Освітні реформи в Україні

Чи рухаємося в правильному напрямку?

Михайло ВинницькийКиєво-Могилянська Академія

(радник Міністра освіти і науки України)

25.11.2015

Освітні реформи = комплексний процес перетворення системи, яка 24 роки деградувала

• Кількість садочків в Україні у 1991–2013 роках скоротилася з 24,5 тис. до 16,7 тис. Відсоток охоплення дітей у 2013-му = 62 % (черга в садочки = 117 тис. дітей).

• Кількість загальноосвітніх шкіл у 1991-2013 роках скоротилася з 21,8 тис. до 19,3 тис. Кількість учнів у школах - з 7,132 млн. до 4,204 млн.

• Так само за цей період зменшилася кількість учителів — з 537 тис. до 508 тис.

• Подібні тенденції спостерігалися у сфері професійно-технічної освіти: з 1991-го до 2013 року кількість закладів скоротилася з 1251 до 968, а кількість учнів — з 648,4 тис. до 391,2 тис.

• Натомість у 1991-2013 роках кількість університетів, академій, інститутів зросла від 149 до 325, а кількість студентів, які здобувають вищу освіту зросла: з 1,6154 млн. до 2,0527 млн.

Системні проблеми:• Впродовж всіх років незалежності владні структури ставилися до освітнього сектору як до

другорядного порівняно з економікою. Освіта вважалася «витратною», а не інвестиційною, частиною державного бюджету;

• Ця проблема дальше існує – Міністерство фінансів постійно виступає основним гальмом впровадження реформ, аргументуючи це тим, що зміни в системі освіти надто дорогі

• В школах вчителі старіють! (20% працюючих вчителів є пенсійного віку)

• низька заробітна плата і низький соціальний статус не приваблють молодь

• Неефективна, надмірно централізована, застаріла система управління і фінансування – основний аргумент щодо потреби децентралізації/автономізації

• Надмірна комерціалізація освітніх послуг, корупція і «дипломна хвороба»;

• Зниження якості освіти та падіння рівня знань і вмінь учнів; повільне і безсистемне оновлення змісту освіти; зниження якості навчальної літератури та критичний брак передових технологій в освітньому секторі.

Порядок денний• Законодавчі зміни – закони, а також підзаконні акти Міністерств• Впровадження нових інституцій – проблема нестиковки намірів

«верхів» із сприйняттям і світоглядом «низів»• Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО)• Автономія університетів – фінансова, кадрова, академічна…• Шкільні ради на місцях – відсутність розуміння їх ролі в управлінні школами

• Системні перетворення в школах• Проблеми сільських шкіл – аргументи для МінФін• Відділення середньої школи від початкової – політично важке завдання• Впровадження духовних шкіл – внутрішні протиріччя у владі

• Ідеологія реформ в освіті: «децентралізація, а там якось буде…»• Проблема відсутності бачення того, що ми хочемо!

Жоден фінський ВНЗ не входить в рейтинг топ-200 університетів світу…

Чого ми хочемо від системи освіти?

https://www.facebook.com/HuffingtonPost/videos/10153486502541130

/

Ключові зміни в системі вищої освіти

• Автономія університетів (вищих навчальних закладів - ВНЗ)• Кадрова – керівництво ВНЗ обирається на виборах (ректор, декан)

• Одна особа не може бути на посаді більше двох термінів (2 Х 5 роки)• Заборона суміщати адміністративні посади – напр. декан + зав. Кафедри• Вимоги до кандидатів на адмін. посади змінено – боротьба проти «касти» професорів, яка встановлена на

загально-державному рівні

• Фінансова – дозволено відкриття власних рахунків у банках• Впроваджено поняття «endowment»• Для державних ВНЗ, оплата праці залишається зарегульованою

• Академічна – університет сам вирішує зміст власних програм• Впроваджено новий «перелік спеціальностей» - замість 550+, держава встановила 150 спеціальностей (для

розробки широких стандартів), а зміст дальшої спеціалізації вирішує університет• Сам університет видає дипломи (не держава) і сам визнає дипломи з закордону

• Демонополізація влади МОН – створення (але не впровадження…) Нац. Агентства з якості вищої освіти – контроверсійний крок…

Проблеми «низи» vs. «верхи»• Дуже неоднорідне сприйняття потреби в децентралізації системи / автономізації

закладів• Група «експертів», які мають регулярний доступ до європейських і північно-американських

прикладів організації освіти (часто приклади вирвані із контексту – але це краще ніж їх відсутність)

• Основна маса співробітників шкіл (і навіть викладачів ВНЗ) не мають доступу до альтернативних прикладів організації освіти

• Реформа «з верху» передбачає збільшення прав і обов’язків в «низах»• Проблема – велика частина керівників ВНЗ не готові до автономії (не хочуть її)

• Приклад: з’їзд керівників ВНЗ державної форми власності для обрання складу НАЗЯВО

• Приклад: вчорашні вибори Ректора Київського Національного Університету ім. Шевченка

• Приклад: «скасування» програм у зв’язку з прийняттям нового переліку спеціальностей

• Приклад: ВНЗ продовжують встановлювати вимоги до кандидатів на займання адмін. посад у відповідності з старим законом, а претенденти своїх прав не обстоюють…