Е:~~·( "/ :~
з свнто:м єJJJ~~~~;~~. : ~
---·· -~--- --~~-----~~-~~--
ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА В 1935 РОЦІ
ПРОЛЕТАРІ ВСІХ К.РАТ!І, ЄДНАйТЕСЯ!
.м 164 (3866)
П'ЯТНИЦЯ
18 жовтня
1974 р.
Ціна 2 кш1.
, 0
•ІElti.1JIII А И-БРОВАІ_.ЧАНАltІ Настав знамевнпй деНІ. у
JІШТТі .раДЯНСf>НОГО вароду -;JO.pi•І<JH впаво.лення РадЯJНс<.Ію·І УІ(j)аЇНІІ В іД фаІІІНСТСЬНИ·Х :Іаrарбнині.в.
Святнування сла·вної дати :Ін іт,неннн українських зе\-Іеm, проходит,, під ананом
ІШкона:ння історичних рішеНJ,
XXIV з'їа.ду НПРС. РадянСІ>Ні людн ;1 почуттям безмежної гордост і за свою Батьні:вщину. :щ рідну Номуніетичну партію , но-1'ра упевнено веде народ до
нових успіхІв у 'Номуні.стичному бу дІвннцтві, докладаютf, вс іх сил для успішного ;нІвершення п'ятирічни.
не аа·nданнл п'лтнрічюr. Вітаю ва(; , дорогі земляІКн .
:з і свя1'ом . Щиро адоров..лю уча.сни.ніn Великої ІЗітчиJЗІНяної в і йни, яні зробили величезний вклад у справу розгрому фашиз,му. Бажаю вам , ветерани, да.льших усnіхів у праці, мІцно.rо здоро•в'я і ща.стя.
Через газету шлю со~юї nрив ітання 1'рудівнинам району: робітпи-нам заводів і фабрю~. радгоспів і птахофабри.к, сла:вн і іі радянсь·к!й інтелігенцІї. ус і ЇІ молод і . Нових вам успіхів і досягнень у Іюмуні.сти,ч
ному будіВНИІ~ТВі ! 3 повагою
ОРГАН БРОВАРСЬКОГО МІСЬКОГО КОМІТЕТУ КОМУНІСТИЧНОІ ПАРТІІ УКРАІНИ,
МІСЬКОІ І РАИОННОІ РАД ДЕПУТАТІВ ТРУДЯЩИХ КИІВСЬКОІ ОБЛАСТІ
Втілюєть·ся в нонкреmі сПІрави .курс парті.ї на забезпечення значного піднесення матеріального й нульту,рного рівня життя народу, що склада'Є основ-
начальник Головного штабу Військово-Морського Флоту СРСР адмірад
М. СЕРГЄЄВ. м. Моснва .
РАДІСТЬ ВСЕНАРОДНА Трудящі Радян
ської Украіни разом з усІма народами нашої краіви в ці дні відзначають свя
Ю. СО КОЛ О В, перший секретар
мІськкому Компартії України
рацій на території району здІйснив партизан
ський загІн Імені Щорса під командуванням Героя
то свого визволення від фашистських загарбників. 30 мирних років мину ло з тоrо часу, коли доблесна РадянсЬка Армія, в складі якої героїчно билися з ненавис
ним ворогом представники
всіх національностей нашої Батьківщини, в жовтні 1944 року повністю звільнила Радянську Україну від фашистських загарбників.
Перемога Союзу РСР у Вепикій Вітчизняній війні була обумовлена докоріниими перевагами радянського
суспіпьноrо і державиого
ладу над капіталістичним ладом, об'єктивними умовами, закладеними в самій природі С()Ціалізму. В смертельній сутичці з фашизмом ще раз пtдтвердипась глибока правда слів В. І. Леніна: «Ніколи ·не переможуть того народу, в якому робітннкn і селяки в бідьшості своїй дізиаmісь, відчули і побачили, що вони відстоюють свою, РадJІНську впаду - владу тру ДІІЩНХ ••• >>.
ВІдомо, що шлях до пере· могн над жорстоким і силь
ним ворогом був непегки~І. Агресор напав на нашу країну раптово, маючи добре відwсобІ.ІJізовану і озброєну до зубів армію. Недивлячись на rероІ':ЦІий опір бійців І ко~uрtв ЧервовоІ Ар~ ми:, загарбники захои:впн ЗІtачну частину нашоУ територ!J.
'8 тоf' важкий час партія, нарс;~д 1 його армія злилися Іі10.•.· ~ ~•, . , протиставляючи вор~rоіІі організованІсть, ~tyжнJf,.,, rероУзм. З перших ІИ1іІ війни Із 650 чпенІв раЙІЩНоУ · ПартійноУ органtзацtї І.цkвько 500 піШJІо ва фронт. Не чекаючи мобtпізаціІ, сот~.1 трудіввивІв cin ВеликоЖ Дниеркн, Літок, Русанова, Гогодева, Требухова пішли на фронт. Мешканці мІста само81,Ц.Цаио працювади на будів~нЦтаі оборонних споРУА- І аее ж під натиском ворога · ІІlс:то 1 район опввндись на о~еупованій територtУ. Ф~ЩИQ'І'Н спалили більще 1000 Н(JJTJJOBНX буДИНКіВ, сотні актввІстІв були розстр_І.цянІ. 5500 ЧOJJOІJIK вІдРрt8JІЄИО в концтабори І на КІJторжну роботу в НІмеччкІІУ· Спадеві або зруйновані qу.цк всі прпмІщенИJІ копrоепів, пограбоІJане Іх майно. Т~жке випробувания випа
JІо на долю наших людей. Та вони не схилили голови перед лютим ворогом. Тільки на т~рнторії району діяла ІІИверсІйна група А. В. Раrушиого, партизанський зa
NJt імені В. І. Леніна на чо-111 з комуністом кодншнtм JІQеКТОром Внгурівськоі серерьоі ШКОJJИ г. м. Кузьменком. Багато бойових опе-
Радянського Союзу О. Є. Крнвця. В цьому загоні самовІддано боролись з ворогом мешканці сіл Русанова, Кулажннців, Семнпопок, Великої Днмерки, Калити та інших. Героїчно боролись з окупантамн народні месники
А. П. Шкуропадський, І. Ф. Дворник, о. г. Тимченко, М. Р. Жогпо, М. Г. Ткаченко, які й понинІ працюють в нашому районі. У вересні 1943 року Ра
дянська Армія звільнила наше місто і район від фашистського поневолення.
Всенародна радість прийшла .в кожний дім, в кожну сім'ю. Сьогодні, в день ЗО-річчя свого звільнення, трудящІ міста і району з гордІстю оглядають пройдений шлях спавних перемог, здобутих в героїчних битвах і мирній праці.
При братній допомозі народів інших республік швидко відбудовувалось зруйноване народне госnодарство, будувались села, відновлювали свою роботу підприємства. Невпlзнанннм стало місто Бровари. Тепер в ньому діє 26 промислових підприємств, 16 будівельних організаЦій, працює 6 середНІХ ШК1.л, десятки дошкlпьннх заkладів, два будинки культури, виросло по сутІ
НОВе МіСТО НІІ НОВОМу ЖИТЛО·
вому масиві, де мешкає по· над 20 тисяч населения.
