Е:~~·( "/ :~

з свнто:м єJJJ~~~~;~~. : ~

---·· -~--- --~~-----~~-~~--

ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА В 1935 РОЦІ

ПРОЛЕТАРІ ВСІХ К.РАТ!І, ЄДНАйТЕСЯ!

.м 164 (3866)

П'ЯТНИЦЯ

18 жовтня

1974 р.

Ціна 2 кш1.

, 0

•ІElti.1JIII А И-БРОВАІ_.ЧАНАltІ Настав знамевнпй деНІ. у

JІШТТі .раДЯНСf>НОГО вароду -­;JO.pi•І<JH впаво.лення РадЯJН­с<.Ію·І УІ(j)аЇНІІ В іД фаІІІНСТСЬНИ·Х :Іаrарбнині.в.

Святнування сла·вної дати :Ін іт,неннн українських зе­\-Іеm, проходит,, під ананом

ІШкона:ння історичних рішеНJ,

XXIV з'їа.ду НПРС. РадянСІ>Ні людн ;1 почуттям безмежної гордост і за свою Батьні:вщину. :щ рідну Номуніетичну партію , но-1'ра упевнено веде народ до

нових успіхІв у 'Номуні.стично­му бу дІвннцтві, докладаютf, вс іх сил для успішного ;нІ­вершення п'ятирічни.

не аа·nданнл п'лтнрічюr. Вітаю ва(; , дорогі земляІКн .

:з і свя1'ом . Щиро адоров..лю уча.сни.ніn Великої ІЗітчиJЗІНяної в і йни, яні зробили величезний вклад у справу розгрому фа­шиз,му. Бажаю вам , ветерани, да.льших усnіхів у праці, мІц­но.rо здоро•в'я і ща.стя.

Через газету шлю со~юї nри­в ітання 1'рудівнинам району: робітпи-нам заводів і фабрю~. радгоспів і птахофабри.к, сла:в­н і іі радянсь·к!й інтелігенцІї. ус і ЇІ молод і . Нових вам успі­хів і досягнень у Іюмуні.сти,ч­

ному будіВНИІ~ТВі ! 3 повагою

ОРГАН БРОВАРСЬКОГО МІСЬКОГО КОМІТЕТУ КОМУНІСТИЧНОІ ПАРТІІ УКРАІНИ,

МІСЬКОІ І РАИОННОІ РАД ДЕПУТАТІВ ТРУДЯЩИХ КИІВСЬКОІ ОБЛАСТІ

Втілюєть·ся в нонкреmі сПІра­ви .курс парті.ї на забезпечення значного піднесення матеріаль­ного й нульту,рного рівня жит­тя народу, що склада'Є основ-

начальник Головного штабу Військово-Морського Флоту СРСР адмірад

М. СЕРГЄЄВ. м. Моснва .

РАДІСТЬ ВСЕНАРОДНА Трудящі Радян­

ської Украіни разом з усІма народами нашої краіви в ці дні відзначають свя­

Ю. СО КОЛ О В, перший секретар

мІськкому Компартії України

рацій на терито­рії району здІйс­нив партизан­

ський загІн Імені Щорса під коман­дуванням Героя

то свого визволення від фашистських загарбників. 30 мирних років мину ло з тоrо часу, коли доблесна Ра­дянсЬка Армія, в складі якої героїчно билися з ненавис­

ним ворогом представники

всіх національностей нашої Батьківщини, в жовтні 1944 року повністю звільнила Ра­дянську Україну від фашист­ських загарбників.

Перемога Союзу РСР у Вепикій Вітчизняній війні була обумовлена докорінии­ми перевагами радянського

суспіпьноrо і державиого

ладу над капіталістичним ладом, об'єктивними умова­ми, закладеними в самій природі С()Ціалізму. В смер­тельній сутичці з фашизмом ще раз пtдтвердипась глибо­ка правда слів В. І. Леніна: «Ніколи ·не переможуть того народу, в якому робітннкn і селяки в бідьшості своїй ді­зиаmісь, відчули і побачили, що вони відстоюють свою, РадJІНську впаду - владу тру ДІІЩНХ ••• >>.

ВІдомо, що шлях до пере· могн над жорстоким і силь­

ним ворогом був непегки~І. Агресор напав на нашу краї­ну раптово, маючи добре від­wсобІ.ІJізовану і озброєну до зубів армію. Недивлячись на rероІ':ЦІий опір бійців І ко~uрtв ЧервовоІ Ар~ ми:, загарбники захои:впн ЗІtачну частину нашоУ тери­тор!J.

'8 тоf' важкий час партія, нарс;~д 1 його армія злилися Іі10.•.· ~ ~•, . , протиставляючи во­р~rоіІі організованІсть, ~tyж­нJf,.,, rероУзм. З перших ІИ1іІ війни Із 650 чпенІв ра­ЙІЩНоУ · ПартійноУ органtзацtї І.цkвько 500 піШJІо ва фронт. Не чекаючи мобtпізаціІ, сот­~.1 трудіввивІв cin ВеликоЖ Дниеркн, Літок, Русанова, Гогодева, Требухова пішли на фронт. Мешканці мІста само81,Ц.Цаио працювади на будів~нЦтаі оборонних спо­РУА- І аее ж під натиском ворога · ІІlс:то 1 район опввн­дись на о~еупованій терито­рtУ. Ф~ЩИQ'І'Н спалили біль­ще 1000 Н(JJTJJOBНX буДИНКіВ, сотні актввІстІв були роз­стр_І.цянІ. 5500 ЧOJJOІJIK вІд­Ррt8JІЄИО в концтабори І на КІJторжну роботу в НІмеччк­ІІУ· Спадеві або зруйновані qу.цк всі прпмІщенИJІ коп­rоепів, пограбоІJане Іх майно. Т~жке випробувания випа­

JІо на долю наших людей. Та вони не схилили голови перед лютим ворогом. Тіль­ки на т~рнторії району діяла ІІИверсІйна група А. В. Ра­rушиого, партизанський зa­

NJt імені В. І. Леніна на чо-111 з комуністом кодншнtм JІQеКТОром Внгурівськоі се­рерьоі ШКОJJИ г. м. Кузь­менком. Багато бойових опе-

Радянського Союзу О. Є. Крнвця. В цьому загоні са­мовІддано боролись з воро­гом мешканці сіл Русанова, Кулажннців, Семнпопок, Ве­ликої Днмерки, Калити та інших. Героїчно боролись з окупантамн народні месники

А. П. Шкуропадський, І. Ф. Дворник, о. г. Тимченко, М. Р. Жогпо, М. Г. Ткачен­ко, які й понинІ працюють в нашому районі. У вересні 1943 року Ра­

дянська Армія звільнила на­ше місто і район від фа­шистського поневолення.

Всенародна радість прийшла .в кожний дім, в кожну сі­м'ю. Сьогодні, в день ЗО-річ­чя свого звільнення, трудя­щІ міста і району з гордІстю оглядають пройдений шлях спавних перемог, здобутих в героїчних битвах і мирній праці.

При братній допомозі на­родів інших республік швид­ко відбудовувалось зруйно­ване народне госnодарство, будувались села, відновлюва­ли свою роботу підприємст­ва. Невпlзнанннм стало міс­то Бровари. Тепер в ньому діє 26 промислових під­приємств, 16 будівельних ор­ганізаЦій, працює 6 серед­НІХ ШК1.л, десятки дошкlпь­ннх заkладів, два будинки культури, виросло по сутІ

НОВе МіСТО НІІ НОВОМу ЖИТЛО·

вому масиві, де мешкає по· над 20 тисяч населения.

