Архітектурні пам’ятки міста Черкаси ХІХ – початку ХХ ст.

Протягом свого розвитку архітектура Черкащини пройшла ті ж етапи стилів і напрямків, які притаманні Українській архітектурі і світовому архітектурному процесу. Можна точно визначити:

візантійський вплив в архітектурі Х-ХІ ст., романський стиль – в ХІІ ст., готику – в ХІІІ-ХVI ст., ренесанс – в XVI-на початку XVII ст., бароко – в XVII-XVIII ст., класицизм – в кінці XVIII-першій половині ХІХ ст., електричний стиль – в другій половині ХІХ ст., модерн – початок ХХ ст.,конструктивізм – 1920-і роки,класичні форми – 1930-50-ті роки,нові архітектурні течії – кінець ХХ ст.

Розробка плану генеральної забудови розпочалася ще у 1815 році, коли відомі архітектори В. Гесте, В. Стасів, Л. Руска підготували відповідний проект, який було затверджено 1826 року. За цим планом уся нагорна частина міста була перетворена на „шахматну дошку”: поділена на рівні прямокутні квартали (ось чому в Черкасах немає зигзагоподібних вулиць).

Рубіж ХІХ – ХХ століть став наддніпрянських Черкас справжнім „золотим періодом”, оскільки сміливо й бурхливо розвивалося місто. Саме у цей час пересіклися бажання замовників нових будівель і талант видатного українського зодчого Владислава Городецького. Владислав Владиславович Городецький народився 4 червня 1863 року на Вінниччині у сім’ї ополяченого українця. Закінчивши курс класичної гімназії, поступив в Санки-Петербурзьку академію мистецтв. Здібності до малювання і креслення у хлопця виявилися рано. У п’ятнадцятирічному віці він спроектував для помічника-сусіда маєток. Споруда відрізнялася класичним стилем і дуже сподобалася власнику.

17 березня 1891 року Черкаська міська дума прийняла рішення: „Вызвать, пригласить в помощь думской комиссии по строительству гимназии особого техника, имеющего право на производство строительных работ и лично рекомендованного Р. Я. Гаммером, – а именно художника и архитектора В. Городецкого (в 1890 году строил Уманскую 6-классную гимназию) с окладом ему в месяц 100 рублей за время фактического производства постройки и подготовительных к ней работ”.

Саме у Черкасах розпочав свою стрімку й блискучу кар’єру архітектор зі світовим ім’ям – В. Городецький.

Городецький охоче прийняв запрошення думців. Уже 12 червня 1891 року на черговому засіданні комісії по будівництву чоловічої гімназії доповів про свій задум, який тоді ж був затверджений. А 15 червня того ж року будівельники приступили до безпосереднього її спорудження. Як куратор цієї будівлі, Городецький часто приїздить у Черкаси. А вже в кінці 1891 року чоловіча прогімназія була збудована (нині там Черкаське музичне училище). Потім йому доручили будівництво гімназійної церкви.

На замовлення думи В. Городецький виготовив проект ще одного гімназичного приміщення. 8 грудня 1905 року начальник цієї гімназії сповіщав попечителя Київського учбового округу, що „…новоспоруджений будинок, вправно виконаний найталановитішим київським архітектором,

цілком готовий і може бути зайнятий під приміщення жіночої гімназії, без сумніву, стане окрасою міста ”. Ошатна споруда вже майже сто років прикрашає центр міста Черкаси – нині там розміщується Центр дитячої та юнацької творчості, а до цього був Палац піонерів, ще раніше – середня школа.

Відкриття у Черкасах відділень різних банків прискорило появу архітектурно-виразних будинків міщан-старообрядців, які брали грошові позики для житлового будівництва. У цей час почалася масова забудова цілих кварталів міста прибутковими будинками, які, однак, не мали особливої цінності з архітектурної точки зору, а були лише чудовим місцем для помешкань. Наприклад, грабар-підрядник А. М. Соколов забудував від Гоголівської до Надпольної (нині – Благовісної) вулиць будинками у два квартали з обох боків Смілянську вулицю і здавав їх в оренду штабам полків, що розквартировували своїх офіцерів з сім’ями.

