Презентація на тему:

“Особливості мовлення розумово відсталих дітей”

Характеристика експресивного та імпресивного усного мовлення

Мовлення-це форма спілкування, опосередкована мовою, яка включає процеси побудови та розуміння висловлювання. До функцій мовлення, крім спілкування, належать також пізнавальна та регулювальна. Мовлення відіграє винятково важливу роль у формуванні вищих психічних функцій.

У дітей з олігофренією спостерігається відставлення у розвитку всіх мовленнєвих характеристик:: граматичної, лексичної та фонематичної, а причиною цього є недостатність мислення. Олігофренія викликає у дитини порушення формування інтелектуального компонента усіх ланок мовленнєвої діяльності.

До числа відхилень мовленнєвого розвитку при олігофренії належать дефекти засвоєння мови і передусім значення мовних знаків різного ступеня складності (лексичної і граматичної семантики) через зниження у дітей основних процесів мислення-аналізу, синтезу, абстрагування, порівняння, узагальнення, систематизації.

При розумовій відсталості спостерігаються також своєрідні порушення мовленнєвих дій-побудови мовленнєвого висловлювання і розуміння, а саме труднощі утримання складного багатоопераційного складу мовленнєвих дій унаслідок особливостей па’мяті, уваги.

Мовлення у дітей-олігофренів формується зі значним запізненням.

При розумовій відсталості через загальний недорозвиток психіки збагачення досвіду протікає уповільнено і спотворено. Аномально розвинені практична та пізнавальна діяльності не можуть сприяти швидкому накопиченню уявлень і не стимулюють появу нових інтересів та потреб. Дитина не відчуває необхідності у мовленнєвому спілкуванні з оточуючими.

У розумово відсталої дитини на час вступу до школи практика мовленнєвого спілкування займає менший відрізок часу, ніж у нормальних дітей-усього 304 роки (норма-5,5 років). Словник у дітей з інтелектуальними вадами збагачується дуже повільно. Адже засвоїти нове слово означає не лише запам’ятати його звучання, а й зрозуміти його зміст, опанувати ним як поняттям.

Повільне розширення словника розумово відсталих учнів пов’язане з тим, що вони, сприймаючи висловлювання, не помічають у ньому незнайомих слів. До причин спловільненого розвитку мовлення дітей-олігофренів можна також віднести властивий їм загальний моторний недорозвиток, який порушує процес дієвого активного знайомства з навколишнім світом і тим самим накопичення уявлень і відомостей про нього.

При вадах інтелекту спостерігається неточність використання значення слів. У дітей-олігофренів накопичення досвіду здійснюється спотворено, сповільнено через недостатність когнітивних функцій, а також у зв’язку з властивою їм пізнавальною пасивністю. У словнику дитини з розумовою відсталістю з частин мови переважають в основному іменники. Дієслова , які вони використовують у власному мовленні, відрізняються однотипністю, синонімічною бідністю.

Дуже мало в словнику таких дітей прикметників, майже зовсім немає дієприкметників, прислівників, дієприслівників. Вони описують предмет за допомогою 2-3 ознак, а переказуючи текст, взагалі вилучають з нього означення. Украй бідним в учнів початкових класів допоміжної школи є запас прислівників.Він, як правило, є обмеженим словами “тут”, “там”, “потім”.

Великі труднощі відчувають розумово відсталі діти при використанні прийменників., яких у їхньому словнику вдвічі менше, ніж у словнику нормальних дітей. Характерною особливістю мовлення дітей-олігофренів є часте використання особових та вказівних займенників(він, той, цей, там, туди та ін.).

Мовлення першокласників з розумовою відсталістю складається з простих, непоширених, часто неповних і неправильно побудованих речень. Висловлювання можуть бути однослівними і мати синкретичний характер-коли одним словом позначається ситуація чи подія. Порушення звуковимови при розумовій відсталості трапляється значно частіше, ніж при збереженому інтелектуальному розвитку.

Залежно від впливу на процес формування навичок письма дефекти звуковимови у дітей-олігофренів поділяються на дві групи (М.А.Савченко, Р.А.Юрова). Перша група- спотворення вимови звуків (різні види ротацизму, ламбдацизму, сигматизму тощо). До другої групи належать недоліки, які зводяться до заміни одних звуків іншими, близькими за акустико-артикуляційними ознаками(заміна шиплячих свистячими, африкат-їх складовими, дзвінких-глухими, твердих-м’якими).

Неповноцінними виявляються у дітей з розумовою відсталістю як монологічне так і діалогічне мовлення.

Деякі діти-олігофрени демонструють схильність до ехолалії і замість того, щоб відповісти на запитання, повторюють його повністю або частково.

Спілкування розумово відсталих учнів є не лише неповноцінним, йа й звуженим.

Особливості регулювальної функції мовлення

Крім комунікативної, мовлення також виконує функцію регуляції поведінки. Особливості регулювальної функції мовлення у розумово відсталих дітей вивчали О.Р.Лурія, В.І.Лубовський.