Трудящі міста і району шшопеrпнво працюють над

виконанням історичних рІ­

шень XXIV :.~'їзду КПРС та XXIV з'їзду Компартії Ук· раїни. Копективн промисло­вих підприємств лише понад план у цьому році за дев'ять МІСЯЦІВ ВНПУСТИЛИ ПpOMHCJJO· вих виробів на суму близь­ко 3 мІпьй:онlв карбованців. Наполегливо працюють І сільськІ трудІвники, які :шачно перевиконують дер­

жавні rшанн І взятІ соціаліс­тичні зобов'язання по вироб­ництву та продажу державІ

сільськогосподарської про­дукції. Зараз можна впевне­но сказати, що район в ціло­І'І'Іу достроково виконає п'я­

тирічку по обсягу промнсло­оого виробництва та вироб­ництва всіх видів сільсько­господарської продукції. Та­~:им чином, трудящі міста і

району, як і всі радянські люди, в роки мирного будів­ництва не шкодують своїх сип для втілення в життя накреслень Комуністичної партії, яка твердо і впевне­но веде · весь радянський на­род до світлих вершин кому­нізму.

З святом визволення вас, шановні товариші! УспІхів вам в будІвництві свІтлого комуністичного майбуття!

Планат Г. Юги.

ІІІ ИРО поздоровляю .l;t! дорогих броварчан :1 ЗО-р іччям визволення Радянської України. в ід фашистських загарбни-кі в. Мені, людині, чня

кров пролнJІася за вн­

:нюлсння броварської :~смлі, особливо nриємно ба•Іити й знати, як роз ­квітJІо місто, як змуж­ніли. люди Броварщини, упевнені в своєму завт­рашньому дні.

У цю щасливу пору від душі бажаю вам, дорогі друзі, усього найкращого у житті й у праці.

М. ЛАГУНОВА, почесний громадя­нин м. Броварів. м . Хмельницький.

д ОРОГІ друзі! Ко­ристуючись наго .

дою, вітаю вас зі слав­ними роковинами - ЗО­річчям ви.зволення Ра­дянської Укра їни з -під гніту фашизму. Мені довелося брати

участь у боях на тери­торії Броварського ра­йону на самому початку війни . З болем, з неви ­мовною тугою залишали

ми рідну нам землю України . Ворог був сильним. Але й наша Червона Армія міцніла

(Фотохроніна РАТАУ) .

з дн я ІJ:І .дею .. І настав, н а решті, той радісний ;:(ень. коли nокот.илася

н азад хRиля чорного

фашизму. Друзі ! Бажаю вам

щастя, здоров'я, мир­но трудіться, зміцнюйте ~Іогутні.ст.ь Вітчизни .

КолишнІй заступ­ник начадьннка опе­

ративиого відділу штабу Південно-За. хіднего фронту, ге­нерал-полковник

І. ГЛЄБОВ. м. Москаа.

Ч ЕРЕЗ газе~у шлю ·Всім труд·ІВникам,

усім ветеранам ВелИJКої Вітчизняної війни сер ­дечні nоздоровлення .

Хочеться звернутися до мо.тюді , до юнаків і д і•вчат, що Re знали ли­холіття ві.йнн. Юні дру-1і, ви знаєте, що ціною багатьох жертв далася нам Перемога. Тепер вам відстоювати непо­рушність кордоні·в Батu · ківщини . Будьте гідними слави

батьків, бережіть па-м'ять про героїв.

Ветеран 227 полку військ НКВС стар­шина у відставці

І. ФОКІН. с. Лоухи

Ка рельської АРСР.

НІ! СИЛИ НА ЗЕМЛІ НЕМА 1 -СИJГЙ--НА ЗЕМЛІ НЕ Б-УДЕ, щоБ потягтинл-е-до ·яРмА, щОБ -потоПТАТИ НА1ї.П-tРУд·и, БО ПАРТІЯ БІЛЯ КЕРМА

Ім.' я безстрашної тан­кістки Марії Л агунової добре відоме багатьом: із розповідей, з книг, із кінофільму. Особливо зворушливими буваю1·ь зустрічі на броварській землі. Адже тут вона воювала, тут пролилася

кров жінки водія грізного Т -34.

сто гrь~_Р~~}І н~ь~~С-~!!1 ьн І ~-~д!f_!

озгромивши б" · · Ще один епізод тоrо бою. р . . . . до ІрfІІ ГІТ·~ Червоноармієць, колишиІіІ рибаJІка,

лерІВСЬКІ вшська на Кур· молодість якоrо пройшла на Чудсько· ськії1 дузі, Червона Армія восени му озерІ, Кондратьєв на украУиськІіІ 1943 року розпочала великий виз- річцІ показав усю свою моrутню силу.

·· · Л· б · · ВІдшукавши десь у плавнях човна, він воль~ин ПОХІД по ІВО ережнш почав перевозити на правий береr УкранІІ . своїх товаришІв. Безперервно снуааа До сьогоднішнього дня не маж- між береrами Aoro човен.

ІІЗ не хвилюватися, згадуючи ту Великої витримки, уміння вимаrаJІа • від воїна та иелеrка робота. ВІн обхо·

радість, яка провмала нас, коли див небезпечнІ мІсця, з дивовижною ступили на змучену під ярмом майстерністю проводив своє вуме су-фашистів землю України. Стрімко денце між стовпами води, що здНІма· _ лися то .тут, то там.

нр_осувалися вперед, на захід. І І в один з реіісів пробнло човен. Кон· ВСІ думки зливалися воєдино з дратьєв не розrубився, на ходу

мрією про Дніпро. заткнув пробоїну пІлоткою.

М. РИЛЬСЬКИЯ.

лунала команда: «Батарея , во· гонь!». Один за одним - кілька залпів. Перші ж постріли знайшли ціль: загорівся один танк, другий, третій ... Дві машини втратили гу­сениці, решта заметалися, шукаю­чи порятунку від влучного вогню артилеристів, і nочали відступа ­ти. Маренков у ту ж мить перс­ніс вогонь батареї на піхоту, від­сік її від танків. За дві доби тяжких боїв батарея знищила 6 танків, 2 самохідки, 20 вогневих точок, ІЗ автомашин близько 180 вояк противника.

З першими танками

І при кожній нагоді М. І. Лагунова, -- почес­ний громадянин Брова_· рів, відвідує наше МІ· сто, стрічається з його мешканцями. розповідає молоді про буремні роки минулої війни, про ,муж­ність і героїзм захисни­ків Батьківщини. На фото: М. І. ЛАГУ­

НОВА серед броварчан. Фото В. Бендика.

ПРИМНОЖУЮЧИ ТРАДИЦІЇ «Даєш Дніпро! Даєш

КиївІ»- ці слова стали nостійним девізом в ус іх підрозділах наш ого

з'єднання. Лунали вошІ заклично на батареях, в тан.ков·ИХ екіпажах.

Наша частина в чис­.1і nерших підійшла до заnовітного ру бе ж а.

Перед нами лежав мо­гутній Славутич ... Холод­

Ой Дніпро, Дніпро ...

