ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ХАРКІВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

Відділення Історико-географічнеСекція Географічне краєзнавство

ГІДРОЛОГІЧНИЙ РЕЖИМ МАЛИХ РІЧОК ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІЧКА ХАРКІВ, СЕЛИЩЕ ЦИРКУНИ

Виконала: Пінчук Анна Іванівнаучениця 11-А класу Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №60Харківської міської ради Харківської області

Науковий керівник: Синяєва Оксана Анатоліївна,спеціаліст вищої категорії , вчитель географії Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №60Харківської міської ради Харківської області

Харків – 2010

2

ЗМІСТ

Вступ

1. Чинники формування стоку та якості води

2.Оглядовий аналіз річок басейну Сіверського Дінця

2.1 р. Сіверський Донець

2.2 р. Уди

2.3 р. Лопань3

2.4 р. Немишля12

2.5 р. Муром1

3. Характеристика річки Харків........................................................................14

4. Спостереження і аналіз гідрологічного режиму р. Харків за 2007-2009рр20

4.1 Рівень та температура води..........................................................................20

4.2 Найбільші і найменші значення рівня води...............................................22

4.3 Найбільші і найменші значення температури води.

4.4Середні річні витрати води за період 2007-2009 рр.

4.5 Розрахунок індексу забруднення води за 2007-2009рр.

4.6 Графіки зміни рівня води.............................................................................26

4.7 Графіки зміни температури води.................................................................27

4.8 Графіки зміни витрат води...........................................................................28

ВИСНОВКИ........................................................................................................29

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ...................................................................31

3

ВступАктуальність роботи полягає в тому, що малі річки Харківської області

потребують ретельної уваги і досліджень, бо є джерелами постачання води для

комунальних потреб і галузей господарства населених пунктів нашої країни,

відіграючи величезну роль в економіці проживаючого в їх басейнах населення.

Мета моєї роботи – дослідити зміни основних гідрологічних параметрів річки

Харків: рівень води, температуру води, витрати води на гідрологічному посту с.

Циркуни за 2007, 2008 та 2009 роки,визначити склад розчинених речовин р. Харків

за 2007-2009роки.

У ході роботи заплановано:

1) отримати у гідрометеорологічному центрі дані спостережень гідрологічного режиму

річки Харків на посту с. Циркуни.

2) скласти таблиці та накреслити графіки рівня води, температури води та витрат води

за досліджуваний трирічний період.

3) порівняти та проаналізувати таблиці і графіки рівня, температури та витрат води

річки Харків у с. Циркуни.

4) Визначити індекс забруднення води в р. Харків за 2007-2009 роки.

5) з’ясувати як змінювався гідрологічний режим річки Харків з 2007 по 2009 рік.

Гідрологічний режим - закономірні зміни стану водного об'єкта у часі і просторі,

обумовлені головним чином кліматичними особливостями даного басейну.

Природний гідрологічний режим нерідко істотно видозмінюється під впливом

господарської діяльності людини.

У гідрологічному режимі враховуються зміни:

• рівня та витрати води,

• льодових явищ,

• температури води,

склад розчинених речовин у воді.

4

РОЗДІЛ 1. ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СТОКУ ТА ЯКОСТІ ВОДИ

Cеред чинників, які визначають формування стоку та якість природних вод,

виділяють головні та другорядні, а також прямі та опосередковані. До основних

чинників належать ті, які визначають склад вод, тобто сприяють формуванню вод

конкретного гідрохімічного типу (хлоридного, сульфатного тощо). Другорядні

сприяють появі у воді компонентів, які надають певному типові води деяких

особливостей, але тип води при цьому залишається незмінним. Прямі - це ті, які

безпосередньо впливають на склад води (ґрунти, гірські породи); другорядні - ті, які

діють опосередковано, тобто через інші (прямі) чинними.

За своїм впливом чинники, які визначають формування стоку та якості

природних вод, поділяються на такі групи:

1) фізико-географічні (рельєф, клімат, вивітрювання, ґрунтовий покрив);

2) геологічні (склад гірських порід, тектонічна будова, гідрогеологічні умови);

3) фізико-хімічні (хімічні властивості елементів, кислотно-лужні та окисно-

відновні умови, змішування вод і катіонний обмін);

4) біологічні (життєдіяльність живих організмів і рослин);

5) антропогенні (штучні) - всі чинники, пов'язані з діяльністю людини.

Умови формування природних вод залежать від співвідношення та

послідовності прояву вказаних чинників, їхня роль для поверхневих і підземних вод

неоднакова. Наприклад, фізико-географічні та біологічні чинники найбільшою

мірою впливають на склад поверхневих вод і є другорядними в процесі формування

підземних вод [12].

1.1 Геологія

Геологічні умови також впливають на річковій стік, правда, не безпосередньо,

а через процеси інфільтрації і випаровування. Від геологічних умов залежить та

кількість вологи, яка затримується у верхніх шарах порід та грунті і, отже, може

бути витрачена згодом на випаровування і транспірацію. З другого боку, ці ж умови

визначають і ту кількість вологи, яка просочується вглиб і витрачається на

поповнення запасів підземних вод, які потім беруть участь у живленні річок.

