КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА МІСЬКА РАДА УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ

С.В.Березовська

Т.Є.Пустова

В.Л.Солярик

ДЖЕРЕЛА ДУХОВНОСТІ:

НАРОДНА ГРА І ХУСТКА – БЕРЕГИНЯ

Сценарії виховних заходів

Кам‘янець - Подільський

2016 р

2

Рецензенти:

Г.П. Ватаманюк, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри теорії і методики дошкільної та початкової освіти К-ПНУ імені Івана Огієнка

Н.Є. Ніколайчук, методист науково-методичного центру управління освіти і науки

Березовська С.В., Пустова Т.Є., Солярик В.Л. Джерела духовності: народна гра і хустка-берегиня: Сценарії виховних заходів. – Кам’янець-Подільський: Науково-методичний центр ЦДЮТ, 2016. – 38с.

Збірка містить сценарії заходів національно-патріотичного виховання , що стали призерами Всеукраїнського конкурсу «Адреса дитинства - Гра « 2014, 2015р.р.

Сценарії зможуть використати у практичній діяльності педагоги-організатори, класні керівники, організатори дитячого дозвілля.

3

Зміст

ПЕРЕДМОВА........................................................................................5

Сценарій ігрової програми для дітей молодшого та середнього шкільного віку......................................................................................8

Пояснювальна записка.....................................................................9

Ігрова програма «Хустка в колі гри кружляє «........................10

ДОДАТКИ.........................................................................................17

ФОТОГАЛЕРЕЯ..............................................................................18

Список використаної літератури..................................................20

Сценарій ігрової програми для дітей молодшого шкільного віку «Гра народна – річка повноводна» ррічка повноводна»............21

Пояснювальна записка...................................................................22

Ігрова програми для дітей молодшого шкільного віку «Гра народна – річка повноводна».........................................................24

Використана література.................................................................33

ДОДАТКИ.........................................................................................34

ПІСЛЯМОВА......................................................................................38

4

ПЕРЕДМОВА

Кожне нове покоління людей живе і розвивається у певному

національному середовищі, життя якого залежить від

особливостей державного устрою країни. Дитина від народження

перебуває під впливом як соціально-економічних умов, так і

національної специфіки: побутового життя, культури, народних

звичаїв, традицій. Вона переймає від дорослих багатство рідної

мови, відчуття прихильності та симпатії до духовності свого

народу, поступово призвичаюється до усталених морально-

правових норм. Усе це веде до появи у неї особливих рис

національної психології – ментальності, які стають підґрунтям

для виховання громадянина-патріота.

В Концепції національно-патріотичного виховання дітей та

молоді наголошується, що «…серед виховних напрямів сьогодні

найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське

виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як

нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають

підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх

поколінь, які розглядатимуть державу (раtria) як запоруку

власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї

гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи,

толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу

життя, готовності до змін.

Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до

виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості.

5

При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і

величну культуру та історію, досвід державницького життя, які

виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання

дітей і молоді…»

Своєрідною школою виховання, що формує громадянську

позицію, любов до рідної Землі, поетичне мислення і мистецькі

смаки є народна гра. Гра була вигадана ще первісними людьми як

частина складного ритуалу, який мав на меті інтенсифікувати

людську енергію для найповнішого впливу на явища природи і

життя. Ігри існують стільки часу, скільки існує людство. Спершу

їх використовували в ритуальних дійствах – за допомогою гри

наші предки намагалися задобрити язичницьких богів, викликали

прихильність природи тощо. З часом гра втрачала первісне

значення. Дедалі більше вона ставала елементом розваг та забав,

зберігаючи при цьому народні звичаї, багатий історичний та

військовий досвід.

Досить високо оцінив значення ігор В. О. Сухомлинський:

«Гра - це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини

вливається живлючий потік уявлень, понять про навколишній

світ. Гра - це іскра, що засвічує вогник допитливості». Ігри та

забави становлять чималий розділ народної дидактики й

охоплюють найрізноманітніші її аспекти: народознавчий,

мовленнєвий, математичний, природничий, пізнавальний,

розважальний, оздоровчий тощо. Народні ігри супроводжують

свята та національні обряди, у їх змісті відбиті сезонні явища,

звичаї, пов'язані з хліборобською та землеробською працею.