переправився на право- І б ·· На заводі порошкової мета- автоматини І. О . Лисенка . ван ~~~~~жж; fапА~б~;~~~~ лургії трудиться понад сто вете- І Овсійович за бойові заслуги У

ранів Велиної Вітчизняної вій- Велиній Вітчизняній війні наго-Вдень діяв як автомат- ни. Своєю самовідданою працею роджений трьома орденами ник, а вночі розшукував вони прв:множуютJ, трудові тра· <<Червона Зірка». Ветеран з м інні поля, готував У диЦії радянського народу. пона- честю несе і трудову вахту. За них проходи для радЯ!І· зують молодому поколінню досягнуті успіхи у вирішально­ських бойових машин . зразки вірного служіння рідній ІУІУ роЦі дев'ятої п'ятирічки Протягом двох ночей Батьківщині. Особливо приєм- І. О. Лисенко одержав внеону він зняв більше 150 мін, но, що иолншні фронтовики не нагороду Вітчизни - орден зробив чотири «кори- вибирають собі легних доріг в Жовтневої РеволюЦії. дори» для танків. Після житті, а працюють на вирі- Заслуговує похвали наполег-ні сизі хвилі звільна

nерекочувалися, криючи в собі небезпеку. Десь по той бік зата­їлися ворожі автоматники, чекали снгналу артилеристІ'!.

Вночі з 22 на 23 вересня 1943 року на рибальських човнах, нашвидкоруч збитих плотах, вер· хи на стовбурах дерев, на бочках і дошках - на всьому, що могло

утримувати на воді людей і зброю - розnочали форсування Дніпра.

Першими на правий берег виса­дилися десять бійців на чолі з каnітаном білорусом Болбасом .

Під прикриттям густої темряви перепливли вони Дніпро і з кри­ком «ура!» кинулися в атаку. Фа­шисти з несподіванки розгубилися.

Але потім опам 'яталися й відкри­ли вогонь з усіх видів зброї. Зав'язалася нерівна битва, яка тривала всю ніч. Чотири рази гітлерівці намагалися скинути в річку невеличкий загін сміливців, але щоразу зустрічав їх нищівний вогонь.

Воля до перемоги, любов до Батьківщини міцнили сили. Вони вистояли на клаптику землі, геть

переораному сотнями вибухів . Аж поки не підоспіла підмога. За

мужн ість і героїзм, виявлені при

форсуванні Дніпра, всім бійцям і

їх командирові капітану Балбасу

було присвоєно звання Героя Ра­

дянського Союзу. Вони були

серед 2500 воїнів, представників

33 національностей Союзу РСР, nодвиг яких на Дніnрі відзначено

цим високим званням.

Фашисти помітили смІливця, що так вдало зробив уже кілька рейсів. Вони перенесли на ньоrо шквал вогню.

На середині річки літак ВJІучним по· стрілом відбив носову частину човна. Воїн швидко зорієнтувався, переско­чив на корму. НІс човна задерся до· горн. І цього разу боєnрипаси досяrли правого береrа як завжди своєчасно. його сміливістю, безстрашністю за­

хоплювалися бІАцІ А командири, йому дякували по-солдатськи.

Одного разу Сергія Миколайовича Кондратьєва було nоранено. Скриаав­ленніі , добрався ·вІн до береrа І вру­чив командировІ важливиА пакет. )' боях за Україну заслужив звания Ге· роя Радянськоrо Союзу.

Хоробро боровся на правому березі молодий офіцер, комуніст, росіянин М. Ф. Новиков. Він мав два nоранення, нагороджений дво­ма орденами. Взвод під команду­ванням Новикова знищив 6 танків, 2 гармати, З бронетранспортери, 10 автомашин і 200 гітлерівців.

У Числі nерших танковий взвод Новикова переправився через Дніnро, сходу вступив у бій. Ко· мандир сам знищив З танки, од· ну самохідну артилерійську уста­новку, 10 вогневих точок і близь­ко 50 солдатів та офіцерів ворога. Груди відважного танкіста при· красила Золота Зірка Героя .

Гітлерівці кинули в контратаку свіжі сили піхоти й танків . Виник­ла відчутна загроза для наших наступаючих частин.

Командир артбатареї М. А. Ма­ренков залишався на диво спокій­ним. Він очікував свого часу. Во· рог уже зовсім близько. ІіІого видно без бінокля. А батарея мов­чить. 1000... 800 .. · 600 метрів ... І тільки, коли до фашистів лишІІ· лося три -чотири сотні кроків, про-

тяжкого, кровопролитного бою шальних ділянках .виробництва. лива праця колишніх фронтави­Василь Небилиця писав до своїх Переконливим ствердженням ків коваля А. Н. Дегтярн , земляків: цього служить той фант, що на електрослюсаря П . Т. Недору-«Горджуся тим, що зміг ви- нашому підприємстві 60 вете- би, шліфувальника А. П. Хода­

правдати ваше довір'я. В наступ- ранів війни безпосередньо тру- на, слюсарів А. І . :Катиова, 11их боях намагатимуся бути до· диться слюсарями, електрика· Д. Ф. :Козлова, розмітника стойним ВіІсокого звання Героя ми, спіиальнииами. В. Д. Беляєва та багатьох ін-Радянського Союзу, яким нагоро - Необхідно відзначити, що ших. дила мене рідна Батьківщина. ножний колишній учасник Віт- Відрадно, що крім трудової Фашистам немає місця на на- чизняної вважає своїм обов'яз- діяльності, ветерани війни про­

шій земл і, политій кров 'ю і по- . ном іти попереду, особистим водять значну роботу по вій­том». принладом виховувати молодих сьиово-патріотичному вихован-Танковий взвод лейтенанта Фа- робітників, передавати їм свій ню підростаючого поиоліню1.

тих Шарілова, татарина за націо- досвід. вчити майстерності. Од- Зокрема, цим питанням послі­нальністю, виявив залізну стій· ним словом, бути для юнаків довно займається рада ветера­кість, велику мужність, стримую- і дівчат наставником. нів, яку очолює С. П. Сюсюиін . чи атаки фашистів. Шаріпов умі- Шанують і поважають робіт· Члени ради часті гості в робіт­ло маневрував своїм взводом, ншш ремонтно-механічного цеху ничих гуртожитках, міських ее­сам вів машину в бій, відтісняв слюсаря І. К Лапуиу, колиш- редніх школах, навчальних ворога, відвойовуючи кожен крок нього нулеметнииа, яний визво- пунктах допризовників, де ви­радянської землі. За вміле керів- ляв від фашистських загарбни· ступають з лекЦіями, бесідами иицтво боєм і безпосередню нів Україну, Польщу, брав про героїчний шлях Збройних участь у знищенні 2 танків, 2 гар- участь у штурмі Берліна. За Сил, мужність і відвагу радян­мат, самохідки, 8 автомашин, 150 бойові подвиги він нагородже- ських людей в боротьбі з воро­солдатів і офіцерів лейтенанту ний орденом Слави ІІІ ступеня гом, заклинають молодь при­Шаріпову присвоєно звання Герои та багатьма медалями. Іван множувати славні традиції Радянського Союзу. :Костянтинович і зараз зберігає старших тоnаришlв. Особливою · Це високе звання в боях за бойовий гарт . Такий же енергій- популярністю користуються ви­звільнення Лівобережної Украіни ний, поривистий він і в праЦі . ступи учасників війни О. Н. тільки в нашому з'єднанні було За десять років роботи на заво- Анфімова, В. Ф. Чесноиова , присвоєно З7 воїнам. Майже три ді завоював трудову славу, за І . Д. Зінченка, Л. В. Свєнтиць-чверті особового складу нагород- що нагороджений орденом ного, С. П. Сюсюиіна. жено орденами й медалями Ра - Жовтневої Революції. Успішно Ветерани Вітчизняної, яні дянського Союзу. виконує ветеран план дев'ятої своїм життям утвердили на ра-Минуло тридцять років . .Роз'їха - п'ятирічки, працюючи зараз в дянській землі мир і щастя, й

лися дніпровці в усі кінц і країни . рахунон грудня 1975 року. Вод- нині донладають всіх зусиль на Будують, зводять нове життя . ночас І. К Лапуна щедро ді· успішне винонання завдань со-Тільки ніколи їм не забути гріз- литься своїми виробничими Ціально-еиономічної програми, них років війни, т_ількн навіки в <<секретамИ>> з молодими робіт- розробленої XXIV з'їздом пам'яті ті, що життя своє відда- нииами. 12 юнаків пройшли :КПРС.

