Цивілізації, створеної під керівництвом засновника царських династій Земної кулі – Бога Творця Браг-ми і царя (Ману–гетьма-на) Ука (Гука) – Уксваку, Д’Ука Святогора та інших Святих, Богів і Героїв. А раз Україну в самому Цен-трі Європи заснував сам Бог–Творець, то, природ-но, вона є Творіння Боже і тому є Незнищенною, як Не-опалима Купина. Україна – це країна, в якій колективно ВСІ ПІДНІМАЮТЬСЯ РАЗОМ, на Зорі, на Світанку, щоб разом славити Зорю–Богиню Укру – найпершу Вісницю Ново-го Дня, Нового Сонця, Нового Духа, Нового Сучасного (ПРА-ВИ) і Сили Буття–Дії (ЯВИ). Звідси – Золота Зоря на гер-бовниках українських ПРАВИ-телів: царів, королів і гетьманів. Фактично Первісна Палеолі-тична назва «Україна» виникла як синтез найбільш ідеально–духовних величин національ-ної ментальності самих укра-їнців, і одночасно як незабут-ня пам’ять про своїх Пра–Отців – Родоначальників українсько-го народу і держави Україна: найвищої духовної варни сус-пільства Уків–Брагманів – Му-дреців та Пра–Отця Уксваку і Пра–Матері Ук’ї. Етно–назва « Ук-крайна» – «Уків Край», «Країна Уків» семан-тично відповідає всім етнориту-алам орійсько–ведичної всена-родної духовно–релігійної тра-диції, етно–звичаєвості, фоль-клору, етнографічним реаліям стародавніх епох, семантичній архаїчності й виразності сим-воліки народу і держави, най-повніше виражених у Тризубо-ві – Древі Життя живої, вічної оріє–української мови, як пи-семної, так і її численних дія-лектів, рівноважливо, як і в сан-скриті – мові–Матері всіх мов земної кулі. І останнє: Україна – це феномен не тільки цивілі-зації минулої шостої раси люд-ства. Україна – це феномен но-вої сьомої раси третього тисячо-ліття, коли «всі піднімуться ра-зом» на новий трансформую-

чий все і вся виток спіралі буття на засадах однієї вільної, як оке-ан, стрімкої як Бог вітру, новіт-ньої релігії Духа під назвою Л ю б о в – Справжнє Право Лавіє!

І саме в цьому й полягає іс-тинний ФЕНОМЕН ДУХОВ-НОГО КОДУ НОВІТНЬОЇ УКРАЇНИ.

Калина – поетичний сим-вол сердечного коду любо-

ві українців. Духо-вна краса україн-ця–слов’янина.Просвітлений укра-їнський Мудрець Григорій Савич Сковорода, 18 ст. Автор: Просвітле-ний скульптор Іван Макарович Гончар, ХХ ст.

ГЕНЕЗАДЕРЖАВНИХ ІМЕН.

ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИЙКОД УКРАЇНИ

Уккрайна – Первісна Пале-олітична Санскритська назва Ста-родавньо–Української держави

УктріянаОропа (дала назву цілому європей-

ському континенту)ОріянаСівіяПосейдоніяАтлантидаБореяВелика Троянь (Золоте всесвітнє

царство Рами)Велика Сітія (Велика Скіфія)Скіфо–Еллада (Мала Скіфія)Славія – Країна ЛаваАполлонія – Полянська УккрайнаАрйана – Гайранія–Лелекія–Ле-

бедіяЕллада–ЕліссіяГіперборея – Велика Троянь Ста-

рої УкраїниДорідаКіммерія–КумаріяВено–УкіяТе’Укрія – Тео–Укрія – Боже-

ственна Україна часів ТрояніхУкро–Боспорська держава (Пон-

тида, Панія)Бористен – Києво–Ольвійська

держава БористенітівГіллея–Івлія, ІвірояВелика СарматіяАнтія (античні автори Антію

ототожнювали з Атлантидою)РоксоланіяСкіфія Київська (Троянська Земля,

«Київська Русь»)Українська Лицарська Сармато–

Запорізька СічУкраїна – Незалежна держава

Україна з 1991 року.

(Закінчення буде)

Василь ХИТРУК,приятель Львівського Ставро-пігійського Братства, м. Херсон

Продовж. Поч. у числі 3.

Число 4 (33), квітень 2013 рокуЛітературна сторінка

(Далі буде)

Кращий польський пі-лот Другої світової війни, який став легендою поль-ської авіації; ас Королівських Військово-повітряних Сил (ВПС) Великобританії; стажер Командно-штабного коледжу ВПС США; офіцер ВПС Поль-ської Народної Республіки. А ще – талановитий льотчик-винищувач, справжній герой ві-йни, чиї подвиги були відзначені високими нагородами не лише Польщі, але й кількох союзних країн.

У 1950-му році, за сфабрико-ваною справою, він був засудже-ний польською комуністичною фемідою до смертної кари, ніби-то за шпигунську діяльність на користь західних країн. Поми-луваний, він, ще тривалий час залишався у неволі, і лише піс-ля восьми років перебування за гратами, всі висунуті проти ньо-го звинувачення були визнані безпідставними, а пілот – цілко-вито реабілітований. У подаль-шому він був обраний генераль-ним секретарем Польського ае-роклубу та, вже перебуваючи у відставці, підвищений у чині до бригадного генерала…

…І все це – про нашого зем-ляка Станіслава Скальського ( 1915–2004), родом зі славного подільського міста Кодими, що на Одещині, дитинство і юність якого минали у галицькому Зба-ражі та волинському Дубні.

Послужний список засвідчує, що за час Другої світової поль-ський пілот з українськими кри-лами Скальський здійснив 321 бойовий виліт, брав участь у 746 повітряних боях, підтвер-джено збив 19 (за іншими да-

ЩОЙНО в Одесі побачи-ло світ історичне есе відомо-го письменника і науковця Богдана СУШИНСЬКОГО «Польський пілот із Кодими» – про народженого в Україні славетного польського пілота-винищувача Другої світової війни Станіслава Скальського. Сьогодні ми публікуємо фраг-мент цієї книжки, презентація якої найближчим часом має відбутися у Львові, під егідою Університету «Львівський Ставропігіон» та Інституту ставропігійських досліджень, згідно з науковою програмою якого її було створено.

Польський пілот з Україниними – 18 або й 20) ворожих лі-таків особисто і три – у скла-ді групи. Ще два літаки цей пі-лот збив, як зазначалося в ар-мійських документах, «із вели-кою долею вірогідності», а чо-тири німецькі машини пошко-див. Зауважу, що два інші поль-ські аси – капітан Еугеніуш Гор-бачевський та підполковник Ві-тольд Урбанович – спромогли-ся на сімнадцять перемог кожен. Свою участь у польській верес-невій кампанії Скальський від-творив у книжці спогадів «Чорні хрести над Польщею», яка свого часу користувалася великою по-пулярністю.

