Upload
semenuk
View
193
Download
9
Embed Size (px)
Citation preview
Правила з української мови
для початкової школи
Даний посібник вміщає всі основні правила
з української мови і складений таким чином , щоб учням було цікаво
засвоювати шкільну програму.
ЗМІСТЧастини мови
Іменник
Прикметник
Числівник
Префікси і прийменники.
Займенник.
Дієслово.
Прислівник.
Мова і мовлення
Тект
Речення
Таблиця почуттівОднорідні члени
речення
Слово. Значення слова.
Будова слова.
Звуки і букви.
Текст Мова. Мовлення.
Види мовлення.
Усне мовлення.
Вимоги до мовлення.
З чого складається мовлення ?
Слова привітання.
Слова подяки.
Слова звертання.
Слова вибачення. Слова прощання.
моваБУКВИ (ЗНАКИ)
СЛОВАСПОЛУЧЕННЯ СЛІВ
РЕЧЕННЯ
ТЕКСТ
мовлення СПІЛКУВАННЯ
ЗВУКИ
ПИСЬМОЧИТАННЯ
•Мова – найважливіший засіб спілку- вання.
Мовлення
усне (передача
інформації вусній формі)
писемне(усе написане або надруко-ване)
•Усне мовлення має бути зрозумілим для всіх , хтойого слухає.•Під час спілкування міжлюдьми використову-ється інтонація , сила го-лосу, міміка, жести.
•КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ –ЦЕ ПРАВИЛЬ-НІСТЬ , ТОЧНІСТЬ,ВИРАЗНІСТЬ МОВЛЕ-НОГО СЛОВА.•володіти писемним мовленням - значить правильно,точно, калігра-фічно і без помилок оформляти свої або чиїсь думки на письмі.
•Усне і писемне мовлення складається з речень .
• Усне і писемне мовлення складається•з речень.•Речення звۥязуються між собою у текст.
Прийшов вересень. Після душного літа, після серпне-вих теплих літніх днів наста-ла золота осінь. (І. Соколов-Микитиов)
Слова привітання:
Доброго ранку !Добрий ранок !Добридень!Доброго дня !
Доброго вечора !Добрий вечір !Доброго здоровۥя!Здрастуйте !
Слова подяки:
Дякую !Щиро дякую !Дуже вдячний!Спасибі !
Слова звертання:
Скажіть , будь ласка !Будьте ласкаві!Дозвольте запитати!Поясніть , будь ласка !Прошу вас !
Слова вибачення:
Пробачте , будь ласка !Даруйте!Перепрошую!Вибачте!
Слова прощання:
Пробачте , будь ласка !Даруйте!Перепрошую!Вибачте!
Слова вибачення:
Пробачте , будь ласка !Даруйте!Перепрошую!Вибачте!
Текст Текст. Види текстів.
Структура тексту.
Текст-розповідь.
Текст-опис.
Текст-міркування.
Текст -обۥєднані за змі-стом речення.
Види текстів Текст-розповідьМета його – про що чи про кого розпові-
сти, повідомити.
Текст-описМета його –описати
щось чи когось
Текст-міркування.У тексті є твердження , доказ і висновок.
У тексті завжди про щось або про когось розповідається , повідо-мляється. Це його тема.
Текст має заголовок.Текст може ділитися на абзаци.Текст складається з трьох частин- зачину , основної частини і кінцівки.
Текст-розповідьВсю ніч не могла заснути голодна лисиця , так її мучив голод. Вчорабув тяжкий день . Осіння ожеледьне давала можливості підлізти не то що до зайця навіть миша чула , коли наближалася лисиця, і миттю ховалася в нору. (За О.Копиленком)
Текст-описЛисиця живе в лісі. У неї руда шуб-ка. Хвіст довгий і пухнастий . Зуби гострі . Лисиця дуже хитра .Вона ловить та їсть мишей , зай-ців.
Текст-міркування Кожному відкрита дорога до знань. Школярі повинні наполе-гливо вчитися , багато читати , цікави-тись новим і корисним . Оволодівати знаннями , пізнавати таємниці при-роди. Людина , яка багато знає і вміє , приносить найбільшу користь сус-пільству.
Речення Що таке речення ?
Види речень.
Розповідне речення.
Питальне речення.
Спонукальне речення.
Окличне речення.
Звертання.
Головні члени речення.
Підмет.
Присудок.