Трудящі міста і району шшопеrпнво працюють над
виконанням історичних рІ
шень XXIV :.~'їзду КПРС та XXIV з'їзду Компартії Ук· раїни. Копективн промислових підприємств лише понад план у цьому році за дев'ять МІСЯЦІВ ВНПУСТИЛИ ПpOMHCJJO· вих виробів на суму близько 3 мІпьй:онlв карбованців. Наполегливо працюють І сільськІ трудІвники, які :шачно перевиконують дер
жавні rшанн І взятІ соціалістичні зобов'язання по виробництву та продажу державІ
сільськогосподарської продукції. Зараз можна впевнено сказати, що район в цілоІ'І'Іу достроково виконає п'я
тирічку по обсягу промнслооого виробництва та виробництва всіх видів сільськогосподарської продукції. Та~:им чином, трудящі міста і
району, як і всі радянські люди, в роки мирного будівництва не шкодують своїх сип для втілення в життя накреслень Комуністичної партії, яка твердо і впевнено веде · весь радянський народ до світлих вершин комунізму.
З святом визволення вас, шановні товариші! УспІхів вам в будІвництві свІтлого комуністичного майбуття!
Планат Г. Юги.
ІІІ ИРО поздоровляю .l;t! дорогих броварчан :1 ЗО-р іччям визволення Радянської України. в ід фашистських загарбни-кі в. Мені, людині, чня
кров пролнJІася за вн
:нюлсння броварської :~смлі, особливо nриємно ба•Іити й знати, як роз квітJІо місто, як змужніли. люди Броварщини, упевнені в своєму завтрашньому дні.
У цю щасливу пору від душі бажаю вам, дорогі друзі, усього найкращого у житті й у праці.
М. ЛАГУНОВА, почесний громадянин м. Броварів. м . Хмельницький.
д ОРОГІ друзі! Користуючись наго .
дою, вітаю вас зі славними роковинами - ЗОріччям ви.зволення Радянської Укра їни з -під гніту фашизму. Мені довелося брати
участь у боях на території Броварського району на самому початку війни . З болем, з неви мовною тугою залишали
ми рідну нам землю України . Ворог був сильним. Але й наша Червона Армія міцніла
(Фотохроніна РАТАУ) .
з дн я ІJ:І .дею .. І настав, н а решті, той радісний ;:(ень. коли nокот.илася
н азад хRиля чорного
фашизму. Друзі ! Бажаю вам
щастя, здоров'я, мирно трудіться, зміцнюйте ~Іогутні.ст.ь Вітчизни .
КолишнІй заступник начадьннка опе
ративиого відділу штабу Південно-За. хіднего фронту, генерал-полковник
І. ГЛЄБОВ. м. Москаа.
Ч ЕРЕЗ газе~у шлю ·Всім труд·ІВникам,
усім ветеранам ВелИJКої Вітчизняної війни сер дечні nоздоровлення .
Хочеться звернутися до мо.тюді , до юнаків і д і•вчат, що Re знали лихоліття ві.йнн. Юні дру-1і, ви знаєте, що ціною багатьох жертв далася нам Перемога. Тепер вам відстоювати непорушність кордоні·в Батu · ківщини . Будьте гідними слави
батьків, бережіть па-м'ять про героїв.
Ветеран 227 полку військ НКВС старшина у відставці
І. ФОКІН. с. Лоухи
Ка рельської АРСР.
НІ! СИЛИ НА ЗЕМЛІ НЕМА 1 -СИJГЙ--НА ЗЕМЛІ НЕ Б-УДЕ, щоБ потягтинл-е-до ·яРмА, щОБ -потоПТАТИ НА1ї.П-tРУд·и, БО ПАРТІЯ БІЛЯ КЕРМА
Ім.' я безстрашної танкістки Марії Л агунової добре відоме багатьом: із розповідей, з книг, із кінофільму. Особливо зворушливими буваю1·ь зустрічі на броварській землі. Адже тут вона воювала, тут пролилася
кров жінки водія грізного Т -34.
сто гrь~_Р~~}І н~ь~~С-~!!1 ьн І ~-~д!f_!
озгромивши б" · · Ще один епізод тоrо бою. р . . . . до ІрfІІ ГІТ·~ Червоноармієць, колишиІіІ рибаJІка,
лерІВСЬКІ вшська на Кур· молодість якоrо пройшла на Чудсько· ськії1 дузі, Червона Армія восени му озерІ, Кондратьєв на украУиськІіІ 1943 року розпочала великий виз- річцІ показав усю свою моrутню силу.
·· · Л· б · · ВІдшукавши десь у плавнях човна, він воль~ин ПОХІД по ІВО ережнш почав перевозити на правий береr УкранІІ . своїх товаришІв. Безперервно снуааа До сьогоднішнього дня не маж- між береrами Aoro човен.
ІІЗ не хвилюватися, згадуючи ту Великої витримки, уміння вимаrаJІа • від воїна та иелеrка робота. ВІн обхо·
радість, яка провмала нас, коли див небезпечнІ мІсця, з дивовижною ступили на змучену під ярмом майстерністю проводив своє вуме су-фашистів землю України. Стрімко денце між стовпами води, що здНІма· _ лися то .тут, то там.
нр_осувалися вперед, на захід. І І в один з реіісів пробнло човен. Кон· ВСІ думки зливалися воєдино з дратьєв не розrубився, на ходу
мрією про Дніпро. заткнув пробоїну пІлоткою.
М. РИЛЬСЬКИЯ.
лунала команда: «Батарея , во· гонь!». Один за одним - кілька залпів. Перші ж постріли знайшли ціль: загорівся один танк, другий, третій ... Дві машини втратили гусениці, решта заметалися, шукаючи порятунку від влучного вогню артилеристів, і nочали відступа ти. Маренков у ту ж мить персніс вогонь батареї на піхоту, відсік її від танків. За дві доби тяжких боїв батарея знищила 6 танків, 2 самохідки, 20 вогневих точок, ІЗ автомашин близько 180 вояк противника.
З першими танками
І при кожній нагоді М. І. Лагунова, -- почесний громадянин Брова_· рів, відвідує наше МІ· сто, стрічається з його мешканцями. розповідає молоді про буремні роки минулої війни, про ,мужність і героїзм захисників Батьківщини. На фото: М. І. ЛАГУ
НОВА серед броварчан. Фото В. Бендика.
ПРИМНОЖУЮЧИ ТРАДИЦІЇ «Даєш Дніпро! Даєш
КиївІ»- ці слова стали nостійним девізом в ус іх підрозділах наш ого
з'єднання. Лунали вошІ заклично на батареях, в тан.ков·ИХ екіпажах.
Наша частина в чис.1і nерших підійшла до заnовітного ру бе ж а.
Перед нами лежав могутній Славутич ... Холод
Ой Дніпро, Дніпро ...
