представлені на обласну

постійно діючу виставку

Особливості використання дидактичного матеріалу на уроках обслуговуючої праці та соціально-побутового орієнтування в школі для дітей зі зниженим зором.

Житомирська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей зі зниженим зором.

Вчитель обслуговуючої праці та соціально-побутового орієнтування Кошарська Людмила Леонідівна, спеціаліст 1 категорії.

розроблений автором дидактичний матеріал укладений з урахуванням вікових і психофізичних особливостей розвитку учнів, що сприяє формуванню необхідних навичок самообслуговування, орієнтування в навколишньому середовищі. Також ґрунтується на використанні елементів сучасних технологій та міжпредметних зв’язків при підготовці вчителем до уроків, доступності, системності та педагогічній доцільності використовуваних матеріалів, створенні позитивної, комунікативної атмосфери під час уроків в процесі роботи та спілкування з урахуванням вікових особливостей та урахуванням сприйняття та засвоєння навчального матеріалу дітьми. Розроблений автором дидактичний матеріал може використовуватись вчителями загальноосвітніх шкіл на уроках з галузі «Технологія».

Сучасна освіта ставить своєю метою створення оптимальних умов для підготовки школярів до самостійної активної участі у суспільній і трудовій діяльності.

Є діти з особливими потребами, зокрема діти з вадами зору, в яких виникають серйозні перешкоди для нормального протікання процесів пізнання і праці, що викликає необхідність особливої уваги до такої категорії дітей у навчальних закладах. Усунення цих труднощів можливо лише в результаті врахування загальних для осіб з патологією зору закономірностей психічної діяльності, а також виявлення особливостей сприйняття навчального матеріалу, характерних тільки для слабозорих.

Необхідність розвитку та удосконалення навичок з самообслуговування слабозорих учнів пояснюється величезним значенням , яке має праця у житті людини на усіх етапах її розвитку, бо вона є однією з найголовніших умов розвитку компетентної особистості адаптованої до повсякденного життя. Значне місце у вирішенні цього завдання на уроках праці та соціально-побутового орієнтування займає використання різних видів дидактичного матеріалу. Використання наочності та дидактичного матеріалу в індивідуальній, колективній та груповій роботі дає можливість учням легше засвоїти програмовий матеріал на уроках та позаурочній діяльності, сприяє формуванню та корекції індивідуальних рис характеру, підготовці й адаптації слабозорої дитини до повноцінного життя в суспільстві.

Запропонований автором дидактичний матеріал представлений у вигляді роздаткового матеріалу до уроків відповідно навчальних програм з трудового навчання та соціально-побутового орієнтування для учнів 5-6 класів школи для дітей із вадами зору. Також пропонуються розробки уроків та позакласних заходів з використанням дидактичного матеріалу.

роботи це висвітлення специфіки забезпечення уроків обслуговуючої праці та соціально-побутового орієнтування наочністю та дидактичним матеріалом різних видів в школі для дітей із вадами зору, який зорієнтований на доступність матеріалу для сприйняття учнями незалежно від їх інтелектуальних і фізичних можливостей. Підвищення ефективності уроків за допомогою дидактичного матеріалу; розвиток емоційної, сенсорної, пізнавальної, дослідницької та пошукової активності, а також розвиток комунікативних та життєвих компетентностей слабозорих учнів. Використання різноманітного дидактичного матеріалу на спеціальних корекційних заняттях з соціально-побутового орієнтування, який спрямований на практичну підготовку учнів до самостійного життя і праці, на формування у них знань і вмінь, сприяє соціальній адаптації слабозорих учнів. Корекційна робота в школі

для слабозорих будується не як просте тренування вмінь і навичок, не як окремі вправи з удосконалення психічної діяльності, а як цілісна свідома діяльність. Корекція має випереджаючий характер, не тільки вправляє та вдосконалює те, що досягнуто дитиною, а й активно формує те, що повинно розвинутись у найближчій перспективі.

Під час уроків обслуговуючої праці та соціально-побутового орієнтування з використанням різних видів дидактичного матеріалу, учні у систематизованому вигляді одержують правильні уявлення про предмети і явища, з якими доводиться зіштовхуватися слабозорим в самостійному житті; засвоюють навички правильної поведінки в різних соціальних ситуаціях і громадських місцях, отримують уявлення про способи спілкування з оточуючими людьми; вчаться аналізувати, систематизувати, узагальнювати програмовий матеріал. В процесі роботи учнів з дидактичним матеріалом відбувається стимуляція уважності, допитливості, самостійності, охайності, ініціативності, організованості, наполегливості тощо; активізуються рухова та психічна активність, комунікабельність, мотивація колективної діяльності; формуються санітарно-гігієнічні навички; виховується естетичний смак, повага до власних знань і знань своїх однокласників.

Навчальні програми для дітей зі зниженим зором поряд із загальноосвітніми вирішують і специфічні завдання, спрямовані на корекцію вторинних відхилень у розвитку дітей, обумовлених порушенням зору. У них повністю реалізується корекційно - розвивальна спрямованість спеціального навчання, конкретизовано шляхи і засоби корекції недоліків сенсорного, розумового, мовленнєвого і особистісного розвитку дітей з вадами зору.

Для активізації роботи слабозорих учнів на уроках праці та соціально-побутового орієнтування автор пропонує різні види дидактичних матеріалів, що забезпечують доступність використання вчителем наступних методів навчання, а саме: 1) інформаційні методи навчання: бесіда, розповідь, демонстрація, доповідь, огляд, пояснення, розмова, ілюстрація, повідомлення, кінопоказ, інструктаж, аналіз різних носіїв інформації, екскурсії; 2) операційні методи: робота з підручниками, опорними схемами, орієнтовними картками, практичні вправи, лабораторні роботи, «роби так, як я», самостійна робота; 3) творчі методи навчання: аналіз конкретних ситуацій, ділова гра, обговорення напівголосно, «думай і слухай», «мозкова атака», метод контрольних запитань, метод проб і помилок, творчий діалог, проблематизація, імітаційна гра, проектування тощо; 4) методи контролю та зворотного зв'язку: залік, реферат, анкетування, конкурс, вікторина.

Головним засобом корекційно-розвивального впливу є організація активної діяльності дитини у співробітництві з дорослим. Для цього автор використовує такі прийоми:

- актуалізація досвіду та уявлень самої дитини щодо теми, яка вивчається;

- пріоритетність проблемних ситуацій на уроці, коли діти не одержують готових знань, які залишається лише запам’ятати, а здійснюють під керівництвом педагога активний пошук, коли вчитель, вдаючись до різних форм допомоги, поступово наближає учнів до правильної відповіді;

- стимуляція учнів до подолання перешкод.

Під час використання запропонованого матеріалу звертається увага на ефективне використання збережених функцій і аналізаторних систем, здатних взяти на себе корекційно-компенсаторне навантаження та забезпечити цілеспрямований розвиток психічних процесів учнів з вадами зору.