6

Народні ігри - це історія народу, оскільки вони відображають

соціальне життя кожної епохи. Крім того, гра сприяє розвитку

індивідуальних здібностей дитини, допомагає позбутися багатьох

фізичних та психологічних вад.

Нарешті, народні ігри просто цікаві і по-своєму захоплюючі,

мудрі й поетичні, як і народна пісня. Часто гра сама переходить у

пісні або хоровод і, без перебільшення, може претендувати на

таку саму роль у нашому житті, як і мистецтво.

Тож хай запропоновані сценарії, створені творчою групою

педагогів, сприяють формуванню національної ідентичності

школярів, виховують любов до рідного краю, національних

традицій, повагу до українського народу, народних звичаїв,

обрядів, ігор.

7

Сценарій ігрової програмидлядітеймолодшого та середньогошкільного віку

8

Пояснювальна записка

Сьогодні знову пробуджується любов нашого народу до такого простого і одночасно незбагненного дива – української хустки. Ми потішаємось величезному розмаїттю кольорів, візерунків та способів зав’язування хустки.

«Хустка»- «хистка» від слова хистити, захищати. Вона захищала голову, плечі людини від холоду, спеки, дощу і вітру, заміняла спідницю і плащ. Спочатку хустки робили з грубої вовни, а пізніше стали виробляти з бавовни, льону, шовку, плести і оздоб-лювати мереживом, китицями, прикрашати вишивкою, стрічками, чудернацькими візерунками. Хустка – це таємниця, у багатьох народів світу вона була символом покровительства жінки над чоловіком, який її оберігав і захищав.

Хустки носили на голові, шиї, плечах і на бедрах, у кишеньці, на руці; робили з них торбинки, скатертини і серветки; дами дарували їх на пам'ять лицарям свого серця, а у деяких народів кинута долу хусточка означала життя або смерть. Хусточкою перев'язували рани, з нею танцювали, на ній зав'язували вузлики напам'ять.Народні обряди, пов’язані з хустиною, супроводжували людину від самого народження до смерті - від сповиточка до віночка.

У представленому сценарії ігрової програми «Хустка в колі гри кружляє « автори мали за мету показати красу і багатство українського національного оберегу – ХУСТКИ, заохотити дівчат носити хустки, бо це природно і модно.

Хустка і сьогодні є найкращим подарунком, що гріє душу, лікує рани, плекає віру та світлу надію. А хустка, яку подарувала, залишала мама – хай стане у домі неоціненною реліквією.

9

Ігрова програма «Хустка в колі гри кружляє «

Хустка - крила над батьківським краєм.

Вона барви ввібрала у себе - усі.

Зустрічайте це диво Вкраїни

Гарну хустку – у всій її пишній красі

Кожна барва хустини – це життя українців;

Це – червоне і чорне, це – весіль барво грай!

Розмаїту! Тернову! Цю вічну й сучасну

Оберіг наш родинний в нашім колі стрічай !

(В.Солярик )

Тема. Хустка. Використання у мистецтві та побутіМета. Відтворити красу і багатство українського

національного оберегу – хустки, виховувати шану до

культурної спадщини рідного народу; почуття дружби,

колективізму, патріотизму. Формувати уміння позитивної

10

взаємодії з однолітками та дорослими (взаєморозуміння ,

взаємодопомоги, взаємоповаги, відчуття іншого )

Обладнання. Скриня, набір різнокольорових хусток, м’ячі. Доповнюють оформлення афоризми про хустку та гру: «Народна гра – народна мудрість», «Хустка гріє не плечі, а серце», «Хустка – берегиня дівочої вроди»

Місце проведення заходу тематично оформлене: на центральній стіні викладена з барвистих хусток велика квітка, на сцені стоїть скриня.