Водопроникні породи сприяють просочуванню опадів у грунт і, зменшуючи

5

поверхневий стік, збільшують підземне живлення. Зрозуміло, що водонепроникні

породи мають протилежний вплив.

Значний вплив на стік має карст. Наявність карсту може збільшити величину

стоку за рахунок переходу вод з іншого басейну або зменшити її. В басейнах річок,

складених водопроникними породами живлення більш рівномірніше [20] .

Гірські породи є провідним чинником формування мінералізація та хімічного

складу природних вод. Головний розчинними мінералами, які визначають в

основному хімію природних вод, є галіт (NаСI), гіпс (CaSo4 2H2O), кальцит (СаCO3),

доломіт (Са Mg (Co3)2). Такі добре розчинені мінерали, як мірабіліт, астраханіт,

глауберит мають вузьке локальне поширення. Кам’яна сіль, що залягає на глибині,

збагачує води натрію хлоридами. Мінералізація в цьому випадку різко

підвищується. Хлоридні натрієві високомінералізовані води і розсоли зустрічаються

в багатьох районах земної кулі, їх розвиток збігається з поширенням соленосних

фацій, при вилуговуванні яких вони і утворюються.

Наявність у надрах гіпсоносних фацій є причиною появи сульфатних

кальцієвих вод. Мінералізація цих вод становить близько 2-3 г/дм3, що визначається

розчинністю гіпсу.

Гідрокарбонатно-кальцієві води найчастіше утворюються в процесі

розчинення кальцію карбонатів, які дуже поширені в природі (вапняки, вапняковий

цемент у піщаниках, вапнякові фунти тощо). Якщо немає вуглекислого газу,

розчинність СаСО3 за нормальних умов становить всього 13 мг/дм3. Розчинність

карбонатів лужних металів різко зростає при наявності у воді СО2. При наявності

значної кількості вуглекислоти розчинність СаСО3 може перевищувати 1г/ дм3

(вуглекислі мінеральні води).

Гідрокарбонатні магнієві води серед осадових порід зустрічаються, як

виняток, у зв'язку з незначною наявністю мінералів відповідного складу. Яскраво

виражені магнієві води утворюються шляхом вивітрювання багатих на магній

вивержених порід (перидотити, габро, дуніти). У звичайних умовах їх мінералізація

не перевищує 0,5-0,6 г/ дм3.

6

Гідрокарбонатно-натрієві (содові) води (НСО3- > Mg2+ + Са2) найчастіше

формуються в процесі вивітрювання масивно-кристалічних і осадових порід, що

містять натрій. Аніони НСО3-, що виникають внаслідок розчинення у воді СО2,

мають головним чином біохімічне і частково повітряне походження. Поява іонів

натрію в сполученні з гідрокарбонатами спостерігається в процесі вивітрювання

натрієвих польових шпатів та інших.

1.2 Рельєф

Рельєф великою мірою впливає на стік. Проте це відбувається здебільшого, не

безпосередньо, а внаслідок зміни кількості опадів і випаровування. Встановлено, що

навіть незначні підвищення на території Східноєвропейської рівнини є

конденсаторами опадів на своїх навітряних схилах, тимчасом як протилежні схили

характеризуються зменшенням кількості опадів.

Одночасно зі збільшенням опадів при підвищенні місцевості зменшуються

температура повітря і дефіцит вологи. Це спричиняє зменшення випаровування і

збільшення стоку.

У відкритих місцях степової і лісостепової зон різні форми рельєфу значно

впливають також на розподіл снігу. Якщо на рівнині висота снігового покриву

становить 5-6 см, то в балках — 100 - 110см. Отже, вплив, рельєфу на величину

опадів і випаровування, розподіл снігу, а звідси й на об’єм стоку істотний [20].

Рельєф є опосередкованим чинником формування складу води. Він впливає на

умови водообміну, від яких залежать мінералізація та хімічний склад природних

вод. Ступінь розчленованості рельєфу визначає розміри поверхневого стоку і

дренованість підземних вод [12].

1.3 Клімат

Основним фактором, який стимулює стік і визначає його розвиток, є клімат.

Але й інші фактори певною мірою впливають на стік. Причому вплив їх тим

більший, чим менші розміри басейну і чим коротший період, за який розглядається

цей вплив. Вплив різних природних факторі проявляється по-різному. Одні з них

сприяють збіганню атмосферних опадів по земній поверхні, інші затримують стік.

Вплив фізико-географічних факторів позначається і на величині стоку за рік та на

7

його режимі. Клімат впливає на стік не лише безпосередньо, а й через інші природні

фактори (ґрунти, рослинність, рельєф),котрі перебувають у постійній взаємодії.

Для будь-якого річкового басейну можна скласти рівняння водного балансу.