Блискавична німецько-поль-ська війна вересня 1939 року і для польської армії, і для самої Польщі, завершилася трагіч-но: польська держава була оку-пована і, згідно з пактом Моло-това–Ріббентропа, розчленова-на між Німеччиною та Радян-ським Союзом. Ясна річ, це відо-мі факти, на яких я дозволю собі не зупинятись. Скажу лише, що, хоча за рівнем технічного озбро-єння, польське військо не го-тове було протистояти могут-ній армії рейху, воїни його яви-ли світові чимало прикладів ге-роїчного спротиву ворогові. І се-ред тих, хто навіки увійшов в іс-торію не лише цієї держави, але й Другої світової війни, залиша-ється Станіслав Скальський.

Свій перший бойовий виліт лейтенант 142-ї винищувальної ескадри Скальський здійснив ще в червні 39-го року, коли пе-рехопив та атакував німецько-го повітряного розвідника кон-струкції «Dornier-15», приму-сивши пілота здійснити виму-шену посадку. Так, цю машину Станіслав не збив, бо, зрештою, і не мав права збивати, адже на той час між Польщею та рейхом ще тривали мирні відносини, а проте, змушуючи пілота до по-садки на польській території, да-вав німцям зрозуміти: час без-карних порушень повітряного простору минув!

Щоб збагнути, в якій ситуа-

ції опинилася Польща під час німецько-польської війни, до-сить пригадати, що з 44-х ди-візій рейху, яких Гітлер кинув проти Речі Посполитої, шість були танковими і дві моторизо-ваними, яких із повітря підтри-мували близько двох тисяч лі-таків 1-го та 4-го повітряного флотів. Поляки ж, які володіли 39-ма дивізіями, усій цій техніч-ній армаді могли протиставити лише 2-і моторизовані та 11 ка-валерійських(!) бригад, підтри-муваних з повітря кількома со-тнями, здебільшого, фізично і технічно застарілих, літаків. Всі інші дивізії були піхотними, чи, як їх ще називали, «стрілецьки-ми».

Тож чи варто дивуватися, що історія цієї війни знає кілька ви-падків, коли польські кавалерій-ські ескадрони у відчаї кидали-ся в шабельні атаки на німецькі танкові клини.

Водночас, усі дані щодо чисельності та структу-ри військово-повітряних сил Німеччини (Люфтваффе, Luftwaffe), якими оперують су-часні дослідники, дозволяють стверджувати, що, на час напа-ду на Польщу, рейх володів од-нією з найсильніших військових авіацій світу. У її складі були по-тужні, в п’ять повітряних флотів

об’єднані, корпуси, дивізії та ес-кадри – швидкісних та пікірую-чих бомбардувальників, важкої винищувальної авіації та штур-мовиків…

Зокрема, відомо, що на час на-паду Німеччини на Польщу, ви-нищувальна авіація поляків мала на озброєнні 120, здебільшого за-старілих, бойових машин, про-ти 1200 німецьких винищувачів, які брали безпосередню участь у Польській кампанії. У серп-ні 1939 року, тобто напередодні нападу військ Третього рейху на Польщу, Скальський, разом з ін-шими пілотами, двічі вилітав для перехоплення німецьких розвід-увальних літаків, проте ці новітні машини, які за своїми технічни-ми характеристиками значно пе-реважали застарілі польські ви-нищувачі, сягали таких висот, на які поляки тоді ще навіть не мрі-яли підніматися. Згодом, у сво-їх мемуарах, Скальський гово-рив про це з болючою одвертістю професіонала:

«Я отримував усю інформа-цію відносно германських під-розділів, котрі вірогідно літали проти нас... Кілька разів я стрі-ляв по «дорньє, ДО-215», які та-ємно літали фотографувати Пів-нічну Польщу з березня по тра-вень 1939 року. Я піднімався до семи тисяч метрів, намагаючись перехопити їх, але навіть най-ближчий із них перебував при-близно на триста метрів вище за мене. Вони були такі ж швид-кі (хоча за типом своїм «дорньє» був звичайнісіньким бомбарду-вальником – Б.С.), як і наші ви-нищувачі, навіть швидші. Ми знали, що в німців літаки кращі, але сподівалися, що впораємося з цим. Ми думали, що французи нам допоможуть».

До речі, зверніть увагу на це розпачливе зауваження поль-ського військового пілота: «Ми думали, що французи нам допо-можуть»! Подібний розпач охо-пив у ті дні не лише Скальсько-го та його бойових побратимів. Поляки, справді, сподівалися, що, в разі нападу Німеччини або Радянського Союзу, на допомо-

гу Польщі негайно прийдуть мо-гутні союзники – Франція, Ан-глія, США… І були жорстоко розчаровані, коли ці «рятівни-ки» спокійно споглядали, як гіт-лерівський рейх і «комуністична совдепія» безкарно шматують їхню Річ Посполиту, не звертаю-чи при цьому уваги на погрозли-ві заяви та всілякі дипломатичні випади західних союзників.

Що ж до гітлерівського вер-махту і комуністичної Червоної Армії, то, як відомо, вони скрі-пили свою спільну перемогу над Польщею не лише сумнозвісним «пактом Молотова–Ріббентро-па», але й спільним військовим «парадом перемоги над Поль-щею» в окупованому Бресті.

…Та, поза перевагу ворога, мо-лодий польський пілот Станіс-лав Скальський військову спра-ву свою знав добре. Принаймні відомо, що буквально в перші години війни він збив німець-кий розвідувальний «хейнкель». І хоча офіційно перемогу йому не зарахували, оскільки в епізо-ді брали участь кілька винищу-вачів, сам цей бій увійшов в істо-рію повітряної війни Другої сві-тової. Причому події розгорта-лися таким чином...

Помітивши, що ворожий пілот намагається посадити свій під-битий літак, Скальський теж пі-шов на посадку і незабаром ви-явився неподалік від того міс-ця, де німецька машина вже ле-жала на зораному полі, перевер-нувшись вверх колесами. Коли поляк підбіг до «хейнкеля», то з’ясував, що в кабіні нікого не-має, але від неї тягнеться крива-вий слід, а неподалік лежить по-ранений пілот. Як виявилося, у нього було прострілене плече і він стікав кров’ю, проте місце-ві жителі, які почали збігатися до місця катастрофи, не лише не бажали перев’язувати його, але й настроєні були досить войов-ничо.