переправився на право- І б ·· На заводі порошкової мета- автоматини І. О . Лисенка . ван ~~~~~жж; fапА~б~;~~~~ лургії трудиться понад сто вете- І Овсійович за бойові заслуги У
ранів Велиної Вітчизняної вій- Велиній Вітчизняній війні наго-Вдень діяв як автомат- ни. Своєю самовідданою працею роджений трьома орденами ник, а вночі розшукував вони прв:множуютJ, трудові тра· <<Червона Зірка». Ветеран з м інні поля, готував У диЦії радянського народу. пона- честю несе і трудову вахту. За них проходи для радЯ!І· зують молодому поколінню досягнуті успіхи у вирішальноських бойових машин . зразки вірного служіння рідній ІУІУ роЦі дев'ятої п'ятирічки Протягом двох ночей Батьківщині. Особливо приєм- І. О. Лисенко одержав внеону він зняв більше 150 мін, но, що иолншні фронтовики не нагороду Вітчизни - орден зробив чотири «кори- вибирають собі легних доріг в Жовтневої РеволюЦії. дори» для танків. Після житті, а працюють на вирі- Заслуговує похвали наполег-ні сизі хвилі звільна
nерекочувалися, криючи в собі небезпеку. Десь по той бік затаїлися ворожі автоматники, чекали снгналу артилеристІ'!.
Вночі з 22 на 23 вересня 1943 року на рибальських човнах, нашвидкоруч збитих плотах, вер· хи на стовбурах дерев, на бочках і дошках - на всьому, що могло
утримувати на воді людей і зброю - розnочали форсування Дніпра.
Першими на правий берег висадилися десять бійців на чолі з каnітаном білорусом Болбасом .
Під прикриттям густої темряви перепливли вони Дніпро і з криком «ура!» кинулися в атаку. Фашисти з несподіванки розгубилися.
Але потім опам 'яталися й відкрили вогонь з усіх видів зброї. Зав'язалася нерівна битва, яка тривала всю ніч. Чотири рази гітлерівці намагалися скинути в річку невеличкий загін сміливців, але щоразу зустрічав їх нищівний вогонь.
Воля до перемоги, любов до Батьківщини міцнили сили. Вони вистояли на клаптику землі, геть
переораному сотнями вибухів . Аж поки не підоспіла підмога. За
мужн ість і героїзм, виявлені при
форсуванні Дніпра, всім бійцям і
їх командирові капітану Балбасу
було присвоєно звання Героя Ра
дянського Союзу. Вони були
серед 2500 воїнів, представників
33 національностей Союзу РСР, nодвиг яких на Дніnрі відзначено
цим високим званням.
Фашисти помітили смІливця, що так вдало зробив уже кілька рейсів. Вони перенесли на ньоrо шквал вогню.
На середині річки літак ВJІучним по· стрілом відбив носову частину човна. Воїн швидко зорієнтувався, перескочив на корму. НІс човна задерся до· горн. І цього разу боєnрипаси досяrли правого береrа як завжди своєчасно. його сміливістю, безстрашністю за
хоплювалися бІАцІ А командири, йому дякували по-солдатськи.
Одного разу Сергія Миколайовича Кондратьєва було nоранено. Скриаавленніі , добрався ·вІн до береrа І вручив командировІ важливиА пакет. )' боях за Україну заслужив звания Ге· роя Радянськоrо Союзу.
Хоробро боровся на правому березі молодий офіцер, комуніст, росіянин М. Ф. Новиков. Він мав два nоранення, нагороджений двома орденами. Взвод під командуванням Новикова знищив 6 танків, 2 гармати, З бронетранспортери, 10 автомашин і 200 гітлерівців.
У Числі nерших танковий взвод Новикова переправився через Дніnро, сходу вступив у бій. Ко· мандир сам знищив З танки, од· ну самохідну артилерійську установку, 10 вогневих точок і близько 50 солдатів та офіцерів ворога. Груди відважного танкіста при· красила Золота Зірка Героя .
Гітлерівці кинули в контратаку свіжі сили піхоти й танків . Виникла відчутна загроза для наших наступаючих частин.
Командир артбатареї М. А. Маренков залишався на диво спокійним. Він очікував свого часу. Во· рог уже зовсім близько. ІіІого видно без бінокля. А батарея мовчить. 1000... 800 .. · 600 метрів ... І тільки, коли до фашистів лишІІ· лося три -чотири сотні кроків, про-
тяжкого, кровопролитного бою шальних ділянках .виробництва. лива праця колишніх фронтавиВасиль Небилиця писав до своїх Переконливим ствердженням ків коваля А. Н. Дегтярн , земляків: цього служить той фант, що на електрослюсаря П . Т. Недору-«Горджуся тим, що зміг ви- нашому підприємстві 60 вете- би, шліфувальника А. П. Хода
правдати ваше довір'я. В наступ- ранів війни безпосередньо тру- на, слюсарів А. І . :Катиова, 11их боях намагатимуся бути до· диться слюсарями, електрика· Д. Ф. :Козлова, розмітника стойним ВіІсокого звання Героя ми, спіиальнииами. В. Д. Беляєва та багатьох ін-Радянського Союзу, яким нагоро - Необхідно відзначити, що ших. дила мене рідна Батьківщина. ножний колишній учасник Віт- Відрадно, що крім трудової Фашистам немає місця на на- чизняної вважає своїм обов'яз- діяльності, ветерани війни про
шій земл і, политій кров 'ю і по- . ном іти попереду, особистим водять значну роботу по війтом». принладом виховувати молодих сьиово-патріотичному вихован-Танковий взвод лейтенанта Фа- робітників, передавати їм свій ню підростаючого поиоліню1.
тих Шарілова, татарина за націо- досвід. вчити майстерності. Од- Зокрема, цим питанням послінальністю, виявив залізну стій· ним словом, бути для юнаків довно займається рада ветеракість, велику мужність, стримую- і дівчат наставником. нів, яку очолює С. П. Сюсюиін . чи атаки фашистів. Шаріпов умі- Шанують і поважають робіт· Члени ради часті гості в робітло маневрував своїм взводом, ншш ремонтно-механічного цеху ничих гуртожитках, міських еесам вів машину в бій, відтісняв слюсаря І. К Лапуиу, колиш- редніх школах, навчальних ворога, відвойовуючи кожен крок нього нулеметнииа, яний визво- пунктах допризовників, де вирадянської землі. За вміле керів- ляв від фашистських загарбни· ступають з лекЦіями, бесідами иицтво боєм і безпосередню нів Україну, Польщу, брав про героїчний шлях Збройних участь у знищенні 2 танків, 2 гар- участь у штурмі Берліна. За Сил, мужність і відвагу радянмат, самохідки, 8 автомашин, 150 бойові подвиги він нагородже- ських людей в боротьбі з воросолдатів і офіцерів лейтенанту ний орденом Слави ІІІ ступеня гом, заклинають молодь приШаріпову присвоєно звання Герои та багатьма медалями. Іван множувати славні традиції Радянського Союзу. :Костянтинович і зараз зберігає старших тоnаришlв. Особливою · Це високе звання в боях за бойовий гарт . Такий же енергій- популярністю користуються визвільнення Лівобережної Украіни ний, поривистий він і в праЦі . ступи учасників війни О. Н. тільки в нашому з'єднанні було За десять років роботи на заво- Анфімова, В. Ф. Чесноиова , присвоєно З7 воїнам. Майже три ді завоював трудову славу, за І . Д. Зінченка, Л. В. Свєнтиць-чверті особового складу нагород- що нагороджений орденом ного, С. П. Сюсюиіна. жено орденами й медалями Ра - Жовтневої Революції. Успішно Ветерани Вітчизняної, яні дянського Союзу. виконує ветеран план дев'ятої своїм життям утвердили на ра-Минуло тридцять років . .Роз'їха - п'ятирічки, працюючи зараз в дянській землі мир і щастя, й
лися дніпровці в усі кінц і країни . рахунон грудня 1975 року. Вод- нині донладають всіх зусиль на Будують, зводять нове життя . ночас І. К Лапуна щедро ді· успішне винонання завдань со-Тільки ніколи їм не забути гріз- литься своїми виробничими Ціально-еиономічної програми, них років війни, т_ількн навіки в <<секретамИ>> з молодими робіт- розробленої XXIV з'їздом пам'яті ті, що життя своє відда- нииами. 12 юнаків пройшли :КПРС.
