ТЕМА. ПРИРОДА Й ЛЮДИНА: СИСТЕМНИЙ ПІДХІД

Урок 4Тема. Ноосфера. Еволюція уявлень про місце

людини в природі. Масштаби й наслідки антропогенного впливу на природне

середовище на сучасному етапі

МЕТА: - ознайомити учнів із поняттям ноосфери;

- розглянути уявлення про місце людини в природі та її взаємодію з нею на різних

етапах історичного розвитку людства; - визначити масштаби й наслідки антропогенного впливу на природне

середовище на сучасному етапі; - розвивати навички застосування знань на

практиці; - виховувати раціональне ставлення до

природних ресурсів.

Термін запропонували французькі вчені Е. Леруа

та П.Тейяр де Шарден (1927р.)

В.І.Вернадський розглядав, щоНоосфера (від грецьк. ноос – розум) як особлива

«розумова» оболонка Землі, що розвивається поза біосферою

Ноосфера – це певний стан біосфери, за якого розумова діяльність людини стає

визначальним фактором її розвитку.

Ноосфера – це якісно нова форма організації біосфери, яка формується внаслідок її взаємодії з людським суспільством і

передбачає гармонійне співіснування природи й людини

- людство перетворилося на найпотужнішу геологічну силу на планеті;

- людство освоїло нові форми енергії(парову, електричну, атомну) та навчилося використовувати

майже всі хімічні елементи; - людство освоїло всю біосферу та одержало незалежність від навколишнього середовища;

- людство змінило структуру біосфери(з’являються нові екосистеми та ландшафти).

Концепція ноосфери:

За ступенем трансформації людською діяльністю екосистеми поділяють:

1. природні (не захоплених людською діяльністю екосистем майже не залишилося, хіба що в заповідниках);

2. антропогенно – природні (хоча складаються майже винятково з природних компонентів, але створені й регулюються людьми (лісові насадження, луки, ниви)) ;

3. антропогенні – штучно створені антропогенні об’єкти й крім людей, можуть існувати лише окремі види організмів, що пристосувалися до цих специфічних умов (міста, промислові вузли, села (у межах забудови), кораблі);

ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬПрактична робота№1

Тема. Аналіз особливостей історичних етапів взаємодії суспільства і природи.Мета: провести аналіз особливостей історичних етапів взаємодії суспільства і природи.Обладнання та матеріали: презентація, підручник.Хід роботи. Користуючись текстом підручника, звести в таблицю основні особливості взаємодії суспільства і природи відповідно до виділених історичних періодів.

№ п/п Назва історичного етапу

Тривалість Масштаби та характер

впливу людини на природу

Зміни і перетворення компонентів

природи і природних процесів

ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ СУСПІЛЬСТВОМ І ПРИРОДОЮ

1.Мисливсько – збиральницька культура

Людство Природа

ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ СУСПІЛЬСТВОМ І ПРИРОДОЮ

2. Епоха аграрної культури

3. Етап індустріального

суспільства

4. Постіндустріальне суспільство

ВИСНОВКИ1. У далеку давнину, коли кількість людей на Землі була порівняно невеликою, а їхній інтелектуальний і технічний потенціал — дуже

слабким, природа практично не відчувала на собі тиску людини: вона легко самоочищувалася й самовідновлювалася.

2. З часом людська діяльність обернулася на могутню силу, здатну впливати на природу не лише в межах окремих районів і континентів, а

й на планеті в цілому. 3. Сотні тисяч років тому, для людської спільноти характерним було

пристосування до природи, люди збирали дари природи, виготовляли примітивні знаряддя праці, полювали, рибалили. Вплив людини на

довкілля був мінімальним і практично не позначався на функціонуванні екосистем суші.

4. Першого удару природі люди завдали, почавши інтенсивно розвивати землеробство, особливо коли для підготовки площ під сільськогосподарські

угіддя стали випалювати тисячі гектарів лісів (пізній неоліт). За допомогою вогню люди полювали на диких звірів, завдаючи відчутних збитків природі. А розвиток скотарства супроводжувався виїданням

худобою трав'янистих масивів на великих площах аж до їх повної деградації.

ВИСНОВКИ5. Та освоївши землеробство й приручивши тварин (розвиток скотарства), люди створили собі нову екологічну нішу. Це була неолітична революція свідомості й буття людства: населення земної кулі скоротилось у 8—10 разів, стали швидко

розвиватися сільське господарство, тваринництво, а потім — почались інтенсивне використання мінеральних та енергетичних ресурсів літосфери,

розвиток промисловості. Розвиток другої глобальної екологічної кризи.

6. Наступний етап збільшення тиску людини на природу пов'язаний із розвитком промисловості в XV—XVIII ст., коли кількість населення перевищила 500 млн.

чоловік і були досягнуті значні успіхи в будівництві, техніці, хімії, почалося вивчення й освоєння Світового океану.

7. Від кінця XVIII і до першої половини XX ст., в період бурхливого розвитку фізики, хімії, техніки, винайдення парового й електричного двигунів, освоєння атомної енергії, розвитку авіації, коли кількість населення перевищила 3,5 млрд. чоловік,

негативні екологічні процеси почали набувати глобального характеру, хоча ще не досягли масштабів кризи.

8. Для того щоб жити в нашому спільному домі, ми повинні виробити не лише деякі загальні правила поведінки — правила співжиття, а й стратегію свого

сталого розвитку.

ЕВОЛЮЦІЯ ТЕЖ ДОПУСКАЄ ПОМИЛКИ…