Звучить весела музика, відкривається завіса, вибігають ведучі - Веселинка та Смішинка

Веселинка. Дорослі і зовсім маленькі! Біляві, чорняві, риженькі!Смішинка. Засмаглі! Веселі! Завзяті! – Усіх вас вітаєм на святі!Руки в гору підняли – 1,2,3 (діти разом з ведучими

плещуть, піднявши руки догори)Вже готові ми до гри – 1,2,3 (плещуть на рівні грудей)Вже готові ті, що зліва – 1,2,3 (плещуть долоньками по лівій

ніжці)Вже готові ті, що справа – 1,2,3 (плещуть долоньками по

правій ніжці)Хочуть гратися дівчата (руки на поясі з поворотом) - ай,ай,ай

(хитаємо голівкою)Хочуть гратися хлоп’ята (руки на поясі з поворотом) – давай,

давай, давай (права ручка догори) Ми бар’єри будем брати – 1,2.3 (скачуть)В іграх щоб перемагати – 1,2,3 (діти плещуть, піднявши

руки догори)(звучить музика, відкривається скриня і з’являється

Іскринка )

11

Іскринка: Я – Іскринка- веселика

І мене чарівна скринькаПринесла сюди до вас!Щоби настрій – аж

іскривсяВсяк від радості світився,Щоб усе в нас було –

клас!Смішинка: Ігри,

загадки, розваги, - Все

вартує це поваги Бо воно – вкраїнське все! Веселинка: Мудрість, радість, витривалість Настрій, спритність, навіть хитрість, Із собою нам несе!Іскринка: В скрині цій – я не одна. Є ще річ тут чарівна.Наче поле – вся у квітах,Тепла – наче сонце влітку.Віршів і пісень про неї складено чимало,Бо ж століттями жінкамСерце зігрівала.Будень, свято чи гостинаСяє барвами … ХУСТИНА! (під музику достає зі скрині

хустку та накидає на плечі )Добрий день, дорогі друзі! Вітаємо вас на ігровій програмі

« Хустка в колі гри кружляє»! У моїй скрині зібрані різноманітні хустки. Є старовинні і зовсім нові, величезні і маленькі, барвисто-квітчасті та з візерунком. Хтось скаже, що хустка – це не сучасно.

Веселинка: А ми іншої думки . Хустка і сьогодні оберіг жіночої вроди, захищає, прикрашає та ще й гратись дозволяє.

12

Смішинка. Тож запрошуємо вас у коло на гру - «Весела хустина»! Під мелодію української полечки діти з рук в руки передають м’ячі, закручені у хустини. Як тільки музика стихла, діти в руках яких на ту хвилину опинилася «весела хустина», підбігають до ведучих і промовляють скоромовки: Українські жінки – люблять барвисті хустки (для хлопчиків)

Я – не панна, я – господиня У мене хусток повна скриня! (для дівчаток)Іскринка: Я у хустині відчуваю себе такою легкою,

піднесеною та ще по-сучасному модною. (музика, з’являється Баба Яга)

Баба Яга. Одежину ношу я в латках,

А живу на курячих лапках.

Хатинка моя невелика –

Не видно ні дверей, ні вікон.

В мене зручна кістяна нога,

А звуся я просто - Баба Яга.

Чула я, хтось вихвалявся, що дуже модний. Але хіба ж ви

не знаєте, що наймодніша у нашому краї – це я! Ось цю хустину я

придбала, гуляючи по Парижу, а цю -

подарував Кощійчик, коли залицявся, в цій

хустині виступала на Євробаченні сама

Вєрка Сердючка. Пам’ятаєте, було дуже

весело!

Іскринка. Бабусю, ви що збираєтесь

танцювати?

Баба Яга. А то! Хустка зобов’язує!

(Баба Яга танцює з дітьми)

13

Іскринка. Бабусю, ти модниця відома і на наше свято

з’явилась за дрес-кодом.

Баба Яга. А дрес - код – це що? З чим його їдять.

Іскринка. Дрес-код – це форма одягу, яка вимагається при

відвідуванні певного заходу. Зрозуміло?

Баба Яга. Як? Як?

Іскринка: Бабусю, поглянь у залу. Сьогодні за дрес-кодом

всі на свято прийшли з хустками.

Баба Яга: То ви знаєте і як хустку зав’язати по- модньому?

Іскринка. Знаємо!

Веселинка: Вміємо! І тобі покажемо!