Працюючи над проблемою використання дидактичного матеріалу на уроках обслуговуючої праці та соціально-побутового орієнтування в 5-6 класах школи для дітей зі зниженим зором з використанням елементів сучасних технологій, вчитель створює оптимальні умови для виховання в учнів працьовитості, наполегливості, комунікативних якостей з урахуванням вікових та психофізичних особливостей дітей із вадами зору. Запропоновані автором матеріали досвіду є додатковим інструментом у взаємодії систем «вчитель – учень» та є доцільним при навчанні узагальнювати та систематизувати програмовий матеріал, сприяють розвитку пам'яті, уваги, полісенсорного цілеспрямованого сприймання почутого (прочитаного, побаченого) на основі використання органів чуття і форм вищої психічної діяльності, виробленню навичок спілкування з людьми, формуванню санітарно-гігієнічних навичок, вихованні естетичного смаку тощо. Запропоновані дидактичні матеріали також сприяють розвитку у слабозорих дітей комунікативних вмінь та навичок. В свою чергу це позитивно впливає на розкриття їхнього потенціалу, сприйняття та засвоєння програмового матеріалу для практичного застосування набутих знань і навичок в різних життєвих ситуаціях.

Навчальні програми для дітей зі зниженим зором вирішуючи специфічні завдання спрямовані на корекцію вторинних відхилень у розвитку дітей, обумовлених порушенням зору. Також розроблений дидактичний матеріал має корекційно –розвивальну мету спеціального навчання, конкретизує шляхи і засоби корекції недоліків сенсорного, розумового, мовленнєвого і особистісного розвитку слабозорих дітей.

Систематичне використання дидактичного матеріалу на уроках сприяє формуванню гармонійно розвинутої особистості, а це означає, що учні мають добре володіти певними знаннями, бути комунікабельними особистостями, налаштованими жити у сучасному суспільстві. Провідним принципом у роботі вчителя з слабозорими дітьми є диференційований підхід, дозування навантажень з урахуванням індивідуальних особливостей учнів.

Відомості про вчителя

Кошарська Людмила Леонідівна

1971 р.

вища, в 1996 р. закінчила Житомирський педагогічний інститут ім. І.Я.Франка; з 14 по 16

жовтня 2003р. навчалася на обласному семінарі-тренінгу з підготовки педагогів-тренерів за Програмою МОН України / ПРООН / ЮНЕЙДС «Сприяння просвітницькій роботі «рівний – рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя» та отримала посвідчення; в 2005 р. пройшла навчання за програмою «Intel® Навчання для майбутнього» з ефективного використання інформаційно-комунікаційних технологій при викладанні навчальних предметів згідно з Державними стандартами освіти України при Житомирському ОІППО та отримала сертифікат; брала участь у міжнародному Форумі 17.04.2008 «Нові горизонти ІКТ в освіті», м.Київ.

19 років, нагороджена грамотою від управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації.

Житомирська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей із вадами зору

вчитель обслуговуючої праці та соціально- побутового орієнтування

І горіти, і мріяти варто, І не спати в тривозі ночей,

Поки сяють для тебе з-за парти

Теплі проліски юних очей.

Тема досвіду:

О с о б л и в ос т і в ик о р и с т а н н я д и д а к т и ч н ог о м а т е р і а л у н а у р ок а х о б с л уг о в у юч о ї п р а ц і

і с о ці а л ь н о - п о б у т о в ог о о рі є н т у в а н н я в ш к о лі дл я

д і т е й і з в а д а м и з о р у .

Автор: Кошарська Л.Л.

Луначарський А. В.

«Сліпа людина, при правильній допомозі їй, може і повинна стати розкішним співробітником нашого оновленого життя»

Житомир - 2010

Зміст

Вступ …………………………………………………………………ст. 1

1. Використання дидактичного матеріалу на уроках обслуговуючої праці та соціально-побутового орієнтування в школі для дітей

із вадами зору ………………………………………………………ст. 4

2. Види та специфіка наочності в школі для дітей із вадами зору………………………………………………………………………ст. 6

2.1.Вимоги до наочності у школі для дітей із вадами зо ру…………………………………………………………………….ст. 11 2.2. Специфіка уроку:…………………………………………….ст. 13 а) організація уроку; б) гігієна уроку; в) методика роботи з наочністью.

3. Значення міжпредметних зв’язків на уроках обслуговуючої праці у школі для дітей із вадами зору. ……………………ст. 16

4. Використання усної народної творчості на уроках, як одного з видів дидактичного

матеріалу. ………………………………ст. 18

5. Розвиток творчих здібностей учнів за допомогою роздаткового матеріалу. ………………………………………………………..ст. 20

Висновки. ..………………………………………………………ст. 22 Додатки.

Використана література.

Вступ

Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» та Концепції загальноосвітньої галузі “Основи виробництва” ( “Технології”) трудове навчання відіграє важливу роль у здійсненні завдань загальноосвітньої школи з опорою на культурно-історичний досвід людства.

Головною метою загальноосвітньої галузі «Технологія» є формування нової особистості учня, розвитку його здібностей, обдарувань, наукового світогляду, життєвої компетентності,уміння користуватися новітніми технологіями. Залучення учнів до активної участі у різноманітних видах конструкторсько – технічної діяльності є ефективним засобом розумового розвитку зростаючого покоління.

Трудове навчання за змістом є багатоваріантним тому, що крім загальнопринятих вимог до навчального предмета, доводиться враховувати стать учнів та виробниче оточення школи, а в школі для слабозорих ще й психофізичні особливості розвитку учнів.Розв’язання завдань предмета пов’язане з формуванням знань, умінь та навичок в учнів ( правила поведінки,навички приготування тих чи інших страв, сервірування стола, прибирання приміщення тощо).

Трудове навчання – це дисципліна, яка впливає на формування світогляду дитини, гармонійного розвитку особистості та формування її життєвих компетентностей, тобто розвиток умінь приймати нестандартні рішеня в різних життєвих ситуаціях.

Доведено, що 95% інформації про оточуючий світ мозок людини отримує через зір. Зір є визначним у формуванні уявлень дитини про предмети та явища, їх ознаки, просторове взаємовідношення. Отже, роль зору у психічному розвитку дитини неможливо перебільшити.

Головним засобом корекційно-розвивального впливу є організація активної діяльності дитини у співробітництві з дорослим. Для цього використовуємо такі прийоми:

- актуалізація досвіду та уявлень самої дитини щодо теми, яка вивчається;- пріоритетність проблемних ситуацій на уроці, коли діти не одержують готових знань,

які залишається лише запам’ятати, а здійснюють під керівництвом педагога активний пошук, коли вчитель, вдаючись до різних форм допомоги, поступово наближає учнів до правильної відповіді;

- стимуляція учнів до подолання перешкод.

Порушення у діяльності зорового аналізатора викликають у дитини труднощі у пізнавальній діяльності, обмежують її можливості. Таким чином, дитина отримує менше інформації про довкілля (як в кількісному, так і в якісному відношенні), ніж діти з нормальним зором. Навчання та виховання дітей з порушеннями зору у спеціальних загальноосвітніх закладах здійснюється на основі загальних принципів навчання та виховання. Та, поряд з тим, їх навчання має свої особливі задачі та принципи, спрямовані на відновлення, корекцію і компенсацію порушених й недорозвинених функцій, організацію диференційованого навчання, підготовку до життя в сучасному суспільстві. Слід відзначити, що специфіка навчання таких дітей проявляється в урахуванні загальних закономірностей й специфічних

особливостей розвитку дітей, опорі на здорові сили і їх збереженні, можливості у використанні спеціальних форм і методів у роботі, перерозподілі навчального матеріалу й заміні темпу його проходження, використанні спеціальних посібників, приладів. Особлива увага звертається на створення санітарно-гігієнічних умов, поєднання корекційно-виховної роботи з лікувально-відновлювальною.

