Іван Карпенко-Карий(Тобілевич)

Народився 17(29) вересня 1845р., в с. Арсенівка,на Херсонщині. В родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку. 1.село Арсенівка

2.Метрична книга Арсенівської церкви за 1845 рік із записом про народження та хрещення Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого)

Талановиті майстри сценічного мистецтва з родини

Тобілевичів:

Панас Марія

Саксаганський Садовська - Барілотті

Микола Садовський

Освіта: * початкова наука у дяка; * Бобринецька повітова школа.

Мріяв про університет, хотів стати учителем чи лікарем,

але важкі матеріальні обставини примусили 14-літнього

хлопця піти на службу.

Праця: * писарчук станового пристава у с. Мала Виска * канцелярист міської управи

* Бобринецька ратуша

* повітовий суд

* столоначальник повітового поліцейського управління у м. Єлисаветград

* секретар міської поліції в м. Єлисаветград

* активний співробітник газети “Елисаветградский вестник”

Сім`я 1870 - одружився з Надією Карлівною

Тарковською, тіткою єлисаветградського поета й журналіста Арсенія Тарковського .Як приданне отримав родинний хутір Тарковських. Надія Карлівна

народила йому 7 дітей. Проте в 1881р. дружина помирає,

а через рік померла і дочка Галина.

У 1883р. одружується вдруге з Софією Дітковською, хористкою трупи М.Старицького, яка прожила з ним решту життя.

Лист Карпенка-Карого до дружини

Початок захоплення театром

* Інтерес до театру зародився з малих літ під впливом оповідань матері про вистави “Наталки Полтавки”, які вона бачила у виконанні мандрівних театральних труп.

* В процесі роботи в Бобринецькій ратуші знайомиться з М.Кропивницьким та Голубовським, які організували аматорський театр. До гуртка увійшли чиновники Бобринця, а серед них і Тобілевич.

* У 1865 переїжджає до Єлисаветграду, де продовжує захоплюватись театрльною справою. Стає організатором аматорсткого гуртка, в якому взяли участь його брати Микола та Панас, а також сестра Марія.

* За участю Тобілевича в Єлисаветграді вперше було поставлено “Назара Стодолю” Т.Шевченка.

* З російського репертуару найбільше приваблювала творчість Островського, Гоголя, Грибоєдова. Ці великі російські драматурги, поряд з Шевченком та Котляревським , відіграли найважливішу

роль у формуванні Карпенка – Карого як драматурга.

І.Карпенко-Карий та його

дружина Надія у п'єсі “Назар

Стодоля” в ролі Назара та Галі

«Іван вивчив напам’ять всю роль Жадова ще задовго до того, коли мав виступати в ній на сцені театру. . . Зате ж ні один фаховий актор не грав ніколи Жадова з «Доходного места» так, як Іван Тобілевич. Це грав не актор, що творив роль Жадова, це грав сам Жадов…чиновник Тобілевич- Жадов, що висловлював тут усього себе, з його’ кров’ю, нервами, почуттями і темпераментом!». Софія Тобілевич

Захоплення передовими діячами культури не обмежувалось драматургами. «В той час,- згадує дружина Тобілевича, - Іван Карпович захоплювався російськими критиками і публіцистами - Добролюбовим, Щедріним, а особливо Бєлінським так, що навіть першого сина назвав на честь його Віссаріоном».

В.Белінський М.Салтиков-Щедрін М.Добролюбов

Псевдонім На честь батька узяв собі псевдонім

Карпенко, а згодом на згадку про свій перший акторський дебют Іван до першої частини псевдоніма Карпенко додав другу-прізвище Гната Карого, побратима головного героя з драми “Назар Стодоля”

Літературну діяльність Іван Тобілевич розпочав також в Єлисаветграді з перекладів на українську мову «Книги чеков» Г. Успенського і «Подлиповцев»

Ф. Рсшетнікова. Демократичною спрямованістю були пройняті вже перші його оригінальні твори, написані в 1881 -1883 рр., - оповідання «Новобранець» та п’єси «Бурлака» і «Підпанки».

І. Репін «Бурлаки на Волзі»

* Іван Карпович був найактивнішим членом Товариства для поширення ремесел і грамотності, яке утримувало школу для бідних. * Був учасником таємного гуртка, члени якого поширювали книги в народних масах та

пропагували ідеї революціонерів-народників. Однак цю організацію викрили та почалось

слідство. У зв'язку з цим Івана Тобілевича звільнили з

посади секретаря поліції.

В цей час в Єлисаветграді виступала сформована трупа М. П. Старицького.В ній уже працювали

молодші брати Івана Тобілевича-Микола та Панас.

Артистичні здібності Івана Карповича були відомі, і його радо прийняв у свою трупу Старицький.Але під час гастролей у Ростові на початку 1884 р. Івану

Карповичу наказано негайно залишити місто: йому було заборонено проживати на Україні і у великих

містах Росії.

Брати Тобілевичі разом з О. Михалевичем.