Речення-виражає закін-чену думку.Перше слово в реченні пишеться з великої бук-ви. Сонячний осінній день. Чи буде дощ ?
За метою висловлювання речення бувають:
розповідні питальніспонукальні
За інтонацією речення бувають:
окличні неокличні
Речення , в якому про щось або про когось розповідаєть-ся , називається розповід-ним.В кінці розповідного реченняставиться крапка (.).На узліссі стоїть замріяний клен , він ніби сумує , що надійшов жовтень. (О.Копиленко)
Речення , в якому про щось або про когось запитуєтьсяназивається питальнимВ кінці питального реченняставиться знак питання (?).Які в тебе плани на літо ?
Речення, метою якого є спо-нукання до дії ,називається спонукальним .Спонукання виражається че-рез наказ , прохання ,заклик…У кінці спонукального речен-ня може стояти крапка абознак оклику.Люби свій край !Вивчайте рідну мову.
Якщо речення вимовляється з особли-вим почуттям , то воно стає окличним.Окличними можуть бути розповідні , питальні й спонукальні речення.В кінці окличних речень ставиться знакоклику.
Вдар словом так , щоб аж дзвеніло міддю ! (П.Тичина)
Звертання- це слово або сполучен-ня слів , що називають до кого звертаються . Під час вимови звертання виділя-ється голосом , а на письмі – комою або знаком оклику.
Здорові будьте , люди , я вас люблю! (Д.Павличко)
Слова в реченні , що відповідаютьна певне питання , називаються членами речення.
Головні члени речення :
Підмет Присудок
Усі інші члени речення є другорядними.
Член речення , який вказує , про кого або про що говориться в реченні , називається підметом.
Підмет відповідає на питання хто ? або що ?
Підмет підкреслюй так : ___________
Член речення , який вказує , що гово-риться про підмет , називається присудком.
Присудок відповідає на питання : що робить ? що зробить ? що робив ? що робиш ? яким є предмет ? хто він такий ? та інш.
Підкреслюй присудок так : ________________ ________________
Таблиця почуттів• радість•захоплення•здивування•гордість•співчуття•віра(в…)•любов (до…)•вдячність•життєрадісність•принципове ставлення (до…)
• повага•сум•гнів•розчарування•жаль•тривога•обурення•протест•заздрощі•зневага
Однорідні члени речення Однорідні члени речення в усному і писемному мовленні.
Поняття про однорідні члени речення.
Розділові знаки при однорідних членах речення.
Однорідні члени речення вимовляютьсяз перелічувальною інтонацією.На письмі між однорідними членами ре-чення ставиться кома.
Однорідні члени речення можуть зۥєднува-тися також за допомогою слів і (й), а , але.Це сполучники. Між двома однорідними членами перед сполучником і (й) кома не ставиться.
Залізо й дерево аж співали в дідових руках. (М.Стельмах)
Кілька членів речення , які відносятьсядо одного і того ж слова і відповідають на одне й те ж питання , називаються однорідними членами речення.
Однорідними можуть бути підмети , присуд-ки , другорядні члени речення
Під вікнами насадила Ганна бузку , любистку,півників та півонії. (І. Нечуй-Левицький)
Перед сполучниками а, але кома ставитьсязавжди.
Не одяг прикрашає людину , а розум.
Іноді в значенні сполучника але виступає слово та
Тече вода в синє море,Та не витікає.
(Т.Г.Шевченко)
ТА= АЛЕ
Слово.Значення слова.
Пряме і переносне значення слова.Омоніми.
Синоніми.
Антоніми.
Слова вживаються в прямому і переносномузначеннях.
Марічка вбралася в нову блузку.Косу дівчина плете. (А.Свашенко)
У зелену гарну блузуВбралась кукурудза,Розпустила пишні косиВ колі стоголосім. (Р.Пінь)
У нашій мові є слова , які звучать і пишуть-ся однаково , але мають різне значення.Їх значення можна зрозуміти в сполученніз іншими словами .Це слова – омоніми.
З космосу наша планета Земля дуже гарна. Землямоя рідна, як я тебе люблю!
Дідусь виростив на землі гарний урожай огірків.
Журавлиний ключ. Ключ від замка. Скрипічний ключ. Гаєчний ключ
Слова близькі за значенням-
синоніми
Ліс, бір, діброва, пуща, перелісок, гай, праліс,байрак, чорноліс.