П. ЛОБОДА, заступник секретаря парт­

кому заводу порошкової металурrlї.

ли за землю Радянської України . школу наставництва Лапуки. М. БОЖКО, Хочеться розповісти і про

генерал-майор артилерії у від- електрослюсаря цеху контроль-ставці. но-вимірювальних приладів та

ЗАВrНr,ДИ В СТРО..Ю ВЕТЕРАНИ Від учня до апаратника сьо­мого розряду - такий трудо­вий шлях в . Б. Сахна . Нині досв ід його роботи на склад­ному агрегаті вивчає увесь цех екструзії. його портрет зане­сено н а Дошку пошани цеху, робітинка обрано депутатом міської Ради депутатіR трудя­щих .

Вони мало різняться за ві­ком . І біографії мають дуже подібні . Хі-ба що Євген Мико­лайович Рибак ( його фото лі· воруч) трохи раніше від свого товгриша став на ТРУ'довнй шлях . йому ще перед війною довел')сь потрудитися на -ЦJ"К·

ровому заводі в Носовці, що на Чернігівщині. Грізний 41-й застав юнака на Чорномор­СЬ'кому флоті. Через усю війну пройшов моторнет .·Євген Ри­бак. Нагороджений орденом Чер!воної Зірки, медалями. йо. го товариш Вмодимир Бори· сович Сахно потрапив на фронт лише в 4З-му. Воював у скла.ді І, 11 та ІІІ Украін­ського фронтів, ходив у чис­ленні атаки, за шо й відзначе-

но його бойовими медалями. А по війні звела їх доля в

Броварах. Працювали разом на залізничн ій станції. Очевид. но, разом і вирішили перейти на роботу на завод пластмас. Тут, на новоствореному під­приємств~ починали учнями аnаратника .

Минуло сім .років, ян працю­ють €. М. Рибак та В. Б. Сах­но в одному цеху. Кожен має свої успіхи, але радість їх спільна для обох. · Хіба не ра ­дkно було Євгену Миколайо­вичу за свого товариша. коли

тому врхчали орден «Знак по­шани». Щиро :вітав Володимир Борисович свого колегу з орде· ном Трудово.го Червоного Пра ­nора .

Всіляко допомагає йому в роботі майстер підготовки ви­робництва € . М. Рибак. ІіІого бригада 3 12 ЧМОВ·іК Зай!ЖДИ забезпечує своєчасне відванта­ження готової продукціі, до­ставку сировини, ремонт фор­муючого інструменту. Обидва ветерани. ві.йни ве­

дуть широку роботу серед мо­лоді . є. М. Рибак, наприклад, виступає перед комсомольця­

ми на ленінських уроках, В. Б. Сахно - агітатор зміни. Працюють пліч-о-пліч два

комуністи, ветерани війни, бій. ці трудового фронту.

М. ОХРІМЕНКО.

МИР, ЗДОБУТИЙ У Б О R Х На заводі холодильників начальником

сушильного цеху працює ветеран Великої Вітчизняної війни, комуніст О. Д. Вороб­йов. За відвагу і мужність, виявлені у боях за визволення Радянської Украіни, нін удостоївся високого звання Героя Ра­дянського Союзу. Напередодні свята наш кореспондент попросив Олександра Дмит­ровича поділитися своїми спогадами.

Мені, я.к і кожній радянській людині, радіс­н о бути свідком тих величезuшх перетворень ,

того великого розквіту, якого досягла Радянська Україна за тридцять років пі;СЛЯ визволення з-під фаши.стської окупації. Мене, як ветерана вШни і праці, охоплює особливо велика радість і закон­на гордість, бо ж мені особисто в запекли•х боях давелося звільняти УкраїІНу від фашистської не­чисті, а потім відбудовувати її народне госnодар­

ст•во.

Зустрічаючи це велике і радісне свято, я зга­дую дні жорстоких боїв за свободу і незалеж­ність нашої Вітчизни . Розгромивши гітлерівців nід МосК'ВОЮ, Червона Армія раз і назавжди роз­віяла міф про неnереможність фашистського вер ­~Іахту. У би.твах під Сталінградом і на Кvпській дузі радянські війська міцно закріnили страте­гічну ініціативу за собою. Радянські війська швидко і впевнено йшли на захід, коЖІІІого дня

ви.зволяли все нові міста і села. Пригадуються мені надзвичайно хвилюючі дні,

коли ми ·виr:июляли перші українські села. Стрі­чали нас люди знеможені голодом, але з вели­кою радістю, з словами щи.рої подяки за визво­

лення із фашистської невол і.

Восени 1943 року ми вже вийшли на берег Дні·nра-Славутича в районі Ржищева. За наказом командува.ння груnа із десяти розвідників, до якої належав і я, на чолі з офіцером, комуностом Балбасом одної вересневої ночі форсувала Дніn­ро. Підійшовши до будинків, у яких знаходили­

ся фашисти, ми з кри.ком «Ура!» кинулись в ата­ку. Оnам'ятавшись , н і.мці з усіх видів зброї від-

, крили вогонь. Зав'язався нері•вний бій . Чотири рази фашисти намагалися знищити нас сильним

вогнем і гусеницями танків, але марно.

Особли·во велику допомогу нам подавали арти­леристи, якими тоді командував nолковник М. Д. Божко (.нині - генерал-майор у відставці, меш­канець нашого міста). Справжню nаніку у во­рожих рядах nосіяв залn наших «катюш» . Ми

міцно закріnилися на nравому березі Дніnра і nротягом кількох діб тримали у своїх руках цей

невеличкий плацдарм. Потім сюди висадилися во­

їни нашого артилерійського з'єднання і нищів­ним вогнем вдарили по фашистах.

Сковуючи ворожі частини на Букринському

плацдармі, воїни нашого з'єднання дали можли­вість усnішно діяти всім військовим частинам но

визволенню столиці України - Києва та ба­гатьох інших міст і населених nунктів Правобе-режжя. _. Пізніше визволяли Львів, Перемишль. Викону­

ючи велику визвольну місію, згодом nішли далі

на Захід. Там, знеможені nід ярмом фашизму народи, з нетерnінням чекали нашої доnомоги,

чекали свободи. Демобілізувавшнсь, приїхав у Бровари . Тут все

було вщент знищене війною. Разом з усіма тру­дящими міста відбудовував його, і ось минуло

тридцять літ відтоді, як змели ми з лиця наш'1Ї священої землі фашистських загарбників. На

згарищах і руїнах виросло нове красиве місто, стали до ладу заводи ЇІ фабрики. Виросли моло­

ді люди, які довідуються про жахливі часи воє'!­ного лихоліття лише з розnовідей дідів і батьків з книг і кінофільмів. '

І скрізь, куди не глянь, все молод іє, вирує трудове життя, бо наші люди трудяться з велІІ ­

ким натхненням в ім'я економічної могутності нашої держави, в ім'я зміцнення і збереження миру, здобутого у важких битвах Великої Віт­чизняної війни.