Богдан СУШИНСЬКИЙ

«І цвітуть сади для мене, як до тебе йду.»

– «цвітучі сади» – символ Кохання, найвищої точки Любові... – тут «фінал» пошуку КОХАННЯ – саме КОХАН-НЯ...

«А як вітер з полонини прилетіти не захоче,»

– як не вистачить «розкриття Духу»...«Все одно знайду дівчину – чорні

брови, карі очі.»– все одно пошук тої, що Дочка Рідної

Землі, не закінчиться...«Перейду я бистрі ріки, і бескиди, і

діброви»– але для цього вже треба буде пройти-

пізнати «бистрі ріки, і бескиди, і дібро-ви», «бистрі ріки» – пізнати час, на-вчитися терпінню, «бескиди» – «круте урвище, провалля» – пройти випробо-вування життям... « діброви» – пізнати Святість і Шану...

«Я піду в далекі гори»...Відичне підґрунтя відомої пісні Володимира Івасюка

Закінчення. Початок на стор. 1. «І шляхи мені покажуть карі очі, чорні брови.»

– в момент написання пісні Володя ще не знав своєї Коханої, в ньому нуртувало тільки відчуття потреби Кохати. Він так і написав згодом у власноруч виготовле-ному альбомі:

«Ця пісня була придумана під впли-вом якогось неясного образу, хоча і відчував, що цей образ повинен існува-ти в реальності. Під час запису я по-чав усвідомлювати, що цей туман по-чав набирати конкретної форми і пе-ретворюватися в тебе, Ніно. Я зро-зумів, що пісня ця написана немовби під твоїм впливом і по праву повинна бути і твоєю. І це нічого, що зараз не весна, а осінь, що квітів уже мало.

Я не хочу повторюватись поза тек-стом. Та голубий світ все ж залиша-ється в моїх очах, а в руках — ласка, і я їх буду нести до далекого видіння, що стало близьким».

Згадувана співаком Ніна – це Ніна

Щербакова-Гречковська, яка нині пра-цює звукорежисером на Чернівецькому телебаченні.

Пісня «Я піду в далекі гори» спочат-ку мала трішки іншу редакцію та назву «Мила моя». А написав її Володя підчас однієї з подорожей в Карпати. Він разом з друзями часто збирав рюкзак і їхав по-їздом до Вижниці чи до Яремчі, а потім – в гори. Цього разу приїхали вони всі ра-зом у Ясиню Закарпатської області, щоб піднятися на гірську вершину, зупини-лися в притулку «Едельвейс». На ранок піднявся страшний вітер, несподівано пішов сніг. Думали — варто підніматися на гору чи ні? Але зламалися лижі…, тож змушені були повертатися до Чернівців. А в поїзді Володя вперше заспівав пісню «Мила моя». Слова були записані на ко-робках з-під цигарок…

Мелодія ж була створена раніше – влітку 1968 року і зовсім не в горах, а в селі Біляївка Одеської області, в яко-

му на збиранні ранніх овочів і фруктів та підв’язуванні винограду працювали бу-ковинські школярі. У студентів медін-ституту теж були канікули, тож Володи-мир поїхав з групою, яку очолювала його мати Софія Іванівна. В листі до батька він дуже коротко зазначає: «Часом зби-раю хлопців, беру гітару і – співаємо до сну. Записав дві мелодії, які мені здаються цікавими». Одна з них – май-бутня пісня «Я піду в далекі гори».

Вперше ж цю пісню автор сам виконав у популярній телепередачі «Камертон доброго настрою» у жовтні 1968 року. Він тоді був солістом «ВІА Карпати», яким керував талановитий музикант Ва-лерій Громцев. Восени 1969 року пісню виконала добре відома на той час україн-ська співачка Лідія Відаш.

Велика Сила Кохання, відкритість до Природи, до Світу, надзвичайна чутли-вість Душі і невтомна самовіддана пра-ця дозволили Володі створити пісню, яка торкається глибинних струн в душі слухача, кличе її до Краси, до Радості, до Світла, до Бога!

Зоряна ДОРОШ,Сергій НАЗАРЕВИЧ

Львів–Хмельницький–Чернівці

P.S. Автори висловлюють Велику подяку працівникам Меморіального музею Володи-мира Івасюка в Чернівцях за надані унікаль-ні матеріали.

Число 4 (33), квітень 2013 року Краєзнавство

Включення Галичини до складу Ав-стрії. У середині XVIII ст. Річ Поспо-лита переживала внутрішню анархію, яка призвела до ліквідації польської державнності. Поділи Польщі між Ав-стрією, Пруссією і Росією в 1772–1795 рр. значно змінили геополітичну ситу-ацію в Центральній Єв-ропі. Російський генерал М.М.Кречетніков, який у 1767 р. з військом за-йняв Львів, крім паци-фікаційної місії, мав за-вдання підготувати ґрунт для майбутньої окупації Галичини Росією. З цією метою російські спеці-алісти і військові озна-йомлювалися з місцевіс-тю, картографували її. Зокрема у 1771 р. вони оглядали район Добро-мильського монастиря. Водночас віденський уряд розпорядив-ся документально обґрунтувати пра-ва Габсбурґів на ці давні українські зем-лі. Як наслідок, за підписом угорсько-го історика І.Бенцура в 1772 р. був під-готовлений документ «Вивід прав коро-лівства Угорщини на Малу або Червону Русь і Поділля та Королівства Чеського на князівства Освєнцім і Затор». У ньо-му, зокрема, вказувалося, що за свідчен-нями польських і угорських істориків ХІ і ХІІ ст., а також багатьох інших автен-тичних документів, угорські королі були тоді власниками Руського королівства і Перемишльської землі зокрема.

Ще не встигло висохнути чорнило під підписаним 19 лютого 1772 р. докумен-том про перший поділ Речі Посполитої, як австрійський уряд віддав наказ гене-ралові А.Гадіку зайняти намічені зем-лі. Армія (24 батальйони піхоти, 5 пол-ків кінноти, кілька десятків гармат) поча-ла поволі просуватися на північний схід. Не доходячи до Сянока і Ліська, австрій-ська частина генерала Естерґазі, неспо-дівано зустрілася з російським військом під командуванням генерала Каменсько-го. Росіяни пробували чинити австрій-цям всілякі перешкоди в поході, не вда-ючись, однак, до збройних сутичок. Не-зважаючи на це, Естерґазі зі своїм вій-ськом просувався далі в напрямку укра-їнської території і пробував порозуміти-ся з Каменським. Проте російський гене-рал уникав особистої зустрічі, а на листи австрійця не відповідав. 18 червня 1772 р. австрійське військо трьома колонами, які йшли через Лісько, Нижні Устріки і Коростенко, підійшло до Хирова, а далі повільним маршем рушило через Стару Сіль, Самбір і Рудки до Львова. Росіяни не збиралися віддавати місто під австрій-ський контроль і не пускали до нього ге-нерала А.Гадіка. Наприкінці липня 1772 р. протистояння між австрійськими і ро-сійськими окупантами досягло кульміна-ції. Проте воно було вирішено диплома-тично, і 15 вересня російські війська по-кинули Львів.

