Повна назва навчального проекту: Ми художники, митці, власних іграшок творці.

Ключове питання

Якими іграшками гралися наші бабусі і дідусі?Тематичні питання

Звідки прийшли до нас іграшки? Які улюблені іграшки українців? Конструктивні і художні особливості українських народних іграшок.Як виготовити іграшку своїми руками? Змістові питання

Для чого використовують іграшки? Яку історію приховують іграшки? Які традиційні іграшки українців? З чим пов’язаний вибір іграшок і забав народу? З яких матеріалів виготовляли іграшки (ляльку - мотанку)? Яка технологія виготовлення ляльки - мотанки? Характеристика проекту за:

видом діяльності – творчий;

кількістю учасників – груповий;

тривалістю – короткочасний.

Категорія дітей: учні 4 класу.

Мета реалізації:розширити й поглибити знання дітей про традиції

українського народу, пов’язані з іграшками та їх виготовленням.

Кінцевий інтелектуальний продукт:результати досліджень на основі

проведених досліджень та опрацьованої літератури оформлені у виді виставки

малюнків, іграшок та фотоматеріалів, майстер-класу з виготовле6ння іграшки,

презентацій досліджень з теми.

Оцінювання: максимальна кількість балів – 12.

Презентація результатів проектної діяльності: урок художньої праці в 4-му класі з теми: «Ми художники, митці, власних іграшок творці. Конструктивні і художні особливості українських народних іграшок.»

Список використаних джерел

1.Антонович Є. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів,1992. – 180с.

2. Венгер Л. А, Дьяченко О. М. Игры и упражнения по развитию умственных способностей у детей дошкольного возраста. – Москва, 1989. – 149с.

3. Ветлугина Н.А Художественное творчество и ребенок. – Москва,1972. – 99с.

4. Зворигіна Е. Первые сюжетные игры малышей. — Москва, 1988. – 230с.

5. Карпова С. Н., Лесюк Л. Г. Игра и нравственное развитие дошкольников. – Москва, 1986. – 50с.

6. Козлова С. А., Куликова Т. А. Дошкольная педагогика. – Москва, 2002. –170с.

7. Косаковская Е. А. Игрушка в жизни ребенка. – Москва,1980. – 120с.

8. Лиштван 3. В. Игры и занятия со строительным материалом в детском саду. – Москва, 1971. – 130с.

10.Михайленко Н. Я., Короткова Н. А. Как играть с ребенком. – Москва, 1990. – 50с.

11. НайденО.С.Українська народна іграшка: Історія.Семантика.Образна своєрідність.Функціональні особливості. – Київ, 1999. – 120с.

12.. Найден О. Народна іграшка:традиції,образні особливості // Позакласний час. – 2009. – с.103-106.

13. Нечаева В. Г., Корзакова Е. И. Строительные игры в детском саду. — осква., 1966. – 217с.

14. Фіголь Д.І.Українська народна дитяча іграшка. – Київ,1956. – 145с.

15. Флерина Е.А.Игра и грушка. – Москва,1973. – 80с.

16 Янківська О. П. Дидактичні ігри в дитячому садку. – Київ, 1985. – 112с.

17. Лялька-мотанка – берегиня роду:[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://barvinok.ucoz.net/publ/z_babusinoji_skrini/...

18. Лялькове диво: [Електронний ресурс]. – Режим доступ http://motanka. kiev.ua.

Короткий опис ходу реалізації навчального проекту. Учні класу

об’єднуються в 3групи

Учні 1 групи – дослідники – досліджують історію виникнення іграшки.

Учні 2 групи – готують виставку ляльок чи їх зображень(можлива

організація екскурсії до музею)

Учні 3 групи – готують майстер-клас з виготовлення іграшки.

Учасники кожної з груп ставлять собі за мету самостійно опрацювати

статтю та іншу довідкову літературу, виокремлюючи інформацію, яку доцільно,

на їх погляд, використати в роботі.

Результати досліджень 1 групи

Історія виникнення ляльки-мотанки

Повертаючись до власних коренів та відтворюючи ляльку - мотанку, можна поринути у цікаву подорож минулого українського народу. Найдавніші прототипи іграшок знайдено в Україні під час археологічних розкопок поблизу м. Мізина на Чернігівщині .(Палеологічні скульптурки жінок, тварин, птахів, вирізані із бивня мамонта і оздоблені геометричним орнаментом, вчені відносять до періоду, що існував понад 20 тисяч років тому. Ляльки відображали світ того народу, до якого вони належали. Українська лялька-мотанка була непросто іграшкою, а й оберегом, символізувала неперервний зв’язок між поколіннями. Вона створювалась шляхом намотування-накручування-зав’язування тканини і ниток.