Конкурс «Зав’яжи хустку» ( Діти зав‘язують хустки

різними способами. В цей час Іскринка пов’язує на голову Баби

Яги яскраву хустку )додаток 1

Баба Яга. Що красунечка я, то красунечка! Дякую , діти, вам

за науку! Полечу, порадую вже Кощія обновкою. (Баба Яга

відлітає)

Веселинка: А у нас теж є улюблена гра. В неї грались ще наші

прапрабабусі.

Смішинка. А називається вона просто - «Струмочок».

Іскринка. Заглянемо знову у скриню та дістанемо звідти

різнобарвні хустини для нашої гри.

Веселинка. А для початку ми вивчимо примовку:

Хустка до хустки – розв’язати хочу.

Тече річка невеличка – річку перескочу,

14

Якщо руку простягнеш – ноги не замочу.

(Додаток 2)

Іскринка (по закінченню гри): Струмочок вийшов у нас

веселий та бадьорий, та й ноги ніхто не замочив.

Смішинка. А я ще й з гарним хлопчиком познайомилась!

Іскринка: Друзі, а ви любите мандрувати? (відповідь дітей)

Веселинка: Ми також, тому зараз разом з вами перетворимось

у мешканців різних країн.

Іскринка: А для цього нам буде потрібна лише хустка (дістає зі

скрині)

Смішинка. Насамперед запрошуємо до гри лише дівчат.

Різні способи носіння хустки вони продемонструють у національних

танцях.

Хустка: на плечах – український танок «Метелиця»; на голові,

а в руках носова хустинка   – російська «Кадриль»; при крите

обличчя – східний танець;   на стегнах – циганський ; через плече

–  грецький   » Сиртакі»

Іскринка: Тепер я запрошую лише хлопчиків: хустки за

поясом – грузинський «Лезгинка» , на шиї - іспанський.

Веселинка: Ох, і запальна зустріч у нас з Хусткою!

Іскринка. Як я вже і говорила,

Скриня наша - чарівна.

Найдорожчу – синьо-жовту –

Хустку нам несе вона (дістає зі скрині)

Смішинка: То готуємось до гри, у якій хустка теж стане у

пригоді.

15

Веселинка. А назвемо нашу гру «ХУСТКА - ПРАПОР» Завдання

для учасників гри досить прості. Формуємо 2 команди - «Жовті»

та «Блакитні». Потрібно підбігти до скрині, дістати хустинку

відповідного кольору та одягнути на голову. Завершенням гри буде

сформований у кольорі жовто-блакитний прапор.

Іскринка: Жовтим кольором грає колосся у полі,

Синім – мирного неба блакить.

Прапор нації, прапор держави

Хай завжди у віках майорить!

Ведучі прощаються з учасниками ігрової програми

16

ДОДАТКИДодаток 1

Конкурс «Зав’яжи хустку» ( Діти зав‘язують хустки різними

способами: косинкою ( кінці під підборіддям); банданою, чалмою,

кінці хустки обгортали навколо шиї та зав'язували на потилиці; 

хустку в косу - «іспанська фієста».та інші)

Додаток 2

Гра «Струмочок»

Гравці стають один за одним парами, зазвичай хлопчик і дівчинка,

беруться за руки і тримають їх високо над головою. Зі зчеплених

рук виходить довгий коридор. Гравець, кому пара не дісталася, йде

до «витоку» потічка і, проходячи під зчепленими руками, шукає

собі пару. Взявшись за руки, нова пара пробирається в кінець

коридору, а той, чию пару розбили, йде в початок «струмочка». І

проходячи під зчепленими руками, веде за собою того, хто йому

симпатичний. Так «струмочок» рухається . Двоє ведучих, що стоять

попереду «струмочка», тримають на витягнутих руках дві хустки

так, що утворюють «ворота» і примовляють:

Хустка до хустки – розв’язати хочу.

Тече річка невеличка – річку перескочу,

Якщо руку простягнеш – ноги не замочу.

Ігрова примовка повторюється.

17

ФОТОГАЛЕРЕЯ

18

19

Список використаної літератури . Жіночі зачіски. Головні убори та прикраси // Етнографія

України : навч. посіб. —Л., 1994. — С. 238-240

Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. —

Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с.