11 вересня цього ж року австрійська імператриця Марія Терезія підписа-ла декрет, за яким територія давньо-го Галицького князівства проголошува-лася невід’ємною частиною Австрії як землі з відновленими правами (terrae revindicatae). При цьому австрійський уряд виходив з факту спадкових прав угорського короля на цю територію, зва-живши, що в 1214–1221 рр. королем

ЗНАНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИК професор М.М.Кріль добре відомий своїми славістичними дослідженнями. Водночас він цікавиться історичним краєзнавством, зокрема минулим і сьогоденням Дрогобицько-Самбірського Підгір’я. Бібліографічною рідкістю вже стала його 600-сторінкова моногра-фія «Старосамбірщина: історія і культура», видана в 2009 р. Сьогодні вчений працює над новою книжкою, яка стосується історії міста Добромиля і його околиці. Вже написано близько 2 000 сторінок тексту та підібрано понад 600 ілюстрацій. Проте для видання окремої книжки потрібні кошти. Вчений на-дав у розпорядження «Пульсу Ставропігії» один великий фраґмент зі свого дослідження для анонсу. У даній публікації наукові поклики, які є у автор-ському тексті, а також ілюстрації, не наводимо.

Михайло КРІЛЬ,завідувач кафедри історії Центральної та Східної ЄвропиЛьвівського національного університету ім. Івана Франка,доктор історичних наук,професор

Добромильський край у 1772–1848 рр.

З історії Самбірського Підгір’я:Галицько-Волинської держави був Ко-ломан з угорської правлячої династії Ар-падів.

За таких умов колишня територія Русь-кого (без Холмщини), Белзького, окраїн Подільського і Волинського воєводств, південні частини Краківського і Сандо-

мирського та частина Люблінського воє-водств були інкорпоровані до габсбурзь-ких володінь. Всі ці землі склали окре-му адміністративну одиницю (провінцію, коронний край) – Королівство Галіції і Лодомерії. До речі, на політичних кар-тах володінь Габсбурґів межі між Галі-цією і Лодомерією спеціально ніколи не виділялися і жодним чином не познача-лися. З надбанням нових земель на схо-ді Марія Терезія до свого довгого титулу додала слова «Королева Галіції і Лодоме-рії». Тоді ж за вказівкою галицького гу-бернатора Г.Ауерсперґа перемишльський римо-католицький єпископ Й.Кіцький наказав своїм священикам під час відпра-ви Служби Божої слова «Королево Ко-рони Польської, молися за нас» заміни-ти словами «Королево Королівств Галі-ції і Лодомерії, молися за нас». Патроном нової провінції монархії Габсбурґів Ма-рія Терезія у 1773 р. оголосила арханге-ла Михаїла, а 27 січня 1782 р. Йосиф ІІ надав цій території новий герб. Згодом до зображення офіційної символіки краю (герба і прапора) були внесені зміни.

Спеціальним декретом від 16 жовтня 1772 р. було ліквідовано старий адміні-стративний апарат і запроваджено нову, загальноприйняту в державі Габсбурґів централізовану систему управління. Вся повнота влади в адміністративних оди-ницях зосереджувалася в руках губерна-тора, який підпорядковувався безпосе-редньо Відню. Королівство Галіції і Ло-домерії спочатку поділялося на 9 окру-гів, які складали 59 районів (у 1775 р. число районів зменшили до 29).

Для посилення центральної влади габ-сбурзький двір у 1782 р. провів черго-ву реформу державного управління, за якою основною адміністративною оди-ницею стала губернія, яка ділилася на округи. Тоді ж на території Королівства Галіції і Лодомерії утворили 18 округів. Їх центрами були визначені міста, які знаходился у приблизно рівновіддаленій відстані від крайніх меж округу, зокрема Самбір, Стрий, Перемишль, Сянок та ін.

Адміністрацію округу складали старо-ста, три комісари, секретар, протоколіст, два канцеляристи, інженер і шість кін-них кур’єрів. Фінансовими справами ві-дали окружні касир, контролер і писар. Санітарно-медичну службу представ-ляли три лікарі: терапевт, хірург і аку-шер. Старості безпосередньо підпоряд-ковувався мандатор, відповідальний за суспільно-політичну ситуацію у ввіреній

йому місцевості і наділений адміністра-тивними і судовими функціями на місці.

Деякі зміни в адміністративному поді-лі, не торкаючись округів, відбулися на початку ХІХ ст., коли тривали наполео-нівські війни. У 1809 р. Королівство Га-ліції і Лодомерії увійшло до складу Вар-шавського герцоґства, яке виникло за підтримки Наполеона Бонапарта. Проте вже ухвала Віденського конґресу 1815 р. повернула status quo кінця ХVІІІ ст. Так було до середини ХІХ ст. У 1847 р. ав-стрійський уряд адміністративно поділив Галичину на Східну (з центром у Львові) і Західну (з центром у Кракові).

Своєрідним актом доповнення анек-сії західноукраїнських земель став мо-нарший декрет про організацію галиць-кого Станового сейму як представниць-кої установи Королівства Галіції і Лодо-мерії (від 13 червня 1775 р.). Він скли-кався з представників чотирьох станів: духівництва (архієпископи і єпископи), маґнатів (князі, графи і барони), лицарів

(ті, які підтвердили своє шляхетство на підставі патенту 1782 р.) і міщан. Мар-шалом сейму, який мав дорадчі права і формальне право звертатися до монарха з петиціями, став губернатор. Проте на-віть таке становище не влаштовувало ві-денський уряд. Він двічі розпускав пред-ставницьку установу, аж поки у 1845 р. не ліквідував її зовсім.

В управлінні краю значне місце від-водилося судочинству, яке, як і в інших землях монархії, було становим. Судами першої інстанції стали шляхетські суди у Львові (1784–1845) і Станіславові (1787–1845). Спочатку вони розглядали цивільні та кримінальні справи шляхти. У 1787 р., після утворення окремих кри-мінальних судів для всіх станів, компе-тенцію шляхетських судів обмежено до розгляду тільки цивільних справ шлях-ти. Другою інстанцією був Апеляційний суд у Львові, а останньою для всіх су-дів монархії – Верховна палата юстиції у Відні. У її складі діяли німецький, чесь-кий та галицький (з 1814 р. – об’єднаний чесько-галицький) сенати.

