Невеликий, хоч сильний мужчина. Високе чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергічне, уперте. Рудувате волосся непокірливо пнеться, вуси стирчать. Скромно одягнений, він тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить — і вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри.

Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою!

Іван Якович Франко (1856 – 1916)

За величиною й багатством творчої

спадщини Іван Франко не має рівних собі в історії української

культури, літератури. Він – поет, прозаїк,

драматург, фольклорист,

літературознавець, мовознавець,

філософ, історик, економіст, журналіст,

публіцист, перекладач, педагог.

Іван Якович Франко (1856 – 1916)

• За життя Франком написано понад 6 тисяч художніх творів та наукових праць. Це означає, що протягом 40 років письменник у середньому за кожні три дні писав один твір. Не випадково Івана Франка називають велетнем, титаном думки і праці.

Велетень, титан думки і праці

Село НагуєвичіДавайте перенесемося на крилах уяви у село Нагуєвичі, де 27 серпня 1856 року

народився Іван Франко. Хата родини Франків була на краю села. З батьківського подвір’я було добре видно широкі поля, гори.

(тепер с. Iвана Франка)

Маленький хутір серед лук і нив.На горбику над річкою шумною –

Отам я в простій хлопській хаті жив,І самота, і сум жили зі мною.

Спомин

Спомин

Важкою працею здобували вони шматок хліба і з раннього

дитинства привчали до праці малого сина Івася.

Тут жили Франкові батьки – Яків Іванович Франко – відомий на всю округу коваль і мати – Марія Миколаївна Кульчицька.

Батько письменника, відіграв велику роль у формування характеру хлопця та поглядів на

життя. Батько дуже любив сина, часто брав

й до кузні, слідкував, щоб іскри з-під молота

не впали на хлопця. Іванко уважно

прислухався до всього, вивчав обличчя

присутніх. Ці враження лишилися незабутніми

для письменника.

Пізніше І. Франко напише: «На дні моїх споминів горить той меленький, але міцний огонь… Се огонь у кузні мого батька. І мені здається, що запас його я

взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя».

Батьківська кузня

О краю мій, Підгір’я, ти прекрасне, Як я люблю, як я люблю тебе!Мов зірка та, що світить і не гасне,Така та любов в душі моїй живе.

ДРІМАЮТЬ СЕЛА

Дрімають села. Ясно щеосіннє сонце сяє,

та холодом осіннім вжев повітрі потягає…

Про що шепоче листя на осиці? Чого сонце таке маленьке, коли

казали, що воно велике? Чи в небі

вирізана така маленька дірка і через те не

видно цілого сонця? Чим люди бачать? І чим

вони чують? Про що розмовляють між

собою лісові звірі? На ці та інші питання

хлопчик міг одержати відповіді у батьківській

кузні.

А в тій кузні коваль клепле, а в коваля серце тепле, а він клепле та й співа, всіх до кузні іззива.

У долині село лежить

Ходить вітер по житіІван Франко у всьому бачить прекрасне. Ось яким перед нами постає вітер-пустунець

Ходить вітер по житі, Мов господар, спрокволу,Колосочки налитіСтиха хилить додолу.

І шепоче колосся:«Вітре-брате, дай ведра, Щоб нам ціло вдалося Достояти до Петра.

Коли Іванові минуло 6 років, батько посилає хлопця до школи, в сусіднє близьке село. Протягом двох років перебування в початковій школі незвичайно здатний Іван научивсь чотирьох дій

арифметики, читати й писати німецькою,

польською та українською мовами.

Потім Іван Франко навчався у дрогобицькій "нормальній

школі" отців василіан. Багато читав, наполегливо вчився і

вже весною на екзамені вразив всіх своїми

знаннями. Враження шкільного дитинства згодом виллються в оповідання "Грицева шкільна наука", "Отець-гуморист", "Олівець" та ін.

Школа Отців Василіян у Дрогобичі 1864-1867р.р.

ДИВУВАЛАСЬ ЗИМА...

Дивувалась зима:Як посміли над снігПроклюнутись квітки Запахущі, дрібні?

І дунула на них Вітром з уст ледяних, І пластом почалаСніг метати на них.

Похилились квітки, Посумніли, замклись; Шура-буря пройшла – Вони знов піднялись.

І найдужче над тим Дивувалась зима,Що на цвіт той дрібний В неї сили нема.

Джерелом перших поетичних вражень стала для Франка народна пісня. Мати, ласкава й співуча, знала безліч пісень – і сумовитих, і ліричних, і жартівливих, і співанок, і коломийок. Працюючи, вона співала, і з голосу матері Івась запам’ятав багато народних пісень, що стали супутниками й утіхою всього його життя. Від мами Франко перейняв багато пісень. Тому і не дивно, що на вірші І.Франка написано музику. Зараз ви прослухаєте вірш «Червона калина, чого в лузі гнешся».

Червона калино, чого в лузі гнешся?

Червона калино, чого в лузі гнешся?Чи світла не любиш, до сонця не пнешся? Чи жаль тобі цвіту на радощі світу? Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту?

Не жаль мені цвіту, не страшно і грому, і світло люблю я, купаюся в ньому.

Мама дуже любила вишивати. В своє вишивання вона вкладала всю свою любов до рідної природи, до своєї родини, і взагалі до

всього, що зветься Україною.

Дрогобицька гімназія 1867-1875 р.р.

Продовжив навчання Іван Франко в Дрогобицькій гімназії.