На фото: О. Д. Воробйов. Фото А. Козака.

М И. с.идимо в затишній кімна-ТІ 1 ведемо невимушену роз­

мову про довоєнн і роки, про часи Великої Вітчизняної війни і по­воєнні . Сnогади, сnогади . Скільки їх, навіть всього не пригадати.

Але й н а йвразли·віше за•карбува­лось на все життя .

хтось інший. А хто ж? Відкрили було nерешкодою для нас. Через Дес­двері. І яка раді·сть. Григорій ну п.ереправлялнся на човнах риба-м - . лок ІЗ села Жукнн. 16 травня, вико­ИХаИЛО'ВИ'Ч _вшзна_в колишнього нуючи бойове завдапая, затемна ді­

ГОJІОву Жерд'ІВСЬКОІ комуни Івана сталися до залізниці. РозвІдаяи міс­Лисенка . З ни.м був ще хтось. І цевІсть. А потім знову повернулися в

Нині Михайло Григорович і Єв­докія Омеляні·вна Хомен•ки на за­служеному відnочинку. Педаго­гічною роботою багато доброго і цінного вони залишили в житті

своїх колишніх вихованців. Бо завжди звіряли свою долю з до­лею радянсь:кого народу. І тому, коли фашисти напали на Батьків­щину, Михайло ГрИ'горович взяв зброю в руки і пішов захищати

рідну землю, а дружина залиши­лася з малими дітьми. Але якось, одНІЄІ ночі він з'явився біля домівки, бо не міг вирватися з оточення, в яке потрапив неда­

леко від Києва.

Настали тривожні, чорні дні окуnації . Ось до села дійшла чут:ка, що десь у лісах з'явились партизани, і подружжя Хоменків nочало шу.кати зв'язкі.в із народ­ними месниками .

Темної ночі - раnтом легкий стукіт у вікно. Так гестапівці чи nоліцаї не стукають, вони nросто

вриваються в будинок. Значить,

чагарники І там переднювали. Як - Ми, €вдокіє, трохи поговоримо.- тільки стемніло, розставили свою вар­

звернувся Григорій до дружини. Та ту І почали мінувати залізничні ко­зрозуміла І вийшла в другу кімнату. лії .

Б І ЙЦ І ПЕВИЛИМОГО

ФРОНТУ А розмова· була недовгою. ПознаАо­мившн Хоменка з комісаром парти­занського з 'єднання Карпом Тараню­ком, Іван Павлович повідомив, що він комісар партизанського загону І зразу поставив перед Григорієм Ми-

хаАловичем завдання: добратись до Жердоан І зв'язатися з комуністами, які не евакуювалися, 3 метою їх за­лучення до загону.

Незабаром подружжя Хоменків .влилося в сім'ю народних месни­ків. його - Григорія Михайло­вича_ - nризначили командиром

днІВерсійної групи загону, а дру­жина стала її бійцем, санітаркою.

- РаАоном дії нашо1 дивереНІної групи були дільниці залізниць Київ­Ніжин, Київ-Полтава, - розповідає

Грнгорііі МнхаАловнЧ. Від основної бази партизанського загону було да-

лекувато, він знаходився в .лісах межиріччя Дніпра І Десни. Та це не

Потяглися довгі хвилини чеканни Всі, звичайно, хвилювалися. І ось ~ боку станції Бобрик проаунав над­тужnий гу док, а незабаром показався важкиА ешелон з танками, гарматами, боєприпасами. Ми щільніше припали до землі. Враз здригнулось повітря , пока~алося велике яскраве полум'я.

ЗаднІ платформи І вагони лізли на передні, паротяг звалився з насипу. Рвалися цнстерни з пальним снаряди міни. Вцілі.11 фашисти вн'скакувал~ з-nід уламків, а ми їх nоливали вог­нем.

У багатьох операціях no зни ­щенню фашистів доводилось бра­ти участь подружжю Хоменків.

Це, зокрема, розгром німецької комендатури і гарн ізону в Пір­нові на світанку 22 квітня 1943 року. В цьому бою особливо від­значились парт-изанські загони,

якими командував Юрій Збана­цький та Степан Науменко. За бойові дії Григорії Михай­

лович нагороджений орденом Чер­воного Прапора, дружина - ор ­деном Вітчизняної війни ІІ ступе ­ня. Обоє вони відзначені срібною медаллю «Партизану Вітчизняної війни:.. А. ГАВРИЛЕНКО.

с. ЛіТ'Ки.

Обласні комітети комсо­молу І ДТСААФ на відзна­чення 30-рІччя визволення Радянської України від фашистських загарбників з 11 ДО 13 жовтня пррводнли

3Оряну естафету. Одни із п 'яти маршрутів 'її проліг через наше місто.

Зоряна естафета молодІ Броварщипи про проведену роботу по віА­

ськово-патрІотичному вихо­ванню в nеріод підготовки до визначної події.

МинулоУ суботи біля обе­ліска Слави зібралися ком­сомольці І молодь на уро­чисту зустріч учасників мо­rоестафети. Відкрнвае мі­тинг секретар міського комІ-

rету комсомолу ПаВJІо Івах­нюк. Надається слово вете­ранам Великої Вітчизняної вІАнн, членам партІТ М. Т. ПолІщуку, Д. т. Чумаку,

які розповідають про відва­гу І героТзм радянських воїнів, прояВJІеиІ у боях за

визволення Украіни від за­пеклого ворога, зокрема

м. Києва та нашого рідного

міста. Від Імені молоді ви­ступив секретар комітету

комсомолу тресту «Бровари­

сільбуд• Олександр Жура­ківський, я кий запевнив, що юнаки І дівчата будуть примножувати традиції

старшого покоління. В урочнетій обстановці

учасникам естафети вруче­но рапорт комсомольців та

Наступного дня зоряна естафета вирушила з нашо­го міста до кінцевого пунк­

ту маршруту с. Нові

Петрівці, де був розташо­ваннА під час вІАни команд­

ний пункт І Украінського фронту.

С. ФЕДОСЄЄВ.

М ЕНІ випала щаслива нагода

познайомитися з цією люди· ною. Людино"' незвичаіІної долІ. Те, що робив він І його товариDІі, ми, поколІння пІслявоениих років, розцінюємо як подвиг. А він ба­чить своє життя без всякого орео­лу геро1кн. Він пережив усе те.

Петро Кирнлович Зозуля рівним, добре постаВJІеннм учительським

голосом (він І по сьогодні вчите­лює у Семнполках) розповідає істо · рІю пІдпіJІьно1 організації сІнтерна­

ціональний союз• . Власне, не са­му Історію (її ще належить напн­

еати комусь, перегорнувши сто­

рінки минулого), розповідає, SІК

боровся він І Аого товаришІ складова частина великого анти­

фашистського підпілля, що ді я.•о

в Берліні та на Аого околицю<.

Мое захопленнn надзвичаНною сміливІстю, неймовІрною мужністю (адже в самому лігві фашизму!) викликає в Петра Кирндовнча тро­

хи знІченнА усміх: « Ну що ви ... Так зробив би кож­

ний. І ви, думаю, не змогли б по­стуnити інакше .. . ». ВІн упевнений у кожніА радян­

ській людинІ, вихованій комсо­молом І партією. У ее його життя - зразок вірно­

го служіння народу, зразок відда­ності КомунІстичнІА партії,. вірним сином якої він є уже 35 років. Довоєнна біографія не складна .