Про нову архітектурну моду – модерн – в Черкасах стало відомо в 1902 році. Черкащани хотіли бачити на своїх вулицях споруди оригінальних форм, що і спонукало їх замовляти у столичних митців-архітекторів нові ошатні особняки, власні офіси та інші будівлі ]. Особливо ошатною виглядає садиба грабаря Щербини. З усього комплексу зберігся лише особняк,збудований у 1907-1912 роках. Потім тут була земська управа. Це садиба черкаського інженера, грабаря-підрядника Афанасія Микитовича Щербини – людини поважної і знаючої в місті, члена міської Думи багатьох скликань.

Цей будинок парадно акцентував перспективу вулиці Хрещатик. Цегляний одно -, двоповерховий особняк Щербини був спроектований невідомим архітектором (скоріше за все, це був В. Городецький) в стилі неоренесансну. Головний фасад, як відзначали фахівці, – надзвичайно пластичний, його просторово-планувальна композиція включає два симетрично розташовані об’єми. Центральною частиною будівлі є двоповерхове приміщення з мансардним поверхом, який по осі був акцентований широким порталом входу, на другому поверсі – з потрійним вікном та великим мансардним вікном із напівциркулярною фрамугою. Фасад будинку оздоблений спареними 3-4-четверними колонами іонічного ордеру з подвійними базами. Вікна з напівциркулярними фрамугами мають багато профільне облямування. Перший поверх – рустований; вінцевий карниз має багатий декор: фриз, оздоблений глибокими нішами та східчастими цегляними деталями у вигляді подовжених сухариків. Головний фасад особняка Щербини має асиметричну композицію. Якщо зодчий розчленував колонами одноповерхові бічні ризаліти головного фасаду, то найбільш парадно ним був оформлений „другий поверх – напівколонами з пишними „корінфськими” капітелями. Ризаліти увінчані ступінчастими фронтонами понад парадним антаблементом. Величність будинку підкреслює горизонтальний руст.Віконні створи перемичками забрані в складі наличники і франковані спареними колонами на високих двоярусних базах. У північно-східній гранчастій „капелі” вікна забрані в складні наличники з напівколонами, з орнаментальними тягами на прямокутних, прикрашених рослинними мотивами, а також арочним профільним фризом із пальметами. Збереглися первісні сходи на другий поверх підложного парапету.Центральна частина будинку Щербини підкреслена напівциркульним подвійним багато профільним облямуванням, що виступає над дахом. Бокові частини також мають фігурне пластичне здвоєне завершення, підкреслене по центру круглими декоративними отворами, а з боків – напівциркулярними деталями.

На сьогоднішній день в місті Черкаси вісім пам’яток, які були взяті на облік ще 1990 року рішенням облвиконкому. Усі вони знаходяться у зоні центрального ядра забудови Черкас. Але найбільше зосереджено на Хрещатику, який свого часу був гордістю міста – своєрідною „ візитною карткою ”. Тут, зазвичай, зводили свої садиби і будинки знатні черкащани, відомі місцеві діячі та купці. Хрещатик у ті роки – це єдиний квартал: від нинішньої вулиці Дашковича (а тоді Парадна) до Б. Вишневецького (Суворівська).

Найстаріша пам’ятка архітектури – це будинок братів Цибульських , збудований у 1852 році. Тут містилися відділення облікового та позичкового Санкт – Петербуржського банку. Цей красень мав три поверхи і вважався найвищим будинком у Черкасах. 18-22 липня 1859 року у ньому перебував Тарас Шевченко. Зараз у ньому знаходиться «музей Кобзаря» Тараса Григоровича Шевченка.

Цікавою архітектурною спорудою початку ХХ століття, яка знаходиться по бульвару Шевченка є колишній будинок підприємця-грабаря Майбороди, який збудований у 1905-1910 рр. архітектором Г. К. Філоферро . Зараз в цьому будинку знаходиться міська санепідемстанція.

Будинок збудований в кінці ХІХ століття, має чітко виражене об’ємно-планувальне рішення. Фасади перенасичені декором. Центральна частина споруди завершується високим оригінальним шатром. Будівля споруджена на кошти підприємця Скорини в стилі модерн з елементами готики. Є припущення, що до його спорудження має безпосереднє відношення відомий київський зодчий В.Городецький. У готелю свого часу розміщувалися магазин годинників Зейгера , кондитерська „ Константинополь”. У січні 1919 року у цьому будинку містився штаб червоних повстанців, які боролися за встановлення радянської влади. Після революції тут знаходився готель „Дніпро”, кафе та кілька державних установ.

