БажанМикола Платонович

Український письменник, філософ, громадський діяч, перекладач, поет. Академік АН УРСР, Заслужений діяч науки УРСР.

До 110-річчя від народження

1904 -1983

Бібліотека Дніпропетровського радіоприладобудівного коледжу2014

«Чим значніша людська особистість, а особливо в такий час, в який ми живемо, тим більше і більше вона має облич.

Хто такий був Микола Бажан?

Прекрасний поет, можливо, один із найбільших поетів 20 ст.

Літературний вельможа, обквітчаний званнями, преміями, орденами, як яблуняплодами.

Інтелектуал, енциклопедист, високий державний чиновник – це теж МиколаБажан.

Коли думаєш про той справді несамовитий час (а в кого з українських поетів –живих, розстріляних, замордованих він був інший?), то згадуєш слова ЮріяЛавріненка, який писав, що

комуністичний режим щедро вішав Бажанові ордени, звання, нагороди, алепри цьому тримав пістолет біля його скроні, для цього і потрібен був режимовітакий поет, щоб герб комуністичний прикрасити такими іменами».

М. Слабошпицький

Пильніше й глибше вдуматися в себе…Ти звівся й стверд у лютій боротьбі,З кісток і тріщин викладений склепе,Маленький космос скривши у собі.

Там в’ються смерчі крихітних галактик,Двигтять рої движких мікро-плеяд.Там кожен образ, світла й світу клаптик,Вкладається у нерозривний лад.

Чи на космічні сфери справді схожіПівкулі ці, вражаюче малі?Чи просто плазми згущення? Чи, може,Мініатюрна копія Землі,

Де все сплелось в доладнім переході:Ключі артерій, темні стоки вен,Грузька дрягва клітин, яка на сподіТаїть росток — свій незбагненний ген?...

1976

Безодня мозку — як світів безодня.Жахаючись, над глибом їх стаєш,Бо в них така природня й надприродня,Недосягненна таїна безмеж.

Тремка, драглиста, сіра мішанинаЗаліза, сірки, фосфору, води.Вона і є оте, що звем — людина,В ній всі людські пориви і труди,

Тріумфи, біди, перемоги, болі,Піднесення, тривоги, втрати всі,Любові ніжність, і суворість волі,І все життя у творчості й красі.

Хвилястий трепет корок і підкорок.Мигтливий код вмикань і вимикань.Ще глибше в себе, здивувавшись, глянь, —А потім що? А потім… Бідний Йорик!

Микола Бажан - БіографіяМикола Бажан - Нічні концертиМикола Бажан - Гофманова нічМикола Бажан - Майстер залізної трояндиМикола Бажан - Труна ТімураМикола Бажан - Зустріч на перехресній станціїМикола Бажан - Елегія атракціонівМикола Бажан - Нічний рейс«Сімнадцятий патруль»,Будівлі (1924)I. СоборII. БрамаIII. Будинок«Гетто в Умані» (1928),«Розмова сердець» (1930),«Дорога» (1930)«Сліпці» (поема)«Товариш стоїть в зореноснім Кремлі» (1932)«Безсмертя» (поема-трилогія, 1935—1937)«Клич вождя» (поема, 1939)«Клятва» (1941)«Данило Галицький» (поема, 1942)«Сталінградський зошит» (1943)

«Англійські враження» (1949)«Біля Спаської вежі» (1952)«Італійські зустрічі» (1961)«Чотири розповіді про надію» (1967)«Уманські спогади» (1972)«Політ крізь бурю» (поема, 1964)«Нічні роздуми старого майстра» (поема, 1976)«Дружба народів — дружба літератур» (критика, 1954)«Люди, книги, дати» (критика, 1962)“Пильніше й глибше вдуматися в себе…”“На луг лягло благословіння снігу…”ПапоротьЛюбисток

За ініціативою і під керівництвом М. П. Бажана видані Українська Радянська Енциклопедіяв 17-ти (1959—1965) і 12-ти (1977—1985) томах, «Історія українського мистецтва» (томи 1-6, 1966—1968),«Шевченківський словник»(1978). М.П.Бажан один з авторів гімну УРСР та перекладу на українську мову гімну СРСР.