У містах правосуддя чинили маґістра-ти, рішення яких можна було оскаржи-ти в Апеляційному суді. Для селян дія-ли домініальні суди. В усіх адміністра-тивних центрах коронних країв у 1785 р. утворено Дирекції поліції, а в округах – поліційні комісаріати. Згодом ці уста-нови підпорядковувалися спеціально-му міністерству поліції у Відні (1793). У 1786 р. для Галичини було утворено два спеціальні суди, які розв’язували спірні питання, пов’язані з гірничою сферою. Юрисдикція дрогобицького суду, який з 1790 р. діяв у Самборі, поширювалася на добромильські (Гучок, Ляцко) і ста-росільські соляні копальні.

На початку ХІХ ст. монархія Габ-сбурґів вступила в нову смугу свого політичного і економічного розвитку. Об’єднання окремих земель габсбурзь-кого конгломерату в єдину державу під назвою Австрія було завершено в 1804 р. Тоді Франц ІІ, імператор Священної Римської імперії, видав указ, у якому за-значив, що приймає імператорський ти-тул на себе і своїх наступників з тим, що стан, у якому де-факто перебувають її складові частини, не зміниться. У серп-ні 1806 р. Священна Римська імперія офіційно припинила своє існування, а Франц ІІ продовжував правити як ав-стрійський імператор Франц І.

Революція 1848–1849 рр. дещо ско-

ригувала державно-політичну систе-му володінь Габсбурґів, а коронні краї мали отримати окремі конституції. Про-ект конституції для Галіції і Лодоме-рії від 29 вересня 1850 р. визначав но-вий адміністративний поділ, а саме три політичні округи з центрами у Крако-ві, Львові і Станіславові. Територія До-бромильського краю увійшла до Львів-ського округу, який складали 19 пові-тів. Для формування представницького органу округу кожен повіт обирав двох представників. Проте ця конституція не вступила в дію, оскільки в монархії вста-новилася нова політична система неоаб-солютизму. У 1849 р. губернське прав-ління правління замінив інститут наміс-ництва, який практично в незміненому вигляді проіснував до розпаду монархії Габсбурґів у 1918 р.

Край в територіально-адмініс тра тив-ному поділі Королівства Галіції і Лодо-мерії. Згідно з адміністративними рефор-мами віденського уряду все Королівство

було поділено на округи. Їхні центри були визна-чені на відстані, приблиз-но рівновіддаленій від крайніх населених пунк-тів. Так Добромильський край був розділений між Перемишльським, Сам-бірським і Сяноцьким округами. У межах окру-гів утворили райони (по-віти). Добромильський повіт (Добромиль, Нове Місто та інші населе-ні пункти) увійшов до складу Сяноцького окру-

гу. Нижанковичі та їх околиця опинили-ся в Перемишльському повіті, а Хирів і навколишні села – в Самбірському.

Поділивши край на адміністративні округи і райони, влада приступила до організації адміністративно-правових відносин на місцях. Для цього треба було провести детальне картографуван-ня місцевості. Так виникла австрійська військова карта, яка більше відома як «карта фон Міґа» (за іменем картогра-фа. – М.К.). На ній детально відтворе-ний рельєф місцевості і планування на-селених пунктів, зокрема міських. Пла-нування зроблено в масштабі 1:28 800, тобто у співвідношенні один віденський цолер (2,63 см) на карті до 28 800 фак-тичних цолерів. На цій карті добре про-слідковується ландшафт (пагорби, ліс, оброблювані поля, дороги), фортифіка-ції (міські мури і вали), забудова (рин-кова площа, квартали, будівлі в ряд, пан-ський палац, костел) тощо. Видно також село Гучко як передмістя.

На початках проблемою для урядов-ців виявилася класифікація поселень. Центри округів мали отримати статус імператорсько-королівських міст. Пер-шим із цим правом скористався Самбір, у 1775 р. такий статус отримав Добро-миль, а у 1785 р. – Перемишль. Остан-ня власниця Добромиля Софія з Красін-ських княгиня Любомирська відмовила-ся від своїх прав на місто та навколишніх маєтків і продала їх державі за 2 393 200 гульденів. Багато міст і містечок втрати-ли документи про давні привілеї. У різ-них описах наведені неоднакові відомос-ті про стан урбанізації. За даними 1773 р. в Галичині було 187 міст і 93 містечка, а два описи від 1774 р. подали відповідно 196 і 137 та 182 міста без містечок. На-томість під 1780 р. зафіксовано 261 міс-то і 67 містечок. Перший офіційний пе-релік населених пунктів Галичини з 1794 р., поданий за алфавітом їх назв, міс-та позначив латинським терміном urbs (нім. Stadt), а містечка – oppidum (нім. Markt). За цим переліком в усій Галичи-ні було 108 міст і 197 містечок. За цими відомостями, Добромиль, Нове Місто, Фельштин, Хирів трактувалися як міста, а Нижанковичі – як містечко. Старости, які давали відповіді на австрійське анке-тування, зазначали, що в Галичині місь-ких населених пунктів є забагато і вони не відповідають потребам краю.

(Далі буде)

9 травня 1926 р. було ліквідовано гур-

ток «Олень», оскільки деякі члени були виключені з організації або отримали з різних причин тимчасові від-пустки. Решту пластунів записали до ін-ших гуртків. Таким чином курінь мав 37 членів (22 учасників і 15 прихильни-ків). У жовтні цього ж року курінь попо-внився новими членами, з яких був ство-рений гурток «Лев»: А.Сілецький (впо-рядник), О.Сілецький, Т.Галущинський, І.Бачинський, Л.Сушко, О.Прік. До ньо-го включили також Я.Безуша з «Вовка», М.Білинського з «Яструба», Я.Козака з «Пугача». Отже, курінь на кінець 1926 р. мав 55 членів. Серед них були самбірські гімназисти, учні Вчительської семінарії та Торгової школи. Вік пластунів визна-чався 14–20 роками.

Провід в курені мала Курінна команда у складі курінного, писаря, судді, скарб-ника. Окремо виділялися посади бібліо-текаря і відповідального за збереження і справний стан курінного велосипеда. Курінними провідниками були С. Гра-бовський, М.Мариняк, А.Сілецький та І.Яремко. За гурток відповідав впоряд-ник, який мав попередньо здати відпо-відний іспит на вміння керувати таким осередком. Впорядник вів окремий що-денник, де записував всі зроблені ним і його підопічними завдання у справі пласту. Наявність записів у щоденнику спорадично перевіряв курінний.