Досліджуючи історію створення ляльки - мотанки, можна почати з відомого археолога Вікентія Хвойки, який в 1893 році біля селища Трипілля, вперше відкрив залишки давньої цивілізації, що й одержала археологічну назву «Трипілля». Саме з цього регіону починається історія ляльки-мотанки, як найдавнішої ляльки українських дітей. Звісно,спершу виготовляли дерев'яні невеличкі скульптури, навіть звичайні палички, але в руках дитини вони перетворювалися на справжній шедевр. На археологічних дослідженнях глиняних пам’яток, поселень, культових споруд, поховань, побутових речей, вчені змогли

розшифрувати послання далеких пращурів, розшифрувати значення ляльки-мотанки .Ми можемо припустити: якщо діти трипільської цивілізації мали іграшковий посуд, то обов’язково мали бути ляльки і дитячі ігри такі як „дочки-матері”,бо дитина сучасного світу чи минулого завжди повторює навколо себе дорослий світ. Лялька-мотанка є архетипом, адже із часу виникнення й до сьогодення зберегла багато значень. Лялька-мотанка робиться шляхом намотування ниток, вплітаючи в них сухі трави, квіти, зерна. Трипільці вирощували льон, коноплі:були гарними знавцями ткацької справи, тому виготовляли ляльки з вирощеної продукції. До сих пір вважають, що лялька, зроблена з ниток льону або коноплі, має сакральне значення. Але Трипілля - це не єдина місцевість, де було знайдено дитячу забавку-іграшку. По всій території України археологи знаходять залишки давніх ляльок, їхні фігурки. У IV - III тис. до н. е. народи, що населяли територію України виготовляли керамічні жіночі статуетки, різноманітні фігурки тварин (овець, коней, биків та ін.) та їх дитинчат, які символізували плодючість. У дохристиянський період іграшки переважно зображали священних тварин, птахів, фантастичних істот, що свідчить про їх зв'язок з язичницьким культом, народною міфологією. Після прийняття християнства іграшки здебільшого використовували з ігровою та декоративною метою. Однак деякі з них зберегли ритуальний характер і дотепер (ялинкові прикраси до Нового року, святкові кульки тощо) . Від українських іграшок періоду XIV - XVIII ст. майже нічого не збереглося. Однак етнографи стверджують, що виготовлення забавок не припинялося ні в XIV, ні в XVI століттях. У другій половині XVIII ст. внаслідок розвитку в Україні ярмаркової торгівлі розпочалося масове виробництво забавок на продаж. Жодний ярмарок не обходився без глиняних коників, баранчиків, півників, маленького посуду, ляльок - «пань» розписаних орнаментом, прикрашених кольоровою глиною і покритих прозорою поливою. Розквіт кустарного іграшкового промислу припадає на середину XIX ст. Найбільше виготовляли забавок в Наддніпрянщині. Серед тогочасних іграшок Наддніпрянщини кінця XIX ст. - дерев'яні кухлики для зачерпування рідини, дерев'яні ляльки, маленькі моделі побутових речей (іграшкові товкачики, тачівки, рублі, оздоблені різьбленням), дзиґи, вітрячки та ін. Найпопулярнішими тут були ляльки, коники і вершники. Ляльок завжди ліпили у святковому одязі, з намистом на шиї, модною зачіскою на голові; очі і рот позначали крапками і рисками. Також були механічні забавки з відповідними руховими елементами - вирізані фігурки попарно з'єднаних планками ведмедів, ковалів, ткачів; головоломки для дітей - так звані велика і мала мороки. Велика морока складалася з двох довгих і дванадцяти коротких кілочків, що утворювали на основній осі три хрестоподібні конструкції, а мала - із чотирьох однакових кілочків, зв'язаних у хрестик. Щоб їх розібрати, а

потім скласти, необхідно було виявити кмітливість і винахідливість. В Україні іграшки виробляли не тільки з твердих матеріалів чи тканини, а також із лози, соломи, рогози, повісма, довгої трави. Для виготовлення саморобних іграшок використовували тканину, кольоровий папір, картон.

Навіть в тяжкий період лялька-мотанка мала велике значення, особливо для дітей, які раділи кожній дрібниці. Зі спогадів Невеселої Варвари Семенівни, уродженки села Вітове «Я гралася здебільшого саморобними іграшками, ляльками,зробленими зі старої тканини. На відміну від інших навколишніх сіл, в нашому селі ляльку робили без рук(це було і швидше, і зручніше)»Отже, той факт, що лялька робилась не по одному зразку, а залежно від уяви, місця, та часу виготовлення, можна побачити певну регіональну своєрідність. Залежно від події робили різні ляльки: великі та малі, для шлюбу, до народження дитинки. Якщо ж їх робили діти, то ці ляльки слугували для них подружкою і порадницею.