П. ЛОБОДА, заступник секретаря парт
кому заводу порошкової металурrlї.
ли за землю Радянської України . школу наставництва Лапуки. М. БОЖКО, Хочеться розповісти і про
генерал-майор артилерії у від- електрослюсаря цеху контроль-ставці. но-вимірювальних приладів та
ЗАВrНr,ДИ В СТРО..Ю ВЕТЕРАНИ Від учня до апаратника сьомого розряду - такий трудовий шлях в . Б. Сахна . Нині досв ід його роботи на складному агрегаті вивчає увесь цех екструзії. його портрет занесено н а Дошку пошани цеху, робітинка обрано депутатом міської Ради депутатіR трудящих .
Вони мало різняться за віком . І біографії мають дуже подібні . Хі-ба що Євген Миколайович Рибак ( його фото лі· воруч) трохи раніше від свого товгриша став на ТРУ'довнй шлях . йому ще перед війною довел')сь потрудитися на -ЦJ"К·
ровому заводі в Носовці, що на Чернігівщині. Грізний 41-й застав юнака на ЧорноморСЬ'кому флоті. Через усю війну пройшов моторнет .·Євген Рибак. Нагороджений орденом Чер!воної Зірки, медалями. йо. го товариш Вмодимир Бори· сович Сахно потрапив на фронт лише в 4З-му. Воював у скла.ді І, 11 та ІІІ Украінського фронтів, ходив у численні атаки, за шо й відзначе-
но його бойовими медалями. А по війні звела їх доля в
Броварах. Працювали разом на залізничн ій станції. Очевид. но, разом і вирішили перейти на роботу на завод пластмас. Тут, на новоствореному підприємств~ починали учнями аnаратника .
Минуло сім .років, ян працюють €. М. Рибак та В. Б. Сахно в одному цеху. Кожен має свої успіхи, але радість їх спільна для обох. · Хіба не ра дkно було Євгену Миколайовичу за свого товариша. коли
тому врхчали орден «Знак пошани». Щиро :вітав Володимир Борисович свого колегу з орде· ном Трудово.го Червоного Пра nора .
Всіляко допомагає йому в роботі майстер підготовки виробництва € . М. Рибак. ІіІого бригада 3 12 ЧМОВ·іК Зай!ЖДИ забезпечує своєчасне відвантаження готової продукціі, доставку сировини, ремонт формуючого інструменту. Обидва ветерани. ві.йни ве
дуть широку роботу серед молоді . є. М. Рибак, наприклад, виступає перед комсомольця
ми на ленінських уроках, В. Б. Сахно - агітатор зміни. Працюють пліч-о-пліч два
комуністи, ветерани війни, бій. ці трудового фронту.
М. ОХРІМЕНКО.
МИР, ЗДОБУТИЙ У Б О R Х На заводі холодильників начальником
сушильного цеху працює ветеран Великої Вітчизняної війни, комуніст О. Д. Воробйов. За відвагу і мужність, виявлені у боях за визволення Радянської Украіни, нін удостоївся високого звання Героя Радянського Союзу. Напередодні свята наш кореспондент попросив Олександра Дмитровича поділитися своїми спогадами.
Мені, я.к і кожній радянській людині, радісн о бути свідком тих величезuшх перетворень ,
того великого розквіту, якого досягла Радянська Україна за тридцять років пі;СЛЯ визволення з-під фаши.стської окупації. Мене, як ветерана вШни і праці, охоплює особливо велика радість і законна гордість, бо ж мені особисто в запекли•х боях давелося звільняти УкраїІНу від фашистської нечисті, а потім відбудовувати її народне госnодар
ст•во.
Зустрічаючи це велике і радісне свято, я згадую дні жорстоких боїв за свободу і незалежність нашої Вітчизни . Розгромивши гітлерівців nід МосК'ВОЮ, Червона Армія раз і назавжди розвіяла міф про неnереможність фашистського вер ~Іахту. У би.твах під Сталінградом і на Кvпській дузі радянські війська міцно закріnили стратегічну ініціативу за собою. Радянські війська швидко і впевнено йшли на захід, коЖІІІого дня
ви.зволяли все нові міста і села. Пригадуються мені надзвичайно хвилюючі дні,
коли ми ·виr:июляли перші українські села. Стрічали нас люди знеможені голодом, але з великою радістю, з словами щи.рої подяки за визво
лення із фашистської невол і.
Восени 1943 року ми вже вийшли на берег Дні·nра-Славутича в районі Ржищева. За наказом командува.ння груnа із десяти розвідників, до якої належав і я, на чолі з офіцером, комуностом Балбасом одної вересневої ночі форсувала Дніnро. Підійшовши до будинків, у яких знаходили
ся фашисти, ми з кри.ком «Ура!» кинулись в атаку. Оnам'ятавшись , н і.мці з усіх видів зброї від-
, крили вогонь. Зав'язався нері•вний бій . Чотири рази фашисти намагалися знищити нас сильним
вогнем і гусеницями танків, але марно.
Особли·во велику допомогу нам подавали артилеристи, якими тоді командував nолковник М. Д. Божко (.нині - генерал-майор у відставці, мешканець нашого міста). Справжню nаніку у ворожих рядах nосіяв залn наших «катюш» . Ми
міцно закріnилися на nравому березі Дніnра і nротягом кількох діб тримали у своїх руках цей
невеличкий плацдарм. Потім сюди висадилися во
їни нашого артилерійського з'єднання і нищівним вогнем вдарили по фашистах.
Сковуючи ворожі частини на Букринському
плацдармі, воїни нашого з'єднання дали можливість усnішно діяти всім військовим частинам но
визволенню столиці України - Києва та багатьох інших міст і населених nунктів Правобе-режжя. _. Пізніше визволяли Львів, Перемишль. Викону
ючи велику визвольну місію, згодом nішли далі
на Захід. Там, знеможені nід ярмом фашизму народи, з нетерnінням чекали нашої доnомоги,
чекали свободи. Демобілізувавшнсь, приїхав у Бровари . Тут все
було вщент знищене війною. Разом з усіма трудящими міста відбудовував його, і ось минуло
тридцять літ відтоді, як змели ми з лиця наш'1Ї священої землі фашистських загарбників. На
згарищах і руїнах виросло нове красиве місто, стали до ладу заводи ЇІ фабрики. Виросли моло
ді люди, які довідуються про жахливі часи воє'!ного лихоліття лише з розnовідей дідів і батьків з книг і кінофільмів. '
І скрізь, куди не глянь, все молод іє, вирує трудове життя, бо наші люди трудяться з велІІ
ким натхненням в ім'я економічної могутності нашої держави, в ім'я зміцнення і збереження миру, здобутого у важких битвах Великої Вітчизняної війни.