Слід зазначити, що навчання в школі для слабозорих має специфічні особливості. У зв’язку з порушенням зору процес засвоєння навчального матеріалу викликає деякі труднощі, тому виникає потреба постійного поєднання словесного пояснення вчителя з індивідуальним практичним показом прийомів виконання тієї чи іншої трудової операції. Знижені зорові можливості дітей обумовлюють більшу витрату часу на виконання технологічних операцій. Це потребує зміни змісту методів та організації трудового навчання. Тому перед вчителем праці та соціально-побутового орієнтування школи для слабозорих дітей стоять такі завдання:

підбір найкращих видів наочних посібників;

використання спеціальної методики роботи з наочними посібни ками з урахуванням індивідуальних особливостей з різними очними захворюваннями;

використання наочності з метою реабілітації.

Спеціальні корекційні заняття з соціально-побутового орієнтування також спрямовані на практичну підготовку учнів до самостійного життя і праці, на формування у них знань і вмінь, що сприяють соціальній адаптації, на підвищення рівня загального розвитку учнів.

Запропонований матеріал містить в собі різні види дидактичного матеріалу, за допомогою якого учні у систематизованому вигляді одержують правильні уявлення про предмети і явища з якими доводиться зіштовхуватися слабозорим в самостійному житті; засвоюють навички правильної поведінки в різних соціальних ситуаціях і громадських місцях, отримують уявлення про способи спілкування з оточуючими людьми; вчаться аналізувати, систематизувати, узагальнювати програмовий матеріал.

Зміст даної роботи містить обґрунтування теоретичних аспектів використання дидактичного матеріалу в школі для дітей із вадами зору, вимоги до наочності, організації уроку та практичні матеріали: розробки уроків, позакласних заходів, роздатковий матеріал.

1. Використання дидактичного матеріалу на уроках обслуговуючої праці та соціально-побутового орієнтування в школі для дітей із вадами зору .

Зовні фізично здорова дитина зі значною вадою зору не може стати повноцінним, повноправним членом суспільства, якщо не забезпечити їй спеціальну технічну, фізичну, загальноосвітню та соціальну реабілітацію. Зорові порушення не ведуть до зниження інтелекту, але розкрити всі його можливості і задіяти їх можна лише при забезпеченні для таких дітей відповідних, особливих умов розвитку ( життя , побуту,навчання, виховання).Це можна зробити як в умовах сімЇ , так і в умовах загальноосвітніх шкіл. Тифлопедагогіка виробила специфічні підходи до використання принципів та методів навчання дітей з порушенням зору. Це пов’язано з тим , що у дитини в наслідок первинного дефекту (слабозорості) виникають вторинні відхилення у розвитку - зміни процесів сприймання, своєрідність запам'ятовування, порушення особистісного розвитку (волі, впевненості, самооцінки, самостійності тощо). Крім того спостерігається недостатність орієнтування в просторі, обмеженість та порушення адекватності предметних уявлень про оточуючий світ, своєрідність ходи, міміки обличчя, деякі особливості характеру.

Якщо зниження зору незначне, то таким дітям легко інтегруватися у суспільство - вони можуть відвідувати масові школи, набувати вищу освіту, професію, користуватися простими засобами корекції - окулярами, або відновлюючи зір через хірургічне втручання. Однак, з того рівня, коли зниження зору, здатність розрізняти деталі предметів, форму, колір не може забезпечити розвиток соціальних навичок, мовлення, повноцінного спілкування з оточуючим світом, починається відставання дитини у мовному, інтелектуальному та соціальному розвитку.

Пристосування дитини з зоровою недостатністю проходить за рахунок спирання на більш збереженні функції. Інтенсивно включаються у процес пізнання, встановлення зв'язків з оточуючим світом, збереженні аналізатори: слухові, дотикові, нюхові, смакові. За допомогою цих відчуттів дитина отримує різну інформацію, орієнтується у просторі. Тому необхідно створювати спеціальні умови для найбільш сприятливого використання збережених аналізаторів, зокрема використання різного виду дидактичного матеріалу.

Своєрідність розвитку слабозорих дітей визначається у двох напрямках: з одного боку спостерігаються негативні наслідки порушеного психічного розвитку; з іншого - виникають риси позитивної спрямованості, які в ході навчання і виховання викликають компенсаторні пристосування. Компенсація - складний і багатогранний процес перебудови функцій організму. Для цього необхідно застосування різних засобів. Одним із таких засобів є дидактичний матеріал. В залежності від виду він може сприйматися слабозорою дитиною різними аналізаторами: на слух, на дотик, на нюх, на смак.

Засвоєння предмету під час уроку полегшується, якщо учень не тільки сприймає пояснення матеріалу на слух, але ще розглядає наочні посібники. Для слабозорих школярів наочність у навчанні має особливе значення. Підвищенню ефективності навчальних занять багато в чому сприяє використання різних дидактичних матеріалів та раціональне вживання технічних засобів навчання (збільшувальні прилади, кінопроекційні апарати тощо.)

2. Види та специфіка наочності в школі для дітей із вадами зору.

Знання видів наочних посібників дає змогу учителеві правильно їх добирати і ефективно використовувати під час навчання, а також виготовляти самостійно або разом з дітьми потрібні наочні посібники. Проте потрібно пам’ятати, що наочність не самоціль, а допоміжний засіб навчання. Тому не слід зловживати застосуванням наочності, бо це гальмує активність учнів і затримує розвиток їх логічного мислення. Отже, треба уникати

двох крайностей: ігнорування наочності і надмірного її застосування.

Дидактичні засоби навчання.

№п/п Засоби навчання Основні дидактичні функції

1.Натуральні наочні

посібники

1) дозволяють отримати точну уяву про зовнішній вигляд, будову, взаємодію частин, властивості, вимоги до якості;2) дозволяють вивчити способи застосування, регулювання об’єктів, що вивчаються.

2.Зображувальні наочні

посібники

плакати,таблиці,схеми,фотографії тощо : 1) передають інформацію про процеси та об’єкти в різних формах:

- образній; - графічній; - схематичній; - цифровій;2) дозволяють показати: - зовнішній вигляд; - внутрішню будову; - принцип роботи; - якісні та кількісні показники об’єктів, процесів, явищ.

3.

Об’ємні засоби навчання: -моделі; -макети; -муляжі;

1) дозволяють вивчати принципи дії, взаємодії частин, кінематику механізмів у дії;2) дозволяють отримати чітку уяву про зовнішній вигляд, будову, форму, розміри.

4.

Екранні засоби навчання: екранне

кіно , DVD

Засоби наочності, які виступають у ролі самостійного джерела інформації:1) розкривають процеси та явища в динаміці їхнього розвитку;2) дозволяють вивчати нові види техніки та технології

5.