Важливіші ухвали приймала Курінна рада – загальні збори пластунів за учас-тю курінних і гурткових провідників та представників від гуртків. Вона обирала Курінну команду, приймала присягу в пластунів, надавала пластунське звання.

Велика увага приділася пластовій дис-ципліні. Провідники ретельно слідку-вали за пунктуальним відвідуванням зборів (сходин), попереджували спро-би куріння тютюну чи вживання алко-голю. Пластуни найчастіше зловжива-ли курінням. Коли це виявлялося, їх попереджували, оголошували догани, а у випадку повторення – позбавляли членства. Так, у документах є відомос-

ті, що через курення тютюну Свисто-вич і Є.Коморовський отримали в 1926 р. догани як перше покарання. Однак, Свистович не зреагував на таке поперед-ження, був викритий вдруге і 28 берез-ня 1927 р. виключений з числа пласту-нів. З ціє ж причини усуненими з плас-ту були й Урбан (29 вересня 1927 р.) та розвідник М.Куць (21 березня 1928 р.). Припиняли членство в Пласті й тим, які мали низьку успішність в школі чи гім-назії. Так, 7 лютого 1928 р. курінний за-писав, що «участники Плахтій Василь і Сліпецький дістали примусову відпуст-ку за несповнювання своїх обовязків в школі. Відпустку продовжуєся тов. Лів-чакови і Романишинови і Куцьови. При-гадую, що відпустка скінчилася 1/ІІ 1928 тов. Сушкови Олександрови, Пе-лешкови, Білинському, Припінови і ці

товариші від нинішнього дня мусять брати живу участь в праці своїх гуртків. Вичеркне-но з куріня Розлуцького і Бог-данського. Рішенням остан-ньої Курінної Команди при-хильники, які вже належать че-рез рік до куріня і не здали Іго пластового іспиту, мусять його в короткому часі зложити. В противному разі вичеркнеться сих товаришів як нездатних на пластунів».

Напрями діяльності пластунів були різними, але найбільша ува-га зверталася на пластунську май-стерність. Нею вони оволодіва-ли під час вправ у різних гуртках, мандрівках по самбірській околиці, літніх відпочинкових таборах та ін. Для того, щоб отримати певне зван-

ня в пластовій організаці, його чле-ни здавали спеціальні іспити. Опрацьо-вані документи з історії 37 куреня свід-чать, що самбірські пластуни мали два іс-пити: на учасника і розвідника. Програ-ма першого пластового іспиту вимагала засвоєння теоретичного матеріалу і ово-лодіння такими практичними навика-ми: 1. Заслужити 10 пунктів (хрестиків) за добре виконання пластових правил. 2. Під час гри запам’ятати 16 предметів з 24. 3. Добре розуміти і знати основний пластовий статут. 4. Вміти протягом 2,5 хв. зав’язати 6 пластових вузлів на довгій линві. 5. Знати життєпис діяча, ім’я яко-го носить курінь. 6. Знати знаки, які вжи-вають під час вправ для взаємопорозу-міння на відстані (азбука Морзе, знаки семафора і свистком, позначати відомос-ті крейдою чи палицею на дорозі, читати карту). 7. Побувати на двох одноденних прогулянках. 8. Знати основні правила гігієни і доброї поведінки. 9. Прочитати 10 українських історичних повістей, вмі-ти співати національний гімн і декілька стрілецьких пісень. 10. Знати напам’ять пластову присягу і гімн.

Другий пластовий іспит складав «учасник» на звання «розвідника». Для цього пластун мав виконати такі пунк-ти: 1. Бути пластуном не менше трьох місяців. 2. Заслужити 40 пунктів (хрес-тиків) за свою діяльність. 3. Вміти нада-вати першу медичну допомогу. 4. Зна-ти азбуку Морзе. 5. Йти по сліду 0,5 км протягом 20 хв. 6. Йти пластовим кро-ком (хода з чергуванням бігу) зі швид-кістю 2 км протягом 15 хв. 7. Розпали-ти вогонь у полі при допомозі підручно-го матеріалу двома сірниками. 8. На вог-ні зварити обід – суп, м’ясо та страву з борошна. 9. Знати сторони світу при до-помозі компаса, годинника, сонця і міся-ця. 10. За допомогою топографічної кар-ти потрапити в задане місце. 11. Вміти розкласти шатро. 12. Показати свій що-денник вправ за останній місяць. 13. По-казати свою ощадну книжечку.

9 травня 1926 р

928 тов. Сешкови, Б

тмпнднхиреплв кпросихпла

Нбулига звстернли пімандрлітніхДля то

– «Укра-ї н с ь к и й пластовий курінь в Самборі». Відомостей про діяль-ність плас-тової органі-зації у Сам-борі в подаль-ші роки не вдалося від-найти. Відомо лише, що на-прикінці 1922 р. пластовий курінь у Самбо-рі був відновле-ний, а членами-з а с н о в н и к а м и ста-ли учні-українці Самбірської гім-назії ім. А.Міцкевича. Він отримав по-рядковий номер 37, а ім’я Д.Вітовського було визначено на покровителя. Органі-заційно курінь складався з гуртків (до 14 червня 1925 р. вони називалися «ро-ями»), кількість яких змінювалася за-лежно від наявності членів. У 1925–1928 рр. письмово зафіксована діяльність та-ких гуртків: «Змій», «Вовк», «Лев», «Олень», «Яструб», «Лис», «Сокіл», «Пугач», «Тигр».

Відзнакою куреня стала чорна барва, а курінна команда визначала барви для гуртків: «Яструб» – жовта, «Змій» – чер-вона, «Лис» – синя, «Пугач» – помаран-чева, «Лев» – бронзова, «Олень» (біла), «Вовк» (рожева).

Курінь чисельно був невеликий, але конкретних відомостей про кіль-кість учасників у кожному пластовому році немає (пластовий рік починався 1 листопада і закінчувався 31 жовтня. – М.К.). Виявлені і опрацьовані докумен-ти свідчать про плинність членства. Це пов’язувалося з зміною місця проживан-ня пластунів та виключенням з органі-зації через порушення встановлених ви-мог та дисципліни (невідвідування збо-рів, несплата членських внесків, вживан-ня алкоголю та курення тютюну тощо).