9 вересня1904 року у мiстi Кам`янець-Подiльський, в родинi військового топографа народився МиколаПлатонович Бажан, вiдомий украiнський поет, державний дiяч, академiк Академii наук, ГеройСоцiалiстичноi працi. Микола Бажан і Кам'янець. /Олег Будзей. - "ПОДОЛЯНИН". - 2004. - 8 жовтня

Батько поета Платон Артемович Бажан походив з реєcтрових козакiв Полтавшини, хоча народився всiм`i коваля, «вибився в люди», ставши офiцером. Мати була доброю, iнiцiативною, прагнула знань,любила українську лiтературу.

Хлопчик рiс розумненький, вразливий i нервовий. Любив майструвати. Батько радiв, сподiваючись, щовиросте iнженер. Микола дуже любив слухати, коли йому читали, особливо украiнськi народнi казки.Йому не було й чотирьох рокiв, як вiн цiлком самостiйно навчився читати. Рано навчився писати

1910 роцi сiм`я Бажанiв оселилася в Уманi. Саме там пройшли найбiльш яскравi роки юнацтва Миколи.По закiнченi Уманьськоi гiмназii вiн працює в музеi полiтосвiти. У 1921 році, після закінчення Уманськогокооперативного технікуму, переїжджає до Києва.

З 1921 по 1923 року Микола Бажан – студент Киiвського

кооперативного iнституту, а потiм –iнституту зовнiшнiх вiдносин.

Перші його поезії датовані 1919, 1923—1924 роками й виразнопозначені поетикою «панфутуризму» («Рура-марш», «Імобе з Галаму», «Про жито й кров»).

Перша збiрка творiв Миколи Бажана пiд назвою «17-й патруль» видана в 1926 роцi.В наступнi роки опублiкованi книжки вiршiв та поем «Рiзьблена тiнь», « Будiвлi»,«Дорога», «Поезii», «П`ять поезiй», «Безсмертя», «Батьки й сини», «Ямби».

Микола Бажан став представником Першої хвилі —поетичногоісторичного авангардизму 1910—1930-х pp. Цей стиль був покликанийдо життя гострою необхідністю очистити українську поезію відзастарілих тенденцій — консервативності, хуторянства,народницьких ідей

Поступово Бажан формує свій власний експресіоністічно-бароково-романтичний стиль і охоплює широке коло тем української історії тасьогодення. Його твори «Будівлі» (1924), «Гетто в Умані» (1928),«Розмова сердець», «Дорога» (1930) стали сенсацією в українськійлітературі того часу.

Велика історична поема «Сліпці» вважається творчою вершиноюМиколи Бажана.

Талановитий поет привернув увагу радянської влади. Його творчістьпочинає засуджуватися в літературних журналах, періодичній пресі.Протистояння з владою поет не витримав.

У середині 1930-х років відбувається такий бажаний для більшовиківперелом у творчості М.П. Бажана. Спочатку він багато займаєтьсяперекладами, а трохи пізніше головною темою його творчості стаєпрославляння соціалістичного будівництва і боротьба з «буржуазнимнаціоналізмом».

Його твори 1930-х років повні лестощів і вихваляння радянському ладу і йоговождям («Товариш стоїть в зореноснім Кремлі» (1932), поема-трилогія проКірова «Безсмертя» (1935—1937), поема «Клич вождя» (1939)).

У 1940 році М. П. Бажан вступає у ВКП(б). Свою літературну діяльність докінця життя він буде поєднувати з активною державної та громадськоюроботою.

Микола Платонович розповідав: «Оскільки із зором вже були проблеми, в 37-му роціспав у штанях - не хотів, щоб, коли прийдуть заарештовувати, бачили мене втрусах.Раптом вночі, під ранок, дзвінок у двері. Руки тремтять, відкриваю, а там чоловік.

«Я з газети, - сказав, - вам дали орден Леніна». Зміркувавши, що це провокація, я втікі три дні спав у кущах на Трухановому острові. У піску випадково знайшов обривокгазети «Правда», де виявив указ про нагородження ...