Навчався, працював у трудколонії поруч з видатним педагогом А. С. Макаренком. Потім перейшов на комсомольську роботу, певниА час

П. ЗОЗУЛЯ.

очолював комсомолію Броварщнни. На заклик Ленінського комсомолу пішов у Червону Армію. Політрук батареї, начальник дивізіАної nарrшколи, комісар дивІзіону. Та найбіл ьшим внпробуванням

стала війна. Закинутий далеко вІд Батьківщини, кожним кроком,

кожним словом, важачи життям,

він боровся. Не зламали Аого ка­тівні rестапІвськнх застінків. про­йшов усі випробування ... Саме за самовідданість, стіА·

кість, незламну волю нагороджено

П. К. Зозулю орденом Червоної ЗІрки. Пропонована тут розповідь, яку

починаємо друкувати, не претендує

на високу художність. Це опо­відь людини, учасника подій, про мужність І високніі патріотизм радянських людеіі, які боро,тнся іі nеремагали .

М . ПОЛІЩУК.

НЕСКОРЕНІ І. СУДИЛИ ЩЕ

Ранок 27· квітня 1944 року здавався набагато nох~ІурішІІМ , ніж то було насnравді. Вікна "І аііже не nроnускатІ сонячних

променів. Одинадцять заарештованих, людей різних націо­нальностей, завели до залу суду, приставивши до кожного

конвоїра . Тут, у Бер.~іні, на Бельвюштрассе, в приміщенні, де в серпні 1943 року фашІІстські судді вивесли смертний вирок Юліусу Фучіку, розпоча.1ося судилише над учасниками « інтер­національного союзу» .

- Хто був організатором руху опору серед росіян у табо­рах Оранєнбурга? - допитуєтьс~ голова судового засідання . представник імnерського Верховного суду Роланд ФраїІєл~р (той самий, що засудив до смерті Фучіка) .

- Я! - лунає, мов nостріл, у тиші залу, відповідь Га.1І І ІІІІ Романової . - Усе, що вам відомо, зроблено мною. Від її Голосу, що так несnодівано розітнув застиглу атмос­

феру цього зібрання, здрпгаються члени суду. Навіть старні'І генерал з простреленою щокою, що мирно дрімав, спираючисІ, на долоню, раnтом виnростовується й nочинає очманіло во­дити очима по залу. Для нього все зрозуміло наnеред: цих одинадцять арештантів буде осуджено на смерть, на вічну каторгу. Зрозуміло це й присутн ім у залі глядачам . Хто вони? Наnевне, серед них немає жодного робітник::\.

Ось у nершому ряду вассідає набундючений чин , йому :1.0 вуха щось нашіnтує випещений офіцер. Мабуть, перекладач . В очах гітлерівського вояки - лють, змішана зі здивуванням .

йому ніяк не зрозум іти цієї 24-р ічної дівчини, яка так рішу­че бере на себе відnовідальн ість за діяJІьність десятків під­пільників. Як, мабуть, не зрозуміти ніколи, чо~ІУ ж відсту ­nають колись непереможні війська гітлерівського рейху.

- Розкажіть, як ви nоширюва.'ІІІ листівки на заводах. Хто ;~uпо~Іагав ва~t ? - втручається прокурор.

- ,\lоя совість, ~юя .~юбов до Батьківщинн, - звучить зно­

ву у відповідь. - Зізнавайтесь! Інакше не ~шн;zти гільйотини! - лютує

nрокурор.

- Я знаю, що мене чекає, - вімовідає на те Галин а ; навіть, так здавалося, убtіхається підбадьорююче нам, свої~І товаришам . - Такою виховав мій народ, і ва~І не вдасться

залякати мене. Я гордо прийму смертьІ Галину змушують замовкнути. З належною гідністю тримається на суді керівник rpyrli І

французьких робітників-патріотів Володимир Буасельє. Св'JЄ

остапнє слово він закінчує: - Я боровся за вільну Французьку Ресnубл іку' Хаіі живе

народна Франція! Один за одним зводяться росіяни, французи. Люди, що в

самому л ігві, в Берліні, боролися проти фашизму. Кожному з нас дана офіційного адвоката, іменованого так

звучно «захисником». Про який захист може йти мова? llL'1 знають про нас ці фашистські nестованці? Перед сами~І nо­

чатком суду їх підвели до пас (треба ж було зберегти ВІІдІІ­

мість офіційного судочинства). - Скажіть, хто ви за спеціальністю? - звернувся до щ~нс

через nерекладача «мій» адвокат. Учитель,- відповів . Значить, комуніст, - вирішив він . Чому обов'язково мав би бути комуністом? - nитаю. Тому, що у вас, в Радянській Росії, учитися могли тіт,-

ки комуністи. - Погано ви знаєте Радянську Росію, коли так говорите.

Після того він більше ні разу не говорив зі мною. · І дл>І

нього було все наnеред відомо. Щось белькотів незв 'язне,

nоклад.ався на «високий гуманізм» імnерського суду, на «спра ­ведливІсть вироку» · .. Дев'ята година вечора : - Зачитують той •сnраведливий» ви ­

рок. Глухо падають слова, мов на домовину. «За створення ворожої -орган ізації ... доnомогу в~рогам рейху ... nоширювани п в таборах .. . Верховний імперськиіі суд осуджує до смертної кари ... ».

Із залу ви.водять Галину Романову, Володимира Буасельє та ще чотирьох товаришів. Пізніше їх стратять у застінках тюр­

ми Плецензеє. Нам, п 'ятьом, виявлено «найвищу милість» -­довічна каторга .

(ДапІ буде)-

' ' ' ' ' \ \

'

~ 1\\;, 'о Бровари с.ьосодоо;. Вулиця Юр;и Га о ар;на. t----------~~-"_,. __ "_." ... _________ ..:-..:- .... ...:--_____ ,.~---Пошук ведуть спідопити

І~і І l< І\ІІІІ .І 11<1 весь сuіт П<ім'ятннк ра;lЯіІСЬК(m у воїну-вн зволителю.

Іі <І,'\н іїІ РУІlі тримає він врято· ІІіІН У ДІІТ ІНІ у, а В другіЇІ - ~Пj· ІІ [СІ! ІІЇІ щ~<і. J\'\aKCT ЦЬОГО на ~! НТ·

ІІ\ІІ(а нрІІІ(рашає вх ід до кімнати­лІ уJс ю боііової слави Калитян­l'І,коі середньої школи. Ра зо\І з ініціатором створеНІШ

ІІІкільІІого музею і його нинішнім ;[І Ір~ктоrю~І, заступником дирек­

тора ІtІко,l н І. О. Осадчим розгля­

дає м о с ксІІоrrати , їх чимало. На численних стендах показано ге­

роїчний шлях Радянських Зброй­іІі ІХ <..:нл :J часу їх створення до

ІІашнх днів. Чільне м ісце відведе­не Великій Вітчизняній війні, зем -ля кам-фронтовикам . . ·

І ван Uнуфрійович розповщає:

--- Наші елідовити ведуть ІІО·

ІіІ У К ветеранів минулої війни. У tІ.ю 11очесну справу включилнсь

у чні 4- 10-х класів. Кожен одер­;кав конкретне завдання. Так, ви­хованці 8-А класу розшукують ІІаІtІІН :J смляків, котрі загинули .

