XIV «C · 2015-03-30 · Ковальова .....57 ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОКАЗНИКІВ ПОСТУРОГРАФІЇ ТА ВІДЕО-НІСТАГМОГРАФІЇ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ П.Л. ШУПИКА

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ»

ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО «КЛІНІЧНИЙ САНАТОРІЙ «ЖОВТЕНЬ»

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ФІЗИЧНОЇ ТА РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ»

МАТЕРІАЛИ XIV МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ

КОНФЕРЕНЦІЇ

«CУЧАСНИЙ СТАН ФІЗИЧНОЇ ТА РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ

В УКРАЇНІ»

присвячена до 90-річчя початку викладання курсу фізіотерапії та 70-річчя з дня заснування кафедри фізіотерапії у Київському інституті вдосконалення лікарів

11-13 грудня 2014 р. Клінічний санаторій “Жовтень”, м. Київ

2

ЗМІСТ

КЛІНІКО-ГЕМОДИНАМІЧНІ Й МЕТАБОЛІЧНІ АСПЕКТИ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ХВОРИХ ПОХИЛОГО ВІКУ О.Є. Алипова, О.І. Токаренко.....................................................................................................................................7

ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВИВЧЕННІ ДИСЦИПЛІНИ «ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ, СПОРТИВНА МЕДИЦИНА» Т.М. Амеліна, О.С. Полянська ...................................................................................................................................9

САНАТОРНО-КУРОРТНАЯ СЕТЬ КАК ОСНОВА И ШКОЛА НАЦИОНАЛЬНОЙ ИНДУСТРИИ ЗДОРОВЬЯ Г.Л. Апанасенко, Л.Н.Волгина .................................................................................................................................10

САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА СЕРЦЕВО-СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО КОМОРБІДНІ З ОСТЕОАРТРОЗОМ К.Д. Бабов, О.В. Футрук, Т.В. Старчевська, О.А. Усенко, Т.І. Малихіна ...........................................................13

МИКРОКИНЕЗОТЕРАПИЯ В ФРАНЦУЗСКОЙ СИСТЕМЕ РЕАБИЛИТАЦИИ В. Бадкевич, Р.В. Чудная .........................................................................................................................................14

ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ В РЕАБІЛІТАЦІЙНІЙ МЕДИЦІНІ УКРАЇНИ. ПОЧАТОК, ШЛЯХ РОЗВИТКУ І.Г. Биков, А.Я. Пирогов, П.М. Тівіков, В.О. Захаров, З.П. Допілка .....................................................................15

СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ СЕКРЕТОРНИХ ПОРУШЕНЬ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ К.І. Вагерич, Т.В. Чайковська, Н.А. Яковенко, Л.В. Дичка, О.Б. Ляхова, Л.М. Гіттер .....................................19

ПРОБЛЕМА ПРЕЗУМПЦИИ НЕЭФФЕКТИВНОСТИ ФИЗИОТЕРАПИИ НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ РАЗВИТИЯ ФИЗИЧЕСКОЙ И РЕАБИЛИТАЦИОННОЙ МЕДИЦИНЫ В УКРАИНЕ Л.Я. Васильева-Линецкая ........................................................................................................................................21

ПЕРСПЕКТИВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ФІЗИЧНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ВРОДЖЕНИМИ ВАДАМИ СЕРЦЯ В. В. Вітомський, О.Б. Лазарєва ............................................................................................................................22

ТРЬОХЕТАПНА СИСТЕМА НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ВАГІТНИМ З ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ О.А. Владимиров, Н.І. Владимирова, І. М. Меліна ................................................................................................24

КЛИНИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ И ОПЫТ ПРАКТИЧЕСКОГО ПРИМЕНЕНИЯ «ЖИДКОГО КОНЦЕНТРАТА ДЛЯ ВАНН «КАШТАН» В САНАТОРНО-КУРОРТНОМ ЛЕЧЕНИИ БЕРЕМЕННЫХ С ВАРИКОЗНЫМ РАСШИРЕНИЕМ ВЕН НИЖНИХ КОНЕЧНОСТЕЙ Н.І.Владимирова, А. В. Гончарова , О. А. Гурбич ..................................................................................................27

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ НЕЙРОФИЗИОЛОГИЧЕСКИХ МАРКЕРОВ СТРЕССА ПРИ СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫХ ЗАБОЛЕВАНИЯХ ДЛЯ РЕАБИЛИТАЦИИ С КОМПЬЮТЕРНЫМ БИОУПРАВЛЕНИЕМ А.А. Владимиров, Ю.И. Андрияшек ........................................................................................................................30

ЗАСТОСУВАННЯ МАГНІТОЛАЗЕРНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ЛІКУВАННІ ХРОНІЧНОЇ ФЕТОПЛАЦЕНТАРНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ О.А. Владимиров, Н.І. Владимирова, О. А. Гурбич ................................................................................................32

КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ ХВО-РИХ НА РЕЦИДИВУЮЧИЙ БРОНХІТ М.Л. Габор, О.М. Тимканич, С.В. Лукащук, М.О. Багіна .....................................................................................35

ДОСВІД РОБОТИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ВІДДІЛЕННЯ ДЛЯ ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ДОРОСЛИХ У САНАТОРІЇ «БЕРЕЗОВИЙ ГАЙ» О.Д. Гавловський, А.Я. Мандрика, Л.Ю. Мандрика, Г.І.Сидоренко, В.І. Гавриленко ........................................36

3

КАРДІОРЕАРЕАБІЛІТАЦІЙНІ ПРОГРАМИ ЗА УМОВ СТАЦІОНАРУ ЯК МОДУЛЯТОР НАСТУПНОГО САНАТОРНОГО ЕТАПУ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ О.О. Галаченко, В.В. Галаченко .............................................................................................................................39

АПАРАТНІ МЕТОДИКИ У ВІДНОВНОМУ ЛІКУВАННІ ПРОБЛЕМНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ШКІРИ А.О. Голяченко, Г.Б. Голяченко ..............................................................................................................................41

МЕДИКАМЕНТОЗНІ БЛОКАДИ ЯК ЗАСІБ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ В.П. Губенко, А.В. Ткаліна, Т.М. Зачатко, Л.М. Зачек .........................................................................................43

РОЛЬ ПРИРОДНИХ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД У ЗБЕРЕЖЕННІ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ РЕЗЕРВІВ ОРГАНІЗМУ Л.В. Дичка ................................................................................................................................................................46

ЕФЕКТИВНІСТЬ НЕМЕДИКАМЕНТОЗНОЇ КОРЕКЦІЇ ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ У ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНУ ЖИРОВУ ХВОРОБУ ПЕЧІНКИ Н.В. Драгомирецька, І.Б. Заболотна, Г.М. Іжа, Т.І. Малихіна, М.В. Калініченко .............................................47

ВОЗМОЖНОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ГИДРОКАРБОНАТНЫХ МИНЕРАЛЬНЫХ ВОД В ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ НЕАЛКОГОЛЬНОЙ ЖИРОВОЙ БОЛЕЗНЬЮ ПЕЧЕНИ Н.В. Драгомирецкая, И.Б. Заболотная, Т.И. Малыхина, И.И. Мигович ..............................................................49

ПЕРСПЕКТИВЫ ПРИМЕНЕНИЯ ПРИРОДНЫХ ЛЕЧЕБНЫХ ФАКТОРОВ У БОЛЬНЫХ НЕАЛКОГОЛЬНОЙ ЖИРОВОЙ БОЛЕЗНЬЮ ПЕЧЕНИ Н.В. Драгомирецкая, И.Б. Заболотная, А.Н. Ижа ...............................................................................................50

ТЕРАПЕВТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕЛЕКТРОФОРЕЗУ РОЗЧИНУ «ПОЛТАВСЬКИЙ БІШОФІТ» У ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНУ ЖИРОВУ ХВОРОБУ ПЕЧІНКИ Н.В. Драгомирецька, Г.М. Іжа, І.Б. Заболотна, М.В. Калініченко .....................................................................45

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ОСІБ ІЗ БОЙОВОЮ ТРАВМОЮ ВЕРХНІХ КІНЦІВОК О.В. Каховський, М.С. Балаж ................................................................................................................................51

ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ КРІОТЕРАПІЇ В РЕАБІЛІТАЦІЇ ОПІКОВИХ РЕКОНВАЛЕСЦЕНТІВ В.С. Килівник, П.В. Цвень .......................................................................................................................................52

КОМПЛЕКСНОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ АЭРОИОНОТЕРАПИИ И ГИДРОКИНЕЗОТЕРАПИИ В САНАТОРНО-КУРОРТНОМ ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ С ЗАБОЛЕВАНИЯМИ ВЕРХНИХ ДЫХАТЕЛЬНЫХ ПУТЕЙ Л.Н. Коваленко, Э.И. Лебединский, Л.Н. Соколова, Е.В. Коба, З.Н. Скомарохова, М.Л. Цветкова ................53

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ЖІНОК ЩОДО РОЗВИТКУ ПЕРЕНОШУВАННЯ ТА ПРОЛОНГУВАННЯ ВАГІТНОСТІ Т.М. Коваленко .........................................................................................................................................................55

ВПЛИВ МОДУЛЬОВАНОГО ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ НА ПОКАЗНИКИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ ОСІБ ІЗ РІЗНИМ СТУПЕНЕМ ТРЕНОВАНОСТІ В СТАНІ СПОКОЮ О.В. Ковальова, О.В. Ковальова .............................................................................................................................57

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОКАЗНИКІВ ПОСТУРОГРАФІЇ ТА ВІДЕО-НІСТАГМОГРАФІЇ ПРИ ПЕРИФЕРИЧНОМУ ВЕСТИБУЛЯРНОМУ ПОРУШЕННІ О.О. Козлова ............................................................................................................................................................58

ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ ІНТЕНСИВНОЇ НЕЙРОФІЗІОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ В.І. Козявкін, Т.Б. Волошин .....................................................................................................................................59

ЗНАЧЕННЯ ВЕРТЕБРОГЕННОГО КОМПОНЕНТУ В ПАТОГЕНЕЗІ ЦЕРЕБРАЛЬНИХ ПАРАЛІЧІВ В.І. Козявкін .............................................................................................................................................................61

4

РЕАБІЛІТАЦІЙНА КОМП’ЮТЕРНА ІГРОТЕРАПІЯ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ТАНЦЮВАЛЬНОГО КИЛИМКА В.І. Козявкін, О.О. Качмар ......................................................................................................................................64

МЕДИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ АРТЕРІАЛЬНІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ, РЕЗИСТЕНТНІЙ ДО ФАРМАКОЛОГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ П.Ф. Колісник, С.П. Колісник, Р.А. Кравець, В.В. Хомовський, Я.В. Лученко ....................................................67

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ФОТОННИХ АПАРАТІВ « БАРВА-ЦНС» ТА «БАРВА-КОМІРЕЦЬ» В КОМПЛЕКСІ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЛІКУВАННЯ У ВІДДІЛЕННІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З ЦЕРЕБРОВАСКУЛЯРНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ В «САНАТОРІЇ «МИРГОРОД» Н.А.Кочерга, М.М. Самойлік, Н.О. Бутенко .........................................................................................................69

ВОЗМОЖНОСТИ ТЕРМОГРАФИИ В ОЦЕНКЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ КОМПЛЕКСНОГО ЛЕЧЕНИЯ ДЕГЕНЕРАТИВНО-ДИСТРОФИЧЕСКИХ ЗАБОЛЕВАНИЙ СУСТАВОВ И ПОЗВОНОЧНИКА С ВКЛЮЧЕНИЕМ СОВРЕМЕННЫХ СОЧЕТАННЫХ МЕТОДОВ ФИЗИОТЕРАПИИ В.Г.Крючок ...............................................................................................................................................................70

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПІСЛЯ АМПУТАЦІЇ КІНЦІВОК У ПОСТРАЖДАЛИХ ВНАСЛІДОК БОЙОВОЇ ТРАВМИ І.В. Кулешова, Т.В. Заморський ..............................................................................................................................75

НОВІТНІ ПІДХОДИ ДО ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ Т.В. Куртян ..............................................................................................................................................................76

ОБҐРУНТУВАННЯ КРИТЕРІЇВ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ НЕІНТЕНСИВНОЇ ОЛУЖНЮЮЧОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ХРОНІЧНІЙ ПАТОЛОГІЇ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ І.С. Лемко, М.О. Гайсак, О.П. Голубка, В.Г. Малиновська, М.М. Ляхова, О.О. Талайло ..................................77

ТЕРМАЛЬНІ ВОДИ ЗАКАРПАТТЯ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОГО ВИКОРИСТАННЯ І.С. Лемко, М.О. Гайсак, 1Б.М. Фекийшгазі, 1А.Г. Манкович ...............................................................................79

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ІМУНОРЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З РЕЦИДИВУЮЧИМИ БРОНХІТАМИ О.І. Лемко, В.М. Фецьо, М.І. Попадинець, Т.І. Кополовець .................................................................................80

ВОЗМОЖНОСТИ ПРИМЕНЕНИЯ МЕТОДА КИНЕЗИОТЕЙПИРОВАНИЯ В РЕАБИЛИТАЦИИ ЗА-БОЛЕВАНИЙ И ТРАВМ ОПОРНО-ДВИГАТЕЛЬНОГО АППАРАТА О.С. Малецкая, В.Г. Крючок ...................................................................................................................................82

ЭФФЕКТИВНОСТЬ МАГНИТОТЕРАПИИ У БОЛЬНЫХ ПОСЛЕ ЭНДОПРОТЕЗИРОВАНИЯ ТАЗОБЕДРЕННЫХ СУСТАВОВ В РАННЕМ ВОССТАНОВИТЕЛЬНОМ ПЕРИОДЕ Л.А. Малькевич, В.Г. Крючок ..................................................................................................................................88

КОМПЛЕКСНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ НЕТРАДИЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ І ПАЙЛЕР-СВІТЛА В РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З НЕВРИТОМ ЛИЦЬОВОГО НЕРВУ Н.В. Мацко., Л.В. Андріюк ......................................................................................................................................92

КОМПЛЕКСНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ НЕТРАДИЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ І ПАЙЛЕР-СВІТЛА В РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З НЕВРИТОМ ЛИЦЬОВОГО НЕРВУ Н.В. Мацко., Л.В. Андріюк ......................................................................................................................................93

ЛАЗЕРОТЕРАПИЯ В СОЧЕТАНИИ С ФИТОПРЕПАРАТАМИ "КРИШТАЛЬ" И "ПРОВЕН" У БОЛЬНЫХ С ДИСЦИРКУЛЯТОРНОЙ ЭНЦЕФАЛОПАТИЕЙ В КОМПЛЕКСНОМ САНАТОРНО-КУРОРТНОМ ЛЕЧЕНИИ А.В. Паненко, Т.Н. Николаева, А.А. Подвысоцкий, Е.В.Лукаш, Е.Н. Гусева, Л.Н. Саватеева, М.Б. ,Л.Ю. Заверюха, Л.А. Григорьева .....................................................................................95

СКАНИРУЮЩАЯ ЛАЗЕРОТЕРАПИЯ ПРИ ЛЕЧЕНИИ АДНЕКСИТОВ В УСЛОВИЯХ САНАТОРИЯ А. В. Паненко, А. А. Подвысоцкий, Т. П. Калашникова, Е.Н. Гусева ...................................................................96

5

ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ХРОПІННЯ ТА СИНДРОМУ ОБСТРУКТИВНОГО АПНОЕ СНУ Ю.Н. Погорецький ...................................................................................................................................................98

НОВІТНІ ПІДХОДИ ДО МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПРИ ГОСТРОМУ ІНФАРКТІ МІОКАРДА О.С. Полянська ......................................................................................................................................................102

ПРОФІЛАКТИКА РОЗВИТКУ ХРОНІЧНИХ НЕІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ У ПРАКТИЧНО ЗДОРОВИХ ДІВЧАТ 19-20 РОКІВ С.Г. Рідковець, Л.М. Волгіна .................................................................................................................................104

САНОГЕНЕТИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ И МЕДИЦИНСКАЯ РЕАБИЛИТАЦИЯ ПОСТИНСУЛЬТНЫХ БОЛЬНЫХ: ОСНОВНЫЕ ПОНЯТИЯ И ДЕФИНИЦИИ (УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКИЕ МАТЕРИАЛЫ) Н.И. Самосюк, И.З. Самосюк, А.А. Владимиров .................................................................................................106

МЕДИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ НА ОСТЕОАРТРОЗ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МАГНІТОЛАЗЕРНОЇ ТА УЛЬТРАЗВУКОВОЇ ТЕРАПІЇ І.З. Самосюк, А.В. Ткаліна, С.М. Федоров, В.П. Губенко, Т.М. Зачатко ..........................................................114

РЕАБІЛІТАЦІЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ ТА ПОСТРАЖДАЛИХ ПІД ЧАС АТО – ПРОПОЗИЦІЇ ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ Т. В. Семикопна .....................................................................................................................................................115

ПСИХОТЕРАПИЯ В МЕДИЦИНСКОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ А.И. Сердюк ...........................................................................................................................................................117

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЇ НА АПАРАТІ BIODEX У ПАЦІЄНТІВ З ПОРУШЕННЯМ ФУНКЦІЇ ПЛЕЧОВОГО СУГЛОБА Д.В. Сміхун .............................................................................................................................................................121

РЕАБІЛІТАЦІЯ ПОТЕРПІЛИХ В АТО: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ В.В. Стеблюк .........................................................................................................................................................123

«ДОНБАССЬКИЙ СИНДРОМ» ЯК ПРОБЛЕМА ПСИХО-ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ В.В. Стеблюк, О.В. Бурлака .................................................................................................................................125

АКМЕОЛОГІЧНА СКЛАДОВА РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦЯ З ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ Л.П. Сущенко .........................................................................................................................................................127

ОЦЕНКА УРОВНЯ МАГНИЯ У БЕРЕМЕННЫХ С НЕВЫНАШИВАНИЕМ НА ЭТАПЕ САНАТОРНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ В.Г. Сюсюка , С.В. Горбачева , И.А. Нечухаева , Д.В. Серболов .......................................................................130

ЗАДАЧІ ФІЗІОТЕРАПІЇ В НАШЕ СЬОГОДЕННЯ Л.Д. Тондій .............................................................................................................................................................134

НОВЫЕ ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ В УПРАВЛЕНИИ ПРОЦЕССОМ МНОГОФАКТОРНОЙ МЕДИЦИНСКОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ А.М.Торохтин ........................................................................................................................................................135

АКВАКРАНИОСАКРАЛЬНАЯ ТЕРАПИЯ - МЕТОД УЛУЧШЕНИЯ ПСИХОЭМОЦИОНАЛЬНОГО СОСТОЯНИЯ БЕРЕМЕННЫХ В УСЛОВИЯХ САНАТОРИЯ С.Н. Федоров, В.Ю. Гламазда, Н.И. Владимирова, Е.В. Железко .....................................................................138

НИЗКОИНТЕНСИВНАЯ ФОТОМАГНИТОТЕРАПИЯ В МЕДИЦИНСКОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ ПАЦИЕНТОВ НА ДИСЦИРКУЛЯТОРНУЮ ЭНЦЕФАЛОПАТИЮ С.Н. Федоров, В.В. Федорова, Н.И. Моисеева ....................................................................................................139

ДО ПИТАННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ПУНКТУРНОЇ ФІЗІОТЕРАПІЇ С.І. Федяєва, С.І. Залозецький, Н.В. Мацко .........................................................................................................143

6

ЭТАПНАЯ ПРЕЕМСТВЕННОСТЬ КАК ФАКТОР ЭФФЕКТИВНОСТИ ВОССТАНОВИТЕЛЬНОГО ЛЕЧЕНИЯ БОЛЬНЫХ ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ СЕРДЦА ПОСЛЕ ЭНДОВАСКУЛЯРНЫХ И КАРДИОХИРУРГИЧЕСКИХ ВМЕШАТЕЛЬСТВ Н.Ф.Шапран, А.А.Новак, С.Я.Попко ....................................................................................................................145

САНОГЕНЕТИЧЕСКИЕ ЭФФЕКТЫ МАГНИТОЛАЗЕРНОЙ ТЕРАПИИ ПРИ ВОССТАНОВИТЕЛЬНОМ ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ С ДИАБЕТИЧЕСКИМИ АНГИОПАТИЯМИ СОСУДОВ НИЖНИХ КОНЕЧНОСТЕЙ НА ФОНЕ ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ СЕРДЦА Н.Ф. Шапран, И.А. Нечухаева, В.Н.⋅Никитина, А.В. Федорченко ....................................................................147

ОПТИМІЗОВАНА СКРИНІНГОВА МЕТОДИКА ОЦІНКИ СТАНУ ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ'Я ДЛЯ УЧНІВ ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИХ СПОРТИВНИХ ШКІЛ П.А. Шейко .............................................................................................................................................................148

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР З МЕДИЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ М.Б. Шегедин, Л.М. Левицька ..............................................................................................................................149

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИКИ УЛЬТРАЗВУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЖОВЧНОГО МІХУРА ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КУРОРТНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ БЕЗКАМ’ЯНИЙ ХОЛЕЦИСТИТ В.І. Шманько ..........................................................................................................................................................151

ВПЛИВ ОЛУЖНЮЮЧОЇ ТЕРАПІЇ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ПРИРОДНИХ КАЛЬЦІЄВИХ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД НА СТАН КАЛЬЦІЙ-МАГНІЄВОГО ОБМІНУ ПРИ ПАТОЛОГІЇ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ С.Т. Шуберт, М.О. Гайсак, В.Г. Малиновська ....................................................................................................153

НОВЫЕ ПОДХОДЫ К СНИЖЕНИЮ ФАКТОРОВ РИСКА РАЗВИТИЯ СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТОЙ ПАТОЛОГИИ ПУТЕМ ВЛИЯНИЯ НА КОМПОЗИЦИОННЫЙ СОСТАВ ТЕЛА ЧЕЛОВЕКА О.Г. Юшковская .....................................................................................................................................................155

7

КЛІНІКО-ГЕМОДИНАМІЧНІ Й МЕТАБОЛІЧНІ АСПЕКТИ

ВІДНОВЛЮВАЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ХВОРИХ

ПОХИЛОГО ВІКУ

О.Є. Алипова, О.І. Токаренко

ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України»

В умовах геронтологічної коморбідності, поліпрагмазії, фармакологічного перена-

вантаження, низького контролю артеріальної гіпертензії (АГ) у хворих похилого віку, на-

бувають актуальності і є недостатньо вивченими питання щодо використання лікувальних

фізичних факторів, зокрема, вуглекислої бальнеотерапії – «сухих» вуглекислих ванн

(СВВ) та загальної низькочастотної магнітотерапії (ЗНМТ) в залежності від варіанта АГ

(ізольована систолічна (ІСАГ) або систоло-діастолічна (СДАГ) АГ). Потребують

систематизації і додаткового обгрунтування профілактичні аспекти спеціальних освітніх

валеологічних програм для літніх хворих з АГ на санаторно-курортному етапі реабілітації.

В умовах клінічного санаторію «Великий Луг» обстежено 360 хворих у віці від 60

до 75 років (174 жінки та 186 чоловіків; середній вік – 66,3±5,7 років). Пацієнтів було

розподілено на чотири клінічні групи в залежності від типу відновлювального лікування:

плацебо-імітація фізіотерапевтичних процедур СВВ та ЗНМТ (n=30); окреме застосування

СВВ (n=50) та ЗНМТ (n=50); комбінована методика використання СВВ та ЗНМТ (через

добу у режимі чергування (n=50)) – на тлі стандартної медикаментозної терапії.

Процедури СВВ призначали за параметрами: швидкість подачі вуглекислого газу –

15 л/хв; температура газової суміші – 28 ºС; концентрація СО2 у газовій суміші – 12,8 об

%; тривалість процедури 20-30 хв, кратність – 10 сеансів через добу.

Фізіотерапевтичні процедури ЗНМТ здійснювали за допомогою апарату «DIMAP

D2000» (Чехія). Застосовували низькоінтенсивне імпульсне магнітне поле із змінною час-

тотою від 2 до 72 Гц за контактною методикою загальної дії (магнітотерапевтичний

аплікатор у виді площини) із максимальною магнітною індукцією 3 мТл; інтенсивністю –

100 %; тривалістю процедури – 25 хв; кратність – 10 процедур через добу.

Програмний цикл навчання у «Школі хворого на гіпертонічну хворобу» (ШГ) скла-

дався з 6 занять (лекціії, інтерактивні семінари, практичні заняття) – по 60 хв із щоденни-

ми додатковими консультаціями.

Проведено комплексне динамічне клініко-інструментальне обстеження хворих із

оцінкою параметрів: клінічного перебігу АГ; психофізіологічного стану; вегетативного

гомеостазу; якості життя; добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ);

системної й внутрішньосерцевої гемодинаміки; вазомоторної функції ендотелію; макро- й

8

мікро- судинного ремоделювання (швидкість поширення пульсової хвилі по артеріях ела-

стичного та м’язового типів); стану мікроциркуляції ((МЦ) за методом лазерної

доплерівської флоуметрії); визначення добової уроекскреції катехоламінів; вмісту альдо-

стерону; ендотеліну-1; кінцевих метаболітів оксиду азоту у плазмі крові; показників

ліпідного й колагенового обміну; інтегративного індексу відновлювального лікування – до

та після 3-тижневого курсу реабілітації.

За результатами проведеного дослідження, у літніх хворих з ІСАГ спостерігався

більш несприятливий, стосовно СДАГ, перебіг захворювання із вірогідним підвищенням

(на 15,8 %; p<0,05) рівня пульсового АТ; наявністю у 73,5 осіб % дуже високого сумарно-

го кардіоваскулярного ризику.

Встановлено, що у хворих СДАГ курсове моноваріантне застосування СВВ і ЗНМТ

чинило порівняний позитивний вплив на показники клінічного перебігу захворювання із

відновленням циркадного ритму АТ, вірогідним (p<0,05) поліпшенням параметрів

центральної- і внутрішньосерцевої гемодинаміки, ендотеліальної функції, регресом спа-

стичних розладів і підвищенням індексу ефективності МЦ, зниженням вмісту біомаркерів

стану активності симпатоадреналової та ренін-ангіотензин-альдостеронової систем,

сприяючи досягненню цільових рівнів АТ у 2/3 пацієнтів.

При ІСАГ курсове моноваріантне застосування СВВ і ЗНМТ поступалося за

антигіпертензивною, кардіо- і ангіопротективною ефективністю комбінованій методиці,

яка призводила до достовірної синергічної корекції клініко-інструментальних і лабора-

торних параметрів клінічного стану, вегетативного дисбалансу; відновленню циркадного

ритму АТ, поліпшенню стану вазомоторної функції ендотелію, структурно-

функціональних показників ремоделювання серця, артерій еластичного, м'язового типів і

мікросудинного русла і досягненню цільових рівнів АТ в 63,8 % випадків.

При оцінці віддалених результатів відновлювального лікування через 12- та 24

тижні встановлено саногенетичну ефективність застосування двох послідовних курсів

СВВ і ЗНМТ з інтервалом в 3 місяці із збереженням тривалої (до 24 тижнів) гіпотензивної,

ангіопротективної і кардіопротективної дії. Застосування навчальної освітньо-

профілактичної програми «Школа хворого гіпертонічною хворобою» демонструвало

клінічну, економічну і профілактичну ефективність на санаторному етапі реабілітації, з

вірогідним поліпшенням паціент-залежної прихильності до лікування, якості життя хво-

рих, ефективного контролю АТ.

Диференційована, залежно від варіанта АГ, модель відновлювального лікування і

профілактики АГ у хворих літнього віку включає застосування медикаментозної терапії,

моноваріантне використання СВВ і ЗНМТ при СДАГ і комбіноване - при ІСАГ - в

9

комплексі з навчальною освітньо-профілактичною програмою ШГ.

Таким чином, проведене дослідження демонструє клініко-патогенетичну

гетерогенність АГ у хворих похилого віку, з наявністю більш несприятливого перебігу

ІСАГ, стосовно СДАГ, що необхідно враховувати при розробці диференційованих

комплексів відновлювального лікування для хворих старших вікових груп.

ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРИ ВИВЧЕННІ

ДИСЦИПЛІНИ «ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ, СПОРТИВНА МЕДИЦИНА»

Т.М. Амеліна, О.С. Полянська

Кафедра внутрішньої медицини, фізичної реабілітації та спортивної медицини

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Професіоналізм як стійка властивість особистості та діяльності фахівця формується

у процесі професійної освіти. Особливої цінності це твердження набуває під час здобуття

медичної освіти. З метою підвищення ефективності навчального процесу використову-

ються різноманітні інтерактивні технології навчання (від англ. inter – взаємний і act –

діяти), що передбачають створення комфортних умов для навчання кожного студента. Го-

ловною задачею даного підходу є забезпечення вільного діалогу між викладачем і студен-

тами, можливість проявити свою інтелектуальну спроможність і впевненість у власній

успішності. Використання інтерактивної технології є активною формою навчання, яка

передбачає дієвість учнів при відносній пасивності педагога. Викладач стимулює

пізнавальну діяльність, ініціативність, самостійність студентів.

З метою підвищення якості засвоєння та мотивації до вивчення предмету «Фізична

реабілітація, спортивна медицина» колективом кафедри на практичних заняттях широко

застосовуються інтерактивні методики, серед яких присутні як найпростіші («Робота в па-

рах», «Мікрофон»), так і більш складні («Мозаїка», «Мозковий штурм», «Аналіз

ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Заняття будується на основі діалогу

між викладачем і студентами, або лише студентами. Згідно теми практичного заняття сту-

денту або групі студентів пропонується підготовка сучасного матеріалу з застосуванням

програми Microsoft Power Poin, його представлення з використанням оригінальних

прикладів чи ситуацій (відео). Студентська аудиторія в процесі дискусії ставить питання

доповідачеві та висловлює свої пропозиції або зауваження щодо вирішення певної про-

блеми. У випадку, коли тема заняття представляється окремою частиною студентів, кожен

з яких має конкретне завдання, результати спільної роботи формують заключний висно-

вок згідно поставленої мети. Взаємозалежність студентів, спільне бачення проблеми,

10

творчий пошук шляхів її вирішення призводять до активної участі кожного у навчальному

процесі, можливості проявити свої індивідуальні здібності, впевнитись у власній

вагомості. В процесі навчання відбувається обмін знаннями, способами діяльності, вміння

відстоювати власні позиції. Викладач під час дискусії має можливість оцінити

ініціативність кожного студента, його активність, рівень знань, виявити особистісні ха-

рактеристики кожного.

Використання інтерактивних технологій в процесі навчання стимулює студента до

праці, розвиває індивідуальні здібності, сприяє розвитку особистості та впевненості у

власних знаннях, що потенціює краще засвоєння навчальної дисципліни.

САНАТОРНО-КУРОРТНАЯ СЕТЬ КАК ОСНОВА И ШКОЛА НАЦИОНАЛЬНОЙ

ИНДУСТРИИ ЗДОРОВЬЯ

Г.Л. Апанасенко, Л.Н. Волгина

Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л.Шупика

(Киев, Украина)

1. Успешность развития любой страны зависит от количества и качества её челове-

ческого капитала. Человеческий капитал представляет собой главный ресурс страны в ви-

де численности и качества людей, пригодных по своим физическим, психологическим,

мировоззренческим, нравственным, интеллектуальным и профессиональным параметрам

обеспечить конкурентоспособность государства.

Происходившие в последние годы в нашей стране социально-экономические про-

цессы привели к ухудшению качества жизни и здоровья населения и, как результат, появ-

лению крупных проблем на пути интенсивного социально-экономического развития. Ук-

раина подошла к тому, что количественные и качественные показатели ее человеческого

капитала приближаются к границе, за которой не может быть обеспечено решение задач

развития и воспроизводства. Уровень заболеваемости и смертности, количество инвали-

дов, алкоголиков, наркоманов, дебилов и т.п. - катастрофические. Так же как катастрофи-

ческими являются темпы вымирания страны. При такой характеристике человеческого

капитала у страны нет перспектив не только для развития, но и для существования вооб-

ще.

2. Общественность большие надежды возлагает на реформирование здравоохране-

ния как фундамент улучшения показателей здоровья населения.

Это глубокое заблуждение. Дело в том, что здравоохранение занимает ничтожную

долю в общем числе факторов, влияющих на здоровье населения (по данным экспертов

11

ВОЗ – максимум до 10%). Это, во-первых. Во-вторых, наши исследования показали, что

эпидемия хронических неинфекционных заболеваний (ХНИЗ: сердечно-сосудистые, он-

кологические, эндокринные и др.), от которых преимущественно умирают наши совре-

менники, является результатом снижения уровня здоровья (жизнеспособности) большей

части населения. Таким образом, в первую очередь необходимо устранять причину за-

болеваемости, инвалидности и смертности населения – снижение потенциала здоро-

вья, а не его последствия – болезни.

Отсутствие понимания причин ухудшения индивидуального и общественного

здоровья, а также подмена понятий «здоровье» и «болезнь» на уровне государственного,

отраслевого и территориального управления приводят к принятию неправильных управ-

ленческих решений: говорим о здоровье – подразумеваем болезни. Рассчитывать на то,

что таблетками удастся повысить уровень здоровья – пустая иллюзия. В то же время су-

ществование этой иллюзии подкреплено наличием мощной «индустрии болезни» - сотня-

ми тысяч медицинских работников, тысячами медицинских учреждений и администра-

тивными структурами, что по сути своей экономически не оправдано.

Чем больше денег вкладывается в болезнь, тем больше становится больных

и увеличивается финансовая нагрузка на государство. Чем больше денег будет вкла-

дываться в здоровье и качество жизни, тем больше будет здоровых и успешных лю-

дей.

3. Базисной национальной инновацией, позволяющей в течение ближайших лет

обеспечить воспроизводство и формирование нового высокого качества человеческого

капитала и существенным образом позитивно изменить процесс социально-

экономического развития страны, является создание государственной системы (нацио-

нальной индустрии) качества жизни и здоровья населения. Цель её заключается в вос-

становлении ослабленной устойчивости термодинамической системы – живого организма.

Эта проблема решается системой мероприятий, направленных на восстановление биоло-

гических закономерностей, обеспечивающих нормальные функции организма.

При всём разнообразии элементов живого всегда существуют три основных её

компонента: источник энергии для обеспечения жизненных процессов (функция митохон-

дрий); доставка в органы и ткани топлива и окислителя для «биологической печи», обес-

печивающей накопление энергии, а также «строительного материала» для органов и тка-

ней, и удаление отходов – продуктов жизнедеятельности. И всем этим руководит ком-

плексный регулирующий центр, состоящий, в свою очередь, из нервной системы, системы

эндокринной регуляции и иммунитета.

12

В связи с изложенным, управление жизнедеятельностью и здоровьем человека

должно осуществляться путем: контроля состояния «аккумулятора» (функции митохонд-

рий, которая на организменном уровне проявляется в виде максимальных возможностей

аэробного энергообразования); управления питанием (т.е. потреблением энергии, инфор-

мации и вещества); физической и умственной активностью; оптимизацией эндоэкологии

организма; режимом труда и отдыха; рекреацией; подготовкой к реализации репродуктив-

ной функции; здоровой средой жизнедеятельности, включая условия труда, и пр. Каждое

из этих направлений обеспечивается соответствующими технологиями, включая техноло-

гии фитнеса и натуропатии (гелио-, аэро-, гало-, фитотерапии и пр.).

Наиболее приближённой к решению подобных задач (обучение, формирование ин-

дивидуальной программы оздоровления и пр.) является санаторно-курортная сеть страны.

Персональная работа с каждым человеком осуществляется по алгоритму «индустрии бо-

лезни»: диагностика состояния (уровень здоровья), рекомендации по оздоровительным

технологиям, их реализация, оценка адекватности и эффективности. Для привлечения на-

селения к самооздоровлению формируется соответствующее информационное простран-

ство.

Актуальной и новой проблемой является подготовка специалистов по здоровью на

основе специально подготовленной учебной программы (наиболее оптимальный вариант -

на базе ВУЗов физкультурного профиля).

4. Место головной структуры, ответственной за создание и эффективную деятель-

ность Национальной индустрии здоровья, пока вакантно. В МЗ нет ни ниши, ни соответ-

ствующего финансирования. Необходим лидер Национальной индустрии здоровья, спо-

собный решить массу проблем – организационных, финансовых, правовых и пр. На мес-

тах Национальная индустрия здоровья организуется органами местного самоуправления с

привлечением бизнес-структур на основе приватно-государственного партнёрства. К ор-

ганизации работы и медицинскому обеспечению процесса оздоровления могут привле-

каться сеть санаториев, домов отдыха, турбаз и т.п., а также спортивные врачи и врачи-

санологи.

Вовлечение широких слоёв населения в индустрию здоровья уже в ближайшие го-

ды позволит приступить к реализации национальной идеи: «Украинская нация - самая

здоровая и самая долгоживущая нация в мире».

28-30 мая 2014 г. в г.Санкт-Петербурге состоялся 1-й Международный конгресс

специалистов по здоровью. Президентом Международной Ассоциации специалистов по

здоровью избран представитель Украины.

13

САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА СЕРЦЕВО-СУДИННІ

ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО КОМОРБІДНІ З ОСТЕОАРТРОЗОМ

К.Д. Бабов, О.В. Футрук, Т.В. Старчевська, О.А. Усенко, Т.І. Малихіна

НДІ медичної реабілітації і курортології, м. Одеса

Відновлювальне лікування хворих з коморбідною патологією має бути

патогенетично обґрунтованим, особливо з приводу урахування ступеня

кардіоваскулярного ризику (КВР) та стану опорно-рухового апарату, адже, на теперішній

час не існує стандартів санаторно-курортного лікування для хворих з коморбідною

патологією.

Метою дослідження стало вивчення застосування на санаторно-курортному етапі

лікувально-реабілітаційного комплексу (ЛРК) з включенням інфрапелотерапії та занять

лікувальною дозованою нордичною ходьбою у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) 1 –

2 ступеня у поєднанні з остеоартрозом колінних суглобів.

Матеріали та методи дослідження: на санаторному етапі лікування під

спостереженням знаходилось 87 хворих на АГ 1 – 2 ступеня з низьким та помірним

кардіоваскулярним ризиком у поєднанні з остеоартрозом колінних суглобів. З них 39 (44,8

%) – чоловіків, 48 (55,2 %) – жінки. Середній вік пацієнтів – (58,4±4,2) років. Група

контролю (37 чоловік) отримувала ЛРК, що включав: кліматотерапію за щадно-

тренувальним режимом; дієту № 10 за Певзнером; масаж комірцевого відділу за

гальмівною методикою. Основна група в залежності від рівня КВР поділена на 2 підгрупи.

1-а підгрупа (25 чоловік) з помірним рівнем КВР отримувала ЛРК з включенням грязьо-

вих аплікацій на колінні суглоби за класичною методикою. 2-а підгрупа (25 чоловік) з

низьким рівнем КВР отримувала ЛРК з включенням інфрапелотерапії на колінні суглоби

протягом 12 – 25 хв, через день та заняттями лікувальною дозованою нордичною ходь-

бою, щоденно. Курс лікування складав 21 добу.

Для оцінки ефективності проведеного лікування використовувалась формула розра-

хунку ефективності лікування у %, яка враховувала: суглобові індекси

(альгофункціональний індекс Laequense, больовий індекс, суглобовий індекс (СІ) виразність

болю у суглобах при пальпації від 0 до 3 балів), функціональну недостатність суглобів,

якість життя за допомогою анкети EuroQol та візуальної аналогової шкали, потреби в

нестероїдних протизапальних засобах (мг/добу), фізичну працездатність та толерантність до

фізичного навантаження.

14

В результаті проведеного лікування у хворих основної групи ефективність лікування

підвищилась на 20 % (р<0,05), у хворих контрольної групи на 5% (р<0,05), що відбувалось

за рахунок зменшення больового синдрому та ступеня функціональної недостатності

суглобів, підвищення рівня фізичної працездатності в 1-ій підгрупі основної групи в 1,2

рази (р<0,05) та в 2-ій підгрупі в 2,3 рази (р<0,05), що супроводжувалось покращенням

якості життя пацієнтів та переносимості ними щоденних фізичних навантажень.

Таким чином, використання інфрапелотерапії та лікувальної дозованої

нордичної ходьби на санаторному етапі лікування у хворих на артеріальну

гіпертензію у поєднанні з остеоартрозом має добру переносимість, надає низку

переваг та розширює можливості використання пелоїдотерапії у хворих з

патологією серцево-судинної та опорно-рухової систем, підвищує рівень фізичної

працездатності та толерантності до фізичних навантажень, покращує якість життя

даної категорії хворих.

МИКРОКИНЕЗОТЕРАПИЯ В ФРАНЦУЗСКОЙ СИСТЕМЕ РЕАБИЛИТАЦИИ

В. Бадкевич, Р.В. Чудная1

Centre de Formation a la Microkinesitherapie (Франция, Польша),

1Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика

(Киев, Украина)1

Микрокинезитерапия (МКТ) – оригинальное название реабилитационной француз-

ской методики, направленной на восстановление травмированных тканей и органов ману-

альным воздействием минимальной силы. Базируется на закономерностях эмбрионально-

го происхождения мышц и физиологии регуляции их активности. Метод создан в 1980

г.кинезитерапевтами Д. Грожаном и П. Бенини, и с тех пор развивается на основах доказа-

тельности. Сегодняво Франции, Бельгии и других Европейских стран его применяют бо-

лее 5000 врачей и кинезитерапевтов. Авторы МКТ продолжают совершенствование мето-

дики с помощью клинических и инструментальных исследований при различной патоло-

гии. Микрокинезитерапия широко представлена в журнальных публикациях и монографи-

ях. Сегодня имеется убедительная статистика эффективности МКТ как монометода при

лечении травм (особенно спортивных), инфекций, мигреней, артритов, радикулитов, забо-

леваний аллергического характера и многих других. Наиболее активно МКТ применяется

в спортивной медицине. Международный олимпийский комитет рекомендует ее в связи с

тем, что в спорте особенно ценится скорость восстановления спортсменов после травм.

Инструментальные исследования свидетельствуют, что применение МКТ вместе с тради-

15

ционными способами лечения повышает их эффективность в 3-4 раза, позволяет снизить

продолжительность лечения в несколько раз и избежать побочных эффектов и осложне-

ний.

ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ В РЕАБІЛІТАЦІЙНІЙ МЕДИЦІНІ УКРАЇНИ. ПОЧАТОК,

ШЛЯХ РОЗВИТКУ

І.Г. Биков, А.Я. Пирогов, П.М. Тівіков, В.О. Захаров, З.П. Допілка

БО МБФ «Реабілітаційний Центр «Шпиталь Майдану»

Волонтерський Рух в Україні почався з початком Майдану, з початком Революції

Гідності. Вже більше року завдяки волонтерам здійснюється підтримка та допомога

суспільству, владі, збройним силам, біженцям та переселенцям. Завдяки руху простих

людей, стихійному руху Україна відчула подих Свободи, отримала Віру та Надію на

Європейське майбутнє. Прийшов Майдан, а з ним надія, віра та біль, біль втрати, та багато

– багато роботи. Через Майдан пройшло десятки тисяч людей, у кожного свій шлях, своя

історія, але події Майдана не пройшли стороною. Багато людей постраждало фізично, але

ще більше отримали психологічну травму. Люди та суспільство були не готові зіткнутися

з тими питаннями і проблемами, що поставив Майдан, а з наслідками тих подій і зовсім

мало хто хтів мати справи. Не готові до цих подій були і медичні заклади. Все відбувалося

стихійно, не було чіткого плану первинної реабілітації постраждалих а ні психологічної, а

ні фізичної.

Одним з перших хто почав займатися реабілітацією постраждалих на Майдані був

Благодійний Міжнародний Фонд «Реабілітаційний центр «Шпиталь Майдану», який був

створений під час самих подій на Майданів лютому 2014 року.

В рамках діяльності «Реабілітаційного центру «Шпиталь Майдану», силами

добровольців-волонтерів, здійснювалася та здійснюється соціальна, психологічна,

медична, освітня, економічна, і консультаційна допомога. Спочатку це були⋅постраждалі⋅з

Майдану. Через «РЦ «Шпиталь Майдану» пройшло понад 2850 чоловік з «Майдану», які

отримали комплексне реабілітаційне лікування на базі центру. В лікування входила

психологічна допомога, масажі, ультразвукова терапія, ін’єкційні блокади, інгаляції,

магнітна терапія та релаксаційні процедури. 256 людей пройшли реабілітацію в санаторіях

та оздоровницях України безкоштовно, включаючи безкоштовний проїзд на поїзді в

обидві сторони.

Вся ця титанічна робота виконувалася простими людьми, які в силу обставин та

прагненню до кращого життя стали волонтерам. Волонтери-медики, волонтери-водії,

16

волонтери-бізнесмени, волонтери-студенти, волонтери-пенсіонери, волонтери-вчителі та

багато⋅інших, всіх⋅об’єднав подих Свободи та надії – Майдан.

Волонтери це великий пласт суспільства, це велика допомога Державі у всіх

напрямках та у всіх галузях. Волонтери в медицині наш наступний крок до розбудови

європейського напрямку розвитку України. Пройшов час, але волонтери і зараз є

стихійно⋅існуючою⋅спільнотою. Волонтери які працюють в медичних «закладах» - зовсім

«понад законом». Відсутня розроблена і офіційно схвалена міністерством охорони

здоров'я документація, стандарти, що регламентують роботу волонтерів в лікарні,

програми залучення, відбору, навчання і супроводу волонтерів в клініці, не кажучи вже

про інститут підтримки та заохочення. Проте, волонтерська служба в лікарнях існує.

Люди приходять⋅допомагати в госпіталі, лікарні, в будинки⋅для людей похилого віку та

інвалідів, притулки, приходять на заклик⋅серця. В кращому випадку, волонтери в лікарні є

єдиною⋅групою, в якій⋅учасники⋅групи⋅виробляють правила своєї діяльності і подають

один одному підтримку, проте⋅це⋅буває⋅зовсім не завжди. Багато, навпаки, працюють, ніяк

не координуючи свою діяльність⋅ні з персоналом лікарні, ні з роботою⋅інших⋅волонтерів.

Часто волонтери, які відвідують одну лікарню, навіть не знають про існування один

одного. Виникає безліч⋅питань: хто вони волонтери, яка робота у волонтерів, що за люди

йдуть⋅працювати волонтерами і як вони це⋅роблять, які у них проблеми і що з ними

відбувається? Як вони розвиваються, чи стають вони «професіоналами»? Більшістю

волонтерів – це люди, які йдуть працювати в лікарню заради самої допомоги пацієнтам,

вони відчувають потребу бути корисними.

Виходячи з досвіду західноєвропейської системи медичного виховання,

волонтерами до медичних установ йдуть люди з суміжних професій, які хочуть

продовжити свою професійну діяльність у напрямі медицини, або студенти навмисно

йдуть у волонтери, щоб отримати досвід роботи по догляду за пацієнтами. Все це входить

в обов'язковий навчальний курс для волонтерів. Навчання проводиться спеціалізованими

організаціями. Підтримка волонтерів також здійснюється медичними інститутами,

коледжами, при яких існують клініки і госпіталі. Крім того, волонтери в західній системі

допомоги хворим працюють не на порожньому місці – вони спираються на професійну

допомогу фахівців, медиків, психологів, соціальних працівників, включаючи вже

сформовану і налагоджену інфраструктуру.

Волонтер не є фахівцем-медиком, він може виконувати невеликі технічні

доручення різного характеру, вбудовуючись у вже існуючу та добре налагоджену

структуру медичної установи. Важливим моментом є відсутність «самодіяльного»

17

волонтера: людина не може прийти в лікарню з пропозицією своїх послуг, якщо він не є

членом асоціації волонтерів, не пройшов обов'язковий освітній курс по праці волонтера,

або не належить до групи при лікарні, яка контролює діяльність волонтерів в цій

лікарні.⋅Таким чином, існують різні організації, а при лікарнях групи і служби, що

займаються організацією та координацією волонтерського руху в медичних закладах.