На фото: О. Д. Воробйов. Фото А. Козака.
М И. с.идимо в затишній кімна-ТІ 1 ведемо невимушену роз
мову про довоєнн і роки, про часи Великої Вітчизняної війни і повоєнні . Сnогади, сnогади . Скільки їх, навіть всього не пригадати.
Але й н а йвразли·віше за•карбувалось на все життя .
хтось інший. А хто ж? Відкрили було nерешкодою для нас. Через Десдвері. І яка раді·сть. Григорій ну п.ереправлялнся на човнах риба-м - . лок ІЗ села Жукнн. 16 травня, викоИХаИЛО'ВИ'Ч _вшзна_в колишнього нуючи бойове завдапая, затемна ді
ГОJІОву Жерд'ІВСЬКОІ комуни Івана сталися до залізниці. РозвІдаяи місЛисенка . З ни.м був ще хтось. І цевІсть. А потім знову повернулися в
Нині Михайло Григорович і Євдокія Омеляні·вна Хомен•ки на заслуженому відnочинку. Педагогічною роботою багато доброго і цінного вони залишили в житті
своїх колишніх вихованців. Бо завжди звіряли свою долю з долею радянсь:кого народу. І тому, коли фашисти напали на Батьківщину, Михайло ГрИ'горович взяв зброю в руки і пішов захищати
рідну землю, а дружина залишилася з малими дітьми. Але якось, одНІЄІ ночі він з'явився біля домівки, бо не міг вирватися з оточення, в яке потрапив неда
леко від Києва.
Настали тривожні, чорні дні окуnації . Ось до села дійшла чут:ка, що десь у лісах з'явились партизани, і подружжя Хоменків nочало шу.кати зв'язкі.в із народними месниками .
Темної ночі - раnтом легкий стукіт у вікно. Так гестапівці чи nоліцаї не стукають, вони nросто
вриваються в будинок. Значить,
чагарники І там переднювали. Як - Ми, €вдокіє, трохи поговоримо.- тільки стемніло, розставили свою вар
звернувся Григорій до дружини. Та ту І почали мінувати залізничні козрозуміла І вийшла в другу кімнату. лії .
Б І ЙЦ І ПЕВИЛИМОГО
ФРОНТУ А розмова· була недовгою. ПознаАомившн Хоменка з комісаром партизанського з 'єднання Карпом Таранюком, Іван Павлович повідомив, що він комісар партизанського загону І зразу поставив перед Григорієм Ми-
хаАловичем завдання: добратись до Жердоан І зв'язатися з комуністами, які не евакуювалися, 3 метою їх залучення до загону.
Незабаром подружжя Хоменків .влилося в сім'ю народних месників. його - Григорія Михайловича_ - nризначили командиром
днІВерсійної групи загону, а дружина стала її бійцем, санітаркою.
- РаАоном дії нашо1 дивереНІної групи були дільниці залізниць КиївНіжин, Київ-Полтава, - розповідає
Грнгорііі МнхаАловнЧ. Від основної бази партизанського загону було да-
лекувато, він знаходився в .лісах межиріччя Дніпра І Десни. Та це не
Потяглися довгі хвилини чеканни Всі, звичайно, хвилювалися. І ось ~ боку станції Бобрик проаунав надтужnий гу док, а незабаром показався важкиА ешелон з танками, гарматами, боєприпасами. Ми щільніше припали до землі. Враз здригнулось повітря , пока~алося велике яскраве полум'я.
ЗаднІ платформи І вагони лізли на передні, паротяг звалився з насипу. Рвалися цнстерни з пальним снаряди міни. Вцілі.11 фашисти вн'скакувал~ з-nід уламків, а ми їх nоливали вогнем.
У багатьох операціях no зни щенню фашистів доводилось брати участь подружжю Хоменків.
Це, зокрема, розгром німецької комендатури і гарн ізону в Пірнові на світанку 22 квітня 1943 року. В цьому бою особливо відзначились парт-изанські загони,
якими командував Юрій Збанацький та Степан Науменко. За бойові дії Григорії Михай
лович нагороджений орденом Червоного Прапора, дружина - ор деном Вітчизняної війни ІІ ступе ня. Обоє вони відзначені срібною медаллю «Партизану Вітчизняної війни:.. А. ГАВРИЛЕНКО.
с. ЛіТ'Ки.
Обласні комітети комсомолу І ДТСААФ на відзначення 30-рІччя визволення Радянської України від фашистських загарбників з 11 ДО 13 жовтня пррводнли
3Оряну естафету. Одни із п 'яти маршрутів 'її проліг через наше місто.
Зоряна естафета молодІ Броварщипи про проведену роботу по віА
ськово-патрІотичному вихованню в nеріод підготовки до визначної події.
МинулоУ суботи біля обеліска Слави зібралися комсомольці І молодь на урочисту зустріч учасників моrоестафети. Відкрнвае мітинг секретар міського комІ-
rету комсомолу ПаВJІо Івахнюк. Надається слово ветеранам Великої Вітчизняної вІАнн, членам партІТ М. Т. ПолІщуку, Д. т. Чумаку,
які розповідають про відвагу І героТзм радянських воїнів, прояВJІеиІ у боях за
визволення Украіни від запеклого ворога, зокрема
м. Києва та нашого рідного
міста. Від Імені молоді виступив секретар комітету
комсомолу тресту «Бровари
сільбуд• Олександр Жураківський, я кий запевнив, що юнаки І дівчата будуть примножувати традиції
старшого покоління. В урочнетій обстановці
учасникам естафети вручено рапорт комсомольців та
Наступного дня зоряна естафета вирушила з нашого міста до кінцевого пунк
ту маршруту с. Нові
Петрівці, де був розташованнА під час вІАни команд
ний пункт І Украінського фронту.
С. ФЕДОСЄЄВ.
М ЕНІ випала щаслива нагода
познайомитися з цією люди· ною. Людино"' незвичаіІної долІ. Те, що робив він І його товариDІі, ми, поколІння пІслявоениих років, розцінюємо як подвиг. А він бачить своє життя без всякого ореолу геро1кн. Він пережив усе те.
Петро Кирнлович Зозуля рівним, добре постаВJІеннм учительським
голосом (він І по сьогодні вчителює у Семнполках) розповідає істо · рІю пІдпіJІьно1 організації сІнтерна
ціональний союз• . Власне, не саму Історію (її ще належить напн
еати комусь, перегорнувши сто
рінки минулого), розповідає, SІК
боровся він І Аого товаришІ складова частина великого анти
фашистського підпілля, що ді я.•о
в Берліні та на Аого околицю<.
Мое захопленнn надзвичаНною сміливІстю, неймовІрною мужністю (адже в самому лігві фашизму!) викликає в Петра Кирндовнча тро
хи знІченнА усміх: « Ну що ви ... Так зробив би кож
ний. І ви, думаю, не змогли б постуnити інакше .. . ». ВІн упевнений у кожніА радян
ській людинІ, вихованій комсомолом І партією. У ее його життя - зразок вірно
го служіння народу, зразок відданості КомунІстичнІА партії,. вірним сином якої він є уже 35 років. Довоєнна біографія не складна .
Навчався, працював у трудколонії поруч з видатним педагогом А. С. Макаренком. Потім перейшов на комсомольську роботу, певниА час
П. ЗОЗУЛЯ.