на фр онтах, а 8-Б - тих, хто жи­rн~ і трудиться в містах і селах ч1аїнн. ІОнармійцям допомагають

У't ител і А. Ф . Луценко, М. П. Савчук, J\11. А. Чепіль, М. С . Мат­віЄІІко. Створена громадська pa­Jl<~ музею. Підготовлен і свої екс­к урсоводи: Ольга Теселько та От.га Шульга. СлідоШІПІ встановили прізвища

2.lH односельців, які віддали жит­Ті! :Ja Б<ІтьІ\ івщнну, випускників ІІ ІКО.ІІН 1 ~)4 1 року, які з атестатами

:!р ілості 1rішли на фронт. І 'rшгорій КирІtлови'І Шульга по­

дарувас музею тексти подяк Вер­ховного Іоловноко~tандуючого,

ого"юшені їюму з а бої під Харко­uо:.І, прnрІtв оборони lfil Одері і вторrІtен ня у Німеч•Іину, :1а взят­

т~ Б<'рліна. П авло В аснл ьо вн 'І Т урчшюн-

СJ.,киїr пере,J'ІІВ гіркоту відступу,

І\атор г у фашнстсь.кого полону.

Прн ;\ОП О'іоз і тельман івців був ВІ!ЗБО.' І еН!1ЇІ і - · ЗНОВУ 1!3 фрОНТ. Брав уч асть у б оях за J.'країну, Польщv , Чехословаччину. День П t' ІJР.\Іі;ГІІ зустрів у Берліні .

1 1авло uл ександрович Бредак ,?ішо І.І н а фронт на другий день f'І ЇІНІІ. Особливо відзначився при

Ф•'рсуванні Дніпра. Се.Іен Ів анович Оснач брав

участь у боях за Семиполки, Пол­таву, воював на Дону й Волзі, форсував Дніпро, дійшов до Бер­ліна . Список ц~ЇІ можна Іtродовжнти.

Та гордістю калитянців f. Герой Радянського Союзу Іван Андрі-

ЇІ ов нч Самодєєв. В районі міст Іонішкас і Єлгави, що в Прибал­пщі, він у липні 1944 року в скла­ді підрозділу одержав наказ від­різати гітлерівців й відтиснути їх до берега. Сміливці продемонстру­

вали · високу майстерність, муж­

ність і відвагу . Фашисти не зна­ли, що перед ними невеликий під­розділ і почали розбігатись. У од­ній з сутичок бронемашина Само­дєєва потрапr1ла у вороже кільце. Прориваючись з боєм, Іван Ан­дріі'ювич був поранений. Одужав - і знову в рідну частину. За тоіі бій йому було вручено Золо­ту З ірку Героя .

Звання Героя удостоївся і вихо­ванець м ісцевої школи Лаврентій Петрович Пономарчук , який від­Значився у боях на польській зем­лі. А до того він обороняв Мос­кву, визволяв Київ і Білорусію. Закінчив свій бойовий шлях у

Берліні. Слідопити ведуть велике листу­

вання з ветеранами і їх сім ' я­ми. Пономарчук, котрий проживає за ра з у Дніпропетровську, наді­

слав місцеву вечі'J)НЮ газету, в якій описані його бойові nодвиги й успіхи синів ветерана, котрі пішли слідами батька . Кожного року 9 травня у Кали­

ту приїжджає мати похованого

тут у братській могилі Білена Георгійовича Левицького . Він брав участь у визволенні сел<~.

Євфросинія Михайлівна Гусакова передала музею лист, який наді­

слав їй з фронту Вілен . Він писав: «Люба мамо , буду

битися до останнього . патрона. Живим у полон не здамся». Не менший інтерес вИІКликають

до.кументи стенді'в «Гідна зміна». Вони розповідають про те, як юні калнтянці примножують бойові тр адиції своїх батьків і дідів, nив­чають військову справу.

... 1\lузей бойової слави Кали­пІнської середньої школи став

справжні~! центром військово-па­

тріотичного виховання молоді. Крім вихованців місцевої школи, його відвідують численні делегації й гості. У Книзі відгуків слова щирої вдячності орга,нізаторам музею.

На з ні мку: група учнів Кали­тянеької середньої школи у кім.на­ті-\tузеї бойової слави.

Д. КАЦЕНЕЛЬСОН, підполковник у вІдставці, член товариства охорони пам'ятників історіУ та культур11.

Фото В. Бендика.

Далеко від Батьків-щини на Будапешт-ському кладовищі є

гранітна плита, на

літ і не повернуласн.

Нуди тільки не писа­ла! І от, нарешті, їі! ПОВіДОМИЛИ, ЩО Ю.

Гончарова загинула в Угорщині, але де саме . невідомо. На доnомо­гу радянсь:kій жінці прийшла Магда Найсе з Угорщини. Вона і

раДЯНСl>ІШХ ІЮЇІІіН, ЩО

:!аrинуліr І J Угорщнні.

Допомагала матерю! ВіДШуКаТИ МОГІІЛІІ СІІ -

НЇВ, сестрам - браті11.

дружинам чолоні ­

.1\ів. Через цю велику турботу знаютh Магду Найсе майже н усьо~tу світі .

MIUHA ДРУЖБА

Один іа стендіr. лри­сняченнй прпїзду Л. І. Rрежнєна до Угорщн­нн.

Є в нлубі і свіН пре­:шдент. Це - учениця воспмого класу Оля Анісімова . Працюють сенції: <<Моя Вітчиз­на - СРСР>>, <<Друзі різнобарвних галсту­ків >> , англійської мови, організаційно - масова. Члени секЦіУ «Юні ·

якій велиними буквами викарбувано надпис, що в 1945 році заги­нув старший лейте­нант О. Ф. Нозир. Це братсьиа могила, але імена загиблих воїнів були невідомі. Не так давно nоруч з іменем

О. Ф. Нозира було ви­карбувано ще одне ім'я - гвардії молод­шого сержанта радист­

ки Юлії Гончарової. Про все це можна ді­знатися, nобувавши в клубі інтернаціональ­ної дружби у міській середній школі М 5. Як же його створюва­ли?

розшукала те місце, де

була похована юна ра­дистиа.

Матеріали першої

друзі У горщиню> лис­туються з угорськими

школярами . Учасниии сеиЦії колекЦіонерів

Відтоді встанови-

зустрічі з М. Найсе і послужили початком

клубу інтернаціональ­ної дружби. Але клу­бу як такого не було.

:збирають марки, роб-лять виставки. Цікава і секЦія заочних подо­рожей . Ці nодорgжі проводяться в клубі за його матеріалами.

лася міЦна дружба

У Броварах живе А. М. Швець. Багато роиів розшукувала во­

на могилу своєУ сестри Юлії Гончарової , яка пішла на фронт у не­повІНих шістнадцять

між угорською жінкою і учнями школи. в свій перший приїзд до А. М . Швець Магда Найсе nобувала в гос­тях у школярів , розпо­

віла про себе .

Ноли радянські вій­сьиа прийшли до Буда­пешту, М. Найсе зро­била облік усіх моги.'І

Всі документи, зібрані матеріали зберігалися у сейфі, їх майже ні­хто не бачив. І от тіль­ни В ЦЬОМУ рОЦі бу ЛО відкрито. У невеличній німнаті розвішано

стенди. які розповіда-

Учасники клубу ін­тернаЦіональної друж­

би мають надіЮ, що мони змощуть побува·

ти в Угорщині, вІдвt­дати могилу своєї

сліввітчизниЦі. ють про угорську пат­

ріотку , зустрічі з нею. Л. ШИНКАРЕНКО.