Координаційні організації відповідають за роботу волонтерів, займаються їх

навчанням, експертною оцінкою, несуть відповідальність, здійснюють підтримку і

заохоченням волонтерів.⋅Яку ж роботу можуть виконувати волонтери в медичній

установі? Вони можуть виконувати дрібні необхідні доручення, наприклад, такі як купівля

ліків хворим, догляд за пацієнтами відділень трансплантації, прості маніпуляції з

медичним устаткуванням при підготовці до процедур. Волонтери можуть допомагати

персоналу в інформаційному центрі, сортуючи кореспонденцію пацієнтів, відповідаючи

на телефонні дзвінки, надаючи інформацію про поточний стан пацієнтів їх родичам і

відвідувачам та інше.Вони можуть відігравати безцінну роль в полегшенні негативних

наслідків, пов'язаних з тривалою госпіталізацією змінюючи членів сім'ї під час чергування

біля ліжка хворого, відвозивши членів сім'ї в додому чи аеропорт, виконуючи необхідні

покупки або просто вислуховуючи пацієнтів і членів їх сім'ї.⋅Будь-які «дрібниці»

виявляються необхідними і корисними для пацієнтів, якщо вони робляться в потрібний

час і в потрібному місці людиною, готовою допомогти. Пацієнти отримують від

волонтерів емоційну підтримку, підтримку усвідомлення і оцінки пацієнтом своєї

життєвої ситуації, інформаційну підтримку, інструментальну підтримку.

Злагодженість всіх дій має відбуватися у вигляді так званого «квартету»:

координаційна організація – волонтер – медичний заклад – пацієнт. Всі дії мають бути

скоординованими, погодженими, своєчасними, швидкими, корисними та продуктивними.

Для продуктивної роботи волонтерів, координаційними організаціями спільно з

медичними установами, розробляються волонтерські програми, які враховують побажання

волонтерів і організовують їх роботу так, щоб задовольнялися як цілі медичної установи

по наданню допомоги хворих, так і цілі самих волонтерів.⋅Ключовим чинником

успішності реалізації волонтерських програм є можливість підібрати для волонтера такі

види робіт, які дадуть вихід позитивної енергії, їх особистої мотивації, що вимагає

реалізації, з врахуванням реальних можливостей волонтера.

Західноєвропейська модель розвитку і регулювання волонтерського руху

передбачає не лише контроль в області дотримання права і свободи волонтера, організації

використання його праці, систему заохочення, але і оцінку якості

виконуваних⋅волонтером робіт і рівня його кваліфікації. В зв'язку з цим слід згадати про

18

координацію – організацію, що здійснює безпосереднє поточне управління, координацію

діяльності рядових волонтерів в конкретній медичній установі, а також контроль якості і

своєчасності виконання доручень. Ці функції покладені на об'єднання волонтерів, в

рамках юридичної особи, що працюють з медичною установою. Поважно, що всі правові

питання, що стосуються діяльності волонтерів, закріплені в нормативних актах на рівні

держави. Такий підхід дозволяє учасникам волонтерського руху вибудовувати свої

взаємовідносини в рамках легальності та легітимності, застосовуючи єдині правила і

стандарти здійснення діяльності. Оптимальним рішенням слід вважати залучення

волонтерів до роботи в медичній установі строго організовано, на підставі чіткої

нормативної бази і договорів, що розробляються іприймаються самими учасниками

правовідносин. Такий підхід виключає індивідуальний набір добровольців (волонтерів) і

має на увазі лише роботу з некомерційною координаційною організацією, яка пройшла

державну реєстрацію, тісно співпрацює з волонтерами, має програми залучення, відбору,

навчання, супроводу,підтримки та заохочення волонтерів.

Для цієї мети між медичною установою і некомерційною організацією, що

здійснює волонтерську діяльність, має бути підписаний договір про співпрацю. Такий

договір повинен в обов'язковому порядку передбачати ряд положень, що забезпечують

дотримання прав і свобод пацієнтів, медичного персоналу і волонтерів. Угодою має бути

передбачена процедура обов'язкового первинного навчання добровольців, що

допускаються до роботи в медичній установі.⋅Невід'ємним елементом правового

фундаменту повинна стати угода між координаційною організацією і волонтером. В тексті

угоди з волонтером слід чітко обкреслити коло його «інтересів» при здійсненні діяльності

в медичній установі, визначити його обов'язки і міру відповідальності. Текст угоди

повинен містити зобов'язання волонтера про не розголошування інформації, отриманої в

рамках здійснення добровольчої діяльності на території медичної установи.⋅Вживання

договірної системи угод зніме ряд протиріч і оптимізує взаємодію волонтерів з

координаційною організацією і медичною установою. Проте для регламентації діяльності

волонтерів, в цілях охорони прав і законних інтересів всіх учасників даного вигляду

правовідносин необхідно прийняти відповідні нормативні акти на державному рівні.

Зважаючи на вище викладене «Реабілітаційний центр «Шпиталь Майдану»

включився в процес лобіювання інтересів волонтерів України на державному рівні.

Питання та регламенти, стосовно участі волонтерів у реабілітації постраждалих та

поранених в зоні АТО, а також по роботі волонтерів з біженцями та переселенцями з

Криму та сходу України були розроблені і запропоновані на Першому з’їзді волонтерів

України, який відбувся в м.Трускавець в листопаді цього року.

19

З’їзд прийняв програму реабілітації розроблену ДУ "Український науково-

дослідний інститут медичної реабілітації та курортології" МОЗ України⋅м.⋅Одеса, та

прийняв резолюцію стосовно⋅активної участі Волонтерського Руху України у програмі

реабілітації⋅постраждалих та поранених у зоні АТО, та психологічної реабілітації і

адаптації біженців та переселенців з Криму та сходу України. Відповідні листи направлені

Президенту України, та Міністру Оборони України, Міністру Охорони Здоров’я України.

Пропонуємо всім зацікавленим долучитися до процесу обговорення і уточнення

прав,обов'язків,та напрямків співпраці волонтерів, координаційних організацій, та

медичних закладів, працюючи на кінцевий результат – Здоров’я Пацієнта.

Слава Україні.

СПОСІБ ДІАГНОСТИКИ СЕКРЕТОРНИХ ПОРУШЕНЬ ПІДШЛУНКОВОЇ

ЗАЛОЗИ

К.І. Вагерич, Т.В. Чайковська, Н.А. Яковенко, Л.В. Дичка, О.Б. Ляхова, Л.М. Гіттер

Державна установа «Науково-практичний медичний центр «Реабілітація» МОЗ

України», м.Ужгород

Зростання захворюваності на хронічну патологію підшлункової залози (ПЗ)

зумовлює актуальність пошуків ефективних методів її лікування та профілактики. Незва-

жаючи на значні компенсаторні можливості ПЗ, за умови хронічного перебігу,

закономірно розвивається її зовнішньо- та внутрішньосекреторна недостатність. Зважаю-

чи на те, що незворотні форми панкреатичної гіпосекреції є патогенетичною передумовою

цукрового діабету (ЦД), проблема ранньої діагностики та лікування і профілактики захво-

рювань ПЗ залишається однією з найбільш актуальних медико-соціальних проблем

сучасної медицини.

З метою уточнення закономірностей розвитку секреторної недостатності ПЗ та

оцінки можливих підходів до її превентивної корекції у пацієнтів з хронічною патологією

органів травлення досліджені частота та характер порушень зовнішньо- і

внутрішньосекреторної функції залози, а також особливостей функціональної реакції ПЗ

на харчовий подразник у пацієнтів з різним ступенем ризику ЦД. В дослідженні застосо-

ваний беззондовий метод оцінки функціонального стану підшлункової залози в різні

періоди секреторного процесу.

Визначення факторів ризику ЦД за результатами анкетного опитування проведено

у 60 пацієнтів віком від 25 до 77 років, з них 25% чоловіків, 75% жінок. За результатами

оцінювання опитування всі хворі були розподілені на 3 групи:

20

І група - з низьким ризиком розвитку ЦД (в 1 випадку із 100, при кількості балів

менше 7),

ІІ група - з незначно підвищеним (1 із 25, кількість балів 7-11) і помірним ризиком

ЦД (кількість балів 12-14, в 1 випадку із 6)?

ІІІ група – з високим ризиком ЦД (кількість балів вище 14, в 1 випадку із 3).

Встановлено, що рівень цукру крові був в межах норми у всіх пацієнтів І групи, в ІІ

групі цукор крові виявився вище норми у 20% обстежених, в ІІІ – у 55%.

Відповідно до різного рівня ризику ЦД спостерігались певні закономірності

порушень секреторної функції ПЗ. Незважаючи на те, що показник активності альфа-

амілази (який відображає стан екболічної функції залози) в середньому по групі

знаходився в межах норми у пацієнтів всіх трьох груп, спостерігалось його закономірне

зменшення паралельно із зростанням ризику ЦД. Особливо це стосувалось панкреатичної

секреторної реакції. Показники активності альфа-амілази протягом всього досліджуваного

періоду травлення у пацієнтів першої групи були на 41% і 50% вищі, ніж у пацієнтів ІІ і ІІІ

групи відповідно. Одночасно із збільшенням ризику ЦД спостерігається певне зростання,

в межах нормальних значень, гідрокінетичної функції залози, що може свідчити про

активізацію компенсаторного механізму панкреатичної гіпосекреції, характерну для

латентних форм діабету (переддіабету). Виявлена також певна різниця у реакції ПЗ на

харчовий подразник у пацієнтів трьох груп. У пацієнтів з низьким рівнем ризику ЦД

виявлено деяке сповільнення секреторної реакції ПЗ на харчовий подразник та зниження

скорочувальної функції жовчного міхура, що підтверджується невисокими значенням

коефіцієнта індукції холецистокініну. У пацієнтів ІІ групи домінує інертний тип

панкреатичної секреції, у пацієнтів ІІІ групи – гальмівний тип секреторної реакції залози.

Одержані варіанти панкреатичної секреції та її реакції на харчовий подразник

слугують підставою для функціонального обґрунтування диференційованого підходу до

вибору тактики лікування залежно від характеру панкреатичної гіпосекреції, в тому числі

із застосуванням природних мінеральних вод. Найбільш ефективно методика може

застосовуватись в превентивній медицині, в практиці сімейної медицини, в умовах

санаторно-курортних закладів, у стадії ремісії захворювання.

21

ПРОБЛЕМА ПРЕЗУМПЦИИ НЕЭФФЕКТИВНОСТИ ФИЗИОТЕРАПИИ НА

СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ РАЗВИТИЯ ФИЗИЧЕСКОЙ И РЕАБИЛИТАЦИОННОЙ

МЕДИЦИНЫ В УКРАИНЕ

Л.Я. Васильева - Линецкая

Харьковская⋅медицинская⋅академия⋅последипломногообразования

Большой проблемой современного состояния физической и реабилитационной медици-

ны в Украине⋅является⋅отсутствие⋅методов⋅физиотерапии в стандартах лечения⋅больных.

Организаторы⋅здравоохранения и специалисты⋅разных⋅профилей⋅либо не рассматрива-

ют⋅физические⋅методы⋅лечения, считая⋅их⋅малоэффективными, либо⋅вовсе⋅отрицают в

связи с недоказанностью⋅лечебного⋅влияния.

Несомненно, чторазные отрасли медицины с разной скоростью движутся к стандартам

доказательной медицины, что обусловлено и их местом в здоровье и качестве жизни лю-

дей, и финансированием, и отношением общества, и признанностью международного кол-

легиального сообщества, и количеством доказательных рандомизированных исследова-

ний, определяющих достоверность полученных результатов. Существенное значение име-

ет и неопределенность положения физиотерапии в системе лечения и медицинской реаби-

литации больных, замедляющая ее развитие, и недостаточная⋅активность самих физиоте-

рапевтов⋅во⋅внедрении⋅постулатов⋅доказательной⋅медицины в свою лечебную и научную

практику.

Доказательная физиотерапии рассматривает применение в лечении больных только тех

физических методов, эффективность которых доказана в доброкачественных исследова-

ниях. Доказательная ФТ решает проблему достоверности результата как степени, с кото-

рой данные исследования отражают истинную связь между применяемым лечебным фи-

зическим фактором и исследуемыми лечебными эффектами у пациентов.

Методология доказательной физиотерапии основана на унификации протоколов иссле-

дования в проведении контролируемых клинических испытаний, которые должны удовле-

творять ряду основных условий: быть выполненными на репрезентативной (как правило,

большой)выборке больных, являться рандомизированными при случайном (в идеале

тройном слепом) распределении пациентов в группы наблюдения и сравнения, иметь

сравнительный характер и обязательно включать группы сравнения или плацебо, а также

оценивать результат лечения не наосновании отдельных лечебных эффектов, а по значи-

мой конечной эффективности, включающей качество жизни пациентов.

Сегодня принципы доказательной медицины все шире внедряются в физиотерапию:

среди 3,5 тысяч рандомизированных контролируемых исследований и более 400 мета-

22

анализов по физиотерапии наибольший удельный вес занимают испытания наиболее рас-

пространенных методов – электростимуляции, лазеротерапии, ультрафиолетового облуче-

ния, массажа, акупунктуры, ультразвуковой терапии, тепло- и бальнеолечения. Преобла-

дающая часть исследований проведена у больных травматологического, неврологическо-

го, дерматологического и гинекологического профилей (Г. Н. Пономаренко, 2005, 2011).

Определены уровни и степени доказательности ряда традиционных и современных мето-

дов физического лечения у больных деформирующим артрозом, дорсалгией и др.

Однако проблема презумпции неэффективности физиотерапии на современном этапе

развития физической и реабилитационной медицины в Украинеостаетсянерешенной, что-

существенноуменьшает темпы ее роста и снижаеткачестволечениябольных.

ПЕРСПЕКТИВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ФІЗИЧНІЙ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ

З ВРОДЖЕНИМИ ВАДАМИ СЕРЦЯ

В. В. Вітомський, О.Б. Лазарєва

Національний університет фізичного виховання і спорту України

Вступ. Значний прогрес у діагностиці та лікуванні осіб, що мають вроджені вади

серця (ВВС), призвів до значного збільшення їх виживання, навіть тих, що постраждали

внаслідок складних ВВС. Збільшення популяції оперованих осіб підвищує актуальність

проблем їх фізичного здоров’я (контролю та покращення).

Мета дослідження. Визначити основні проблеми та перспективи наукових розробок

та досліджень у фізичній реабілітації дітей з вродженими вадами серця.

Результати дослідження та їх обговорення. Моніторинг розвитку та сприяння

покращенню здоров’я, фізичної підготовленості дитини є основною проблемою фізичної

реабілітації у популяції осіб з вродженими вадами серця.

Оцінка розвитку повинна проводитися з народження. Основна увага приділяється

моторному та психологічному розвитку.

Більшою проблемою є моніторинг здоров’я та фізичної підготовленості, оскільки

традиційні показники (маса та довжина тіла) є недостатніми. Комплексне оцінювання має

включати в себе дослідження серцево-судинної системи, м’язової та дихальної систем, по-

стави. З метою вирішення цієї проблеми необхідне розроблення протоколів дослідження,

які б мали набір тестів та досліджень і відповідали віку та діагнозу. Клінічні дослідження,

що оцінюють кардіореспіраторну систему у стані спокою не можуть передбачити, яким

чином серцево-судинна та дихальна системи будуть реагувати на навантаження. Тут зна-

чення мають тести з фізичним навантаженням, показання та протипоказання до них.

23

Кардіореспіраторне тестування з фізичним навантаженням надає важливу

інформацію про можливість кардіореспіраторної системи дитини забезпечити адекватне

надходження кисню до організму і про фактори, які можуть визначати обмеження

здатності дитини виконувати фізичні навантаження.

Сильні та слабкі сторони тестів наведено у роботі Rhodes J. та співавторів [3].

Усі діти мають природну необхідність рухатися. Фізична активність необхідна для

оптимального фізичного, емоційного і психосоціального розвитку здорових дітей, а також

дітей з вродженими вадами серця (ВВС). Проте, батьки, пацієнти, вихователі та педагоги

освітніх закладів, лікарі та інші медичні працівники мають питання, що стосуються

раціональних рівнів фізичної активності для дітей та підлітків з ВВС. Ця проблема

розділяється на: 1 - необхідність розроблення шляхів та рекомендацій спрямованих на

збільшення об’ємів, рівнів рухової активності; 2 - необхідність розроблення

обґрунтованих обмежень стосовно фізичної активності. При вирішенні цієї проблеми та

розробленні рекомендацій необхідно враховувати основний діагноз, період на який да-

ються рекомендації (до операції, після операції), стан гемодинаміки та дихальної системи,

фізичний розвиток та інші.

Враховуючи що сучасні рекомендації стосовно рухової активності дітей та дорослих

з ВВС базуються на загальних рекомендаціях для здорових осіб, Американська Асоціація

Серця [2] надає наступні рекомендації, щодо досліджень:

• кількості (тривалість та інтенсивність) фізичної активності, необхідної для

оптимізації фізичного та психосоціального стану здоров'я у дітей та молоді з ВВС;

• кількості (тривалість та інтенсивність) фізичної активності, необхідної для покра-

щення фізичних якостей та здібностей у дітей та молоді з ВВС, які не можуть слідувати

навчальним принципам та рекомендаціям стосовно рухової активності (частота,

інтенсивність, час, тип діяльності);

• ефективні та доцільні стратегії для підвищення рівня знання про фізичну

активність та обізнаність про її важливість серед хворих ВВС та їх сімей;

• довгострокові дослідження для вивчення довжини тіла, розвитку дитини і користі

для здоров'я від різних рівнів участі у фізичній активності для пацієнтів з ВВС;

• оптимальні терміни і формат підходів і стратегій для сприяння участі у фізичній

активності дітей і дорослих з ВВС;

• оцінка консультування з фізичної активності у тренувальних та навчальних планах

і спрямування стратегії, з акцентом на співвідношення вартості та якості результатів.

• оптимальні методи (і терміни) для оцінки та моніторингу побічних реакцій у дітей і

дорослих з ВВС на участь у фізичній активності;

24

• опис несприятливих фізичних і психологічних наслідків для здоров'я сидячого спо-

собу життя у дітей та дорослих з ВВС.

Враховуючи зростання важливості спорту у суспільстві, розроблення рекомендацій

(у тому числі застережень) для осіб з ВВС стосовно занять спортом також є важливим. Цю

проблему можна вирішити проаналізувавши закордонній досвід [1, 4, 5, 6], створивши

рекомендації на національному рівні і забезпечити їх поширення.

Висновки. Проблема вроджених вад серця у фізичній реабілітації залишається акту-

альною і має ряд не вирішених проблем.

Для максимізації вигоди і мінімізації ризиків пов’язаних з фізичною реабілітацією

для осіб з ВВС має бути визначені оптимальний рівень фізичної активності, рекомендації,

обмеження, створено відповідні нормативнв документи по веденню цих осіб. Слід визна-

ти, що це не легка задача, особливо для осіб з ВВС, при котрих рекомендації щодо

фізичної активності мають недостатні наукові докази.

ТРЬОХЕТАПНА СИСТЕМА НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ВАГІТНИМ З

ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ

О.А. Владимиров, Н.І. Владимирова, І. М. Меліна

Клінічний санаторій «Жовтень» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця»

ДУ „Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України”

Гіпертонічна хвороба – одне з найбільш поширених захворювань у жінок

репродуктивного віку. І саме за цієї патології при виношуванні вагітності вкрай часто

виникають тяжкі ускладнення: поєднана прееклампсія, невиношування, передчасне

відшарування нормально розташованої плаценти, дистрес, затримка розвитку плода та

його загибель.

Вивчення нами протягом багатьох років особливостей клініки та патогенезу

гіпертонічної хвороби під час вагітності, розробка на їх основі методів профілактики та

програм лікування дозволяє значно покращити закінчення вагітності для матері та дитини

при цьому захворюванні. Практика показує, що здебільшого акушери-гінекологи,

терапевти, сімейні лікарі недостатньо знайомі з питаннями ГХ у вагітних. Як наслідок

цього, діагноз АГ, що передує вагітності, встановлюється запізно, неповністю, а інколи –

й неправильно. Недостатньо ведеться спостереження за вагітними з цією патологією,

несвоєчасно та неадекватно проводяться лікувально-профілактичні заходи. Враховуючи

на це, нами проведено розробки щодо удосконалення системи спостереження і лікування

цієї категорії хворих.

25

Розроблена система включає три етапи надання медичної допомоги вагітним з ГХ:

жіночу консультацію за місцем проживання, спеціалізоване спостереження (амбулаторно

та за умов стаціонару) при родопомічній установі II і III рівня або ІПАГ, санаторій для

вагітних.

Своєчасна і правильна медична допомога за умов жіночої консультації має ключове

значення в системі спостереження і лікування вагітних з ГХ.

На етапі жіночої консультації при перших зверненнях жінки має бути проведено:

- виявлення АГ, що передує вагітності (бажано до 8-10 тижнів);

- ознайомлення жінки з особливостями перебігу вагітності при ГХ; необхідністю ре-

тельного спостереження під час вагітності і, в тому числі, в спеціалізованому акушерсь-

кому закладі; з правилами вимірювання артеріального тиску (АТ); раціональними режи-

мом та харчуванням;

- направлення жінки з хронічною АГ на спеціалізоване спостереження для встанов-

лення тяжкості і характеру захворювання; визначення тактики ведення вагітності, початку

проведення лікувально-профілактичних заходів.

В подальшому за умов жіночої консультації проводиться:

- спостереження за вагітною та регулярне спеціалізоване консультування; проведен-

ня контролю за виконанням рекомендованих лікувально-профілактичних заходів;

- госпіталізація в спеціалізований стаціонар при погіршенні здоров’я жінки,

виникненні ускладнень перебігу вагітності та порушень стану плода;

- направлення вагітної в спеціалізований стаціонар для підготовки до пологів і роз-

родження;

- передача породіллі під спостереження сімейного лікаря або кардіолога.

Вирішальну роль в наданні медичної допомоги вагітним з ГХ відіграє

висококваліфіковане спеціалізоване спостереження. Воно має здійснюватися в добре об-

ладнаних великих акушерських установах висококваліфікованими терапевтом і акушера-

ми-гінекологами, які добре обізнані з питань АГ і, в тому числі, ГХ у вагітних; провадити-

ся амбулаторно та за умов стаціонару на профліжку, а також в пологовому і

післяпологовому відділеннях.

Етап санаторного лікування вагітних з ГХ включає як загальну базову терапію для

всіх жінок, так і диференційовані засоби залежно від особливостей центральної

гемодинаміки - провідного патогенетичного механізму, що безпосередньо визначає

підвищення АТ.

Базова терапія для всіх вагітних з ГХ складається з лікувально-рухового режиму,

кліматотерапії, лікувальної фізкультури, дозованої ходьби за двома режимами (щадящий

26

та щадяще-тренуючий), дієто- і психотерапії. Також широко використовуються

гідрокінезолікування, аерофітотерапія і масаж комірцевої зони. Все це сприяє підвищенню

адаптаційних можливостей організму в цілому і, зокрема, системи кровообігу.

Диференційоване санаторно-курортне лікування вагітних з ГХ спрямовано на по-

кращення кровообігу (зниження підвищеного тонусу судин та гіперфункції міокарда,

поліпшення ниркової гемодинаміки), процесів метаболізму, функціонального стану

центральної нервової системи. Фізичні методи, що використовуються для

диференційованого лікування вагітних з ГХ, представлено в таблиці.

Таблиця – Диференційоване лікування вагітних з гіпертонічною хворобою за допо-

могою фізичних методів

Диференційоване лікування Процедура

при ХО>8 л/хв при ХО<8 л/хв

Ванни хвойні; йодобромні;

вуглекислі з концентрацією

СО2 1,2 г/л;

температура ванн 36 °С,

тривалість процедури 10 хв;

відпускаються через день.

Курс 8-10 процедур

кисневі з концентрацією О2 30-40 г/л;

морські з концентрацією морської

солі 20-40 г/л; вуглекислі з

концентрацією СО2 до 2 г/л;

температура ванн 36 °С, тривалість

процедури 10 хв; відпускаються че-

рез день. Курс 8-10 процедур

Електросонтерапія частота 10 Гц,

сила струму 7-8 мА,

тривалість 30 хв, проводиться

через день, на курс 10 проце-

дур

частота 80-100 Гц,

сила струму 7-8 мА, тривалість 30 хв,

проводиться через день, на курс 10

процедур

Електрофорез магнію, папаверину, брому за

методикою Вермеля, силою

струму до 15 мА, тривалість

10-15 хв, проводиться через

день, на курс 10 процедур

на комірцеву зону, силою струму до

15 мА, тривалість 10-15 хв, прово-

диться через день, на курс 10 проце-

дур

Синусомодульовані

струми (СМС)

СМС на шийні симпатичні

вузли. Режим І, рід роботи І,

150 Гц, 2-4 хв; рід роботи IV,

70 Гц, 2-4 хв; на курс 8-10

процедур через день

паравертебрально на С IV-Д ІІ. Ре-

жим І, рід роботи ІІІ, 50 Гц, 3-5 хв, на

курс 10-12 процедур через день

27

На санаторно-курортне оздоровлення слід направляти вагітних з ГХ після встанов-

лення тяжкості проявів захворювання, визначення необхідного медикаментозного

лікування, в тому числі, ефективно підібраних антигіпертензивних препаратів; за умов

відсутності значного порушення стану матері, явищ загрози невиношування вагітності,

поєднаної прееклампсії, дистреса плода, затримки його внутрішньоутробного росту тощо.

Тривалість санаторно-курортного лікування в спеціалізованому санаторії для

вагітних у жінок з ГХ складає 18-21-24 дні. Доцільно проходження одного або двох курсів

оздоровлення в санаторії. Хворим з ГХ 1 і 2 ступеня слід рекомендувати перебування в

санаторії до 28 тижнів вагітності. Жінкам з ГХ 3 ступеня, враховуючи на дуже високий

ризик ускладнень, що зростає із збільшенням терміну вагітності, санаторно-курортне оз-

доровлення слід обмежувати 22 тижнями вагітності.

Проведення розроблених лікувально-профілактичних заходів під ретельним

спостереженням за станом жінки в жіночій консультації, спеціалізованому акушерському

закладі і санаторії для вагітних дозволяє значно покращити перебіг і закінчення вагітності

для матері і дитини у хворих на ГХ: знизити частоту виникнення поєднаної прееклампсії

до 12-15%, уникнути розвитку тяжкої ранньої прееклампсії, а також звести до загально

популяційного рівня випадки дитячої перинатальної смертності.

КЛИНИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ И ОПЫТ ПРАКТИЧЕСКОГО ПРИМЕНЕНИЯ

«ЖИДКОГО КОНЦЕНТРАТА ДЛЯ ВАНН «КАШТАН» В САНАТОРНО-

КУРОРТНОМ ЛЕЧЕНИИ БЕРЕМЕННЫХ С ВАРИКОЗНЫМ РАСШИРЕНИЕМ

ВЕН НИЖНИХ КОНЕЧНОСТЕЙ

Н.І. Владимирова, А. В. Гончарова , О. А. Гурбич

Клінічний санаторій « Жовтень» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця»

Варикозная болезнь встречалась у 40-50% женщин, которые находились на лече-

нии в Клиническом санатории «Жовтень».

Разновидность методик «Жидкий концентрат для ванн «Каштан» применяли в

комплексном санаторно-курортном лечении в зависимости от стадии клинического тече-

ния варикозной болезни:

1. Начало заболевания:

-жалоб нет;

-гемодинамика не нарушена;

-визуализировались участки незначительного расширения по ходу венозных сосу-

дов;

28

-показатели гемокоагуляции в пределах нормы;

-работоспособность не снижена.

2. Стадия компенсации:

-субъективных жалоб нет;

-визуализируется косметический дефект в виде не значительного расширения вен;

-наблюдаются телеангиоэктазии;

-гемодинамика компенсирована за счет интенсивной работы коммуникантных вен,

ХВН (хроническая венозная недостаточность ) І ст.

3. Стадия субкомпенсации:

-жалобы на тяжесть в ногах, тупая боль, утомляемость, незначительные отеки, ко-

торые беспокоят к концу дня и исчезают после кратковременного отдыха;

- четко визуализируются варикозно расширенные подкожные вены; есть наруше-

ния периферической гемодинамики в виде прогрессирующих застойных явлений, ХВН ІІ

ст.;

- работоспособность знижена.

Беременные с четвертой стадией декомпенсации, где имеет место нарушения пе-

риферического крово- и лимфообращения ХВН ІІІ ст. для санаторно-курортного лечения

не показаны.

В программу обязательных исследований были включены:

1. Специальные лабораторные критерии диагностики варикозной болезни:

- сосудисто-тромбоцитарное звено (длительность кровотечения, ретракция сгустка,

количество тромбоцитов, исследование агрегационных свойств тромбоцитов);

- Коагуляционное звено (время свертывания по Ли-Уайту, время рекальцификации,

протромбиновый индекс, концентрация фибриногена);

- Антикоагулянтная и фибринолитическая система (толерантность плазмы к гепа-

рину, антитромбин ІІІ, фибринолитическая активность, этаноловый тест).

2. Дополнительные инструментальные методы исследования: ЧСС и артериальное

давление до и после каждой процедуры, электрокардиография беременной, кардиотоко-

графия плода, исследование гемодинамики до и после курса лечения.

3. Для исключения тромбоза нижних конечностей в обязательные исследования

следует включить инструментальные методы – ультразвук нижних конечностей с допле-

ром сосудов вен нижних конечностей.

Эффективность разработанных лечебных и профилактических методик примене-

ния «Жидкого концентрата для ванн «Каштан» изучена у 74 беременных: из них начало

29

заболевания наблюдалось у 48 женщин (1 группа), стадия компенсации была у 21 женщи-

ны (2 группа), стадия субкомпенсации у 5 (3 группа).

Нарушения свертывающей системы крови, в частности снижение фибринолитиче-

ской активности выявлены у 5 женщин первой группы, 20 второй группы, 5 третьей груп-

пы. Беременным при начальных признаках заболевания рекомендовали общую ванну c

«Жидким концентратом для ванн «Каштан», в стадии компенсации и субкомпенсации

применяли более щадящие методики–полуванну и местные ванночки. Процедуру бере-

менные принимали через день, курсом 10-12 ванн.

В результате проведенного лечения ни в одном случае не наблюдалось прогресси-

рования заболевания. У всех беременных отмечены положительная динамика реологиче-

ских свойств крови, показателей гемодинамики. Кардиотокография показала, что состоя-

ние плода после ванны улучается. Это проявилось повышением количества акцелераций,

увеличением амплитуды мгновенных осцилляций, отсутствием децелераций. Улучшение

кровоснабжения матки несомненно сказывается на состоянии плода. Женщины всех групп

отмечали значительное улучшение общего состояния: уменьшилась усталость ног, исчез-

ли отеки, мышечные напряжения и судороги икроножных мышц. Визуально отмечалось

исчезновение «сосудистой сетки» на нижних конечностях.

Лечебный эффект ванн с применением «Жидкого концентрата для ванн «Каштан»

обусловлен не только температурным и механическим воздействием, но и химическим,

что в свою очередь повысило обмен веществ в тканях, улучшилась микроциркуляция, по-

требления кислорода тканями с оказанием обезболивающего, противовоспалительного

воздействие на вены нижних конечностей.

Выводы:

Варикозная болезнь у женщин способна значительно осложнить течение беремен-

ности. Вместе с тем адекватная профилактика и своевременное лечение позволяет преду-

предить возникновение тромбоза. Использование предложенной методики с «Жидким

концентратом для ванн «Каштан» позволяет существенно улучшить течение беременно-

сти, сохранить здоровье женщин и новорожденных.

Применение «Жидкого концентрата для ванн «Каштан» улучшает гемодинамику,

функциональное состояние системы гемостаза, а также реологические свойства крови, по-

вышает резистентность капилляров и, воздействуя на их проницаемость, способствует

улучшению микроциркуляции.

ПРАКТИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ

1. Для улучшения состояния здоровья беременным с варикозным расширением

вен нижних конечностей, профилактики осложнений беременности, родов и перинаталь-

30

ной патологии считать целесообразным проведения курса санаторно-курортного оздоров-

ления с применением курса бальнеоаромотерапии.

2. Для лечения и реабилитации беременных с варикозным расширением вен

нижних конечностей применять разработанные дифференцированные методики примене-

ния «Жидкого концентрата для ванн «Каштан»:

- при начале заболевания – общую ванну с применением «жидкого концентрата для

ванн «Каштан»;

- при стадии компенсации – общую ванну или полуванну с применением «жидкого

концентрата для ванн «Каштан»;

- при стадии субкомпенсации - полуванну или местную ванночку с применением

«жидкого концентрата для ванн «Каштан»;

3. Профилактический курс рекомендовано проводить в домашних условиях 1 раз в

неделю. Применять местную ванночку или обертывание с применением «жидкого кон-

центрата для ванн «Каштан».

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ НЕЙРОФИЗИОЛОГИЧЕСКИХ МАРКЕРОВ СТРЕССА ПРИ

СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫХ ЗАБОЛЕВАНИЯХ ДЛЯ РЕАБИЛИТАЦИИ С

КОМПЬЮТЕРНЫМ БИОУПРАВЛЕНИЕМ

А.А. Владимиров, Ю.И. Андрияшек


(Киев, Украина)

В эпоху информационной и технической революции XXI века «Стресс» является

основной причиной уменьшения продолжительности жизни и повышения смертности, в

частности, от сердечно-сосудистых заболеваний.

Изучение нейрофизиологических маркеров стресса поможет проводить донозоло-

гическую диагностику ССЗ и их осложнений в виде инфаркта и инсульта, а также физио-

логически обоснованную комплексную реабилитацию с использованием новой техноло-

гии компьютерного биоуправления.

Комплексное исследование всех физиологических параметров организма для поис-

ка информативных нейрофизиологических маркеров стресса при ССЗ нами проводилось

на аппаратно-программном комплексе "Nexus-10 Mark II" (производство Голландия, ком-

пания “Mind Media B.V.”, www.mindmedia.nl).

Аппарат "Nexus-10 Mark II" - это детектор стресса, прибор для 10-канального мо-

ниторинга различных физиологических параметров организма человека и биологической

31

обратной связи, с использованием беспроводной технологии Bluetooth с автономным пи-

танием от аккумуляторных батарей. Аппарат "Nexus-10 Mark II" c программным обеспе-

чением «BioTrace+» (версия 2013 года) позволяет вести одновременную запись данных

ЭЭГ, ЭМГ, ЭКГ, дыхания, пульсового кровенаполнения, температуры кожи и электро-

кожного сопротивления.. Регистрация одновременно всех нейрофизиологических показа-

телей проводилась на протяжении 5 минут. Испытуемый находился в состоянии покоя с

закрытыми глазами в релаксационном кресле.

Нами проводилось измерение температуры кожных покровов (ТКП) с помощью

чувствительного датчика температуры кожи, который измеряет относительные изменения

вплоть до 1/1000-ной градуса по шкале Цельсия в диапазоне 10-40°C. Датчик закреплялся

нами на 3-ем пальце не доминантной руки с помощью медицинской липкой ленты.

С помощью датчика пульсового кровенаполнения, работающего по принципу фо-

топлетизмографии (ФПГ) измерялась частота сердечных сокращений (ЧСС) в уда-

рах/минуту и проводился анализ вариабельности сердечного ритма (ВСР). Датчик ФПГ

закреплялся на указательном пальце доминантной руки.

Анализ функции дыхания проводили с помощью датчика дыхания, который изме-

ряет относительное расширение живота в течение вдоха и выдоха и регистрирует частоту

дыхательных движений (ЧДД/минуту). Датчик состоит из эластичного пояса, который

крепится на животе вокруг тела на 2 см выше пупка и магнитного сенсора. Датчик распо-

лагался на теле поверх одежды.

Измерение электрокожного сопротивления (ЭКС) проводили датчиком со специ-

альными посеребряными (Ag-AgCl) пальцевыми электродами, которые крепились на за-

клепках на 2-ом и 4-ом пальцах не доминантной руки. Cопротивление кожи измерялось в

микро Сименсах (мкСм). Использовалось высокое 24-битовое разрешение, с регистрацией

сопротивления кожи в диапазоне с 0.001 до 100 (мкСименс).

Во время прохождения комплексного санаторно-курортного лечения в Клиническом сана-

тории «Жовтень» (г.Киев, www.zhovten.com) проведено комплексное изучение нейрофи-

зиологических маркеров стресса у двух гетерогенных групп пациентов: контрольная

группа без ССЗ (n=14, средний возраст 55,08±2,06 лет) и основная (n=14, средний возраст

56,29±3,01 лет) с ССЗ в анамнезе (перенесенные инфаркт миокарда или инсульт давно-

стью от 1 до 3 месяцев).

На острый стресс организм реагирует активацией симпатоадреналовой системы с

учащением пульса и снижением вариабельности ритма сердца, повышением часты дыха-

ния, повышением тонуса мышц, понижением температуры кожных покровов, возрастани-

ем электрокожного сопротивления.

32

Нами отмечено значительное повышение частоты дыхания у пациентов основной

группы с ССЗ, что указывает на синдром гипервентиляции и требует адекватной его кор-

рекции. Эффективным средством борьбы с ним являются тренинги компьютерного био-

управления диафрагмально-релаксационного дыхания.

Нами зарегистрировано значительное повышение ЭКС у пациентов с ССЗ, что сви-

детельствует о повышенном тонусе симпатической нервной системы и требует соответст-

вующей коррекции. Эффективным для этой цели может быть компьютерное биоуправле-

ние по кожно-гальванической реакции.

При детальном анализе состояния механизмов регуляции физиологических функ-

ций организма по результатам ВСР нами были отмечены значительные отклонения от

нормы. Так, стресс-индекс значительно превышал норму и соответствовал состоянию вы-

раженного дистресса с возможными функциональными нарушениями.

Выводы. Технология компьютерного биоуправления включена в перечень мето-

дов лечения, официально применяемых в медицинской реабилитации в Европе, наряду с

такими хорошо известными методами как электротерапия и механотерапия. Технология

компьютерного биоуправления имеет высокую эффективность, позволяет проводить до-

нозологическую диагностику и индивидуализированную коррекцию функциональных на-

рушений, активизирует защитные силы организма против стресса и психоэмоционального

перенапряжения, полностью безболезненная и не имеет абсолютных противопоказаний.

ЗАСТОСУВАННЯ МАГНІТОЛАЗЕРНОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ЛІКУВАННІ ХРОНІЧНОЇ

ФЕТОПЛАЦЕНТАРНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ.

О.А. Владимиров, Н.І. Владимирова, О. А. Гурбич

Клінічний санаторій „Жовтень”, ПрАТ « Укпрофоздоровниця»

Сьогодні в сучасному акушерстві і перинатології залишаються актуальними питан-

ня, пов’язані з терапією ускладнень вагітності, в основі яких лежать порушення

фізіологічної взаємодії між материнським, плацентарним і плодовим компонентами

фетоплацентарної системи. Розвиток синдрому фетоплацентарної недостатності (ФПН),

зумовлений морфофункціональними змінами в плаценті, супроводжується

внутрішньоутробною гіпоксією, затримкою росту і розвитку плода і є однією з основних

причин перинатальної захворюваності і смертності.

Своєчасна патогенетична корекція виявлених патогенетичних зсувів в різних

ланцюгах єдиної функціональної системи мати – плацента – плід має важливе значення

для покращення перинатальних втрат у таких вагітних.

33

Фармакотерапія плацентарної недостатності є комплексною і включає покращен-

ня маточно-плацентарного кровообігу, інтенсифікацію газообміну, корекцію реологічних і

коагуляційних якостей крові, нормалізацію судинного тонусу і скоротливої функції матки,

посилення антиоксидантного захисту, оптимізацію метаболічних і обмінних процесів.

Медикаментозне лікування ФПН, яке використовується в теперішній час, не завжди дос-

татньо ефективне і є небайдуже як для самої вагітної, так і для плода/новонародженого.

Дані обставини диктують необхідність розробки нових методів лікування хронічної ФПН,

зокрема немедикаментозних.

Нашу увагу привернули дані про можливість використання з лікувальною ціллю

магнітолазерного випромінення.

Даний фізичний фактор, впливаючи на електричні і адсорбційні можливості мем-

бран, сприяє покращенню мікроциркуляції, нормалізації реологічних якостей крові,

зменшенню агрегації еритроцитів. Під впливом магнітолазерного випромінення виникає

виражена тенденція зміни показників системи гемостазу в сторону гіпокоагуляції, виникає

активізація біосинтезу нуклеїнових кислот, білків і інших сполук. В літературі є поодинокі

дані про використання магнітолазерного випромінення в акушерській практиці при

лікуванні легких форм гестозів. При цьому не відмічено шкідливого впливу на плід та

вагітну жінку.

Метою нашого дослідження є розробка нового методу лікування хронічної

фетоплацентарної недостатності з використанням фізіотерапевтичного фактора – лазерно-

го випромінення і оцінка його ефективності.

Матеріал та методи дослідження.

У своїй методиці ми застосовували магнітолазерне опромінення ділянки ліктьової

артерії червоним лазером, довжиною хвилі 0,65 мкм, 20 мВт, магнітною індукцією 8 мТл,

15-20 хвилин, щодня, на курс 10-15 процедур за допомогою апарата „ МІТ – 11”.

Для визначення впливу запропонованого методу на гемодинаміку плаценти і плода

нами проведені ультразвукові та допплерометричні дослідження у 60 вагітних жінок, з

них 40 вагітних з ФПН, яким до програми санаторно-курортного лікування було включено

магнітолазерне випромінення (основна група). Контрольну групу склали 20 здорових

вагітних. За віковими показниками та терміном вагітності обидві групи жінок підходили

для статистичного порівняння. Середній вік вагітних складав 29,3 + 2,4 роки (основна

група) та 28,6 + 2,3 роки (контрольна група). Основними критеріями при цьому служили

відставання показників фетометрії від нормативних на 2 тижні і більше, виявлення висо-

корезистентного кровотоку при допплерометрії. Усі жінки добровільно погодилися прий-

няти участь у дослідженні після роз’яснення їм мети дослідження, механізму впливу

34

магнітолазеротерапії на організм вагітної та плід і про необхідність повторної

допплерометрії. Для вирішення завдання дослідження використовувався ультразвуковий

діагностичний сканер “Aloka SSD – 2000” з трансабдомінальним трансдьюссером з часто-

тою сканування 3,5 МГц. Усім вагітним за допомогою допплерометрії виміряли парамет-

ри матково-плацентарно-плодового кровотоку (пульсовий та резистентний індекси у

артерії пуповини, в басейні середньо мозкової артерії (СМА), аорті плода, артеріях пла-

центи та стінки матки, маткових артеріях, максимальну швидкість кровотоку у вені пупо-

вини та венозній протоці) до початку лікування та через 3 тижні. При аналізі факторів ри-

зику розвитку хронічної ФПН у вагітних виявлено , що ведуче місце займає

екстрагенітальна патологія (гіпертонічна хвороба, пролапс мітрального клапана, анемія,

сахарний діабет) і гестози.

Результати та їх обговорення

Лікувальний ефект при застосуванні вищезазначеного методу відзначався у

вагітних з ФПН суб’єктивно вже через 1,5 тижні від початку терапії. Контроль показників

периферичної крові та допплерометричних показників матково-плацентарного та плодо-

вого кровообігу проводився перед початком лікування та через 21 добу. Дані про

дослідження наведені у таблиці.

Як видно з наведених даних, у жінок, що мали ФПН, показники матко-

плацентарного та плодового кровообігу відрізнялися від аналогічних у жінок контрольної

групи. Ці відмінності проявлялись у підвищенні максимальної лінійної швидкості крово-

току у венозній протоці (72,51±1,89 проти 38,55±1,95 см/с, р<0,05), підвищенні тонусу

судинної стінки у басейні СМА, збільшеній кількості наявності двобічної діастолічної

вирізки у спектрі маткових артерій (50% проти 20% у здорових, р<0,05) .

Після проведення комплексу терапії виявлено позитивний вплив запропонованого

нами методу лікування на плаценто-плодову гемодинаміку, про що свідчить достовірне

зменшення максимальної швидкості кровотоку у венозній протоці (р<0,05) і зменшення

резистентного індексу (РІ) та пульсового індексу (ПІ) в аорті і судинах басейну

середньомозкової артерії плода .

Також покращився кровообіг у маткових артеріях, проявом чого є зменшення час-

тоти наявності діастолічної вирізки (з 50% до 45%).

Аналіз показників матково-плацентарного та фетального кровотоку окремо у

кожної вагітної показав, що в результаті проведеного комплексу лікування із 40 випадків

показники матково-плацентарного і плодового кровообігу покращились у 35 (87%) жінок,

без змін залишились у 5 (13%) жінок, в той час як погіршення гемодинаміки не

констатовано ні у однієї жінки.

35

Висновки. Таким чином, клінічний ефект від дії магнітолазерної терапії при

лікуванні хронічної ФПН свідчить про позитивний вплив даного преформованого фактору

на матково-плацентарний кровообіг і функціональний стан системи гемостазу, тобто, на

основні механізми, які змінюються при розвитку ФПН. На основі вищевказаного, а також

враховуючи відсутність шкідливого впливу на плід і організм вагітної, застосування

магнітолазерної терапії в комплексному лікуванні хронічної ФПН слід вважати клінічно і

патогенетично обумовленим. Даний метод лікування дозволяє нормалізувати порушення в

системі мати – плацента – плід, що сприяє кращому перебігу вагітності і пологів.

КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ

У ДІТЕЙ ХВОРИХ НА РЕЦИДИВУЮЧИЙ БРОНХІТ

М.Л. Габор, О.М. Тимканич, 1С.В. Лукащук, М.О. Багіна


України»

1Обласний дитячий спеціалізований пульмонологічний санаторій «Малятко», м. Ужгород

Серед патогенетичних механізмів бронхо-легеневої патології у дітей є розвиток

окисного стресу (ОС) - дисбалансу між показниками системи перекисне окислення ліпідів

(ПОЛ) – антиоксидантний захист (АОЗ). В нормі у здорових дітей підтримується збалан-

соване співвідношення між оксидантною та антиоксидантною системами. Однак, це

співвідношення не є сталим і, в залежності від реактивності організму та впливу різних

факторів, може змінюватись.

Обстежено 43 дитини з рецидивуючими бронхітами (РБ) поза гострим періодом

віком від 5 до 11 років, з них 24 хлопчики та 19 дівчаток. Діагноз рецидивуючого бронхіту

виставлявся, якщо прояви бронхіту мали місце два і більше разів за рік, при тривалості

кожного епізоду не менше 2 тижнів.

До лікування у обстежених дітей виявлено підвищення вмісту продуктів ПОЛ на

тлі пригнічення основних ферментів системи АОЗ – супероксиддисмутази (СОД) та

каталази (К). Водночас, відмічено суттєво вищі (р<0,001) показники рівнів різних фракцій

молекул середньої маси (МСМ). Причому, рівні пептидної фракції (МСМ254) та фракції

(МСМ280 ), яка містить ароматичні хромофори, у дівчаток є вищими (відповідно р<0,01 і

р<0,1). Це свідчить про активність запального процесу в організмі та інтенсивність

пошкоджуючого впливу вільнорадикального окислення ліпідів на біомембрани

36

бронхіального дерева. Такі зміни можуть зумовлювати розвиток ендогенної інтоксикації

та сприяти прогресуванню патологічного процесу.

Діти проходили лікування в обласному дитячому спеціалізованому

пульмонологічному санаторію «Малятко» та отримували курс галоаерозольтерапії на базі

ДУ «НПМЦ «Реабілітація» МОЗ України». Вони отримували санаторний комплекс

оздоровлення, тривалістю 21-24 дні, що включав режим дня, з достатнім перебуванням на

свіжому повітрі, дієту, з урахуванням переносимості продуктів, ранкову гімнастику,

фізіотерапевтичний комплекс, а саме курс галоаерозольтерапії (14 процедур) та

синглентно-кисневої терапії, яка проводилась шляхом вживання кисневої пінки,

отриманої за допомогою апарату МІТ-С, на основі кореня солодки та яблучного соку (12

процедур).

Процедури галоаерозольтерапії діти проходили в спеціально обладнаній кімнаті, а

концентрація та дисперсність галоаерозолю вимірювались за допомогою спеціально

створеної лазерно-оптичної системи.

Проведене комплексне відновлювальне лікування дітей хворих на РБ сприяло

корекції показників системи ПОЛ-АОЗ та усуненню проявів окисного стресу. На час

виписки дітей досліджувані показники ПОЛ та АОЗ нормалізувались. Незважаючи на

достовірне зниження рівнів різних фракцій МСМ, дані показники залишились дещо

підвищеними проти норми (р<0,1), що свідчить про залишкові явища запального процесу

в легенях, що потребує подальших досліджень. .

