1Поняття і види часу відпочинку Катерина

Ул’яненко

2

Актуальність теми

У сучасних умовах реформування і оновлення трудового законодавства України регулювання трудових відносин взагалі і питань часу відпочинку зокрема набуває великого значення.

Стаття 45 Конституції України гарантує всім працюючим право на відпочинок. Трудове законодавство не визначає поняття “час відпочинку”. Однак такий термін застосовується в науці трудового права.

Законодавець час відпочинку протиставляє робочому часові, тому можна вважати, що весь час, який є поза межами робочого часу, є часом відпочинку працівника, що перебуває у трудових відносинах

3Поняття часу відпочинку за трудовим правом

Трудове законодавство не дає визначення поняття "час від починку", таке

визначення вироблено наукою трудового права. Оскільки законодавець

протиставляє час відпочинку робочому часу, то тим самим весь час особи, що

знаходиться в трудових відносинах, поза межами робочого часу вважається

часом від починку.

У правознавчій літературі час відпочинку визначається як час, протягом

якого працівник вільний від виконання тру дових обов'язків і вправі

використовувати його на власний розсуд.

4Види часу відпочинку за трудовим правом

Законодавством встановлені наступні види часу відпочинку:

перерви протягом робочого

дня (зміни)

щоденний відпочино

к (міжзмінн

а перерва)

вихідні дні (щотижне

вий відпочино

к)

святкові і неробочі

дні

відпустки

5

Перерва протягом робочого дня

За чинним законодавством працівникам надається перерва для відпочинку і харчування. Вона не включається в робочий час, а тому працівники можуть використовувати час перерви на свій розсуд.

Закон передбачає, що така перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через 4 години після початку роботи.

Початок перерви, її тривалість і час закінчення встановлюються

безпосередньо на підприємстві у правилах внутрішнього трудового

розпорядку. Законодавством встановлено лише максимальну тривалість

перерви — до 2 годин. Мінімум її визначається самим підприємством. На

практиці тривалість перерви коливається в межах від ЗО хвилин до 1 години.

6

Перерва протягом робочого дня

Законодавством встановлені інші види перерв для працівників протягом

робочого дня:

• для годування дитини віком до 1,5 року

• для обігрівання — тим, хто в холодну пору року працює на відкритому повітрі або в закритих нетоплених приміщеннях

• перерви для відпочинку працівникам, які працюють на вантажно-розвантажувальних роботах

• перерви на роботах зі шкідливими умовами праці

Вони не є часом відпочинку та надаються як компенсація за умови

праці або іншим призначенням і включаються до робочого часу.

7Щоденний і щотижневий відпочинок

Щоденний відпочинок як самостійний вид часу відпочинку спеціального закріплення в законодавстві не отримав. Він визначається, виходячи з тривалості робочого дня — весь час поза межами робочого часу протягом доби складає час щоденного відпочинку.

До щоденного відпочинку включаються також і перерви між змінами. Тривалість

такої перерви має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи у попередній

зміні разом з перервою для відпочинку і харчування (ст. 59 КЗпП).

Вільні від роботи дні календарного тижня називають щотижневим відпочинком.

Мінімальна тривалість безперервного щотижневого відпочинку не може бути

меншою 42 годин.

8Щоденний і щотижневий відпочинок

Трудове законодавство забороняє

залучати працівників до роботи у

вихідні дні. І лише у визначених

випадках з дозволу

профспілкового комітету

підприємства працівники можуть

бути залучені до роботи у вихідні

дні.

Випадками, у яких можна залучати працівників до роботи у вихідні дні, є:

• роботи, необхідні для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків,

• відвернення нещасних випадків,

• загибелі або псування державного чи громадського майна,

• виконання невідкладних, наперед непередбачуваних робіт тощо (ст. 71 КЗпП).

9Порядок залучення працівників до роботи у святкові та неробочі дні

Законодавством України про працю встановлені наступні святкові дні:

1 січня — Новий рік,

7 січня — Різдво Христове,

8 березня — Міжнародний жіночий день,

1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих,

9 травня — День Перемоги,

28 червня — День Конституції України,

24 серпня — День незалежності України.

Неробочими днями є:

7 січня — Різдво Христове,

один день (неділя) — Пасха (Великдень),

один день (неділя) — Трійця.

10Порядок залучення працівників до роботи у святкові та неробочі дні

У святкові і неробочі дні допускаються роботи,

припинення яких неможливе через виробничо-

технічні умови (безперервно діючі підприємства,

установи, організації), роботи, викликані

необхідністю обслуговування населення, а також

невідкладні ремонтні і вантажно-

розвантажувальні роботи.

Робота у святкові дні

компенсується оплатою

в подвійному розмірі або

наданням іншого дня

відпочинку.

11Поняття відпусток за трудовим законодавством

Відпусткою є встановлений законом або на його основі календарний період,

протягом якого працівник вільний від виконання своїх трудових обов'язків. Вона

надається, як правило, за відпрацьований робочий рік, і при цьому зберігається

місце роботи і у випадках, передбачених законом, заробітна плата.

Стаття 45 Конституції України передбачає право працюючих на відпочинок,

яке забезпечується наданням оплачуваної щорічної відпустки. Порядок

надання відпусток регулюється КЗпП України, Законом України "Про

відпустки", а також іншими законодавчими та підзаконними нормативно-

правовими актами.

12

Види відпусток

Закон "Про відпустки" встановлює наступні види відпусток:

1 щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці

2 додаткові відпустки у зв'язку з навчанням

3 творчі відпустки

4 соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей

5 відпустки без збереження заробітної плати

13Право громадян України на відпустку

Право громадян України на відпустки забезпечується:

1) гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі

збереженням при цьому місця роботи, заробітної плати;

2) забороною замінювати відпустку грошовою компенсацією, крім

випадків виплати такої компенсації за всі невикористанні дні відпустки

при звільненні, а також якщо працівник бажає її грошової компенсації.

При визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової і

відпустки працівникам, які мають дітей, святкові та неробочі дні не

враховуються.

14

Висновки

Таким чином, весь час, який знаходиться поза межами робочого часу, вважається часом відпочинку працівника, що перебуває у трудових відносинах.

Основними видами часу відпочинку є: перерви протягом робочого дня, щоденний відпочинок, вихідні дні, святкові і неробочі дні, відпустки. 

Закон України «Про відпустки» встановлює такі види відпусток: 

1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; 

3) творчі відпустки;

4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

5) відпустки без збереження заробітної плати. 

15

Дякуємо за увагу!