Результати досліджень 2 групи

За способом виготовлення та за призначенням ляльок можна поділити на деякі види, наведені нижче.

Меланія (іграшка-колиска) - знак божества заступниці дітей. Її прикріплюють до колиски дитини, як оберіг. Вважалось, що задовго до народження дитини, мати укладала в колиску вузликову ляльку, яка мала її обжити. Після народження дитини лялька не залишала місця в колисочці, бо вона оберігала від безсоння, хвороб та інших напастей. Дарують ляльку при народженні дітей[20].

Христя (святкова ляля) - лялечка, весільна або наречена, призначена для прикрашання інтер'єру, є найкращим подарунком до різних свят: весілля та дня народження. Яскрава, насичена кольорами, майстерно зроблена, є цінним предметом домашнього майна, запорукою добробуту, щасливого родинного життя, та захисту від злих сил. Фартух – символ захисту жіночого начала. Про ляльок–берегинь згадували коли хотіли позбавитись від лиха та різних напастей. Її тричі обертали проти годинникової стрілки, промовляючи: «Відвернись злом, повернись добром.» Вважалось, що лялька не повинна бути схожа на людину, бо в неї може вселитися злий дух.

Регіна (Княгиня - льон) лялька з дуже захисними властивостями. Взагалі зі своїми ляльками-берегинями, дівчата ніколи не розлучалися: вони їх супроводжували всюди і завжди, аж поки дівчина не виходила заміж і народжувала донечку, якій

лялька діставалася у спадок. Лялька уособлює в собі символ жіночого та чоловічого початку.

Одарка (лялька з діточками) нагадує іконописний образ Богородиці. ЇЇ дарують новоствореним сім’ям. Ганчіркову ляльку Берегиню, вироблену власними руками, мати дарувала донечці перед весіллям, благословляючи її таким чином на щасливе заміжжя. Гості теж дарували ляльок з побажанням, щоб в них народилося багато діточок.

Деякі майстрині розділяють вузликові ляльки на такі види: Лялька На здоров'я та Лялька-Лихоманка.Остання - це комплекс захисних ляльок, які не дають хворобі вселитися в людину.

Лялька На здоров'я - помічник людини у битві з хворобою. Це лікувальна лялька. Виготовляється цілком з лляних ниток. Стародавні слов’яни вважали, що льон за своїми природними властивостями здатний взяти на себе хворобу, і тим допомогти людині видужати. Допомагає лялька ще й добрими побажаннями рідної людини, яка виготовляє цю ляльку для хворого. Тобто таку ляльку можна зробити для себе чи для близьких людей. Придбати її в крамниці не можна. Вірніше можна, але як сувенір. При виготовленні ляльки бажано прочитати молитву «За здравіє». Після закінчення роботи ляльку потрібно покласти під подушку хворому і знову побажати здоров'я. А коли хворий видужає - лялечку обов'язково спалити.

Лялька Доля Технологія виготовлення схожа на попередню ляльку, але сама лялечка зовсім інша. Це одна з найулюбленіших ляльок майстринь. Цю ляльку не може зробити навіть найближча людина. Її потрібно робити власноруч. Це так звана «ліктьова лялька».Цю ляльку ніколи не роблять з тканини, тільки з ниток, тому що це допомагає Макоші прясти нитку. Макош (Мокш) - Богиня Долі [18], старша з богинь, а також покровителька рукоділля, родючості та врожайності, хазяйновитості та достатку у сім'ї. Пряжу долі Макоші допомагають прясти Богині Доля та Недоля, з'єднують покутними нитками людину з плодами його праці - добрими чи злими. Традиційними кольорами для ляльки вважаються: жовтий, білий та жовтогарячий. Виготовляють її з вовняних ниток. Нитки для ляльки намотуються через лікоть і великий палець долоні. Можна зробити ляльку одного кольору, потім нарядити її.

Ляльки-княгині - пишні красуні, ткання яких, вимагає

особливо великої уваги, вони в яскравих кольорах, з намистом .

Ляльки-зерновушки - більш скромні, виконані в пастельних тонах. Їх, як правило, ткали на Різдво, і вони символізували багатство і добробут, тому що в голову такої ляльки треба було покласти монету на гроші, зерно на добробут і пучок шерсті на тепло.