Таким чином, проведення реабілітаційних лікувальних заходів із застосуванням

ГАТ та синглентно-кисневої терапії зумовлюють зниження інтенсивності окисного стресу

та проявів ендогенної інтоксикації, що є патогенетичним підґрунтям доцільності їх вико-

ристання у дітей з РБ.

ДОСВІД РОБОТИ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ВІДДІЛЕННЯ ДЛЯ ХВОРИХ НА

ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ДОРОСЛИХ У САНАТОРІЇ «БЕРЕЗОВИЙ ГАЙ»

О.Д. Гавловський, А.Я. Мандрика, Л.Ю. Мандрика, Г.І.Сидоренко, В.І. Гавриленко

Санаторій «Березовий гай»\, м. Миргород

Цукровий діабет (ЦД) — це надзвичайно важлива медична та соціальна проблема.

Більшість провідних світових науковців вже давно вважають ЦД “неінфекційною

епідемією ХХІ століття”. З кожним роком поширеність цього захворювання зростає, хво-

роба значно «молодшає», що супроводжується раннім розвитком тяжких інвалідизуючих

ускладнень ЦД та обтяжує подальший прогноз для пацієнтів.

37

Глобалізація епідемії ЦД зумовлена підвищенням рівня урбанізації у більшості

розвинених країнах світу, загальним старінням населення, зниженням фізичної активності,

підвищенням емоційно-стресових навантажень та загальної добової калорійності харчу-

вання, зростанням захворюваності на ожиріння, яке вважають провідною патогенетичною

ланкою формування інсулінорезистентності.

Попри значні світові досягнення у сфері вивчення патогенезу хронічних

діабетичних ускладнень, кількість ампутацій нижніх кінцівок у хворих на ЦД невпинно

зростає. Смертність від серцево — судинних захворювань у них вища більш, ніж у 4 рази,

порівняно із загальною популяцією. Також збільшується кількість пацієнтів із ЦД, які по-

требують гемодіалізу, мають серйозні офтальмологічні, гепато-біліарні, урологічні та інші

проблеми.

Постійний розвиток і вдосконалення сучасних фармакотерапевтичних препаратів

призвели до подовження життя хворих на ЦД, проте, питання якості життя пацієнтів, як

показника ефективності лікування, потребує більшої уваги лікарів.

Необхідність контролю глікемії, тобто досягнення цільових значень, максимально

наближених до фізіологічних показників, з метою призупинення розвитку та прогресу-

вання хронічних ускладнень ЦД, була доведена у численних клінічних дослідженнях.

На сьогоднішній день стало зрозумілим, що лікування хворих на ЦД не може об-

межуватися лише фармакологічними засобами, тому все більшої актуальності набуває

поєднання із немедикаментозними засобами впливу, зокрема фізіотерапевтичними мето-

дами терапії. Неможливо переоцінити значення самоконтролю з боку самих пацієнтів,

який компетентно вони можуть здійснювати лише після навчання у кваліфікованих

спеціалістів.

Всі ці вимоги щодо ефективного лікування хворих на ЦД можуть бути реалізовані

в умовах санаторно-курортної реабілітації. Аналіз багаторічного досвіду лікування

пацієнтів із ЦД, яке проводилося на базі реабілітаційного відділення для дорослих хворих

на ЦД санаторію «Березовий гай» (м. Миргород), свідчить про переваги поєднаної дії

природних і преформованих фізичних чинників із медичними препаратами. Відділення

для дорослих хворих на ЦД функціонує в санаторії «Березовий гай» із 1983 р., а із 2006 р.

– затверджене реабілітаційним. Із цього часу у відділенні щорічно лікується понад 2000

пацієнтів, кількість яких з кожним роком зростає. Покращення після проведеного курсу

реабілітаційного лікування відмічалося у 98,9% пацієнтів (виключення становили хворі,

що передчасно припинили курс лікування у зв'язку із сімейними обставинами,

госпіталізовані та протипоказані).

38

Оцінка ефективності проведеного реабілітаційного лікування проводилася на

основі комплексного аналізу даних у динаміці лікування, а саме: суб'єктивних

(підвищення якості життя, толерантності до фізичних навантажень, покращення загально-

го самопочуття); клінічних (зниження інтенсивності больових відчуттів, парестезій, спра-

ги, сухості, поліурії); лабораторних (динаміка показників глікемії, С-пептиду, НbA1c,

активності аутоімунізації, аналіз цілодобового моніторингу рівня глюкози крові за допо-

могою апарату CGMS та системи iPro2, «Медтронік»- США, глюкозурії, показників рівня

печінкових трансаміназ, ліпідного обміну); інструментальних (показників реовазографії,

капіляроскопії, термографії кінцівок, ультрасонографії внутрішніх органів).

Усім хворим на ЦД, які проходили реабілітаційний курс лікування в умовах

санаторію «Березовий гай», призначалися: кліматотерапія, індивідуальний режим

фізичного навантаження (залежно від супутніх захворювань, наявності ожиріння та ін.),

питне лікування мінеральною водою, дієтичне харчування ( три варіанти дієти №9 – за

Генесом-Різницькою та новий варіант дієти, розроблений безпосередньо у санаторії),

бальнеотерапія, торфогрязелікування (гальваногрязі або грязеві аплікації), апаратна

фізіотерапія, синглетно-киснева терапія, ароматерапія, психотерапія, механотерапія. Крім

цього, всім пацієнтам проводилася корекція дози інсуліну, пероральних гіпоглікемізуючих

та гіпотензивних препаратів. У санаторії проводилося парентеральне введення лікарських

засобів для корекції судинних порушень, оксидативного стресу, кетоацидотичних змін, а

також медичних препаратів, за необхідності призначених після консультацій неврологом,

окулістом, кардіологом.

Особлива роль відводиться навчанню всіх хворих на ЦД, які знаходяться на

лікуванні у реабілітаційному відділенні санаторію «Березовий гай», у «Школі цукрового

діабету», що успішно функціонує у відділенні протягом багатьох років. Основна мета

діяльності «Школи ЦД» - це навчити пацієнтів повноцінно жити із ЦД, адекватно

оцінювати свій стан і реагувати на різноманітні життєві ситуації, правильно розраховува-

ти кількість хлібних одиниць та дозу цукрознижуючих препаратів, зокрема інсуліну,

запобігати виникненню гіпоглікемій, розуміти роль постійного самоконтролю в

попередженні розвитку фатальних ускладнень ЦД.

Окремо лікарями санаторію вивчалася група хворих на ЦД, які регулярно (не

рідше одного разу на рік) проходили курс реабілітації у санаторії протягом останніх п'яти

років, що дало змогу оцінити віддалені результати проведеного ними лікування. Зроблено

висновки про те, що навчання самоконтролю хворих на ЦД покращує у них показники

рівня вуглеводного обміну, а адекватна медикаментозна терапія у поєднанні із регулярним

проведенням курсів бальнеоторфогрязелікування та фізіотерапевтичних процедур сприяє

39

покращенню трофіки, кровопостачання тканин, запобігає ранньому формуванню

універсальної ангіопатії та полінейропатії у даної категорії пацієнтів.

Отже, багаторічний досвід лікарів реабілітаційного відділення для хворих на ЦД

санаторію «Березовий гай», дає змогу стверджувати, що лише комплексний підхід до

лікування цих пацієнтів із застосуванням як медикаментозних, так і немедикаментозних

засобів, може забезпечити найвищу ефективність лікування із впливом на всі ланки пато-

генезу захворювання. А це, в свою чергу, у поєднанні із чітким поняттям про самокон-

троль пацієнтами, буде сприяти покращенню якості життя хворих на ЦД, запобігатиме

ранньому розвитку фатальних ускладнень та інвалідизації працездатного населення.

КАРДІОРЕАРЕАБІЛІТАЦІЙНІ ПРОГРАМИ ЗА УМОВ СТАЦІОНАРУ ЯК

МОДУЛЯТОР НАСТУПНОГО САНАТОРНОГО ЕТАПУ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОГО

ЛІКУВАННЯ

О.О. Галаченко, В.В. Галаченко

Клінічний санаторій «Хмільник», м. Хмільник

Гострий інфаркт міокарда (ГІМ) є одним з головних клінічних станів, включених

до кардіореабілітаційних програм (КРП) у Європі. Складові КРП – це клінічна оцінка

стану пацієнта, плани фізичної активності та дієти, контроль ваги, корекція порушень

ліпідного обміну, моніторінг артеріального тиску, припинення куріння, психосоціальна

допомога, тобто поняття КРП значно ширше, ніж просто відновлення фізичного стану, та

містить в собі вторинну профілактику ішемічної хвороби серця. За даними метааналізу,

проведеного R. Teylor зі співавт. (2004 р.), застосування таких КРП призвело до

достовірного зниження смертності від усіх причин на 20%, від серцево-судинних - на 26%.

Як відомо, кардіореабілітація здійснюється послідовно. Після гострої серцево-

судинної катастрофи перший етап відбувається в стаціонарі. Тривалість стаціонарного

лікування в середньому становить 18-19 днів. Фаза ж реконвалесценції проходить в

спеціалізованому реабілітаційному відділенні санаторно-курортної установи (СКУ) - са-

наторний етап. При аналізі ефективності санаторної реабілітації (СР) більш ніж у 12 тис.

хворих, що перенесли ГІМ, встановлено істотне поліпшення стану, показників діяльності

серцево-судинної системи та фізичної працездатності. Однак, направлення на цей етап

потребує певної підготовки у стаціонарі. Загалом, ця підготовка вимагає тривалішої

госпіталізації, ніж у Європейських країнах, але багаторічний досвід праці інфарктних та

реабілітаційних відділень виправдовує цю затримку.

40

Традиції в системі надання медичної допомоги та економічні можливості

відрізняються в різних країнах. Приміром, за даними американських дослідників, участь у

КРП покращує виживаність пацієнтів після ГІМ майже на 30%. Проте навіть у США цей

резерв використовує лише кожний третій вибувший зі стаціонару. Мета роботи – вивчити

питання впливу різних варіантів КРП, призначених в стаціонарі, на вірогідність наступної

реабілітації в спеціалізованих СКУ.

У проспективному когортному дослідженні обстежено 1122 хворих з вперше

діагностованим ГІМ. КРП розрізняли за тривалістю (Т) перебування у кардіологічному

стаціонарі (короткострокова - до 20 днів, довгострокова - понад 20 днів) та за

інтенсивністю, І (повнокомпонентна і двокомпонентна). Комбінації цих варіантів зумови-

ли чотири когорти втручання: 1-ша (44 пацієнта) - повна КРП понад 20 днів; 2-га (107) -

двокомпонентна КРП понад 20 днів; 3-тя (69) – повна КРП до 20 днів; 4-та (160) - двоком-

понентна КРП до 20 днів. Контрольна група складалась з хворих, пролікованих за стан-

дартним протоколом. З метою валідизації співставлень виділяли вставлені когорти з

терміном госпіталізації «20 днів включно» та «понад 20 днів» (відповідно, 366 і 376 хво-

рих).

Діагноз ГІМ веріфікували на підставі клінічного обстеження з визначенням

динаміки лабораторних та інструментальних даних.

Для визначення варіантів КРП, найбільш ефективно збільшуючих вірогідність

наступної кардіореабілітації в спеціалізованих відділеннях СКУ, нами застосовано лог-

лінійне моделювання за допомогою аналітичної статистичної системи SAS 9.1 Level 1M3

XPHome platform.

Як випливає з результатів аналізу, питома вага пацієнтів, охоплених КРП (1–4 ко-

горти), серед тих, що не продовжили лікування у СКУ, склала 30,24% (частка 293 в 969), а

поміж отримавших подальший курс реабілітації – 56,86 %. Відмінності достовірні з

p<0,0001.

При оцінці зв’язку між проходженням СР та варіантами КРП (когорти 1-4)

суттєвим (χ2(1)=30,98; р<0,0001) виявився лише контраст сполучень градацій «не прохо-

див СР» з «КРП не призначалась (контроль)» проти «проходив СР» з «повна КРП понад

20 днів (1 когорта)». Окремі варіанти застосування КРП (когорти 1–3) з «не проходив СР»

не проявляли істотних відмінностей порівняно з «проходив СР» і «повна КРП понад 20

днів (4 когорта)».

Ми також перевірили гіпотезу щодо можливості модифікації окремими

елементами КРП здійснення реабілітації в спеціалізованих СКУ. Факт призначення КРП

через контраст СР*Т, тобто розбіжність сполучень градацій «не проходив СР» з «КРП не

41

застосовувалась (контроль)» проти «проходив СР» з «КРП понад 20 днів (1 + 2 когорти)»

виступив суттєвим детермінантом вірогідності подальшої СР (β=0,595; p=0,0336).

Позитивність коефіцієнта регресії свідчить про збільшення вірогідності нижчих градацій

СР («не проходив СР») за аналогічних градацій елементів КРП («програма не признача-

лась»). Важливим тестом є також ефект сполучень Т*І. Хоча коефіцієнт регресії і пози-

тивний, проте не достовірний (β=0,285; p=0,293), тобто складові програми (І та Т) між со-

бою теж ужиті рандомізовано, що важливо для незміщеного вивчення ефективності саме

окремих елементів, сполучення яких утворюють варіанти КРП.

Таким чином, застосування за умов стаціонару програм з реабілітаційними

інтервенціями різного ґатунку збільшувало вірогідність продовження відновлювального

лікування пацієнтів з ГІМ у спеціалізованому відділенні СКУ, χ2(1)=30,98; р<0,0001. При

цьому не вдалося виявити достовірних розбіжностей в ефектах впливу досліджених

варіантів призначення КРП (когорти 1–3) на вірогідність настання санаторної фази

реабілітаційної допомоги. Подальше вивчення даного питання надасть можливість

здійснювати вибір найкращої стратегії для комплексного та скоординованого

використання заходів у послідовному процесі кардіореабілітації.

АПАРАТНІ МЕТОДИКИ У ВІДНОВНОМУ ЛІКУВАННІ ПРОБЛЕМНИХ

ЗАХВОРЮВАНЬ ШКІРИ

А.О. Голяченко, Г.Б. Голяченко

Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського

Тернопільський обласний комунальний шкірно-венерологічний диспансер

Вступ. При лікуванні в умовах реабілітаційної установи слід вірно зорієнтувати

пацієнта із себореєю та акне і налаштувати його на тривале співробітництво, в основі яко-

го лежить плановий довгостроковий підтримуючий догляд за шкірою, курсове лікування

загострень акне та додаткове лікування симптомокомплексу постакне.

Плановий підтримуючий догляд рекомендується пацієнтам із легким перебігом

вугрової хвороби (ВХ), середньоважким і важким у стадії ремісії й полягає у призначенні

реабілітаційних процедур, спрямованих на основні ланки патогенезу ВХ. Плановий до-

гляд поєднує процедури підготовчого етапу, спрямовані на усунення фулікулярного

гіперкератозу й зниження гіперпродукції шкірного сала, і процедури основного етапу,

спрямовані на корекцію індивідуальних проблем пацієнта і підтримання його

психоемоційного балансу.

42

Основна частина. Підготовчий етап. Процедури підготовчого етапу мають

мінімально подразнювати шкіру та підтримувати бар’єрні властивості епідермісу. На цьо-

му етапі можуть використовуватися вапоризація, бросаж, дезінкрустація, ультразвуковий

пілінг, вакуумна чистка. Ці методики спрямовані на зменшення жирності шкіри, зниження

продукції шкірного сала, лікування та профілактику закупорки сальних проток, боротьбу з

гіперкератозом, зменшення кількості закритих і відкритих комедонів.

Процедурою вибору слід вважати ультразвуковий пілінг. Даний метод являє собою

неабразивну ексфоліацію поверхневих шарів епідермісу, видалення відкритих комедонів,

секрету сальних залоз тощо. Рекомендується для використання в хронічному й

підгострому періоді при легкому, середньоважкому та важкому акне. Тривалість впливу:

індивідуально, в середньому 10-15 хвилин, методика лабільна, інтенсивність 0,2-0,4

Вт/см². З появою гіперемії в зоні впливу процедура припиняється. Пілінг може проводи-

тися в курсі процедур – щодня або через день. Покази: жирна, пориста шкіра із широкими

устями сальних проток, комбінована шкіра з відкритими комедонами.

Основний етап. На цьому етапі рекомендується застосування біорезонансної

терапії, мікрострумової терапії, дарсонвалізації, ультратонотерапії, електрофорезу,

магнітотерапії, мікродермабразії, кріотерапії, космеханіки, озонотерапії. Процедура вибо-

ру – електрофорез. Даний фізіотерапевтичний метод грунтується на сукупності дії

гальванічного струму (односпрямований, напруга 60-80 Вт, сила струму до 50 мА, для

процедур на обличчі використовується діапазон 0-5 мА) і введені за його допомогою

активної лікарської речовини. Рекомендується для застосування в підгострому та

хронічному періоді, при легкому та середньоважкому перебігу акне.

Залежно від застосовуваноголікарського засобу електрофорез використовується

для підсушування шкіри, себорегуляції, транзиторного розширення (полюс «-») або тран-

зиторного звуження (полюс «+») усть проток сальних і потових залоз, протизапального й

протимікробного впливу, розширення або звуження проток мікроциркуляторного русла,

протинабрякової або розсмоктувальної дії тощо. Тривалість впливу: перша процедура – 10

хвилин, сила струму – до мінімальних відчуттів, наступні процедури – 15-20 хвилин. Курс

– 15-20 процедур, повторний курс через півроку.

Препарати вибору для електрофорезу при відновному лікуванні проблемних захво-

рювань шкіри – засоби телуричного та рослинного походження на гелевій основі

«BISHATONBIO» і «PELOVITAL» компанії «Т.В.К. Груп» торгової марки «Лабораторія

доктора Пирогова». Дані препарати є новою агрегатною формою природнього розсолу

бішофіту Полтавського родовища. Дія гелей даних серій пов’язана з лікувальними власти-

востями природнього бішофіту, а також з іонами срібла, які володіють потужними бакте-

43

рицидними та противірусними властивостями та комплексним впливом екстрактів

лікарських рослин. Активні компоненти, що входять до складу цих препаратів, локально

посилюють кровопостачання, сприяють прискоренню обміну речовин в підшкірній

жировій клітковині, сприяють виведенню шлаків та розщепленню жирів.

Висновки. В клінічній практиці слід остерігатися від широкого застосування

раніше популярних методик лікування акне, які базувались на застарілих даних про пато-

генез даного захворювання. Найбільш оптимальним в лікуванні проблемних захворювань

шкіри є своєчасне призначення сучасних зовнішніх системних препаратів. Серії

лікувально-профілактичних засобів «BISHATONBIO» і «PELOVITAL» розроблені

компанією «Т.В.К. Груп», торгова марки «Лабораторія доктора Пирогова» є новим на-

прямком у відновному лікуванні даних захворювань.

МЕДИКАМЕНТОЗНІ БЛОКАДИ ЯК ЗАСІБ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ

В.П. Губенко, А.В. Ткаліна, Т.М. Зачатко, Л.М. Зачек

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика

Медична реабілітація - комплекс заходів, який включає способи прискорення

реституції, стимуляції репаративно-регенеративних процесів, виявлення та зміцнення

компенсаторних механізмів, корекції загальної резистентності організму та імунітету. До

засобів медичної реабілітації відносяться: кінезотерапія, лікувальний масаж, мануальна

терапія, ортезотерапія, трудотерапія, фізіотерапія, психотерапія, медикаментозна терапія,

лікувальні медикаментозні блокади, дієтотерапія, відновлювальна та косметична хірургія і

інші.

Під лікувальною медикаментозною блокадою (ЛМБ) розуміють введення в тканини

організму ряду лікарських речовин, які викликають тимчасову «фармакологічну

невротомію» в межах певної рефлекторної дуги, що перериває зв'язок периферії з

центром. Розриваючи порочне коло рефлексів блокади сприяють ліквідації болю, м’язово-

тонічних і мікроциркуляторних порушень і інш.

ЛМБ – один з патогенетично та саногенетично спрямованих методів впливу у за-

гальному комплексі лікувально-відновлювальних заходів.

Залежно від локалізації дії на нервові і тканинні структури розрізняють наступні

види блокад: тканинні (у асептично-запально змінені, дистрофічно змінені, склерозовані

тканини); рецепторні (внутрішньошкіряні, в біологічно активні точки, підшкірні,

внутрішньом'язові, внутрішньозв'язкові, периваскулярні); претермінальні (у рухові точки

44

м'язів); провідникові (пери— і параневральні, пери — і епідуральні, параваскулярні);

гангліонарні (інтервертебрально-гангліонарні, трункусно-гангліонарні).

Виділяють наступні види ефектів від дії ЛМБ:

1. Аналгетична дія: ефект знеболення досягається шляхом блокади конкретних

нервів (мієлінові волокна Аδ, безмієлінові волокна С), або вегетативних вузлів, або м'язів,

рефлекторне напруження яких викликає компресію судинно-нервового жмутка.

Аналгезуючі блокади зазвичай є рецепторними, провідниковими або гангліонарними.

2. Міорелаксуюча дія. При безпосередньому введенні в міодистонічно змінені

м’язи (паравертебральні, трапецієвидні, передній драбинчастий, малий грудний, груше-

видний, м’язи кінцівок і інші). Міорелаксація, у свою чергу, приводить до декомпресії

рецепторів у напруженому м’язі, відновленню нормальної аферентації із них, перерив

патологічного рефлекторного кола, що сприяє зникненню болі і відновленню м’язової

функції. Внаслідок відновлення нейродинаміки ліквідується м’язова контрактура,

відновлюється конфігурація хребта, нормалізується навантаження на різні відділи

кінцівок.

3. Декомпресія. Релаксація м’язів, які є однією із стінок тунелей, у яких проходять

судини та нерви, забезпечує важливий ефект - декомпресію цих утворень з ліквідацією

проявів нейро- і ангіопатій при рефлекторно-компресійних синдромах остеохондрозу

хребта. Рефлекторний антиспазмолітічний ефект може бути досягнутий і введенням

лікарських засобів у БАТ та зони: новокаїнізація тканин у ділянці точки хребцевої артерії

з ангіодистонічною та ангіодистонічно-ішемічною стадією синдрому. Використовують

трункусно-гангліонарні блокади. Аналогічно і при синдромі переднього драбинчастого

м’язу, грушоподібного м’язу.

4. Трофостимулюючий механізм дії. Введення безпосередньо у тканини лікарських

речовин, які сприяють нормалізації мікроциркуляції та біохімізму, покращують трофічні

процеси у них. Поряд з місцевими анестетиками, які також мають трофостимулюючу дію,

вводяться препарати АТФ, вітамін В12, плазмол, скловидне тіло та інш.

5. Регіонарна вазодилятація. Не тільки зменшення больового відчуття, а й розши-

рення судин з появою відчуття тепла в зоні блокади.

6. Розсмоктування дистрофічних вузлів, рубцево-змінених ділянок, а також заміна

грубоволокнистої тканини більш ніжною фіброзною тканиною (нормалізація трофіки та

відновлення функцій тканин). Розсмоктувальний механізм ЛМБ важливий для впливу на

такі патоморфологічні субстрати, як реактивні епідурити та лептоменінгіти, при яких

розсмоктуючі засоби вводяться епі- та перидурально, а також субарахноїдально, парара-

дикулярно (лідокаїн+лідаза, лідокаїн+дексаметазон).

45

7. Протинабрякова дія при введенні в тканини, наприклад, параневрально

кортикостероїдів: дексаметазона, дексона, кеналога, діпроспана (стабілізація мембран

клітин)

8. Деструкція рецепторів, нервових волокон для тривалого анальгезуючого ефекту і

перериву патологічої аферентації (спирт-новокаїнові та карболово-новокаїнові блокади).

9. Використовуються ЛМБ, метою яких є стимуляція мієлінізації нервових волокон,

стабілізація мембран – лідокаїн + ліпін, лідокаїн + есенціале.

Кожна блокада з юридичної точки зору є спрямованим наміром небезпечного

тілесного пошкодження і потребує обов’язкового попереднього пояснення пацієнту її

мети та отримання його згоди.

Тяжким ускладненням є інфекції, тому при виконанні ін’єкцій (блокад) необхідно

дотримуватись правил асептики та антисептики. Тривалість обробки шкіри спиртом – 1

хвилина. Процедура виконується в стерильних рукавицях.

Ефективність місцевої анестезії залежить не від кількості анестезуючої речовини, а

від точності вибору місця введення та техніки виконання. Перед ін’єкцією завжди

проводять аспірацію для попередження внутрішньо судинного введення препарату.

Для мінімізації алергічних реакцій треба використовувати місцевий анестезуючий

засіб амідної структури (лідокаїн).

Загальні протипоказання до ЛМБ: непереносимість або підвищена чутливість до

місцевого анестетика та ліків; дитячий вік (молодше 10-12 років); нервово-психічні

захворювання та розлади; виражені невротичні та психопатичні реакції на блокаду з

вегетативно-дистонічними проявами (негативна реакція хворого на ЛМБ); негативне

відношення або категорична відмова хворого від виконання блокади; гіпокоагуляційний

синдром; генералізований септичний процес (бактериємія); супутні захворювання,

обмежують приймання лікарських засобів, що використовуються при ЛМБ.

Місцеві протипоказання: інфекційно-запальні і некротичні процеси в зоні

проведення блокади, гнійні захворювання шкіри; запальні зміни тканин у місці ін’єкції;

неможливість технічного виконання ЛМБ із-за аномалії розвитку, деформації опорно-

рухового апарату та інші причини.

Перед застосуванням лідокаїну необхідно провести шкірну пробу на індивідуальну

чутливість до препарату, про яку свідчить набряк і почервоніння місця ін’єкції.

Отже, ЛМБ є сучасний, ефективний, патогенетично та саногенетично

обгрунтований метод лікування та реабілітації не тільки вертеброгенних больових

синдромів, а також інших порушень і захворювань, які супроводжуються біллю. Звичайно

блокади застосовуються в першу чергу у хворих з вертеброгенними і міофасціальними

46

синдромами. Але межі застосування поступово розширяються в напрямку тканинного

лікування, регенераційної медицини. Метод в першу чергу вигідно відзначається перева-

гами доставки лікувальних фармакологічних засобів до вогнища ураження в поєднанні з

знеболюючим ефектом.

РОЛЬ ПРИРОДНИХ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД У ЗБЕРЕЖЕННІ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ

РЕЗЕРВІВ ОРГАНІЗМУ

Л.В. Дичка



Вживання достатньої кількості якісної води є одним із найбільш дієвих способів

збереження функціональних резервів організму та важливою складовою здорового спосо-

бу життя. Наявність великого числа розвіданих запасів мінеральних вод (МВ) різного

аніонно-катіонного складу на Закарпатті зумовлює можливість їх застосування в якості

джерел питної води. Водночас, зважаючи на багатокомпонентний склад, представляє

інтерес призначення цих вод в тривалих програмах первинної профілактики захворювань,

ефективність яких визначається біологічною доступністю біоелементів.

З метою оцінки біодоступності елементів з природних МВ різних бальнеологічних

груп проведені дослідження з вивчення особливостей біоелементного складу волосся у

мешканців чотирьох репрезентативних гідрохімічних провінцій (ГХП) Закарпаття, які

постійно на протязі свого життя вживають МВ у якості питної із джерел та свердловин,

розташованих на їх території: кремнистих МВ (Ужгородський район), борних МВ (Сва-

лявський район), залізистих МВ (Міжгірський район), залізисто-миш’яковистих МВ

(Рахівський район).

Обстежено 130 жителів від 18 до 70 років в декількох населених пунктах в межах

кожної із чотирьох ГХП. Для визначення рівня макро- та мікроелементів в організмі лю-

дини обрано метод поліелементного аналізу в індикаторному субстраті (волоссі), склад

якого відображає концентрацію хімічних елементів в організмі та рівень їх засвоєння

(Ф.В.Скальний, 2003; Б.А.Ревич, 2004; S.Puczkowskі, 2006). Елементний склад волосся

досліджувався методом рентген-флюоресцентної спектрофотометрії (РФС) в НТЦ “Віріа”

(м. Київ) та методом атомної спектрометрії з індуктивно-зв'язаною плазмою (АЕС-ІСП) на

базі Лабораторії елементів незначного вмісту “BIOMOL-MED” (м. Лодзь, Польща).

Встановлено, що особливості складу МВ мають певний вплив і на вміст макро- та

мікроелементів у прісних водах відповідних районів. Так, в Ужгородському районі

47

перевищує гранично допустиму концентрацію (ГДК) для прісних вод вміст елементів –

кремнію, натрію, фтору, літію, заліза, марганцю. В Свалявському районі перевищує ГДK

для прісних вод вміст натрію, калію, заліза, літію, марганцю, бору. В Міжгірському районі

вищий за ГДК вміст кальцію, магнію, натрію, заліза, літію, марганцю, бору. В Рахівському

районі вищий за ГДК в прісних водах вміст кальцію, заліза, літію, марганцю, бору.

Встановлено також, що елементний склад волосся місцевих жителів відповідного

району в тій чи іншій мірі відповідає особливостям елементного складу МВ, що знахо-

дяться на його території. Кореляційний аналіз в межах статистичної достовірності (р<0,1-

0,05) виявив високу ступінь зв’язку (r=0,72-0,60) між вмістом кальцію, марганцю, заліза,

натрію у МВ та їх вмістом у волоссі, середню (r=0,51-0,30) – між концентрацією йоду,

кремнію, бору, миш’яку у воді та їх вмістом у досліджуваному біосубстраті. Отже ці

біоелементи можна вважати пріоритетними елементами, підвищений вміст яких у МВ

зумовлює найбільше надходження та накопичення у організмі, що може свідчити про їх

високу біодоступність та можливість впливу на субклінічні форми функціонально-

метаболічних порушень в організмі.

Зважаючи на одержані дані, застосування природних вод, особливо слабої і малої

мінералізації, може мати і профілактичне значення, що зумовлено спорідненістю

багатокомпонентної буферної системи МВ та буферних систем організму людини,

близьким до нейтрального рН, збалансованим вмістом мікро- та макроелементів. Постійне

вживання цих вод компенсує потреби організму у питній воді, сприяє покращенню

субклінічних форм дисфункціональних станів, усуненню явищ латентного метаболічного

ацидозу та сприяє збереженню функціональних резервів організму.

ЕФЕКТИВНІСТЬ НЕМЕДИКАМЕНТОЗНОЇ КОРЕКЦІЇ

ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ У ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНУ ЖИРОВУ

ХВОРОБУ ПЕЧІНКИ

Н.В. Драгомирецька, І.Б. Заболотна, Г.М. Іжа, Т.І. Малихіна, М.В. Калініченко

ГУ «Украинский НИИ медицинской реабилитации и курортологии МЗ Украины»

Найбільш поширеною причиною хронічних дифузних захворювань печінки в

економічно розвинутих країнах є неалкогольна жирова хвороба печінки (до 69 %

хронічної патології органу), яка набуває і все більшого значення в країнах, що розвива-

ються. Патогенез НАЖХП асоційований з інсулінорезистентністю (ІР), дисліпідемією,

ендотеліальною дисфункцією. У лікуванні НАЖХП використовують різноманітні групи

48

препаратів, у тому числі інсулінсинтетайзери для корекції ІР, не розглядаючи можливість

використання природних чинників.

Метою дослідження було вивчення ефективності різних методів бішофітотерапії для

корекції синдрому інсулінрезистентності у хворих на НАЖХП.

Обстежено 70 хворих на НАЖХП, які методом рандомізації були розподілені на 3

групи. Хворі І групи (20 осіб, контрольна група) отримували стандартний комплекс

лікування (дієтотерапія та режим дозованих фізичних навантажень), хворі ІІ групи (25

осіб) додатково отримували внутрішній курсовий прийом водного розчину бішофіту

Полтавського родовища мінералізацією 5 г/л (розведення 1:39-1:72) за 40 хвилин до їжі 3

рази на день протягом 30 діб. Пацієнти ІІІ групи (25 осіб) додатково до стандартного

комплексу лікування отримували внутрішньотканинний електрофорез водного розчину

бішофіту мінералізацією 5 г/л на ділянку печінки, 10 процедур на курс лікування, через

день, термін лікування 21-24 дні.

Протягом лікування у хворих спостерігалося поліпшення клінічного перебігу

захворювання, більш суттєво виражене у пацієнтів ІІ та ІІІ груп (р<0,05).

Слід відмітити виразну динаміку індекса НОМА, який протягом лікування

знизився вірогідно (р<0,001) у пацієнтів ІІ та ІІІ груп, причому зменшення

інсулнорезистентності відбувалося, насамперед, за рахунок зменшення базальної

гіперінсулінемії.

Аналіз біохімічних показників визначив нормалізацію пігментного обміну (р<0,05)

та рівня ферментів ЛФ та ГГТП у хворих, які отримували різні варіанти бішофітотерапії.

Поряд з тим, відбувалося значне поліпшення ліпідного спектру крові, як біохімічного

маркера НАЖХП, більш суттєве виражене в осіб ІІІ групи, де спостерігалося вірогідне

зниження рівня загального холестерину (р<0,01), тригліцеридів (р<0,05) та ЛПНЩ

(р<0,05).

Аналіз динаміки процесів ПОЛ продемонстрував їх обмеження, вірогідне виражене

в обох групах (р<0,05), що отримували різні види бішофтітотерапії, а вірогідне зменшення

ознак ендотеліальної дисфункції (р<0,05) спостерігалося лише в групі хворих, які

отримували внутрішньотканинний електрофорез водного розчину бішофіту.

На відміну від цього, у хворих групи контролю статистично значущих біохімічних

змін та динаміки ІР не відбувалося.

Отримані результати доводять доцільність використання внутрішнього курсового

прийому водного розчину бішофіту Полтавського родовища та його

внутрішньотканинного електрофорезу у комплексному лікуванні хворих на НАЖБП, з

метою зменшення інсулінорезистентності, відновлення пігментного та ліпідного обміну,

49

тобто впливу на основні патогенетичні ланки формування та прогресування

захворювання.

ВОЗМОЖНОСТИ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ГИДРОКАРБОНАТНЫХ МИНЕРАЛЬНЫХ

ВОД В ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ НЕАЛКОГОЛЬНОЙ ЖИРОВОЙ БОЛЕЗНЬЮ

ПЕЧЕНИ

Н.В. Драгомирецкая, И.Б. Заболотная, Т.И. Малыхина, И.И. Мигович


Неалкогольная жировая болезнь печени (НАЖБП) в настоящее время является од-

ним из самых распространенных хронических диффузных заболеваний печени, достигая

46 % среди взрослого трудоспособного населения общей популяции.

Лечение НАЖБП предполагает гипокалорийную диету, режим физических нагрузок,

назначение инсулинсинтетайзеров и статинов. При этом не рассматривается возможность

применения природных ресурсов, таких как минеральные воды (МВ), которыми богата

Украина.

Целью работы было изучить эффективность внутреннего курсового приема МВ По-

ляна Квасова (свр. № 10-К «Поляна Квасова» с. Поляна Свалявського р-ну Закарпатської

області) у больных неалкогольной жировой болезнью печени.

Под наблюдением находилось 40 больных НАЖБП, которые методом рандомизации

были разделены на 2 группы. І группа (контрольная) получала диетотерапию и дозиро-

ванную физическую нагрузку, ІІ группа (основная) дополнительно получала МВ «Поляна

Квасова» по 200 мл 3 раза в день за 40-60 мин. до еды исходя из кислотообразующей

функции желудка на протяжении 21-24 дней.

В результате лечения, на фоне улучшения клинического течения заболевания, отме-

чены позитивные изменения липидного спектра крови, как биохимического маркера

НАЖБП, а именно снижение уровня общего холестерина (р<0,05), ß-липопротеидов

(р<0,01), триглицеридов (р<0,05), тенденция к снижению ЛПНП (р>0,05). Указанные из-

менения происходили на фоне достоверного (р<0,05) уменьшения выраженности инсули-

норезистентности, как основного патогенетического звена развития и прогрессирования

НАЖБП.

Полученные результаты свидетельствуют о возможности применения гидрокарбо-

натных МВ в комплексе лечения больных НАЖБП для предупреждения прогрессирования

заболевания и уменьшения медикаментозной нагрузки.

50

ПЕРСПЕКТИВЫ ПРИМЕНЕНИЯ ПРИРОДНЫХ ЛЕЧЕБНЫХ ФАКТОРОВ У

БОЛЬНЫХ НЕАЛКОГОЛЬНОЙ ЖИРОВОЙ БОЛЕЗНЬЮ ПЕЧЕНИ

Н.В. Драгомирецкая, И.Б. Заболотная, А.Н. Ижа


В индустриально развитых странах неалкогольной жировой болезнью печени

(НАЖБП) страдают 20-40 % взрослого населения, у половины из них выявляется неалко-

гольный стеатогепатит (НАСГ). Целью терапии НАЖБП является предотвращение про-

грессирования заболевания, перехода стеатоза в НАСГ, а последнего в цирроз печени, по-

скольку около 80 % всех криптогенных циррозов являются исходами НАСГ.

Исходя из патогенеза НАЖБП лечебные стратегии должны включать терапию, на-

правленную на повышение периферических чувствительности к инсулину, защиту гепа-

тоцитов от оксидативного стресса, ассоциированного с НАЖБП, коррекцию функцио-

нального состояния печени, липидного и углеводного обменов.

В настоящее время основой терапии НАЖБП является модификация образа жизни и

фармакологическая коррекция сопутствующих метаболических нарушений и нарушений

функционального состояния печени. В то же время, препараты, предложенные для кор-

рекции дислипидемии (статины) и инсулинорезистентности (метформин) зачастую вызы-

вают усугубление патологического процесса, обладая рядом побочных действий (гепато-

токсическое действие, повышение массы жира в организме) или не имеют доказанной эф-

фективности.

Природные лечебные факторы (ПЛФ) обладают саногенетической и превентивной

направленностью действия. Некоторые ПЛФ способны повышаеть чувствительность

периферичесикх тканей к инсулину наряду с ограничением процессов перекисного

окисления липидов и усилением антиоксидантной защиты. А это краеугольный камень

лечения данной патологи. Под влиянием ПЛФ значительно улучшается нейрогуморальная

регуляция углеводного, белкового и липидного обменов, стимулируются трофические и

регенеративные процессы, проявляется противовоспалительное действие.

Поэтому перспективными являются исследования для разработки системы восстано-

вительного лечения НАЖБП на основании дифференцированного применения природных

лечебных факторов, что будет способствовать предупреждению прогрессирования

НАЖБП и ассоциированных с ней заболеваний и состояний – сахарного диабета, ожире-

ния, дислипидемии.

51

ТЕРАПЕВТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕЛЕКТРОФОРЕЗУ РОЗЧИНУ

«ПОЛТАВСЬКИЙ БІШОФІТ» У ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНУ ЖИРОВУ

ХВОРОБУ ПЕЧІНКИ

Н.В. Драгомирецька, Г.М. Іжа, І.Б. Заболотна, М.В. Калініченко


Мета дослідження: вивчити ефективність застосування електрофорезу розчину

«Полтавський бішофіт» (ПБ) у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки

(НАЖХП).

Обстежено 20 хворих на НАЖХП у віці від 41 до 58 років. Всі хворі отримували

розроблений комплекс лікування – дієтотерапію, режим дозованих фізичних навантажень,

електрофорез розчину ПБ на ділянку правого підребер’я (біполярна методика, через день,

10 процедур на курс). Тривалість лікування складала 21 день. У дослідженні використову-

валися такі методи, як анамнестичний, клінічний, здійснювалося дослідження

загальноклінічних, біохімічних показників крові, проводилося ультрасонографічне

дослідження органів травлення.

Після лікування у всіх пацієнтів було визначено вірогідне зниження маси тіла,

поліпшення клінічного перебігу захворювання, більш суттєво виражене щодо нівеляції

ознак больового абдомінального синдрому (р<0,001). Дослідження біохімічних показників

визначило вірогідну нормалізацію пігментного та ліпідного обмінів (р<0,01), нівеляцію

холестатичного синдрому, зменшення ІР за рахунок зменшення гіперінсулінемії (р<0,001).

Аналіз сонографічних даних підтвердив терапевтичний ефект розробленого лікувального

комплексу, що проявлялося відновленням розмірів жовчного міхура, зменшенням

міхурового осаду.

Таким чином, проведені дослідження підтверджують терапевтичну ефективність

застосування електрофорезу розчину ПБ у комплексному лікуванні хворих на НАЖХП з

метою поліпшення клінічного перебігу захворювання, відновлення біохімічних та

сонографічних показників.

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ОСІБ ІЗ БОЙОВОЮ ТРАВМОЮ ВЕРХНІХ КІНЦІВОК

О.В. Каховський, М.С. Балаж

Центральний клінічний госпіталь державної прикордонної служби України, м. Київ

Постановка проблеми. Останні десятиліття характеризуються зростанням частоти

військових локальних конфліктів. Серед поранень особового складу велика питома вага

52

(65 – 70%) належить вогнепальним ураженням кінцівок. Пошкодження верхньої кінцівки

різко знижують професійні та соціальні можливості людини і тому потребують значної

уваги до функціонального відновлення постраждалих з такими пораненнями [1, 2].

Мета дослідження – обґрунтування та розробка програми фізичної реабілітації для

осіб із вогнепальними переломами верхньої кінцівки.

Методи дослідження: аналіз літературних джерел; педагогічне спостереження;

клінічні методи; методи математичної статистики.

Результати дослідження.Дослідження проводили на базі Центрального клінічного

госпіталю Державної прикордонної служби України (м.Київ). Було обстежено 27

чоловіків із вогнепальними переломами верхніх кінцівок у віці від 18 до 43 років. Для по-

ранених було складено комплексну програму фізичної реабілітації, що передбачала засто-

сування кінезітерапії, масажу, фізіотерапії та інших засобів відповідно до п’яти періодів.

Ефективність розробленої програми досліджували за динамікою семи клінічних ознак

перебігу травматичної хвороби: самопочуття, больовий синдром, стан кісткової мозолі,

амплітуда згинально-розгинальних рухів у проксимальному та дистальному суглобах,

зміна величини окружності ушкодженого сегменту кінцівки та зміна індексу маси тіла. Всі

перераховані клінічні ознаки уніфікували у вигляді балів та розрахували інтегральний по-

казник, згідно з яким через три місяці результат «погіршення» спостерігали у 1% поране-

них, «без змін» - у 19%, «покращення» - у 56%, «суттєве покращення» - у 15%, у 9% за-

значили повне відновлення функції.

Висновки: реалізація розробленої програми фізичної реабілітації здійснила пози-

тивний вплив на загальний стан більшості учасників дослідження.

У перспективі подальших досліджень – вивчення впливу програми на віддалені

результати відновного лікування.

ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ КРІОТЕРАПІЇ В РЕАБІЛІТАЦІЇ ОПІКОВИХ

РЕКОНВАЛЕСЦЕНТІВ

В.С. Килівник, П.В. Цвень

ДП «Клінічний санаторій «Авангард» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця»

Проблема боротьби з наслідками опіків на протязі останнього десятиріччя

залишається актуальною. Комплексний підхід до використання методів медичної

реабілітації вимагає індивідуального підходу при їх застосуванні та пошуку нових,

ефективніших засобів для її здійснення.

53

Однією із таких процедур є загальна кріотерапія, яка застосовується в санаторії

«Авангард» більше 10 років. Сутність методу полягає в швидкому охолодженні азотно-

повітряною сумішшю всієї поверхні тіла, за винятком голови. Для проведення процедури

нами використовується кріокабіна («Кріосауна») «SABINA» вітчизняного виробництва.

Тривалість процедури підбиралась індивідуально (10-120 сек.) в залежності від

конституції пацієнта та переносимості процедури. Процедури проводить щодня або через

день, до 10 процедур на курс. Загальними протипоказаннями для призначення кріотерапії

були такими, як і для інших фізіотерапевтичних процедур. Із спеціальних протипоказів

потрібно зазначити низьку вагу тіла, вагітність в пізніх строках, вік дітей до 7 років, хво-

роба Рейно.

На протязі 2004-2014 рр. у відділенні реабілітації опікових реконвалесцентів

санаторію «Авангард» знаходилось 3610 пацієнтів (дорослі 54,4 %, діти 45,6 %), з них

3,5% отримували процедуру кріотерапії. 55,4 % пацієнтів мали колоїдні рубці та 44,6 %

контрактури суглобів. Окрім кріотерапії в комплексі процедур було призначено

радонолікування, гідрокінезотерапія в басейні, фонофорез лікарських засобів, масаж,

ЛФК, пресотерапія.

В результаті проведеного лікування у всіх пацієнтів зменшились болі, набряк та

свербіж шкіри, величина рубців та збільшився об’єм рухів в суглобах за рахунок покра-

щення мікроциркуляції.

Таким чином, використання кріотерапії в комплексі з іншими процедурами

підвищили ефективність реабілітаційних заходів у хворих на опікову хворобу. Наш досвід

заслуговує на впровадження даної фізіотерапевтичної методики в інших санаторіях

України.

КОМПЛЕКСНОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ АЭРОИОНОТЕРАПИИ И

ГИДРОКИНЕЗОТЕРАПИИ В САНАТОРНО-КУРОРТНОМ ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ

С ЗАБОЛЕВАНИЯМИ ВЕРХНИХ ДЫХАТЕЛЬНЫХ ПУТЕЙ

Л.Н. Коваленко, Э.И. Лебединский, Л.Н. Соколова, Е.В. Коба, З.Н. Скомарохова,

М.Л. Цветкова

Филиал ЧАО «Приазовкурорт» "Клинический санаторий "Бердянск", г. Бердянск

Проблема профилактики и лечения заболеваний верхних дыхательных путей про-

должает быть актуальной. Больные с заболеваниями верхних дыхательных путей имеют

значительный дефицит функциональных возможностей: общую слабость, низкую работо-

способность, дисфункцию скелетной и дыхательной мускулатуры.

54

Применение физических факторов в санаторно-курортном лечении обуславливает

эффект восстановления и улучшения нарушенных функций организма, нормализации

функционирования основных регуляторных систем организма.

Целью работы являлась оптимизация и повышение эффективности санаторного ле-

чения больных с заболеваниями верхних дыхательных путей с учетом клинической фор-

мы, стадии заболевания при применении физических факторов.

Наблюдения были проведены в двух группах больных. Основная группа пациентов

кроме стандартного комплекса лечения (климатолечение, лечебная физкультура, грязевые

аппликации, один из методов аппаратной физиотерапии - электрофорез, индуктотермия,

светолечение; массаж, ингаляции) получали курс аэроионотерапии в спелеокамере и гид-

рокинезотерапию в лечебном бассейне с хлоридно-натриевой минеральной водой минера-

лизации 43-47г/дм³.

Двигательный компонент гидрокинезотерапии в бассейне активирует функцию

внешнего дыхания, приводит к укреплению дыхательной мускулатуры, увеличение глу-

бины дыхания, жизненной емкости легких. Теплая минеральная хлоридно-натриевая вода

улучшает артериальное кровообращение и способствует оттоку венозной крови, что при-

водит к расслаблению мышц.

Аэроионотерапия активизирует движение ворсинок мерцательного эпителия трахеи

и бронхов. Вследствие усиления мукоцилиарного клиренса повышается выделение слизи

и мокроты из дыхательных путей.

Комплексное применение аэроионотерапии и гидрокинезотерапии в условиях сана-

тория способствует улучшению функции верхних дыхательных путей.

Контроль терапии проводили с учетом стандартных физикальных методов обследо-

вания, антропометрических данных, инструментальных (ЭКГ, спирометрия), лаборатор-

ных методов.

У пациентов обеих групп наблюдалась позитивная динамика клинико-

функциональных и лабораторных показателей, наиболее существенные изменения отме-

чались в основной группе при использовании в комплексе санаторной терапии дополни-

тельно аероионотерапии в спелеокамере и гидрокинезотерапии в лечебном бассейне с те-

плой минеральной хлоридно-натриевой водой (минерализация 43-47г/дм³).

Таким образом, проведенное комплексное лечение с использованием аэроионотера-

пии и гидрокинезотерапии в бассейне с минеральной хлоридно-натриевой водой оказало,

в целом, положительное влияние как на клинические проявления, так и на основные изу-

чаемые показатели, используемые для оценки состояния больных и его динамики.