26 вересня 1925 р. курінь було поді-лено на п’ять гуртків. Гурток «Яструб» складали В.Буцик (впорядник), А.Сілецький, Череватий, Федик, Ново-сілький, Романишин, Лівчак, Роґуцький. До «Змія» були записані С.Ґрабовський (впорядник), брати Сушківи, бра-ти Яремки, Кривенко, Маркусь. «Лис» творили М.Рабій (впорядник), Тато-мир, А.Менцінський, М.Плахтій, Маґур-ський, Куць, Судчак. До «Оленя» входи-ли Федевич (впорядник), Ґоґоц, Война-ровський, Русінкевич, Свистович, Сав-дик, Зарицький, а до «Пугача» – Пруц (впорядник), Томашівський, Коморов-ський, Децик, Солук, Козик і Кіцула.

бток «Оле

члени були виключ

-й й в ». ей ль-ас-

ані-Сам-

аль-не

від-ідомо о на-

1922 стовий Самбо-дновле-ленами-и к а м и ста-

Число 4 (33), квітень 2013 року

(Далі буде)

Дитяча сторінка

УКРАЇНСЬКИЙ «Пласт» є одні-єю з найбільших скаутських органі-зацій. Його початки припадають на 1911–1912 рр. і пов’язані з іменами викладачів львівських гімназій Олек-сандра Тисовського і Петра Фран-ка та студента Львівського універ-ситету Івана Чмоли. Від самого по-чатку у своїй діяльності вони світо-глядно виходили з патріотичного ви-ховання української молоді на за-садах християнської моралі, акцен-тували увагу на фізичному розви-тку юнацтва та військових традиціях українців. Зокрема, О. Тисовський для учасників гуртка при Академіч-ній львівській гімназії розробив сис-тему обов’язкових завдань, які мали в обов’язковій певній послідовності виконати пластуни.

18 червня 1912 р. майже 40 учасників гуртка О. Тисовського, після випробу-вальних іспитів, склали пластунську при-сягу: «Присягаюся своєю честю, що ро-битиму все, що в моїх силах, щоб: бути ві-рним Богові і Україні, допомагати іншим, слухатись пластового проводу і жити за Пластовим законом». Від цього часу веде офіційну історію український «Пласт». У 1913 р. був сформований організацій-ний пластовий комітет, який об’єднав розрізнені пластові гуртки в масштаб-ну крайову організацію. Її учасників на-вчали стріляти з вогнепальної зброї, здій-снювати далекі парамілітарні марші з на-плечниками, сигналізувати при допомо-зі різних пристроїв і знаків, робити ме-дичні перев’язки тощо. З метою коорди-нації праці пластових гуртків 12 лютого 1914 р. на з’їзді пластунів у Львові було створено керівний орган Пласту – Цен-тральну Пластову Управу. Вона провела реєстрацію всіх осередків, розділила їх на 11 округ тощо. Організаційно українські пластуни об’єднувалися за місцем про-живання в рої (гуртки) і полки (курені).

На відміну від австрійської влади, польський уряд від самого початку сво-го управління в Галичині чинив різні пе-решкоди в діяльності українських на-ціональних організацій патріотично-го спрямування, зокрема «Пласту», в врешті-решт у 1930 р. він був забороне-ний. Надалі «Пласт» працював у підпіллі.

Опрацювуючи архівні документи для написання великої праці з історії Самбо-ра, автор цих рядків виявив деякі невідо-мі матеріали, які зберігалися в приват-них руках. Крім цього, він також опра-цював рукописну «Книгу приказів 37 пластового Куреня ім. Дм. Вітовського у Самборі» за 1925–1926 рр. Вона дозво-ляє прослідкувати детальніше історію цього куреня. Книга писана трьома ку-рінними провідниками, які мали різний почерк, дотримувалися особливих ско-рочень і довільно викладали свої дум-ки письмово. Після зробленого запису курінний ознайомлював з його змістом керівників гуртків, які далі усно інфор-мували свох підлеглих. Після ознайом-лення керівники гуртків підписувалися і почасти зазначали дату.

Все це дозволило зробити певні уза-гальнення про історію Пласту в Самбо-рі у першій третині ХХ ст. Виявилося, що перша документальна згадка про сам-бірський курінь датована 8 квітнем 1913 р. Часопис «Діло» у «Репортажі із І-го Пластового З’їзду» серед його учасників назвав двох представників самбірського куреня: Пеленського і Будзінського. Ці-кавим за змістом є документ від 22 квіт-ня 1914 р. Він свідчить, що канцелярія куреня знаходилася на вул. Замійській, 173. Курінним писарем був Лев Кобер-ський. Керівництво користувалося круг-лою печаткою із зображенням коронова-ного лева, який стоїть, опершись передні-ми лапами на скелю. По колу був напис

Михайло КРІЛЬ

Невідома історія 37-го пластового куреня

«Укра

тівирСжннтурПмнпСкушчга11л

Число 4 (33), квітень 2013 року Громадський проект

Засновник і видавець: Громадські організації«Львівське Ставропігійське Братство»,Українське шляхетське товариство

та Університет «Львівський Ставропігіон».Реєстраційне свідоцтво

ЛВ №954/207 від 20.05.2010 року

РЕДАКЦІЙНА РАДА: Іван ЗЯЗЮН – академік Національної акаде-мії педагогічних наук, доктор філософських наук (м. Київ); Роман ЛУБКІВСЬКИЙ – поет, лауреат Національної премії ім Т. Шевчен-ка, Надзвичайний і Повноважний Посол України; Богдан СУШИН-СЬКИЙ – письменник, заслужений журналіст України, академік, по-чесний професор Університету «Львівський Ставропігіон»; Левко РІЗНИК – письменник, лауреат премії їм. О. Гончара; Володимир ОВСІЙЧУК – доктор мистецтвознавства, професор, член-кор. Ака-демії мистецтв України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевчен-ка; Олег КУПЧИНСЬКИЙ – голова НТШ в Україні; Галина ПОБЕРЕЖ-НА – доктор мистецтвознавства, професор (м. Київ); Іван СВАР-НИК – історик; Михайло КРІЛЬ – доктор історичних наук, профе-сор; Ігор ОГІРКО – доктор фіз.-мат. наук, професор, директор Ін-ституту Східної Європи при Університеті «Львівський Ставропігіон» Зам. №

Головний редактор Юрій ПОГОРІЛЯК,

заслужений журналіст УкраїниСклад редколегії:

Олена МАКСЮТА – заступник го-ловного редактора;Мирослав ПАРАНЧАК – відпові-дальний секретар (член Національ-ної спілки журналістів України).Члени редколегії: Віктор ІДЗЬО, Богдан ВОВК, Ігор ГУРГУЛА, Аліна МИКОЛИШИН, о. АРТЕМІЙ, Богдан СУШИНСЬКИЙ

Гай Любові на ЗнесінніНА ТЕРИТОРІЇ «Старої стрільниці» в парку «Знесіння» планують ство-рити Гай Віри, Надії та Любові. Таку ініціативу висунула громадська ор-ганізація «Львівське ставропігійне братство». Комісії архітектури, міс-тобудування та охорони історично-го середовища і природокористуван-ня, охорони довкілля та благоустрою Львівської міської ради проект під-тримали, а громадська рада при де-партаменті містобудування ЛМР з питань функціонування РЛП «Зне-сіння» категорично заперечила про-ти його реалізації.

