ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ РОЗУМОВО

ВІДСТАЛИХ ДІТЕЙ

Емоції - це процес відображення ставлення індивіда до різноманітних подразників, як сигнал про задоволення або незадоволення його потреб.

Характеристиці емоційної сфери дітей-олігофренів були присвячені психологічні праці С.Я. Рубінштейн, Ж.І. Намаз-баєвої, В.Г. Петрової, І.М. Бгажнокової.

Основні причини незрілості емоційної сфери у дітей з неускладненою олігофренією :

• недостатність інтелекту;• ускладнений процес

формування соціальних потреб;

• несприятливі умови виховання;

Недостатність інтелекту призводить:

1.До неадекватності емоційного реагування на ситуації, недоступні розумінню дитини.

2.До неспроможності усвідомлювати власні емоційні прояви та стани і керувати ними.

Несформованість або поверховість соціальних потреб, характерні при розумовій відсталості, ускладнюють процес розвитку почуттів.

Якщо не враховувати психічні особливості дитини-олігофрена, це зумовлює незадоволення важливих потреб:

• самоствердження;• відчуття захищеності.

Це призводить до формування комплексу неповноцінності та інших негативних особистісних утворень, які супроводжуються відхиленнями в емоційній сфері.

Емоційна сфера розумово відсталих учнів незріла.

Діти позбавлені відтінків емоцій,їх переживання полюсні, примітивні, вони відчувають лише задоволення або незадоволення.

Їх емоції поверхневі, нестійкі.

Слабкість регуляції почуттів є причиною пізнього духовного формування.

Становлення вищих духовних почуттів відбувається із запізненням і труднощами.

Такі почуття можуть бути виховані у розумово відсталих дітей, проте для цього має бути проведена спеціальна виховна робота.

Дефекти емоцій при неускладненій олігофренії мають вторинний характер і зумовлені недостатністю інтелекту.

Вікові зміни в емоційному розвитку розумово відсталих школярів здійснюються в напрямі збільшення кількості слів, за допомогою яких позначаються різні відтінки емоційних переживань, поглиблення розуміння причин виникнення тих чи інших емоцій. (За Ж.І. Намазбаєвою)

Хворобливі вияви почуттів у певної категорії розумово відсталих дітей:

Дисфорія— епізодичні розлади настрою. Виявляється у раптовій пригніченості настрою, часом — злобності.

Ейфорія — невмотивований збуджений настрій (ейфорія може бути ознакою початку

загострення захворювання). Апатія –порушення емоційного життя, яке

характеризується байдужістю, втратою інтересу до довкілля

Різниця у порушенні емоційної сфери у дітей має враховуватись у спеціальному доборі корекційних умов та прийомів навчання і виховання.

Воля - спроможність суб'єкта до довільної регуляції власної поведінки, уміння організовувати свою діяльність, керувати нею, долати труднощі та перешкоди, що стоять на заваді досягненню мети; якість особистості, сутність якої зводиться до здатності індивіда протистояти своїм безпосереднім бажанням, стримувати або трансформувати власні імпульси.

Особливості вольової регуляції поведінки

у розумово відсталих учнів вивчали С.Л. Рубінштейн, В.Г. Петрова, Д.М. Ісаєв та ін.

Слабкість вольової саморегуляції в учнів виявляється передусім у навчальній діяльності.

Основною причиною труднощів засвоєння нових знань розумово відсталих учнів є недорозвиток довільності пізнавальних процесів. У них переважає мимовільна увага.

Такі діти не взмозі:

• володіти власними емоціями;• усвідомлювати своїх переживань; • підпорядкувати їх інтелекту;• стримувати, трансформувати емоційні

прояви відповідно до умов.

Розумово відсталі реагують на зовнішні подразники, не задумуючись над наслідками такої поведінки для себе та оточуючих;

Діяльність дітей-олігофренів залежить не лише від зовнішніх обставин, а й від власних безпосередніх неусвідомлених потягів. Такі потяги штовхають на необдумані дії, які іноді можуть зашкодити і самій дитині.

Недостатність волі у підлітків може стати наслідком девіантної поведінки.

72 % — бродяжництва, 50 % — агресивності,43 % — крадіжок, 38 % — наркотичної та алкогольної

залежності40 % — сексуальних девіацій, 55 % — участі в антисоціальних компаніях,43 % — випадків неслухняності та грубості. (За даними Л.М.

Шипіциної )

Слабкість волі виявляється у розумово відсталих не завжди. Вона виступає коли діти знають, як потрібно діяти, але не відчувають у тому потреби.

За рахунок порушення здатності оперувати поняттями, такі люди не можуть:

визначити мету та спланувати її, уявити свою дію, попередньо обміркувати наміри, самостійно обрати спосіб досягнення мети І тому не здатні до довільності, залежні від

конкретної ситуації, проявляють мимовільні імпульсивні реакції, які викликаються зовнішніми подразниками.

Основна причина низької здатності до регуляції поведінки у розумово відсталих учнів - слабкість регулювальної функції внутрішнього мовлення.

Ще одною причиною є низький рівень особистісної рефлексії. Дітям з розумовою відсталістю важко усвідомити власний внутрішній світ. Не маючи інформації про свої потреби, прагнення, здібності людина не може передбачити власну поведінку і керувати нею.

Слабкість довільної регуляції поведінки у дітей з вадами інтелекту зумовлена:

психічною пасивністю та інертністю;

недорозвитком уявлень; критичного мислення; внутрішнього мовлення; особистісної рефлексії; негативним впливом переживань

почуття власної неповноцінності.

Досягнення корекційної мети щодо недостатності вольової регуляції поведінки у розумово відсталих школярів можуть бути забезпечені завдяки:

формуванню довільності психічних процесів, навичок самостійності;

конструктивного вирішення конфліктних ситуацій;

розвитку дій передбачення, планування, контролю та оцінювання;

виховання внутрішнього мовлення через формування писемного;

розвиток самосвідомості, критичності та самокритичності;

подолання комплексу неповноцінності.

Корекція недостатності вольової саморегуляції є невідривною від педагогічного керівництва формуванням особистості розумово відсталого учня та процесу його виховання загалом.

Список використаних джерел:

Синьов В.М., Матвєєва М.П., Хохліна О.П. Психологія розумово відсталої дитини: Підручник. — К.: Знання, 2008. — 359 с.

Рубінштейн С.Я. Психологія розумово відсталого школяра.- М.: Просвітництво, 1986.- 192 с.

Основи спеціальної психології /Під ред. Л. В. Кузнєцової.- М.: Академія, 2007.- 480 с.

Дефектологічний словник: навчальний посібник [Текст] / за ред. В.І. Бондаря, В.М. Синьова.– К.: «МП Леся», 2011. – 528 с

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!