.Стельмащук Г. Г . Традиційні головні убори українців. - К.:

Наукова думка, 1993. - 240 с.

Хустка [Електронний ресурс] : [історія, загальна

характеристика] // Вікіпедія : вільна енциклопедія : [веб-сайт].

Хустка як витвір мистецтва[Електронний ресурс] : [історія

виникнення, про українську хустку-берегиню] // Благодійний

фонд КОСТЯНТИНА ЄФИМЕНКА : [веб-сайт]. — Електрон.

дані. — Режим доступу:

http://efimenko.org/news/hustka_yak_vitvir_mistetstva/. —  Назва

з екрана.

Шуть М.О. Школа ігромайстерності . –К. Шкільний світ ,

2006

20

Сценарій ігрової програми для дітеймолодшого « – » шкільного віку Гра народна річка повноводна

»ррічка повноводна

ігрової програми

для молодшого шкільного віку

21

Пояснювальна запискаНародна мудрість говорить: «Як дитина бігає і грається, так їй

і здоров’я усміхається!» Український народ свято береже свою

мову, пісню і, звісно ж, гру. Із ранніх років через ігри і забави

входила маленька людина у життя. Через них вона дорослішала,

набувала практичного досвіду. У численних народних іграх

українських дітлахів відобразилося все: і історія народу, і його

світогляд, і традиції, і деталі побуту.

Ви вважаєте, гра — це пустощі? Ні! Це своєрідне мистецтво. В

іграх передається характер народу, виховуються дружні стосунки,

чесність, повага, спритність, кмітливість. У грі змагаються,

пізнають одне одного. Гра вносить радість, бадьорість у життя

дітей. Рухатися, бігати, гратися — це означає жити. Радість руху

сполучається з духовним збагаченням дітей. У них формується

стійке, зацікавлене, поважне ставлення до культури рідної країни,

створюється емоційно позитивна основа для розвитку

патріотичних почуттів: любові й відданості Батьківщині.

За змістом всі народні ігри класично лаконічні, виразні й

доступні дитині. Вони викликають активну роботу думки,

сприяють розширенню кругозору, уточненню понять про

навколишній світ, удосконалюванню всіх психічних процесів.

Ігрова ситуація захоплює й виховує дитину, а діалоги, що

зустрічаються в деяких іграх та безпосередньо характеризують

персонажів й їхні дії, вимагають від дітей активної розумової

діяльності. В іграх, що не мають сюжету й побудовані лише на

певних ігрових завданнях, також багато пізнавального

22

матеріалу,що сприяє розширенню сенсорної сфери дитини,

розвитку її мислення й самостійності дій . Тому представлений

сценарій ігрової програми «Народна гра – повноводна ріка»

присвячений саме використанню українських народних ігор в

контексті розвитку розумових, моральних, фізичних якостей дітей

молодшого шкільного віку .

Ігрові програми мають великий педагогічний потенціал. Адже

залучення самих дітей до розробки, організації і проведення

програм сприяє їхньому самовираженню, розвитку кмітливості,

артистизму, творчих здібностей, оригінального погляду на речі та

нестандартного мислення. Створення веселої невимушеної

атмосфери на святі дозволяє учасникам почувати себе комфортно і

безпечно.

Ігрова програма «Народна гра – повноводна ріка» - це сплеск

фантазій і емоцій, самоствердження як дорослих , так і дітей.

23

Ігрова програми для дітей молодшого шкільного віку «Гра народна – річка повноводна»

Мета заходу:

навчальна: ознайомити дітей зі зразками української

культури народознавчого спрямування – дитячими іграми,

загадками, речами народного побуту;

розвивальна: розвивати фантазію, кмітливість , артистизм,

творчі здібності;

виховна: виховувати любов до рідного краю, почуття

прекрасного та справжньої дружби.

Обладнання: прапор, різнокольорові стрічки, міх з речами

народного побуту (рубель, макітра, макогін, крайка, горщики-

близнята), бубон.

Хід проведення

Ведучі. За високими горами, за квітучими степами,24

Біля гаю, як опеньки, баба й дід живуть старенькі.

Любимо до них ходити, з ними бесіду водити,

Посідаєм біля хати, просим щось нам розказати.