Вони встановили, що в основі недостатності регулювальної функції мовлення дітей з розумовою відсталістю лежить більша інертність другої сигнальної системи порівняно з першою, через що друга сигнальна система не може керувати першою.

Мовленнєва інструкція є складною для олігофренів, якщо вона потребує від них самостійного виконання діяльності у незвичних умовах.

Учні з розумовою відсталістю також відчувають значні труднощі за необхідності опосередковувати за допомогою мовлення власну діяльність. Учні з розумовою відсталістю не вміють спланувати навіть добре знайому їм роботу, особливо важко їм дається визначення засобів та способів виконання.

Аномалія мовного розвитку розумово відсталих школярів яскраво виявляється при розгляді співвідношення між їх мовленням і діяльністю. Недостатність внутрішнього мовлення при розумовій відсталості позначається на регуляції поведінки у конфліктних ситуаціях, коли безпосередньо бажане суперечить вимогам навколишнього середовища.

Мовлення відіграє істотну роль в організації та упорядкуванні пізнавальної діяльності олігофренів.

Писемне мовлення

Писемне мовлення- одна з найскладніших вищих психічних функцій, яка полягає у висловленні власної думки на письмі. Писемне мовлення-вид діяльності, який потребує добре розвиненого внутрішнього гальмування, максимальної довільності усіх психічних процесів, усвідомленості власного “я”, саморегуляції, самоконтролю; сприйняти думку іншого, щоб зрозуміти написане з його позицій.

Щоб користуватись писемним мовленням, необхідно засвоїти навички письма, читання. Навчання грамоті сприяє мовленнєвому та загальному психічному розвитку учнів допоміжної школи. Труднощі засвоєння букв безпосередньо зумовлені недостатньо чітким розрізненням акустично подібних фонем.

Розумово відсталим учням важко дотримуватися у процесі читання певної спрямованості рухів зору-зліва направо, відповідно послідовного розташування літер у слові.

Найскладнішою операцією читання для розумово відсталих школярів є злиття звуків.

Розумово відсталі школярі дуже повільно і з великими труднощами опановують техніку читання.

Злиття складів у слова є складним тому, що необхідно утримувати в пам’яті попередньо прочитаний склад і сполучати його з наступним. У позаскладовому читанні школярів є низка дефектів. Розуміння прочитаного ускладнюється низьким рівнем розвитку мислення й мовлення, бідністю життєвого досвіду і своєрідністю уявлень, несформованістю інтелектуальних інтересів і послабленою мотивацією діяльності.

Розумово відсталі діти не можуть:- встановити порядок, в якому звуки

йдуть один за одним у певному слові.

- співвіднести звуків з відповідними літерами.

- Засвоїти образ літер. Олігофрени з порушенням вимови

відчувають труднощі в уточненні фонематичного складу слова. Вони пишуть так, як говорять. Такі учні погано диференціюють голосні й близькі за артикуляцією приголосні.

Учням з руховими порушеннями важко оволодіти технікою письма і грамотним письмом. У цих дітей нерівні літери, сильний натиск. Вони пропускають літери, слова, елементи літер, не дописують слова і речення, можуть додати зайвий елемент або літеру, чи слово. Учні з розладами цілеспрямованої діяльності допускають помилки через нестійкість уваги, неврівноваженість поведінки.

Твори учнів з розумовою відсталістю вирізняються дуже примітивним змістом. Наявність помилок у побудові речень, бідність використаного словника, невиправдана повторюваність слів слугують безсумнівними доказами того, що ці недоліки тісно пов’язані з особливостями мовленнєвого розвитку і мислення школярів.

Корекція недоліків мовленнєвої діяльності та її значення для інтенсифікації особистісного розвитку

Мовлення учнів з вадами інтелекту, особливо молодших класів, є конкретним і ситуативним. Вони не розуміють позаситуативних висловів, тобто фраз, які не стосуються наявної ситуації. Для поліпшення розуміння того, що каже вчитель, слід використовувати ілюстрації та іншу наочність, будувати запитання, щоб у них уже містилась частина відповіді.

Етапи корекційної роботиФормування потреби у спілкуванні; Розвивати засоби спілкування; Розвивати усне мовлення під впливом формування навичок письма та читання; Пропедевтика навичок письма та читання передбачає розвиток умінь виділяти у реченні слова, у слові-звуки, формування уявлень про слово та речення. Формування писемного мовлення.

Формуючи навички письма та читання, особливу увагу слід приділяти усвідомленості навчальних дій, стежити, аби учні розуміли зміст того, що читають і пишуть. Розвиток та вдосконалення навичок грамотного письма потребує формування умінь виділяти орфограми, підбирати правило, за допомогою якого можна визначити правопис слова, користуватись правилами.

Необхідно запобігати формальному переписуванню , вчити дітей при переписуванні використовувати прийом самодиктанту.