Дидактичні матеріали для роботи учнів: картки завдання; узагальнюючі

таблиці та інші матеріали на друкованій

основі

1) Дозволяють швидко запропонувати учням різноманітні навчальні завдання, форми для заповнення при самостійному вивченні, закріплені та використанні навчального матеріалу;2) дозволяють індивідуалізувати навчальний процес.

6. Звукозапис

Дозволяють відтворювати через магнітофонні пристрої різноманітні звукові характеристики працюючих машин, механізмів, апаратів.

7. Інструктивні карти

Включають інструктивні вказівки та пояснення з правил, послідовності та технічних вимог щодо виконання трудових прийомів та видів робіт

8.Технологічні

(інструкційно-технологічні) карти

1) Розкривають технологічну послідовність виконання, зміст інструктивних вказівок і технічних вимог;2) Відображають технічні засоби та режими виконання робіт комплексного характеру.

9.

Завдання для виконання

лабораторно-практичних робіт

Розкривають загальні теоретичні відомості про сутність явищ чи процесів, які досліджують чи перевіряють засобами та послідовність виконання лабораторно-практичної роботи, способи фіксування результатів і висновків, характер звітності про проведення роботи.

10.Навчальні програми для

ЕОМ

1) дозволяють індивідуалізувати процес навчання;2) самостійне джерело інформації.

Також слід враховувати специфіку організації робочих місць для слабозорих учнів.

Крім природного освітлення робочих місць, необхідно використовувати також штучне освітлення:

• для приміщень — люмінесцентні лампи типу “біле” світло (ЛБ), або лампи

“денного“ світла (ЛЕ) — не менше 500 люкс.

• для дошки (фланелеграфа) — додаткове освітлення зверху лампою ЛЕ у

вертикальній площині 500 люкс. Спеціальний козирок повинен спрямовувати світло вниз, на поверхню дошки (фланелеграфу).

На кожному робочому місці дитини повинен бути індивідуальний фланелеграф з контрастним фоном (темний фон рекомендується дітям з міопією, особливо високого ступеню; світлий фон рекомендується дітям з атрофією зорового нерва), розміром 20 х 30 см.

Для демонстраційної роботи використовують великий (70 ч 100 см) фланелеграф з контрастними фонами, що встановлюється на рівні очей дітей.

При розміщенні дітей за столами необхідно звертати увагу на діагноз і гостроту зору.

Для відновлення гостроти зору і розвитку зорових функцій вчителем використовуються спеціальні дидактичні вправи і завдання, які повинні тренувати зір, формувати у дітей певні уявлення про предмети і явища, розвивати зорову увагу, пам’ять.

Першим науковцем, який підвів наукову базу під застосування наочності в навчальному процесі, був Я.Коменський. Він висунув дидактичні принципи наочності, дав нове і глибоке теоретичне та практичне обгрунтування системного підходу до залучення різних органів людини під час прийняття тієї чи іншої інформації. “Усе можна представити органам чуття, а саме: що бачимо – зору, що чуємо – слуху, що можна їсти – смаку, а те що можна сприймати одночасно кількома органами чуття, то необхідно й представити декільком органам чуття”.

Ж - Ж Руссо звертав увагу на те, що з використанням наочності в навчальному процесі у дитини швидше і ефективніше розвиваються такі психологічні процеси, як відчуття, сприйняття, уява, мислення. Це має особливе значення для дітей із вадами зору.

Особливістю мислення слабозорих учнів є:

• знижені темпи формування пізнавальних процесів (узагальнення, систематизація,

класифікація тощо);

• виникають утруднення в оцінці просторових часових зв'язків.

Тому в тифлопедагогіці наочність розглядається:

• як засіб формування предметних уявлень та адекватних уявлень про оточуючий світ;

• як засіб компенсації та корекції, тобто реабілітаці недоліків зору;

• для подолання прогалин у знаннях та подальшого закріплення знань;

• як засіб активізації розвитку логічного мислення;

• як засіб для подальшого розвитку різних способів сприймання та пізнавальних

процесів;

• як джерело інформації;

• як засіб ілюстрації понять;

• як засіб доведення певних положень тощо.

Перед вчителями шкіл слабозорих дітей стоять завдання:

підбір найкращих видів наочних посібників;

використання спеціальної методики роботи з наочними посібник

ками з урахуванням індивідуальних особливостей з різними

очними захворюваннями;

використання наочності з метою реабілітації.

Методика роботи з наочністю.

При використанні наочності необхідно враховувати 2 загальних моменти:1) яку конкретну роль наочний матеріал виконує в засвоєнні та 2) в якому співвідношенні знаходиться предметна змістовність та засіб того наочного виразу стосовно до об'єкту вивчення .Прийнято вважати що наочність виконує ілюстративну функцію, та ця функція далеко не

поодинока. Наочний матеріал може виконувати функцію пояснювальну, операторну, тобто не тільки ілюструвати, показувати спосіб дії з матеріалами. Наочність є засіб матеріальної функції різного змісту засвоєння знань.

Плануючи урок з використанням дидактичного матеріалу , вчитель перш за все визначає дидактичну функцію наочності на уроці: «Для чого я її використовую, що вона дає дітям у розумінні матеріалу, поглибленні знань? Чому навчить?»

Використовуючи в якості учбового матеріалу малюнки, схеми учитель повинен старанно їх відбирати у відповідності з конкретними цілями засвоєння програмового

матеріалу.

Для ефектного використання наочності в процесі засвоєння знань велику роль має не тільки старанний відбір наочних засобів у відповідності до отримання знань, а й організація їх сприйняття. Важливе значення має у зв'язку з цим постановка перед учнями сенсорних задач у момент пред'явлення наочного матеріалу. Припустимо, що учень аналізує креслення для того, щоб виготовити по ньому цікавлячу його модель. Для цього йому важливо звернути увагу на всі подробиці і особливості форми, розмірів, характер умовних позначень и т. п.

Отже, робота на уроках праці та соціально-побутового орієнтування з наочними посібниками дуже велика і обширна. Використання дидактичних матеріалів різних видів викликає значне зацікавлення в учнів під час відтворення знань, активує їх пізнавальну діяльність, сприяє повноцінному формуванню передбачених програмою умінь. Реалізуючи навчальний процес в різноманітній формі й різноманітними засобами, учитель підтримує інтерес до учіння протягом усього уроку, запобігає перевтомі дітей і водночас розвиває такі важливі якості як швидка реакція, кмітливість, логічне мислення, увага.

2.1. Вимоги до наочності у школі для дітей із вадами зору

Основні вимоги до спеціальних наочних посібників.

Посібники, що їх використовує вчитель в школі для дітей із вадами зору, мають відповідати педагогічним, лікувально-корекційним та гігієнічним вимогам.

Ілюстраційний матеріал повинен бути максимально наближеним до реальності. Неприпустимо використовувати стилізовані зображення.

Посібники повинні мати чіткі форми, контур, достатню насиченість кольорів та правильне їх поєднання:

а) бажано уникати поєднання червоного і зеленого; синього та зеленого. В окремих випадках, коли цього уникнути неможливо (квіти: пролісок, тюльпан), необхідно використати контрастні відтінки ( темний – світлий), та чіткий контур, що буде відділяти ці кольори.

