Upload
-
View
95
Download
4
Embed Size (px)
Citation preview
Баладу «Причинна» Тарас Шевченко написав 1837 року, тобто тоді, коли поет був ще кріпаком.
Сюжет твору Шевченко цілком узяв із народних пісень, які він міг чути у дитинстві на Україні чи прочитати у збірках. Дівчина-сирота, в якої «ні батька, ні неньки; одна, як та пташка в далекім краю», щиро покохала юнака. Але він повинен поїхати в далеку дорогу: «Обіщався вернутися, та, мабуть, і згинув».
…Посадили над козаком,Явір та ялину,А в головах у дівчиниЧервону калину…
У лиху буремну ніч над Дніпром щось біле блукає. То бідна дівчина-сирота, яку торік покинув коханий. На білому світі вона одна «як та пташка». Шевченко називає дівчину «молоденка», «чорнобрива», «дівчинонька».
Така її доля… О Боже мій милий! За що ж ти караєш її, молоду? За те, що так щиро вона полюбила Козацькії очі? Прости сироту! Про вірність і любов козака Шевченко говорить стримано, але ми відчуваємо, що письменник любить і цього героя
Утомився вороненький, Іде, спотикнеться, - Коло серця козацького Як гадина в’ється. Передчувало серце козака недобре, - і не помилилося: зустріла його кохана на півдорозі до села, але була вже мертвою.
Єдиний фантастичний епізод у творі - це поява русалок, які місячної ночі вийшли з річкй, щоб погрітися у світлі нічного світила, потанцювати і поспівати пісень.
Балада «Причинна» багато в чому повторює досвід О. Пушкіна, В. Жуковського, А. Міцкевича, Л. Боровиковського, А. Метлинського. Але Шевченко пішов далі своїх попередників. Він не акцентує увагу на фантастичному, а показує страждання простих людей.