Тихий, спокійний, неголосний, негучний,нечутний , беззвучний.
Їхати, гнати, мчати, нестися, гарцювати, скакати.
Слова , протилежні за значенням-антоніми
Багатий – бідний,Батьківщина- чужина,
успіх- невдача,корисно- шкідливо,
брати- віддавати.
Будова слова Споріднені слова.
Основа слова.
Корінь слова. Закінчення.
Префікс.
Суфікс.
Чергування звуків в коренях слів.
Ненаголошені звуки [е] ,[и] в корені слів.
Правопис префіксів РОЗ-,БЕЗ-.
Написання префікса С-.
Написання префікса ПРЕ-.
Написання префікса ПРИ-.
Слова , які мають однакову за
звуковим складом і спільну за смисловим
значенням частинку , називаються
спорідненимиВода , водяний, підводнийй, підводник.
Водити, водій ,переводити.
Думка, думки, думкою.
Частина слова без закінчення називаєтьсяосновою.
Дружба, книги, бадьорий, пишуть, земля.[ [[ [[
Спільна частина споріднених слів називається коренем
Поле , польовий , польоти.
﴾ ﴾Змінна частина слова називається
закінченням
﴾Закінчення служить для звۥязку слів у реченні.
Префікс-частина основи , що
стоїть перед коренем.
За допомогою префіксів утво-
рюються нові слова.Безмежний, розмова,зۥєднувати, премудрий, притулок.
¬ ¬¬ ¬¬
Суфікс- частина основи , що стоїть після кореня.За допомогою суфікса утворюються нові слова.
Братик, морозиво.
> >
У коренях слів відбувається чергування звуків.
і-оніч-ночі
лід – льодуосінь-осені
і-епіч- печівів- веланіс-несу
г-з-жподруга-подрузі-подружка
луг-лузі-лужоккрига-на кризі-крижина
к-ц-чкозак-козацький-козаччина
річка- річці-річечкабік-на боці-бочок
х-с-швухо- у вусі – вушко
кожух- у кожусі- кожушоквільха- вільсі- вільшина
Щоб знати , яку букву (Е чи И) писати в ненаголошеному складі , треба змінити слово або дібрати до нього споріднене так , щоб ненаголошений склад став наголошеним.
Великий –велич,клекотіти- клекіт,
криве- криво,шепотіти – шепіт.
/
/
/
/
У ПРЕФІКСАХ РОЗ- , БЕЗ- ЗАВЖДИ ПИШЕТЬСЯ БУКВА З.
Безтурботний, розۥїхати.
Перед буквами к,п,т,ф,х завжди пишеться префік с-.Списати , скликати, спитати,cфотографувати , схибнути.
Префікс пре- пишемо тоді,коли слово означає щось
надзвичайне.
Прекрасний, премудрий, предобрий.
Префікс при- пишемо тоді , коли слово означає
приближення.
Прийшов,прибіг, приклеїв.
Звуки і букви Український алфавіт.
Голосні та приголосні букви і звуки.
Букви Ї ,Я,Ю,Є.
Буква Щ. Буквосполучення ДЖ,ДЗ.
Приголосні звуки і букви.
Вимова і написання приголосних.
Склади. Правила переносу слів.
Апостроф.
Написання префікса С-.
Написання префікса ПРЕ-.
Написання префікса ПРИ-.
Аа Бб Вв Гг Ѓѓ Дд Ее Єє Жж
а бе ве ге ѓе де е є же
Зз Ии Іі Її Йй Кк Лл Мм Ннзе и і ї Ій
(йот) ка ел ем ен
Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Ццо пе ер ес те у еф ха це
Чч Шш Щщ
ь Юю Яя
че ша ща М ۥякийзнак ю я
Український алфавіт
*Голосні букви:А, О, У, Е, И, І, Я,Ю,Є,Ї
*Голосні звуки:[а],[о],[у],[е],[и],[і]
*МۥЯКІСТЬ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ НА ПИСЬМІ ПОЗНАЧАЄТЬСЯ
БУКВАМИ:
Ь , Я , Ю , Є , І.
*БУКВА Ї ЗАВЖДИ ПОЗНАЧАЄ ДВА ЗВУКИ [ЙІ]
*Букви Я ,Ю, Є на початку складу позначають два звуки [йа], [йу], [йе].Яша, мрія, Юра, твоє, маяк.