б) оптимальне поєднання кольорів при амбліопії: червоний – жовтий; при міопії: синій – білий, жовтий – чорний, зелений – білий.

Демонстраційні посібники повинні мати оптимальний для сприйняття розмір — 8 х 12 см.

Розмір індивідуальних посібників залежить від гостроти зору дитини та діагнозу захворювання.

Загальні дидактичні вимоги до наочності

1. Наочність повинна спрямовувати думку учня від конкретного до загального, від явища до його сутності.

2. У наочності повинні чітко виділятися головні ознаки предметів і явищ, над якими вчитель працює на даному уроці.

3. Наочність не повинна загромаджуватись зайвими деталями та лініями.

4. Необхідно обвести контури предметів і підсилити демонстрацію контрастним фоном.

5. При виготовленні наочності необхідно дотримуватись кольорової гами, яка полегшує сприймання,використовуючи зелені, жовті, коричневі, оранжеві тони і відтінки.

6. При використанні наочності потрібно використовувати дані офтальмолога про діагноз і особливості зорового сприймання.

7. Картка для індивідуальної наочності повинна бути оптимальних розмірів: 10x10, формат А4.

8. Наочність повинна відповідати сучасним нормам естетики.

У школі для дітей із вадами зору, де навчаються і виховуються хворі діти, урок несе не тільки навчально-пізнавальне навантаження, а й є однією з складових частин лікувально-реабілітаційної роботи. Головне - це необхідність індивідуального підходу до кожного учня на кожному уроці. Слабозорі діти часто мають травмовану психіку, розлади нервової системи, різноманітні порушення емоційної сфери тощо. Виходячи з цього, необхідно, щоб учні відчували постійну увагу до себе з боку вчителя.

Як свідчать результати спостережень за навчальним процесом, нові знання, вміння й навички найкраще формуються і засвоюються тоді, коли учні здобувають і набувають їх у процесі самостійного пошуку. Тому на етапі вивчення нового матеріалу

необхідно створювати якомога більше проблемних ситуацій, застосовувати пошукові методи навчання, таким чином спонукаючи учнів до самостійного пошуку знань, навчаючи школярів учитись.

2.2 Специфіка уроку.

Організація уроку

З метою збереження працездатності школярів під час уроку необхідна його правильна організація.

При плануванні уроку слід враховувати:- відбір невеликої за обсягом кількості навчального матеріалу;- максимальну розгорнутість та поділ складних понять і дій;- опору на чуттєвий досвід учнів;- керівництво діями учнів;- побудову уроку з урахуванням вікових і психологічних особливостей учнів;

- підбір посильної для них роботи.

Під час проведення уроків слід частіше переключати учнів з одного виду діяльності на іншій. Наприклад, після роботи, пов'язаної з інтенсивною діяльністю зорового аналізатора, потрібно взятися до роботи, під час якої основне навантаження падає на слуховий аналізатор. Зміна видів діяльності сприяє підвищенню працездатності. Це пояснюється тим, що зі зміною характеру подразників до роботи залучаються "нестомлені" ділянки кори головного мозку, тому читання, письмо, малювання тощо доцільно чергувати з опитуванням, поясненням.

Необхідно також знати, як змінюється працездатність учнів під час уроку. В перші 8-10 хв низька працездатність. Це пов'язано з трудністю включення в роботу. Потім працездатність підвищується. Найбільша працездатність спостерігається в проміжку між десятою і двадцять п'ятою хвилинами уроку.В останні десять хвилин працездатність знижується.

Виходячи з цього цього, найважчий для засвоєння матеріал потрібно пропонувати учням в ці моменти. Під час проведення уроку педагоги повинні враховувати допустиму тривалість безперервного зорового навантаження для слабозорих школярів і тривалість активної уваги різних вікових груп учнів. Для середніх і старших класів - 15 хв. Проте для деяких слабозорих, наприклад з атрофією зорових нервів, центральною дистрофією сітківки, що супроводжуються глибокими змінами основних зорових функцій, може бути утомливим і таке навантаження. Тому до дозування зорової роботи варто підходити індивідуально, неухильно слідуючи рекомендаціям лікаря-офтальмолога.

Правильна організація уроку вимагає обліку тривалості активної уваги, тобто часу, під час якого можна безперервно виконувати яку-небудь одну роботу (слухати пояснення вчителя, читати, писати, в'язати тощо). Вона залежить від віку дитини і його індивідуальних особ-ливостей. Позитивний вплив на підтримку працездатності учнів на уроці і підвищення ефективності проведення навчаль них занять надають фізкультурні паузи. Їх потрібно проводити в середині уроку. (див. додаток)

Під час фізкультурної паузи виконують дихальні, хапальні, згинальні і розгинальні вправи для кистів рук, вправи на зняття зорової втоми. Слабозорі не повинні виконувати вправи,

пов'язані з нахилом голови вниз і з різкими рухами тіла. Серед них звичайно зустрічаються такі, яким по характеру захворювань очей ці вправи протипоказані. Здійснити ж диференційований підхід до дітей під час трихвилинних вправ майже неможливо.

У школах для слабозорих дітей застосовують спеціальну телевізійну збільшувальну систему. З її допомогою, при необхідності, вчитель демонструє схеми, креслення, досліди тощо. Необхідну яскравість і контрастність телевізійного зображення встановлюють залежно від стану зору учнів Тривалість телепередач на уроці не повинна перевищувати 15 хв. Перегляд телепередач під час уроку слід проводити не в повній темноті, а при природному або штучному освітленні. В сонячні дні вікна слід закривати шторами.

Виключно велике значення для збереження працездатності і кращого засвоєння навчального матеріалу мають форма і методи проведення уроку. Краще і легше засвоюється і закріплюється той матеріал, який викладається жваво, цікаво і емоційно. І особливо добре, якщо в його сприйнятті беруть участь декілька аналізаторів. "Педагог, який хоче що-небудь міцно відобразити в дитячій памяті повинен піклуватися про те, щоб якомога більше органів чуття - око, вухо, голос, відчуття мускульних рухів і навіть., якщо можливо, нюх і смак - взяли участь в акті запам'ятовування" (К. Д. Ушинський).

Засвоєння предмету під час уроку полегшується, якщо учень , не тільки сприймає пояснення матеріалу на слух, але ще розглядає наочні посібники. Для слабозорих школярів наочність у навчанні має особливе значення. Підвищенню ефективності навчальних занять багато в чому сприяє використання різних видів дидактичного матеріалу та раціональне вживання технічних засобів навчання (збільшувальні прилади, кінопроекційні апарати тощо.)

Під час демонстрації навчальних кінофільмів або слайдів слабозорим учням дозволяється підходити до екрану на зручну для них відстань. Тривалість показу не повинна перевищувати 15 хв. При роботі на комп’ютері слід також дотримуватись певних правил та вимог.

Гігієна уроку

Освітленість на парті = 500 люкс.

Використання індивідуальних світильників.

Підсвітка класної дошки.

Свіжість повітря і температурний режим (<= 0,07x21°).

Спеціальні парти.

Наявність підставок для книг.

Матова класна дошка темно-зеленого кольору.