55

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ЖІНОК ЩОДО РОЗВИТКУ

ПЕРЕНОШУВАННЯ ТА ПРОЛОНГУВАННЯ ВАГІТНОСТІ

Т.М. Коваленко

ДУ «Інститут педіатрії акушерства і гінекології НАМН України» м.Київ

Психологічна непідготовленість жінки до материнства, складні взаємовідносини із

соціальним середовищем, соціально-економічні трудності в родині створюють умови не-

визначеного, невпевненого ставлення до свого нового стану і призводить до психологічної

зтурбованності за майбутні пологи та новонародженого, а також у деякій мірі, за нашими

спостереженнями, все вище зазначене може призвести до пролонгованої або переношеної

вагітності.

Особливим і завжди хвилюючим станом для жінки є вагітність. Відомо, що

вагітність може спричиняти як позитивний, так і негативний вплив на фізичний і

психічний стан жінки. Навіть бажана вагітність проявляється особливим подвійним,

суперечливим «бінарним» афектом, в якому одночасно співіснують радість, оптимізм,

надія, – і насторожене очікування, страх, печаль. Почуттєва сфера жінки набуває

амбівалентної емоційної тональності. Це обумовлено як зміною зовнішньої, соціальної

ситуації в житті жінки, так і внутрішніми ендокринно-соматичними та

психофізіологічними змінами.

Психологічний статус вивчали у 33 вагітних. До 1 групи увійшли 10 вагітних з пере-

ношеною вагітністю, до 2 групи - 12 вагітних з пролонгованою вагітністю, 3 групу (кон-

тролю) склали 11 вагітних. Переважна кількість вагітних була у віці від 25 до 35 років.

Показник психологічного компонента гестаційної домінанти (ПКГД) на сьогодні ще

недостатньо вивчений, але відомо, що наявність переношування вагітності є стресорним

фактором для жінки, який не може лишатися нейтральним для її психологічного стану.

Аналізуючи отримані дані слід відмітити, що у жінок 3 групи з оптимальним типом

ПКГД, для яких дитина є очікуваною і бажанаю, під час вагітності виникає природне по-

чуття радості бути вагітною. Ці вагітні позитивно ставляться до материнства, незапереч-

ним стає усвідомлення того, що зміни, які відбулися в її організмі є цілком природними.

Таким чином, формується гармонійне ставлення до себе вагітної та до вагітності в цілому.

Психологічна непідготовленість жінки до материнства, складні взаємовідносини із

соціальним середовищем, соціоекономічні труднощі створюють умови невизначеного, не-

впевненого ставлення до свого нового стану і призводять до формування гіпогностичного

та ейфорічного типу ПКГД.

56

Слід відмітити, що чим більший термін пролонгованої вагітності, тим показники цих

типів ПКГД вищі. Так у 1 групі гіпогностичний тип ПКГД склав 10,0 %, ейфорічний тип

40,0 %, у 2 групі 16,7 % та 41,7 %. Таким чином, у вагітних з ейфорічним ставленням до

вагітності всі характеристики реакцій особи мають неадекватне ейфоричне забарвлення,

спостерігається некритичне ставлення до можливих проблем пов’язаних з переношеною

вагітністю і подальшим материнством, у цих жінок диференційоване ставлення до рухів

плода, часта поява ускладнень до кінця вагітності.

Переживання майбутньої матері, перш за все, пов’язані з дитиною, при цьому

стурбованість станом дитини у вагітних 1 та 2 груп має тенденцію до зростання по мірі

наближення до пологів, а також аналізом чинників, які здатні викликати несприятливий

вплив. Особливо характерними переживання є для тривожних вагітних 1 групи. Так три-

вожний тип ПКГД відмічений у 30,0 % жінок в 2 групі у 16,7 % вагітних. Такі жінки при-

слухалися до розмов інших жінок, з тривогою вислуховували їх розповіді про спадкові

хвороби, вади дітей, читали відповідну наукову та популярну літературу. Таким чином,

відбувається тривожне ставлення до вагітності та майбутніх пологів, що супроводжується

наступними рисами: наявністю емоцій тривоги, страхом, відчуттям неспокою; соматичний

компонент виявляється за типом вираженого хворобливого стану; поведінкова активність

у третьому триместрі вагітності визначається страхами за наслідки вагітності, пологів та

післяпологовий період.

Крайнім вираженням афективних порушень у вагітних 2 групи зафіксований один

депресивний прояв, який виник у несприятливій сімейній ситуації і склав 8,2 %. Цей ви-

падок можна характеризувати як негативне ставлення до вагітності, його риси наступні:

наявність вагітності супроводжується негативними емоціями, виражена динаміка сома-

тичних змін, також супроводжується негативними емоціями; ставлення до вагітності як до

«кари»; рухи плода сприймаються як неприємні, та незручні.

Таким чином, підсумовуючи дані показників психічного компонента гестаційної

домінанти та визначення типу ставлення до вагітності, слід відмітити, що проведені

дослідження представляють в подальшому значну клінічну цінність у роботі з вагітними

(напередодні пологів) представлених груп і можуть бути важливими діагностичними

критеріями щодо виявлення відхилень від гармонійного формування материнської сфери.

Жінки з переношеною та пролонгованою вагітностю становлять групу ризику щодо по-

рушення перебігу пологів, яки призводить до негативного впливу на психоемоційний стан

жінки.

57

ВПЛИВ МОДУЛЬОВАНОГО ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ НА ПОКАЗНИКИ

ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ ОСІБ ІЗ РІЗНИМ СТУПЕНЕМ

ТРЕНОВАНОСТІ В СТАНІ СПОКОЮ

О.В. Ковальова, О.В. Ковальова,

Кафедра фізичної реабілітації і рекреації Запорізького національного технічного

університету

Кафедра терапії, фізіотерапії і курортології Запорізької медичної академії

післядипломної освіти

У комплексі реабілітаційних заходів актуальним у наш час є застосування

фізіотерапевтичного впливу на організм людини. Особливо варто виділити такий розділ

фізіотерапії, як електротерапію, засновану на генеруванні різними приладами електрично-

го струму, що здійснює позитивний вплив на організм людини.

Мета роботи – дослідити одноразовий вплив модульованого електричного струму

(МЕС) на показники функціонального стану організму нетренованих і тренованих прак-

тично здорових юнаків і дівчат (17-24 років) в стані спокою.

Обстежувані та методи. У дослідженні брали участь 102 практично здорових нетре-

нованих і тренованих юнаків і дівчат (17-24 років). Нетреновані особи були представлені

18 дівчатами і 33 юнаками. Групу тренованих осіб склали 27 дівчат і 24 юнаки. Для оцінки

функціонального стану і впливу МЕС використовувалися реєстрація ЕКГ, реографія.

Вплив МЕС проводився за допомогою апарата LEIT за схемою: 1 сеанс щоденно впро-

довж 5 днів, що проводились після навантажувальних проб за методикою «три доріжки».

Характеристики використовуваного впливу МЕС складали: частота 60 Гц, сила струму 2-

4,3 мА, несуча частота 4000-5000 Гц.

Результати. При порівнянні отриманих даних у стані спокою та після однократного

впливу МЕС можна заключити, що однократна стимуляція МЕС не викликає виражених

змін фізіологічних систем, а тим більше ефектів, пов'язаних із порушеннями психосома-

тичного стану організму.

Отримані дані дозволяють припустити, що одноразовий вплив МЕС на організм здо-

рових людей у стані спокою здійснює незначний коригуючий вплив, що знаходиться в

межах недостовірних змін. Водночас була виявлена певна тенденція до зміни деяких

показників внаслідок недостовірного за абсолютним значенням, але досить односпрямо-

ваного зниження симпатичної активності. Зокрема спостерігалося зниження рівня ЧСС у

нетренованих осіб і деяке зниження САТ, що, можливо, свідчить про вплив МЕС на сим-

патичний відділ вегетативної нервової системи. Однак, показники ЧСС, які залишалися

58

незмінними, деяке зниження ДАТ за рахунок збільшення об'ємних показників кровотоку

може свідчити про те, що вплив МЕС здійснює певний позитивний стимулюючий вплив

на інотропну функцію серця.

При оцінці вегетативної рівноваги отримані дані свідчать про зниження симпатичної

активності в нетренованих осіб і про відсутність змін цього показника в тренованих осіб.

У той же час показники АП у результаті одноразового впливу МЕС практично не

змінювалися і їхні коливання не були суттєвими.

Висновки. Незалежно від фізичних характеристик застосовуваного впливу на

організм, навіть після одноразового застосування МЕС спостерігається різнорівнева, але

односпрямована в тренованих і нетренованих осіб тенденція щодо впорядкування

серцевої діяльності, що відображається в збільшенні інотропної функції серця та зниженні

судинного тонусу. Отримані дані можуть бути зумовлені також оптимізацією вегетатив-

них реакцій, незначна зміна яких спостерігається при оцінці методом варіаційної

пульсометрії.

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОКАЗНИКІВ ПОСТУРОГРАФІЇ ТА ВІДЕО-

НІСТАГМОГРАФІЇ ПРИ ПЕРИФЕРИЧНОМУ ВЕСТИБУЛЯРНОМУ ПОРУШЕННІ

О.О. Козлова

ДП «Санаторій «Конча-Заспа» (Лабораторія неврологічної діагностики та реабілітації),

м. Київ.

Головокружіння (ГК) - одна з найчастіших скарг у хворих різних вікових груп (5-

10% звертається до лікарів загальної практики, 10-20% - до невролога).

Вестибуло-окуло-моторний рефлекс (VOR) - оцінка відеозапису руху очей за допомогою

інфрачервоних камер в темряві при маятниковому похитуванні ротаційного крісла на час-

тотах: 0,01 Гц, 0,02 Гц, 0,04 Гц, 0,08 Гц, 0,16 Гц, 0,32 Гц, 0,64 Гц. Параметри VOR:

підсилення (Gain), асиметрія підсилень (Assymetry), зсув фази (Phase). При периферично-

му вестибулярному порушенні (ПВП) відзначають зниження Gain на низьких частотах і

нормальні показники Gain на високих частотах.

Обстежили 37 пацієнтів у віці від 14 до 78 років, які пред'являли скарги на ГК при

ПВП. Обстеження проводили в санаторії "Конча-Заспа", використовували відео-

ністагмографію, постурографію, маятникові і ротаційні тести за допомогою стандартного

обладнання фірми "Micromedical Technologies, Inc." (США)

59

Показники постурографії: соматосенсорна функція = 89,03±26,05%, зорова функція =

98,02±9,21%, вестибулярна функція = 88,15±27,55%. Оцінка VOR: Gain 0,01 Гц =

0,35±0,14, Gain 0,02 Гц = 0,41±0,13, Gain 0,04 Гц = 0,49±0,17, Gain 0,08 Гц = 0,56±0,18,

Gain 0,16 Гц = 0,57±0,17, Gain 0,32 Гц = 0,62±0,19, Gain 0,64 Гц = 0,67±0,18. Спонтанний

ністагм при фіксації зору: в горизонтальній площині = 11,43%, у вертикальній площині =

5,71%. Спонтанний ністагм без фіксації зору: в горизонтальній площині = 54,28%, у

вертикальній площині = 48,57%. Позоровий горизонтальний ністагм при погляді вліво =

14,28%, при погляді вправо = 14,28%. Лікування ГК при ПВП провели індивідуально

підібраними препаратами.

Отже, у наших пацієнтів з ПВП: на постурографії знижена соматосенсорна і вести-

булярна функція; при оцінці VOR відзначили зниження Gain на низьких частотах і

нормальні показники Gain на високих частотах; спонтанний ністагм при різних тестах

проявлявся не у всіх пацієнтів. Самим чутливим тестом виявилася оцінка VOR. Можна

застосовувати відео-ністагмографію з оцінкою VOR, як первинний метод діагностики

ПВП для економії часу і коштів.

ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ ІНТЕНСИВНОЇ НЕЙРОФІЗІОЛОГІЧНОЇ

РЕАБІЛІТАЦІЇ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ

В.І. Козявкін, Т.Б. Волошин

Міжнародна клініка відновного лікування, м. Трускавець, Україна

Міжнародна клініка відновного лікування, Інститут проблем медичної реабілітації, м.

Трускавець

Актуальність. В останні роки реабілітація аутизму є особливо актуальною.

Пов’язано це зі збільшенням кількості діагностованих випадків захворювання (в 2013 році

за даними Autism Research Institute США) кожна 50-та дитина страждає розладами спектру

аутизму). В Міжнародній клініці відновного лікування (МКВЛ) м. Трускавця пройшли

лікування більше 500 пацієнтів з розладами спектру аутизму, у абсолютної більшості з

них спостергіалась позитивна динаміка. Система інтенсивної нейрофізіологічної

реабілітації (СІНР) була розроблена для лікування дітей з дитячим церебральним

паралічом (ДЦП), успішно використовується вже більше 20 років і включає різносторонні

лікувальні дії, які взаємодоповнюють і потенціюють дію один одного. Активуючи процеси

пластичності мозку, система реабілітації створює в організмі новий функціональний стан,

у більшості пацієнтів спостерігаються покращення не лише рухових можливостей, а й

60

редукція психоневрологічної симптоматики, зменшення ознак деструктивності, покра-

щення соціальних контактів, рівня інтелектуального розвитку, концентрації уваги, поява

нових мовних можливостей.

Метою нашого дослідження було оцінити ефективність застосування реабілітації

по методу проф. Козявкіна у дітей з аутизмом на підставі оцінювання рівня вираженості

проявів аутизму за шкалою CARS (Children Autism Rating Scale).

Методи. Обстежено групу 31 дитина з аутизмом. Критеріями включення у вибірку

при первинній рандомізації були: вік дитини від 3 років, відповідність діагностичним

критеріям діагнозу «дитячий аутизм» за МКХ-10, проходження періодичних курсів

лікування в МКВЛ (мінімум 2 курси). Всі без винятку пацієнти отримували базовий набір

процедур: біомеханічну корекцію хребта по методу проф. Козявкіна, лікувальну

фізкультуру, воско-парафінові аплікації, спеціальну систему масажу, рефлексотерапію, а

також арт-терапію, ерготерапію, ритмічну групову гімнастику, комп’ютерну ігротерапію,

проведення групових олімпіад та інші методи для покращення соціальної інтеграції дити-

ни.

Базовим критерієм оцінювання була шкала CARS. Вибір даної шкали обумовлений

можливістю оцінювати загальний рівень аутичності в балах і проводити порівняння

кількісних показників протягом певного проміжку часу. Оцінювання дітей проводилось за

15 субшкалами: стосунки із людьми; здатність до наслідування; емоційно-перцептивні

процеси; моторна вправність; спроможність до адекватного використання предметів;

здатність до адаптаційних змін; порушення зорової перцепції; порушення смакової,

нюхової, тактильної перцепції; тривожні реакції та страхи; розвиток вербальної

комунікації; розвиток невербальної комунікації; загальний рівень активності дитини; роз-

виток та послідовність пізнавальної діяльності; загальне враження клініциста.

Результаты. При повторному оцінюванні дітей з аутизмом за шкалою CARS (на їх

останньому курсі реабілітації в МКВЛ) у 19 (61,3±8%) дітей мало місце «виражене чи

істотне покращення» при відсутності ознак аутизму чи наявності легких проявів порушень

загального розвитку, у 9 (29±5%)дітей – «незначне покращення» та збереження «легких

або помірних проявів», у 3 (9,7±3%) дітей– психічний стан залишався без значущих змін,

зберігалися «тяжкі прояви аутизму». У жодної дитини динаміка балів за шкалою CARS не

свідчила про погіршення клінічного стану. При підсумковій оцінці загальної динаміки

клінічного стану за шкалою CARS у 28 (90,3±9%) дітей при періодичній реабілітації за

методикою СІНР спостерігались позитивні зміни в вигляді зменшення вираженості

проявів аутизму.

61

Висновки. В результаті проведеної реабілітації по системі СІНР при порівняльній

оцінці за шкалою CARS була відмічена редукція аутистичної симптоматики у 90,3% дітей

з аутизмом, при цьому у жодної дитини не спостерігалось посилення проявів дезінтеграції

або ускладнень. Перспектива дослідження в подальшій, з врахуванням вимог науково-

доказової медицини, апробації і оцінці інтервенційного потенціалу СІНР для реабілітації

дітей з аутизмом.

ЗНАЧЕННЯ ВЕРТЕБРОГЕННОГО КОМПОНЕНТУ В ПАТОГЕНЕЗІ

ЦЕРЕБРАЛЬНИХ ПАРАЛІЧІВ

В. І. Козявкін

Міжнародна клініка відновного лікування, м. Трускавець

Дитячий церебральний параліч є однією з найпоширеніших причин дитячої

інвалідності. В світі існує багато підходів до лікування цього захворювання. Доволі широ-

ко відомі методи нейророзвиткового лікування Бобата, рефлекс-локомоції Войта,

кондуктивної педагогіки Петьо, динамічної пропріоцептивної корекції Семенової.

Останній часом появляється багато публікацій, спрямованих на вивчення

ефективності порівняно нових методів лікування. Жвавий інтерес викликають результати

застосування лікування обумовленого обмеженням (constraint induced treatment). Чисельні

дослідження вказують на ефективність цього методу, який стимулює компенсаторну

реорганізацію нервової системи. Немає одностайності думок стосовно покращення рухо-

вих функцій при тренування сили у пацієнтів з ДЦП. Є багато досліджень застосування

ботулінового токсину, інколи спонсорованих фармацевтичними компаніями. Дослідження

вказують, що при локальній спастиці він може ефективно понижувати тонус м’язів у

верхніх та нижніх кінцівках, проте докази стосовно функціональних покращень є проти-

речивими. Дослідники також вказують, що віддалені ефекти ботулінового токсину в

лікуванні дітей з дитячим церебральним паралічем ще далеко не доказані.

Ці реабілітаційні програми охоплюють різні напрямки корекції порушень

центральної нервової системи, але всі вони недооцінюють значення патологічного впливу

з боку суглобово- м’язового апарату, та особливо структур хребта, на подальший мотор-

ний та психічний розвиток дитини.

Ураження нервової системи супроводжується порушенням контролю за роботою

м’язів, порушенням їх тонусу, вторинними змінами зі сторони суглобів, трофічними

змінами. Ці явища доволі детально вивчені на м’язах та суглобах кінцівок. Проте хребту

62

людини, який налічує понад 100 суглобів та велику кількість м’язів приділялося недостат-

ньо уваги. Адже хребет є основною віссю людського організму, і в процесі філогенезу

навколо нього за сегментарно- метамерним принципом формувалися всі основні системи

організму.

При церебральних паралічах всі структури хребта, а особливо, суглоби, піддаються

вторинним змінам, порушуються їх рухові функції, формуються функціональні блокади

хребцево рухових сегментів (інша назва – вертебральні сублюксації – vertebral

subluxation). Згідно визначення ВООЗ, прийнятому в 2005 році вертебральна сублюксація

- це пошкодження чи дизфункція суглобу або рухового сегменту, при якому змінюється

співставлення поверхонь суглоба, цілісність руху та фізіологічна функція, але контакт між

суглобовими поверхнями залишається неураженим. По суті, це є функціональна категорія,

яка може впливати на біомеханічну та неврологічну цілісність. Слід зазначити, що це ви-

значення відрізняється від медичного визначення сублюксації, при якому сублюксація

трактується як структурне зміщення, видиме на статичних рентгенівських знимках.

Вертебральні сублюксації не обмежуються руховими порушеннями, вони викликають

цілу групу патологічних змін, які називаються вертебральний сублюксаційний комплекс

Цей комплекс, детально описаний Чарльзом Ланцом та Антонієм Роснером,

включає декілька компонентів – м’язовий, сполучно тканинний, судинний, неврологічний

та лімфатичний. Згідно цією моделі порушення рухів хребта викликають цілий комплекс

змін, які включають в першу чергу: неврологічні зміни (патологічну аферентацію), м’язові

зміни, зміни сухожилок і зв’язок, та судинні зміни. Ці порушення викликають у свою чер-

гу супутні запальні реакції, анатомічні та біохімічні зміни. Всі ці зміни взаємно посилю-

ють одна одну і формується патологічний порочний круг. Це ще більше сповільнює та

спотворює моторний розвиток дитини з церебральним паралічем.

Відновлення рухливості суглобів хребта сприяє усуненню вертебрального

сублюскаційного комплексу та ліквідує ті негативні впливи, які він має на організм люди-

ни. При цьому в організмі дитини формується новий функціональний стан, який

супроводжується нормалізацією м’язового тонусу, кровообігу, обміну речовин, трофіки

тканин, що в свою чергу відкриває нові функціональні можливості для подальшого мо-

торного та психo- мовного розвитку дитини. Власне на цих засадах і була побудована роз-

роблена нами методика полісегментарної біомеханічної корекції хребта, адаптована до

анатомо- фізіологічних особливостей дитячого організму та спрямована на усунення

функціональних блокад хребцево- рухових сегментів та відновлення нормальної

рухливості суглобів хребта. Корекція хребта проводиться після мануальної діагностики та

відповідної підготовки послідовно у всіх відділах хребта – поперековому, грудному та

63

шийному. У поперековому відділі маніпуляція проводиться одномоментно на всіх забло-

кованих сегментах, при цьому застосовується розроблена нами методика "ротації назад".

Корекція блокованих сегментів грудного відділу здійснюється спеціальними імпульсними

методиками послідовно згори донизу на фазі видиху. Корекція шийного відділу

здійснюється з застосуванням руху по складній траєкторії, який забезпечує одномоментий

вплив на заблоковані сегменти. При наявності блокад ілео-сакрального з’єднання застосо-

вуються імпульсні методики мобілізації. Паралельно використовуються спеціальні прий-

оми релаксації м’язів.

Методика біомеханічної корекції хребта стала основою формування цілісної

мультимодальної системи з застосуванням різнобічних методів впливу на пацієнта. Дія

одних методик доповнює та потенціює інші. Адже людський організм є складною

самоорганізованою системою, яка складається з багатьох підсистем, що мають свій запас

міцності та резерви самовідновлення і пластичності.

В процесі реабілітації, після нормалізації м'язового тонусу, збільшення об'єму ак-

тивних та пасивних рухів важливим завданням є використати досягнутий новий

функціональний стан для руйнування старих патологічних стереотипів та формуванню

нових правильних рухів.

Основний комплекс лікувальних заходів включає в себе поряд з біомеханічною

корекцією хребта також мобілізацію суглобів кінцівок, рефлексотерапію, мобілізуючу

гімнастику, спеціальну систему масажу, ритмічну гімнастику, апітерапію та

механотерапію.

Система інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації складається з двох підсистем –

підсистеми інтенсивної корекції, та підсистеми стабілізації та потенціювання ефекту.

Інтенсивна корекція проводиться в умовах реабілітаційного центру і триває протягом двох

тижнів. У період стабілізації та потенціювання ефекту лікування продовжується, згідно

рекомендацій, в домашніх умовах. Цей період триває 4-6-8 місяців, після чого проводить-

ся повторний курс інтенсивної корекції.

Висновки: Функціональні зміни зі сторони хребта у пацієнтів з церебральними

паралічами недостатньо вивчені. Усунення функціональних блокад та відновлення

рухливості хребта сприяє формуванню нового функціонального стану – нормалізації

м'язового тонусу, покращення мікроциркуляції та трофіки тканин. Новий функціональний

стан прискорює моторний та психічний розвиток та сприяє активації пластичних та ком-

пенсаторних можливостей організму. Біомеханічна корекція хребта стала основою форму-

вання інтегральної багатокомпонентої реабілітаційної системи.

64

РЕАБІЛІТАЦІЙНА КОМП’ЮТЕРНА ІГРОТЕРАПІЯ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ

ТАНЦЮВАЛЬНОГО КИЛИМКА

В.І. Козявкін, О.О. Качмар

Міжнародна клініка відновного лікування, м. Трускавець, Україна

Добре відомо, що відновлення рухових функцій залежить від пластичності нервової

системи, яку стимулює багаторазове повторення необхідних рухів, інтенсивність

тренувань та позитивна мотивація до тренувань.

Зацікавити дитину в процесі реабілітації, мотивувати її до активного включення в

процес фізичної реабілітації допомагають спеціально розроблені реабілітаційні

комп’ютерні ігри. Виконуючи ту чи іншу вправу, пацієнт одночасно грає в комп'ютерну

гру, яка мотивує його до тренування рухів, сприяє розвитку швидкості реакції,

координації і рівноваги.

Реабілітаційні ігри можуть застосовуватися як в умовах лікувального закладу, так і

вдома. Вони не потребують дороговартісного обладнання, а комп’ютер з доступом в

Інтернет є у більшості сімей.

Важливо, що всі реабілітаційні ігри мають можливість індивідуального налашту-

вання параметрів складності для кожного пацієнта у відповідності до його рівня моторно-

го розвитку. Адже ігрове тренування може бути ефективним лише при адекватній

складності завдань.

Для тренування рівноваги та крокових рухів розроблено реабілітаційні ігри, які ке-

руються через танцювальний мат. Танцювальний мат (Dance Mat) – це ігровий контролер

у вигляді килимка, розділеного на 9 секторів зі сенсором дотику у кожному з них. Для ке-

рування грою необхідно наступати ногою на відповідний сектор. Килимок можна вільно

придбати в інтернет магазинах комп’ютерних ігор.

Під час гри необхідно слідувати за зображенням на екрані та наступати на

відповідні квадрати на килимку. Танцювальний килимок широко використовується для

танцювальних ігор, проте, наявні у продажу ігри занадто складні для пацієнтів з руховими

порушеннями. Саме тому було розроблено ряд спеціальних реабілітаційних степ-гри для

неповносправних осіб.

65

Рис.1. Дитина з церебральним паралічем грає в компютерну гру на танцювальному

килимку

Метою даного дослідження було оцінити вплив домашніх занять спеціальними

комп’ютерними іграми із використанням танцювального килимка. Попереднє оцінювання

розроблених степ-ігор для тренування рівноваги проводили на п'яти пацієнтах з дитячими

церебральними паралічами, у віці 9-13 років. Більшість пацієнтів були віком 9-10 років,

переважно зі спастичним тетрапарезом та за моторним розвитком відповідали ІІ рівню за

GMFCS.

Усі пацієнти дали попередню згоду на участь у дослідженні. Реабілітаційні заняття

проводились вдома, усі учасники грали у спеціальні комп'ютерні ігри на танцювальному

килимку впродовж 2-х тижнів щоденно 15-20 хв. Реабілітаційні заняття передбачали

попередній детальний інструктаж батьків щодо правильності вихідних положень,

відповідності рухових дій та техніки безпеки під час проведення занять. Надавалась повна

технічна підтримка із відповідним обладнанням (танцювальний килимок).

Дослідження включало двох етапне обстеження: до застосування спеціальних

комп’ютерних ігор вдома та через 2 тижні після домашніх реабілітаційних занять. Оцінка

результатів застосування реабілітаційних ігор проводилася на основі аналізу даних

стабілометрії пацієнта, дитячої шкали рівноваги (Pediatric Balance Scale); тесту для визне-

чення функції ходьби «Вставай та йди» (“Up and go”); степ-тесту «4-квадрати» (“Four

Square step test”).

Результати оцінювання учасників при повторному обстеженні за зазначеними шка-

лами та тестами наведені в таблиці 1.

66

Таблиця 1

Результати оцінювання рівноваги у пацієнтів з церебральними паралічами

Дитяча

шкала рівноваги «Вставай та йди» «4-квадрати» Стабілометрія

Пацієнти до

після

різниця

до

після

різниця

до

після

різниця

до

після

різниця

НB 1 4 8 2 6 0 8 2 0 4

ЛA 2 3 0 2 8 3 5

ГE 7 9 1 2 2 0 2 1 2

СA 2 4 1 8 8 0

AI 3 3 9 0

Середнє 9 0.6 .6 0.4 ,2 2.2 4.2 2.4 1.8 4.6 8.6

Після двох тижнів щоденних тренувань вдома, спостерігалось значне покращення

рівноваги у чотирьох з п'яти пацієнтів. Результати оцінювання за Дитячою шкалою

рівноваги покращились в середньому на 1,6 бала; час виконання тесту «Вставай та йди»

знизився всередньому на 2,2 сек. Показники степ-тесту «4-квадрати» також знизились у

середньому на 1,8 секунди. За даними стабілометрії, площа стабілограми знизилася в се-

редньому на 4 бали під час курсу занять реабілітаційними іграми вдома.

Висновки:

Розроблені степ-ігри є корисним ігровим реабілітаційним компонентом для осіб з

руховими порушеннями. Попередні результати вказують на покращення рівноваги у хво-

рих з церебральними паралічами після курсу реабілітаційних ігор.

67

МЕДИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ АРТЕРІАЛЬНІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ, РЕЗИСТЕНТНІЙ

ДО ФАРМАКОЛОГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ

П.Ф. Колісник, С.П. Колісник, Р.А. Кравець, В.В. Хомовський, Я.В. Лученко

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, кафедра медичної

реабілітації та медико-соціальної експертизи

Гіпертонічна хвороба і симптоматичні артеріальні гіпертензії займають значне

місце в структурі серцево-судинних захворювань і призводять до збільшення смертності,

втрати працездатності, значних соціальних та економічних втрат.

Незважаючи на розроблені стратегії лікування артеріальної гіпертензії (АГ) лікарі

часто зустрічаються з проблемою медикаментозної резистентності. Це пояснюється тим,

що існує багато причин і патологічних станів, які призводять до підвищеного

артеріального тиску. Однією з таких причин є патологія шийного відділу хребта. Зокрема

в дослідженнях Колісника П.Ф. та Хомовського В.В. (2006 р.) виявлено кореляцію між

наявністю травмуючих елементів в шийних сегментах хребта і розвитком артеріальної

гіпертензії.

Було обстежено 125 хворих з резистентною до лікування АГ та порушеннями у

шийно-грудному відділі хребта. За клінічними ознаками, результатами соматоскопічних,

рентгенографічних та магнітно-резонансних досліджень у всіх пацієнтів була

підтверджена патологія хребта. У обстежених за допомогою рентгенографії та

соматоскопії були виявлені зміни фізіологічної форми шийного та грудного відділів хреб-

та. Частіше спостерігались: правобічна кривошия – 77 (61,6%) випадків, у 48 пацієнтів

(38,4%) – лівобічна, зменшення шийного лордозу – у 37 (29,6%) хворих, патологічний

кіфоз шийного відділу хребта – у 5 (4%) пацієнтів, правобічний сколіоз грудного відділу

хребта – 75 (60%), лівобічний – 49 (39,2%), гіпокіфоз – у 37 (29,6%), патологічний груд-

ний лордоз – у 3 (2,4%) осіб, гіперкіфоз – у 5 (4%) обстежених.

У хворих з рентгенологічними та МРТ ознаками остеохондрозу були виявлені

наступні травмуючі елементи: зміщення хребців (спонділолістези, ретролістези, дисторзії)

– у 56 (72,7%) випадках; крайові розростання тіл хребців та суглобових відростків – у 68

(88,3%) пацієнтів; зменшення висоти та ширини міжхребцевих отворів виявлені при

аналізі 71 (92,2%) рентгенограми шийного відділу хребта. При остеопорозі основними

травмуючими елементами були: відхилення кутів хребців (псевдоостеофіти), які виявлені

у 77 (97,5%) випадках; деформація суглобових та унковертебральних відростків – у 74

(93,7%); зміщення кісткової маси тіл хребців за рахунок компресійних змін – у 19 (24,1%);

зменшення ширини міжхребцевих отворів виявлено у 74 (93,7%) хворих; зміщення

68

хребців діагностовано у 26 (32,9%) випадках. Основними травмуючими елементами при

спондилоартрозі були деформовані суглобові відростки – у 73 (97,3%) пацієнтів; змен-

шення ширини міжхребцевих отворів – у 38 (50,6%); зміщення хребців – у 45 (60%) ви-

падках, зменшення ширини суглобової щілини – у 72 (96%) хворих.

У дослідженні також виявлено тісний кореляційний зв’язок між кількістю тригер-

них пунктів та середньою швидкістю кровонаповнення судин (r =-0,48). Такі зміни при-

зводять до погіршення мікроциркуляторних процесів у тканинах головного мозку і як

наслідок, відбувається підвищення систолічного (r =0,62) та діастолічного (r =0,52) АТ,

збільшується ЧСС (r =0,32). Відмічено обернені кореляційні зв’язки між наявністю

міофіксаційних блоків у сегменті С6-С7 та кількістю функціонуючих капілярів (r = -0,48).

Доведено, що деформація відростків Люшка призводить до безпосередньої

компресії хребтової артерії або подразнення шийних вегетативних сплетень і спричиняє

спазм хребтових артерій та інших судин головного мозку. Це підтверджують кореляційні

зв’язки між величиною патологічних деформацій унковертебральних відростків і середнь-

ою швидкістю кровотоку (Vcер.) у хребтових артеріях (r=-0,34), індексом опору (r = 0,57)

та загальним периферичним опором судин (r = 0,36). Виявлена пряма кореляція між

деформацією кутів тіл хребців С5, С6 та загальним периферичним опором судин (r = 0,36;

0,45), збільшення якого є однією з патогенетичних ланок АГ.

Слід вказати, що характерними ознаками вертеброгенної гіпертензії є: наявність

трьох груп скарг (вертебро-базилярні, вертебрологічні, вертеброкардіальні), патологічні

зміни шийного відділу хребта, підвищення АТ при статичному перевантаженні шийного

відділу хребта та загостренні вертебральної патології, наявність великої кількості тригер-

них пунктів у м’язах шийно-комірцевої зони, нормалізація АТ після вертебрологічного

лікування, резистентність АГ до дії антигіпертензивних препаратів.

Нами розроблена програма медичної реабілітації при артеріальній гіпертензії вер-

теброгенного походження. Ця програма включає корекцію порушень постави,

лікувальний вплив на первинні травмуючі елементи (остеофіти, псевдоостеофіти,

зміщення хребців, зміщення кісткової маси, гемартрози, набряк, запальний процес) та

вторинні травмуючі елементи (тригерні пункти, тонельні синдроми) шляхом проведення

гідрокортизон-новокаїновиї інфільтрацій ділянок осифікацій та тригерних пунктів у

м’язах шийно-комірцевої зони. Після корекції змін у шийних сегментах обов’язково при-

значалась лікувальна фізкультура в тракційно-тренуючому режимі, яка призводить до по-

зитивних змін не тільки на соматичному, але й на системному, органному, тканинному,

біофізичному, біохімічному та інформаційно-енергетичному рівнях.

69

Отже, багаторівнева медична реабілітація, як частина лікувального процесу, по-

винна застосовуватись при артеріальній гіпертензії, особливо в випадках резистентності

до фармакотерапії і повинна включати корекцію патологічних змін на соматичному,

біохімічному, тканинному, системному, органному, біофізичному та інформаційно-

енергетичному рівнях.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ФОТОННИХ АПАРАТІВ « БАРВА-ЦНС» ТА

«БАРВА-КОМІРЕЦЬ» В КОМПЛЕКСІ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЛІКУВАННЯ

У ВІДДІЛЕННІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З ЦЕРЕБРОВАСКУЛЯРНОЮ

ПАТОЛОГІЄЮ В «САНАТОРІЇ «МИРГОРОД»

Н.А.Кочерга, М.М. Самойлік, Н.О. Бутенко

Санаторії «Миргород»

В основу лікувальної дії фотонних апаратів закладено вплив світла видимого та

інфрачервоного діапазонів збільшувати енергетичну активність клітинних мембран,

приводити в дію регенеративні процеси, збільшувати засвоєння кисню тканинами,

стимулювати утворення АТФ в мітохондріях.

Метою наших досліджень було вивчення впливу фото -та хромотерапії ( ап. «Барва

ЦНС» та «Барва-комірець») в поєднанні з традиційним санаторно-курортним лікуванням

на хворих цереброваскулярною патологією (ЦВП). Хворим були зроблені поглиблені

клініко-лабораторні та функціональні обстеження (клінічний та біохімічний аналіз крові з

визначенням холестерину, тригліцеридів, протромбінового індексу та фібриногену, ЕКГ,

доплерографію судин головного мозку).

22 хворим з ЦВП основної групи була проведена терапія по стандартам санаторно-

курортного лікування даної патології в комплексі з фото- та хромотерапією. Контрольну

групу склали 23 хворих, які отримали санаторно- курортне лікування (дієтотерапія, ЛФК,

масаж, рефлексотерапія, апаратна фізіотерапія, синглетно-киснева терапія). Оцінка

ефективності лікування проводилась за такими показниками: рівень артеріального тиску,

дані біохімічного аналізу крові, результатами доплерографії судин головного мозку,

поліпшення загального соматичного стану з використанням індексу Бартеля.

При оцінюванні ефективності лікування основної групи встановлено, що у 87 %

хворих нормалізувався рівень протромбіну, фібриногену, холестерину; позитивні дані

доплерографії у 89 % хворих, зниження індексу Бартеля – у 87 % хворих. В контрольній

групі ці показники становили відповідно : 67 %, 72 %, 76 %.

70

Світло видимого та інфрачервоного діапазонів спектра має протизапальну, зажив-

ляючу та знеболюючу дію, нормалізує роботу регуляторних систем організму людини:

імунної, ендокринної та центральної нервової. Під впливом світла відновлюються

реологічні показники крові, активізується мікроциркуляція крові та лімфи в зоні

опромінення, що дозволяє більш ефективно використовувати лікарські препарати, змен-

шуючи їх дозу.

Таким чином використання фото і хромотерапії в комплексному санаторно-

курортному лікуванні хворих ЦВП ефективне і доцільне.

ВОЗМОЖНОСТИ ТЕРМОГРАФИИ В ОЦЕНКЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ

КОМПЛЕКСНОГО ЛЕЧЕНИЯ ДЕГЕНЕРАТИВНО-ДИСТРОФИЧЕСКИХ

ЗАБОЛЕВАНИЙ СУСТАВОВ И ПОЗВОНОЧНИКА С ВКЛЮЧЕНИЕМ

СОВРЕМЕННЫХ СОЧЕТАННЫХ МЕТОДОВ ФИЗИОТЕРАПИИ

В.Г.Крючок

Белорусский государственный медицинский университет, г. Минск, Республика Беларусь

Резюме. В работе определён потенциал термографии в диагностике сосудистых на-

рушений по выявлению локализации и определению степени термоасимметрий при оценке

состояния пациентов с коксартрозом ΙΙ-ΙΙΙ степени на фоне остеохондроза поясничного от-

дела позвоночника. Отражены возможности метода в мониторинге эффективности физио-

терапевтического лечения этих заболеваний по динамике восстановления термографиче-

ских температурных характеристик патологических очагов. На основании динамического

анализа данных термограмм установлена сравнительно большая действенность гидромаг-

нитотерапии как физиотерапевтического компонента комплексного лечения коксартроза и

остеохондроза (p≤0,05).

Ключевые слова: термография, гидромагнитотерапия, «АкваСПОК», коксартроз, ос-

теохондроз.

Введение. Медицинская инфракрасная термография – широко известный метод об-

следования пациентов с помощью специального оптического прибора – тепловизора, позво-

ляющего регистрировать собственное тепловое излучение живых объектов и преобразовы-

вать его в видимые термограммы, качественно и количественно отображающие распределе-

ние температуры на поверхности тела [1, 2].

Температура поверхности тела зависит от трёх основных факторов: особенностей вас-

куляризации, уровня метаболических процессов и различий в теплопроводимости. Локаль-

71

ные изменения кровотока играют основную роль в колебаниях температуры человеческого

тела, выявляемых данным методом. В сочетании с другими методами исследования термо-

графия позволяет определить локализацию и степень дефекта кровообращения [3].

Нарушение гемодинамики в виде венозного стаза, ухудшения артериального притока,

патологических изменений на уровне микроциркуляторного русла приводит к изменению

температуры тканей. Современная инфракрасная термография с точностью до 0,01 ° С оце-

нивает неоднородность распределения температуры на поверхности тела, отражающую со-

стояние внутренних структур организма, обладая способностью указывать на анатомиче-

скую область патологических изменений еще до появления клинической симптоматики, оп-

ределять активность и характер протекающих процессов. Термография также позволяет

следить за динамикой патологического процесса и объективно оценивать совокупность

клинических проявлений [2, 3, 4].

В норме распределение температурной активности одинаковых участков тела строго

равномерно. Тепловидение является методом, позволяющим получить наиболее полное

представление о термотопографии исследуемых зон, поэтому сущность медицинской тер-

мографии сводится к выявлению, локализации и определению степени термоасимметрий и

их клинической оценке. Достоверность результатов тепловизионного исследования доста-

точно высока, оно не травматично, безболезненно и безвредно, дает информацию не только

об органических, но и функциональных нарушениях кровообращения и не имеет противо-

показаний [4, 5].

Тепловидение в комплексе с клиническими, нейрофизиологическими и биохимиче-

скими исследованиями — весьма ценный метод при распознавании механизмов заболева-

ний опорно-двигательного аппарата и центральной нервной системы. Термография помога-

ет определить состояние компенсаторных возможностей кровообращения и может быть ис-

пользована в диагностике и контроле за эффективностью терапии дегенеративно-

дистрофических заболеваний позвоночника и суставов (в частности, остеохондроза и кок-

сартоза) [6]. Также литературные данные позволили сделать вывод о том, что инфракрасная

термография является значимым диагностическим тестом вегетативно-сосудистых измене-

ний и может быть использована для определения результативности физиотерапевтических

методов лечения ввиду возможности мониторинга динамики патологического процесса и

объективного сопровождения наблюдаемой у пациента совокупности клинических прояв-

лений [1].

Такие физиотерапевтические воздействия, как гидротерапия, фототерапия, магнито-

терапия, ультразвук, теплолечение стандартно являются обязательным компонентом ком-

плексной терапии коксартроза и остеохондроза благодаря своим выраженным противо-

72

воспалительным, обезболивающим, спазмолитическим, трофическим эффектам [7, 8, 9]. С

возникновением новых сочетанных методов физиотерапии, в частности таких, как гидро-

магнитотерапия с использованием современного аппарата отечественного производства

«АкваСПОК», появилась возможность не только добиться значительного клинического

улучшения благодаря взаимоусилению и взаимопотенцированию эффектов низкочастот-

ного импульсного магнитного поля и лечебных ванн, но и уменьшить нагрузку на орга-

низм, сократить время и расходы на лечение благодаря замене одним методом сразу не-

скольких других, используемых традиционно [10].

Цель работы: изучить диагностические возможности термографии в оценке состоя-

ния пациентов с коксартрозом ΙΙ-ΙΙΙ степени на фоне остеохондроза поясничного отдела по-

звоночника и определении эффективности их комплексного лечения с включением нового

сочетанного метода физиотерапии - гидромагнитотерапии.

Материалы и методы. Термографическое исследование с использованием порта-

тивного компьютерного термографа ИРТИС – 2000М провели у 53 пациентов травматоло-

гического отделения 11-ой городской клинической больницы г. Минска, страдающих кок-

сартрозом ΙΙ-ΙΙΙ степени с односторонней локализацией процесса на фоне сопутствующего

остеохондроза поясничного отдела позвоночника. Группа обследованных представлена 34

мужчинами (0,61) и 19 женщинами (0,39) средним возрастом 57,26 ±4,46 лет, со средней

продолжительностью основного заболевания 5,57±4,22 года.

28 пациентов с целью активизации регионарного кровообращения, дегидратации и

миорелаксации, купирования явлений воспалительного и болевого характера в комплексе

лечения получали процедуры гидромагнитотерапии с применением аппарата «АкваС-

ПОК», 25 человек принимали физиотерапевтическое лечение по стандартной схеме. Обе

группы пациентов сопоставимы по половозрастному составу, тяжести и длительности ос-

новного заболевания, наличию сопутствующей патологии.

Всем пациентам в положении стоя на расстоянии 0,5-0,7 м от термографической ка-

меры выполняли стандартные термометрические исследования в области проявлений ос-

новного и сопутствующего патологических процессов до и после соответствующего курса

физиотерапии, а при использовании в комплексе лечения аппарата «АкваСПОК» - также

до и после процедуры гидромагнитотерапии. Инфракрасную термографию осуществляли

в первой половине дня (время наиболее низкой суточной температуры тела) в помещении

с экранированными источниками тепла, закрытыми окнами и дверями, температурой 18-

210С и влажностью воздуха 40-60%, с предшествующим отдыхом обнажённого пациента в

комфортной обстановке в течение 15-20 минут и без предварительного приёма пищи и то-

низирующих напитков.

73

Статистический анализ данных провели с помощью программы STATISTICA 10.0.

Для оценки достоверности различий, полученных при проведении термографии в опытной

и контрольной группах, использовали критерий Хи-квадрат.

Результаты и обсуждение. До начала соответствующего курса терапии на термо-

граммах у всех пациентов наблюдали термоасимметрию различной степени выраженности

на стороне патологического процесса (до 1,5-2,0°С по сравнению со здоровой стороной).

Отмечали преимущественно гипотермию в области пораженных суставов и отделов позво-

ночника, что свидетельствовало о нарушении микроциркуляции в этих зонах (рисунок 1).

Рисунок 1 – распределение зон гипотермии над патологическими очагами у пациентки

с правосторонним коксартрозом ΙΙ-ΙΙΙ степени на фоне поясничного остеохондроза.

С другой стороны, при наличии воспалительных явлений при коксартрозе присутст-

вовала местная гипертермия за счёт отёка, а проявление корешкового синдрома при остео-

хондрозе характеризовала паравертебральная гипертермия (0,6-1,0°С) и гипотермия на пе-

риферии по ходу корешка соответствующего нерва.

На 4-6 сутки у 11 из 28 пациентов опытной группы (0,4) и у 6 из 25 пациентов кон-

трольной группы (0,24) наблюдали повышение температуры в областях с патологическими

изменениями (p<0,05, нулевая гипотеза о том, что различия в группах статистически незна-

74

чимы, отвергнута, ее вероятность менее 5%). К концу курса комплексной терапии у 25 из 28

(0,9) и у 17 из 25 (0,7) пациентов соответственно отметили приближение температуры пато-

логических очагов к температуре на здоровых симметричных участках тела (p≤0,05, нулевая

гипотеза о том, что различия в группах статистически незначимы, отвергнута, ее вероят-

ность менее либо равна 5%) (таблица 1).

Таблица 1 – динамика восстановления температурных характеристик патологиче-

ских очагов.

Нивелирование термоасимметрии Опытная группа Контрольная группа

На 4-6 сутки 11/28 пациентов (0,4) 6/ 25 пациентов (0,24)

После курса физиотерапии 25/ 28 пациентов (0,9) 17/ 25 пациентов (0,7)

При исследовании, выполняемом до и после проведения непосредственно процеду-

ры гидромагнитотерапии, у всех 28-ми пациентов определили переход гипотермии в ги-

пертермию с последующим приближением термографического рисунка пораженных зон к

норме. При осуществлении термографии у пациентов в стадии обострения коксартроза и

остеохондроза с наличием явлений воспалительного характера и соответствующей термо-

графической картиной, после получения сеанса «АкваСПОК» наблюдали смену гипертер-

мии гипотермией у всех обследованных, что свидетельствовало об уменьшении реакции

воспаления в пораженных зонах (рисунок 2).

Рисунок 2 – термографическая картина до и после процедуры гидромагнитотерапии

у пациента с правосторонним коксартрозом ΙΙ-ΙΙΙ степени на фоне обострения поясничного

остеохондроза с корешковым синдромом

75

Заключение. Результаты наблюдений позволили сделать заключение о том, что:

1.Термография является ценным методом диагностики сосудистых нарушений и

может быть использована как для выявления дефектов кровообращения, так и для контро-

ля эффективности физиотерапевтического лечения остеоартроза и остеохондроза пояс-

ничного отдела позвоночника.

2.Новый сочетанный физиотерапевтический метод – гидромагнитотерапия от аппа-

рата «АкваСПОК» - способствует скорейшей и более выраженной динамике восстановле-

ния температурных характеристик патологических очагов при коксартрозе и остеохондро-

зе поясничного отдела позвоночника. При соответствующей корреляции с клинической

картиной заболевания это может свидетельствовать о большей терапевтической эффек-

тивности применения гидромагнитотерапии в комплексе лечения остеоартроза тазобед-

ренного сустава и остеохондроза по сравнению со стандартным физиотерапевтическим

подходом.