очолював комсомолію Броварщнни. На заклик Ленінського комсомолу пішов у Червону Армію. Політрук батареї, начальник дивізіАної nарrшколи, комісар дивІзіону. Та найбіл ьшим внпробуванням
стала війна. Закинутий далеко вІд Батьківщини, кожним кроком,
кожним словом, важачи життям,
він боровся. Не зламали Аого катівні rестапІвськнх застінків. пройшов усі випробування ... Саме за самовідданість, стіА·
кість, незламну волю нагороджено
П. К. Зозулю орденом Червоної ЗІрки. Пропонована тут розповідь, яку
починаємо друкувати, не претендує
на високу художність. Це оповідь людини, учасника подій, про мужність І високніі патріотизм радянських людеіі, які боро,тнся іі nеремагали .
М . ПОЛІЩУК.
НЕСКОРЕНІ І. СУДИЛИ ЩЕ
Ранок 27· квітня 1944 року здавався набагато nох~ІурішІІМ , ніж то було насnравді. Вікна "І аііже не nроnускатІ сонячних
променів. Одинадцять заарештованих, людей різних національностей, завели до залу суду, приставивши до кожного
конвоїра . Тут, у Бер.~іні, на Бельвюштрассе, в приміщенні, де в серпні 1943 року фашІІстські судді вивесли смертний вирок Юліусу Фучіку, розпоча.1ося судилише над учасниками « інтернаціонального союзу» .
- Хто був організатором руху опору серед росіян у таборах Оранєнбурга? - допитуєтьс~ голова судового засідання . представник імnерського Верховного суду Роланд ФраїІєл~р (той самий, що засудив до смерті Фучіка) .
- Я! - лунає, мов nостріл, у тиші залу, відповідь Га.1І І ІІІІ Романової . - Усе, що вам відомо, зроблено мною. Від її Голосу, що так несnодівано розітнув застиглу атмос
феру цього зібрання, здрпгаються члени суду. Навіть старні'І генерал з простреленою щокою, що мирно дрімав, спираючисІ, на долоню, раnтом виnростовується й nочинає очманіло водити очима по залу. Для нього все зрозуміло наnеред: цих одинадцять арештантів буде осуджено на смерть, на вічну каторгу. Зрозуміло це й присутн ім у залі глядачам . Хто вони? Наnевне, серед них немає жодного робітник::\.
Ось у nершому ряду вассідає набундючений чин , йому :1.0 вуха щось нашіnтує випещений офіцер. Мабуть, перекладач . В очах гітлерівського вояки - лють, змішана зі здивуванням .
йому ніяк не зрозум іти цієї 24-р ічної дівчини, яка так рішуче бере на себе відnовідальн ість за діяJІьність десятків підпільників. Як, мабуть, не зрозуміти ніколи, чо~ІУ ж відсту nають колись непереможні війська гітлерівського рейху.
- Розкажіть, як ви nоширюва.'ІІІ листівки на заводах. Хто ;~uпо~Іагав ва~t ? - втручається прокурор.
- ,\lоя совість, ~юя .~юбов до Батьківщинн, - звучить зно
ву у відповідь. - Зізнавайтесь! Інакше не ~шн;zти гільйотини! - лютує
nрокурор.
- Я знаю, що мене чекає, - вімовідає на те Галин а ; навіть, так здавалося, убtіхається підбадьорююче нам, свої~І товаришам . - Такою виховав мій народ, і ва~І не вдасться
залякати мене. Я гордо прийму смертьІ Галину змушують замовкнути. З належною гідністю тримається на суді керівник rpyrli І
французьких робітників-патріотів Володимир Буасельє. Св'JЄ
остапнє слово він закінчує: - Я боровся за вільну Французьку Ресnубл іку' Хаіі живе
народна Франція! Один за одним зводяться росіяни, французи. Люди, що в
самому л ігві, в Берліні, боролися проти фашизму. Кожному з нас дана офіційного адвоката, іменованого так
звучно «захисником». Про який захист може йти мова? llL'1 знають про нас ці фашистські nестованці? Перед сами~І nо
чатком суду їх підвели до пас (треба ж було зберегти ВІІдІІ
мість офіційного судочинства). - Скажіть, хто ви за спеціальністю? - звернувся до щ~нс
через nерекладача «мій» адвокат. Учитель,- відповів . Значить, комуніст, - вирішив він . Чому обов'язково мав би бути комуністом? - nитаю. Тому, що у вас, в Радянській Росії, учитися могли тіт,-
ки комуністи. - Погано ви знаєте Радянську Росію, коли так говорите.
Після того він більше ні разу не говорив зі мною. · І дл>І
нього було все наnеред відомо. Щось белькотів незв 'язне,
nоклад.ався на «високий гуманізм» імnерського суду, на «спра ведливІсть вироку» · .. Дев'ята година вечора : - Зачитують той •сnраведливий» ви
рок. Глухо падають слова, мов на домовину. «За створення ворожої -орган ізації ... доnомогу в~рогам рейху ... nоширювани п в таборах .. . Верховний імперськиіі суд осуджує до смертної кари ... ».
Із залу ви.водять Галину Романову, Володимира Буасельє та ще чотирьох товаришів. Пізніше їх стратять у застінках тюр
ми Плецензеє. Нам, п 'ятьом, виявлено «найвищу милість» -довічна каторга .
(ДапІ буде)-
' ' ' ' ' \ \
'
~ 1\\;, 'о Бровари с.ьосодоо;. Вулиця Юр;и Га о ар;на. t----------~~-"_,. __ "_." ... _________ ..:-..:- .... ...:--_____ ,.~---Пошук ведуть спідопити
І~і І l< І\ІІІІ .І 11<1 весь сuіт П<ім'ятннк ра;lЯіІСЬК(m у воїну-вн зволителю.
Іі <І,'\н іїІ РУІlі тримає він врято· ІІіІН У ДІІТ ІНІ у, а В другіЇІ - ~Пj· ІІ [СІ! ІІЇІ щ~<і. J\'\aKCT ЦЬОГО на ~! НТ·
ІІ\ІІ(а нрІІІ(рашає вх ід до кімнатилІ уJс ю боііової слави Калитянl'І,коі середньої школи. Ра зо\І з ініціатором створеНІШ
ІІІкільІІого музею і його нинішнім ;[І Ір~ктоrю~І, заступником дирек
тора ІtІко,l н І. О. Осадчим розгля
дає м о с ксІІоrrати , їх чимало. На численних стендах показано ге
роїчний шлях Радянських ЗбройіІі ІХ <..:нл :J часу їх створення до
ІІашнх днів. Чільне м ісце відведене Великій Вітчизняній війні, зем -ля кам-фронтовикам . . ·
І ван Uнуфрійович розповщає:
--- Наші елідовити ведуть ІІО·
ІіІ У К ветеранів минулої війни. У tІ.ю 11очесну справу включилнсь
у чні 4- 10-х класів. Кожен одер;кав конкретне завдання. Так, вихованці 8-А класу розшукують ІІаІtІІН :J смляків, котрі загинули .