Якісна крейда, темна паста, м'який олівець.

Чітке охайне письмо, крупні літери.

Індивідуальна наочність, яскрава, контрастна, з використанням об

водки.

Вимірювальні прилади з чіткими шкалами.

Наочність на рівні очей.

Наявність засобів корекції.

Здійснювати режим зорового навантаження.

Чергувати усну і письмову роботу.

Фізкультпаузи.

Гігієнічне навчання.

Корекція

1. Психічний розвиток.

2. Фізичний розвиток.

3. Функції зору.

4. Компенсаторна спрямованість:

виправлення уявлень, збагачення життєвого досвіду;

ефективне використання "слова" і "наочності" у практичній діяльності;

вплив мислення на розвиток.

3. Значення міжпредметних зв’язків на уроках обслуговуючої праці у школі для дітей із вадами зору.

Міжпредметні зв’язки в сучасній дидактиці й методиці навчання розглядаються як одна з найважливіших дидактичних умов будь – якого навчального предмета та підвищення ефективності всього процесу навчання.

Реалізації міжпредметних зв’язків у навчанні сприяє наступність в формуванні понять на уроках різних дисциплін.

Запровадження ефективних міжпредметних зв’язків сприяє розвитку світогляду учнів, їх мислення, пам’яті, уяви, здібностей. За цих умов ефективніше здійснюються загальнодидактичні принципи – свідомості, систематичності, послідовності, доступності – в оволодінні учнями необхідними знаннями, уміннями, навичками, досвідом творчої діяльності.

Трудове навчання органічно пов’язане з вивченням фізики, математики, хімії та іншими навчальними предметами, що дає можливість знайомити учнів з основами наук під час вивчення техніки і технології виготовлення виробів.

Взаємозв’язок трудового навчання та фізики здійснюється у таких формах: 1. Використання на уроках трудового навчання знань, умінь, навичок, набутих учнями на

уроках фізики. 2. Використання наочності, інструменту та обладнання кабінетів фізики на уроках

трудового навчання. 3. Проведення деяких занять з трудового навчання у фізичному кабінеті. 4. Організація і проведення комплексних екскурсій. У процесі здійснення міжпредметних зв’язків учні використовують та вдосконалюють

певні узагальнені вміння і навички: вміння застосовувати знання, вміння і навички в умовах, відмінних від тих, в яких їх набували; вміння застосовувати загальні методи дослідження ; вміння помічати природні явища, процеси, закономірності й застосовувати чи враховувати їх у практичній діяльності; навички користуватися довідковою літературою; вміння організовувати

своє робоче місце; графічні вміння і навички; навички використання безпечної праці; навички самостійної раціональної праці та самообслуговування тощо.

Здійснення міжпредметних зв’язків у спеціальній загальноосвітній школі для дітей із вадами зору свідчить, що це дає педагогічний ефект. Знання та вміння учнів стають усвідомленими; вони використовують їх на уроках суміжних дисциплін, що допомагає поліпшити якість навчання.

При формуванні практичних умінь і навичок у слабозорих учнів на уроках праці та соціально-побутового орієнтування широко використовуються не тільки технічні знання учнів, а і знання загальноосвітніх предметів. На цих уроках учень отримує відомості із різних областей знань, використовує ці знання, повторює і поглиблює їх, набуває нових знань та умінь, закріплює ті, що отримав раніше.

Широкі зв’язки трудового навчання з математикою проявляються у виконанні учнями на заняттях та в процесі виробничої праці різних розрахунків – кінематичних, економічних, графічних, технологічних і т.д.

Такими р озрахунками є: 1. Визначення припуску на обробку тканини;2. Підбір за таблицями або аналогічні розрахунки;3. Побудова креслення виробу. Співпраця вчителів праці з вчителями інших предметів сприяє як поглибленню

теоретичних та практичних знань усіх предметів, так і підвищенню інтересу учнів до них.

4. Використання усної народної творчості на уроках , як одного з видів дидактичного матеріалу.

Одним із стратегічних завдань реформування змісту освіти є оптимальним поєднання її теоретичних та практичних компонентів, класичної спадщини та сучасних завдань наукової думки, органічного зв’язку з національною історією, культурою, традиціями. Використання на уроках праці та соціально-побутового орієнтування прислів’їв та приказок мають посідати не останнє місце. Фольклор на уроках створює позитивний настрій, викликає пожвавлення в класі. А під час постійного використання прислів’їв і приказок учні незабаром самі починають застосовувати їх у своїй мові, що збагачує їхнє спілкування.

Особливо багаті педагогічними можливостями прислів’я та приказки, які можуть бути використані на будь – якому уроці, особливо коли з тих чи інших причин доводиться “виховувати” учнів, і щоб не виникало в цьому разі конфліктної ситуації, краще зробити слушне зауваження знайомими прислів’ями та приказками, наприклад: “Як дбаєш, так і маєш”, “Праця чоловіка годує, а лінь марнує”, “У сусіда ума не позичати” і т.п.

Чим більше мова учителя насичена прислів’ями, приказками, порівняннями, тим вона образніша, яскравіша, тим сильніше емоційне враження справлятиме на учня. Зокрема, багата народна мудрість прислів’ями та приказками про працю, вона розглядається як основа життя, внутрішня потреба людини: “Людина народжується для праці, як птиця для польоту”. Для виховання працелюбності використовують такі прислів’я та приказки: “Сталь народжується в огні, а людина в труді”, “Зробив діло, гуляй сміло”, “Діло майстра величає”. Їх можна записати на дошці ще до початку уроку або на окремих плакатах у вигляді ребусів, головоломок.

Можна підібрати прислів’я та приказки до будь – якого розділу трудового навчання та соціально-побутового орієнтування. Наприклад, під час виготовлення виробів з тканини використовуємо такі прислів’я: “Сім раз відміряй - один відріж”, “Тепер так, а після як ?” і

інші. Ці прислів’я вчать, що перед тим як щось робити, наприклад, виготовити викрійку, розкроїти виріб та навіть зварити будь-яку страву , спочатку треба все прорахувати, змірити, а потім робити. Треба вчитися бути уважним і розсудливим.

Таким чином, завдяки прислів’ям та приказкам діти не тільки вчаться бути працьовитими, пізнають основні правила та вимоги до організацій праці, а й пізнають історію свого народу, його традиції, закони життя. Це є ще одним позитивним моментом уроків праці та соціально-побутового орієнтуванняна засадах народної педагогіки. Багато спільного з прислів’ями мають загадки. Їх об’єднує насамперед метафористичність, що грунтується на спостереженнях за природою та побутом, а також стислість і чіткість викладу. Адже загадки – це стислі твори, в основі яких лежить метаморфічне запитання.

Наприклад, на уроках до теми «Пошиття швейних виробів» застосовую такі загадки: Чорні, білі, кольорові...Шити все вони готові...

Плаття, шапки, рушники,Допоможуть вам... (нитки)

Маленька, тоненька,рук не має, а гарно вишиває.

(Голка)

Круглі вушка,Гострі ручки.

Ніжки чик-чик –Вирізали рушник.