І неначе в диво-скрині ллються речі дивні-дивні:

То бувальщина давненька, то весела побрехенька...

На подвір’ї лемент, сміх, - тут й погратися не гріх!

(вибігають діти)

Всі ми – родом з України,

З подільського краю.

Тут ми дружимо з піснями,

У труді зростаєм.

Тут шануєм добре слово

Мудрість споконвічну.

І народні ігри любим –

Мудрі. Спритні. Вічні. (виходять Дід і Баба) Баба. Діду, що в тебе за міх:?

Не мішок, а чистий сміх!

Весь в дірках, нема пуття…

Викинь геть його в сміття!

Дід. Все б вам тільки викидати!

А добро куди збирати?...

Ти прислухайся , в торбині25

Чути свисти солов’їні,

Чути приказку, сопілку,

Хтось розучує лічилку…

Що б це значило, стара?

Бабуся. Це народна наша гра!

Дівчинка. То ставайте з нами в коло,

Ось туди, туди – в кінець,

Всі разом пограєм зараз

В гру «Веселий бубонець»

Лічилка.: Ти лети, веселий бубон, далі, далі по руках, -

В кого бубон опинився – той танцює гопака!

(Під кінець гри бубонець опиняється в руках бабусі. Вони з дідом

танцюють, заохочуючи дітей)

Танець

Хлопчик. Поки ви тут танцювали – ми на міх все поглядали...

Мабуть, є у цій торбині речі давні, речі дивні...

Пошукайте, щось знайдіть, розкажіть і покажіть.

Бабуся. Ти, онучку, здогадався, ця торбина – справді скарб,

Мати торбу всяк би рад!

Є в ній ігри – давні й дивні, є в ній речі старовинні.26

Хлопчик. Показуйте, а ми відгадуватимемо.

(Дід показує предмет, про який іде мова)

Дідусь. Жили-були на землі з глини братики малі.

Між собою дружно жили, вдвох усе собі ходили.

Поважали їх як слід, особливо на обід:

Кашу з них один любив, другий борщ завжди носив...

Здогадались, як їх звати? … Горщики «близнята»

Бабуся. Є в нас гостя ще й така: і барвиста, і струнка.

Барви має жовті, білі, наче квіти на Поділлі.

Як же зветься ця зазнайка? Здогадались? Звісно, крайка.

Дідусь. Є ще в ній один предмет, а який предмет – секрет!

Нашим прадідам в пригоді він не раз, не два ставав –

Праску вміло заміняв!

Сам ребристий, дерев’яний, син прапрадівських земель...

Як він зветься, хто з вас знає? Здогадалися? - Рубель!

Дідусь. Є ще гостя у торбині – радість кожній господині!

Чи вареники, чи мак – любить з неї їсти всяк!

Як же зветься гостя хитра? Здогадалися? Макітра!

Бабуся. Є ще тут маленький хлопчик, любить він скакати в

горщик,27

Де він є - смачненький борщик і пампушки з часником.

Хто він є – кажіть бігом ! … Макогін

Дід. Ще потрусимо торбину, і на кожну на дитину

Гру знайдемо до душі...

(виходить Коза)

Я – Коза відома

За кордоном, і вдома.

Де я пробігаю – ростуть урожаї!

Де я б’ю копитом – зима стає літом.

За те, що ви на свято

мене не запросили –

Заколю рогами !

І не дружитиму з вами! (намагається налякати дітей)

Дід. Ах, ти Коза-дереза, вередуха така!

Свято нам вирішила зіпсувати! Ось тобі, ось! (женеться за нею)

Баба. Ти, Кізонько, сама винна. Всіх дурила та ображала! Ось і не

запросили тебе на свято.

Коза. Та я вже давно не така. У мене в Контактах стільки друзів! І

вони всі знають. що я змінилась, стала весела та грайлива.

Баба. Не вірю я їй.

28

Дід. Докажи.

Коза. Добре, пограємо у мою улюблену танцювальну гру

«Заборонений рух» (танець з дітьми)

Дід. Молодець Коза.! Залишайся на святі!

Розростайся, наше коло!

