Традиції, що зберігають українців у етнічному середовищі. Весільний обряд.

• Познайомитися із звичаями й традиціями пов'язаними з весіллям;

• Навчитися збирати та систематизувати матеріали;

• Викликати інтерес до минулого свого народу;

• Викликати бажання зберігати традиції;• Виховувати естетичний смак, вміння

поводитись під час публічного виступу, інтерес до нових знань.

• Зібрати матеріали про весілля

• Створити презентацію “Весільний розмай”

• Вінок плели дівчата – подруги молодої за 2-3 дні до весілля. Дівчата збиралися у молодої на дівич-вечір або “вінок”, де плели вінок з барвінку, прикрашали одяг молодої миртом. Шили ще й “коруну” – білу широку стрічку прикрашену миртом. Дівчата співали пісень, веселились. Пізно увечері приходили хлопці, співали й танцювали. Коли дівчата відходили від молодої, то вона їм дякувала: “Дякую вам дівчата, що ви мені послужили і на весілля вінок ушили”.

Весільний поїзд – головні дійові особи весільного обряду• Дружба – товариш

молодого• Дружка – дівчина,

яка на запрошення молодої бере участь у весіллі

• Свашка – дівчина, яка бере участь у весіллі зі сторони молодого

• Сват – хлопець зі сторони молодої

Вставка клипа

• Післанці – свати, що йшли з подарунками від молодої до молодого

• Весільні – гості, що були на весіллі

• Приданниці – заміжні жінки, що несли придане за молодою чи молодим

• Маршивка --або староста – чоловік, що

керував усім весіллям. Головним його атрибутом був капелюх прибраний ялинкою та квітами

• Сваха – його дружина

Вранці молода і молодий висилали дружбів і сватів за дружками і свашками.У домі дівчат їх пригощали, дівчата чіпляли хлопцям букети. З дозволу батьків дівчата прикрашали коровай гілками й паперовими стрічками і йшли на весілля.

Гості молодого йшли до молодого, а гості молодої – до неї.

• Коли гості сходилися маршивка починав весілля – всі сідали за столи, молилися, снідали.

• Молода висилала післанців з подарунками – сорочка та білий букет до молодого. Післанці йшли співаючи весільних пісень, а від молодого мали принести викуп за подарунки й коруну.

• Молодий разом з музиками та своїми гостями йшов до молодої. По дорозі люди ставили “рогатки”, тобто перешкоду. Молодий мусів дати могорич за наречену. На брамі в молодої теж торгувалися за молоду з молодшим братом чи сестрою.

• Коли запросили молодого до хати -- починають збирати молоду до церкви. Мати вносила до хати подушку, на яку, під спів весільних пісень, сідала молода. Мама накладала на голову дочки вінок з мирту й барвінку.

• Дружба читав “коруну” – віршовані куплети про молоду від її молодих літ до зустрічі з молодим, про залицяння інших хлопців, про те, що чекає молодих після весілля. Після кожного куплету грала музика.

Першим косу розплітав молодий. Він мучився, бо в коси молодої заплітали стрічки з вузликами. За розплетену косу наречений платив гроші. Дальше косу розплітали батьки, близька родина, дружки. Для кожного співали пісень.

Останнім штрихом одягання молодої було накладання мамою “коруни” – стрічки з миртом.

Далі молода кланялась – просила благословення в батьків і родичів.

• Звичай благословення дуже давній. Благословення означає “висловлення блага (добра)”, побажання добра з вірою, що так і буде. Збереглося це й у весільному обряді, коли молоді просять благословення у батька-матері. Найсильніше благословення хлібом, бо хліб святий, у ньому життя.

Після благословення усі виходили в двір, батько молодої обходив наречених з хлібом, а мати кропила свяченою водою, зерном посипала. Обходили їх так три рази, а ,тоді хліб клали на стовпці біля брами, з якої виходили до церкви.

Вінчання – релігійний обряд, який походить від слів “вінок”, “віно”. Усі символи обряду Вінчання: перстені, вінці, рушники – давні і були перебрані християнством.

Весілля відбувалося в домі того з молодят, хто йшов з дому. Молоде подружжя зустрічали батьки з хлібом-сіллю, випивали за щастя і просили до хати. Гості обідали, танцювали і збиралися до другого дому, де продовжували гуляти весілля.