*Буквосполучення ДЖ,ДЗ позначають один звук [дж], [дз], джміль, дзвінок.
*Буква щ позначає два звуки [шч] , дощ
Приголосні звуки бувають
Дзвінкі Глухіб,д,ж,з,г,дж,дз,з,в,к,л,м,р,й.
П,Т,Ш,С,Х,К,Ч,Ц,Ф.
•Дзвінкі приголосні звукив українській мові в кінціскладу і слова вимовляються дзвінко. МОРОЗ, ХЛІБ, СТЕЖКА.
•Деякі дзвінкі й глухі приголосні звуки при збігові в середині слова при письмі треба перевіряти.Для цього необхідно змінити слово абопідібрати спільнокореневе так, щоб пі-сля приголосного був голосний звук.
НІГТІ-НІГОТЬ,БОРОТЬБА-БОРОТИСЯ.
• У слові стільки складів , скільки голосних звуків .• Слова переносимо по складах.• Одна буква в рядку не залишаєть-ся і не переноситься в другий ря-док. Олі-вець , мело-дія.• При переносі слів букви Ь і Й не
відділяються від попередньо букви. Синь-ка, гай-ка.
•При переносі букво-спосполучень ДЗ ,ДЖ не розриваються, тому що вони позначають один звук. Гу-дзик, хо-джу.
•При переносі спо-лучення ЙО та ЬО не розриваються.Ра-йон , си-нього,синьо-го.
•Апостоф при переносі слів не відокремлюєть-ся від попередньої літери.Бурۥ-ян, соловۥ-їний.
•Апостроф (ۥ) ставиться після букв перед , які позначають два звуки:[йа],[йу],[йе],[йі].Пۥять, імۥя, вۥяз.
б,п,в,м,ф,ря,ю,є,ї
Апостроф пишеться після префіксів з кінце-вим твердим приго-лосним перед я,ю,є,ї , що позначають два звуки. Підۥ їзд, обۥ-єднати,розۥяснення.
Префікс- це частина слова. Він пишеться з словом разом.Поїхав, написав, забіг.Прийменник- це окреме слово. Він пишеться окремо від того слова ,перед яким стоїть.По воді. На полі. За лісом.
Частини мовиІменник
відповідає на питання хто ? що? означає предмет .
Прикметниквідповідає на питання який ?яка? яке? які?
називає ознаку предмету .
відповідає на питання що робити ? що робив ? що буде
робити ? що зробить ? що робитиме ?означає дію предмета .
Дієслово
Частини мовиЧислівник
означає кількість предметів або їх порядок при лічбі .
Займенникне називає предмет ,а тільки вказує на нього .
Прислівниквиражає ознаку дії або пояснюють де або коли відбувається дія.Відповідають на питання : як ? де? куди ? коли ? та ін.
Іменник Що таке іменник ?
Назви істот і неістот.
Загальні і власні іменники.
Рід іменників.
Зміна іменників за числами.
Відмінювання іменників.
Відмінювання іменників
Місцевий і давальний відмінки іменників.
Називний і знахідний відмінки іменників чоловічого і середнього роду, що є назвами неістот.
Родовий і знахідний відмінки іменників чоловічого роду ,що є назвами істот.
Іменники чоловічого роду однини.
Родовий відмінок однини іменників жіночого роду.
Орудний відмінок однини іменників жіночого роду на –а,-я.
Орудний відмінок іменників однини іменників чоловічого роду.
Орудний відмінок іменників чоловічого роду однини з основою, що закінчується на –р.
Давальний і місцевий відмінок іменників чоловічого роду однини
Орудний відмінок іменників жіночого роду з основою , що закінчується на приголосний.
Родовий , давальний і місцевий відмінки іменників у множині.
Іменник – це частинамови , що означає назву предмету і відповідає на питання хто ? або що ?
Зима (що ?) , чайка (хто ?)
Іменники є назвами істот і неістот
Назви істот- це назви людей і тварин. До них ставимо питання ХТО ?
Марічка , голуб, лисичка, дядько
Назва неістот- це назви неживих предметів.До них ставимо запитання ЩО ?
Берізка, велосипед, буря,війна.
Іменники бувають
загальними власнимиЗагальні іменники- це назви, що дають багатьом предметам. Вони пишутьсяз малої букви.