Для окремого конкретного року це рівняння має вигляд:

Xі = Yі + Z ± Uі,

де Xі — сума атмосферних опадів за рік; Yі — стік; Z — випаровування U —

накопичення вологи в басейні. У вологі роки волога в басейні накопичується (+), у

сухі — витрачається (-). Якщо припустити, що за багаторічний період накопичення і

витрачання вологи врівноважується, то для року з середнім забезпеченням рівняння

водного балансу буде таке:

X = Y + Z,

де X, У, Z — середня багаторічна кількість опадів, стоку і випаровування

відповідно. З останнього рівняння виходить, що У = X - Z, тобто середній

багаторічний стік дорівнює різниці між середніми за рік величинами опадів і

випаровування. З цього можна зробити висновок, що середній багаторічний стік

залежить в основному від кліматичних факторів. Взаємна компенсація накопичення

і витрачання вологи в басейні річки відбуватиметься лише тоді, коли поверхневий і

підземний вододіли збігаються. В іншому разі матиме місце або надходження води з

іншого басейну, або віддача її. В такому випадку рівняння водного балансу матиме

вигляд:

X = Y + Z ± Uі,

Випаровування з поверхні річкового басейну, як і будь-якої ділянки земної

поверхні, складається з випаровування води з поверхні водойм, котрі є на даній

території, випаровування з грунтів і транспірації рослин. Випаровування з водної

поверхні тепер визначають за картами чи формулами, а випаровування з грунтів і

транспірацію рослин визначити досить складно. Тому величина випаровування з

поверхні річкового басейну розраховується не окремо для кожного з трьох видів

його, а сумарно. Величину сумарного випаровування за багаторічний період

переважно визначають з рівняння водного балансу як різницю між кількістю опадів

і величиною стоку:

8

Z = X – У,

а також за даними натурних спостережень над випаровуванням з різних видів

поверхні за допомогою спеціальних установок (випарників) або за емпіричними

залежностями від факторів, які його обумовлюють.

Аналіз рівняння водного балансу річкових басейнів за багаторічний період

дозволяє дійти до висновку, що кількість опадів створює можливість виникнення

стоку, а співвідношення тепла й вологи або обмежують цю можливість, або

створюють умови, коли стоку немає. Особливості впливу опадів на величину

середнього багаторічного стоку і випаровування можна простежити за допомогою

графічної залежності [17].

Наявність вологи прямо пов'язана з кількістю опадів за інших однакових умов.

Якщо опадів мало, то й випаровування незначне. Зі збільшенням опадів

випаровування збільшується спочатку інтенсивно, а потім поступово зменшується.

Коли опадів більше, ніж треба для максимального випаровування, останнє вже не

збільшується, а залишається постійною величиною. Теоретично залежність

випаровування від опадів повинна зумовлюватися кривою

Z = f(x)

Якщо розглядати співвідношення між стоком і опадами, можна спостерігати

таку картину. Стік збільшується зі збільшенням опадів, але за малої кількості опадів

(тобто при значній різниці між фактичним і можливим випаровуванням) збільшення

це повільне. Потім, коли фактичне випаровування Z наближається до можливого

Zмакс стік починається, а за досить великих значень опадів стік збільшується, так

само, як і опади. Теоретична крива залежності стоку від опадів Y = f(x) має

розпочатися за якогось значення опадів, далі вона повільно зростає і за більших

значень опадів йде під кутом 45° до осі абсцис. Звідси випливає, що і стік, і

випаровування є функцією опадів при незмінності інших факторів.

Клімат передусім визначає метеорологічні чинники, від яких залежить водний

режим поверхневих і підземних вод. Основними метеорологічними елементами, які

впливають на склад природних вод, є атмосферні опади, температура повітря і

випаровування.

9

Перша стадія формування хімічного складу природних вод відбувається в

атмосфері. Серед усіх природних вод найшвидші зміни мінералізації і складу в часі і

просторі спостерігаються в атмосферних опадах. Проте, незважаючи на таку

мінливість, склад опадів у цілому є характерним для даної місцевості, відображаючи

тип її географічного ландшафту. Мінералізацій атмосферних опадів, як правило,

нижча від мінералізації річкових і озерних вод. Опади звичайно зменшують

мінералізацію поверхневих і підземних вод.

Вплив температури повітря може виявлятися у складі вод як самоосадових

озер, так і прісних поверхневих вод, У останньому випадку зміна складу води

відбувається внаслідок випадіння з неї кальцію карбонатів при підвищенні

температури. Тому влітку в умовах жаркого клімату може відбуватися садка

кальциту в мілководних, добре прогрітих водоймах.

Хімічний склад вод змінюється також під впливом низьких температур у

процесі промерзання. В процесі кристалізації льоду виділяються важкорозчинні

сполуки, а в розчинах зберігаються найбільш легкорозчинні при низьких

температурах сполуки, до яких належать кальцію, магнію і натрію хлориди [12].

1.4 Ґрунти і рослинність

Частина атмосферних опадів, які випадають у річковому басейні,

просочується в грунт та породи і цим поповнює запаси підземних вод. Якщо русло

річки не досягає постійного водоносного горизонту, то річка живиться

поверхневими водами, а вода, що просочилася глибше від ерозійного врізу,

переходить у категорію безповоротних втрат для басейну цієї річки. Рівняння

водного балансу для такого басейну набуває вигляду

Y = X - Z –U,

де U - кількість води, яка йде на поповнення підземних вод.

У міру заглиблення ерозійного врізу русло річки перерізає один або кілька

водоносних горизонтів, і в живленні беруть участь підземні води (рис. 1).