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПІСЛЯ АМПУТАЦІЇ КІНЦІВОК У ПОСТРАЖДАЛИХ

ВНАСЛІДОК БОЙОВОЇ ТРАВМИ

І.В. Кулешова, Т.В. Заморський

Центральний клінічний госпіталь державної прикордонної служби України, м. Київ

Постановка проблеми.У структурі втрат у сучасних локальних війнах одне з

провідних місць (52 – 66%) належить пораненням кінцівок. З цього числа 6 – 8% випадків

супроводжуються травматичною ампутацією або ж операціями ампутації на різних етапах

надання медичної допомоги [1, 2]. Застосування адекватних засобів фізичної реабілітації

для осіб з ампутацією кінцівок є одним з провідних чинників, що визначають загальну

ефективність відновлювального лікування цього контингенту.

Мета дослідження – на підставі аналізу сучасної літератури визначитиособливості

проведення фізичної реабілітації після ампутацій внаслідок бойових поранень.

Методи дослідження: аналіз і узагальнення даних літератури.

Результати дослідження. У роботах вітчизняних та закордонних авторів надано

клініко-фізіологічне обґрунтування застосуванню різноманітних засобів реабілітації при

ампутаціях кінцівок, сформовано методичні підходи до побудови програм реабілітації.

Проте проблема відновлення постраждалих внаслідок саме бойових дій в літературі

висвітлена недостатньо. Функціонально-анатомічні особливості кукси після бойових по-

ранень обумовлені попереднім характером ампутацій після поранення, і, як наслідок, ви-

сокою частотою вад кукси. Тому первинне протезування постраждалих внаслідок бойової

76

травми завжди є складним та атиповим, що обумовлює необхідність суворо

індивідуалізованого підходу до побудови програм реабілітації на цьому етапі з урахуван-

ням всіх наявних та можливих ускладнень [2]. Оскільки у постраждалих внаслідок бойо-

вих дій інвалідність встановлюють у працездатному віці, слід також враховувати високу

мотивацію їх до реінтеграції в суспільство та значну увагу приділяти підвищенню

ефективності реабілітації на етапі навчання користування протезом. Також даний контин-

гент хворих потребує надання психологічної допомоги, що має стати невід’ємною части-

ною комплексної реабілітації на всіх етапах.

Висновки:процес відновлення постраждалих внаслідок бойових дій має свої

особливості, як необхідно враховувати при побудові програм фізичної реабілітації.

НОВІТНІ ПІДХОДИ ДО ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНУ

ХВОРОБУ СЕРЦЯ.

Т.В. Куртян

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, м.Київ

Захворюванням серцево-судинної системи, серед яких ведучу роль займає ішемічна

хвороба серця (ІХС), приділяється постійна увага клініцистів у зв′язку з важливим про-

гностичним значенням в плані розвитку коронарних катастроф, особливо у молодому віці.

Згідно рекомендацій Європейського товариства кардіологів основною стратегією

профілактики та лікування серцево-судинних захворювань є зниження ступеня сумарного

кардіоваскулярного ризику. Надзвичайно актуальною проблемою на теперішній час

залишається підбір адекватної методики фізичної реабілітації на амбулаторно-

поліклінічному етапі відновного лікування хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) з ви-

користанням конкретної форми та методу контролю впливу фізичного навантаження на

організм.

Нами обстежено 65 хворих на ІХС, стабільну стенокардію напруги І-ІІ ФК, віком від

32 до 60 років. Всі пацієнти приймали малат цитруліну в дозі 2г 3 рази на добу. І групу

становили хворі, які приймали тільки малат цитруліну, ІІ групу – хворі, яким додатково

проводився стандартний комплекс лікувальної гімнастики, ІІІ групу – хворі, яким на фоні

прийому препарату проводилось велотренування за розробленою нами методикою.

Після проведеного лікування за результатами велоергометрії показники досягнутої

потужності навантаження збільшилися у ІІ групі на 23,7% та у ІІІ групі - на 25,7%, без

вірогідних змін у І групі. Тривалість роботи на велоергометрі збільшилась на 34,5% у І

групі, у ІІ групі на 42,8 % і на 39,6% у ІІІ групі, а толерантність до фізичного

77

навантаження зросла відповідно на 42,9%, 35,7% та 38,9%, що підтверджує формування

механізмів регуляції роботи серця, синхронизації та оптимізації діяльності м′язової,

серцево-судинної та дихальної систем. Загальний об’єм виконаної роботи збільшився на

47,6% в І групі, на 52,2% у ІІ групі та на 61,5% у ІІІ групі.

Отже, використання розробленого індивідуалізованого методу велотренування в

поєднані з прийомом малату цитруліну призводить до вірогідного покращання показників

досягнутої потужності навантаження (р<0,001), тривалості роботи (р<0,001), загального

об′єму виконаної роботи (р<0,001) і толерантності до фізичного навантаження (р<0,001),

що свідчить про оптимізацію коронарного кровообігу, покращання біоенергетичного

обміну в міокарді та виведення продуктів метаболізму.

ОБҐРУНТУВАННЯ КРИТЕРІЇВ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ НЕІНТЕНСИВНОЇ

ОЛУЖНЮЮЧОЇ ТЕРАПІЇ ПРИ ХРОНІЧНІЙ ПАТОЛОГІЇ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ

І.С. Лемко, М.О. Гайсак, О.П. Голубка, В.Г. Малиновська, М.М. Ляхова, О.О. Талайло



Особливістю хронічної стадії метаболічного ацидозу (МА) при патології органів

травлення є її тривалий клінічно безсимптомний перебіг, тому цей стан виявляється лише

цілеспрямованими лабораторними дослідженнями. Іншою особливістю латентного МА є

зворотність процесу під впливом олужнюючої терапії. Тому раннє виявлення та превен-

тивне лікування МА дозволяє усунути функціональну недостатність механізмів

компенсації, припинити прогресування метаболічної інтоксикації і запобігти розвитку її

соматичної стадії.

З метою визначення критеріїв оцінки ефективності олужнюючої терапії із застосу-

ванням питного прийому природних мінеральних вод (МВ) досліджені особливості пору-

шень головних механізмів компенсації хронічного МА при патології органів травлення у

63 хворих (віком від 30 до 65 років, з них 12 чоловіків, 51 жінка). Досліджені частота та

характер основних показників ацидогенезу шляхом визначення рН, величини титраційної

кислотності сечі, екскреції амонію та коливання цих показників в різні періоди травлення

– натще та після харчового навантаження. Встановлено, що стійко кисла реакція сечі про-

тягом досліджуваного періоду (< 6,0) з відсутністю коливань протягом травного циклу ви-

явлена у 41,3 % обстежених, коливання рН в лужному діапазоні – у 10 пацієнтів (15,8 %).

Фізіологічний діапазон добових коливань рН (від 4,0 до 7,5), що відповідає ефективній

78

участі нирок у підтриманні кислотно-лужної рівноваги, спостерігався у третини обстеже-

них (31,7%), однак навіть в цій групі переважали кислі показники сечі.

Про активацію амоніогенезу - головного механізму компенсації МА - свідчать

зміни концентрації амонію крові та його екскреції з сечею. Навіть в ремісії захворювання,

рівень амонію в крові наближався до верхньої межі норми у 37,5% пацієнтів, що свідчить

про неповну функціональну спроможність детоксикаційної функції печінки та

підтверджується лінійною кореляційною залежністю між рівнем амонію та маркерів

ендогенної інтоксикації - ароматичної і гідрофобної фракцій середньомолекулярних

пептидів МСМ280 і МСМ254 (r=+0,43 та +0,31 відповідно). У третини пацієнтів (30,6%) ви-

явлено посилення сечової екскреції амонію (вище 60,0 ммоль/л). Виявлений також чіткий

кореляційний зв’язок (ρ=0,9) між рівнем амонію і рН сечі: рівень амонію становив

57,6±4,8 ммоль/л при переважно кислих значеннях рН та 33,6±3,9 ммоль/л - при коливан-

нях рН в межах лужних значень, (Р<0,05).

Така ж кореляційна залежність виявлена між рівнем екскреції амонію та величиною

титраційної кислотності сечі (ТКС). При цьому високі та наближені до верхньої межі

норми значення ТКС (більше 0,75 ммоль/л), які свідчать про порушення рівноваги кислого

(шлунковий сік) та лужних травних секретів (жовч, панкреатичний та кишковий секрети)

в бік переважання кислого секрету, спостерігались у 54,5 % пацієнтів.

Отже, при хронічній патології органів травлення спостерігаються різні рівні пору-

шень механізмів компенсації МА, головними з яких є збільшення екскреції амонію та тит-

рованих кислот, а також звуження діапазону добових коливань рН сечі. Динаміка цих

показників під впливом питного застосування природних МВ вод з різним рівнем

гідрокарбонатів (1350 мг/дм3, 3250 мг/дм3) в комплексному лікуванні хворих з поєднаною

патологією органів травлення свідчить про однонаправлений олужнюючий ефект, харак-

терний для всіх вод даного типу, виразність якого лінійно залежала від вираженості бу-

ферних властивостей МВ.

Розроблені лабораторні показники є важливими критеріями раннього виявлення

субклінічних форм МА та оцінки ефективності олужнюючої терапії. Методики

неінвазивні, прості у виконанні, не потребують високовартісного обладнання та реактивів,

можуть виконуватись в умовах лабораторій різних рівнів.

79

ТЕРМАЛЬНІ ВОДИ ЗАКАРПАТТЯ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЛІКУВАЛЬНО-

ОЗДОРОВЧОГО ВИКОРИСТАННЯ

І.С. Лемко, М.О. Гайсак, 1Б.М. Фекийшгазі, 1А.Г. Манкович

ДУ «Науково-практичний медичний центр "Реабілітація" МОЗ України», м.Ужгород;

1ДП Гідрогеологічна режимно-експлуатаційна станція ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»

Термальні мінеральні води (МВ), маючи багатовікову історію та традиції застосу-

вання, набувають все більшої популярності в сучасних технологіях відновлювального

лікування та оздоровлення. Термалізм сьогодні розглядається як доповнююча терапія, яка

застосовується для зменшення тяжкості перебігу захворювань і залежності від ліків, що

значною мірою сприяє покращенню якості життя пацієнтів.

В більшості випадків родовища термальних МВ характерні для гірських

місцевостей, де ще в недалекому минулому діяли вулкани. На Україні такими регіонами є

Крим і Закарпаття.

На Закарпатті розвідано близько 20 родовищ термальних МВ - субтермальних (Т

20-370С), термальних (Т 37-420С) та високотермальних (Т>420С), всього до 80 водопроявів

мінеральних вод та розсолів. Застосування цих вод з метою лікування і оздоровлення є

надзвичайно перспективним, особливо враховуючи сучасні тенденції розвитку туристич-

но-рекреаційної галузі. Найбільшу цінність мають термальні МВ, які не потребують ні

охолодження, ні додаткового підігріву. Водопрояви цих вод зустрічаються практично у

кожному районі Закарпаття, найбільша кількість – в Ужгородському, Берегівському,

Іршавському, Тячівському, Виноградівському районах.

Лікувальний вплив термальних МВ – складний, багатокомпонентний процес

поєднання місцевих і загальних ефектів, об’єднаних спільними закономірностями дії.

Основні патогенетичні ефекти механізму лікувальної дії термальної МВ – термічний,

механічний, резорбтивний, елімінаційний. Через ці механізми відбувається Нормалізація

структурно-пластичного гомеостазу, тобто включаються реакції відновлення з наступною

нормалізацією функцій і структури органів і тканин. Хімічним складом МВ визначаються

диференційовані показання до їх призначення.

Особливості хімічного складу термальних вод Закарпаття:

• загальна мінералізація коливається у великих межах - від низької до розсолів;

• різною є газова складова (азотно-метанові, вуглекислі);

• в аніонному складі переважають хлориди, однак наявні і гідрокарбонати;

80

• особливістю складу багатьох родовищ термальних вод є незвичайно високий рівень

кремнієвої кислоти (100-230 мг/л), який не зустрічається в інших регіонах України;

• великою перевагою кремнистих терм Закарпаття є можливість їх питного застосування;

• в термальних водах (розсолах) родовищ Велятинського, Латорицького, Боржавського,

Шаянського, Теплиця наявні в бальнеологічно значимих концентраціях йод та бром.

Наявність потужного бальнеологічного потенціалу термальних МВ області і пози-

тивний досвід термалізму зумовлює можливість активного розвитку і широкого впровад-

ження методів бальнеологічного лікування і профілактики на базі Закарпатських родовищ

термальних МВ. На даний час спостерігається активізація лікувально-оздоровчого вико-

ристання потенціалу термальних родовищ Закарпаття. Зокрема, це стосується родовищ

Нижньосолотвинського, Велятинського, Теплиця, Берегівського, Косоньського. Водночас

сьогоднішній рівень застосування термальних МВ в Закарпатті відповідає переважно оз-

доровчим та розважальним послугам, а рівень доказовості лікувальних ефектів їх застосу-

вання потребують подальшого розвитку і інтеграції термальної бальнеотерапії, як одного з

ефективних методів відновлювальної медицини в загальнолікувальну систему із забезпе-

ченням міжвідомчої наступності.

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ІМУНОРЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З РЕЦИДИВУЮЧИМИ

БРОНХІТАМИ

О.І. Лемко, В.М. Фецьо, М.І. Попадинець, Т.І. Кополовець


України», м. Ужгород

Гострі і рецидивуючі бронхо-легеневі захворювання займають провідне місце в

структурі патології дитячого віку, а в подальшому можуть стати одним із основних

факторів ранньої інвалідизації, що і визначає їх соціально - економічне значення. Слід

відмітити, що розвиток рецидивуючих захворювань бронхо-легеневої системи

асоціюється із зниженням імунної резистентності дітей, що визначає тактику введення

таких пацієнтів і актуальність застосування засобів імунореабілітації. Ключовою ланкою

протиінфекційного захисту є стан його неспецифічних механізмів, зокрема, фагоцитозу

нейтрофілів і моноцитів, який забезпечує першу лінію захисту, а функціональний стан

моноцитів та дендритних клітин визначає й здійснення адекватних антигенпрезентуючих

процесів. Особливо чутливими ці зміни можуть бути у дітей, оскільки функціональне

становлення імунної системи у них не завершено.

81

Метою роботи було вивчення особливостей змін неспецифічної резистентності у

дітей з рецидивуючими бронхітами поза гострим періодом та можливості їх корекції в

процесі комплексного відновлювального лікування з використанням штучних

аерозольних середовищ кам’яної солі – галоаерозольтерапії.

Обстежено 43 дітей з рецидивуючими бронхітами, які проходили курс лікування в

клініці ДУ НПМЦ «Реабілітація», віком від 6 до 11 років. Комплекс лікування включав

режим дня, дієту, з урахуванням переносимості продуктів, ранкову гімнастику, курс

галоаерозольтерапії (14 процедур) та синглентно-кисневої терапії, яка проводилась

шляхом вживання кисневої пінки, отриманої за допомогою апарату МІТ-С, на основі

кореня солодки та яблучного соку (12 процедур).

Стан неспецифічного захисту визначали за фагоцитарною активністю нейтрофілів

(ФАН) і моноцитів (ФАМ), фагоцитарним числом (ФЧН та ФЧМ відповідно) та

функціонально-метаболічною активністю нейтрофілів в НСТ-тесті спонтанному та

стимульованому циклофероном з розрахунком функціонального резерву нейтрофілів

(ФР), а також за вмістом мієлопероксидази (МПО) та лізосомальних катіонних білків

(ЛКБ) в нейтрофілах.

До лікування відмічалось зниження більшості досліджуваних показників, причому

пригнічення поглинальних властивостей моноцитів було більш вираженим, і

підтверджувалось зменшенням величини ФЧМ. Стан функціонально-метаболічної

активності нейтрофілів у дітей з даною патологією свідчить про виражену недостатність

резервів реагування нейтрофілів за даними НСТ-тесту та пригнічення киснево-залежних і

киснево-незалежних механізмів елімінації бактерій.

Після застосування комплексного відновлювального лікування, відмічено

покращення поглинальних властивостей нейтрофілів і моноцитів, однак величина ФАМ

залишалась нижче рівню контрольної групи практично здорових дітей. Відмічено також

нормалізацію кількості формазан-позитивних клітин в спонтанному НСТ-тесті та

покращення внутріклітинних мікробоцитних властивостей нейтрофілів, однак

повноцінного відновлення ФР не спостерігалось. Дані зміни свідчить, що комплексне

відновлювальне лікування веде до підвищення протиінфекційного захисту дітей з

рецидивуючими бронхітами, сприяє відновленню захисних імунних механізмів дитячого

організму та є основою попередження прогресування бронхо-легеневої патології.

82

ВОЗМОЖНОСТИ ПРИМЕНЕНИЯ МЕТОДА КИНЕЗИОТЕЙПИРОВАНИЯ В

РЕАБИЛИТАЦИИ ЗАБОЛЕВАНИЙ И ТРАВМ ОПОРНО-ДВИГАТЕЛЬНОГО

АППАРАТА

О.С. Малецкая, В.Г. Крючок

УО «Белорусский государственный медицинский университет» г. Минск

Статья посвящена возможности применения метода кинезиотейпирования, исходя

из основных эффектов, механизма действия, возможности сочетания с другими средства-

ми лечения и профилактики травм и заболеваний опорно–двигательного аппарата в про-

цессе реабилитации.

Ключевые слова: кинезиотейпирование, активация микроциркуляции, уменьшение

болевого синдрома, восстановление функциональной активности мышц, нормализация

функции суставов.

Борьба с последствиями болезни или травмы - это работа, которая требует от паци-

ента терпения и упорства, а от медицинских работников – специальных навыков, реабили-

тационного оборудования, тренажеров и другой аппаратуры. Один из самых главных сек-

ретов успешной реабилитации – умелое сочетание новых и классических методик.

К одному из новых средств медицинской реабилитации можно отнести метод кине-

зиотейпирования, который предложен в 1973 году японским врачом мануальным терапев-

том Кензо Касе, и уже с 1988 года активно используется во многих странах мира. Область

применения метода довольно широкая – это спортивная медицина, реабилитация, заболе-

вания и травмы опорно-двигательного аппарата, ортопедия, косметология.

Практика применения кинезиотейпирования показала, что данный метод наиболее

востребован при заболеваниях позвоночника и травмах опорно-двигательного аппарата.

Метод быстро приобрел популярность у пациентов и медработников из-за своей просто-

ты, эффективности, доступности и экономичности.

В основе метода лежит использование тейпов, которые представляют собой эла-

стичные ленты, изготовленные из высококачественного хлопка и покрытые гипоаллерген-

ным водостойким клеящим гелем на акриловой основе. Эластические свойства тейпов

приближены к эластическим параметрам кожи. Хлопковая основа не препятствует дыха-

нию кожи и испарению с ее поверхности, эти свойства позволяют использовать тейпы в

сочетании с бальнеолечением, посещением бассейна, а также оставлять наклеенными на

кожу до пяти суток [1], не препятствуя проведению гигиенических процедур.

Методика достаточно проста для освоения, но существуют базовые принципы, за-

ключающиеся в хорошем знании функциональной анатомии, патогенезе болезни и прове-

83

дении функциональных тестов, которые должны быть освоены специалистом. По инст-

рукции применять метод в любом лечебном учреждении на территории Республики Бела-

русь имеет право врач, инструктор ЛФК и массажист, прошедшие специальные курсы [1].

В основе лечебного действия кинезиотейпов лежат следующие эффекты: активация

микроциркуляции в коже и подкожной клетчатке, уменьшение болевого синдрома, вос-

становление функциональной активности мышц, нормализация функции суставов и сег-

ментарное влияние на внутренние органы. Целью данных эффектов является создание

благоприятных условий для саногенетических процессов в тканях [2].

Рассмотрим влияние кинезиотейпирования на патогенез некоторых синдромов. Оп-

тимизация микроциркуляции: нормальная микроциркуляция в значительной степени оп-

ределяется состоянием соединительной ткани и межклеточного вещества (синонимы:

межклеточный матрикс, основное вещество, базовая система Пишенгера). Данные струк-

туры играют ведущую роль в осуществлении метаболизма и выполняют трофическую,

пластическую, защитную и механическую функции. Являясь внутренней средой организ-

ма вместе с проходящими в ней кровеносными и лимфатическими капиллярами, межкле-

точный матрикс обеспечивает все другие ткани питательными веществами и выводит

продукты метаболизма, таким образом, обеспечивая трофическую и метаболическую

функции (рис.1).

Рисунок 1 – Схема расположения кинезиотейпа на кожной поверхности

Необходимым условием функционирования межклеточного вещества является оп-

тимальная микроциркуляция, осуществляемая в межтканевом пространстве. Общеизвест-

но, что движение лимфатической жидкости и скорость венозного возврата напрямую за-

висят от активности мышц скелета. При нарушении функции ОДА в результате болезни

или травмы создаются условия и предпосылки к возникновению стойких контрактур в

суставах, снижению или прекращению активности мышечно – фасциальной системы, отё-

84

ка мягких тканей (застой лимфы, снижение скорости венозного возврата), боли (раздра-

жение ноцицепторов).

Наложенный особым образом на поверхность кожи кинезиотейп, становится еди-

ным целым с эпидермисом. В области аппликации тейпа образуются конволюции (кожные

складки), несколько приподнимая верхние слои кожи, увеличивая межтканевое простран-

ство и, тем самым, создавая благоприятные условия для активации микроциркуляции в

соединительной ткани и межклеточном веществе, что в свою очередь улучшает лимфоот-

ток и способствует выводу продуктов метаболизма. Аппликация кинезиотейпа по мышеч-

ной, либо связочной технике улучшает функцию суставов, способствует увеличению ам-

плитуды свободных движений, что приводит к восстанавлению микроциркуляции в под-

лежащих тканях.

Уменьшение болевого синдрома реализуется за счет двух механизмов: активации

афферентного потока от толстых миелиновых А-β (А-бета) волокон и выведения медиато-

ров воспаления из межклеточного вещества поврежденных тканей за счет оптимизации

микроциркуляции.

Болевой синдром возникает вследствие раздражения ноцицепторов, представляю-

щих собой свободные нервные окончания, наибольшее количество которых расположено

в верхних слоях кожных покровов. Импульс от ноцицепторов поступает в задние рога

спинного мозга по тонким миелиновым А-δ (А-дельта) и тонким немиелиновым С-

волокнам. Импульсы от механорецепторов и тактильных рецепторов (медленно адапти-

руемых и быстро адаптируемых) поступают в задние рога по толстым миелиновым волок-

нам А-β. В соответствии с теорией «воротного контроля» (афферентного входа) болевой

импульс подавляется в желатинозной субстанции, расположенной во второй пластине

заднего рога (второй зоне по Рекседу), импульсом приходящим по А-β толстым миелино-

вым волокнам, т.е импульсом от тактильных рецепторов. Таким образом болевой импульс

подавляется при раздражении тактильных рецепторов в проекции боли. (рис. 2).

85

Рисунок 2 – Схема «входных ворот» по Мелзаку и Уоллу

1 — толстое миелиновое волокно; 2 — тонкое безмиелиновое волокно; 3 — жела-

тинозная субстанция; 4 — клетки центральной нервной системы, получающие первые аф-

ферентные сигналы (нейроны первого центрального переключения), 5 — контроль, осу-

ществляемый «входными воротами»; 6 — контроль, осуществляемый высшими отделами

центральной нервной системы; 7 — система действия. Возбуждение «+», торможение «—

»

Этим объясняется ослабление или отсутствие тактильных ощущений при сильном

болевом раздражении, или, наоборот, уменьшение болевых ощущений, если растирать ру-

кой ушибленное место, прикладывать к нему холодный или теплый предмет. Болевые

ощущения могут совсем отсутствовать, когда одновременно сильно раздражаются так-

тильные и относительно слабо раздражаются болевые рецепторы. Кинезиотейп, наложен-

ный на поверхность кожи, раздражает, прежде всего, тактильные рецепторы от которых

афферентный сигнал поступает в задние рога спинного мозга по толстым миелиновым А-β

волокнам, уменьшая болевой синдром.

Второй механизм уменьшения болевого синдрома реализуется при активации мик-

роциркуляции в тканях. Повреждение тканей сопровождается поступлением в межклеточ-

ное вещество медиаторов воспаления: субстанции Р, гистамина, простогландинов и т.д.

Эти вещества вызывают сенситизацию ноцицепторов С-волокон, что понижает порог их

возбудимости и возрастает болевой афферентный поток. Наложенный на кожу кинезио-

тейп, увеличивая пространство в соединительной ткани, активирует микроциркуляцию и

способствует выведению медиаторов воспаления.

Коррекция мышечного тонуса с помощью кинезиотейпа. Как правило, именно

спазмированные мышцы становятся источником боли, который в свою очередь запускает

порочный круг «боль – мышечный спазм – боль», сохраняющийся в течение длительного

времени. Проприорецептором, сигнализирующим о степени расслабления или растяжения

мышц, является мышечное веретено. Его основная функция состоит в регуляции длины мы-

шечных волокон и поддержании их тонуса посредством миотатического рефлекса, реализуемо-

го по спинальным рефлекторным дугам (рис. 3).

86

Рисунок 3 – Схема миотатического рефлекса

Контроль мышечного напряжения осуществляется через мышечно-сухожильный орган

Гольджи, который находится в месте перехода мышцы в сухожилие. При сокращении мышцы

и напряжении сухожилия активируется сухожильный аппарат Гольджи, афферентные волокна

через систему полисинаптических (на уровне спинного мозга) связей оказывают реципрокное

(тормозное) влияние на мышцы антагонисты [4]. Следовательно, у каждой мышцы две регуля-

торные системы, осуществляющие регуляцию по принципу «обратной связи»: мышечные вере-

тена в качестве рецепторов регулируют длину мышцы; сухожильный орган Гольджи в качестве

рецептора регулирует напряжение.

В зависимости от места наложения кинезиотейпа и применяемой методики становится

возможным активировать сухожильный орган Гольджи, либо мышечные веретена, что позво-

ляет регулировать мышечный тонус отдельно взятой мышцы, всей группы синергистов, либо

активировать тонус синергистов и снизить – антагонистов.

При освещении механизма действия кинезиотейпов, наложенных для нормализа-

ции функции суставов, следует отметить, что нервные волокна, иннервирующие мышцы и

кожу в области сустава также иннервируют ткани суставов. Поэтому активация рецепто-

ров кожи приводит к активации проприорецепторов мышц и суставов [3]. В случае нару-

шения оптимального двигательного стереотипа и мышечного дисбаланса, используя раз-

личные методики наложения кинезиотейпа, представляется возможным регулировать аф-

ферентный поток из проприорецепторов.

Выбор методики наложения кинезиотейпа зависит от степени и давности повреж-

дения, состояния кожных покровов в месте аппликации, возможности сочетания с други-

ми методами и средствами реабилитации и лечения. Так, в первые дни после травмы, опе-

ративного вмешательства или обострения заболевания задачей номер один стоит борьба с

отеком. Лимфатические техники кинезиотейпирования позволяют эффективно усилить

лимфоотток и быстрее снизить объем отека мягких тканей, сочетаясь с физиотерапевтиче-

скими процедурами и медикаментозным лечением.

87

В последующем используются другие полезные свойства тейпирования - восста-

новление объема свободных движений. Его увеличение является одним из доказанных

эффектов, наступающих сразу после наложения тейпа за счет снижения интенсивности

болевого синдрома и уменьшения отека. Наиболее ярко этот эффект выражен при приме-

нении аппликаций для импиджмент-синдрома плечевого сустава (frozen shoulder).

Когда наступает этап восстановления работы мышц, кинезиологическое тейпиро-

вание позволяет тонизировать слабые мышцы и снять защитный гипертонус с тех мышц,

которые вовлечены в болевую реакцию.

На поздних стадиях реабилитации кинезиотейпирование способствует «динамиче-

ской иммобилизации» - стабилизации сустава без ограничения подвижности при приме-

нении тренирующих нагрузок.

Все вышеперечисленные эффекты позволяют сделать вывод о том, что:

- использование кинезиотейпирования позволяет улучшить работу микроциркуля-

торного русла, оптимизировать венозный отток и создать мощный лимфодренажный эф-

фект;

- за счет эффекта высокого проприоцептивного раздражения, кинезиотейп улучша-

ет контроль со стороны центральной нервной системы за движением травмированного

участка тела;

- активация тактильных рецепторов в области аппликации тейпа позволяет усилить

торможение проведения болевых импульсов в задние рога спинного мозга;

- участок тела, на который нанесен кинезиотейп, не имеет ограничения в движени-

ях;

- применение кинезиотейпа оптимизирует тренированность и выносливость мышц,

облегчает работу суставов;

- кинезиотейп нормализует функцию мышечной цепи, эффективно ускоряет темпы

реабилитации мышц, сухожилий, связок и фасциальных структур;

- кинезиотейп, наложенный на поверхность кожи, сохраняет свое терапевтическое

действие в течении 3-5 суток;

- немалую роль играет профилактика травм и оптимизация движений с помощью

кинезиотейпирования во время интенсивных физических нагрузок.

В процессе реабилитации пациентов с заболеваниями и травмами ОДА важное зна-

чение имеет сокращение сроков реабилитации, быстрое возвращение к труду, бытовой ак-

тивности, принцип комплексного воздействия, возможность продолжения лечения дис-

танционно без отрыва от работы, соблюдая непрерывность восстановительного процесса.

88

Всем этим параметрам соответствует метод кинезиотейпирования, как самостоятельный

вид лечения, так и в сочетании с другими средствами.

ЭФФЕКТИВНОСТЬ МАГНИТОТЕРАПИИ У БОЛЬНЫХ ПОСЛЕ

ЭНДОПРОТЕЗИРОВАНИЯ ТАЗОБЕДРЕННЫХ СУСТАВОВ В РАННЕМ

ВОССТАНОВИТЕЛЬНОМ ПЕРИОДЕ

Л.А. Малькевич, В.Г. Крючок

УО «Белорусский государственный медицинский университет», г. Минск

Резюме: Изучена эффективность фотомагнитотерапии у 34 пациентов с

остеоартрозом тазобедренных суставов с III стадией заболевания, которым проведено

эндопротезирование одного сустава. Применение фотомагнитотерапии в комлексном

восстановительном лечении пациентов после эндопротезирования тазобедренных

суставов показало, что уже к пятой процедуре у больных исследуемых групп достигался

анальгезирующий эффект (уменьшение интенсивности болевого синдрома по визуальной

аналоговой шкале на 50% и более от исходного уровня, индекса OSWESTRY на 25%),

увеличивался объем движений в суставах на 2-30 С (р<0,001).

Ключевые слова: остеоартроз, тотальное эндопротезирование тазобедренного сус-

тава, фотомагнитотерапия, медицинская реабилитация.

Введение: Остеоартроз - хроническое воспалительное дегенеративное заболевание,

характеризующееся прогрессирующей деструкцией суставного хряща, пролиферативной

реакцией костной ткани и вторичным синовитом, занимает около 80% от всей суставной

патологии. Распространенность этого заболевания резко увеличивается с возрастом,

причем у женщин эта патология встречается в два раза чаще, чем у мужчин. Наиболее

тяжелым проявлением ОА, приводящим к инвалидизации, является поражение

тазобедренных суставов. По данным различных исследований, лица старше 60 лет

страдают коксартрозом в 27 - 90% случаев.

Из средств медицинской реабилитации используются: базисная медикаментозная

терапия, физиотерапевтические факторы, иглорефлексотерапия, психотерапия,

диетотерапия, методы кинезиотерапии (лечебная физкультура, механотерапия,

трудотерапия, массаж, мануальная терапия), медико–технические приспособления и др..

Однако выбор и эффективность их применения зависит от целого ряда факторов,

основными из которых являются стадия заболевания, наличие сопутствующей патологии,

степень выраженности функциональных нарушений и ограничений жизнедеятельности,

89

своевременность включения и адекватность подобранного комплекса реабилитационных

средств.

Тотальное эндопротезирование тазобедренного сустава (ТЭТС) в настоящее время

является методом выбора при далеко зашедщих стадиях дегенеративного процесса. По

статистике в Республике Беларусь каждый десятый больной, страдающий патологией

тазобедренного сустава, нуждается в его тотальном замещении.

Проблеме медицинской реабилитации больных после эндопротезирования

тазобедренных суставов посвящено много исследований, однако не всегда

восстановительное лечение дает желаемые результаты. Нередко происходит нарушение

двигательных функций оперированных суставов, ограничение критериев

жизнедеятельности, потеря трудоспособности. Отличительной особенностью

реабилитации на стационарном этапе является сочетание лечебных и реабилитационных

мероприятий, больший удельный вес медикаментозной терапии и физиотерапевтического

лечения, позволяющие быстро уменьшить активность патологического процесса и

приступить к активной кинезиотерапии с использованием дозированных физических

нагрузок.

В последние годы перспективным стало применение сочетанных методов

физиотерапии. Новое направление физиотерапии – одновременное использование с

лечебными и профилактическими целями магнитотерапии и фототерапии. Одним из таких

методов является сочетанное применение оптического излучения в видимом и

инфракрасном диапазоне и магнитотерапии от аппарата «Фотоспок», производства ОДО

«Магномед», Республика Беларусь. «Фотоспок» предназначен для лечения заболеваний

низкочастотным импульсным магнитным полем и поляризованным излучением видимого

и инфракрасного диапазонов, интенсивность магнитного поля от 15 до 25 мТл, и

оптическое излучение синего (460-480нм), зеленого (500-550нм), желтого (580-600нм),

красного (610-680нм) и инфракрасного диапазонов (920-960нм). Наличие металлических

предметов в костной ткани в зоне воздействия не служит противопоказанием для

проведения процедур.

Цель работы: Оценить эффективность фотомагнитотерапии у пациентов после

эндопротезирования тазобедренного сустава в раннем периоде восстановительного

лечения (с 10-го дня после операции до 6-8 недель).

Задачами данного периода являются: активизация периферического кровообращения

в пораженной конечности, улучшение подвижности в оперированном суставе,

послеоперационная активизация пациентов

90

Материалы и методы: Под наблюдением находились 34 пациента с остеоартрозом

тазобедренных суставов с III стадией заболевания, которым проведено

эндопротезирование одного сустава. Средний возраст пациентов 64,1 ± 3,2 лет.

Контрольная группа составила 12 человек и была идентичной по возрасту, полу,

длительности течения и стадии заболевания. Исследования проводили на базе УЗ «11-я

городская клиническая больница» г. Минска в 2010 – 2013 г.г. Соотношение женщин и

мужчин 3:1. Пациенты в первые недели после операции по поводу эндопротезирования

тазобедренного сустава предъявляли жалобы на боли в области оперированного сустава и

послеоперационной раны, ограничение объема движений, отёчность нижних конечностей.

Острые боли ограничивают подвижность суставов, снижают двигательную активность,

заставляют больных принимать вынужденное положение тела. При объективном

исследовании выявляли региональные сосудистые и вегетативно-трофические нарушения,

гипотрофию мышц оперированной конечности.

Медикаментозная терапия была направлена на нормализацию сосудистых

расстройств, неврологических нарушений, купирование болевого синдрома, коррекцию

психосоматических изменений, лечение остеопороза.

Фотомагнитотерапию осуществляли с помощью аппарата «Фотоспок». Процедуры

проводили с 10 дня после операции на область послеоперационной раны и сегментарные

зоны позвоночника. Длительность процедуры 8-10 минут на зону, курс лечения 8-10

процедур.

Низкочастотное магнитное поле, создаваемое аппаратом "Фотоспок", приводит к

активации трофических процессов в органах и тканях, положительно воздействует на

тонус сосудистой стенки, улучшает реологические свойства крови, способствует

усилению лимфодренажа. Обезболивающее, седативное, тепловое и успокаивающее

действие магнитного поля позволяет снизить выраженность боли, скованность суставов и

отечность околосуставных тканей, а также позволяет укреплять связочный аппарат.

До и после фотомагнитотерапии оценивали динамику болевого синдрома по

визуальной аналоговой шкале и индексу OSWESTRY, динамику патологического

процесса методом термографии. Локальные изменения кровотока играют основную роль в

колебаниях температуры человеческого тела, выявляемых методом термографии.

Температура поверхности тела зависит от трех основных факторов: особенностей

васкуляризации. уровня метаболических процессов и различий в теплопроводимости.

Данный метод позволяет следить за динамикой патологического процесса и объективно

оценивать совокупность клинических проявлений. В норме распределение температурной

активности одинаковых участков тела у человека строго равномерно. Поэтому сущность

91

медицинской термографии в принципе сводится к выявлению, локализации и

определению степени термоасимметрий и их клинической оценке. Термография позволяет

определить локализацию и степень нарушения кровообращения

Сравнительный анализ относительных величин осуществляли с помощью методов

вариационной статистики с использованием встроенных функций электронно-

вычислительной таблицы Excel фирмы Microsoft.

Результаты: Применение фотомагнитотерапии в комлексном восстановительном

лечении пациентов после эндопротезирования тазобедренных суставов показало, что уже

к пятой процедуре у больных исследуемых групп достигался анальгезирующий эффект

(уменьшение интенсивности болевого синдрома по визуальной аналоговой шкале на 50%

и более от исходного уровня, индекса OSWESTRY на 25%), увеличивался объем

движений в суставах на 2-30 .

Оценивая данные термографии следует отметить, что до начала лечения в зоне

оперированных суставов отмечали очаги гипертермии, что свидетельствовало о

нарушении гемодинамики в виде венозного стаза, ухудшения артериального притока,

патологических изменений на уровне микроциркуляторного русла. После 5 процедур

«Фотоспока» отмечали четкую асимметрию с понижением температуры на стороне

поражения на 0,5—1,0° С. Зона свечения при этом гомогенна и имеет отчетливые

границы. К концу курса лечения термографический рисунок пораженных зон

приближается к норме.

Процедуры фотомагнитотерапии хорошо переносились больными, побочных

явлений и осложнений не наблюдалось. Следует отметить, что ни у одного из пациентов

не было выявлено усиления болевого синдрома

Положительный клинический эффект наблюдали у 70% пациентов после ТЭТС.

Заключение: Таким образом, применение фотомагнитотерапии в комплекном

восстановительном лечении пациентов после тотального эндопротезирования

тазобедренных суставов позволяет достоверно снизить интенсивность болевого синдрома,

увеличить объем движений в оперированных суставах и повысить эффективность

медицинской реабилитации в раннем восстановительном периоде.

92

КОМПЛЕКСНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ НЕТРАДИЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ І

ПАЙЛЕР-СВІТЛА В РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З НЕВРИТОМ ЛИЦЬОВОГО НЕРВУ

Н.В. Мацко., Л.В. Андріюк

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького. Кафедра

реабілітації та нетрадиційної медицини. м. Львів, Україна.

Під нашим спостереженням знаходилось 30 осіб з гострим і підгострим невритом

лицьового нерву, які ми поділили на дві групи. До першої групи війшли особи, які вико-

ристовували лише медикаментозні засоби (15 чоловік), до другої групи ми віднесли осіб

(15 чоловік) яким поряд з медикаментозним лікуванням застосовували методики

немедикаментозної терапії (рефлексотерапію, гірудотерапію, вакуум-ковзаючий масаж,

аромотерапію) і світлолікування апаратом Біоптрон.

Лікування завжди починалось з віддалених точок і точок загальної дії. Застосову-

вали голкорефлексотерапію і світлолікування. Світлолікування включало в себе застосо-

вування червоного фільтру. На 2-3 сеанс ставили голки на здорову сторону обличчя за

гальмівним методом, а через 15- 17 хвилин діяли збуджуючим методом на уражену сторо-

ну. В цей період ми застосовували червоний колір на хворій стороні обличчя і синій або

зелений на здоровій.

Доведено, що в залежності від довжини хвилі глибина проникнення окремих

компонентів Пайлер-світла неоднакова. Найбільшу проникаючу здатність мають хвилі

червоної частини спектра і інфрачервоний діапазон. Відстань від поверхні шкіри до

кінцевої ділянки тканин, що може забезпечити апарат Біоптрон, складає від 10 до 25 мм.

Одночасно при дії Пайлер-світла на біологічно активну зону (точку акупунктури)

як на рецептор, що сприймає електромагнітні хвилі, створюються умови для більш гли-

бинного транспорту їх в організмі.

Пайлер-світло є багатофакторним фізичним агентом, кожний з компонентів якого

викликає біологічну реакцію, яка не переходить в патологічну завдяки тому, що зміни не

перевищують пороговий рівень для поверхневих структур організму. Це також визначає

взаємне посилення дії деяких факторів, наприклад видимого світла і ближнього

інфрачервоного або ультрафіолетового випромінювання.

Таким чином, виходячи з фізичних характеристик, Пайлер-світло може викликати

різноманітні біологічні реакції, що обумовлені довжиною хвилі і дозою світлового

випромінювання, діаметром світлового потока, місцем його прикладання і режимом впли-

ву.

93

Добре себе зарекомендувало застосування вакуум-ковзаючого масажу. Спочатку

проводили масаж чола на ураженій стороні, потім переходили на ділянку щоки, виличної

дуги і нижньої щелепи. Магнітно-акупресурні банки присмоктування «Ха Чі» мають су-

динорозширюючу, трофічно-регенеративну, розсмоктуючу, слабку протизапальну, болев-

гамовуючу і гіпотензивну дію.

Гірудотерапію на початку лікування ми застосовували в точках TR18, TR19, або

TR20. В подальшому прикладали п'явки в точки IG19, TR21, VB2. В місці постановки

п’явки мікросудини розширюються, а у віддалених ділянках - звужуються, що забезпечує

відтік крові з внутрішніх органів. Важливим механізмом гірудотерапії є її рефлекторний

вплив на організм як місцевий так і загальний. Цей механізм починає діяти від моменту

укусу п’явки. Імпульси передаються у відповідні сегменти спинного мозку, рефлекторно

змінюючи функції вегетативної нервової системи. Важливим є і те, що біологічно активні

речовини активізують імунну систему організму.

Процеси відновлення почались у пацієнтів 2 групи на 5-6 день (з’явились складки

на чолі, почала поступово закриватись очна щілина) (48%), на 10-12 день спостерігали

утворення носо-губної складки і підняття кута рота при демонстрації зубів на ураженій

стороні (73%). У пацієнтів 1 групи процеси відновлення спостерігались значно пізніше (на

15-16 день), а у двох осіб (13%) гострий неврит перейшов в підгострий з подальшим утво-

ренням контрактури мімічних м’язів. У пацієнтів, які лікувались з приєднанням методів

нетрадиційної медицини контрактура мімічних м’язів не спостерігалась.

Методи немедикаментозного лікування разом з фізичною реабілітацією дозволяють

значно скоротити процеси одужання і запобігають утворенню ускладнень.

КОМПЛЕКСНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ НЕТРАДИЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ І

ПАЙЛЕР-СВІТЛА В РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ З НЕВРИТОМ ЛИЦЬОВОГО НЕРВУ

Н.В. Мацко., Л.В. Андріюк

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького. Кафедра

реабілітації та нетрадиційної медицини. м. Львів, Україна.

Під нашим спостереженням знаходилось 30 осіб з гострим і підгострим невритом

лицьового нерву, які ми поділили на дві групи. До першої групи війшли особи, які вико-

ристовували лише медикаментозні засоби (15 чоловік), до другої групи ми віднесли осіб

(15 чоловік) яким поряд з медикаментозним лікуванням застосовували методики

немедикаментозної терапії (рефлексотерапію, гірудотерапію, вакуум-ковзаючий масаж,

аромотерапію) і світлолікування апаратом Біоптрон.

94

Лікування завжди починалось з віддалених точок і точок загальної дії. Застосову-

вали голкорефлексотерапію і світлолікування. Світлолікування включало в себе застосо-

вування червоного фільтру. На 2-3 сеанс ставили голки на здорову сторону обличчя за

гальмівним методом, а через 15- 17 хвилин діяли збуджуючим методом на уражену сторо-

ну. В цей період ми застосовували червоний колір на хворій стороні обличчя і синій або

зелений на здоровій.

Доведено, що в залежності від довжини хвилі глибина проникнення окремих

компонентів Пайлер-світла неоднакова. Найбільшу проникаючу здатність мають хвилі

червоної частини спектра і інфрачервоний діапазон. Відстань від поверхні шкіри до

кінцевої ділянки тканин, що може забезпечити апарат Біоптрон, складає від 10 до 25 мм.

Одночасно при дії Пайлер-світла на біологічно активну зону (точку акупунктури)

як на рецептор, що сприймає електромагнітні хвилі, створюються умови для більш гли-

бинного транспорту їх в організмі.

Пайлер-світло є багатофакторним фізичним агентом, кожний з компонентів якого

викликає біологічну реакцію, яка не переходить в патологічну завдяки тому, що зміни не

перевищують пороговий рівень для поверхневих структур організму. Це також визначає

взаємне посилення дії деяких факторів, наприклад видимого світла і ближнього

інфрачервоного або ультрафіолетового випромінювання.

Таким чином, виходячи з фізичних характеристик, Пайлер-світло може викликати

різноманітні біологічні реакції, що обумовлені довжиною хвилі і дозою світлового

випромінювання, діаметром світлового потока, місцем його прикладання і режимом впли-

ву.

Добре себе зарекомендувало застосування вакуум-ковзаючого масажу. Спочатку

проводили масаж чола на ураженій стороні, потім переходили на ділянку щоки, виличної

дуги і нижньої щелепи. Магнітно-акупресурні банки присмоктування «Ха Чі» мають су-

динорозширюючу, трофічно-регенеративну, розсмоктуючу, слабку протизапальну, болев-

гамовуючу і гіпотензивну дію.

Гірудотерапію на початку лікування ми застосовували в точках TR18, TR19, або

TR20. В подальшому прикладали п'явки в точки IG19, TR21, VB2. В місці постановки

п’явки мікросудини розширюються, а у віддалених ділянках - звужуються, що забезпечує

відтік крові з внутрішніх органів. Важливим механізмом гірудотерапії є її рефлекторний

вплив на організм як місцевий так і загальний. Цей механізм починає діяти від моменту

укусу п’явки. Імпульси передаються у відповідні сегменти спинного мозку, рефлекторно

змінюючи функції вегетативної нервової системи. Важливим є і те, що біологічно активні

речовини активізують імунну систему організму.

95

Процеси відновлення почались у пацієнтів 2 групи на 5-6 день (з’явились складки

на чолі, почала поступово закриватись очна щілина) (48%), на 10-12 день спостерігали

утворення носо-губної складки і підняття кута рота при демонстрації зубів на ураженій

стороні (73%). У пацієнтів 1 групи процеси відновлення спостерігались значно пізніше (на

15-16 день), а у двох осіб (13%) гострий неврит перейшов в підгострий з подальшим утво-

ренням контрактури мімічних м’язів. У пацієнтів, які лікувались з приєднанням методів

нетрадиційної медицини контрактура мімічних м’язів не спостерігалась.

Методи немедикаментозного лікування разом з фізичною реабілітацією дозволяють

значно скоротити процеси одужання і запобігають утворенню ускладнень.

ЛАЗЕРОТЕРАПИЯ В СОЧЕТАНИИ С ФИТОПРЕПАРАТАМИ "КРИШТАЛЬ" И

"ПРОВЕН" У БОЛЬНЫХ С ДИСЦИРКУЛЯТОРНОЙ ЭНЦЕФАЛОПАТИЕЙ В

КОМПЛЕКСНОМ САНАТОРНО-КУРОРТНОМ ЛЕЧЕНИИ

А.В. Паненко, Т.Н. Николаева, А.А. Подвысоцкий, Е.В.Лукаш, Е.Н. Гусева,

Л.Н. Саватеева, М.Б. ,Л.Ю. Заверюха, Л.А. Григорьева

ГУ Специализированный (специальный) клинический санаторий им. В.П. Чкалова, г. Одесса

В отечественной медицинской классификации (1984г.) принято понятие

дисциркуляторной энцефалопатия (ДЭ) – медленно прогрессирующая недостаточность

кровоснабжения. Согласно существующей в Украине классификации сосудистых

заболеваний нервной системы различают 3 стадии ДЭ. 1 стадия - начальная,

характеризуется псевдоневрастеническим синдромом. На 2-й стадии наблюдаются четкие

признаки сосудистой недостаточности диффузного или регионального типа. Для 3-ей

стадии характерны диффузные морфологические изменения мозговой ткани. Лечение ДЭ

направлено на основное заболевание, которое вызвано нарушением мозгового кровотока,

метаболическую защиту нейронов, симптоматическое лечение.

