Пісні закликали воїнів до хоробрості, аби здобути "князю славу", відплатити ворогам "за землю Руську", за рани. Перед битвою при Грюнвальді 1410 р., що відбулася між військами Тевтонського ордену та об'єднаною польсько-литовсько-українською армією, з уст воїнів як гімн звучала пісня "Богородзіца Дзєвіца".

У період козацької доби особливо популярною була пісня "Нумо, хлопці, до зброї"

Пізніше поширилися патріотичні пісні такі, як "Пісня про Байду", "Ой, на горі, там женці жнуть", "Засвіт встали козаченьки"

2 травня 1848 року у Львові було засновано Головну Руську Раду, яка прийняла за національний гімн "Мир вам, браття" – вірш отця Івана Гуталевича:

Мир вам, браття, всім приносим,Мир - то наших отців знак,Мира з неба всі днесь просим,Чи багатий, чи бідак.Разом руки си подаймоІ, як браття, ся любім,Одні другим помагаймо,К спільній меті поспішім!

На Закарпатті в ті ж роки Олександром Духневичем був написаний гімн «Я русин єсмь і буду» :

Я русин єсмь і буду,Чесний мій рід не забуду;Русин був мій отець і мати,Руська вся родина.

Своєрідним гімном виступав і "Заповіт" Шевченка

Своєрідним гімном також був "Вічний революціонер" Франка та "Боже, великий, єдиний, нам Україну храни" Кониського.

Павло Платонович Чубинський - відомий учений-етнограф, поет і журналіст, юрист, активний діяч українського національного руху на Правобережній Україні.

Батьки віддали Павла на навчання до Другої Київської гімназії. Нині на тому місці (бульвар Тараса Шевченка, 18) встановлено меморіальну дошку.

У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу «Основа». На зібраннях "основ'ян" він мав нагоду особисто познайомитись із світочами української культури Миколою Костомаровим, Пантелеймоном Кулішем, а насамперед — Тарасом Шевченком, котрий назавжди залишився для нього духовним вчителем, провідником у житті й творчості.

М.Костомаров

П.Куліш

Т.Шевченко

20 жовтня 1862 року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» (за українську діяльність) на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції.

У 1869 р. дістає дозвіл про повернення до України й очолює етнографічно-статистичну експедицію Російського географічного товариства в Південно-Західному краї.

Наслідком проведеної експедиції стали сім томів: "Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край". Їх опубліковано у Петербурзі в 1872—1879 роках.

Саме Чубинський став головним ініціатором відкриття у 1873 році Київського Південно-Західного відділу Імператорського Російського Географічного Товариства, працював його діловодом, а з 1875 — заступником голови.

У квітні 1879 року Павло Чубинський пішов у відставку и повертається на свій родинний хутір.1880 року він важко нездужав, і він до кінця життя був прикутий до ліжка і 14 (26) січня 1884 року, лише за один день до власного 45-річчя, його не стало.

Восени 1862 Павло Чубинський за півгодини написав вірш «Ще

не вмерла Україна». Мотив твору взятий з польської мазурки «Єще

Польска нє зґінела» та з пісні сербських повстанців, де були слова «Серце біє і кров ліє за

нашу свободу».

Одразу після написання вірша його поклав на музику друг і однодумець П. Чубинського М. Лисенко. Створена на його мелодію пісня набула певного поширення на Наддніпрянщині і час від часу звучала до початку XX ст.

Як національний гімн пісня «Ще не вмерла Україна» була визнана І. Франком, Лесею Українкою, українськими громадами за кордоном. Особливо знаковим було авторство пісні, адже її створили наддніпрянець і галичанин, що знаменувало соборність українських земель.

У наш час як Державний Гімн України було затверджено слова першого куплету і приспіву пісні П. Чубинського «Ще не вмерла Україна» на музику М. Вербицького.

Рукописний текст і ноти цього твору зберігаються в Науковій бібліотеці імені В. Стефаника НАН України.

Михайло Михайлович народився 4 березня 1815 року у селі Улючі за 24 км від Сянока в родині священика

Собор святого Івана Хрестителя в Перемишлі

У 1833 році Михайло вступає до духовної семінарії у Львові. Тут він починає серйозно займатися музикою, опановує техніку гри на гітарі, яка стала його улюбленим інструментом, а згодом він створює підручник для навчання гри на гітарі, пише п’єси для цього інструмента

Успенський храм в місті Яворові

Будучи священиком, він писав Літургійні композиції, які ще й тепер співає уся Галичина. І які літургійні шедеври створив він! “Єдинородний Сине”, “Святий Боже”, велично-пафосне “Алілуя”, яке в народі називають козацьким, “Отче наш”, причасний “Хваліте Господа з небес”, “Ангел вопіяще” та інші.Писав М. Вербицький і світську музику. Він автор багатьох музичних творів на народні мелодії, полонезів, вальсів, вступів до вистав

"Живий ланцюг" в День Соборності України

Восени 1919 р. денікінцями у вогонь було кинуто 60 примірників "Ще не вмерла Україна", які в 1917 році випустила видавнича Українська спілка.

Однак, такої лютої ненависті, якою палав до неї більшовицький режим, пісня не знала ніколи. Вона була оголошена буржуазно-націоналістичною, заборонялася, жорстоко переслідувалася