Веселяться всі довкола:

Навіть бабка…

Бабка. Навіть дід!

Разом. Наша гра – це справжній світ!

(входять 2 хлопці-забіяки)

1-й Я таки сильніший за тебе

2-й Хто б говорив?! Я – сильніший!

1-й Я!

2-й Ні! Я!

1-й А давай перевіримо!

Ставай!

(Гра «Дуб чи качан»)

- Муха чи бджола?

- Бджола!

29

- То получай в чола! (дає щигля)

- Муха чи бджола?

- Муха!

- Постраждають твої вуха! ( тягне його за вухо)

- Дуб чи качан?

- Дуб!

- А давай-но сюди свій чуб! (смикає за чуба)

- Дуб, чи верба., чи конопля гнила!

- Дуб!

- Перевіримо! («вискакує» йому руками на плечі, але той не

гнеться: дуб)

- Правду кажеш – дуб! Молодець!

Дівчинка. Друзі, а вам ця гра сподобалась?

Хлопчик. «Дуб чи качан « вона називається. Запам’ятайте.

Дівчинка. Ну, а зараз знову гра – веселитись всім пора!

Дід. Ти пригадуєш старенька, як то звалась гра ота,

Де ловили мишенята дуже спритного кота?

Бабуся. Назви вже не пам’ятаю – пам’ять стала вже не та...

Але вас, внучата любі, грати в Мишу та Кота

Я навчу... Літа... літа...

Кізонько , допомагай!

(проводиться гра «Кіт та миші»)

30

Лічилка.

Раз, два, три, чотири.

Кицю грамоти учили.

Не читати, не писати,

А за мишами ганяти!

Миші: Ми кота не боїмося,

З нього всі ми сміємося.

Хі-хі-хі!

Ха-ха-ха!

Хоробріших нас нема!

Кіт. Хоробріших вас нема? (ловить)

Ведуча. Бігай швиденько, надійно ховайся,

В піжмурки з нами дружно пограйся!

(гра «Піжмурки»)

Дівчинка. Ой туп, тупа-тупа, - наші ніженьки тупочуть,

Тільки музику почують

– у танок іти вже хочуть!

Бабуся. Ось тут болить і ось тут

болить,-

31

А побачу молоденьких – танцювать кортить!

танець

Для щирого сміху і для добра

У нас гостювала чарівна гра!

Гра – не забавка пуста,

Гра – велика сила:

Покоління українців

Не одне зміцнила.

Північ! Південь! Схід і захід!

Мирним будь! І дужим! Всі ми – діти України –

Всі ми з грою дружим!

Ти від добрих ігор цих,

Друже, не ховайся!

Думай! Дій! Перемагай!

Скрізь встигай, і …

Грайся!!!

32

Використана література

1. Авт.-упорядн.: І.В.Братусь, Н.В.Кошечко, О.Л.Нагула; За заг.

ред. І.Д.Звєрєвої. Разом до гармонії: розвиток дитини

раннього віку. Методичний посібник / — К.; Кобза, 2004. —

160 с.

2. М.Б.Гуска, М.В.Зубаль, М.В.Гуска, В.Й.Мазур Теорія і

методика викладання рухливих ігор і забав, Кам’янець –

Подільський: Аксіома, 2011. – 400 с.

3. Caвiнa Л.П. Пальчикова гімнастика для розвитку мовлення

дошкільнят: Посiбн. для батьків i педагогів. — К: Школа,

2001. — 47 с.

4. Шелестова Л.В., Чиренко Н.В., Чернякова Н.В., Дозвілля

школярів: ігри, конкурси, розваги. – К.: ШК.світ, 2012, - 128с.

33

ДОДАТКИІгри, які можна використати в ході проведення програми

Баба Яга

Гра записана від Вільчанського С.Й. (1942 р.н). с.Теклівка Кам’янець-Подільського району, Хмельницької області.

Малюють коло, в центр якого стає один з гравців – “Баба Яга”. В руках у неї гілочка - “помело”. Кругом неї бігають діти і дражнять:

Баба Яга,

Кістяна нога,

З пічка впала,

Ногу зламала.

Стогне, кричить:

“Голова болить!”.

Пішла вона на вулицю,

Налякала чорну кицю.