Служить Вітчизні солдат себе ідейно і фізично до захисту завоювань Великого Жовтня. Нині Микола Менжега · - від­

,иінник бойової й політичної nідго­товки, висококваліфікований спе­ціаліст, умілий молодший. коман-Двічі на рік - навесю и восени

проводжають юнаків на служ­бу в Радянську Армію. Проводи ці перетворюються в справжнє

свято, яке надовго залишається в пам'яті молодих солдатів. Адже їм у цей день батьки дають наказ служити вірно, берегти мирну працю радянських людей.

Проходить військову службу в нашій частині Микола Менжега з Красилів ки. Юнак ніколи не знав труднощів, що випали на долю його батька й діда, він народився у післявоєнні роки. Та Микола твердо переконаний, що його сол­датськшІ труд потрібний Батьків­щині. На zикільній лаві, 8 технікумі,

на роботі він ретельно готувався до армійської служби, готував

Дорогой отцов Опалевнwе, ЗакаJІеИВЬІе, Mw не нежеики Зто фахт. И не ВЬІІ'JІJІ,ЦВМ УтомлеВНЬІмн От бессоинwх ТревожиЬІХ вахт. Обннмают вас ВеТрЬІ ВЬЮЖИЬІе,

Синим холодом Дwшат в JІИЦО,

Но в походах

Компасом иужиьrм

Служит стойность

Наших отцов.

Не НСПЬІТЬІВаЛН

Войн на прочность

Все мьr бьІЛи тогда

Uгольцьr.

Но пройдем,

Если надо ,

Геройсин

Той дороrой,

Что наши отцЬІ.

Б. ХАРЧЕНКО.

п ·ятниця, ІВ жовтня

Програма ЦТ

g ОО Програма передач.

9.05 К. т. Гі •·Jнастика . 9 .20 Новини . 9.30 Д. Дель . • Тоnаришу, вір • . Теле ·

вистава. (Ленінград). 10 .30 К. т. Багатосерійний художній

телефільм •Сім 'я Тібо •. (4 се­рія).

13.55 К . т. Наша афіша. (1\иїв). 14.00 К. т. Ур~чисті :Jбори представни­

ків трудящих м . Києва. областе 11 рссnублікн та військових частин, nрисвяч е ні ЗО - річчю ви зволення Радян ської ~'кр аїнп від фашист -

с ьких за rарбнИ'Ків . Святковиn концорт. Трансляція з Палацу культурІ! :.: У r;:ра їн а"'. (Киів}.

:::-1 ОО Новин в. 1~ . lf• К . т. К Jз І -;а <j Лінне:. пря х:-1'-'. 18.30 • Св іт соціалізму -' 19.00 1\. т • П існn-7,1 • 19 .~5 1\ . т. Прем'є.ріl (,Jгаrосер ій ного

художнього теле фі.;і hМ У ,, Сі ;н' я

Тібо:.~. ( !1 серія) . 2 І .С О Інфорr.Jаційна пtн.rpaji,ІJ <> Ча с ·• . ~! . ЗО К . т. Концерт, ГІрв свя ч ~ нніі JО -

р і ччю шt зволення Рздин\-:ькоt Україв І t ві_,'\ фашнстсьюtх Jn • зрбннк ;u. (І(вїв). По за кінч енні

- п ершість с віту .1 шахів. ІІОfНІ · нн. Іl рt)Гр а м а П t>реда ч.

Програма УТ \1 .IJII J 1ОRІІІ! 11 .

J I .J[) 1\. О НІ~t'JІТ }НІДЯ ІН'І.оІ\ОЇ ІІ ЇІ..~ttі. 11 .!"~0 « ННш і ІІР l'М ' є рн » . Доку мсІІТ3 JІЬ·

нніі філuм t.:туд і ї « :\t't.;JПeл e-фi JlbM» «Братерство».

1 :з .;,; 1\ . т. Ііаша афіш.1. 1·1 .110 1\. т . Урочисті збори предстап­

ІІІІ к і в труд я щих м . Кн єnа. облас ­тсІі ресnублі·кн та uіііськ оІНІХ

дир відділення, яким він коман­дує, готується до контрольної пе­ревірки. І є всі підстави сподіва­

тися; що .молоді воїни покажуть від,иінні знання, уміння володіти сучасною складною технікою.

Від iJ..teнi командування части­нu виношу глибоку подяку бать:

І-<а.~t Миколи Менжеги - Семенові Івановичу і Ганні Іванівні, - юсі .Іrеrикають в Красилівці, за виха вання сина-солдата, відданого ра­дянському народу, надійного охо­ронця Батьківщини .

В. ЗУБЦОВ, помічник начальника по­літвlддІлу по комсомоль­ській роботі Н-ськоУ вlй­ськовоІ частини.

частин. nрисвячені ЗО-річчю виз ­волення Радянської України вІд фашистських загарбників. Свstт ­ковий концерт. ТрансляцІя з Па -л•цу культури «Україна•. ·

21.30 •Кінострічки героїчного nодьиrу•. Кіноепопея •Визволення•. ФІльм п'ятий - •Останній штурм•.

22.45 Програма «Час•. (ВідеозапІ!с) . 23.\S Програма передач.

Програма на Кн1в І обласtь

13 .55 К . т. Наша афішJ. 14 .ОО К. т . Урочисті збори nредставни ­

ків м. Києва, областей ресnублі · ки та війtькових частин. nрисвя ­ч ен і ЗО-річчю внзволення Радян ської України від фашистських •а гзр6ників. (Транс .1яція з По · ла цу культурн •~' країна • ).

І >І !'н) Фільм - балет «ТЗнt\ЮЄ В . Калн ­новська~ .

18 І<) К. т. Для дітей. Мультфі.%\t

" К "' "" про rучниА бара бат>. І~І.ІJО }\оhументальний телефільм •J! ю .

дІІ :1 леге.нди». ~ІІ .І:І І • Н оші прем'f.JНІ». В. Тур. «Фо ·

кел». Телевистава с·rул.ії « Укр-тел ефільм».

21 _.3() Інформ ацііі ниіі вш-Іуск «Л<>-ІІtІ ~; . 1 днем,..

Редактор Є. ФЕДЯП.

~ «НОВАЯ ЖИЗІІЬ» _ орган Броварского горкома НАША АДРЕСА : ТЕЛЕФОНИ· редактора - 19·3"82, застуnника редактора - 19-4-47, Газета виходить

І 255020 . . . · · у вівторок, середУ.

Коммунистической п арти и УкраинЬІ, городекого и районного ' ВІдповщального секретаря, ВІДДІЛУ СІЛЬського господарства, коресnон- п'ятницю і суботу.

м . БРОВАРИ. дента місцевого радіомовлення -- 19-3-18, відділів промисловостІ, Обсяг 0,5 формату

Советов депутатов трудящихся КиевекоА области. вул . К:иївська, 154. масово1 роботи, фотокореспондента - 19-4-67. газети «Правда".

,..~_,...t:'"'oC'.,...,..~.:--.:t"..,.;r-~..-_,..,.-#".w:?"~ll.-чl'#.#'#,_,.ol'".....,.orO"CigloC'"#...:чC"~.c"~#4rl"41".."..,.1##...:~..,...,.."..,:--.,...,_."..-?.c-- .;а...?І"..:t""#...:"'~..,..".,,с#сС"~О' •

ІНДЕКС 61964. БроварсьІ(а друкарня Киі·вського о~луправління в С!Ііравах видавництв, поліграфії і І(ІІИЖІ(ОВОЇ торгівлі вул. Кнївська, 154. Зам. 5231-10.842.