Починали дарування батьки, далі вся родина. Гроші клали на тарілку. Молоді наливали вино чи горілку, дружба різав коровай і давав гостям. Весільні співали жартівливі куплети для тих, хто дарував .

Дружки брали образи, горнятка з цукром, сиром, ложками і йшли з весільними в дім, де житимуть молоді.

Приданниці несли чи везли придане (постіль, одежу) співаючи.

Весільні йшли танцювати і розходились по домівках. Їх місця займали приданниці.

Жінок частували.

Молоду забирали до комори. Сваха починала знімати з її голови “коруну”, вінок. Кликали молодого, щоб покрив “лисину”. Він клав гроші, а його мама пов'язувала невістку хусткою.

Тоді молоду вели у хату до молодого, але 2-3 рази замість неї білим покривалом закривали когось іншого. Після цього староста питав хто що даруватиме, бо він знімає покривало. Батьки дарували корову, поле; родичі – хто миску, хто на колиску. Те що дарували, батьки писали вугіллям на бальку хати.

Весілля закінчувалося співом “многая літа” для молодих, батьків, родини, гостей, українського народу. Молилися й розходились додому. Весільним гостям додому давали традиційні коровайці, гусочки, шишки, солодке печиво.

• Весільний одяг за мотивами костюмів Яворівщини складається з вишитої сорочки, спідниці, вишитих запаски та кабату, а також бавниці (головний убір, у якому є вишита основа та китиці). У чоловічому костюмі також є вишита сорочка, кабат, штани. В одязі поєднані лляні та бавовняні тканини білого та кремового кольорів, вишивка виконана червоними і чорними кольорами.

• Подібний до одягу Яворівщини й костюм Східного Поділля. Основою є вишита сорочка, запаска з крайкою, яка переходить у корсет. Обов’язковим для дівчини є головний убір. Чоловічий костюм складається з вишитої сорочки, штанів та кабату. Для цих костюмів використовували домоткане полотно та льон, переважають пастельні та білі кольори, у вишивці поєднані червоні, жовті та зелені барви.

• Весільний одяг козацької старшини складався з сукні, жупана, декорованих орнаментом у бароковому стилі, вишитої сорочки. Дівчина на голові мала спеціальний убір. Весільний одяг козацької старшини виготовляли з дорогих тканин.

• Холодець• Гаряче м’ясо• Голубці• Грибна або м'ясна

підлива• Вареники• Печені пиріжки• Завиванці• Компот

• Весілля обходилось однією пляшкою горілки й одним маленьким “келішком”. Староста наливав молодим, батькам, а потім по черзі гостям.

Увечері на весілля приходили подивитись односельчани. Дивились через вікно, а як починались танці – приєднувались. Тих людей називали “запорожцями”. Їх частували хлібом, короваями.

• Молодим не можна переходити дорогу з порожніми відрами, а лише з повними, щоб життя їх було повним добра.

• Якщо під час весілля падає дощ або сніг, то молоді будуть багаті.

• Якщо під час весілля зчиниться бійка, чи сварка, то й у житті молодих не буде злагоди.

• Коли молоді вперше сідають за стіл й молода присяде на полу молодому, то буде в сім'ї старшувати.

• Під час вінчання, хто з молодих першим переступить поріг церкви, той буде главою в родині.

• Коли молоді виходять з церкви, то той хто першим заговорить буде першим миритися після сварки.

• На другий день після весілля робили поправку – гостину для родини. Запрошували на поправини молоді до того дому, де будуть жити. Частували гостей молодята.

• До другого дому сусідів і родичів просили батьки.

• Починалась і закінчувалась гостина молитвою.

Перший тиждень після весілля дочка чи син не йшли до родинного дому. Через тиждень молода пара з батьками ішли в гості до рідного дому, а потім батьки, що віддали сина чи дочку з дому йшли до них у гості.

Матеріали записано учнями 8 класу від Муха Марії Василівни

1944 р.н.,Рудої Євдокії Петрівни 1936 р.н.

Остапів Семена Івановича 1941р.н.

Зарівної Марії Володимирівни 1946р.н