Пішла вона на лужок,

Налякала всіх качок.

Пішла вона на базар,

Поламала самовар.

«Баба Яга» стрибає з кола на одній нозі та намагається до кого-небудь доторкнутися «помелом». До кого вона доторкнеться, той завмирає «зачаровується» на місці. Потім “Баба Яга” вибирає із “зачарованих” когось одного, на свій розсуд. Той і стає “Бабою Ягою”. І гра продовжується

34

В смолу

Гра записана від Чалої О.І (1924 р.н). с.Зіньківці Кам’янець-Подільського району, Хмельницької області.

Хлопчики і дівчатка беруться за руки, утворюючи коло; в центр заходять двоє чи троє гравців і стоять, всі інші ходять навколо них і кричать хором:

Смола, смолися,

Діжа, кріпися,

Міцна смола дідова,

Міцніше і не буває.

Пропили, проїли

На вітер пустили.

Тук, тук біля воріт!

На цих словах діти зупиняються. Ті що в центрі запитують:

- Хто там?

- Піп Федір.

- Чого прийшов?

- За смолою.

- Навіщо тобі смола?

- Діжу смолити.

- Навіщо діжа?

- Пиво варити.

- Навіщо пиво?

- Сина женити.

- Якого?35

Один із тих що в центрі вказує на якого-небудь хлопчика, називаючи його по імені та по батькові.

- А дівчина яка? – запитують у нього.

Він говорить ім’я та по батькові нареченої.

Після цього гра починається знову.

Ведмідь

Гра записана від Чалої О.І (1924 р.н). с.Зіньківці Кам’янець-Подільського району, Хмельницької області.

Малюють два кола – “ліс”, по центру якого кладуть гриби чи ягоди; друге коло – “село”. Один із гравців зображає “ведмедя” і сидить у “лісі”, всі інші йдуть із “села” у “ліс” по гриби та ягоди, у одного з дітей в руках кошик. Всі хором промовляють, дражнячи “ведмедя”:

У ведмедика в ліску

Гриби, ягоди беру.

Ведмідь захропів,

Із пічки злетів

Потім оточують «ліс», перекидають або передають один одному кошик, намагаються забігти в «ліс» і покласти у нього ягоди і гриби. Кого «ведмідь» у «лісі» упіймає, той стає новим «ведмедем», і гра продовжується.

36

Вовк

Гра записана від Чалої О.І (1924 р.н). с.Зіньківці Кам’янець-Подільського району, Хмельницької області.

Один з гравців зображає вовка, всі інші - дітей. «Вовк», підперши обличчя руками, зігнувшись, сидить в стороні і мовчить. Діти розбігаються в різні боки, вдають, ніби збирають ягоди в лісі, і промовляють:

Збираю ягідки,

Чорну смородинку.

Скубаю травку

Зелену муравку.

Кину вовку

Травку на лопатку.

Дай Боже втікти,

Далеко відбігти

З останніми словами діти кидають у «вовка» траву і тікають від нього в різні боки, а «вовк» їх ловить. Кого упіймає «вовк», той сам стає «вовком». Гра продовжується.

37

ПІСЛЯМОВА

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група мають

знати свої звичаї, традиції, що виробилися протягом багатьох століть і

освячені віками. Звичаї народу – це ті прикмети, за якими народ

розпізнається не тільки в сучасному, але й в його історичному

минулому. Традиції – це неписані закони, якими керуються і в

щоденних і у всенаціональних справах. Це ті найміцніші елементи, що

об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю.

«Для того, щоб це животворне джерело не замулювалося, -

пише В. Скуратівський, - не згасали його пульсуючі водограї,

котрі повсякчас погамовують духовну спрагу, приносять нам

радість і здоровий дух, мусимо бути ревними оберігачами наших

кращих народних традицій, серед яких уосібне місце посідають

дитячі народні ігри і яким відведена самою природою виняткова

роль у вихованні наших дітей».

Станьмо ж  гідними  предків  наших,  які залишили  нам у

спадок самобутню,  ні  з  якою   іншою   незрівняною,   вітчизняну

історію, культуру,  мову, фольклор, звичаї, традиції.

38