Довелось Карпенку-Карому як політичному засланцеві проживати у м. Новочеркаську.Поліція встановила за ним пильний нагляд. Та три роки у Новочеркаську, не пройшли марно.

Тут він написав п’єси: «Безталанна», «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Мартин

Боруля».

У 1889р. Повертається на сцену і вже до кінця життя

не залишав її. Спочатку брав участь у трупі Старицького, а

згодом разом з Саксаганським очолив окреме театральне товариство, що складалось переважно з молодих сил.

М.Старицький

Панас Саксаганський

Іван Карпенко-Карий в різних акторських образах

“Богдан Хмельницький” полковник Барабаш “Сто тисяч” Калитка

І.Карпенко-Карий

разом із трупою

«Судженої конем не об'їдеш» Янкель

“Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант, великий обсерватор людського життя.”

Іван Франко

«На мою думку, найталановитішим з братів

Тобілевичів треба визнати Миколу Садовського, хоч і не

завжди грає рівно, найдосконалішим з технічного боку — Саксаганського, а найглибшим і, так би мовити, найґрунтовнішим — Івана Карповича Карпенка-

Карого»

М.Старицький

Через всю свою творчість Карпенко-Карий

проніс ідею високого громадського служіння

народному театру, мрію про масового глядача. «Яку б користь приніс південноросійський театр,

якби народ мав можливість дивитися його» . І.Карпенко-Карий

Останні роки драматург провів на хуторі “Надія”. Тут були написані визначні твори: “Сто тисяч”, ”Хазяїн”, “Сава Чалий”, “Суєта”.

У 1907р. Закінчив шлях артиста. Стан здоров`я з кожним днем погіршувався.То

були перші симптоми рака шлунку. Лікувався в Криму,

але це було малоефективним. Помер 2(15) вересня 1907р. в Берліні. Похований недалеко від хутора “Надія” в

с.Карлюжино.

Творчість Основна літературна спадщина складається з 80 драматичних творів. Його драматургія досить різноманітна як тематикою, так і жанровими

особливостями.

За життя Тобілевич написав 18 п'єс. Усі п'єси поділяються за жанрами на:

* соціально-сатиричні комедії (“Мартин Боруля”, “ Сто тисяч”, “Хазяїн”); * соціально-психологічні драми (“Безталанна”, “ Наймичка”); * історичні драми (“Сава Чалий”, “Бондарівна”);

“Мартин Боруля” Комедія в 5 діях Історія створення(1886): в основу автор

поклав епізод з життя власної сім’ ї. Батько Івана також намагався здобути дворянські права. Так само як і головному героєві Карпові Тобілевичу відмовлено, бо було допущено помилку в прізвищі – Тобулевич. П'єса є українською версією славнозвісної комедії Мольєра “Міщанин-шляхтич”

Тема: трагічне становище

поневоленої людини, яка бореться з безправністю, бажаючи добитись хоч якихось прав.

Ідея: бездумна гонитва за титулами

та званнями псують душу людини.

Проблематика: * освіта та освіченість; * соціальна нерівність; * безправність селян; * проблема кохання; * батьки та діти; * невихованість молодого

покоління.

П'єса є актуальною і в теперішній час. В багатьох театрах продовжується її показ .

У 1953р. п'єсу “Мартин Боруля“ було екранізовано(реж.О Швачко).

Кадри з фільму

“Сава Чалий” Історична драма ( 5 дій, 7

картин) Історія створення: написана в 1899р.

Письменник спирався не лише на народні джерела. Він ретельно вивчав історичні розвідки з яких стало відомо, що Сава Чалий-реальна особа, міщанин з Поділля. Який спочатку склав присягу на вірність російській цариці, а через 2 роки фігурує в документах як полковник на службі в Речі Посполитій. Чалий активно допомагав у боротьбі з гайдамаками( 1737-1738).

Тема: гайдамацький рух в Україні.

Ідея: трагедія визвольних змагань, зумовлених зрадою ватажка.

Проблематика: * важке життя людей під

польським гнітом; * зрада інтересів Батьківщини; * проблема кохання; * проблема побратимства.

“Хазяїн”(1900) (Комедія в 4 діях) В центрі твору мільйонер-аграрій

Терентій Гаврилович Пузир з усім його “хазяйським колесом”. Розкриваючи в численних ситуаціях методику господарювання хазяїна, драматург на конкретному матеріалі показує всю механіку блискавичного збагачення тих нових власників сотень землі, що вибилися з мужиків, акцентує на антигуманному характері їх господарювання.

Комедія “Хазяїн” також

була екранізована в 1976р., реж. Ю. Некрасов, А.Ріпко.

Інші екранізації:

* “Сто тисяч” (1958р., реж. В. Іванов)

* “Житейське море”(1983р., реж. В. Вітер, А.Бабенко)

На вшанування пам”яті Івана Карпенка-Карого встановлено багато пам'ятників на території нашої країни, на його честь названо театри, університети (Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого).

Театр ім. Карпенка-Карого