Целью этой работы явилось изучение влияния биопрепаратов "Кришталь" и "Про-

вен" в сочетании с надвенным лазерным облучением крови (НВЛОК) на больных с ДЭ в

комплексе санаторно-курортного лечения.

Обследовано 43 человека обоего пола (33 мужчины и 10 женщин) в возрасте 45,6 +

9,8 лет. Контрольная группа 35 человек (28 мужчин и 7 женщин) в тех же возрастных пре-

делах. Клиника ДЭ была разнообразной, что обусловлено различными компенсаторными

особенностями нервной системы, гемодинамического, психоэмоционального статуса.

Данные РЭГ свидетельствовали о значительных эластотонических нарушениях в цереб-

ральных сосудах. Наблюдались изменения ЭКГ. Коагулограммы выявили дефицит про-

96

стациклин-тромбоксинового звена гемореалогии, различных изменений фибринолитиче-

ской активности. Рентгенологические признаки остеохондроза шейного отдела позвоноч-

ника, чаще в сегментах С3-С6

Все пациенты принимали йодобромные ванны, электрофорез новофиллина с во-

ротниковой зоны, массаж позвоночника, баночный воротник 2 раза в неделю ЛФК, диета

№10 (8). Опытная группа в комплексе лечения дополнительно принимала комплексный

фитопрепарат препарат Кришталь и "Провен", а также надвенное лазерное облучение кро-

ви.

Фито препараты назначались по 30-35 капель 2-3 раза в день за 20-40 минут до еды

в течении всего пребывания в санатории.

Облучение крови проводилось аппаратом "Лика – терапевт" по методике НВЛОК

на область кубитальной вены, λ= 640 (±10%) нм, мощностью 12 мВт. На курс – 10 еже-

дневных процедур.

Переносимость лечения у всех пациентов была хорошей. К моменту окончания ле-

чения отмечали улучшением общего самочувствия и психоэмоционального статуса, сни-

жение частоты и интенсивности цефалгий, исчезновение головокружения, улучшения сна

в 99,6% в опытной группе и 77,9% в контрольной. Указанным субъективным сдвигам со-

ответствовали изменения показателей контрольных РЭГ, отмечены положительная дина-

мика показателей эластичности и тонуса сосудов, улучшение венозного оттока.

После завершения лечения у большинства обследованных зарегистрированы

улучшения показателей коагулограммы: у 82,9% в опытной группе и 63,4% в контроль-

ной. Данным образом результаты работы позволяют сделать выводы о целесообразном

применении НВЛОК в сочетании с препаратами "Провен" и "Кришталь" у больных с дис-

циркуляторной энцефалопатией.

СКАНИРУЮЩАЯ ЛАЗЕРОТЕРАПИЯ ПРИ ЛЕЧЕНИИ АДНЕКСИТОВ В

УСЛОВИЯХ САНАТОРИЯ

А. В. Паненко, А. А. Подвысоцкий, Т. П. Калашникова, Е.Н. Гусева

ГУ Специализированный (специальный) клинический санаторий им. В.П. Чкалова, г. Одесса

Применение лазеротерапии в лечении воспалительных заболеваний женской поло-

вой сферы, в основном как лазеропунктуры, известно более 25 лет. Все авторы, приме-

нявшие этот метод лечения, отмечают его достаточно высокую эффективность, асептич-

ность и безболезненность.

97

Новая технологическая возможность — отклонение лазерного луча в двух плоско-

стях, т.е. возможность сканирования лазерным лучом поверхности тела пациента и воз-

действия одномоментно как на точки акупунктуры, так и на рефлексогенные зоны кожи.

Такой метод лечения называется сканирующая лазеротерапия. Этот вид терапии сочетает

в себе мощность сфокусированного лазерного луча и расширенную площадь воздействия.

Применение в работе установки сканирующей лазеротерапии управляющего процессора

позволяет произвольно регулировать мощность дозы излучения, автоматически опреде-

лять плотность мощности, учитывать коэффициент отражения кожи. В нашем санатории с

2000 года для лечения больных используются установки сканирующей лазеротерапии

"Медик-2К" украинского производства. В связи с отсутствием в литературе данных о

применении сканирующей лазеротерапии при воспалительных гинекологических заболе-

ваниях в 2000 - 2010 гг. нами была предпринята попытка провести такое лечение.

В основной группе под наблюдением находились 41 женщина в возрасте от 19 до

45 лет с диагнозом “ Хронический аднексит “ На фоне общепринятой курортной терапии

(бальнеопроцедуры, пеллоидотерапия, фитотерапия) им была назначена сканирующая ла-

зеротерапия полупроводниковым лазером (λ = 650 нм) на область проекции яичников и

рефлексогенную крестцовую зону (ΣD = 15 Дж.). Площади и конфигурация выбирались из

максимально интенсивного (седативного) воздействия на область проекции яичников и

умеренно интенсивного (гармонизирующего) воздействия на рефлексогенную крестцовую

зону. Во всех случаях воздействие включало в область применяемых фигур точек аку-

пунктуры, показанных при лечении воспалительных заболеваний придатков матки.

Контрольная группа состояла из 35 женщин в возрасте от 20 до 48 лет, с аналогич-

ным диагнозом, принимавших общепринятое лечение.

В основной группе у 16 чел. (38,7%) отмечали значительное улучшение состояния,

21 чел. (50,2%) - улучшение, 1 чел. (2,43%) - без изменений и 2 чел. - (4,9%) - незначи-

тельное улучшение. Последние две категории больных получали лечение менее 7 дней , в

силу объективных причин, при средней продолжительности лечения в группе 9,7 ± 2,36

дней.

В контрольной группе 25 чел. (71,4%) отмечали улучшение состояния , 7 чел.

(20,0%) незначительное улучшение и 3 чел. (8,6%) без изменений.

Улучшение гематологических показателей (включая ПРЭ) у основной группы от-

мечалось к 6 - 7 дню лечения (в 85% случаев), а у контрольной к 10 -12 дням (в 65% слу-

чаев), причем у большинства больных основной группы отмечалась их нормализация.

У 23 (57,0%) больных основной группы получавших повторное лечение отмечался

период ремиссии: - 16 чел.(69,6%)- 8 месяцев; 7 чел. (30,4%) -6 мес.

98

Таким образом можно прийти к выводу, что включение сканирующей лазеротера-

пии в комплекс лечения аднекситов повышает сроки ремиссии и эффективность курорт-

ного лечения.

Діагностика та лікування хропіння та синдрому обструктивного апное – гіпопное

сну (СОАГС). Скритність та підступність міждисциплінарної проблеми. Нові можливості

ефективної реабілітації пацієнтів з серцево – судинними та неврологічними патологіями,

військовослужбовців та вагітних жінок.

ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ХРОПІННЯ ТА СИНДРОМУ

ОБСТРУКТИВНОГО АПНОЕ СНУ

Ю.Н. Погорецький

Українська Асоціація Медицини Сну,с.м. т. Глеваха, Київська обл.

1.Небезпека порушень сну, хропіння та обструктивного апное сну.

Самопочуття будь-якої людини, її настрій та працездатність напряму залежать від то-

го, як вона спить. Люди з порушеннями сну страждають від денної сонливості, зниження

уваги та пам’яті, артеріальної гіпертензії, безсоння, зниженої стресостійкості, порушень

всіх функцій організму, зниження імунітету, дратівливості, депресії, тремору, судом, бо-

лю. Хропіння у вагітних - це проблема, за якої страждає і сама жінка, і плід. Виникнення

зупинок дихання вночі при вагітності підвищує ризик розвитку артеріальної гіпертонії,

еклампсії, гіпоксії та гіпотрофії (недорозвинення) плоду). На порушення сну страждає ба-

гато військовослужбовців, що значно погіршує виконання військових задач. Також

хропіння, безсоння, напади агресії, страху, паніки та інші розлади спостерігаються у кож-

ного другого, що повернувся із зони бойових дій.

І головне, внаслідок порушень сну значно зростає ризик серцево-судинних захворю-

вань (інсульт, інфаркт, тахі-брадіаритмії, миготлива аритмія, а-в та с-а блокади), що

найчастіше становить смертельну загрозу. Кожен другий пацієнт з СОАС, при відсутності

необхідної терапії, протягом восьми років гине.

Повноцінний нічний відпочинок є необхідною умовою відновлення сил організму.

2.Синдром обструктивного апное сну та його розповсюдженість.

Однією з основних причин порушення сну є синдром обструктивного апное сну.

Це стан, що характеризується наявністю хропіння, періодичним спадінням верхніх ди-

хальних шляхів на рівні глотки та припиненням легеневої вентиляції при дихальних зу-

99

силлях, що зберігаються, зниженням рівня кисню в крові, грубою фрагментацією сну та

надмірною денною сонливістю (Guilleminault C., 1978)

За міжнародною класифікацією захворювань МКБ – 10 вона йде під шифром

G47.3 апное під час сну. І як будь-яке захворювання підлягає обов’язковому лікуванню.

Розповсюдженість синдрому обструктивного апное сну.

Населення старше 30 років – 5 – 7 % (з них 1 – 2 % страждають тяжкими формами

захворювання). У осіб, що старше 60 років, частота складає близько 30 % у чоловіків та

близько 20 % жінок. У осіб, що старше 65 років, частота досягає 60 %.

30 % всього дорослого населення постійно хропить уві сні.

В середньому кожен другий військовослужбовець, що повернувся із зони бойових

дій страждає розладами сну, нападами паніки, страху та агресії.

В середньому, кожна 10 – а вагітна хропить уві сні та у кожної 20 – ї

спостерігається тяжка форма СОАС.

Основні симптоми синдрому обструктивного апное сну:

зупинки дихання уві сні;

гучне чи уривчасте хропіння;

підвищена денна сонливість;

часте нічне сечовипускання;

довготривале порушення нічного сну (більше 6 місяців);

артеріальна гіпертензія (вночі чи вранці);

ожиріння 2 - 4 ступенів;

цукровий діабет 2 типу;

зниження потенції.

Наявність трьох чи більше ознак (чи перша ознака) вказує на синдром обструктив-

ного апное сну.

3.Міждисциплінарність проблеми.

Порушення сну негативно впливають на функції всього організму, тому не тільки

сомнологи, але і лікарі інших спеціальностей при скаргах пацієнта на постійну сонливість,

головні болі, дратівливість, зниження уваги та пам’яті, повинні в першу чергу виключити

у нього синдром обструктивного апное сну. Згідно рекомендацій клінічного протоколу

надання медичної допомоги «Артеріальна гіпертензія» (МОЗ України, Київ, 2012), при

зборі анамнезу у кожного пацієнта необхідно з’ясувати якість та тривалість сну, наявність

100

хропіння та зупинок дихання уві сні. Якщо пацієнт не може відповісти на ці питання,

необхідно ретельно розпитати родичів чи знайомих пацієнта.

Кардіологам, кардіохірургам, лікарям функціональної діагностики рекомендовано

ширше впроваджувати полісомнографію – «золотий стандарт» для виявлення СОАС, а та-

кож проводити скринінг для виявлення хворих, яким показана полісомнографія.

4. Сучасні можливості діагностики, лікування та ефективної реабілітації

пацієнтів з серцево – судинними та неврологічними патологіями,

військовослужбовців та вагітних жінок.

Методика діагностики та лікування СОАС:

1. Діагностична ніч - полісомнографія.

При виявленні СОАС:

2. Лікувальна ніч - підбір СРАР - апарата та параметрів дихальної терапії (на

підставі даних діагностичної ночі).

Подальше лікування полягає в щоденному використанні пацієнтом СРАР - терапії

самостійно в домашніх умовах під час нічного сну.

3. Для оцінки результатів лікування та корекції терапії 1 раз на рік (в квартал) по-

вторна лікувальна ніч.

Золотим стандартом діагностики СОАС у всьому світі являється нічне

полісомнографічне обстеження! Під час діагностики реєструються наступні показники:

електроенцефалограма, електроокулограма, електроміограма (тонус м’язів підборіддя),

руху нижніх кінцівок, ЕКГ (холтер), хропіння, носо-ротовий потік повітря, дихальні рухи

грудної клітки та черевної стінки, положення тіла, ступінь насичення крові киснем, відео

та аудіо спостереження за пацієнтом.

Ці показники дозволяють точно визначити ступінь тяжкості обструктивного апное

сну та підібрати ефективну терапію.

В останні роки для скринінгової діагностики синдрому обструктивного апное сну

використовують спрощений портативний прилад, яким пацієнт може користуватися в ам-

булаторних умовах - система SOMNOcheck micro.

Єдиний ефективний метод лікування синдрому обструктивного апное сну - СРАР

– терапія, за якої створюється постійний позитивний тиск повітря в дихальних шляхах.

5.Гарантований результат терапії

Нормалізація сну.

Нормалізація артеріального тиску.

101

Відновлення та/чи активізація потенції.

Підвищення працездатності, покращення пам’яті.

Повернення радості життя у пацієнта та у оточуючих.

Фізіологічне схуднення.

Діабет 2-го типа відступає.

Значне скорочення термінів реабілітації кардіохірургічних пацієнтів та пацієнтів з

інфарктом міокарда.

Високоефективна профілактика повторного інфаркту міокарда та інсульту.

6. Синдром рикошету (примноження) сну

Сомнологічний синдром примноження сну (рикошета) – при ліквідації хропіння та

апное у одного члена сім’ї спостерігається відновлення сну та здоров’я також і у другого

члена сім’ї! Пацієнт, що хропить, не дає повноцінно відпочити іншим членам родини, за-

важаючи звуками хропіння, пугаючи та насторожуючи зупинками дихання уві сні. СРАР -

терапія дає повноцінно висипатися пацієнту з СОАС, при цьому висипатися починають і

всі оточуючі. В результаті не тільки зникає дратівливість, підвищується бадьорість та

покращується настрій, але й знижується вага, нормалізується артеріальний тиск,

підвищується імунітет та весь організм в цілому повертається в хорошу фізичну форму.

У сімейних пар, один з подружжя якої спить кожної ночі з СРАР - апаратом, та-

кож нормалізується і сексуальне життя, повертається колишній потяг.

7. Пам’ятка лікаря

1. Необхідно активізувати власний оптимізм у можливості реально боротися з СОАС, що

призведе до значного підвищення професіоналізму в даному питанні.

2. СОАС – самостійний грізний чинник розвитку інсульту, інфаркту, раптової смерті.

3. Діагностична настороженість.

4. Якісний збір анамнезу.

5. Полісомнографія – золотий стандарт діагностики порушень сну.

6. Необхідно ширше впроваджувати скринінгову діагностику порушень сну.

7. Рекомендувати СРАР – терапію (створення постійного позитивного тиску в дихальних

шляхах), як єдину методику з лікування обструктивного апное сну.

8. Будь-яка терапія буде високоефективною тільки після нормалізації сну і ліквідації

СОАС!

102

НОВІТНІ ПІДХОДИ ДО МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПРИ ГОСТРОМУ ІНФАРКТІ

МІОКАРДА

О.С. Полянська

Буковинський державний медичний університет

За даними МОЗ України в 2013 р. зареєстровано 50744 випадків гострого та по-

вторного інфаркту міокарду серед дорослого населення (135,7 випадків на 100 тис. насе-

лення). Захворюваність на гострий та повторний інфаркт міокарду серед працездатного

населення країни коливається – у 2007 році вона становила 55,4, у 2011 році 56,3, а у 2013

році 56,0 на 100 тис. населення, відповідно. Зростання цього показника певною мірою

можна пояснити підвищенням ефективності роботи закладів охорони здоров’я, які нада-

ють первинну медичну допомогу цій групі хворих. Ішемічна хвороба серця та її усклад-

нення продовжують залишатись актуальною проблемою для суспільства, а смертність від

цієї патології складає 60% і не має тенденції до зниження. Концепція розвитку медичної

реабілітації виходить з теоретичної основи охорони здоров’я людини, на підставі

принципів, які декларують медичну реабілітацію як лікувальний процес, а немедикамен-

тозне лікування як інтегральну частину профілактики і базисного лікування захворювань.

Реабілітація – це сукупність заходів для забезпечення пацієнтам з обмеженням функцій в

результаті хвороб, травм та вроджених вад можливості пристосування до нових умов жит-

тя в суспільстві. Існуюча у країні система медичної реабілітації хворих на серцево-судинні

захворювання склалася у 70 роки, коли МОЗ та Інститутом кардіології ім.М.Д.Стражеска

була створена програма поетапної реабілітації хворих ССЗ. У 1980 році розробники про-

грами лікування та реабілітації інфаркту міокарда були нагороджені Державною премією

України (професори – І.К.Следзевська, Н.А.Гватуа, М.К.Фуркало, Л.Т.Мала). Метою

кардіологічної реабілітації є зменшення симптомів захворювання (стенокардії, задишки,

стомлюваності); підвищення переносимості фізичних навантажень; підвищення якості

життя; зміна психосоціального статусу та самооцінки; зменшення частоти госпіталізації та

використання медикаментів; повернення до праці та активного соціального життя.

Міністерством охорони здоров’я України затверджено наказ № 455 02.07.2014р

«Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної та третинної медичної

допомоги та медичної допомоги при гострому коронарному синдромі з елевацією сегмен-

та ST». Протокол призначений для лікарів медицини невідкладних станів, лікарів

загальної практики – сімейних лікарів, лікарів кардіологічних відділень стаціонарів та

відділень інтенсивної терапії, лікарів-кардіологів, лікарів-кардіохірургів, лікарів

лікувальної фізкультури.

103

При неускладненому Q-ІМ до виписки освоюється підйом на східчастий проліт в 22

сходинки та дистанційна ходьба на 1000 метрів за один етап. Активація проводиться під

контролем ЧСС, АТ та ЕКГ (реєстрація до і після дистанційної ходьби не рідше 1 разу на

тиждень, а також до і після освоєння сходів). Допускається збільшення частоти серцевого

ритму на 20 ударів за хвилину в порівнянні зі спокоєм, але не більше ніж до 100-105 ударів

за хвилину за абсолютним значенням. Підйом систолічного тиску не може перевищувати

20 мм рт.ст., а діастолічного 10 мм рт.ст., при зниженні вказаної величини порівняно зі

станом спокою на 10 мм рт.ст. для систолічного АТ і 5 мм рт.ст. для діастолічного АТ.

При цьому абсолютні величини АТ не повинні перевищувати 140/90 мм рт.ст. Хворі, яким

в гострому періоді проведена реваскуляризація міокарда за рахунок ангіопластики чи

стентування, переважно входять до І групи (неускладнений перебіг). У випадках усклад-

неного перебігу інфаркту міокарда і захворювань, які призводять до тяжкого фізичного

стану хворого, ті ж результати активізації досягаються пізніше, завдяки чому

затримується розширення рухового режиму та підсилюється медикаментозне лікування (ІІ

група). У частини пацієнтів не вдається досягти вказаного рівня активізації в стаціонарі

(ІІІ група). До кінця перебування в стаціонарі у хворих II і III групи слід визначити рівень

подальшого ризику перебігу захворювання, з урахуванням наявності хоча б одного з наве-

дених факторів ризику.

Захисна дія фізичного навантаження при ішемічній хворобі серця проявляється

підвищенням ліпопротеїдів високої щільності та фібринолітичної активності плазми крові

при умові адекватно підібраного фізичного навантаження. Нами запропонований «Спосіб

фізичного тренування при реабілітації хворих ішемічну хворобу серця»(автори Полянська

О.С., Куртян Т.В.), який дає змогу адаптувати пацієнтів до фізичних навантажень.

При надмірних фізичних навантаженнях порушується співвідношення електролітів,

йде виснаження ферментних систем, підвищується загальний холестерин, що сприяє роз-

витку ішемічної хвороби серця і підтверджує необхідність індивідуального підбору

фізичного навантаження. Фізична активність повинна бути оптимальною, відповідати

можливостям людини, повинна мати розвиваючий характер з підвищенням фізичної

працездатності людини. При дозуванні фізичного навантаження перевагу необхідно нада-

вати вправам помірної інтенсивності з поступовим збільшенням та підбором різних

режимів оздоровчих тренувань.

104

ПРОФІЛАКТИКА РОЗВИТКУ ХРОНІЧНИХ НЕІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ У

ПРАКТИЧНО ЗДОРОВИХ ДІВЧАТ 19-20 РОКІВ

С.Г. Рідковець, Л.М. Волгіна

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика

Кафедра медичної реабілітації, фізіотерапії і спортивної медицини

Вступ. Ходьба та біг є одними з найважливіших видів рухової діяльності людини i

слугують основним засобом пересування у просторі. На сьогоднi цi форми рухової

активностi зараховуються до найбільш рекомендованих спецiалiстами для оздоровлення

населення будь-якого віку.

Аналiз спецiальної лiтератури свiдчить про те, що багато спецiалiстiв придiляють

особливу увагу застосуванню оздоровчих технологiй, основаних на використаннi

оздоровчої ходьби та дозованого оздоровчого бiгу, з рiзними категорiями населення. За

даними багатьох дослідників, ходьба здійснює неабиякий оздоровчий вплив та є одним з

основних засобів, що використовуються під час навчально-тренувальних занять (далі

НТЗ) з фізичної культури, особливо зi студентами, які мають відхилення стану здоров’я i

займаються фізичною культурою в спеціальних медичних групах. Вона ефективно

застосовується не лише для підвищення рівня розумової та фізичної працездатності, а й

для попередження, профілактики та лікування багатьох захворювань, зокрема захворю-

вань серцево-судинної та дихальної систем, опорно-рухового апарату. Це вказує на

доцiльнiсть внесення до НТЗ з фізичної культури дозованої оздоровчої ходьби на

відкритому повiтрi, особливо у зимовий час, оскільки, крім уже перерахованих якостей,

вона є чудовим засобом загартовування та підвищення iмунiтету тих, хто займається.

Дозована оздоровча ходьба та біг є основними i найдоступнішими засобами

підвищення рухової активності та оздоровлення населення. Їх використання у повсякден-

ному житті, на НТЗ з фiзичної культури у навчальних закладах, на етапi санаторного

лiкування слугує чудовою профiлактикою рiзноманiтних захворювань, а також дозволяє

розвинути загальну витривалість, підвищити тренованість та аеробну продуктивність.

Матеріал і методи дослідження. З метою оцінки ефективності оздоровчої ходьби

за принципом тренувального дозування на НТЗ з фізичної культури було проведено

дослідження, яке проходило з вересня до червня. В ньому взяло участь 71 студенток ме-

дичних училищ м. Києва віком 19-20 років з низьким i нижче середнього рівнем фізичного

здоров’я, попередньо визначеним за методикою експрес-оцінки рівня фізичного здоров’я

(далі РФЗ) за Г.Л. Апанасенко.

105

Всі досліджувані дівчата були зараховані до основної медичної групи. Було сфор-

мовано 2 групи: основна (26 дiвчат) та контрольна (45 дiвчат). У основнiй групi (далі ОГ)

НТЗ з фiзичної культури проводились iз введенням оздоровчої ходьби. В контрольнiй

групi (далі КГ) НТЗ з фiзичної культури проводились за навчальною програмою. НТЗ

проводились вiдповiдно до розкладу академiчної групи двiчi на тиждень по 90 хвилин. На

початку та наприкiнцi навчального року було проведено тестування з метою виявлення

розбіжностей у фізичному розвитку, фізичної підготовки, соматичному здоров’ї, а також у

показниках самопочуття, активності, настрою.

Результати дослiдження. За основними показниками фізичного розвитку та

фізичної підготовленості вiрогiдних змін наприкiнцi досліджень на першому етапі вияв-

лено не було. При цьому можна відзначити певне покращення середніх значень ряду

показників. Так, у дівчат обох груп виявилась тенденція до збільшення значення життєвої

ємності легень, кiлькостi згинань-розгинань рук в упорi лежачи. Водночас мiж групами за

жодним з показникiв вiрогiдних розбiжностей виявлено не було.

Узагальнюючи результати проведеної дiагностики фiзичного розвитку та фiзичної

пiдготовленостi студенток КГ та ОГ до та пiсля 1-го етапу дослiдження, можна прийти до

висновку, що внесення дозованої ходьби до НТЗ з фізичної культури зi студентками в

цілому здійснює позитивний вплив на деякi показники фiзичного розвитку та фiзичної

пiдготовленостi тих, хто займається. Зокрема, у дiвчат ОГ вiрогiдно зросла рухомiсть

грудної клiтини, гнучкiсть, сила. У дiвчат КГ – лише сила. При цьому суттєвих

вiдмiнностей мiж дiючою програмою та методикою проведення НТЗ з уведенням ходьби

за ступенем впливу на фiзичний розвиток та фiзичну пiдготовленiсть студенток виявлено

не було.

Щодо рівня фізичного здоров’я, то він в обох групах мав лише тенденцію до

збільшення: в ОГ було 5,0 балів, стало 5,15 бала; в КГ було 4,13 бала, стало 5,0 балів.

Отримані дані дозволяють в середньому оцінити рівень фізичного здоров’я обстежуваних

дівчат як «нижче середнього».

Узагальнюючи результати проведеної діагностики фізичного здоров’я студенток

КГ та ОГ, можна прийти до висновку, що введення дозованої оздоровчої ходьби до НТЗ з

фізичної культури зi студентками, в цілому здійснює позитивний вплив на соматичне здо-

ров’я тих, хто займається. Так, у дівчат ОГ достовірно зменшився індекс Робiнсона i час

вiдновлення ЧСС пiсля фiзичного навантаження. Ще помiтнiшi позитивнi змiни в сома-

тичному здоров’ї вiдбулися в КГ. Зокрема, у дiвчат цiєї групи оптимiзувалася функцiя

зовнiшнього дихання, покращилася фiзична працездатнiсть, зросли силовi можливостi.

Однак, як бачимо за сумою балiв, рівень фізичного здоров’я достовiрно не змiнився, що

106

наштовхує на думку про необхiднiсть вдосконалення методики оздоровчої рухової

активностi.

Висновки. Систематичне застосування оздоровчої ходьби дає змогу пiдвищити

зниженi резерви органiзму, створюючи позитивний вплив на стан iндивiдуальних резервiв

органiзму практично здорових дiвчат.

У дiвчат ОГ до завершення експериментальних занять достовiрно збiльшився

життєвий iндекс (р≤0,05 за критерiєм Стьюдента), що свiдчить про позитивнi змiни

функцiї зовнiшнього дихання, зростання питомої життєвої ємності легень та аеробних

можливостей органiзму.

У дiвчат КГ достовiрно скоротився час вiдновлення ЧСС пiсля 20 присiдань, що є

свiдченням пiдвищення їхньої фiзичної працездатностi та стiйкостi до навантаження

(р≤0,05 за критерiєм Стьюдента).

У обох групах достовiрно покращився iндекс Робiнсона, що характеризує аеробнi

можливостi та енергопотенцiал органiзму. При цьому на початку дослiджень значення

iндексу в ОГ та КГ вiдповiдало рiвню «нижче середнього» (95-110 ум.од.), а наприкiнцi

дослiдження – «середньому» рiвню (85-94 ум.од.).

САНОГЕНЕТИЧЕСКИЕ ПРОЦЕССЫ И МЕДИЦИНСКАЯ РЕАБИЛИТАЦИЯ

ПОСТИНСУЛЬТНЫХ БОЛЬНЫХ: ОСНОВНЫЕ ПОНЯТИЯ И ДЕФИНИЦИИ

(УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКИЕ МАТЕРИАЛЫ)

Н.И. Самосюк, И.З. Самосюк, А.А. Владимиров


Важность изучения, а, соответственно, получения необходимых знаний для врачей-

неврологов, физиотерапевтов, реабилитологов и др. основных принципов медицинской

реабилитации больных церебральным инсультом (ЦИ) объясняется важностью этой про-

блемы.

Инсульт - вторая из основных причин смерти в мире и основная причина инвалид-

ности среди взрослого населения. Однако, констатируя большой прогресс в понимании

патогенеза инсульта, следует отметить, что внедрение этих знаний в эффективные страте-

гии лечения и медицинской реабилитации, в основном, неудовлетворительные.

Аристотелю (Aristoteles, 384-322 г.г. до нашей эры) приписывают такие слова: «пе-

ред проведением дискуссии нужно определиться с ее темой», перефразируя это предло-

жение относительно викладань современных проблем, в медицинской реабилитации

107

больных неврологического профиля - необходимо четко представлять основные состав-

ляющие реабилитационной медицины вообще и реабилитации постинсультные больных в

частности.

Постинсультные дефекты - центральные параличи и парезы, нарушения речи и

других корковых функций, изменения чувствительности, экстрапирамидные и другие моз-

говые расстройства, артропатии, контрактуры и т.д. - не просто инвалидизуют больных,

но имеют также сильное психотравмирующее действие, поскольку нарушают жизненные

планы, затрудняют взаимоотношения с окружающими , т.е. значительно ухудшают каче-

ство жизни таких пациентов.

Вторая Гельсинборгская декларация (2006) наметила цели борьбы с острым ин-

сультом, которые должны быть достигнуты к 2015 г., в ней, в частности, предполагается,

что более 70% выживших пациентов должны быть независимы в повседневной жизни че-

рез 3 мес. после инсульта.

Европейское региональное отделение Всемирной конфедерации по физиотерапии,

Европейский совет и международное общество по борьбе с инсультом поддержали вто-

рую Гельсинборгскую декларацию с призывом расширить научные исследования по

борьбе с инсультом. Отмечалось, что в настоящее время лишь малая часть пациентов с

инсультом (около 10%) соответствует критериям, позволяющим проводить тромболити-

ческую терапию с положительным терапевтическим эффектом.

Одной из причин неуспеха неудачи лечебных стратегий при инсульте Р. Lyden счи-

тает известный со времен лауреата Нобелевской премии Р. Ehrlich (1854-1915) поиск еди-

ной «магической пули», которая может восстановить функциональное состояние головно-

го мозга. Теория «единого механизма» настолько «пропитала» неврологию, что, напри-

мер, только результаты 12-летнего лечения инсульта с применением единой «магической

пули» («пожарного» и «гасителя» свободных радикалов NXY-059) поставила точку на

этой наивной идее в связи с безуспешностью лечения инсульта таким «гасителем» .

Инсульт, особенно ишемический (ИИ), – это многолетний процесс со структурно-

метаболическими изменениями на всех уровнях сосудистой системы. Сам инсульт - это

взрыв, и даже ликвидация очаговой симптоматики, например, при удачном тромболизисе,

не снимает вопроса о лечении основных причин возникновения инсульта, вторичной его

профилактики и т.д.. Нужны плейотропные (гр. рléiōn - больше, trópos - поворот, направ-

ление) и комбинированные методы лечения инсульта (21), т.е. необходима мультимодаль-

ная терапия ИИ.

Lyden P. (19) подчеркивает, что несмотря на дымовое поле боя «провалившихся»

клинических испытаний различных лекарств при инсульте, нужно находить новые реше-

108

ния, опираясь на известные факты и будущие научные открытия.

Подготовка специалистов-неврологов предполагает их способность самостоятель-

но принимать решения в различных клинических ситуациях, постоянно обновлять про-

фессиональные знания, быть готовыми к профессиональной мобильности и быстрой адап-

тации в постоянно изменяющихся условиях.

При этом должное место должны занимать вопросы медицинской реабилитации,

поскольку она может влиять на все звенья саногенетических процессов при инсульте. В

зависимости от особенностей индивидуальной реабилитационной программы реабилито-

лог должен применять комплекс интервенций, воздействующих на различные компоненты

саногенеза. Ниже мы приводим основные компоненты саногенеза, влияющие на результа-

ты медицинской реабилитации постинсультные больных.

Саногенез (лат. sanus - здоровый, гр. genesis - происхождение, возникновение) -

процесс восстановления здоровья как противоположность патогенеза. Патогенез (гр.

pathogenesis) - возникновение и развитие болезни вследствие неадекватной реакции орга-

низма на действие этиологического фактора.

Основными составляющими саногенеза являются: реституция, регенерация,

компенсация, иммунитет и микроциркуляция.

Реституция (лат. restitutio - восстановление) - процесс восстановления функции

(деятельности) обратимо поврежденных структур.

Регенерация (лат. regeneration - возрождение) - структурно-функциональное вос-

становление целостности поврежденных тканей и органов в результате роста и размноже-

ния специфических элементов тканей.

Компенсация (лат. compensatio - возмещение) - способность организма заменить

(наверстать) или уравновесить любой недостаток (дефект) и функциональную недоста-

точность отдельных структур, органов или функций. Компенсация является врожденной

способностью живых организмов, проявляется возможностью стабилизации функций при

отклонении их от определенных пределов нормы или повреждении. Компенсация - это

процесс, который объединяет различные сложные и разнообразные реакции и функцио-

нальные системы для восстановления жизненно важных функций.

Функциональные системы (ФС) - это динамические организации, саморегулирую-

щиеся и избирательно объединяющие различные органы и уровни нервной и гуморальной

регуляции для достижения определенных полезных для организма результатов. Обратная

афферентация является стержневой основой, определяющей целенаправленную деятель-

ность ФС. В каждой ФС есть главный канал афферентной сигнализации о конечном при-

способительном результате и дополнительные каналы.

109

Компенсацию утраченных функций обеспечивают:

- элементы поврежденной структуры, сохранившиеся;

- структуры, которые по своей функции близки к поврежденным;

- дополнительные структуры, системы и механизмы;

- реабилитационные мероприятия, их своевременность, адекватность и т.д.

Компенсаторные процессы (особенно при их положительных последствиях) связа-

ны с реорганизацией центральных и эффекторных структур, и в определенной степени

афферентных, т.е. вцелом ФС (двигательной, чувствительной, сердечно-сосудистой и др.).

Отметим, что компенсаторные процессы осуществляются медленно при условии

адекватных систематических тренингов. Неадекватность раздражителей (двигательных,

физиотерапевтических и др.) может тормозить компенсацию.

После достижения определенного уровня компенсации фиксируется определенная

архитектура ФС, которая может постепенно «совершенствоваться».

Адаптация (лат. adaptation - приспособление) в биологии - приспособление орга-

низмов к тем или иным условиям существования, что позволяет им выжить в пределах

определенной внешней среды и обеспечить нормальную жизнедеятельность организма.

Адаптация может осуществляться путем быстрых изменений (например, изменения арте-

риального давления, частоты сердечных сокращений при физической нагрузке) или по-

степенно (например, реабилитационные процессы при инсульте).

Иммунитет (лат. immunitas - освобождение от налогов) - способ защиты организ-

ма от живых существ и субстанций, несущих признаки генетически чужеродной инфор-

мации. Иммунитет означает также невосприимчивость организма к возбудителям инфек-

ционных болезней или инородных веществ.

Микроциркуляция (гр. - μικρός - малый, лат. сirculatio - движение по кругу) - по-

нимание этого термина функциональное, имеющее в своей основе структурно-

функциональные единицы: артериолы, венулы и капилляры, совокупность которых обра-

зует микроциркуляторное русло.

Диашиз (диасхиз) (гр. diaschizō - расщепление, разделение) - термин впервые ис-

пользован K. Monakow (1853-1930), отражает шокоподобное нарушение функции отдель-

ных нервных центров, анатомически связанных с поврежденным участком нервной сис-

темы. Сегодня объяснение феномену диашиза включает транссинаптическую функцио-

нальную реактивацию, которая возникает на расстоянии от очага поражения вследствие

модулирующего влияния нейротрансмиттеров. При инсульте зона так называемой пенум-

бры представляет собой зону диашиза, на которую в остром периоде в первую очередь

направлены лечебные действия (тромболизис при ИИ и т.п.).

110

Основными физиологическими процессами, постоянно происходящими в нервной

системе являются: нейротрофичность, нейропротекция и нейропластичность.

Нейротрофичность (гр. neuron - нерв, trophē - питание) - естественная реакция, вы-

ражающаяся пролиферацией, миграцией, дифференциацией и выживанием нервных кле-

ток. Нейротрофичность может сопровождаться постоянными процессами регенерации в

случаях природных естественных или патологических повреждений. Примером нейро-

трофических влияний может служить повреждение двигательного нерва, вследствие чего

развивается гипотрофия соответствующих мышц.

На сегодня известно около 17 семейств нейротрофических факторов и их стимуля-

ция способствует выживанию ишемизированных тканей мозга, однако это доказано пока

преимущественно на экспериментальных моделях.

Нейротрофическая терапия предусматривает также стимуляцию восстановления

нейронных тканей путем активации процессов спраутинга и регенерации аксонов. Спрау-

тинг (спрутинг) (англ. sprout - пускать ростки, расти) - ветвления нервных волокон при

нейроонтогенезе или регенерации нервных структур.

Нейропротекция - это комплекс мероприятий, направленных на активизацию мета-

болических процессов в головном мозге, которые способны ослабить или предотвратить

развитие патобиохимического каскада и противодействовать повреждающим факторам.

Общепринятого и точного определения самого термина и нейропротекторов нет, однако в

условиях острого ИИ, назначение препаратов этой категории имеет целью уменьшение

нейрональных разрушений. Яворская В.А. считает, что «церебропротекция» - более точ-

ный термин для обозначения защиты мозга, поскольку для сохранения функции мозговой

ткани необходима защита всех клеток, в том числе глии, эндотелия сосудов и др.

Такой взгляд соответствует концепции «нейрососудистой единицы мозга»

(neurovascular unit), куда включены не только нейроны, но и глия, клеточные отростки,

эндотелий, базальные мембраны и др.. Перечень потенциальных нейропротекторов со-

ставляет более 20 групп, но пока «это детская игра в чудо нейропротекции».

Нейропластичность (гр. neuron - нерв, plastikós - годен к вылепливанию, податли-

вый) - способность нервной системы в ответ на эндогенные и экзогенные стимулы адап-

тироваться путем оптимальной структурно-функциональной перестройки, а, следователь-

но, означает совокупность процессов, направленных на ремоделирование и приспособле-

ние нервной системы к физиологическим и патологическим изменениям внешней или / и

внутренней среды.

В механизмах нейропластичности различают кратковременные (функциональные,

обратные преобразования) и долгосрочные (структурные, необратимые) адаптационные

111

преобразования. В последних одно из ключевых значений имеют синаптические пере-

стройки (активация «спящих» синапсов, регенерация и коллатеральный спраутинг - раз-

ветвления и т.д.) и восстановление васкуляризации (микроциркуляции). Механизм нейро-

пластичности, представленный спраутингом аксонов и дендритов, является медленным

(длится в течение нескольких месяцев), требует адекватных реабилитационных мероприя-

тий (активной и пассивной кинезотерапии, применения современных методов физиотера-

пии и т.п.).

Само понимание понятие термина «нейропластический процесс» означает факт его

изменения: «процесс» происходит под воздействием внешних факторов, а «нейро» под-

черкивает роль невральной регуляции.

Феномен нейропластичности частично объясняется теорией мультифункциональ-

ности корковых формаций - возможностью замены функции заторможенных или разру-

шенных нейронов сохраненными и теорией системной организации функций Анохина

П.К., согласно которой происходит непрерывная организация и реорганизация структур-

но-функциональных перестроек в нервной системе для достижения полезного результата.

Известно, что важным аспектом стимуляции нейропластичности, который имеет принци-

пиальное значение для реабилитации, является характер и степень реорганизации нейро-

нальных связей. Они, в свою очередь, определяются адекватностью реабилитационных

мероприятий, продолжительностью и индивидуализацией воздействий.

Нейропластичность при инсульте - это способность к компенсации структурных и

функциональных нарушений в коре, подкорковых и стволовых отделах головного мозга.

Итак, нейропластичность - это способность мозга менять свою структуру и функ-

цию после повреждения, особенно в период раннего онтогенеза. Исследованиями послед-

них лет установлено, что процессы пластичности мозга руководствуются нейрональными

импульсами с периферии. Для нормального развития и адаптации организма необходима

адекватная афферентная (чувствительная) информация, которая является определяющим

фактором не только нормального развития, а также и процессов восстановления после по-

вреждения нервной системы. Формирование связей проходит через основные механизмы

пластичности, такие как: восстановление синаптической передачи, синаптическая гипе-

рактивность, удержание поддержание гипериннервации, активация «спящих» синапсов,

регенерация и коллатеральный спраутинг.

Таким образом, на сегодня известно много доказанных фактов о саногенетических

процессах, при стимуляции которых можно достичь более значительных результатов в

реабилитации постинсультных больных. Без сомнения, в дополнение к реканализации

различными методиками, появится нейрозащитное лечение инсульта, однако сегодня наи-

112

более значимыми являются комплексные лечебно-реабилитационные мероприятия, кото-

рые усиливают восстановительные механизмы у таких больных. Признанным в реабили-

тации постинсультных больных является использование на базе необходимой медикамен-

тозной терапии современных методов физиотерапии, кинезитерапии, эрготерапии т.д..

Возможность влияния физиотерапевтическими методами на разные уровни возбужденной

вследствие инсульта функциональной системы является крайне важным и уже сегодня ис-

пользуется в клинической практике. Например, транскраниальная магнитная стимуляция

(ТМС) двигательных центров головного мозга пораженного и здорового полушариев в со-

четании с электростимуляцией мышц конечностей (паретичных и интактных) способству-

ет восстановлению нарушенной вследствие инсульта функции кортико-спинального трак-

та и, тем самым, позволяет ликвидировать или уменьшить двигательные нарушения. При

этом ТМС пораженного полушария в первые дни заболевания преимущественно влияет на

реституционные механизмы, а ТМС интактного полушария - на компенсацию (включение

в контроль движения неперекрещеного пирамидного тракта и т.п.).

Для усиления нейропластичности, компенсаторно-адаптационных механизмов

применяют также:

- различные варианты кинезо- и эрго- (трудо) терапии;

- зеркальную терапию: благодаря зеркалу пациент видит отражение здоровой руки

вместо недействующей. Вследствие этого, когда больной двигает здоровой рукой, он по-

лучает визуальные стимулы движений восстанавливаемой рукой;

- ограничение (фиксация) движений здоровыми конечностями на некоторое время

с целью более активного использования паретичных конечностей;

- музыкотерапия: слуховая стимуляция увеличивает среднюю скорость кровотока в

средней мозговой артерии у здоровых и у больных ИИ;

- фитнес мозга (многозначные игры): сложные когнитивные задачи стимулируют

нейропластичность и т.п.

В реабилитационном процессе постинсультных больных должны быть задейство-

ваны все органы чувств и анализаторы, и такие интегративные методики (сочетание меди-

каментозной терапии с современными реабилитационными интервенциями) со своевре-

менным началом их проведения дают надежду этой тяжелой категории больных.

Таким образом, следует подчеркнуть значительные успехи в изучении механизмов

возникновения инсульта, факторов риска и более скромные результаты в лечении больных

с цереброваскулярной патологией и восстановительной терапии после инсульта. Послед-

ние вопросы требуют дальнейших исследований с более тщательным изучением нейро-

реабилитационных процессов.

113

Несомненно, врачи-неврологи должны знать основные достижения (и возможные

упущения) в современной инсультологии, а для представления об уровне их подготовки

целесообразно использовать клинические ситуационные задачи, умение трактовать пара-

клинические обследования и, безусловно, умение правильно провести исследование паци-

ента, оценить его состояние, определить реабилитационный потенциал и тактику лечения

и реабилитационных мероприятий.

Активизации учебного процесса способствует ситуационная игра с организацией

«мультидисциплинарной бригады» в составе слушателей, во время которой отрабатывает-

ся оптимальный вариант реабилитационных мероприятий для конкретного пациента у его

постели.

Сегодняшняя реальность требует, как подчеркивалось, высокого уровня знаний по

неврологии и реабилитационной медицине при цереброваскулярной патологии.

Современные методики лечения и реабилитации позволяют снизить инвалидиза-

цию больных инсультом и способствуют вторичной его профилактике.

Важность этой проблемы в США побудила введения субспециализации по сосуди-

стой неврологии, требования к которой содержат ряд вопросов, в том числе необходи-

мость регулярного повышения квалификации и совершенствования знаний. Отметим, что

оптимизация обучения реальна только тогда, когда в основу обучения положен принцип

«знать, чтобы уметь», а не «знать, чтобы знать».

Исследования инсульта - не для пугливых сердец, подчеркивает Patrick Lyden. Мы

боремся с распространенным разрушительным заболеванием и в этой борьбе чаще проиг-

рываем, чем побеждаем. Однако, с каждым годом в мире все большему количеству боль-

ных проводится тромболизис, открываются инсультные центры, внедряются мультидис-

циплинарные бригады, у врачей есть возможность совершенствовать свои знания в облас-

ти сосудистой патологии и реабилитационной медицины.

Таким образом, лечение и медицинская реабилитация больных инсультом имеет

положительные перспективы, хотя профилактика возникновения этого заболевания явля-

ется на сегодня наиболее значимым направлением для человечества и это должны знать в

первую очередь врачи-неврологи.

114

МЕДИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ НА ОСТЕОАРТРОЗ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ

МАГНІТОЛАЗЕРНОЇ ТА УЛЬТРАЗВУКОВОЇ ТЕРАПІЇ

І.З. Самосюк, А.В. Ткаліна, С.М. Федоров, В.П. Губенко, Т.М. Зачатко

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика

Актуальність підвищення ефективності лікування та медичної реабілітації хворих

на остеоартроз (ОА) обумовлена значною поширеністю захворювання серед населення,

хронічним перебігом захворювання з тенденцією до прогресування рухових порушень і

розвитку стійкого больового синдрому, що призводить до тимчасової втрати

працездатності та інвалідності, недостатньою ефективністю медикаментозного лікування

та ризиком небажаних наслідків фармакотерапії. Це потребує розробки реабілітаційних

комплексів, які ґрунтуються на застосуванні фізичних методів лікування.

З огляду на патогенез ОА, механізми розвитку больового синдрому та порушення

функції суглобів при даному захворюванні, а також враховуючи особливості впливу

фізичних факторів, нами було розроблено реабілітаційний комплекс з включенням

низькочастотного ультразвуку (НУЗ), магнітного поля (МП) і лазерного випромінювання

(ЛВ).

Особливості розробленої методики полягали в тому, що у хворих на ОА

здійснювали вплив НУЗ частотою 22–100 кГц на зони сегментарної іннервації на рівні L1–

L5 (при ураженні суглобів нижньої кінцівки) або С5–Th3 (при ураженні суглобів верхньої

кінцівки) паравертебрально з двох боків, амплітуда ультразвукових коливань – 2 мкм,

тривалість процедури – до 10 хв.

На уражені суглоби здійснювали магнітолазерний вплив з диференційованим

підбором параметрів діючих факторів залежно від клінічних проявів ОА. У хворих на ОА

з супутнім синовітом на суглоби діяли МП (з регуляцією індукції в діапазоні 0,5–50 мТл)

та ЛВ червоного діапазону (λ=670 нм) потужністю до 15 мВт. За відсутності синовіту на

суглоби впливали МП аналогічних параметрів та ЛВ інфрачервоного діапазону (λ=780–

900 нм), потужність 5–100 мВт. Вплив МП та ЛВ здійснювали з частотними модуляціями

в діапазоні 0,1–150 Гц. Енергетичні дози ЛВ на одну зону (суглоб) не перевищували 10

Дж/см2.

Методика реалізована на апараті вітчизняного виробництва "МІТ-11" НМЦ

"Медінтех".

За розробленою методикою проліковано 75 хворих на ОА (35 чоловіків та 40

жінок) віком 50–75 років. У всіх пацієнтів до лікування був рентгенологічно

підтверджений клінічний діагноз ОА І (у 24% випадків) та ІІ (76%) стадій. Основними

115

скаргами хворих були біль у суглобах і зниження функціональних можливостей суглобів.

У 32 пацієнтів був діагностований реактивний синовіт.

Ефективність реабілітаційного комплексу оцінювали за динамікою клінічних

(больовий, суглобовий та запальний індекси), функціональних (кутометрія, рухові проби)

та електрофізіологічних (реовазографія, електропунктурна діагностика) показників у хво-

рих основної групи порівняно з контрольною групою хворих (22 особи), які отримували

медикаментозне лікування. До комплексу обстеження включали також оцінку показників

болю, функціональної здатності та якості життя за допомогою опитувальника Мак-Гіла,

візуально-аналогової шкали (ВАШ), альго-функціонального індексу Лекена,

Стенфордської анкети здоров´я. Групи були ідентичними за віком, статтю та перебігом

захворювання.