10

Рис 1. Залежність водоносності річок від кількості перерізаних ними водоносних горизонтів

З наведеного рисунка видно, що русло І не доходить до водоносного

горизонту, тому воно заповнюється водою лише в період сніготанення або

великих дощів. Це русла тимчасових водотоків і здебільшого з невеликою площею

водозбору. Русло II перерізує перший водоносний горизонт. Тривалість періоду

наявності стоку в руслі такого водотоку залежить від глибини врізу і характеру

коливання рівнів підземних вод. При зниженні рівнів підземних вод за позначку дна

річкового русла стік у ньому припиняється. Коливання рівнів цього водоносного

горизонту можуть бути значними і перебувати під впливом кліматичних факторів.

Русло III перерізує два водоносних горизонти. Запаси вод другого водоносного

горизонту досить постійні і живлення цього русла підземними водами більш значне

і стале. Русло IV перерізує три водоносних горизонти, і басейн такої річки

характеризується ще більш сталим стоком. Отже, залежно від глибини ерозійного

врізу, глибини залягання підземних вод і запасів їх змінюється частка підземних вод

у живленні річок. Одні з них зовсім не дренують підземних вод (малі і тимчасові

водотоки), інші дренують їх протягом якоїсь частини року. Глибина ерозійного врізу

найчастіше зростає зі збільшенням площі водозбору. У зв'язку з цим за однакових

кліматичних умов величина стоку за рік менша в малих і тимчасових водотоках

порівняно з середніми річками.

Безпосередній вплив рослинності на стік полягає у збільшенні шорсткості

земної поверхні, що сприяє співвідношенню збігання води і збільшенню

інфільтрації вологи в грунт. Від 35 до 50 % загальної суми опадів затримують крони

дерев. Уся ця волога йде на випаровування. Витрачання води на випаровування з

ґрунту разом з транспірацією рослинами більше, ніж з ґрунту без рослинності.

11

Довго було дискусійним питання про вплив лісу на стік. Одні дослідники

стверджували, що ліс збільшує стік, інші дотримували протилежної думки. Зараз

вважають, що вплив лісу на водність залежить від ряду причин і не може

вирішуватися однаково в різних природних господарських умовах. Насамперед,

треба мати на увазі, що й лісистість і стік перебувають у тісній залежності від

клімату.

За однакових кліматичних умов і лісистості цей вплив залежить від

геоморфологічних умов, з якими тісно пов'язані процеси стікання води по поверхні

землі, положення рівня підземних вод, від фізичних і водних властивостей ґрунтів та

порід і від складу і густоти насаджень. Значний вплив має ліс на стік крізь грунт.

Грунт у лісі взимку глибоко не промерзає, сам ліс навесні уповільнює інтенсивність

сніготанення. Все це веде до збільшення втрат талих і дощових вод на просочування

в грунт. Втрати ці досить значні.

Часто дощі, які спричиняють паводки в річкових безлісих басейнах, у лісі

зовсім не формують стоку. Волога, яка просочилася в грунт у залісених річкових

басейнах, потрапляє в річкову мережу лише підземними шляхами. У малих річкових

басейнах через незначну глибину ерозійного врізу русел значна частина вологи йде

за межі цих басейнів. За однакових розмірів водозборів малих річкових басейнів та

однакових кліматичних і гідрогеологічних умов величина втрат вологи на

інфільтрацію зростає зі збільшенням лісистості, а звідси зменшується й стік. У міру

збільшення площі вод збору внаслідок зростання глибини ерозійного врізу річкових

русел все більша частина води, яка просочилася, повертається в річкову сітку даного

басейну в зв'язку з посиленням її дренуючої ролі. Відповідно до цього різниця між

стоком безлісих і лісистих басейнів поступово згладжується [20].

Грунти збагачують води іонами, газами, органічною речовиною. Вплив

ґрунтового покриву на формування вод подвійний: з одного боку, ґрунти можуть

збільшувати мінералізацію атмосферних опадів, які фільтруються через них, а з

іншого - змінювати хімічний склад ґрунтових вод, які вступають у взаємодію з

ґрунтами. Кількісна сторона цих процесів визначається типом ґрунтів. Якщо вода

просочується через бідні на солі торфянисто-тундрові чи болотисті ґрунти, вона

12

збагачується органічними речовинами і значно менше іонами. Схожа картина

спостерігається і в підземних ґрунтах. Значно більше солей надходить у воду з

чорноземів і каштанових ґрунтів. Особливо впливають на мінералізацію вод, що

фільтруються, солончакові ґрунти.

Під час просочування води крізь грунт внаслідок окиснення органічної

речовини змінюється також склад розчинених газів. Вміст кисню при цьому

зменшується, а кількість СО2 відповідно збільшується. Вуглекислий газ, що

виділяється, є джерелом утворення гідрокарбонатних іонів:

СО2 + Н2О → Н2СО3 → Н+ + НСО3-.

У процесі взаємодії ґрунтових вод з ґрунтами, крім вилуговування солей,

відбувається зміна складу води під впливом іонного обміну, процесів

мінералоутворення чи заміщення мінералів, які вже є в грунті, інших. Інтенсивність

перетворення залежить від типу ґрунту, вмісту в ньому колоїдів, які мають здатність

адсорбувати іони, а також обмінювати поглинуті іони на іони водних розчинів [20].