Країна, імя, море, книги, ріка.Власні іменники- це прізвища , імена, по бать-кові людей, клички тварин ,назви країн, міст ,сіл, вулиць,річок,гір,морів.ЛесяУкраїнка, кінь Орлик,село Вертелка, річка Дністер,місто Київ, вулиця Руська, Карпати.
Іменники належать до одного з родів
Іменники до якихможна підставити слова він,мій,-чоловічого роду.
Іменники до якихможна підставити слова вона, моя,-жіночого роду.
День,гай,товариш,Петро.
Земля, країна,злива ,Галина.
Іменники до якихможна підставити слова воно,моє,-середнього роду.
Поле,море, зерно, теля.
Більшість іменників змінюється за числами
однина множинаІменники , що означаютьодин предмет , стоять в однині.
Іменники , що означаютьдва і більше предметів , стоять у множині.
Село, парта, озеро,гриб.
Села, парти, озера, гриби.
Зміна закінчень іменників називається відмінюванням або змінюванням за відмінками.
Називний хто ? що ? голуб, траваРодовий кого? чого? голуба, травиДавальний кому ? чому ? голубу,травіЗнахідний кого ? що ? голуба, травуОрудний ким ?чим ? голубом,травоюМісцевий на кому ?
на чому ?на голубі,на траві
Кличний ---------------- траво ,голубе
Форма називного відмінка однини є початковою формою іменника.
У місцевому відмінку іменники завжди вживаються з приймен-никами. У давальному- майже завжди безприйменників.
Називний і знахідний відмінки іменників чоловічого і середньогороду , що означають назви неістот,
визначаються за їх роллю у реченні
Іменник у Н.В.- це підмет у реченні , а в Зн.в.- другорядний член речення.
Дерево ростиме біля оселі.Н.в.
Тарас посадив дерево.Зн.в.
Родовий і знахідний відмінки іменників чоловічого роду , що є назвами істот , розпізнаються за допомогою підстановкиІменника жіночого роду , який у назив-ному відмінку має закінчення –а (-я).
Іменники жіночого роду на –а (-я) у родовому і знахідному відмінках мають різні закінчення.
Олесь навчив голуба (маму) бути поштарем.
Біля свого голуба (мами) хлопчик проводив багато часу.
Зн.в.Зн.в.
Р.в.Р.в.
Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини мають закінчення –а (-я)-у (-ю).
Щоб перевірити закінчення іменників чоловічого роду в родовому відмінку однини , потрібно звернутися до орфографічного словника.У словнику поряд з формою називного відмінка ставиться закінчення родового.
Вовк , -а ; сад ,-у
У родовому відмінку однини іменники жіночого роду на –а (-я) після мۥяких приголосних та Ж,Ч,Ш мають закінчення -і , а після інших твердих приголосних-закінчення –И.
Господині , кручі, вежі; але липи, води.
В орудному відмінку однини іменники жіночого роду на –а (-я) мають закінчення-ою ,-ею,-єю. Закінчення –ою пишеться в іменникахз кінцевим твердим приголосним основи, крім Ж,Ч,Ш (рікою);-ею- в іменниках з кінцевим мۥяким приголосним основи і Ж,Ч,Ш (землею, межею);-єю- в іменниках з основою , що закінчується на Й (надією).
В орудному відмінку однини іменники чоловічого роду мають закінчення –ом,-ем,-єм.Закінчення –ом пишеться в іменникахз основою на твердий приголосний (лихом);-ем- в іменниках з основорю на мۥякий приголосний і Ж,Ч,Ш (вужем, днем);-єм- в іменниках з основою , що закінчу-ється на Й (краєм).
Іменники чоловічого роду з основою , закінчується на -р в орудному відмінку однини можуть мати різні закінчення : -ом,-ем.Тому їх правопис слід перевіряти за орфографічним словником (шофером, лікарем).
Іменники чоловічого роду в давальномувідмінку однини мають закінчення –ові ,-еві(-єві) або –у(-ю),-і(-ї).Якщо у мовленні збігаються два іменникив давальному або місцевому відмінку , тоїх краще вживати з різними закінченнями.
Братові Ігорю або брату Ігореві
Іменнки жіночого роду з основою , що за-кінчується на приголосний , в орудному відмінку однини мають закінчення –у(-ю).