на фр онтах, а 8-Б - тих, хто жиrн~ і трудиться в містах і селах ч1аїнн. ІОнармійцям допомагають
У't ител і А. Ф . Луценко, М. П. Савчук, J\11. А. Чепіль, М. С . МатвіЄІІко. Створена громадська paJl<~ музею. Підготовлен і свої екск урсоводи: Ольга Теселько та От.га Шульга. СлідоШІПІ встановили прізвища
2.lH односельців, які віддали житТі! :Ja Б<ІтьІ\ івщнну, випускників ІІ ІКО.ІІН 1 ~)4 1 року, які з атестатами
:!р ілості 1rішли на фронт. І 'rшгорій КирІtлови'І Шульга по
дарувас музею тексти подяк Верховного Іоловноко~tандуючого,
ого"юшені їюму з а бої під Харкоuо:.І, прnрІtв оборони lfil Одері і вторrІtен ня у Німеч•Іину, :1а взят
т~ Б<'рліна. П авло В аснл ьо вн 'І Т урчшюн-
СJ.,киїr пере,J'ІІВ гіркоту відступу,
І\атор г у фашнстсь.кого полону.
Прн ;\ОП О'іоз і тельман івців був ВІ!ЗБО.' І еН!1ЇІ і - · ЗНОВУ 1!3 фрОНТ. Брав уч асть у б оях за J.'країну, Польщv , Чехословаччину. День П t' ІJР.\Іі;ГІІ зустрів у Берліні .
1 1авло uл ександрович Бредак ,?ішо І.І н а фронт на другий день f'І ЇІНІІ. Особливо відзначився при
Ф•'рсуванні Дніпра. Се.Іен Ів анович Оснач брав
участь у боях за Семиполки, Полтаву, воював на Дону й Волзі, форсував Дніпро, дійшов до Берліна . Список ц~ЇІ можна Іtродовжнти.
Та гордістю калитянців f. Герой Радянського Союзу Іван Андрі-
ЇІ ов нч Самодєєв. В районі міст Іонішкас і Єлгави, що в Прибалпщі, він у липні 1944 року в складі підрозділу одержав наказ відрізати гітлерівців й відтиснути їх до берега. Сміливці продемонстру
вали · високу майстерність, муж
ність і відвагу . Фашисти не знали, що перед ними невеликий підрозділ і почали розбігатись. У одній з сутичок бронемашина Самодєєва потрапr1ла у вороже кільце. Прориваючись з боєм, Іван Андріі'ювич був поранений. Одужав - і знову в рідну частину. За тоіі бій йому було вручено Золоту З ірку Героя .
Звання Героя удостоївся і вихованець м ісцевої школи Лаврентій Петрович Пономарчук , який відЗначився у боях на польській землі. А до того він обороняв Москву, визволяв Київ і Білорусію. Закінчив свій бойовий шлях у
Берліні. Слідопити ведуть велике листу
вання з ветеранами і їх сім ' ями. Пономарчук, котрий проживає за ра з у Дніпропетровську, наді
слав місцеву вечі'J)НЮ газету, в якій описані його бойові nодвиги й успіхи синів ветерана, котрі пішли слідами батька . Кожного року 9 травня у Кали
ту приїжджає мати похованого
тут у братській могилі Білена Георгійовича Левицького . Він брав участь у визволенні сел<~.
Євфросинія Михайлівна Гусакова передала музею лист, який наді
слав їй з фронту Вілен . Він писав: «Люба мамо , буду
битися до останнього . патрона. Живим у полон не здамся». Не менший інтерес вИІКликають
до.кументи стенді'в «Гідна зміна». Вони розповідають про те, як юні калнтянці примножують бойові тр адиції своїх батьків і дідів, nивчають військову справу.
... 1\lузей бойової слави КалипІнської середньої школи став
справжні~! центром військово-па
тріотичного виховання молоді. Крім вихованців місцевої школи, його відвідують численні делегації й гості. У Книзі відгуків слова щирої вдячності орга,нізаторам музею.
На з ні мку: група учнів Калитянеької середньої школи у кім.наті-\tузеї бойової слави.
Д. КАЦЕНЕЛЬСОН, підполковник у вІдставці, член товариства охорони пам'ятників історіУ та культур11.
Фото В. Бендика.
Далеко від Батьків-щини на Будапешт-ському кладовищі є
гранітна плита, на
літ і не повернуласн.
Нуди тільки не писала! І от, нарешті, їі! ПОВіДОМИЛИ, ЩО Ю.
Гончарова загинула в Угорщині, але де саме . невідомо. На доnомогу радянсь:kій жінці прийшла Магда Найсе з Угорщини. Вона і
раДЯНСl>ІШХ ІЮЇІІіН, ЩО
:!аrинуліr І J Угорщнні.
Допомагала матерю! ВіДШуКаТИ МОГІІЛІІ СІІ -
НЇВ, сестрам - браті11.
дружинам чолоні
.1\ів. Через цю велику турботу знаютh Магду Найсе майже н усьо~tу світі .
MIUHA ДРУЖБА
Один іа стендіr. лрисняченнй прпїзду Л. І. Rрежнєна до Угорщннн.
Є в нлубі і свіН пре:шдент. Це - учениця воспмого класу Оля Анісімова . Працюють сенції: <<Моя Вітчизна - СРСР>>, <<Друзі різнобарвних галстуків >> , англійської мови, організаційно - масова. Члени секЦіУ «Юні ·
якій велиними буквами викарбувано надпис, що в 1945 році загинув старший лейтенант О. Ф. Нозир. Це братсьиа могила, але імена загиблих воїнів були невідомі. Не так давно nоруч з іменем
О. Ф. Нозира було викарбувано ще одне ім'я - гвардії молодшого сержанта радист
ки Юлії Гончарової. Про все це можна дізнатися, nобувавши в клубі інтернаціональної дружби у міській середній школі М 5. Як же його створювали?
розшукала те місце, де
була похована юна радистиа.
Матеріали першої
друзі У горщиню> листуються з угорськими
школярами . Учасниии сеиЦії колекЦіонерів
Відтоді встанови-
зустрічі з М. Найсе і послужили початком
клубу інтернаціональної дружби. Але клубу як такого не було.
:збирають марки, роб-лять виставки. Цікава і секЦія заочних подорожей . Ці nодорgжі проводяться в клубі за його матеріалами.
лася міЦна дружба
У Броварах живе А. М. Швець. Багато роиів розшукувала во
на могилу своєУ сестри Юлії Гончарової , яка пішла на фронт у неповІНих шістнадцять
між угорською жінкою і учнями школи. в свій перший приїзд до А. М . Швець Магда Найсе nобувала в гостях у школярів , розпо
віла про себе .
Ноли радянські війсьиа прийшли до Будапешту, М. Найсе зробила облік усіх моги.'І
Всі документи, зібрані матеріали зберігалися у сейфі, їх майже ніхто не бачив. І от тільни В ЦЬОМУ рОЦі бу ЛО відкрито. У невеличній німнаті розвішано
стенди. які розповіда-
Учасники клубу інтернаЦіональної друж
би мають надіЮ, що мони змощуть побува·
ти в Угорщині, вІдвtдати могилу своєї
сліввітчизниЦі. ють про угорську пат
ріотку , зустрічі з нею. Л. ШИНКАРЕНКО.