1.5. Антропогена діяльність людини

Господарська діяльність людини, яка спричиняє зміни природних умов, не

може не впливати на стік. Зі створенням водосховищ збільшується випаровування, а

отже, й зменшується стік, особливо в посушливих районах. Штучне зрошення веде

до зменшення величини стоку річок. Такі антропогенні заходи, як снігозатримання,

розорювання на обширних територіях, впливають на умови формування

поверхневого стоку, переважно зменшуючи його. Насадження лісових смуг також

спричиняє посилення інфільтрації вологи в грунт, тобто частина поверхневого стоку

переводиться у підземний [14].

До антропогенних чинників належать усі чинники, що впливають на

формування складу вод внаслідок діяльності людини. За характером впливу вони

поділяються на хімічні та фізичні. Хімічний вплив - це надходження до водних

об'єктів речовин із стічними водами, з атмосфери, а також з інших джерел, що

викликає зміну природного хімічного складу вод. Фізичний вплив - це зміна

фізичних параметрів (температури, Еh тощо). Ці впливи називають антропогенним

забрудненням.

13

Внаслідок антропогенного впливу в природні води можуть надходити як іони,

аналогічні тим, які входять звичайно до складу незабруднених вод (хлориди,

сульфати, натрій та інші), так і компоненти, які в природних водах не зустрічаються

(пестициди, синтетичні поверхнево-активні речовини, деякі важкі метали).

Таким чином, антропогенні чинники можуть викликати:

- підвищення (чи зниження) концентратів тих чи інших компонентів

природних вод, наявних у незабруднених водах;

- зміну направленості природних гідрохімічних процесів;

- збагачення вод речовинами, чужорідними для природних вод.

14

1.ОГЛЯДОВИЙ АНАЛІЗ РІЧОК БАСЕЙНУ СІВЕРСЬКОГО ДІНЦЯ

1.1.Сіверський Донець

Сіверський Донець (давньоруське Великий Дон) - ріка півдня Східно-

Європейської рівнини, що протікає через Білгородську і Ростовську області Росії, а

також Харківську, Донецьку та Луганську області України, права (найбільша)

притока Дону . Четверта за величиною ріка України і найважливіше джерело прісної

води на сході цієї країни. Іноді неправильно називається Північний Донець.

Фізіографія

Сіверський Донець - найбільша річка східної України і найбільш велика

притока Дону. Загальна протяжність річки складає 1053 км, площа басейну 98 900

км2, середня річна витрата при впадінні в Дон 200 м/сек

Сіверський Донець бере початок на Середньоросійській височині, біля с.

Підвільхи в Прохорівському районі Білгородської області Росії [2]. Координати

витоку 51° 00'00 "пн. ш. 36 ° 59'00" сх. д. , висота джерела біля 200 м. над рівнем

моря. У басейні Сіверського Дінця понад 3000 річок, з яких 425 мають довжину

більш 10 км, і 11 річок більш 100 км. Понад тисячу з них безпосередньо впадають у

Сіверський Донець. Живлення Сіверського Дінця переважно снігове, тому витрата

води протягом року нерівномірна. Весняна повінь займає близько 2 місяців з лютого

по квітень, в цей період вода піднімається на 3 - 8 м.

Ширина русла в основному коливається від 30 до 70 м, іноді досягаючи 100-200

м, а в зоні водосховищ - 4 км. Дно русла переважно піщане, нерівне, з коливанням

глибини від 0,3 м на перекатах до 10 м на плесах.

Річка взимку замерзає з поверхневою товщиною льоду від 20 до 50 см. Період

замерзання зазвичай складає два-три місяці з середини грудня по кінець березня.

Сіверський Донець впадає в Дон в 218 км від його гирла на висоті 5,5 м над

рівнем моря. Таким чином падіння річки складає 195 м, середній ухил 0,18 м / км.

15

Швидкість течії Сіверського Дінця невелика, на деяких ділянках практично нульова,

0,15 м / с у Чугуєва до 1,41 м / с у Лисичанська.

Перебіг

На більшій частині течії річка має широку долину: від 8-10 км у верхів'ях до 20

- 26 км у нижній течії. Долина на більшому протязі асиметрична. Правий берег

високий (інколи зустрічаються крейдяні скелі), сильно розчленований ярами, лівий

пологий, у нього розміщується заплава з численними старицями, озерами і

болотами, найбільше з яких озеро Лиман. Русло річки відрізняється звивистістю,

особливо до впадіння р. Оскіл. На річці (у верхній і середній течії) багато перекатів,

невеликих поріжків, завалів.

У верхній течії (до міста Бєлгорода) перекритий греблями і складається з

декількох невеликих водосховищ. Нижче, після впадання річки Вовча, розташовано

Печенізьке водосховище, що постачає водою місто Харків. Нижче Печенізького

водосховища у Донець впадають річка Уди і найбільша притока Сіверського Дінця

Оскіл. Далі долина розширюється, в заплаві багато стариць. У середній течії

Сіверський Донець підживлюється водами річки Дніпро через канал Дніпро -

Донбас, а нижче відгалужується канал Сіверський Донець - Донбас, що постачає

водою Донецький вугільний басейн. У районі Донецька річка перетинає Донецький

кряж і тече у вузькій долині з крутими і скелястими схилами. У нижній течії

впродовж 230 км річка шлюзується, відрізняється слабкою течією і переважною

шириною 100-200 м. Поблизу гирла річка розбивається на 3 рукави.