Місцеві перекази відносять спорудження цього будинку до 1885-1887 років, посилаючись на металеву закладну в його стіні під час перебудови приміщення. З цієї пластинки стало відомо, що будинок зведений харківськими інженерами

та будівельниками, а при його побудові використано металеву арматуру Дружківського металургійного „аноду”, цеглу місцевих виробників (зокрема, підприємця Погребняка). Всередині приміщення підлога викладена керамічною облицювальною плиткою виробництва харківського Товариства Беренгейма, яка лишилася на другому поверсі.

Архітектурна тектоніка будівлі витримана в стилі модерн, притаманному для спорудження більшості промислово-господарських приміщень того часу. Помітна й прихильність до інших стилів, зокрема ренесансу, що наводить на думку про еклектизм у забудові. У верхній частині центрального і триповерхового фасаду споруда прикрашена виступаючим орнаментом, напівкруговими спадаючими нішами. Вгорі будинок акцентує напівдугова коронна надбудова, надаючи йому помпезності. Інша частина будинку теж мережана орнаментом під фронтоном даху. Під час розбудови у 1934 році третього поверху будівельники дотримались того ж малюнку. Великі вікна, продовжені з надбудовою напівдуговими пілястрами над ними. До речі, подібні виступи, спостерігаються у багатьох інших будинках міста, що наводить на думку про забудову приміщення винного складу не тільки харківським, а й місцевими будівельниками, які теж внесли свою творчість в його оздоблення

.

В Черкасах розташований унікальний пам’ятник архітектури -

одна з перших у світі гіперболоїдних конструкцій – ажурна стальна башта дивовижної краси. Вона побудована

за проектом великого інженера і вченого Володимира Григоровича Шухова. Таких у світі залишилося

11. Найвідоміша із них – Шуховська башта на Шаболовці в Москві.

Гіперболоїдні конструкції будували знамениті архитектори: Гауді, Ле

Корбюзье, Оскар Німейер.

Особливою увагою в жителів міста та захопленням гостей Черкас користується міщанський, побутовий будинок (зараз знаходиться на розі вулиць Кірова та бульвару Шевченка), який був зведений ще у 1895-1896 роках черкаським єврейським підприємцем.

Після реконструкції цим будинком милуються всі. Його вигляд радує всіх мешканців та гостей міста.

Мікрорайон Соснівка знаходиться на північній околиці міста Черкаси. До нього з північного боку безпосередньо примикає Черкаський бір. В 18-19 століттях Соснівка була заміською територією міста, де знаходились дачі для відпочинку знатних людей. Сьогодні в мікрорайоні розташовані парк Ювілейний, який був закладений графом Воронцовим ще у 18 столітті, та багато медично-лікувальних закладів — Черкаська обласна лікарня, Черкаська міська лікарня № 1, поліклініки тощо.

Будівництво собору було почато в 1994 році на пожертвування віруючих. Храм спроектовано по канонах храмового зодчества в візантійському стилі. В довжину храм 58 метрів, в ширину 53 метри і висотою 72 метри, і здатний вмістити до 12 тисяч прихожан одночасно. Архітектором виступив митрополит черкаський і каневський Владика Софроній.

В грудні 1959 року під аплодисменти мешканців Черкас був закладений перший камінь майбутнього фундаменту драматичного театру . Молоді архітектори Б. Кучер, С. Береговенко , М. Набережних побачили театр в нових архітектурних формах. Будівництво велося 6 років. І 1 вересня 1965 року був відкритий перший театральний сезон в новій будівлі.

Будівля Черкаської обласної філармонії побудована в центральній частині міста на місті дореволюційного готелю. Фасад добудовано в 1961 році. За акустичними даними зал Черкаської філармонії займає третє місце по Україні. Будівля філармонії після капітального ремонту – це справжня окраса Черкас. .

Туристичною родзинкою Черкас по праву можна назвати буддійський храм "Білий лотос", який височіє на Дніпрових пагорбах. Тут вивчають древню філософію та опановують бойові мистецтва. Ідея започаткувати храм з'явилася у голови буддійської громади Черкащини Володимира Скубаєва після шестирічного паломництва до Лаосу.

Презентацію з художньої культури у 9 класіпо темі : Художня культурарідного краю . Архітектурні пам’ятки міста Черкаси ХІХ – початку ХХ ст.підготувала вчитель Черкаської ЗОШ №22 І-ІІІ ступенівСущенко Ольга Михайлівна