Кожен народ може похвалитися особистостями, завдяки яким творилися наука, культура, мистецтво. В історії української культури другої половини ХІХ – поч. ХХ ст. Іван Карпенко-Карий займає одне з найпочесніших місць.

«Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя – се відчуває кождий, хто чи то бачив його на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се зрозуміє кождий, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література та якому щодо ширини і багатства творчості, артистичного викінчення і глибокого продумування тем, бистрої обсервації життя та ясного і широкого світогляду не дорівнює ані один із сучасних драматургів не тільки Росії, але й інших слов’янських народів».

Іван Франко

Справжнє ім'я — Іван Карпович Тобілевич (псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п'єси Т.Шевченка «Назар Стодоля»).

Це чи не найперший з відомих фотознімків І. Тобілевича. Неприродна поза, застиглий погляд юнака, а особливо бутафорія фотосалону

місцевого майстра свідчать про пересічний рівень фотомистецтва в тодішньому провінційному місті. Проте фотокартка була дорогою

пам'яткою в родині Тобілевичів.

Гурток ставить вистави з благодійними цілями. Так було, наприклад, у 1875 році, коли у будинку громадського зібрання відбулася постановка «Вечорниць» Ніщинського П., одну з ролей у якій виконував І.Тобілевич.

Трупа єлисаветградських аматорів, яка вперше виконала славнозвісні “Вечорниці” П. Ніщинського.

«На мою думку, найталановитішим з

братів Тобілевичів треба визнати Миколу

Садовського, хоч і не завжди грає рівно, найдосконалішим з технічного боку – Саксаганського, а

найглибшим і, так би мовити, найґрунтовнішим

– Івана Карповича Карпенка-Карого».

Михайло Старицький

Основні ролі Івана Карпенка-Карого:• Возний – “Наталка Полтавка” І. Котляревського;• Назар Стодоля – “Назар Стодоля” Т. Шевченка;• Хома Кичатий – “Назар Стодоля” Т. Шевченка;• Мартин Боруля – “Мартин Боруля” І. Карпенка-Карого;• Герасим Калитка – “Сто тисяч” І. Карпенка-Карого;• Терентій Пузир – “Хазяїн” І. Карпенка-Карого;• Михайло Михайлович – “Бурлака” І. Карпенка-Карого;• Барабаш – “Богдан Хмельницький” М. Старицького;• Дід мірошник – “Наймичка” І. Карпенка-Карого;• Іван – “Безталанна” І. Карпенка-Карого;• Потоцький – “Сава Чалий” І. Карпенка-Карого.

«В д. Карому, – писав рецензент «Одесского вестника», №1, 1884 р. малоруська трупа придбала обдарованого й серйозного артиста. Відмітні достоїнства його: художня простота, прекрасна мова, тонкі відтінки, непідробний гумор і – що для малоруського артиста дуже важливо – знання міри в усьому».

Тобілевич І.К. у ролі Калитки у виставі "Сто тисяч" за п'єсою

І.Тобілевича, 1896 р.Передано у 1958 році Кресаном А.А., зятем І.К.Тобілевича (м.

Київ).Фонди Кіровоградського

обласного краєзнавчого музею.

«Той, хто бачив Карпенка-Карого в ролі Калитки або Мартина Борулі, ніколи не забуде враження од його чудесної гри в цих ролях. Ми не помилимося, коли скажемо, що власне оці ролі були найкращими з усіх, в яких він виступав».

Симон Петлюра

Виснажуючись фізично і морально, Карпенко-Карий душею

відпочивав на хуторі «Надія», в його зеленій тиші. На хуторі

добре творилося.

Іван Карпенко-Карий у різні роки свого життя

І справді, літній відпочинок автора серед розкішної природи давав театрові щоразу нові твори.

Упродовж усього свого творчого життя

І. Карпенко-Карий прагнув знайти відповідь на питання:

що робити, як жити,

які цінності і як утверджувати в

житті і був культурним діячем, борцем за відродження

свого народу.