Служить Вітчизні солдат себе ідейно і фізично до захисту завоювань Великого Жовтня. Нині Микола Менжега · - від
,иінник бойової й політичної nідготовки, висококваліфікований спеціаліст, умілий молодший. коман-Двічі на рік - навесю и восени
проводжають юнаків на службу в Радянську Армію. Проводи ці перетворюються в справжнє
свято, яке надовго залишається в пам'яті молодих солдатів. Адже їм у цей день батьки дають наказ служити вірно, берегти мирну працю радянських людей.
Проходить військову службу в нашій частині Микола Менжега з Красилів ки. Юнак ніколи не знав труднощів, що випали на долю його батька й діда, він народився у післявоєнні роки. Та Микола твердо переконаний, що його солдатськшІ труд потрібний Батьківщині. На zикільній лаві, 8 технікумі,
на роботі він ретельно готувався до армійської служби, готував
Дорогой отцов Опалевнwе, ЗакаJІеИВЬІе, Mw не нежеики Зто фахт. И не ВЬІІ'JІJІ,ЦВМ УтомлеВНЬІмн От бессоинwх ТревожиЬІХ вахт. Обннмают вас ВеТрЬІ ВЬЮЖИЬІе,
Синим холодом Дwшат в JІИЦО,
Но в походах
Компасом иужиьrм
Служит стойность
Наших отцов.
Не НСПЬІТЬІВаЛН
Войн на прочность
Все мьr бьІЛи тогда
Uгольцьr.
Но пройдем,
Если надо ,
Геройсин
Той дороrой,
Что наши отцЬІ.
Б. ХАРЧЕНКО.
п ·ятниця, ІВ жовтня
Програма ЦТ
g ОО Програма передач.
9.05 К. т. Гі •·Jнастика . 9 .20 Новини . 9.30 Д. Дель . • Тоnаришу, вір • . Теле ·
вистава. (Ленінград). 10 .30 К. т. Багатосерійний художній
телефільм •Сім 'я Тібо •. (4 серія).
13.55 К . т. Наша афіша. (1\иїв). 14.00 К. т. Ур~чисті :Jбори представни
ків трудящих м . Києва. областе 11 рссnублікн та військових частин, nрисвяч е ні ЗО - річчю ви зволення Радян ської ~'кр аїнп від фашист -
с ьких за rарбнИ'Ків . Святковиn концорт. Трансляція з Палацу культурІ! :.: У r;:ра їн а"'. (Киів}.
:::-1 ОО Новин в. 1~ . lf• К . т. К Jз І -;а <j Лінне:. пря х:-1'-'. 18.30 • Св іт соціалізму -' 19.00 1\. т • П існn-7,1 • 19 .~5 1\ . т. Прем'є.ріl (,Jгаrосер ій ного
художнього теле фі.;і hМ У ,, Сі ;н' я
Тібо:.~. ( !1 серія) . 2 І .С О Інфорr.Jаційна пtн.rpaji,ІJ <> Ча с ·• . ~! . ЗО К . т. Концерт, ГІрв свя ч ~ нніі JО -
р і ччю шt зволення Рздин\-:ькоt Україв І t ві_,'\ фашнстсьюtх Jn • зрбннк ;u. (І(вїв). По за кінч енні
- п ершість с віту .1 шахів. ІІОfНІ · нн. Іl рt)Гр а м а П t>реда ч.
Програма УТ \1 .IJII J 1ОRІІІ! 11 .
J I .J[) 1\. О НІ~t'JІТ }НІДЯ ІН'І.оІ\ОЇ ІІ ЇІ..~ttі. 11 .!"~0 « ННш і ІІР l'М ' є рн » . Доку мсІІТ3 JІЬ·
нніі філuм t.:туд і ї « :\t't.;JПeл e-фi JlbM» «Братерство».
1 :з .;,; 1\ . т. Ііаша афіш.1. 1·1 .110 1\. т . Урочисті збори предстап
ІІІІ к і в труд я щих м . Кн єnа. облас тсІі ресnублі·кн та uіііськ оІНІХ
дир відділення, яким він командує, готується до контрольної перевірки. І є всі підстави сподіва
тися; що .молоді воїни покажуть від,иінні знання, уміння володіти сучасною складною технікою.
Від iJ..teнi командування частинu виношу глибоку подяку бать:
І-<а.~t Миколи Менжеги - Семенові Івановичу і Ганні Іванівні, - юсі .Іrеrикають в Красилівці, за виха вання сина-солдата, відданого радянському народу, надійного охоронця Батьківщини .
В. ЗУБЦОВ, помічник начальника політвlддІлу по комсомольській роботі Н-ськоУ вlйськовоІ частини.
частин. nрисвячені ЗО-річчю виз волення Радянської України вІд фашистських загарбників. Свstт ковий концерт. ТрансляцІя з Па -л•цу культури «Україна•. ·
21.30 •Кінострічки героїчного nодьиrу•. Кіноепопея •Визволення•. ФІльм п'ятий - •Останній штурм•.
22.45 Програма «Час•. (ВідеозапІ!с) . 23.\S Програма передач.
Програма на Кн1в І обласtь
13 .55 К . т. Наша афішJ. 14 .ОО К. т . Урочисті збори nредставни
ків м. Києва, областей ресnублі · ки та війtькових частин. nрисвя ч ен і ЗО-річчю внзволення Радян ської України від фашистських •а гзр6ників. (Транс .1яція з По · ла цу культурн •~' країна • ).
І >І !'н) Фільм - балет «ТЗнt\ЮЄ В . Калн новська~ .
18 І<) К. т. Для дітей. Мультфі.%\t
" К "' "" про rучниА бара бат>. І~І.ІJО }\оhументальний телефільм •J! ю .
дІІ :1 леге.нди». ~ІІ .І:І І • Н оші прем'f.JНІ». В. Тур. «Фо ·
кел». Телевистава с·rул.ії « Укр-тел ефільм».
21 _.3() Інформ ацііі ниіі вш-Іуск «Л<>-ІІtІ ~; . 1 днем,..
Редактор Є. ФЕДЯП.
~ «НОВАЯ ЖИЗІІЬ» _ орган Броварского горкома НАША АДРЕСА : ТЕЛЕФОНИ· редактора - 19·3"82, застуnника редактора - 19-4-47, Газета виходить
І 255020 . . . · · у вівторок, середУ.
Коммунистической п арти и УкраинЬІ, городекого и районного ' ВІдповщального секретаря, ВІДДІЛУ СІЛЬського господарства, коресnон- п'ятницю і суботу.
м . БРОВАРИ. дента місцевого радіомовлення -- 19-3-18, відділів промисловостІ, Обсяг 0,5 формату
Советов депутатов трудящихся КиевекоА области. вул . К:иївська, 154. масово1 роботи, фотокореспондента - 19-4-67. газети «Правда".
,..~_,...t:'"'oC'.,...,..~.:--.:t"..,.;r-~..-_,..,.-#".w:?"~ll.-чl'#.#'#,_,.ol'".....,.orO"CigloC'"#...:чC"~.c"~#4rl"41".."..,.1##...:~..,...,.."..,:--.,...,_."..-?.c-- .;а...?І"..:t""#...:"'~..,..".,,с#сС"~О' •
ІНДЕКС 61964. БроварсьІ(а друкарня Киі·вського о~луправління в С!Ііравах видавництв, поліграфії і І(ІІИЖІ(ОВОЇ торгівлі вул. Кнївська, 154. Зам. 5231-10.842.
Recommended