Калитку-травницю, в яку згорнуті лікувальні трави, дарували з побажаннями здоров'я і тримали біля ліжка .

Ляльку-берегиню (мама з немовлям) - дарували на поповнення сім'ї.

Ляльку-пеленашку робили за кілька днів до народження дитини і клали в колиску, щоб нагріла місце немовляті. Колись всі ці тонкощі мала знати кожна дівчина, а вміти робити ляльку-мотанку було обов'язком, таким же як вишивати.

Виготовляти будь-яку ляльку з поганими думками чи намірами не можна, вона буде втілювати зло, тому коли у господині лялечка не виходила, вона її спалювала. Процес виготовлення ляльок-мотанок не важкий, але має велике значення. Щоб отримати гарну захисницю дому, маленький оберіг, потрібно вкласти всю душу в ляльку, тоді вона обов'язково віддячить господарям і закликатиме добро до хати.

Час на місці не стоїть,і навіть в наш час лялька-мотанка не втрачає свою популярність. Нова доба в історії розвитку ляльки-мотанки продовжується на основі спогадів наших дідусів і бабусь, які ще застали час, коли лялька була основною іграшкою, основною забавкою дитини. Під впливом спогадів та емоцій,старше покоління предає свій досвід молодому поколінню. Зі спогадів Мущенко Марії Іванівни, 1950р.н., уродженки та жительки села Медведівка. «П’ятдесяті роки - це повоєнні роки, іграшка у ці часи була розкішшю, дівчатка й навіть хлопчики бавилися ляльками, виготовленими власноруч з кукурудзяних початків – зривали молодий качан, із так званим, волоссям, (бажано чим довше, тим краще) заплітали коси, прикрашали голівки ляльок квітами, та одягали у великі листочки гарбуза, лопуха, мати-й-мачухи, перев’язуючи все це довгими травинками. Ці іграшки були наймилішими для нас, дітей»

Лялька-мотанка полонила не тільки дітей, а й дорослих. Потрапила в серце і вже мабуть ніколи не зможе покинути його.

Ляльки-пані

Меланія

Христя

(святкова лялька)

Регіна

Одарка(лялька з діточками)

Лялька «Лихоманка»

Лялька-княгиня

Лялечки - Зерновушки

Берегиня - Пеленашка

Результати досліджень 3 групи

Технологія виготовлення

1.Зробити голівку ляльки. Для цього візьміть смужку тканини (80см довжиною) і щільно змотуйте у вигляді діжки. Для приємного запаху всередину діжки замотаємо мелісу та м’яту, можна обрати і інші духм’яні трави.

2.Дальше нам потрібно квадратом білої тканини (з стороною 20 см) обвити голівку ляльки мотанки наче хусткою. Беремо червону або лляну нитку на замотуємо формуючи шию ляльки. Тепер те що робить що робить нашу ляльку мотанку оберегом – намотуємо хрест. Мотати потрібно непарну кількість намоток за рухом Сонця. Ось і зробили голову мотанки.

Голова ляльки мотанки

3.Тепер беремо ту ж білу тканину та скручуємо дві щільні трубочки. Одна буде імітувати руки ляльки перев’язуємо її з обох боків кольоровою ниткою, друга буде імітувати тулуб.

Руки ляльки мотанки

Тулуб ляльки мотанки

4.Дальше потрібно примотати тулуб до голівки.

Примотуємо тулуб до голівки

5.Тепер прикладіть руки до ляльки і примотайте на рівні грудей, таким чином ви зробите хрест. На грудях теж намотуємо хрест використовуючи кольорову нитку.

Примотуємо руки ляльки мотанки

Примотуємо руки ляльки мотанки

6. Робимо сорочку ляльки. Потрібно розірвати мереживне полотно по довшій стороні до середини. Вдягніть полотно на ляльку розрізом назад і примотайте сорочку на талії.

Метеріал який залишився

Примотуємо сорочку

7. Робимо спідницю для ляльки мотанки. Для цього призбируйте на талії те ж саме полотно для нижньої спідниці і примотуйте її. Так само робимо із верхньою спідницею. Потім потрібно промотати вишитий фартух та підперезати ляльку мотанку поясом. Ось ми і одягнули ляльку.

Примотуємо нижню спідницю

Примотуємо верхню спідницю

8.Вдягаємо хустку. Під хустку потрібно вдягти очіпок. Для його імітації візьмемо дві стрічки мережива та тасьми і закріпимо їх на потилицю шматком двохстороннього скотчу (це для полегшення), наші пращурі очіпок зав’язували хустиною. На останок одінемо на ляльку червоне намисто.