В результаті проведених досліджень встановлено, що під впливом розробленого

реабілітаційного комплексу у хворих на артроз швидше зменшувались запальні явища в

суглобах, спостерігався виразний регрес больового синдрому, знижувалась пальпаторна

чутливість периартикулярних тканин, збільшувався обсяг рухів уражених суглобів,

поліпшувався периферичний кровообіг, нормалізувались показники електропровідності

шкіри. Зменшення больового синдрому та розширення функціональних можливостей

суглобів сприяло значному поліпшенню якості життя пацієнтів, про що свідчило

підвищення самостійної оцінки хворими свого функціонального стану.

Таким чином, включення НУЗ та магнітолазерного впливу до комплексу

реабілітаційних заходів у хворих на ОА підвищує ефективність лікування, не має

побічних дій і добре переноситься хворими. Все це дає підставу рекомендувати розробле-

ну методику для впровадження в клінічну практику.

РЕАБІЛІТАЦІЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ ТА ПОСТРАЖДАЛИХ ПІД ЧАС

АТО – ПРОПОЗИЦІЇ ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Т. В. Семикопна

ПрАТ « Укрпрофоздоровниця»

Тисячі наших співвітчизників зі зброєю вруках захищають цілісність нашої держа-

ви у зоні антитерористичної операції. В ході бойових дій бійці отримують поранення

різної ступені важкості. У більшої частини – це поранення та травми кінцівок, черевної

порожнини, черепно-мозкові травми, опіки та інше. Після стаціонарного лікування у шпи-

талях такі бійці потребують фізичної та психологічної реабілітації.

116

Громадська організація « Українське товариство фізичної та реабілітаційної меди-

цини», що налічує у своїх лавах понад 300 фахівців у 18 регіональних осередках України,

саме і опікується наданням реабілітаційної допомоги таким хворим. На декількох

засіданнях Правління товариства, у яке входять 17 професорів, докторів та кандидатів ме-

дичних наук, провідних фахівців України у сфері надання медичних реабілітаційних по-

слугобговорювалось питання організації фізичної та медичної реабілітаційної допомоги

постраждалим під час АТО.

Встановлено, що у медичних системах Міноборони України, МВС України, медич-

них закладах академії медичних наук України немає на сьогодні реабілітаційних

відділень, центрів які б могли надавати реабілітаційні послуги постраждалим під час АТО.

Проте, у Акціонерному товаристві профспілок України «Укпрофоздоровниця»

ефективно надається реабілітаційна допомога хворим різного профілю впродовж останніх

25 років. На сьогодні працює 120 реабілітаційних відділень на 5200 ліжок. В них працю-

ють висококваліфіковані медичні кадри, в тому числі вчені – доктори і кандидати медич-

них наук. Ці відділення працюють в оздоровницях, які мають тільки вищу та першу

акредитаційну категорії і ліцензії на медичну практику надані МОЗ України.

Діяльність відділень медичної реабілітації санаторіїв профспілок, як необхідну,

своєчасну і актуальну, підтримує академія медичних наук України.

Проаналізувавши Указ Президента України № 880 /2014 Про рішення ради

національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року «Про невідкладні захо-

ди із забезпечення державної безпеки», а саме пунктами 1(й) «ужити заходів щодо ство-

рення міжвідомчого координаційного центру з надання допомоги постраждалим під час

антитерористичної операції»,1(л) « ужити заходів щодо забезпечення лікування та

реабілітації учасників бойових дій у закладах охорони здоров’я для інвалідів і ветеранів

Великої Вітчизняної війни, закладах охорони здоров’я Національної академії медичних

наук України» та 3.3(6) «вжити разом із Міністерством охорони здоров’я України та

міністерством соціальної політики України заходів щодо забезпечення соціально –

психологічної реабілітації учасників антитерористичної операції» зазначаємо, що сана-

торно-курортні заклади профспілок України готові забезпечити лікування та реабілітацію

учасників бойових дій, в тому числі соціально-психологічну реабілітацію учасників

антитерористичної операції.

Враховуючи надзвичайну важливість вирішення питань надання

медичнихреабілітаційнихпослуг зазначеному контингенту постраждалих, необхідно

включити до міжвідомчого координаційного центру з надання допомоги постраждалим

117

під час АТО провідних фахівців ГО « Українське товариство фізичної та реабілітаційної

медицини» та з медичної системи ПрАТ « Укпрофоздоровниця».

ПСИХОТЕРАПИЯ В МЕДИЦИНСКОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ

А.И. Сердюк

Харьковская медицинская академия последипломного образования,

Клинический санаторий «Курорт Березовские минеральные вода»

Высокий динамизм социально-технократического развития современного общест-

ва, усовершенствование информационных технологий, научно-технические достижения

наряду с повышением качества жизни обусловливают возрастание уровня психоэмоцио-

нального напряжения, усложнение структуры поведения личности и в конечном итоге

предъявляют жесткие требования к интегративной деятельности всех процессов психиче-

ской сферы в целом.

Исследования последних десятилетий свидетельствуют о тенденции к ухудшению

психического здоровья населения Украины. При этом происходит опережающий количе-

ственный рост непсихотических форм психических расстройств, обусловленных неблаго-

приятными экологическими условиями, существенными изменениями производственных

отношений, социально-психологических стереотипов и ценностей в условиях кризиса и

рыночных преобразований.

Значительная распространенность невротических расстройств среди людей трудо-

способного возраста, инвалидизация больных, длительная утрата трудоспособности, связь

этой патологии с социально-политическими изменениями свидетельствуют о том, что это

не только медицинская, но и важная социальная проблема.

Характерной особенностью современного патоморфоза невротических расстройств

является преобладание соматизированных, склонных к затяжному течению и резистент-

ных к терапии форм, которые и обусловливают временную и стойкую утрату трудоспо-

собности, сокращение которой требует реабилитационных мероприятий.

Одновременно в структуре непсихотических нарушений психики возрастает доля

психосоматической патологии: число больных с этой патологией достигает 30—35% об-

щего количества пациентов соматических стационаров. Между тем любое соматическое

страдание, даже если в его возникновении психические влияния и не играют ведущей ро-

ли, само по себе является мощным психотравмирующим фактором, а вторичная невроти-

ческая патопластика отрицательно влияет на соматическую основу, создавая синдром вза-

имного отягощения по принципу патологического круга.

118

Наши многолетние наблюдения больных, страдающих заболеваниями сердечно-

сосудистой системы, органов пищеварения, дыхания, мочевыведения, сахарным диабетом,

проходивших санаторный этап реабилитации, позволили обнаружить почти у 60% из них

нарушения психической сферы непсихотического регистра на субклиническом или кли-

ническом уровне, у 70% — дезадаптивные формы реагирования на заболевание, причем

более чем у половины пациентов соматическое страдание выступало в качестве актуаль-

ной психической травмы. Поэтому весьма значительная часть больных хроническими со-

матическими заболеваниями нп этапе медицинской реабилитации требует коррекции пси-

хоэмоционального состояния и реакции на болезнь. Наиболее эффективным средством

для этого является психотерапия. Однако по своему смыслу, назначению, роли в лечебном

процессе психотерапия в клинике соматической реабилитации существенно отличается от

таковой в клинике неврозов.

Прежде всего, именно в соматической клинике наиболее ярко реализуется тради-

ционный гуманистический постулат отечественной медицины «Каждый врач должен быть

психотерапевтом». В свое время К.И. Платонов в этом смысле разделял психотерапию на

«большую» и «малую».

Лечебная, или «большая», психотерапия не требуется всем и даже большинству

больных людей. Она должна применяться только по строгим показаниям определенным

группам больных, однако в лечении и уходе за всеми больными со стороны всего персо-

нала нужна деонтологическая психотерапевтическая культура, «малая» психотерапия.

При этом если «большая», или специальная, психотерапия является прерогативой специа-

листов-психотерапевтов, требует специальной подготовки врача, специальных условий,

имеет четкий круг показаний и противопоказаний, что ограничивает ее применение, то

область «малой», или общей, психотерапии по сути безгранична, она, по меткому выра-

жению И.З. Вельвовского, как бы пронизывает всю медицинскую практику, выходит за

пределы специализации и должна входить в качестве обязательного элемента в арсенал

знаний и умений каждого врача.

Таким образом, одной из особенностей психотерапевтического процесса в сомати-

ческой реабилитации является наличие двух субъектов психотерапии: врача-

психотерапевта как исполнителя «большой» психотерапии и врача-интерниста — испол-

нителя «малой» психотерапии.

Объект психотерапии в соматической реабилитации также не является однород-

ным. С точки зрения потребности в психотерапевтической коррекции всех пациентов с

соматической патологией на этапе реабилитации можно разделить на четыре группы: 1)

больные психосоматическими заболеваниями с непсихотическими нарушениями психики

119

и без них; 2) больные психогенными заболеваниями с соматической патологией; 3) боль-

ные соматическими заболеваниями с непсихотическими нарушениями психики; 4) боль-

ные соматическими заболеваниями без нарушения психики.

Первые три группы больных безусловно требуют специальной психотерапевтиче-

ской коррекции на патогенетическом и симптоматическом уровнях; большинство пациен-

тов четвертой группы, несмотря на отсутствие клинически очерченных расстройств пси-

хики, нуждаются в коррекции отношения к своему соматическому страданию, лечению,

коррекции психологического статуса. При этом врач-интернист может использовать такие

методы психотерапии, как рациональная, косвенная, внушение наяву и самовнушение,

психотерапия в группе, а врач-психотерапевт кроме этого — аутотренинг, нейролингви-

стическое программирование, методы гипносуггестивной, групповой, аналитически-

ориентированной, когнитивно-бихевиоральной психотерапии и др.

Главным же отличием малой и большой психотерапии является форма психотера-

певтического воздействия, которое в исполнении врача-интерниста в отличие от действий

врача-психотерапевта не воспринимается пациентами как целенаправленное специальное

воздействие, а носит в их представлении характер бесед, рекомендаций, общения и, таким

образом, обходит психологический антисуггестивный барьер критики информации, по-

ступающей извне, реализуется в большей степени через сферу подсознания.

По своему смыслу, внешним проявлениям, продолжительности и методике по-

строения психотерапия в соматической реабилитационной практике не является абсолют-

но однородной и, как всякий сложный, многофакторно детерминированный, динамичный

процесс, зависит от многих факторов, среди которых можно выделить по крайней мере

три основные группы.

Во-первых, это факторы, связанные с врачом: демографические (возраст, пол),

профессиональные (врачебный опыт, знания в области соматической медицины, реабили-

тации, пограничной психиатрии, медицинской психологии, владение теми или иными ме-

тодами психотерапии), личностные (характерологические особенности, степень автори-

тарности, стиль поведения, умение сочувствовать, сопереживать, войти в контакт, достичь

комплайенса и т.п.).

Во-вторых — факторы, связанные с пациентом: демографические (возраст, пол),

социальные (культурно-образовательный уровень, ценностные ориентации), особенности

соматического страдания (давность, тяжесть), особенности, степень выраженности и ри-

гидности невротической симптоматики, отношение к заболеванию, лечению, характероло-

гические черты, внушаемость, вредные привычки.

120

В-третьих — организационные факторы: степень ограниченности срока реабилита-

ции и загруженности врача, наличие условий для применения тех или иных методов пси-

хотерапии и ее место в общем комплексе лечебных мероприятий.

Именно взаимовлияние и комбинации всех указанных факторов определяют про-

должительность курса психотерапии, использование тех или иных методов, сочетание их

в одном сеансе, количество и последовательность занятий и т.п. Но при всей их неодно-

родности в структуре психотерапии в соматической реабилитационной клинике можно

выделить три направления со своими конкретными целями.

I.Лечебно-потенцирующее направление:

1).Ликвидация острой невротической симптоматики;

2).Потенцирование действия других лечебно-диагностических мероприятий (в том

числе и плацебо), формирование положительного отношения к ним;

3).Дезактуализация опасений побочного действия медикаментов, других лечебных

процедур;

4).Борьба с переоценкой отдельных результатов исследований во время обследова-

ния и лечения.

II.Психокоррекционное направление:

5).Реализация принципа «стерильности слов и действий» (профилактика ятроге-

ний);

6).Коррекция установки на врача, формирование необходимого психологического

контакта в системе врач - пациент;

7).Коррекция установки на лечение, формирование «истинного желания излечить-

ся», положительной лечебной перспективы;

8).Коррекция восприятия заболевания, внутренней картины болезни.

III. Социально-адаптирующее направление:

9).Обучение больных основам адаптации в окружающей макро- и микросоциаль-

ной среде;

10).Подготовка пациентов к сосуществованию с отдельными проявлениями оста-

точных явлений заболевания;

11).Перестройка системы ценностей пациентов в направлении снижения социаль-

ной значимости заболевания;

12).Формирование потребности в здоровом образе жизни, сохранении собственно-

го здоровья и достижении активного долголетия.

Соответственно структуре направленности психотерапевтического воздействия

можно выделить и три основных вида его эффективности с конкретными результатами.

121

I. Медико-биологическая эффективность:

1).Достижение положительных сдвигов в психо-эмоциональном состоянии боль-

ных;

2).Усиление эффективности лечебно-диагностических мероприятий (в том числе и

достижение плацебо-эффекта);

3).Расширение спектра диагностических и лечебных средств в результате отсутст-

вия страха их побочного действия;

4).Достижение более тщательного выполнения рекомендаций врача.

ІІ. Медико-психологическая эффективность:

5).Предотвращение возникновения ятрогений;

6).Создание эффекта «веры во врача», оптимального психологического контакта

больного с врачом;

7).Достижение активной позиции и высокого уровня мотивации больного относи-

тельно лечения, уверенности в положительном результате лечения;

8).Нормализация понимания здоровья и болезни, формирование адекватного отно-

шения к болезни.

III. Медико-социальная эффективность:

9).Улучшение адаптации больных в макро- и микросоциальной среде;

10).Осознание пациентами необходимости некоторых полезных ограничений, со-

блюдения режима труда и отдыха и т.п.;

11).Расширение социального спектра ценностей и интересов пациентов, уменьше-

ние отрицательного влияния заболевания на их социальный статус;

12).Изменение образа жизни в необходимом направлении, активная позиция отно-

сительно сохранения собственного здоровья и достижения активного

долголетия.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЇ НА АПАРАТІ BIODEX У ПАЦІЄНТІВ З

ПОРУШЕННЯМ ФУНКЦІЇ ПЛЕЧОВОГО СУГЛОБА

Д.В. Сміхун

Державне підприємство «Санаторій «Конча-Заспа» (м.Київ)

Порушення моторної функції кінцівки може бути наслідком багатьох захворювань

та перенесених оперативних втручань (неврологічних: захворювання шийного та грудного

відділів хребта; ортопедичих: дегенеративно-дистрофічні захворювання; в травматології:

постоперативні ускладнення). Найчастішим ускладненням після оперативних втручань на

122

плечовому суглобі в 2-3 стадії відновлення вважається контрактура (обмеження рухів в

суглобі). Метою дослідження було оцінити ефективність новітніх методів реабілітації, із

застосуванням апарату Biodex (США), у пацієнтів з порушенням функції верхньої

кінцівки (ПФ ВК) і розробити алгоритм проведення лікування в залежності від клініко-

патогенетичного варіанту порушення.

Biodex Medical Systems Pro4 (мультисуглобовий комплекс) – найсучасніша

методика реабілітації і лікування пацієнтів із порушенням моторної функції кінцівок.

Обстежено та проведено лікування 14 пацієнтів з ПФ ВК (10 чоловіків і 4 жінки, віком від

42 до 65 років). У 8 осіб відмітили порушення функції в зв’язку із захворюванням

шийного та грудного відділів хребта ураженої кінцівки (перша група), у 4 – зменшення

об’єму рухів внаслідок перенесених оперативних втручань (друга група), а у 2 –

дегенеративно-дистрофічні захворювання 1-2ст. ураження плечового суглоба (третя

група). Обстеження проводилось в санаторії «Конча-Заспа» за допомогою апарату Biodex

(США) на основі вимірювання моменту обертання, швидкості, положення кінцівки та

сумарної роботи м’язевої сили. У відновленні пацієнтів на апараті були використані

наступні режими: пасивний, ізометричний, ізокінетичний, реактивно-ексцентричний.

Проводили розробку рухів у плечовому суглобі (приведення-відведення, згинання-

розгинання та діагональне стояння в плечовому суглобі) в чотирьох режимах із зміною

навантажень. Фіксацію кінцівки здійснювали в положенні повного можливого розгинання

в ліктьовому суглобі. Вимірювали: приведення – нижня межа приведення в плечовому

суглобі відносно тулуба пацієнта (град.), відведення – верхня межа відведення в плечово-

му суглобі відносно тулуба пацієнта (град.), швидкість – кутова швидкість руху прокси-

мального відділу плеча (град/секунду). Розробку рухів у кожного пацієнта здійснювали за

принципом індивідуального підбору параметрів.

Результати. Причина захворювання: у пацієнтів першої групи – 8(55%) – результат

хронічного захворювання хребта, грижі та протрузії міжхребцевих дисків. У пацієнтів

другої групи - 4 (30%) – ускладнення після оперативних втручань. У пацієнтів третьої

групи – 2 (15%) – обмеження рухів в результаті хронічних захворювань.

Значний позитивний ефект від лікування та реабілітації відмітило 10(70%) обсте-

жених, 3(20%) – задовільний позитивний результат, 1(10%) – незначний позитивний ре-

зультат. Негативні зміни, ускладнення або загострення патологічного стану не

відмічались.

Висновки:

123

1) Реабілітація на апараті Biodex є ефективною методикою відновлення об’єму

рухів та сили роботи кінцівок після оперативних втручань, дегенеративних захворювань

суглобів та в комплексі лікування захворювань хребта.

2) при зниженому м’язевому тонусі та обмеженні рухів в суглобі необхідно почи-

нати з пасивного відновлення.

3) при обмеженні рухів або контрактурі необхідно виходити на максимальні ліміти

на початку занять, та збільшувати їх на протязі до больового синдрому.

4) при больовому синдромі використовувати зміну режимів (пасивний-

ізометричний-ексцентричний-реактивно-ексцентричний) в залежності від стану та

захворювання пацієнта.

5) нарощування швидкості рухів в суглобах слід проводити на більш пізніх етапах

реабілітації.

РЕАБІЛІТАЦІЯ ПОТЕРПІЛИХ В АТО: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

В.В. Стеблюк

Міністерство оборони України

Необхідність вирішення проблем реабілітації учасників АТО на сьогодні є одним з

найбільш значущих питань, що озвучується у мас-медіа, виноситься на порядок денний

засідань урядових комітетів та громадських організацій.

Об’єктом реабілітаційних заходів є особи, що тимчасово чи на постійно знизили власні

можливості особистого та соціального функціонування через хворобу, травму чи інше

порушення здоров’я.

Стосовно потерпілих в наслідок АТО, то це в першу чергу жертви воєнних дій –

військовослужбовці, працівники правоохоронних органів, волонтери, цивільні особи

(«третя сторона»), що отримали ушкодження, пов’язані з порушенням анатомічної

цілісності та функціональної повноцінності органів та систем, і, як показує досвід, також

мають порушення психічного здоров’я, переважно у вигляді гострої реакції на стрес

(F43.0) та посттравматичного стресового розладу (F43.1), але не обмежуються ними.

Для цих осіб реабілітація повинна включати заходи щодо попередження

інвалідності під час лікування отриманого ушкодження та допомогу індивіду у досягненні

максимальної фізичної, психічної, соціальної, професійної та економічної повноцінності,

на яку він буде здатний в рамках наслідків цього ушкодження.

Багатогранність завдань медичної реабілітації постраждалих в АТО дійсно вимагає

ефективного функціонування системи медичної реабілітації як самостійного напрямку

124

клінічної та соціальної медицини. Таким чином, проблема ранньої реабілітації

постраждалих з метою повернення якості життя, що передумовувала захворюванню,

травмі чи іншому патологічному стану, як найшвидша фізико-соціальна адаптація та

відновлення працездатності є однією з актуальних проблем медицини та соціального

страхування. І ця проблема вимагає вирішення цілого комплексу питань.

Наступною важливою проблемою, з якою довелося стикатися у постраждалих в

АТО, а також у їх близьких, переселенців, людей, що втратили рідних – це розлади

ментального здоров’я, розлади адаптації. «Донецько-Луганський синдром» на довгі роки

стане складною проблемою соціальної психіатрії, і своєчасний початок медико-

психологічної (психо-фізичної) реабілітації є вкрай необхідним.

В мирний час при проведенні реабілітаційних заходів основна увага приділялась

відновленню фізичних кондицій пацієнтів. В умовах сьогодення, пацієнтами стають

молоді люди, неготові до зміни свого фізичного та психо-соціального статусу в наслідок

ушкодження, які перебували в умовах надзвичайного стресу. Тому не менш важливе, а в

деяких випадках і основне місце в реабілітаційному процесі займають психологічні

моменти реабілітації – зміни ставлення паціента до своєї травми, зміни психо-емоційного

стану, здатність повернути собі радість життя, реабілітуватись психологічно в

найближчому соціумі та в суспільстві загалом. Враховуючи це, зрозуміла та провідна роль

психодіагностики та психокорекції в комплексі лікувально-діагностичних заходів на як на

стаціонарному так і на подальших етапах реабілітації. Психо-фізична реабілітація повинна

починатися з психокорегуючих заходів ще на етапі медичної евакуації, в мобільному

госпіталі (цю роль часто відігравали волонтери-медсестри), продовжуватись на більш

кваліфікованому рівні в стаціонарних госпіталях. Втім за браком часу, можливостей та

відсутності спеціально підготовленого персоналу (психологів, психотерапевтів) ці заходи

не завжди виявляється повноцінними та ефективними.

Саме санаторний етап реабілітації надає пацієнтам можливість поступової

адаптації до нового психофізіологічного стану, що викликаний ушкодженням.

Потрібно об’єднати зусилля санаторно-курортних закладів, незалежно від

відомчого підпорядкування та форми власності, науково-дослідних установ, кафедр в

розробці та впровадженні протоколів реабілітації на санаторно-курортному етапі з метою

найповнішого відновлення втрачених функцій та психо-емоційного стану постраждалих.

Але санаторно-курортне лікування повинно бути забезпечено фінансуванням за рахунок

держави, фондів соціального страхування, і забезпечено в повному обсязі. Необхідно

проведення закупівель реабілітаційних путівок до санаторіїв за максимально спрощеною

процедурою, адже це – вимога воєнного часу.

125

Що стосується безперервності реабілітаційного процесу, то його продовження на

амбулаторно-поліклінічному етапі, реадаптація та ресоціалізація є спільною проблемою

закладів медицини та соціально забезпечення. Необхідно повноцінне функціонування

служби соціальних працівників, варто модернізувати підходи до медико-соціального

супроводу особливих пацієнтів (як це діє для «чорнобильців») з врахуванням специфіки

моменту. Але це проблема не тільки і не стільки медичної реабілітації.

«ДОНБАССЬКИЙ СИНДРОМ» ЯК ПРОБЛЕМА ПСИХО-ФІЗИЧНОЇ

РЕАБІЛІТАЦІЇ

В.В. Стеблюк, О.В. Бурлака

Міністерство оборони України, ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМ

України»

Боєві дії на Сході України, що на сьогодні фактично являють собою війну, при

чому війну нового типу, без позиційного протистояння, чіткої лінії фронту, породили нову

хвилю проблем психо-соціальної адаптації, в якій посттравматичний стресовий розлад

набрав нових якісних та «кількісних» (вираженість, інтенсивність проявів) характеристик.

Ми можемо констатувати, що стоїмо на порозі нової «епідемії» ПТСР та інших розладів

адаптації, оскільки інтенсивність стрес-факторів сьогодення значно переважає генетичні

можливості людського організму щодо протистояння руйнівній дії стресорів.

Хоча цілеспрямовані дослідження стрес-асоційованих розладів у осіб, дотичних до

АТО лише розпочинаються, перебувають на фазі накопичення фактажу та осмислення

результатів, вже можна виділити певні особливості перебігу цих розладів в різних

категоріях.

1. Реакції активної адаптації, подолання стресу через протидію. Такий тип

реакції властивих переважній більшості «ідейних» воїнів, бійців добровольчих

батальйонів. Проявляється агресивною (переважно в плані мислення) поведінкою,

непримиренним ставлення до ворогів (реальних та часто вдаваних), безкомпромісністю,

зниженою гнучкістю процесів комунікації, загостреним відчуттям справедливості. Ця

категорія постраждалих практично не застосовує для зняття стресу алкоголь чи

наркотики, оскільки афект (емоційність) бойових дій надає значно більшого задоволення.

Навіть постійне відчуття небезпеки, ризику смерті, є для цієї категорії бійців своєрідним

психостимулятором. Цим людям складно перейти до мирного життя, сенс їхнього

існування – боротьба. Наразі вони мають можливість реалізуватись. Потенційно це –

знаряддя революцій, бунтів, воєнних переворотів.

126

2. Реакції захисного гальмування. Найбільш оптимальна форма адаптації в

нинішній ситуації. За нашими спостереженнями такий тип реакції розвивався у осіб з

сильною, врівноваженою нервовою системою, що дещо протирічить сталим визначенням.

Проте, саме реакції захисного гальмування дозволяли засинати під час обстрілів,

відпочивати, «збиратись до купи» в найекстремальніші моменти, спостерігаючи за

реальністю немов би на екрані кіно. Цьому також сприяє характер більшості бойових

дій, коли відсутній прямий вогневий контакт, а йде війна артилерії. Постійні

повторювані обстріли з мінометів та систем залпового вогню вимушують пасивно

очікувати їх закінчення в укритті. Таки чином створюється ситуація, коли ризик

ураження накладається на вимушену бездіяльність (є небезпека – потрібно чекати,

перманентне очікування небезпеки під обстрілом, її переживання в пасивному стані

виключає активні механізми адаптації («бий або тікай»), переводячи їх у якісно нове

русло). Варіантом реакції захисного гальмування в поза воєнному оточенні є часткова

амнезія (втрата пам’яті) на найбільш трагічні моменти бойових дій, зниження емоційного

фону при спогадах. Такі реакції немов би відключають емоційність спогадів, захищають

людину від вторинного стресорного впливу минулих подій.

3. Тривожно-депресивні реакції. Найбільш розповсюджені за даними

літератури реакції та прояви посттравматичного стресового розладу. Мають широкий

спектр проявів – від безсоння з тривожними думками, передчуттям небезпеки, страхами

до тяжких депресій – втрати соціальної та особистої активності, зневіри в майбутньому,

суіцидальних нахилів та думок. Найчастіше зустрічаються у осіб, що отримали каліцтва,

втім виникають також у переживших стресові ситуації при ризику їх повторення

(повернення в театр бойових дій). Часта компенсація через вживання алкоголю чи інших

психоактивних речовин посилює депресію, призводить до поєднання залежності від

психоактивних речовин, абстинент них синдромів та власне депресії. Потребує лікування

фахівцями з клінічної психіатрії.

Для цивільних осіб найбільш характерними є два останніх типи реакцій, серед

військових, учасників бойових дій на сьогодні переважають перший та в меншій мірі

третій тип реакцій.

Особливості має ПТСР у жінок, які втратили близьких людей чи чиї близькі

перебували в зоні особливої небезпеки («Іловайський котел», Донецький аеропорт, 32

блок-пост, Савур-могила). У цієї категорії пацієнток розвивається поєднана психо-нейро-

ендокринна патологія з дизгормональними порушеннями репродуктивної системи (відома

раніше як «аменорея воєнного часу»).

127

Зараз важко говорити про чітке розмежування типів реакцій, дуже часто ми маємо

справу з міксами: тривожність та активація, епізоди безсоння з необхідністю дії,

депресивні розлади і гальмування. Хоча провідна реакція все ж таки визначається.

В мирний час при проведенні реабілітаційних заходів основна увага приділялась

відновленню фізичних кондицій пацієнтів.

В умовах сьогодення, пацієнтами стають молоді люди, неготові до зміни свого

фізичного та психо-соціального статусу в наслідок ушкодження, які перебували в умовах

надзвичайного стресу. Тому не менш важливе, а в деяких випадках і основне місце в

реабілітаційному процесі займають психологічні моменти реабілітації – зміни ставлення

паціента до своєї травми, зміни психо-емоційного стану, здатність повернути собі радість

життя, реабілітуватись психологічно в найближчому соціумі та в суспільстві загалом.

Враховуючи це, зрозуміла та провідна роль психодіагностики та психокорекції в

комплексі лікувально-діагностичних заходів на як на стаціонарному так і на подальших

етапах реабілітації. Психо-фізична реабілітація повинна починатися з психокорегуючих

заходів ще на етапі медичної евакуації, в мобільному госпіталі (цю роль часто відігравали

волонтери-медсестри), продовжуватись на більш кваліфікованому рівні в стаціонарних

госпіталях. Втім за браком часу, можливостей та відсутності спеціально підготовленого

персоналу (психологів, психотерапевтів) ці заходи не завжди виявляється повноцінними

та ефективними.

І тільки санаторний етап реабілітації надає пацієнтам можливість поступової

адаптації до нового психофізіологічного стану, що викликаний ушкодженням.

Саме тому потрібно об’єднати зусилля санаторно-курортних закладів, незалежно

від відомчого підпорядкування та форми власності, науково-дослідних установ, кафедр в

розробці та впровадженні протоколів реабілітації на санаторно-курортному етапі з метою

найповнішого відновлення втрачених функцій та психо-емоційного стану постраждалих.

Але санаторно-курортне лікування повинно бути забезпечено фінансуванням за рахунок

держави, фондів соціального страхування, і забезпечено в повному обсязі.

АКМЕОЛОГІЧНА СКЛАДОВА РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦЯ З

ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Л.П. Сущенко

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

У сучасній ситуації розвитку суспільства характерною межею сфери професійної

освіти і професійної кар’єри є постійна трансформація. З позицій сьогодення достатньо

128

важко знайти таку галузь діяльності, в якій не відбуваються динамічні зміни, тому для

професійної успішності фахівців велике значення має здатність швидко орієнтуватися в

даній ситуації. Мобільність людини визначається особистісними здібностями до її

здійснення і виявляється в мотивованій і цілеспрямованій діяльності. Освіта грає істотну

роль в розвитку суспільства і людини, а також виступає каналом її мобільності, особливо

її професійної мобільності. Стартові можливості людини, визначальний ступінь і

можливість прояву мобільності, безпосередньо залежать від якості здобутої нею освіти.

Освіта повинна мати неперервний характер, пов’язаний з постійним підвищенням

професійної кваліфікації фахівця. Інститут вищої фізкультурної освіти є каналом

мобільності сучасного фахівця з фізичної реабілітації.

З позицій сьогодення не існує загальноприйнятого визначення поняття «фізична

реабілітація». Його визначають: як процес відновлення частково чи повністю втрачених

функцій організму людини засобами немедикаментозної корекції, основним із яких є

вплив на рухову функцію як найдавнішу, генетично запрограмовану, з високим

енергетичним і вегетативним потенціалом (Т.В. Бойчук та ін.); як діяльність щодо

відновлення частково втрачених або послаблених психофізичних функцій і здібностей

людини, як діяльність, яка задовольняє потреби в лікуванні та відновленні сил людини

засобами фізичної культури: фізичні вправи, масаж, баня, водні процедури (В.М. Видрін);

як систему профілактичних і відновлюваних заходів з використанням природних

факторів, спрямованих на досягнення чи підтримку певного рівня здоров’я (О.О. Єжова);

як застосування з лікувальною й профілактичною метою фізичних вправ і природних

чинників у комплексному процесі відновлення здоров’я, фізичного стану та

працездатності хворих та інвалідів (В.М. Мухін); як складову частину медичної,

соціальної, професійної реабілітації, система заходів щодо відновлення або компенсації

фізичних можливостей та інтелектуальних здібностей, поліпшення функціонального стану

організму людини, її фізичних якостей, психоемоційної стійкості й адаптаційних резервів

засобами і методами фізичної культури, елементів спорту і спортивної підготовки,

масажу, фізіотерапії, природних факторів (С.М. Попов).

А.М. Герцик вважає, що існує відповідність між національним тлумаченням

терміну «фізична реабілітація» та інтернаціональним тлумаченням терміну «фізична

терапія (physical therapy)». Ці терміни мають дуже близьке змістове навантаження.

Ключовими аспектами є, по-перше, спрямування професійної діяльності на функціональне

відновлення (реабілітацію) хворих, і, по-друге, застосування однакових засобів і методів

впливу, серед яких основними є фізичні вправи.

129

Здоров’я дорослої людини є тією цінністю, основи якої формуються в дитячі,

підліткові і юнацькі роки. Є усі підстави для розгляду здоров’я як однієї з важливих умов

підвищення якості освіти. Від здоров’я людини, уміння нею керувати своїми емоціями

багато в чому залежить успішність в професійній і особистісній сферах життя.

Теоретичний аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури показав, акмеологічні

ресурси повинні «вивести» до продуктивного акмеологічного розвитку фахівця, який

виступає як формування оптимального рівня готовності суб’єкта акмеологічного розвитку

до саморозкриття людини, а готовність до саморозкриття особистості розуміється як

самоусвідомлення власного Я (самопізнання, самовизначення, самооцінка,

самовідношення), самоподання свого Я: самовираження, самопрезентація. Процес

формування оптимального рівня готовності фахівця з фізичної реабілітації до

саморозкриття є тривалим і багатоетапним, який включає наступні процеси розвитку

самосвідомості: самопізнання, самовизначення і самоідентифікація, самооцінка,

самосприйняття, самовідношення, самоподання, самовираження, самопрезентація,

самореалізація, самоактуалізація та самоствердження.

Акмеологія вивчає розвиток саме зрілої особи. Зріла особа відрізняється високою

відповідальністю, турботою про інших людей, соціальною активністю, гуманістичною

спрямованістю, а не тільки професійними досягненнями і ефективною самореалізацією.

Метою акмеології є вдосконалення людини, спрямованість на досягнення нею вершин у

будь-якій сфері її діяльності. На сьогодні одним з найменше розроблених напрямів

прикладної акмеології є реабілітаційна акмеологія – наука про шляхи досягнення

професіоналізму у праці фахівця з фізичної реабілітації. Вона вивчає сторони і рівні

професіоналізму, а також умови і закономірності досягнення вершин професійної зрілості.

Отже, процес формування готовності до реабілітаційної діяльності зумовлює

виділення інваріантних компонентів у структурі мобільного фахівця з фізичної

реабілітації, пов’язаних з фундаментальними знаннями, системою моральних цінностей,

базовими особистісними якостями, необхідними для його професійної самореалізації у

сфері фізичної реабілітації, спрямованої на відновлення втрачених функцій організму чи

окремих органів та на відновлення фізичних якостей. Професійна мобільність є

невід’ємною складовою професійної готовності фахівця з фізичної реабілітації, який

визначає механізм адаптації особистості, забезпечує узгодженість окремих ланок його

професійного розвитку і вдосконалення, уміння пристосуватися до нових умов праці.

Акмеологія, що інтенсивно розвивається у взаємодії з педагогікою, психологією, теорією і

методикою фізичної реабілітації істотно зміняє акценти розгляду проблеми професійної

діяльності у напрямку особистісного розвитку професіонала з фізичної реабілітації.

130

ОЦЕНКА УРОВНЯ МАГНИЯ У БЕРЕМЕННЫХ С НЕВЫНАШИВАНИЕМ НА

ЭТАПЕ САНАТОРНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ

В.Г. Сюсюка , С.В. Горбачева , И.А. Нечухаева , Д.В. Серболов

Запорожский государственный медицинский университет

ЧАО «Приазовкурорт» "Клинический санаторий "Великий Луг"

Многочисленные исследования показали, что дефицит магния у беременных связан

с такими патологическими состояниями, как привычное невынашивание, угроза прерыва-

ния беременности, преждевременные роды, преэклампсия, тромботические осложнения,

плацентарная недостаточность, дисплазия соединительной ткани, судороги мышц [3].

Симптоматика магний-дефицита, наряду с данными доказательной медицины по препара-

там магния, указывает на следующие клинические эффекты этого элемента: седативный,

анальгетический, противосудорожный, спазмолитический, антиишемический, антиарит-

мический, антикоагулянтный и другие. Каждому из этих эффектов соответствуют опреде-

ленные физиологические и молекулярные механизмы [4].

Дефицит магния выявляют при симптомах, возникающих при хроническом стрессе

или синдроме хронической усталости [5]. Потребление магния повышается при стрессо-

вых ситуациях, а его обмен нарушается при различных заболеваниях [6]. Если концентра-

ция магния в сыворотке снижена, т.е. при состояниях гипомагниемии, скорее всего, что

общие уровни магния снижены и в тканях организма. Однако если уровень магния в сы-

воротке нормальный, нет возможности сделать на этом основании вывод, что содержание

магния в других тканях тела нормальное или повышенное [7].

Высокая биологическая активность и физиологическая значимость многих микро-

и макроэлементов и их сложные взаимоотношения при физиологических и особенно при

патологических состояниях предопределяют важность их комплексного исследования [1].

Цель исследования: дать оценку уровня магния у беременных с клиникой невы-

нашивания в анамнезе на этапе санаторной реабилитации.

Контингент обследованных и методы исследования Обследовано 36 беремен-

ных с невынашиванием в анамнезе в сроке гестации 22-34 недели (основная группа), а

также 29 беременных без соматической патологии и клиники невынашивания в анамнезе.

Все беременные находились на оздоровлении в клиническом санатории «Великий Луг»

г. Запорожье. Средний возраст женщин в группах составил 27,9 ± 1,2 и 28,9 ± 1,1 лет соот-

ветственно.

131

С каждой беременной была проведена беседа о целесообразности дополнительных

методов исследования, и получено согласие на их проведение. Исследование соответству-

ет современным требованиям морально-этических норм. Данное исследование выполня-

ется в рамках НИР кафедры акушерства и гинекологии Запорожского государственного

медицинского университета.

Исследование уровня магния проводилось на базе университетской клиники Запо-

рожского государственного медицинского университета (директор – профессор Кривен-

ко В.И.) в клинико-диагностической лаборатории (зав. – доцент Горбачева С.В.) на био-

химическом автоматическом анализаторе Prestige-24i (Япония). Уровень магния опреде-

ляли в сыворотке крови, с оценкой результатов в ммоль/л.

Психоэмоциональное состояние беременных оценивали на основании структури-

рованного интервью, анкетирования и психологических тестов. Диагностика уровня си-

туативной (СТ) и личностной (ЛТ) тревожности у обследованных нами женщин проводи-

лась путем тестирования по методике, предложенной Ч.Д. Спилбергом, в модификации

Ю.Л. Ханина [2]. Вариационно-статистическая обработка результатов осуществлялись с

использованием лицензированных стандартных пакетов прикладных программ многомер-

ного статистического анализа "STATISTICA 6.0" (лицензионный номер

AXXR712D833214FAN5).

Результаты исследования и их обсуждение

При оценке как СТ, так и ЛТ (рис. 1 и 2), отмечена статистически достоверно

(p < 0,05) более высокий ее уровень в основной группе, что составило 36,9 ± 2,9 и

43,4 ± 2,7 баллов соответственно, по сравнению с беременными группы контроля

(33,0 ± 2,9 и 38,9 ± 3,5 баллов).

132

Среднее Среднее±Ст.откл. Среднее±1,96*Ст.откл.

Основная группаКонтрольная группа

15

20

25

30

35

40

45

50

55

60

Рис. 1. Уровень ситуативной тревожности в группах исследования.



20

30

40

50

60

Рис. 2. Уровень личностной тревожности в группах исследования

Результаты оценки уровня магния свидетельствуют о статистически достоверной разнице

между группами исследования (p < 0,05). Так, в группе женщин с невынашиванием уро-

вень магния составил 0,85 ± 0,06 ммоль/л и был статистически достоверно ниже соответ-

ствующего показателя группы контроля – 0,97 ± 0,7 ммоль/л (рис. 3). Однако, эти показа-

тели не выходят за пределы рекомендуемых норм. При более детальном анализе установ-

лено, что снижение уровня магния у женщин основной группы ниже нормы имело место

при сочетании высокого уровня СТ и ЛТ (0,66 ± 0,04 мммоль/л).

133



0,4

0,6

0,8

1,0

1,2

1,4

1,6

Рис. 3. Уровень магния (ммоль/л) в группах исследования.

Связь между уровнем ЛТ и СТ имела место только у беременных основной группы

(r = +0,514, p < 0,05). При этом установлено закономерное снижение уровня магния с рос-

том тревожности, на основании отрицательной корреляции (r = -0,589, p < 0,05) и (r = -

0,631, p < 0,05). Следует отметить, что уровень магния, который приближался к верхней

границе нормы, отмечен у преобладающего большинства беременных со средними пока-

зателями тревожности или сочетании низкой ЛТ и высокой СТ.

Выводы:

1. Результаты оценки психологического статуса беременных с клиникой

угрожающего аборта в анамнезе свидетельствуют о достоверно более высоком уровне

ситуативной и личностной тревожности, что свидетельствует о психоэмоциональной

дезадаптации данного контингента женщин.

2. У беременных с невынашиванием в анамнезе, уровень магния статистически

достоверно (p < 0,05) более низкий по сравнению с беременными контрольной группы,

однако его истинное снижение имеет место только у высокотревожных женщин.

3. Наличие отрицательной корреляции между уровнем магния и как СТ (r = -0,589,

p < 0,05), так и ЛТ (r = -0,631, p < 0,05), свидетельствуют о закономерном снижении его

уровня с ростом тревожности у беременных с невынашиванием в анамнезе.

134

ЗАДАЧІ ФІЗІОТЕРАПІЇ В НАШЕ СЬОГОДЕННЯ

Л.Д. Тондій

Харківська медична академіяпіслядипломної освіти

Незважаючинавеличезні досягнення в області верифікаціїстану здоров’я,активну

діяльністьфармакологічної індустрії, підвищення майстерності лікарів, що провадять

оперативні втручання, покращення діагностичних можливостей,на жаль, кількість хворих

людей не зменшується. Це пов’язано,напевно, з дією такихчинників, як еколого-соціальні

умови, побічнадія багатьох медикаментозних препаратів, а також відсутністю необхідних

знань багатьох лікарів проті резервні можливості, які відкриває фізіотерапія.

Справа в тім, що на протязі процесів філогенезу таконтогенезу, під дієюприродних

чинників та змін в внутрішньому середовищілюдини (тварин) формувались певні захисні

сили організму –його фізіологічні міри захисту, внутрішні резерви, які стали на захист

індивідууму від пошкоджуючих чинників різного походження (шкідлива мікробна,

вірусна, грядкова флора,інтоксікація, надмірна дія вільних радикалів, а дуже часто - дія

стресу).

Сьогодні ми можемо більш конкретно назвати окремі механізми самозахисту

організму, що виникли в ході постійного розвитку. Це - стрес-лімітуюча, стрес-

протективна, стрес-опіоїдна системи, система детоксикації, антиоксидантна система, сис-

теми звертання та протизвертаннякрові.До механізмів самозахисту також належать фаго-

цитоз, імунітет, утворення організмом ряду специфічних противірусних протимікробних

речовин (інтерферон, лізоцим та ін.). Це й захисні функції шкіри. Існують і місцеві захисні

механізми органів і систем. Від стану фізіологічних мір захисту організму залежать

можливості адаптації та загальної неспецифічній резистентності організму.

Суть в тім, що лікувальні фізичні чинники одночасно діють на зворотній розвиток

різних ланок патогенетичного механізму і на мобілізацію захисних сил організму.

Фізіотерапевти та курортологи, таким чином, лікують не хворобу, а хворого!

В основі всіх трьох видів профілактики лежатьлікувальні фізичні чинники природного та

рукотворного походження. Тому методи фізіотерапії можливо використати на всіх етапах

відновлюваної медицини: від фельдшерського пункту до клінік. Вітчизняна медицина до-

бре озброєна щодо можливостей фізіотерапії, вона нараховує: два НДІ, два наукових цен-

три, сітку кафедр фізіотерапії, що готують кваліфіковані кадри. Також є можливість за-

безпечити лікарів необхідною фізіоапаратурою.

Фізіотерапія - величезний резерв сучасної медицини.

Що необхідно для того, щоб використати її можливості?

135

Підвищити рівень знань в області використання фізичних чинників в профілактиці,

лікуванні та реабілітації. Нажаль,медичні ВНЗи недостатньою мірою готовлять своїх

вихованців щодо знань в галузі фізіотерапії. Всі монографії з питань лікування, в кращому

випадку, закінчуються словами «… і фізіотерапія».

В результаті лікарі, що вже працюють, не вміють використовуватив своїй роботі

фізичні чинники.

Що необхідно робити?

На нашу думку, необхідна державна програма, яка поставить задачі перед

організаторами охорони здоров’я країни, вченими щодо покращання підготовки лікарів із

питань фізіотерапії. Кафедри фізіотерапії повинні збільшити кількість циклів

післядипломної освіти для лікарів різних спеціальностей. Необхідно закінчити підготовку

лікувальних стандартів із фізіотерапії. Медична періодична преса повинна більш активно

представляти матеріали про можливості фізіотерапії. Також необхідно відпрацювати

механізм впровадження нових ефективних лікувальних методик у практику.

Це - першорядні задачі, їх виконання в швидкому майбутньому дасть свої резуль-

тати.

В свій час видатний невропатолог професор Ландузі сказав: «Фізіотерапія - друга

рука медицини. Ідоки лікарі не освоять її можливостей, медицина буде однорукою».

НОВЫЕ ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ В УПРАВЛЕНИИ ПРОЦЕССОМ

МНОГОФАКТОРНОЙ МЕДИЦИНСКОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ

А.М.Торохтин

Кафедра биохимии, фармакологии и физических методов лечения, медицинский факуль-

тет ГВУЗ “Ужгородский национальний университет”, г.Ужгород

Традиционно назначение физиотерапевтических агентов регламентируется прото-

колами, утверждёнными Министерством здравоохранения. Комплексное применение фи-

зических факторов (организиванное сочетанным, тактически динамическим этапно-

курсовым подходом), определяется квалификацией и опытом персонала, работающего в

конкретной здравнице, – что предполагает довольно широкий диапазон вариантов, как са-

мих сочетаний, так и собственно перечня применяемых терапевтических влияний, по-

следнее обычно зависит от самого санаторно-курортного учреждения.

Стандартные протоколы реабилитации (как и протоколы лечения), предоставляя

перечень необходимых физиотерапевтических воздействий, не определяют собственно

конкретный порядок и особенности дозировки, последовательность, периодичность и про-

136

должительность применения предлагаемых лечебных влияний у конкретного пациента,

возлагая решение этой задачи на практических врачей санаториев, которые решают её ин-

дивидуально, исходя из базовой клинической информации: объективных слагаемых – со-

стояния больного, характера патологии, показаности и применимости конкретного воз-

действия. В достижении желаемого этапного (санаторного) результата восстановительно-

го лечения особую роль обретает и фармакологическая коррекция, которая позволяет уст-

ранить изъяны и издержки организации комплексного санаторного лечения. Проводимая

коррекция обычно ориентирована на благоприятную входящую адаптацию к условиям са-

натория, а также на угнетение гиперреактивного ответа организма в ответ на влияние

преформированных факторов, или же, в случае вялой реакции или рефрактерности – на

синергическое (применительно к физиотерапевтическому воздействию) – стимулирование

недостатночной реакции. Эффективность коррекции достигается своевременностью диаг-

ностики изменяющегося состояния и уместностью – показанностью фармакологического

воздействия (с соблюдением превентивной целесообразности, нагрузочной достаточности

и адекватности, как применяемого физиотерапевтического агента, так и корригирующего

фармакологического средства).

Для оптимальности результата необходима чёткая пространственно-метрическая

оценка, как состояния пациента, так и силы, интенсивности и продолжительности дейст-

ваующего терапевтического агента. Метрическая оценка объёма, скорости и качества вос-

становительного вплияния терапевтического фактора, как и оценка продолжительности

последующего периода ремисии со способностью противостоять повторным атакам пато-

логии – принципиальная и решающая составная в системе аргументов доказательной ме-

дицины.