Таблиця№3

Найважливіші об'єкти на Сіверському Дінці (від джерела до гирла):

Область Відст. від гирла, км

Відст. від джерела,км

Назва Тип Примітка

Білгородська 1053 0 витік Поблизу с. Подольхи Прохорівського району

Білгородська 990 63 Бєлгород місто

16

Білгородська 990 63 Білгородське водосховище

Харківська 940 113 Печенізьке водосховище

Харківська 874 179 Печеніги Селище міськ. типу

←середньоріч. витрати 24,5 м3/сек[6]

Харківська 837 216 Чугуїв місто ←середньоріч. витрати 20,5 м3/сек[6]

Харківська 634 419 р. Берека і канал Дніпро-Донбас

права притока

довж. 102 км, басейн 2680 км2

Харківська 600 453 Ізюм місто ←середньоріч. витрати 52 м3/сек(4)

Харківська 580 473 Оскол ліва притока

жовж. 436 км, басейн 14 680 км2

Донецька 518 535 Раймістечко ←початок каналу Сіверський Донець – Донбас

Донецька 516 537 Казенний торець

права притока

довж. 129 км, басейн 5410 км2

Луганська 482 571 Рубіжне містоЛуганська 432 621 Лисичанськ місто ←середньоріч.

витрати 106 м3/с(6)

Луганська 430 623 Сєвєродонецьк містоЛуганська 306 747 Луганськ містоРостовська 222 831 Донецьк місто ←початок

судноплавної зони

Ростовська 197 856 Каменськ-Шахтинський

місто ←середньоріч. витрати 159 м3/с

Ростовська 0 1053 гирло у 218 км від впадіння Дона в Азовське море.

Історія

17

Як і багато інших річок, Сіверський Донець відігравав найважливішу роль у

житті давньої людини. Річка не тільки служила джерелом води і їжі, але пізніше

засобом пересування, захисним кордоном і торгівельним шляхом. Крім цього, до

виникнення картографії річки служили природними кордонами розселення племен і

народів. Люди селилися на території басейну Сіверського Дінця з давніх часів.

1.2.Уди

Опис

Довжина річки становить 164 км, площа басейну 3894 км2. У межах

Харківської області довжина становить - 127 км, площа водозбірного басейну - 3460

км2. Витік річки розташований 50 º 32 'пн.. ш. З6°18 'сх. д. біля села Безсонівка в

Білгородському районі Бєлгородської області. На річці Уди розташовані смт.

Золочів, місто Харків (протікає по околиці міста), давньоруське Донецьке городище,

село Безлюдівка, село Борова та ін.

Характеристика басейну

Район басейну річки розташований на південно-західних відрогах

Середньоросійської височини в межах вододілу Дніпро-Дон. Поверхня території

представляє собою полого-хвилясту рівнину, розчленовану густою мережею балок і

ярів.

Поверхня басейну р. Уди рівнинна. Абсолютні відмітки коливаються від 250 м

у верхній частині басейну до 150м в його нижній частині басейну. Переважають

ерозійні форми рельєфу - долини, балки та яри. Глибина ерозії 100-120 м у верхній

частині басейну і 100 - 50 м у нижній частині басейну. Більша частина басейну

розорана. Лісистість складає 10%, заболоченість - 1%. Ліси й болота приурочені в

основному до заплав річок і балок.

Долина р. Уди добре розроблена, ширина її змінюється від 2-3 км у верхній

частині басейну до 15-25 км у нижній, глибиною 85-100 м. Долина має добре

18

виявлену асиметрію схилів: правий схил високий і крутий з великою кількістю

балок і ярів, а лівий - пологий, низький і терасований. Виділяється від 3 до 8 терас.

Найбільш молода - лугова тераса, формування якої триває. Заплава річки добре

розвинена по всій довжині річки, двостороння, шириною від 0,3 до 3,5 км. Поверхня

заплави рівна, використовується під сіножаті та городи, покрита трав'янистою

рослинністю. У середній і нижній течії спостерігаються озера-стариці і заболочені

ділянки, іноді зустрічається чагарникова рослинність.

Гідрологічна характеристика русла

Річкове русло слабо звивисте, шириною від 6 до 8 м, на окремих ділянках - 20-

35 м, глибиною 0,1-0,8 м (на плесах до 1,0 м). В середній і нижній течії русло іноді

розділяється на рукави. Дно русла в основному тверде, піщане, іноді замулене.

Береги висотою від 0,2 до 1,5 м, місцями круті і обривисті, складені супісками та

суглинками.

Витрата води в 42 км від гирла складає 8,63 м3/сек. Річка Уди впадає у

Сіверський Донець в 825 км від його гирла. Нахил річки 0,64 м / км. Живлення річки

в основному снігове. Під час весняної повені рівень річки піднімається на 1,5-2

метри. У літній час (до 3-4 місяців) річка у верхів'ях часто пересихає.