Уже після війни мене запросив до себе Хрущов. Його дружина Ніна Петрівна подаваланам чай, і раптом Микита Сергійович зізнався: «А ви знаєте, ми ж хотіли васзаарештувати, але ... Йде якось Політбюро, і раптом Йосип Віссаріонович питає:«Це правда, що на Україні є такий Микола Бажан? ». Я у відповідь: «Так». - «Чув, що вінпрекрасно перевел« Витязя в тигровій шкурі ». По-моєму, треба його нагородитиорденом Леніна ». В результаті замість того, щоб бути арештованим, поетотримав орден.

Бажан показував його - ще на гвинті, на гайці (це потім їх стали робити наколодці), і профіль вождя з чистого золота. Взагалі-то, коли почалася війна, всіхзобов'язали нагороди здати - замість них видали копії, в яких золота не було. «А я отне здав, зберіг, - говорив Микола Платонович, - тому що цей орден мене спас».

У

М. Бажан редактор газети. 1942 р.

У Роки Великоi Вiтчизняноi вiйни Микола Бажан на фронтi редагує газету для партизанiв iнаселення тимчасово окупованих областей «За Радянську Украiну».

Найвизначнiшим твором поета перiоду вiйни є поема «Данило Галицький» (1942)

У 1943 роцi Микола Бажан брав участь у битвi за Волгу. У 1943 році публікує книгу «Сталінградський зошит» (Сталінська премія, 1946

У

М. І. Калінин вручає М. Бажану орден. 1943 р.

У 1943 роцi Микола Бажан брав участь у битвi за Волгу. У 1943 роціпублікує книгу «Сталінградський зошит» (Сталінська премія, 1946)

Свою літературну діяльність до кінця життя він буде поєднувати з активною державною та громадськоюроботою.

Ситуація кінця 40-х років 20 століття:

«Це був суворий, більше того, жорстокий час. Про нього не можна створити уявлення, виходячи з драматизму чи трагічності окремої долі, бо окрема доля,

яка б вона тяжка не була, не в силі передати жаху, що його переживали всі разом, криючись до того ж один від одного. Тим часом, якщо від кожної людини ми

вправі вимагати порядності, то не від кожної ми вправі вимагати героїзму. А час був такий, що навіть вияв звичайної по рядності вимагав героїзму – тобто був не

лише ризи кованим, а й по-справжньому небезпечним вчинком. »

С. Голованівський

Аналізуючи нині багатоаспектну діяльність М. Бажана, усвідомлюємокомпроміси, на які йому доводилося йти.

«Яку позицію займав тоді Бажан насправді, хоча б із послідовності його непослідовних виступів: спершу – спроба захистити невинного, а вже потім –

обвинувачення його. Але для тих, кому потрібне було тільки обвинувачення, не важлива його справжня позиція, їм треба було мати на своєму боці Бажана –

нехай лише на словах, нехай хоч формально. І я певен – той, хто ще тоді на світі не жив, не може уявити, на якому рівні і яким був тиск, що змусив Бажана

відректися від сказаного.Що міг відчувати тоді кришталево чесний і шляхетний Бажан, уявити неважко»

С. Голованівський

У 1943-1948 роки працював заступником Голови Ради Мiнiстрiв УРСР.

Д. Павличко згадує: «У розмові... ми торкалися важких часів, коли Бажанові, як, зрештою, багатьом найталановитішим представникам радянської творчої інтелігенції, довелося пройти через пекло цькувань, безглуздих

звинувачень і політичних інсинуацій...

Однак Миколі Платоновичу боліли не ті рани, які були йому завдані, а ті, які він, перебуваючи під пресом страху за своє життя, за життя своєї дружини, батько якої був репресований, та послуговуючись тими ж

таки несправедливими звинуваченнями в буржуазному націоналізмі, завдав іншим.

Найбільше катувала цілком чужа його розумінню історії нашого народу, цілком чужа етиці Бажана страхітлива стаття, надрукована в „Радянській Україні" (грудень, 1947 р.), де він змушений був облити

брудом велетенський материк української історії та культури від літопису С. Величка аж до М. Рильського та М. Хвильового.

Не маємо права забути: не лише замовником, а й редактором тієї нещасної статті був не хто інший, а сам Каганович, який, прочитавши її перший, лагідніший варіант, кричав на Бажана: „Усилить! Раздавить!