Влияние на скорость, полноту и клиническо-функциональное качество эффекта

физиотерапевтического влияния предполагает этапность, своевременность и строгую

показанность к применению существующих физических агентов (лечебно-

реабилитационного ресурса). Для адекватной и оптимальной интенсификации лечения

необходима строгая алгоритмизация процесса с использованием специального

программного обеспечения, зиждящегося на мониторной или квазимониторной

информации о динамике клинического состояния пациента.

Проводить объективную, однозначную, текущую оценку состояния динамической

системы (которой является организм), стан которой зависит, как от внешних, так и от

внутренних составных возможно только через организацию чёткого измерения изменений

клинического состояния. Предлагается взвешенный подход к назначению, как основного

физиотерапевтического агента, так и корригирующих фармакологических средств, что

137

осуществляется путём динамической оценки клинических состояний во взаимосвязи с

перманентным анализом изменений. Такой анализ возможен с использованием алгоритма,

определяющего моментальный пространственный математический вектор клинического

состояния. Рассчёт вектора осуществляет компьютерная программа (Medic TORA

[Topologic Objects (or Objective) Research Analyse]), генерирующая и графические “обра-

зы” состояний (динамически отражающие состояние объекта в любой момент времени),

что облегчает, как накопление диагностической информации, так и упрощает анализ и

принятие оптимальных решений персоналом на всех этапах организации лечебно-

восстановительного лечения.

Основные принципы и показатели пространственного моделирования состояний

воплощены в компьютерной программе Medic TORA, графически отображающей состоя-

ния обследуемых биологических объектов с проведением всех необходимых для прогно-

зирования статистических расчётов с последующей визуализацией множества эмпириче-

ских данных в двух- [2D] и трёх- [3D] мерных графических построениях-интерпретациях.

Визуальные “образы” дают возможность наглядно воспринимать полученный эмпиричес-

кий цифровой материал, пространственно демонстрируя динамику изучаемых процессов и

облегчая дальнейшее планирование исследований, документально подтверждая выводы

рассчётно-иллюстративным материалом, сгенерированным автоматически программным

продуктом. Такой подход к анализу клинический ситуаций динамично, а при необходимо-

сти даже в “real-time” режиме может подавать информацию медицинскому персоналу со-

провождающему терапевтические влияния.

Компьютерная программа Medic TORA объективизует реальную реакцию биологи-

ческой системы безотносительно принятых к рассмотрению критериев. При введении

большого количества параметров (когда критерии не ясны, или неизвестны) – программа

позволяет отобрать наиболее "подвижные", “информативно манифестантные” диагнос-

тические параметры, предлагая в дальнейших наблюдениях сосредоточить внимание

именно на них, не распыляя внимание на малозначимых, с точки зрения, информативнос-

ти и объективности.

138

АКВАКРАНИОСАКРАЛЬНАЯ ТЕРАПИЯ - МЕТОД УЛУЧШЕНИЯ

ПСИХОЭМОЦИОНАЛЬНОГО СОСТОЯНИЯ БЕРЕМЕННЫХ В УСЛОВИЯХ

САНАТОРИЯ

С.Н. Федоров,1 В.Ю. Гламазда,3 Н.И. Владимирова,2 Е.В. Железко 4

1 Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л.Шупика,

Киев, Украина

2Клинический санаторий «Жовтень», Киев, Украина

3Проект «Мир человека», Харьков, Украина

4ДУ «Институт нейрохирургии имени А.П.Ромоданова, Киев, Украина

Вступление

Беременность – самый непредвиденный период в жизни женщины. Радость, удов-

летворение, любовь – в одних, грусть, печаль, страх, тревога – у других. Состояние, кото-

рое дает слабость, беззащитность и, в то же время, наделяет силой и уверенностью. Каж-

дый раз – это новые неизвестные ощущения. Женщина начинает чувствовать ребенка, де-

лится с ним своими ощущениями и эмоциями. Она с осторожностью относится к окру-

жающей среде. Ускорение темпа жизни, урбанизация, информационные перегрузки при-

водят к значительному увеличению проявлений психоэмоционального стресса беремен-

ной женщины. Стресс и тревожные состояния взаимосвязаны между собой, и если тре-

вожность становится доминирующей эмоцией у беременной, то ее состояние может

ухудшаться в течение всего периода беременности, увеличивается возможность осложне-

ний в родах.

Одним из саногенетических методов коррекции психосоматических состояний у

беременных есть краниосакральная терапія (КСТ). Усовершенствованием этого метода

является его использование в воде, который мы назвали аквакраниосакральная терапия

(АКСТ). Вода имеет уникальные свойства влияния на организм человека. И это не только

влияние на функцию органов жизнедеятельности, но и на движения самого тела, которые

усиливают оздоровительный эффект КСТ.

Цель нашего исследования - изучение особенностей влияния АКСТ на психо-

эмоциональное состояние беременных женщин.

Материал и методы

В исследовании принимали участие беременные женщины в возрасте от 21 года до

39 лет. Средний возраст беременных составлял 28,9±3,7 лет. Средний срок беременности

составлял 28,5±4,3 недель. Нашу выборку составляли 71% женщин, которые ожидали

139

первые роды и 29% – на вторые. В 80% беременных из представленной группы были отя-

гощены анамнестические данные: выкидыш у 7,6%, аборт-17,9%, замершая беременность-

2,5%, наличие психотравм (авария, расторжение брака, смерть близких людей)-17,9%,

токсикозы беременности-23%, ожидание родов со страхом-43,6%. Эмоциональное состоя-

ние беременных оценивали с помощью опросника САН (самочувствие, активность, на-

строение). Уровень реактивной тревожности (РТ) и личностной тревожности (ЛТ) мы

объективизировали за методикой Спилбергера - Ханина. Результаты исследований зано-

сили в индивидуальный протокол беременной и в дальнейшем подвергали статистической

обработке с использованием компьютерной программы Statistica 6.0. АКСТ проводилась в

бассейне один раз в неделю за разработанной нами методикой (№ заявки на патент u

201301790 от 13.02.2013 г.). Беременные получили от одного до трех сеансов за курс пси-

хоэмоциональной коррекции.

Результаты

Установлено, что после одного сеанса АКСТ достоверно изменялись показатели за

тестированием: улучшились показатели самочувствия, активности, настроения и

показатели РТ (до саногенетичної коррекции 49,0±13,1, а после 40,0±14,4,p<0,05) и СТ (до

коррекции 51,9±16,2, а после 42,1±16,0, p<0,05).

Выводы

Релаксационный характер выполнения аквакраниосакральной терапии

способствует улучшению настроения, снятию усталости и нервных перегрузок у

беременных.

НИЗКОИНТЕНСИВНАЯ ФОТОМАГНИТОТЕРАПИЯ В МЕДИЦИНСКОЙ

РЕАБИЛИТАЦИИ ПАЦИЕНТОВ НА ДИСЦИРКУЛЯТОРНУЮ

ЭНЦЕФАЛОПАТИЮ

С.Н. Федоров, В.В. Федорова, Н.И. Моисеева

Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л.Шупика,

Киев, Украина

Клиническая больница «Феофания» ГУД

Введение. Мищенко Т.С. (2013) отмечает, что хронические нарушения мозгового

кровообращения являются одной из наиболее распространенных причин смертности и ин-

валидизации во всем мире и в Украине. Наибольший удельный вес (до 90%) в структуре

цереброваскулярной патологии занимает дисциркуляторная энцефалопатия (ДЭ). Основ-

ными факторами риска развития ДЭ является артериальная гипертензия и церебральный

140

атеросклероз. Важное значение в развитии сосудистых заболеваний головного мозга име-

ют не только структурные изменения церебрального сосудистого русла, но и нарушения

функциональных свойств сосудистой стенки. В настоящее время основным объектом ис-

следований стал эндотелий сосудов, который считается как органом – мишенью для арте-

риальной гипертензии и церебрального атеросклероза, так и эффектором в патогенезе

данных состояний.

Цель исследования - проанализировать литературные источники, посвящённые

применению низкоинтенсивной фотомагнитотерапии (НФМТ) в неврологической

практике, а особенно в лечении дисциркуляторной энцефалопатии, провести

экспериментальные исследования влияния НФМТ на NO – синтезирующую функцию

эндотелия сосудов у крыс с генетически детерминированной гипертензией, а также

клинические исследования использования НФМТ для коррекции дисфункции эндотелия и

улучшения адаптационных возможностей организма у пациентов на дисциркуляторную

энцефалопатию.

Как показал анализ литературы, в неврологической клинике используется

лечебный метод, основанный на сочетанном воздействии светом от светодиодных

облучателей различной длины волны и магнитным полем, который назвали НФМТ. В

этом методе чаще всего применяют постоянное или низкочастотное магнитное поле. По

имеющимся литературным данным, НФМТ стимулирует биосинтетические процессы и

образование богатых энергетических фосфатных соединений, усиливает регионарное

кровообращение и микроциркуляцию, уменьшает спазм сосудов, улучшает макро- и

микрореологию крови, стимулирует эритропоэз, уменьшает агрегацию тромбоцитов,

повышает кислородную ёмкость крови, вызывает увеличение напряжения кислорода в

тканях, модулирует функции клеток иммунной системы, изменяет гормональный статус

организма, улучшает лимфатический дренаж тканей, повышает тонус и резервные

возможности организма.

Наиболее известная аппаратура для НФМТ в Украине, Республике Беларусь, Рос-

сии - приборы серии "Геска" ("Геска - 1 МАГ", "Геска - 2 МАГ"), которые являются ис-

точником светодиодного красного (60 ± 16 нм), инфракрасного (840 -930 нм) освещения и

постоянного магнитного поля (20-50 мТл), приборы серии "МИТ", имеющие оптический

поток светодиодного красного (длина волны 630 нм), синего (длина волны 470 нм), ин-

фракрасного (длина волны 780 нм) диапазонов спектра и низкочастотное магнитное поле

(25-30 мТл), приборы Коробова серии "Барва", изготовленные из светодиодов видимого

диапазона спектра (от 400 до 660 нм), инфракрасного (840-940 нм) и постоянного магнит-

ного поля (10 мТл), прибор "ФотоСПОК "- источник низкочастотного импульсного маг-

141

нитного поля (до 25 ± 5 мТл) и оптического поляризованного света видимого (460-480,

500-540, 580-600, 610-680 нм) и инфракрасного (920-960 нм) диапазонов, используемый

для импульсной фотомагнитотерапии и др.

НФМТ показана при следующих неврологических заболеваниях: дисциркулятор-

ной энцефалопатии 1-2 стадии на фоне артериальной гипертензии, ишемическом инсульте

в раннем восстановительном периоде, остеохондрозе позвоночника, и др.

Однако, недостаточно изучены вопросы механизма действия, лечебных эффектов и

оптимизации параметров воздействия сочетанных методов физиотерапии, таких как

НФМТ.

Для оптимизации применения НФМТ (уточнение параметров воздействия) в меди-

цинской реабилитации пациентов с ДЭ нами было проведено экспериментальное исследо-

вание на крысах с генетически детерминированной артериальной гипертензией.

Изучалось влияния НФМТ на систему оксида азота у спонтанно гипертензивных

крыс (СГК) и у нормотензивных крыс линии Wistar (НТК, контроль). Использовался аппа-

рат МИТ-МТ, который предназначен для воздействия низкочастотным магнитным полем

с использованием оптического потока синего и красного диапазонов спектра. Суммарная

мощность оптического потока синего диапазона спектра (длина волны 470 нм)– 20 мВт.

Суммарная мощность оптического потока красного диапазона спектра (длина волны 630

нм) - 40 мВт. Зона влияния НФМТ - сосуды основания хвоста. Количество сеансов облу-

чения-1,5,10.

Результаты экспериментального исследования показали, что наиболее эффектив-

ной в интенсификации синтеза оксида азота оказалась НФМТ в оптическом потоке синего

диапазона спектра со следующими параметрами воздействия: длительность- 15 мин,

Материал и методы исследования: для изучения вазорегулирующей функции эн-

дотелия нами было обследовано и пролечено 95 пациентов с ДЭ I - II стадии. Возраст па-

циентов составлял от 50 до 75 лет. В первую (основную) группу входило 60 пациентов,

лечившихся НФМТ по разработанной нами методике.

Для НФМТ применяли аппарат комбинированный "МИТ-МТ". Вторая (контроль-

ная) группа состояла из 35 пациентов, которые получали базовое медикаментозное лече-

ние.

Изучение функции эндотелия проводили методом допплерографии плечевой арте-

рии с использованием окклюзивной (манжеточной) пробы с реактивной гиперемией при

помощи ультразвуковой системы УЕ-33 Philips Ultrasound, США, линейным датчиком с

частотой 7,5 МГц по стандартной методике (D. Celermajer и соавт., 1992).

142

Эндотелий зависимую вазодилатацию (ЭЗВД) или реакцию эндотелия плечевой ар-

терии на окклюзию мы оценивали как разность между ее диаметром в покое и при реак-

тивной гиперемии и вычисляли в процентах. Как известно, нормальная реакция эндотелия

на пробу с реактивной гиперемией ЭЗВД превышает 10%. Недостаточным дилатацион-

ным ответом эндотелия считается прирост диаметра плечевой артерии в диапазоне от 0 до

9,9%.

Адаптационные возможности организма оценивали по адаптированной методике

(Л.Х. Гаркави , М.А. Квакина , Е.Б. Уколова,1990). Показателем общей неспецифической

адаптационной реакции служил индекс Гаркави–Квакиной–Уколовой - это отношение

процента лимфоцитов к проценту сегментоядерных нейтрофилов в периферической крови

по показателям лейкоцитарной формулы: меньше и равно 0,30 – стресс; 0,31-0,50 – реак-

ция тренировки; 0,51-0,70 – реакция спокойной активации; 0,71 и больше – реакция по-

вышенной активации. Он характеризует реакцию организма на внешнее воздействие. Ре-

акция протекает в три этапа и определяется дозой раздражителя и уровнем вызванных из-

менений в организме. Под влиянием пороговых или слабых раздражений возникает реак-

ция тренировки , способная предупреждать болезни и останавливать развитие острых не-

дугов. Раздражение средней силы вызывает в организме реакцию активации, способствует

выздоровлению , в том числе , при хронических заболеваниях . Сильные раздражения вы-

зывают состояние чрезмерной активации или стресс , длительное их действие вызывает

хронический стресс.

Определение индекса Гаркави в процессе лечения дает возможность контролиро-

вать результаты лечебного процесса по уровню неспецифической резистентности. Для ле-

чения благоприятные реакции тренировки или активации.

Статистическая обработка полученных результатов проводилась с использованием

t - критерия Стьюдента.

Результаты нашего исследования: курсовое лечение с использованием НФМТ вы-

зывает увеличение ЭЗВД в среднем по группе с 4,5 ± 0,7 до 10,7 ± 1,7% (p < 0,01). Также

мы наблюдали изменение структуры реакций на окклюзивную пробу с реактивной гипе-

ремией с 41,3% до 83,5% , увеличение количества пациентов с нормальной реакцией эн-

дотелия в ответ на воздействие. Во второй (контрольной) группе наблюдался недостаточ-

ный дилатационный ответ эндотелия с 4,7 ± 0,9 до 5,9 ± 1,1% (p > 0,05).

После лечения НФМТ по показателям уровня общей неспецифической адаптаци-

онной реакции уменьшился % пациентов, находящихся в реакции переактивации (до ле-

чения 33,12 ± 3,17, после лечения 18,75 ± 2,3), а пациентов, находящихся в состоянии ре-

143

акции хронического стресса нами обнаружено не было. В контрольной группе аналогич-

ной динамики не выявлено.

Выводы:

полученные нами данные свидетельствуют о том, что наиболее эффективным в ин-

тенсификации эндогенного синтеза оксида азота (повышение количества NO2¯ и умень-

шение количества NO3¯), а также в эндотелийзависимой реакции расслабления гладких

мышц аорты у крыс с генетически детерминированной гипертензией на ацетилхолин ока-

зался десятидневный курс проведения НФМТ в оптическом потоке синего диапазона

спектра.

использование НФМТ в медицинской реабилитации пациентов с дисциркулятор-

ной энцефалопатией способствует нормализации чувствительности эндотелиальных кле-

ток артерий к вазодилатации, повышает адаптационные возможности организма.

ДО ПИТАННЯ КЛАСИФІКАЦІЇ ПУНКТУРНОЇ ФІЗІОТЕРАПІЇ

С.І. Федяєва 1, С.І. Залозецький 2, Н.В. Мацко 1

1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

2Коломийська центральна районна лікарня

Багатовікова практика акупунктури (чжень-цзцю терапії) доказала її ефективність.

Широке застосування і вивчення біомеханізмів впливу на АТ (чи БАТ - біологічно активні

точки) різними фізичними факторами за останнє десятиріччя в практиці класичної

медицини привело до значного розширення методів рефлексотерагіії. З розвитком

фізіотерапії, використанням нової портативної апаратури, впровадженням нових методів

її. особливо з локальним впливом, таких як: лазеротерапія. магнітотерапія, КВЧ терапія і

т.ін., - виділяється новий напрямок - пунктурна фізіотерапія.

Актуальність її, як неінвазивного методу зростає у зв'язку з поширенням вірусних

гемо- трансмісивних захворювань (таких як СНІД, вірусні гепатити В. С та інші).

Але тому, що в сучасній літературі немає чіткого групування й характеристики

рефлексотерапії в розширеному сучасному її застосуванні - пунктурної фізіотерапії, на

основі узагальнення різних літературних джерел та практичного досвіду роботи

пропонуємо наступну систематизацію (класифікацію):

І. Інвазивні методи:

1. Класичне голковколювання (акупунктура).

2. Голковколювання мікросистем:

144

2.1 аурікулотерапія (зони вуха);

2.2 мано- і педопунктура (китиці і стопи) та методика Су-Джок;

2.3 ринопунктура (в зони носа), екзоназальна методика;

2.4 оральна (в точки ротової порожнини і губ);

2.5 краніопункгура (в зони скальпу - скальптерапія);

2.6 в зони інших мікросистем (періостальна та інші).

3. Поверхнева (багатоголчата акупунктура) - дія пучком голок;

3.1 молоточки з голками (китайський метод Мей-хуа-чжень);

3.2 ролики з голками;

3.3 голчаті аплікатори.

4. Фармакопунктура:

4.1 ін’єкції медикаментів в акупунктурні точки;

4.2 аквапунктура (суміші трав < вітаміни);

4.3 апіпунктура (бджоловжалення в АТ);

4.4 гомосініатрія;

II. Неінвазивні методи:

1. Механопунктура (механічний вплив і вібрація);

1.1 струменем повітря (флюідопіунктура);

1.2 водою (аквапресура);

1.3 пальцями (пальцевий чжень. точковий масаж, шіацу, до-ін. туйна і

інші);

1.4 спеціальними паличками;

1.5 спеціальними кульками (цуботерапія);

1.6 зернами рослин;

1.7 спеціальними апаратами і вібрацією (вібропунктура).

2. Баропунктура (дія різним тиском повітря);

2.1 підвищеним тиском повітря (спеціальні точкові масажери);

2.2 пониженим тиском (вакуумна пунктура і масаж).

3. Фоно- і ультрафонопунктура (звуковий і ультразвуковий вплив);

3.1 дія звуком через мікродинаміки (апарат «Вітафон);

3.2 дія ультразвуком (спеціальні прилади чи озвучуючі головки).

4. Термо- і кріопунктура (температурний вплив).

Висновок. Дія на точки акупунктури різного роду фізичними факторами отримало

назву «пунктурної фізіотерапії» в якій можна виділити, як класичні варіанти так і інші

методики. Сьогодні лікувального ефекту можна досягнути використанням простих і

145

доступних фізичних методів терапії.

ЭТАПНАЯ ПРЕЕМСТВЕННОСТЬ КАК ФАКТОР ЭФФЕКТИВНОСТИ

ВОССТАНОВИТЕЛЬНОГО ЛЕЧЕНИЯ БОЛЬНЫХ ИШЕМИЧЕСКОЙ

БОЛЕЗНЬЮ СЕРДЦА ПОСЛЕ ЭНДОВАСКУЛЯРНЫХ И

КАРДИОХИРУРГИЧЕСКИХ ВМЕШАТЕЛЬСТВ

Н.Ф.Шапран, А.А.Новак, С.Я.Попко

Клинический санаторий «Великий Луг», ЧАО «Приазовкурорт»

За последние годы в структуре больных, поступающих в специализированное реа-

билитационное отделение клинического санатория «Великий Луг», прогрессивно возрас-

тает число пациентов ишемической болезнью сердца (ИБС), перенесших эндоваскулярные

(коронарная ангиопластика и стентирование) и кардиохирургические (аортокоронарное

шунтирование) вмешательства.

Проблемы оптимизации системы реабилитации для данного контингента больных

сохраняют сегодня высокую медико-социальную значимость. Эффективность и качество

послеоперационного восстановительного лечения во многом определяется соблюдением

полноценной преемственности лечебного процесса между этапами реабилитации (Кова-

ленко В.Н., 2013).

Одним из основных условий эффективности реабилитации является продолжение

базисной стандартной медикаментозной терапии, проводимой на стационарном этапе, с

включением: β-адреноблокаторов, ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента,

блокаторов рецепторов ангиотензина ІІ, нитратов пролонгированного действия, антиагре-

гантов, статинов, кардиометаболических средств.

Реабилитационный комплекс включает гиполипидемическую, гипокалорийную,

низкосолевую диету. Важная роль отводится формированию приверженности к восстано-

вительному лечению: соблюдению больными санаторно-курортного режима, строгому

выполнению принципа постепенности нарастания физических нагрузок. Всем больным

проводят аутотренинг – 20 ежедневных сеансов по 30мин.

После 3-х дневного периода адаптации пациенты получают комплекс физиопроце-

дур с использованием митигированных, щадящих методик.

Основу реабилитационных мероприятий составляют различные методы кинезоте-

рапии и лечебной физической культуры (утренняя гигиеническая гимнастика, лечебно-

дозированная ходьба (300м + 100м ежедневно) со скоростью 70-100 шагов/мин, индиви-

дуальная лечебная гимнастика в зале; бальнеотерапия: «сухие» углекислые ванны (ско-

146

рость подачи углекислоты 15л/мин, температура газовой смеси – 28°С) – 10 процедур по

10 мин через день.

Назначают также одну из процедур аппаратной физиотерапии с учетом индивидуальных

показаний:

- наружное лазерное облучение левой лучевой артерии (аппарат «МИТ-1,2») – 10

процедур (λ= 0,63мкм; мощность 10-20мВт, длительность 30мин ежедневно);

- низкочастотную магнитотерапию (аппарат Полюс-1) на проекцию сегментар-

ных зон сердца С5-Th4), индукторы прямоугольные, режим непрерывный, ин-

тенсивность 35мТл, длительность – 10 мин, 10 процедур через день;

- хромотерапия (фотонная матрица «Барва-Флекс»; цвет – зеленый) по методике,

разработанной для больных ИБС, 10 процедур через день;

- галотерапия с ионами калия (аппарат «Бриз»); 10 процедур по 30мин через

день;

- щадящий массаж поверхности грудной клетки, исключая область послеопера-

ционного рубца.

При использовании данного индивидуализированного реабилитационного ком-

плекса у большинства больных достигается достоверное улучшение показателей клиниче-

ского течения ИБС, центральной и периферической гемодинамики, морфо-

функционального состояния сердца, сократительной способности миокарда, возрастание

толерантности к физическим нагрузкам, позитивные микроциркуляторный и антигипок-

сический эффекты.

При выписке пациентов из санатория на амбулаторный этап реабилитации важ-

нейшим фактором преемственности выступает соблюдение рекомендаций по модифика-

ции образа жизни (отказ от курения; соблюдение диеты; динамический контроль массы

тела, артериального давления, уровня липидов и глюкозы крови; дозированные физиче-

ские нагрузки); продолжение медикаментозного лечения с акцентом на вторичной профи-

лактике ИБС и снижении кардиоваскулярного риска.

Эффективное восстановительное лечение больных ИБС в послеоперационном пе-

риоде позитивно влияет на качество и отдаленный прогноз жизни, превенцию инвалидно-

сти и смертности у данной категории больных.

147

САНОГЕНЕТИЧЕСКИЕ ЭФФЕКТЫ МАГНИТОЛАЗЕРНОЙ ТЕРАПИИ ПРИ

ВОССТАНОВИТЕЛЬНОМ ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ С ДИАБЕТИЧЕСКИМИ

АНГИОПАТИЯМИ СОСУДОВ НИЖНИХ КОНЕЧНОСТЕЙ НА ФОНЕ

ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ СЕРДЦА

Н.Ф. Шапран, И.А. Нечухаева, В.Н.⋅Никитина, А.В. Федорченко

ЧАО «Приазовкурорт», клинический санаторий «Великий Луг»

Сахарный диабет (СД) является важнейших фактором риска развития сердечно-

сосудистых заболеваний, которые считаются основной причиной смерти пациентов; трое

из четверых больных СД умирают от причин, связанных с атеросклерозом, в большинстве

случаев (75%) от ишемической болезни сердца (ИБС) (Волков В.И., 2007; Маньковский

Б.Н., 2013). Развитие диабетических ангиопатий (ДА) также выступает одной из главных

причин снижения качества жизни, инвалидизации и смертности больных СД (Маньков-

ский Б.Н., 2013).

Перспективным направлением в лечении и СД и его осложнений на фоне ИБС яв-

ляется применение физиотерапевтических методов, которые позитивно влияют на состоя-

ние коронарного и периферического кровообращения и имеют относительно низкий тера-

певтический риск.

В условиях клинического санатория «Великий Луг» проведено динамическое ком-

плексное клинико-инструментальное обследование 89 больных СД 2 типа (37 мужчин и

52 женщины) в возрасте от 54 до 75 лет (средний возраст – 61,4±7,4 лет), осложненного

ДА нижних конечностей (диагноз верифицирован данными ультразвуковой ангиодоппле-

рографии), – на фоне сопутствующей ИБС. Длительность течения СД составила 8,8±4,7

лет. У большинства пациентов (81,2% лиц) отмечали среднетяжелое течение СД.

Больные были разделены на 2 группы, сопоставимые по полу, возрасту, длительно-

сти и тяжести течения СД и ИБС. Пациентам І группы (35 больных) на фоне базисного

медикаментозного лечения СД и ИБС назначали: санаторный режим I, диетотерапию, ле-

чебную гимнастику, массаж голеней, вихревые ванны, импульсную низкочастотную маг-

нитотерапию (МТ) (аппарат “Dimap-D2000”) на область нижних конечностей – по 10 еже-

дневных процедур.

Больным ІІ группы (54 пациента) в качестве альтернативы импульсной низкочас-

тотной МТ назначали магнито-инфракрасную лазеротерапию (МИЛТ) (аппарат «МИЛТА-

Ф-8-01»). Особенностью МИЛТ является сочетанное воздействие инфракрасной импульс-

ной лазеротерапии, светодиодной терапии и постоянного магнитного поля, оказывающее

комплексный антиишемический, антиоксидантный, анальгезирующий, гипокоагуляцион-

148

ный, трофический, микроциркуляторный эффекты. В связи с наличием сопутствующей

ИБС использовали модифицированную методику МИЛТ с воздействием на проекцию со-

судистых пучков: билатерально во II межреберье; на среднюю треть грудины; паховые

зоны; подколенные области (λ – 0,89мкм; частота – 50Гц; мощность излучения – 60мВт;

индукция – 30мТл; методика контактная; 10 ежедневных процедур по 10 мин).

Оценивали показатели клинического течения ИБС и СД; уровень глюкозы крови,

гликозилированного гемоглобина; эхокардиографические параметры центральной и кар-

диогемодинамики, реовазографии микрогемодинамики (методом лазерной допплеровской

флоуметриии) – до и после 21-дневного курса восстановительного санаторного лечения.

В результате проводимого лечения, клинические симптомы ИБС (ангинозные боли,

одышка) и ДА (парестезии, боли, чувство «зябкости» в конечностях, ограничение дистан-

ции ходьбы, начальные проявления кожных трофических расстройств) регрессировали у

89,8% больных II группы уже к 13-14 дню, тогда как в I группе позитивный эффект дос-

тигнут в 62,1% случаев и на 19-20 день лечения. У 41 из 54 (75,9%) больных ІІ группы (в

группе сравнения – у 13 из 35 (37,1%) пациентов) достигнуто достоверное, в сравнении с

исходным уровнем (р<0,05) параллельное улучшение показателей кардиогемодинамики и

параметров МЦ нижних конечностей: увеличение показателей тканевой перфузии (на

28,7%; р<0,05), индекса эффективности микроциркуляции (на 31,2%; р<0,05); достоверное

уменьшение реографических признаков вазоспастических расстройств.

У 2/3 пациентов основной группы достигнутый положительный клинический эф-

фект сохранялся в продолжение 10-11 месяцев, тогда как в контроле позитивные резуль-

таты лечения наблюдались в течение 6-7 месяцев.

Проведенное исследование обосновывает пролонгированный саногенетический

эффект и целесообразность применения МИЛТ при лечении больных СД 2 типа, ослож-

ненного ДА нижних конечностей на фоне сопутствующей ИБС.

ОПТИМІЗОВАНА СКРИНІНГОВА МЕТОДИКА ОЦІНКИ СТАНУ ФІЗИЧНОГО

ЗДОРОВ'Я ДЛЯ УЧНІВ ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКИХ СПОРТИВНИХ ШКІЛ.

П.А. Шейко

Полтавський обласний клінічний лікарсько-фізкультурний диспансер, м.Полтава, Україна,

Чисельність методик визначення стану фізичного здоров'я осіб, що займаються

фізичною культурою та спортом, оцінки їх адаптаційного потенціалу не вирішує

проблеми методичної уніфікації цього виду медичної діяльності.

149

Відповідно ці методи мають певні недоліки та обмеження в застосуванні. Зокрема

проби з фізичними навантаженнями створювались стосовно до завдань спортивної меди-

цини, їх використання виправдане для оцінки функціонального стану спортсменів та рівня

адаптації до максимальних навантажень. З іншого боку проби з фізичними навантаження-

ми, які використовуються спортивними медиками не є скринінговими, та не можуть бути

запропоновані для використання в дитячо-юнацьких спортивних школах для визначення

стану фізичного здоров'я учнів.

Методи визначення стану фізичного здоров'я, що застосовуються є достатньо

складними для виконання медичними працівниками, потребують спеціального обладнан-

ня, а інтерпретація результатів носить лише кількісно-якісний характер.

Наша методика визначення стану фізичного здоров'я для учнів дитячо-юнацьких

спортивних шкіл на основі кількісних показників серцево-судинної та дихальної системи

при виконанні фізичного навантаження, з метою визначити рівень фізичного розвитку,

має вимоги: а) достатнім навантаженням, що викликає переважно загальну втому;

б) стабільність та повторюваність результатів;

в) об'єктивність та чітке кількісне вираження отриманих результатів;

г) можливість використання без кваліфікаційного персоналу;

д) відсутність ризику при виконанні.

Розроблена нами методика запропонована широкому колу фахівців.

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МЕДИЧНИХ СЕСТЕР З МЕДИЧНОЇ

ТА СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

М.Б. Шегедин, Л.М. Левицька

ВНКЗ ЛОР «Львівський медичний коледж імені Андрея Крупинського

Відповідно до сучасних вимог професорсько-викладацький склад ВНКЗ ЛОР

«Львівський медичний коледж ім. Андрея Крупинського» активно підтримує реформу-

вання медичної освіти, рівняється до єдиних стандартів та критеріїв Європейських країн,

активно впроваджує засади Болонського процесу. Зміни в організації навчального процесу

в контексті вимог Болонської декларації потребували ретельного обговорення цілої низки

питань, на засіданнях педагогічної ради, нарадах, семінарах, засіданнях циклових комісій,

під час яких приймалися конкретні рішення щодо особливостей навчання майбутніх ме-

дичних сестер фізичній та медичній реабілітації і медичній та соціальній реабілітації не-

повносправних, які є студентами коледжу.

150

При вивченні дисципліни «Медична та соціальна реабілітація» відповідно до

сучасного навчального плану велика увага приділяється фізичній реабілітації пацієнта,

його психологічному стану, соціальній та професійній реабілітації. Викладачі дають

можливість студентам скласти повне уявлення про послідовність і безперервність

реабілітаційного процесу на різних етапах відновного лікування пацієнтів та інвалідів,

включаючи підтримання рівня здоров’я і повного або часткового відновлення

працездатності пацієнтів у подальшому житті. Всі ці перераховані вище аспекти були

включені у навчально-методичний комплекс викладачів даної дисципліни.

Велика увага приділяється практичній діяльності студента, наближенню до реальних

умов життя, що дає співпраця з різноманітними реабілітаційними центрами м. Львів,

зокрема:

− Львівським міжрегіональним центром соціально-трудової, професійної

та медичної реабілітації інвалідів;

− Навчально-методичним центром «Левеня» для дітей з вадами зору;

− Львівським ресурсним центром незалежного життя;

− Львівським центром соціального захисту та реабілітації інвалідів «Созарін»;

− Навчально-реабілітаційним центром «Джерело».

Студенти мають можливість допомогти людині адаптуватися та почуватися

потрібним в суспільстві через фізичну реабілітацію, яка включає різноманітні методики, а

саме:

− рекреаційні ігри (сприяють фізичному розвитку);

− заняттєву терапію (формують рухові навички та самообслуговування, сприяють

самостійності);

− гідротерапію;

− лонгетування;

− візкову програму ( забезпечує фізіологічно правильне, безпечне та зручне положення

дитини);

− працетерапію.

Викладачі націлюють студентів на основні принципи реабілітаційних заходів:

− ранній початок;

− безперервність;

− компетентність;

− індивідуальність;

− необхідність реабілітації у колективі;

− повернення пацієнта до активної роботи та життя.

151

Відповідно до стандартів діяльності медсестри-бакалавра медсестра проводить

обстеження пацієнта, складає індивідуальні програми реабілітації при різних патологіях,

допомагає і контролює їх виконання, при потребі проводить корекцію. Дані заходи повер-

тають пацієнта до повноцінного, активного життя у суспільстві, створює сприятливий

психологічний клімат, допомагає у професійній реабілітації.

У нашому навчальному закладі навчаються студенти з вадами зору на фах «медсестра

з масажу». Враховуючи специфіку фізичного стану незрячих студентів, практичні заняття

передбачають індивідуальне навчання прийомам масажу здоровим людям та пацієнтам

при різних видах патології, складання та проведення комплексів лікувальної гімнастики,

проведення бесід з пацієнтами різного віку щодо пропаганди здорового способу життя та

можливостей реабілітаційного процесу.

Крім того, нечуючі студенти мають можливість здобути у коледжі фах медичного ла-

боранта.

Таким чином, адміністрація коледжу та педагогічний колектив працює над

удосконаленням освітнього середовища, рівняється на освітній Європейський простір,

працює творчо, наполегливо, в інтересах нашої незалежної держави, готуючи

висококваліфікованих фахівців для медичної та реабілітаційної медицини в Україні.

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИКИ УЛЬТРАЗВУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

ЖОВЧНОГО МІХУРА ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КУРОРТНОЇ

РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ БЕЗКАМ’ЯНИЙ ХОЛЕЦИСТИТ

В.І. Шманько

ДП “Санаторій “Сонячне Закарпаття” ПрАТ “Укрпрофоздоровниця”

Вивчено можливість застосування методики УЗД для об’єктивізації оцінки

ефективності курортного лікування хворих на хронічний безкам’яний холецистит.

Досліджено вплив санаторно-курортного лікування з базовим питним прийомом

мінеральної води “Поляна Квасова” на скоротливу функцію жовчного міхура у 43

пацієнтів при разовому прийомі води та в процесі 21-денного курсового лікування.

Доза та температура води визначалися згідно традиційних методик. Заміри об’єму

жовчного міхура проводилися через 15, 30 та 45 хв після прийому води.

Початковий статистично упосереднений об’єм жовчного міхура в групі обстежених

склав 39,30±2,67 мл, що трохи вище від оптимального і свідчить про схильність до застою

жовчі. Через 15 хв після прийому води об’єм міхура зменшився (33,07±2,29 мл), але

152

статистично вірогідно - тільки через 30 хв (30,51±2,05 мл; р<0,05). Через 45 хв після пиття

води спостерігається зворотній процес - об’єм міхура починає зростати (31,49±1,91 мл).

Для уточнення вікових особливостей вивчено динаміку об’єму жовчного міхура

при разовому прийомі води у 32 дітей віком 7 - 10 років хворих на хронічний безкам’яний

холецистит та дискінезію жовчевих шляхів по гіпотонічному типу.

Початковий упосереднений об’єм жовчного міхура обстежених 23,50±1,94 мл, що

вірогідно нижче ніж у дорослих (39,30±2,67 мл; р<0,001). Через 15 хв після прийому води

об’єм міхура дещо зменшився (20,50±1,68 мл), через 30 хв вже був менше статистично

вірогідно (18,69±1,43 мл; р<0,05), а через 45 хв об’єм міхура має тенденцію до зростання

(19,84±1,75 мл). Отже, загальна динаміка відповідає такій у дорослій групі.

Як у дорослих, так і у дітей спостерігається статистично вірогідний кореляційний

зв’язок між величиною початкового об’єму жовчного міхура і швидкістю його зменшення

після прийому мінеральної води, але у дітей він вище і вірогідніше, ніж у дорослих.

Всі дорослі пройшли 21-денний курс реабілітації в санаторії “Сонячне Закарпаття”,

який включав, поряд з питним лікуванням, санаторно-охоронний режим, лікувальне

дієтичне харчування, різні види кліматотерапії та лікувальної фізкультури, психотерапію,

мінеральні вуглекислі ванни, озокеритові аплікації та/або апаратну фізіотерапію на праве

підребер’я і відповідні рефлексогенні зони, кишкові процедури (лікувальні мікроклізми та

орошення кишок), по показанням - лікувальні процедури для супутньої патології.

Проведений у цій групі порівняльний аналіз показників об’єму жовчного міхура на

початку та в кінці курсу лікування не виявив вірогідної динаміки. Навпаки, об’єм міхура

мав тенденцію до зростання (відповідно: з 39,30±2,67 мл до 39,89±2,99 мл; p>0,05) при

незаперечних клінічних та лабораторних ознаках покращення стану пацієнтів.

Отже, використання методики ультразвукового дослідження показало зменшення

об’єму жовчного міхура при разовому внутрішньому прийомі мінеральної води “Поляна

Квасова” на період від 30 до 45 хв, особливо у дорослих при початковому застої жовчі.

Однак в процесі курсового питного лікування цей ефект не проявляється.

Виходячи з того, що обстеження дітей проводилося у два етапи: одна група (19

чол.) - в перший тиждень санаторно-курортної реабілітації, а друга – у другу половину

лікування, вивчено динаміку об’єму жовчного міхура при разовому прийомі мінеральної

води в кожній групі окремо. Якщо у першій групі (початок лікування) спостерігається ста-

тистично вірогідне зменшення об’єму жовчного міхура (на початку 24,79±2,07 мл, а через

30 хв після прийому води 19,11±1,50 мл, р<0,05), то в другій групі (наприкінці лікування)

динаміка цього показника не достовірна. Імовірно, в процесі лікування йде адаптація

організму до подразника (мінеральна вода) і ефект його впливу на моторику жовчного

153

міхура зменшується, при тому, що інші лікувальні впливи (протизапальний,

детоксикаційний, десенсибілізуючий тощо) активно діють.

Таким чином, методика ультразвукового дослідження може використовуватися для

оцінки ефективності курортної реабілітації хворих на хронічний безкам’яний холецистит

тільки в комплексі з клініко-лабораторними показниками та іншими інструментальними

методами, але є корисною для виставлення діагнозу і планування лікування з можливістю

прогнозування відповіді жовчного міхура на курортний фактор, передовсім на питний

прийом мінеральної води.

ВПЛИВ ОЛУЖНЮЮЧОЇ ТЕРАПІЇ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ПРИРОДНИХ

КАЛЬЦІЄВИХ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД НА СТАН КАЛЬЦІЙ-МАГНІЄВОГО

ОБМІНУ ПРИ ПАТОЛОГІЇ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ

С.Т. Шуберт, М.О. Гайсак, В.Г. Малиновська



Природні питні мінеральні води (МВ) з наявністю кальцію та магнію в розчинній,

легко засвоюваній елементарній формі, набувають особливого значення в ранній

профілактиці порушень обміну кальцію та остеопорозу (ОП). Перевагою МВ є те, що вони

впливають на головні механізми кальцій-дефіцитних станів - екзогенний дефіцит,

порушення всмоктування в травному каналі, посилення екскреції.

З метою оцінки ефективності природних кальцієвих МВ, як природних джерел Са,

досліджено вплив їх питного прийому на стан кальцій-магнієвого обміну у 92 хворих (72

жінки, 20 чоловіків) з хронічною патологією органів травлення та наявністю хоча б одного

доведеного фактору ризику ОП. Досліджені три МВ (Сойминська, Шаянська,

Ужгородська) з різним вмістом кальцію (521-642 мг/л, 70-98 мг/л, 49-51 мг/л), магнію (88-

100 мг/л, 8-11 мг/л, 11-13 мг/л) та гідрокарбонатів (3148-3409 мг/л, 1232-1549 мг/л, 365,5-

396 мг/л). Окрім клінічного обстеження, досліджена динаміка рівнів Ca, P, Mg у волоссі, в

крові та сечі під впливом 24-денного курсу лікування. Зважаючи на роль латентного

метаболічного ацидозу у виникненні порушень обміну Ca, оцінювався також олужнюю-

чий ефект лікування.

Позитивні зміни кальцій-магнієвого обміну спостерігались під впливом всіх

досліджуваних МВ. Рівень Ca в крові під впливом МВ Сойминська з найвищим вмістом

елементу підвищився на 0,18 ммоль/л навіть в середньому по групі. Динаміка цих змін за-

лежить від концентрації Ca в крові на початку лікування та від його вмісту в МВ. Ступінь

154

підвищення рівня Ca в крові достовірно вище у пацієнтів з гіпокальціемією (менше 2,0

ммоль/л). Під впливом МВ з найбільшим вмістом Ca у пацієнтів з гіпокальціємією на по-

чатку лікування його рівень підвищився на 54% (з 1,57±0,17 до 2,42±0,21 ммоль/л,

Р<0,01). Ці показники для двох інших МВ становили відповідно 19% та 12%. Чим нижчим

був рівень Ca на початку лікування, тим більшою виявились ступінь і частота його

підвищення (коефіцієнт кореляції ρ = -0,83). Аналогічна динаміка спостерігалась для Mg.

При цьому проявляються адаптогенні властивості МВ – спостерігається підвищення низь-

ких та зниження до норми високих рівнів Ca в крові з відповідними змінами його

екскреції з сечею. Нормалізація рівня Ca та Mg в крові відбувається на фоні збільшення

рН сечі, зниження рівня титраційної кислотності та розширення діапазону добових коли-

вань рН сечі, що свідчить про загальний олужнюючий ефект лікування.

Дослідження динаміки вмісту Ca та Mg у волоссі із застосуванням сучасних

методів спектрального аналізу виявила підвищення рівнів досліджуваних елементів у

волоссі всіх пацієнтів, більш виразне – при низьких показниках на початку лікування. В

середньому по групі вміст Ca підвищився на 49% (з 1753,0±183 до 2606,7±317 мкг/г;

P<0,05), дещо менше, на 16% - Mg (151,5±175,3 мкг/г; Р<0,05). Одержані результати

свідчать про високу біологічну доступність цих елементів із МВ і включення їх в актив-

ний метаболізм.

Одержані результати свідчать про позитивний вплив питного прийому природних

кальцієвих МВ на основні показники обміну Ca за рахунок часткової компенсації екзоген-

ного дефіциту елементу та покращення його всмоктування в кишечнику завдяки врегулю-

ванню функції органів травлення. Велике значення у засвоєнні Ca відіграє також вміст

гідрокарбонатів і загальний олужнюючий ефект лікування. Виявлені закономірності мо-

жуть бути враховані в програмах диференційованої бальнеологічної корекції вторинних

порушень обміну Са та їх профілактики, зокрема, при гастроентерологічній патології, що

дозволяє зменшити обсяги необхідних фармакологічних форм замісної терапії та засобів,

які впливають на функціональний стан органів травлення (антациди, холеретики,

холекінетики).

155

НОВЫЕ ПОДХОДЫ К СНИЖЕНИЮ ФАКТОРОВ РИСКА РАЗВИТИЯ

СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТОЙ ПАТОЛОГИИ ПУТЕМ ВЛИЯНИЯ НА

КОМПОЗИЦИОННЫЙ СОСТАВ ТЕЛА ЧЕЛОВЕКА

О.Г. Юшковская

Одесский национальный медицинский университет, г. Одесса

Немаловажным условием успешности профилактики, лечения и реабилитации па-

циентов с сердечно-сосудистой патологией является индивидуальный подбор воздействия

на каждого конкретного пациента, а также модификация образа жизни и в первую очередь

факторов риска возникновения заболеваний. И в этом аспекте овременная медицина в Ук-

раине, особенно в свете происходящих в последний год событий в стране, должна карди-

нально менять свой вектор воздействия. С одной стороны, на первый план должна выхо-

дить ее превентивность и предсказательность, так как именно профилактика есть залог

снижения заболеваемости и экономических затрат. Данные принципы безусловно распро-

страняются в первую очередь на модифицируемые факторы риска развития сердечно-

сосудистой патологии, (курение, дислипидемия, ожирение, стресс, нарушение углеводно-

го обмена, гиподинамия, низкое потребление овощей и фруктов). Доказано, что устране-

ние таких важнейших факторов риска, как курение и дислипидемия, суммарно не меньше

влияет на прогноз, чем медикаментозная коррекция, а многофакторная профилактика

(достижение ИМТ 25 кг/м², снижение потребления поваренной соли до 5 г в сутки, отказ

от курения, регулярные аэробные физические нагрузки, уменьшение потребления насы-

щенных жиров, увеличение фруктово-овощной составляющей в диете до 700–800 г в су-

тки) снижает риск сосудистых событий на 38–67%.

Но на сегодняшний день, использование индекса массы тела как прогностического

критерия риска сердечно-сосудистых заболеваний все больше утрачивает свою актуаль-

ность, в связи с неточным определением реального содержания жира и мышечной массы у

данной категории лиц в контексте полученных данных о роли абдоминального ожирения.

В клинической практике для диагностики абдоминального ожирения используется

простой антропометрический показатель отношения окружности талии к окружности бе-

дер (ОТ/ОБ). Коэффициент ОТ/ОБ у мужчин > 1,0, у женщин > 0,85 свидетельствует о на-

коплении жировой ткани в абдоминальной области. При более детальном изучении топо-

графии жировой ткани в абдоминальной области были выделены подтипы абдоминально-

го ожирения: подкожно-абдоминальный и висцеральный и показано, что больные с висце-

ральным типом ожирения имеют самый высокий риск развития осложнений. Обнаружено

также, что избыточному накоплению висцеральной жировой ткани, как при ожирении, так

156

и при нормальной массе тела, сопутствует инсулинорезистентность и гиперинсулинемия,

которые являются основными предикторами развития сахарного диабета 2 типа. Более то-

го, показано, что избыточное отложение висцеральной жировой ткани сочетается с атеро-

генным липопротеиновым профилем, который характеризуется: гипертриглицеридемией,

повышением уровня ЛПНП, аполипопротеина-В, снижением концентрации ЛПВП в сы-

воротке крови. Сопровождается также нарушениями со стороны свертывающей системы

крови, проявляющимися склонностью к тромбообразованию.

За последние десятилетия кроме антропометрических методов исследования соста-

ва тела человека разработаны и внедрены в исследовательскую деятельность, в практиче-

скую медицину и спорт принципиально новые методы и технологии, основанные на изме-

рении параметров внешних физических полей при их взаимодействии с организмом. Та-

кие как, рентгеновская костная денситометрия, компьютерная и магнитно-резонансная

томография, ультразвуковая и инфракрасная диагностика, биоимпедансметрия. Именно

использование метода биоимпедансметрии в скрининговых исследованиях позволить ак-

тивно выявлять пациентов, находящихся в группе риска по сердечно-сосудистой патоло-

гии и вносить своевременные коррективы в лечение, реабилитацию и профилактику.

Documents

XIV «C · 2015-03-30 · Ковальова .....57 ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОКАЗНИКІВ ПОСТУРОГРАФІЇ ТА ВІДЕО-НІСТАГМОГРАФІЇ