Режим річки

Живлення річки в основному снігове, меншу роль грає дощове і грунтове

живлення. У період весняного сніготанення, звичайно на початку березня, русло

швидко наповнюється, в окремих ділянках річка виходить зі своїх берегів і

розливається на луговій терасі, перетворюючись у велику річку. Протягом п'яти-

десяти днів рівень води піднімається на 1,5-2 м, а в окремі роки на 3 і більше метрів

від меженного рівня. Досягнувши піку весняної повені, на річці починає різко

знижуватися рівень води і в кінці квітня - початку травня встановлюється літньо-

осіння межень, яку в окремі роки порушують короткочасні дощові паводки,

підвищуючи рівень води на 0,5-1,0 м. Найбільше обміління річки відбувається в

серпні - вересні, коли річка на окремих ділянках пересихає. Осінні дощі трохи

19

підвищують рівень річки, а взимку рівень знову знижується, особливе в кінці грудня

- початку січня, коли річка місцями промерзає до дна. Замерзання річки відбувається

зазвичай в грудні. Товщина льоду складає 0,3-0,4 м, а в суворі зими - до 0,5-0,6 м.

Гідрологічна вивченість

Систематичні гідрологічні спостереження в басейні річки Уди проводилися в

різний час на гідрологічних постах Гідрометслужби.

Гідрологічні пости в басейні річки Уди:

Таблиця№1

№ Річка Пост Період спостережень Модуль стоку

1. Уди смт. Золочів 1954-1964 2.96

2. смт. Пересічна 1967-2009 3.25

3. смт. Бабаї 1929-1935 2.61

4. смт. Безлюдівка 1958-2009 5.16

5. Рогозянка с. Вел. Рогозянка 1953-1965 3.09

6. Лопань с. Коз. Лопань 1956-2009 3.39

7. Харків с. Циркуни 1963-2009 3.01

8. сел. Вел. Данилівка 1946-1961 2.74

Також проектно-дослідним інститутом «Харьківгіпроводгосп» в період 1991-

1995 рр. було проведено паспортизація малих річок; при складанні паспортів річок

проводився розрахунок гідрологічних параметрів, зокрема модуля стоку.

Гідрологічні параметри рік басейну р. Уди:

Таблиця№2

№ Річка Модуль

стоку л/с

км2

Об’єм

стоку

50%

Об’єм

стоку

75%

Об’єм

стоку

95%

Забір

води,

млн. м3

скидання

води, млн.

м3

1 Уди 4,41 483 382 279 72.1 244.4

20

2 Рогозянка 3,00 15,0 11.0 6.65 -- --

3 Криворотівка 1,85 6.38 3.74 1.63 -- --

4 Люботинка 1,80 1.97 1.26 0.60 -- --

5 Лопань 1,93 84.1 60.5 35.6 2.23 173.4

6 Лозовенька 1,40 2.71 0.24 0.16 -- 0.002

7 Харків 3,03 102 74.4 44.5 0.28 0.172

8 Липець 2,90 21.8 15.5 8.99 -- --

9 Муром 2,95 19.8 14.1 8.18 -- --

10 В’ялий 3,30 6.24 4.46 2.58 -- --

11 Немишля 3,30 7.10 5.07 2.93 -- 0.076

12 Студенок 3,10 4.64 2.94 1.38 -- --

13 Роганка 2,05 4.64 3.17 2.80 -- 0.42

Водокористування

Басейн річки Уди займає територію центрального економічного регіону

Харківської області, регіону з широко розвиненою обробною та легкою

промисловістю, промисловістю будівельних матеріалів і машинобудівного

комплексу. На території басейну розташовано три міста: Харків, Дергачі, Люботин,

23 селища міського типу і 242 сільських населених пункти. Річка протікає по

території п'яти адміністративних районів Харківської області та Харкова із

загальним населенням більше 2,0 млн чоловік. Сільськогосподарська спеціалізація

території басейну:-зернові, овочівництво, м'ясо-молочне тваринництво,

птахівництво, виробництво плодово-ягідної продукції.

Аналіз водокористування в басейні р.. Уди за даними статистичної звітності 2-

ТП (водгосп) показав, що за 2004 рік забір води склав 96010 тисяч м3. З цього

обсягу паркан з поверхневих джерел склав 72,10 млн м3, з підземних - 23910 тисяч

м3. Використання води у 2004 році було 93240 тисяч м3. Основний напрямок

використання - це виробничі потреби, на яку пішло 80210 тисяч м3 (86,0%). На

21

господарсько-питне водопостачання було використано 12270 тисяч м3 (13,1%),

на сільськогосподарське водопостачання - 0,62 млн м3 (0,66%), на зрошення

сільгоспугідь - 0,07 млн м3 (0,07%).

Основними водокористувачами є Харківські ТЕЦ-3 і ТЕЦ-5, Есхарівська ТЕЦ-

2, а також деякі підприємства м. Харкова.

Водовідведення протягом 2004 року в басейні р.. Уди за даними звітності 2-ТП

(водгосп) склало 244 400 000 м3, в тому числі забруднених 3500 тисяч м3 (1,43%).