А) ПЕРЕД ЗАКІНЧЕННЯМ ПРИГОЛОСНІ ПОДОВЖУЮТЬСЯ: [Бۥ І Лۥ : У]. НА ПИСЬМІ ПОДОВЖЕННЯ ПРИГОЛОСНОГО ЗВУКА ПЕРЕДАЄТЬСЯ ДВОМА ОДНАКОВИМИ БУКВАМИ , А ЗАКІНЧЕННЯ –У-БУКВОЮ Ю:БІЛЛЮ.
Б) Не буває подовження звуків в іменниках жіночого роду в орудному відмінку однини перед закінченням –у(-ю) , якщо їх основа закінчується двома приголосними звуками :
СОВІСТЮ
В) Не подовжуютьтся приголосні
б,в,ф в орудному відмінку
однини іменників жіночого роду
на приголосний , після яких
закінчення –ю , а також у слові
матірۥю, ставиться апостроф :
любовۥю.
У родовому відмінку множини іменники мають закінчення –ів(-їв), -ей.
Мор ів , гаїв, солей.
Більшість іменників жіночого роду і деякі іменники середнього роду в цьому відмінку закінчень не мають.
Берізок,дошок,сіл.
У давальному відмінку множини іменники мають закінчення –ам, (-ям).
Межам , сім ямۥ .
У місцевому відмінку множини іменники мають закінчення –ах(-ях).
По садах , на хвилях .
Прикметник Що таке прикметник ?
Правопис відмінкових закінчень прикметників в однині.
Алгоритм визначення відмінка прикметника
Правопис прикметникових суфіксів –ськ-, -цьк-,-зьк-.
Родовий, давальний ,місцевий відмінки прикметників.
Прикметники чоловічого і середнього роду з основою, що закінчується на мۥякий приголосний.
Прикметники жіночого роду в давальному і місцевому відмінках однини.
Прикметник- частина мови , що називає ознаку предмета і відповідає в початковій формі на питання який ? яка ? яке ? які ?Ознака предмета- це колір , смак, матеріал ,форма, зовнішність і т.п.
Білий, квітуча, зоряне.
Прикметник завжди стоїть у тому числі , роді й відмінку , що й іменник,з яким він звۥязаний.Дерево (яке ?) високе (одн., с.р., Н.в.).
Прикметник змінюється за числами ,відмінками , а в однині- і за родами.
Правопис відмінкових закінчень прикметників в однині залежить від кінцевого приголосного основи.
а) Прикметники з основою , що закінчу-ється на твердий приголосний , мають у Н.в. однини такі закінчення :
ч.р. - -ий; ж.р. - -а; с.р. - -е.
б) Прикметники з основою , що закінчу-ється на мۥякий приголосний , у Н.в. однинимають на письмі такі закінчення :ч.р. - -ій; ж.р. - -я; с.р. - -є.
Щоб визначити відмінок прикметника,потрібно:а) зۥясувати , до якого іменника він належить;б) визначити відмінок іменника (а прикметник завжди стоїть у тому ж відмінку , що й іменник).
У суфіксах -ськ-, -цьк-, -зьк- завжди пишеться мۥякий знак.Київський, козацького.
У прикметниках чоловічого і середнього роду з основою ,
що закінчується на мۥякий приголосний , у Р., Д. і М. в. однини перед
закінченням пишеться мۥякий знак.Синього , синьому, у синьому.
Прикметники жіночого роду в Д.і М. відмінках однини мають закінчення –ій .Парній, народній, ясній.
Усі прикметники в Н.в. множини мають закінчення –і.Залізні, хоробрі, важкі.
Слова , які означають кількістьпредметів або їх порядок при лічбі , називаються числівниками.Числівники відповідають на питання скільки ? (один, два , вісім , двісті)- кількісні,і на питання який ? котрий ? (перший, пۥятий, трьохсотий) – порядкові.
Не вертають три брати,по світу блукають,а три шляхи широкіїтерном заростають. (Т.Г.Шевченко)
Займенник Що таке займенник ?
Особові займенники.
Про особові займенники..
Займенник- це чатина мови,що не називає предмет , а тільки вказує на нього.
Хороша книга- то найвірніший другЗ нею ти ніколи не розлучишся. (О. Донченко)
Я, ти, ми, ви, він, вона,воно, вони –
особові займенники однина множина
І особа я миІІ особа ти виІІІ особа він, вона,
воновони
У реченні особові займенники можуть бути підметом або другорядним членом речення.
Займенники з прийменниками пишутьсяокремо.
У тебе, для нас.Займенники відповідають на ті ж питання , що й іменники.