(Ножиці)

Завдання, відібрані для роботи з учнями на уроках трудового навчання та соціально-побутового орієнтування, мають бути посильними та доступними. (див. додаток) Ця вимога прямо випливає із загальнодидактичного принципу доступності, який полягає в такому співвідношенні складності поставленого завдання з практичними можливостями учнів, яке б стимулювало активні розумові трудові зусилля, спрямовані на його вирішення давало б розвивальний ефект.

5.Розвиток творчих здібностей учнів за допомогою різноманітних карток – завдань. Творчі здібності розвиваються протягом усього життя особистості завдяки засвоєнню

нею суспільно – історичного досвіду. Особливо інтенсивно цей розвиток відбувається в школі. Саме тут у дітей часто виявляються здібності до найрізноманітніших видів діяльності, у тому числі й творчої. У цей період дуже важливо виявити і стимулювати такі прояви. І в цьому плані величезні можливості має освітня галузь “Технології”, предмети якої найбільш підходять для організації стимулювання творчого мислення. Але складність для слабозорих полягає в ускладненні сприйняття через певні захворювання очей.

Значний ефект у плані тренування і розвитку пізнавальних сил особливості щодо подолання різноманітних психолого– гносеологічних бар’єрів, а значить, і розвитку творчих сил і здібностей дає фрагментарне використання в курсі трудового навчання різнорівневих тестових завдань для стимулювання процесів мислення. При чому бажаних результатів можна досягти за систематичного використання. Різнорівневі тестові завдання можна застосувати для

контролю рівня засвоєння нового матеріалу, а також для практичних робіт, враховуючи специфіку роздаткового матеріалу для слабозорих. Завдання з технічним змістом, які найчастіше використовуються на уроках праці поділяються на такі основні типи:

· графічні; · технологічні; · конструкторські; · розрахункові; · контрольно – тренувальні. Виходячи з вище сказаного, можна зробити висновок про значимість задач різних рівнів

для розвитку творчих здібностей особистості. Задачі дають змогу вчителеві проконтролювати або закріпити рівень засвоєння на уроці програмового матеріалу. ( див. додаток)

Власноручно виготовлені вироби сприяють підвищенню ефективності засвоєння навчального матеріалу, бо досконало вивчаються учнями у процесі практичної роботи над їх створенням і більше цінуються учнями, адже то результат їхньої праці.

Прагнення кількісно збільшити обсяг знань, що формуються на уроках праці та соціально-побутового орієнтування, віддаляє реалізацію якісного, корекційно-розвивального аспектів змісту навчання. Учні перевантажені фактами і коли виникає потреба їх пояснити, обґрунтувати, узагальнити, вони мають значні труднощі. Учитель має володіти вмінням, аналізуючи загальні та індивідуальні об’єкти корекції учнів, обирати на кожен урок відповідні , і розв’язувати не всю низку корекційних завдань, а лише ті, що зумовлені дидактичною метою уроку і характером навчального матеріалу.

Позитивні результати досягаються за тих умов, коли мисленнєва активність учнів забезпечується на всіх етапах засвоєння учнями знань, починаючи з чуттєвого пізнання – сприймання і закінчуючи процесом узагальнення. На етапі чуттєвого пізнання необхідна цілеспрямована активізація вчителем самостійності слабозорих учнів. Це вдається досягти цього лише тоді, коли не він сам повідомляє учням знання, а шляхом доцільних запитань спрямовує увагу, мислення учнів. Таким чином: допомагає учням виділити саме ті властивості в об’єктах, які забезпечують їм можливість самостійно зрозуміти істотне. Важливою умовою ефективності використання різних видів роздаткового матеріалу на уроках праці та соціально-побутового орієнтування для правильного формування понять у дітей із вадами зору є його різноманітність.

Висновки У своїй практиці роботи , навіть у кризовій ситуації щодо матеріально-технічного

забезпечення освіти, намагаюсь використовувати велику кількість наочних засобів,а особливо для дітей із вадами зору, бо без них неможливо розкрити зміст навчального матеріалу, створити в учнів необхідні уявлення, образи, розвивати їхні просторову уяву й технічне мислення.

Використання дидактичного матеріалу на уроках, запровадження ефективних міжпредметних зв’язків сприяє розвитку світогляду учнів, їх мислення, пам’яті, уяви, здібностей . За цих умов ефективніше здійснюються загальнодидактичні принципи – свідомості, систематичності, послідовності, доступності – в оволодінні учнями необхідними знаннями, уміннями, навичками, досвідом творчої діяльності.

Особливістю трудового навчання є тісне поєднання навчання з продуктивною працею. Усі знання, які здобувають учні, відразу ж знаходять застосування, а вся практична діяльність є суспільно корисною. Навчання, під час якого теорія пов’язується з продуктивною працею, має якісно іншу загальноосвітню і виховну цінність. При значній економії часу і зусиль, крім

самого оволодіння знаннями і вміннями, такий зв’язок забезпечує розширення і закріплення значення праці для потреб людини.

Іншою особливістю практичної діяльності слабозорих учнів у трудовому навчанні є продуктивний, а не тренувальний характер. Це позитивно впливає на мотиваційну основу навчання, дає змогу залучити до активної діяльності всіх без винятку учнів.

Слід враховувати, що пізнавально – практична діяльність учнів у трудовому навчанні та соціально-побутовому орієнтуванні грунтується на тісному зв’язку з основами наук. Це сприяє розвитку інтересу дітей до вивчення інших шкільних предметів, а значить, і вирішення загальноосвітніх завдань школи. Важливу роль у здійсненні таких загальноосвітніх завдань, як розумовий і фізичний розвиток, моральне та естетичне виховання учнів, формування їхнього світогляду в цілому, життєвої компетентності. Це досягається завдяки специфічним особливостям змісту трудового навчання.

Використання дидактичного матеріалу на уроках праці та соціально-побутового орієнтування сприяє розвитку всіх якостей уваги (об’єму, розподілу, концентрації, стійкості, переключення), більш тривалому зберіганню в пам’яті раніше отриманих знань. Відтак зростає активність учнів, формуються, розширюються і поглиблюються інтереси до трудової діяльності.

Вивчаючи технологічні процеси за допомогою демонстраційних матеріалів, технологічної карти, слабозорі учні отримують не тільки знання та розвивають свої вміння з розробки технологічних процесів, але й ознайомлюються із змістом праці різноманітних професій.

Вирішення питань про те, який вид зображення найбільш оптимальний, повинне базуватися на всесторонньому аналізі змісту та структури знань з урахуванням тієї функції, яку дані зображення повинні виконувати.

В одному разі наочність супроводжує пояснення нового матеріалу, в іншому - є засобом рішення задачі, в третьому - передує виконанню практичних робіт, в четвертих - виступає як самостійний об'єкт аналізу і перетворення. Види наочності відрізняються також засобами виготовлення. Зображення можна зробити на дошці, від руки або крейдою, виконати з додержанням правил побудови за допомогою креслярських, вимірювальних інструментів, виготовити на печатній основі, у вигляді моделей. Широко розповсюджена в школі самостійна робота учнів по виготовленню наочних приладь. У ході такої праці слабозорі школярі не тільки оволодівають практичними (трудовими) навиками, а й більш поглиблено засвоюють змістові знання.