Почалося все з ідеї створи-ти у центрі Львова Скверик Кохання, який співавтори такої ініціативи Роман Сір-ко і художник Сергій Следзь разом з однодумцями запро-понували облаштувати на території за ринком «Добро-бут». «Найголовнішим в ідеї Скверика Кохання було те, що він мав бути місцем для освідчення, – розповів Сер-гій Следзь. – Якщо хлопець запрошував би дівчину в цей сквер, то вона знала б, що він кличе її туди не просто так, а для освідчення. Крім того, у сквер приходили б фотографувати-ся молоді пари. Проект передбачав об-лаштування клумб у формі сердець, ко-ваних арок, цікавих лавочок зі серця-ми, різних символічних образів, які на-гадували б про це почуття». За слова-

ми Романа Сірка, після того, як у міській раді їм не дозволили ре-алізувати проект на цій терито-рії, вони не відмовилися від ідеї як такої: «Ми знайшли однодум-ців, і згодом ідея Скверик Кохан-ня трансформувалася в ідею Пар-ку Любові, а тепер – Гаю Віри, На-дії та Любові на території парку «Знесіння».

Ініціатива об’єднала різних за ві-ком, професією, сферою зацікав-лень, темпераментом і естетични-ми уподобаннями людей. Комусь подобаються магнолії, а хтось засте-рігає проти їх висаджування в ланд-шафтному парку, адже має бути «ес-тетична й біологічна сумісність», а українці «за квіткою іноді не ба-чать краси дерева». Остаточно концеп-цію Гаю Віри, Надії та Любові наразі не

сформовано. Назва проек-ту теж не дає чіткого уяв-лення про те, що має по-стати (імовірно, у разі його реалізації назву ско-рочуватимуть до «Гай Лю-бові»).

Ініціатори планують ор-ганізувати тематичну кон-ференцію в травні або червні, а також провести громадське слухання про-екту. І не конче, кажуть, розміщувати в парку та-бличку про те, що це – Гай

Любові. За словами краєзнавця Олега Заяч-

ківського, ідеться про збереження уні-кальної місцевості Знесіння, яку впро-

довж тисяч років не забудовували: «Ді-лянка на вулиці Довбуша, 15, яку до 2017 року орендує фірма «Архібуд» і на якій планували масштабне будівни-цтво, нині занедбана і приваблює нар-команів. «Знесіння» потребує облашту-вання, тому ми вирішили силами гро-мадськості впорядкувати територію парку «Стара стрільниця». Якщо тут буде чисто, ростиме трава, стоятимуть лавочки – хіба це погано?».

Громадська рада з питань функціо-нування РЛП «Знесіння», яку очолює громадська діячка Наталія Криничан-ка, наголошує, що реставрація та від-

творення парку «Стара стрільниця» буде пору-шенням норм світового пам’яткоохоронного за-конодавства, якщо про-ект передбачатиме рекон-струкцію будівель і спо-руд. Крім того, у рішенні громадської ради зазначе-но, що 2 жовтня 2009 року між РЛП «Знесіння» і Музеєм визвольної бо-ротьби України укладено договір, предметом якого є рекреаційна діяльність для забезпечення дозвіл-ля і відпочинку на ділян-ці, яку пропонують для

розміщення Гаю Віри, Надії та Лю-бові, а цю територію музей планує використовувати як «експозицій-ний майданчик зразків важкого озброєння середини XX ст., а та-кож криївки УПА, шпиталю, ін-ших малих архітектурних форм».

На засіданні 16 квітня ініціа-тивної групи зі створення Гаю Віри, Надії та Любові в парку «Стара стрільниця» на території «Знесіння», на якому був при-сутній, зокрема, директор РЛП «Знесіння» Руслан Гречаник, вирішили провести толоку: по-чистити територію «Старої

стрільниці» від сміття, а також засіяти газон, який було б видно з при-леглих вулиць, а з самого газону – пано-раму Львова.

Наталя ДУДКО

Погляд який вже не забути,голос який так хочеться почути.І ти шукаєш серед всіх,Цю посмішку яскраву наче сніг.І от у тебе є нагода,сказати тихе, скромне «Що там?»Охочу відповідь ти чуєш,і номер ти їй пропонуєш.І тут приходить вечір,телефон вібрує в плечі.Серце стало – не відомий,а там голос вже знайомий.І до ночі це тягнулось,наче рідними відчулись.І забули що недавно,перетнулись вперше плавно.Перша зустріч довгождана,рук тепло таке жадане.І обійми ці міцні,поцілунки їх терпкі.Ти конкретно відчуваєш,що її ти лиш жадаєш.Запах рідний пізнаєш,за десятки тисяч верств.Про все на світі забуваєш,коли в очах тих потопаєш.І ніщо тобі не треба,коли рука її у тебе.Коли їх душі вже готові,до єдності у цій любові.Тіла зливаються в одному,такому чистому й брудному…

Тарас СЄРОВ

у

--

и-сь е-д-

ес-ь», б

Любові. За О З

розбоввиниозкош

тВ«

засіяти

ДОВІДКАДОВІДКАПАРК «СТАРА СТРІЛЬНИ

ЦЯ» – невели-

кий парк у центральній частині міс

та, непо-

далік підніжжя Високого Замку, між вулиця-

ми Лисенка і Барвінських, на південном

у схи-

лі гори Стефана. Заснований на території, в

и-

діленій у 1775 p. міському стрілецькому това-

риству – «Курковому братству» – для стрілець-

ких вправ. Територію стрільниці

впорядкували

1823 р., коли професор Ернст Віттманн заклав

тут ботанічний сад. 1890 р. її перепла

нували як

пейзажний парк. У колишньом

у саду Чечевичів

1789 р. збудували стрільницю

– тир, який існує

донині. На території парку розміщена

пам’ятка

місцевого значення «Садиба Чечевичів». На

територію парку можна увійти через металеву

браму будинку № 23 на вулиці Лисенка або з

боку Високого Замку.

Під час толоки на «Старій стрільниці». 20 квітня 2013 р., м. Львів