Після прийменників у займенниках 3-їособи пишеться буква Н.
Від нього, від них.
Дієслово Що таке дієслово ?
Змінювання дієслів за часами.
Неозначена форма дієслова.
Змінювання дієслів теперішнього часу за особами і числами.
Змінювання дієслів майбутнього часу , які відповідають на питання що зроблю ?
Дієвідміни.
Особові закінчення дієслів І дієвідміни.
Особові закінчення дієслів ІІ дієвідміни.
Зміна дієслів минулого часу в однині.
Не з дієсловами
Дієслово- це частина мови , що означає дію предмета і відповідає на питання що робити ? що робив ? що буде робити ? що зробить ? що робитиме ?
Дієслово в реченні найчастіше звۥязане з іменником , найчастіше виступає головним членом речення – присудком.Дієслова змінюються за числами (однина і множина).
Дієслова змінюються за часами.
а) Дієслова минулого часу описують дії , які відбувалися в минулому до того , як про них розповідаємо:
Що робив ? – малював ;що зробив ? – намалював.
б) Дієслова теперішнього часу означають дії , які відбуваються у той час , коли про них повідомляємо:що робить ? – малює ;що роблять ? – малюють.
в) Дієслова майбутнього часу означають дії,які відбудуться у майбутньому – після моменту мовлення:що буде робити ? – буде малювати ;що зробить? – намалює.
Неозначена форма дієслова не вказує ні на час ,ні на кількість її виконавців.
Це незмінна форма дієслова.Дієслова в неозначеній формі мають суфікс
–ти,-ть. Інколи після цих суфіксів стоїть –ся,-сь.
Виховувати, звертатись.
Неозначена форма є початковою формою дієслівВона відповідає на питання
що робити ? що зробити ?Дієслова виражають завершену (намалювали) або незавершену (малюють) дію.
Дієслова теперішнього часу змінюються за особами і числами.
Особа і число дієслова визначаються за допомогою займенника, питання та закінчення дієслова або
тільки за питанням і закінченням.
однина множина
І особа я думаю ми думаємо
ІІ особа ти думаєш ви думаєте
ІІІ особа він (вона, воно) думає
вони думають
Дієслова майбутнього часу , які відповідають на питання що зроблю ?,мають такі ж особові закінчення , як і дієслова теперішнього часу .
Якщо дієслова майбутнього часу складаються із двох слів , то змінюються тільки закінчення дієслова буду:буду співати, будеш співати і т.п.
Усі дієслова поділяються на дві дієвідміни.а) До І дієвідміни належать дієслова , які в ІІІ особі множини мають закінчення –уть ,- ють, а в інших особових закінченнях – букви е, є.
Кажуть, кажеш, кажемо.
б) До ІІ дієвідміни належать дієслова , які в ІІІ особі множини мають закінчення
–ать, -ять , а в інших особових закінченнях- букви и,ї.
Біжать, біжиш, біжимо.
Особові закінчення дієслів І дієвідміни.
однина множина
І особа - у , - ю - емо , - ємоІІ
особа- еш , - єш - ете , - єте
ІІІ особа
- е , - є - уть , - ють
Особові закінчення дієслів ІІ дієвідміни.
однина множина
І особа - у , - ю - имо , - їмоІІ
особа- иш , - їш - ите , - їте
ІІІ особа
- ить , - їть - ать , - ять
Дієслова минулого часу в однині змінюються за родами.
Рід і число дієслова минулого часу визначаються за іменником ,
З яким воно звۥязується за змістом та за закінченням.
ЧАСТКА НЕ З ДІЄСЛОВАМИ ПИШЕТЬСЯ
ОКРЕМОНе ходити , не бігати .
ДІЄСЛОВА , ЯКІ БЕЗ НЕ НЕ ВЖИВАЮТЬСЯ , ПИШУТЬСЯ
РАЗОМ.Нехтувати, неволити, невгавати,незчутися, ненавидіти,нездужати,недоїдати, недочувати.
Прислівник – це незмінна частина мови.Вони виражають ознаку дії або пояснюють
де або коли відбувається дія.Відповідають на питання : як ? де ?
куди ? коли ? та ін.Зранку , вгорі, внизу, поважно, учора.
У реченні прислівники бувають другорядними членами.
Звязуються прислівники найчастіше з дієсловами.
Біжить (як ?) чимдуж.