Використання засобів наочності при засвоєнні знань припускає не тільки їх старанний відбір у відповідності з цілями засвоєння матеріалу на уроці, а й поняття того, які змістовні уявлення повинні бути сформовані в учнів, яка міра їх узагальнення, динамічності, наочності.

Напрямки використання нових інформаційних технологій навчання повинні визначатись з урахуванням психофізіологічних особливостей дітей з особливими потребами. Якщо застосовуються комп’ютерні програми навчання, то вони мають передбачати коригуючі впливи, сприяти особистісній реабілітації, соціальній адаптації осіб із обмеженими можливостями.

Систематичне використання на практиці знань, умінь та навичок якими учні оволодівають на уроках дає змогу створити їм уявлення про предмети праці, технічний процес, знаряддя та організацію праці з певної сфери людської діяльності, формувати відповідні вміння, навички та якості особистості, виховувати активну життєву позицію, коли учень не є споживачем, а займає соціальну позицію.

Використання різних видів дидактичного матеріалу та наочності на уроках праці та соціально-побутового орієнтування в школі для дітей із вадами зору дає змогу учням добре

оволодіти певними науковими знаннями, стати комунікабельними особистостями, громадянами, налаштованими жити у сучасному суспільстві.

Отже використання наочності у навчальному процесі значно поліпшує якість знань учнів та спрощує сприйняття навчального матеріалу. Це є необхідною умовою навчального процесу. Адже принцип доступності та наочності є основними принципами навчання.

Додатки

Вправи на розслаблення м'язів очей

Будь-яке перенавантаження призводить до напруження психіки. А щоб психічно розслабитись, треба застосувати фізичне розслаблення. Існують різні способи розслаблення м'язів очей.

1. «Розслабтесь». Заплющити очі, розслабити всі частини тіла. Розслабте очі, уявіть, що у вас очі м'які, що всередині немає ніякого світла, що все там тільки м'яке та чорне. Усміхніться, думайте про усмішку і нехай вона проходить через закриті повіки. Розплющіть очі.

2. «Згадування». Заплющивши очі, згадувати різні предмети, переходячи від одного до іншого.

3. «Уява». Уявити сторінку білого паперу з чорною крапкою. Крапка має рухатися повільно, легко погойдуючись із сторони в сторону.

4. «Центральна фіксація». Переміщувати погляд по лініях, зображених на аркушах. Переміщуючи погляд, «водити» носом по відрізку або малюнку.

5. «Переміщування і розкачування». Поглянути вправо, потім вліво, щоразу рухаючи головою в тому ж напрямку, що й очима.

6. «Малі повороти». Поставити вказівний палець руки перед носом. М'яко повертати голову з боку в бік, дивлячись мимо пальця, а не на нього.

7. «Кліпання». Моргати якомога частіше протягом дня.

8. «Тренування аккомодацїї» (здатність ока чітко бачити предмети на різній відстані). Поставити кінчик вказівного пальця на 15 см від носа і подивитись на нього, потім перевести погляд вдалечінь, не ближче 6 м від вас. Дійшовши до найвіддаленішого предмета, так само повертайте погляд назад.

9. «Вправи на зміцнення зовнішніх м'язів очей». Рухати очима (не рухаючи головою) вверх, вниз, вправо, вліво, по діагоналі, по колу.

Спеціальні дидактичні ігри і завданняДля більшої зручності ці ігри-вправи поділені на окремі групи.

І. Ігри-вправи на розвиток зору:

ігри на розвиток гостроти зору:Мозаїка різної величини і форми.Конструктор.Сортування насіння.Нанизування намиста на шнурок.

Вишивання по крапках. Обводка по зовнішньому і внутрішньому контуру.Плетення “килимів” з різнокольорових смужокРізні види шнурування.Малювання через кальку.Розглядання картинок в моноскопі.

ігри на розвиток окорухаючої функції:Обводка по зовнішньому і внутрішньому контуру.Малювання по пересіченому контуру.Малювання через кальку.Спостереження за іграшкою, що рухається.Лабіринти (прості і складні).Сполучення об’єктів на перфокарті.Малювання по крапках.

ігри на розвиток бінокулярного і стереоскопічного зору:“Злови рибку”.Кільцекиди.Серсо.Метання в ціль, в обруч.Більярд.Футбол (настільний).Конструктор.Співставлення об’єктів за контуром.Розглядання картинок у стереоскопі.Робота з паличковим мотиватором.ІІ. Ігри-вправи на розвиток зорового сприйняття:

ігри на формування просторових уявлень і орієнтування:Лабіринти.Слухові диктанти.“Що ближче? Що далі?”“Що справа? Що зліва?”“Скажи, де знаходиться?”План-схема.“Прочитай за схемою”.

ігри на розвиток функцій розрізнення кольорів і форм:Підбери за формою.Підбери комплекти (сервіз, костюм) за поданим еталоном кольору чи форми.Співставлення за контуром.Виклади за зразком.Склади з геометричних форм.Склади ціле з частин.

ІІІ. Ігри-вправи на розвиток психічних процесів (уваги, пам’яті, мислення):

Склади картинку.Склади ціле з частин.Що змінилося?Знайди два однакових об’єкти.Чим відрізняються?Виклади за зразком, по пам’яті.

“П’ятий зайвий”– вивчення суттєвих ознак зображених предметів, далі – узагальнення предметів, що мають одну і ту ж властивість.

“Як розвивалися події”– розуміння життєвих подій, зв’язків між подібними епізодами, вміння логічно їх аналізувати.

Використана література:

1.Баранов.О. Наступність трудового навчання і фізики як фактор здійснення міжпредметних зв’язків. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2001. – Вип.3.16 – 18 с.

2. Дидактичні засоби і навчальна техніка. Комплексна програма державної національної програми “Освіта. (Україна ХХI століття)”.Проект. Укл. В. П. Волинський, А. М. Гуржій, Г. О. Козлакова. – К. : ІСДО, 1994. – с. 40 ; 1981. №11. – с. 13 – 19.

3.Зайцева О. Творча діяльність як засіб розвитку професійних інтересів школи у процесі трудового навчання. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 1999. – Вип.1 5 – 8 с.

4.Коменський Я.А. Великая дидактика избр. пед. соч.- М.: Учпедгиз.,1995. – с 72.

5. Осинов О. Створення та використання демонстраційної наочності на уроках трудового навчання. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 1999. – Вип. 2 35 – 39 с.

6. Туташинський В. Наочні посібники для трудового навчання та вимоги до них. // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2000. – Вип. 4 37 – 40 с.

7. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід. – Х.: Скорпіон, .-2000.- 120.8. Чупилко Г. Усна народна творчість на уроках праці. // Трудова підготовка в закладах освіти.–2000.–Вип.2 13 – 16 с.

9 Якубовський Т. Розвиток творчих здібностей учнів за допомогою різнорівневих карток-завдань // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2001. – №3. – с. 11-12.

10.Ермаков В.П., Якунин Г.А. Основы тифлопедагогики: Развитие, обучение и воспитание детей с нарушениями зрения: Учеб. пособие для студ. высш. учеб, заведений. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000.

11.Солнцева Л.И. Современная тифлопедагогика и тифлопсихология в системе образования детей с нарушениями зрения. – М., 1999.