Выжечь каленым железом!«

Коли роздирали Довженка, - зізнався одного разу Бажан Віталію Коротичу, - я був одним з керівників Спiлки і не пискнув на його захист, хоча Сашко був моїм другом. Прийшов додому, а мама так докірливо

подивилася: «Ти Сашка зрадив», - і не дала мені їсти». Такою і повинна бути атмосфера в будинку, і Бажан не намагався виправдовуватися, бо мав критичне

саморозуміння.

1953-1959 рр.— голова правління Спілки письменників України.

Під час хрущовської відлиги 2 липня 1956 року саме Бажан порушив перед ЦК КПУ питання про реабілітацію репресованих письменників: В. Бобинського, Г. Епіка, І. Кириленка, О. Слісаренка,

Д. Гофштейна, І. Кулика, М. Куліша, О. Влизька, Д. Загула, С. Пилипенка, В. Чечвянського, Б. Антоненка-Давидовича.

Зліва направо: Андрій Малишко, Микола Бажан, Олександр Корнійчук, Павло Тичина, Максим Рильский. 1952 год

На Подiллi свято шанують пам`ть митця.

1958-1983 роки –25-річна самовіддана праця Головним редактором Української

Енциклопедії (тепер державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана).

Саме там Микола Платонович – людина невичерпної енергії, енциклопедичної освіченості, колосальної працездатності, згуртувавши довкола справи однодумців, в умовах жорсткої цензури 50-80-х років 20

століття, постійного прискіпливого контролю з боку влади зумів

- організувати плідну науково-видавничу діяльність потужного національного енциклопедичного осередку,

- залучити до створення українського змістом і духом універсального довідкового видання кращі вітчизняні інтелектуальні сили, що забезпечило

Україні входження до еліти енциклопедичних країн світу.

Завдяки самовідданій праці М. Бажана та очолюваного ним колективуГоловної редакції УРЕ

Україна вперше в своїй історії отримала фундаментальне виданнянаціональної універсальної енциклопедії та численні галузеві довідники, щовідповідали інформаційним запитам українських читачів.

У 1958 – 83 роках, коли М. Бажан був головним редактором УРЕ, побачилосвіт понад 130 томів енциклопедичних і науково-довідкових видань.

Це дає підстави дослідникам вважати, що «у когорті подвижниківєвропейської енциклопедичної традиції М. Бажан по праву стоїть поряд з Ф. Брокгаузом та П. Ларуссом».

Микола Бажан

дав путівку в життя і відстояв право бути виданими «формалістичним», «не безпечно новаторським» І. Драчу, Л. Костенко, М. Вінграновському, Б. Олійнику та ін.

збагатив українську культуру не лише майстерними перекладами Ш. Руставелі, Ц. Норвіда, Р. М. Рільке, Р. Тагора, а й досконалими виданнямитворів Н. Бараташвілі, А. Міцкевича, Б. Мікеланджело, доповнив їхґрунтовними науковими коментарями та оригінальними, глибокими змістомвступ ними статтями.

зумів видати Шевченківський словник тоді, коли в жодній республіці СРСР ще не було подібного за глибиною, аналітичністю та змістовністюенциклопедичного довідника, присвяченого класикові літератури.

Помер Микола Платонович 23 листопада 1983 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 2).

Автори надгробного пам'ятника - скульптор І. В. Макогон, архітектор О. К. Стукалов

Пам'ять

Ім'ям Миколи Бажана названо проспект у Києві, вулиці в багатьох містах України.

У будинку (вулиця Терещенківська, 5), де жив Микола Бажан відкрито літературно-меморіальний музей-квартира письменника; на фасаді будинку в 1984 році встановлена меморіальна дошка (бронза, барельєфний портрет; скульптор І. В. Макогон, архітектор О. К. Стукалов).

В Солом'янському районіКиєва ім'я Миколи Бажана носить бібліотека.

26 липня 2004 року монетний двір України випустив в обіг накладом 30 000 штук ювілейну монету номіналом 2 гривні із нейзильберу із зображенням М. П. Бажана (автори ескізів — Б. Груденко, Н. Кочубей, автори моделей — В. Атаманчук, Р. Чайковський)

Феномен М. Бажана за духом, змістом, обширом і результативністю

зробленого, передусім у національнійенциклопедичній справі,

є в українській культурі унікальним,

його досвід, спадщина неоціненні.