Уже навчаючись у гімназії, виявив феноменальні здібності: міг майже

дослівно повторити товаришам годинну лекцію вчителя; знав

напам'ять усього «Кобзаря»; домашні завдання з польської мови нерідко

виконував у поетичній формі; глибоко й на все життя засвоював зміст

прочитаних книжок. Він читав все, що попадало під руки. Любов до книжки виявляється і в тому, що з шостого

класу Франко починає збирати свою бібліотеку — і за три роки заповняє велику шафу. Щоб придбати книги,

Івану Франку доводилось заощаджувати на харчах і заробляти

гроші навчаючи панських ледачих синків.

Франко учень 3 кл. Дрогобицької гімназії у

1870 році.

Перші спроби писати відносяться ще до тих часів, коли Франко був у гімназії. Тоді ще почав він збирати народні пісні. Коли, скінчивши гімназію в 1875 році, молодий Франко їхав до Львівського університету, в його літературному багажі було все: і любовні вірші, і драми, оповідання, переклади.

1875 р.

Майбутній письменник навчався у Львівському університеті, а потім у Чернівецькому, де й здобув вищу освіту. Згодом захистив дисертацію у Віденському університеті (Австрія), діставши науковий ступінь доктора філософії.

Великий Каменяр

Особливе місце у поетичній творчості Франка займає вірш «Каменяр». Це гімн, який прославляє працю людей заради однієї мети – «скалу оцю розбити». «Ні жар, ні холод», ніякі муки не зіб’ють їх з обраного шляху до світлого життя, потрібно лише руйнувати скелю гноблення і неправди. За цей твір Івана Франка в народі з любов’ю називають «наш Каменяр», де він піднімає тему гноблення українського народу. Поет усвідомлював, що за кращу долю треба боротись і до боротьби закликають його вірші.

«Вихований у твердій школі, я змалку засвоїв собі дві заповіді. Перша - це власне почуття обов'язку, а друга - то потреба ненастанної праці... пізніше пізнав, що й нам усім, як нації ніщо не прийде задармо, що нам ні від кого ніякої ласки не надіятися. Тільки те, що здобудемо своєю працею, це справді буде наше здобуття».

Іван Франко

Як син селянина, вигодуваний

твердим мужицьким

хлібом, я почуваю себе до

обов'язку віддати працю свойого життя тому простому

народові.

Іван Якович Франко (1856 – 1916)

Іван Франко

Ім’я Франка тісно пов’язане зі Львовом. Львів – місто Франка, де він прожив сорок

років з відпущених йому Богом шістдесяти.

Іван Франко і Львів

Іван Франко і Львів У Львові Франко

жив по багатьох адресах. Не на одному будинку меморіальна дошка нагадує нам, що тут жив і працював Іван Франко.Одна з найперщих – площа Вічова. Дана адреса пам’ятна ще тим, що саме в цьому помешканні письменника було вперше заарештовано.

Він любив місто Львів , проклинав, тужив за ним, коли був у розлуці, називав рідним.

У Львові ім’ям Каменяра названі: вулиця, площа, школа, університет, парк, також є меморіальний музей.

Парк імені Івана Франка

Розташований перед головним корпусом університету ім. Івана Франка. Вважається найстарішим міським парком в Україні.

Парк імені Івана Франка

Молодий письменник був учасником

загальноміських зборів робітників у парку, який тепер носить його ім'я

Іван Франко вчився у Львівському університеті, і тому університет носить його ім’я

Львівського національного університету імені Івана Франка

У центрі міста Львова перед університетом

височіє пам’ятник Іванові Франку,

а на Личаківському кладовищі до могили Каменяра не заростає

стежина.

Музей-садиба Івана Франка

Тут він прожив останні роки життя, тут зберігаються його особисті речі. Таке враження, що заходиш до поета в гості.

У світі нараховується 4 музеї Івана Франка – 3 в Україні і 1 в Канаді (м. Вінніпег).

На честь Івана Франка названо астероїд 2428 Каменяр

На вшанування Івана Франка названо вулиці у багатьох містах України (зокрема, в Івано-Франківську, Києві, Львові, Тернополі, Черкасах,

Хмельницькому) та кількох населених пунктах Росії, Казахстану й Канади.

Визнання

Місто Станіслав перейменовано в Івано-Франківськ на честь великого сина українського народу, який неодноразово тут побував, мав добрих друзів, писав і читав свої твори і мав

намір тут оселитися.

Івано-Франківськ

с. Поділля, Тернопільська область

м. Коломия Івано-Франківська область

Місто Стрий Львівської області

Єдиний в Україні пам’ятник-триптих(витвір мистецтва, який складається з трьох картин та ін, об'єднаних спільною ідеєю) Тарасу Шевченку, Івану Франку, Лесі Українці. Пам'ятник складається з бронзових скульптур трьох поетів на повен зріст, у нішах кожної з арок, під загальною високою ажурною тригранною аркою з білого мармуру над цими трьома арками і декоративним вічовим дзвоном під нею.

Один із найкрасивіших пам'ятників Іванові Франку

с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області.

м.Харків

Меморіальні дошки Івану Франку

м. Коломия Івано-Франківська

областьм.Харків

Австрія Відень

м. Дрогобич

Іван Франко зображений на національній валюті номіналом 20 гривень. «Укрпошта» випустила

поштові марки з зображенням І. Франка, а з 2005 р. в Україні щорічно присуджується літературна премія

імені Івана Франка.