Найбільший обсяг зворотних вод був відведений підприємствами м. Харкова і

Харківського району, в першу чергу комплексами біологічного очищення

«Диканівським» і «Безлюдівським», а також Роганським та Есхарівськім ВУЖКГ,

санаторієм «Бермінводи» та Харківською ТЕЦ-5.

Основний вплив на водний режим річок басейну р.. Уди мають Рогозянське

водосховище на р.. Уди обсягом 15,0 млн м3, Трав'янське водосховище (22 млн ме)

на р.. Харків, Муромське водосховище (14 млн м3) на р.. Муром, В'ялівське

водосховище (10 млн м3) на струмку В'ялий, а також водойми, створені на притоках

річки Уди та штучно створені греблі в місті Харкові (Журавлівський, Павлівський,

Новобаварский, Іспанський і Жихарськаий гідровузли). У Білгородській області РФ

річка також зарегульована ставками і водосховищами, найбільше з них -

Щетинівске, площею 100 га і обсягом 2,14 млн м3[5]. У районі шт. Безлюдівка в річку

Уди скидаються стічні води міста Харкова, які проходять очистку на Диканівських і

Безлюдівських комплексах біологічного очищення ДКП «Харківкомуночиствод».

Притоки

Річка Уди має велику кількість приток, серед яких найбільшими є: Лопань

(довжина 96 км, площа водозбірного басейну 2000 км2) з впадаючою в неї річкою

Харків (довжина 78 км, площа водозбору 1120 км2, Рогозянка (25 км, 164 км2),

Роганка (31 км, 189 км2), Студенок (15 км, 80 км2).

На річці Уди, при її злитті з річками Лопань і Харків - розташовано місто

Харків.

1.3.Лопань

22

Лопань - річка в Харківській області Україна, ліва (найбільша) притока річки

Уди.

Опис

Довжина річки становить 93 км, площа басейну 2000 кв. кілометрів. Витік річки

розташований 50 ° 30'00 "пн. ш. 36 ° 21'00 "сх. д. між селом Весела Лопань і

селищем Жовтневий Бєлгородської області . На річці Лопань розташовані селища

міського типу Жовтневий, Козача Лопань, місто Дергачі, а на місці злиття з річкою

Харків розташовано місто Харків. Витрата води в 17 км від гирла складає 2,24 м ³ /

сек. Річка Лопань впадає в р.. Уди в 52 км від її гирла. У сел. Жовтневий,

Бєлгородської області РФ на р. Лопань - великий ставок площею 70 га і об'ємом

води 2,44 млн.куб.м. Нахил річки 0,89 м / км. Русло річки Лопань зрідка ділиться на

рукави, утворюючи острови. Ширина русла від 1 до 20 метрів, глибина від 0,3 до 1

метра. У період весняного розливу річка піднімається на 1,5 - 2 метри. Швидкість

течії 0,2 - 0,3 м / сек, на окремих ділянках до 0,8 м / сек. Береги річки низькі, в

межах м. Харкова обваловані або облицьовані гранітом, і русло поглиблене.

Живлення річки в основному снігове. У грудні і січні річка промерзає до дна.

1.4.Річка Немишля

Річка Немишля бере початок одним кілометром на південь від с. Михайлівка

Харківської області і впадає в р.. Харків ліворуч. Площа водозбору складає 72,2 км ²,

довжина ріки - 23 км, середній ухил - 4,8%.

Місцевість, що прилягає до долини річки, степова, слабо звивиста; в середній і

нижній течії - суцільно забудована житловими будинками та промисловими

спорудами м. Харкова.

Вище окружної дороги м. Харкова долина річки неглибока, слабо порізана

ярами; має U-видну форму. Схили відносно пологі, асиметричні, в більшості

випадків розорані. Нижче окружної дороги долина має прямокутну форму, відносно

пологі асиметричні схили.

23

Заплава р.. Немишля розвинена, ширина її близько 70 м. Вниз за течією

заплава розширюється до двох і більше кілометрів. Поверхня заболочена. У межах

міста заплава повністю зкоректована в результаті підсипки.

Русло р. Немишля практично починає проглядатися тільки від с. Бражники. Тут

в заплаві долини спостерігається вихід грунтових вод у вигляді джерел. Далі русло

губиться в зарослій осокою заплаві. У літній період вода зберігається тільки в

найнижчих місцях.

1.5.Муром

Муром - річка у Бєлгородській області Росії та Харківської області Україна,

ліва притока річки Харків.

Опис

Довжина річки становить 35 км, площа басейну 211 кв. кілометрів.

Витік річки розташований біля села Муром (Бєлгородська область)

Шебекінського району Бєлгородської області.

Річка Муром впадає в річку Харків в 32 км від її гирла, перед селищем Руські

Тишки. Нахил річки 1,6 м / км.

У 1978 році в п'яти кілометрах від гирла річки споруджено Муромське

водосховище (одне з трьох резервних водосховищ, що забезпечують прісною водою

місто Харків).

Історичні факти

Згідно з «Топографічний опис Харківського намісництва» 1785 року, Муром -

четверта за довжиною з 33-х річок Харківської округи (тече 27 верст по його

території).

24

2. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО РІЧКУ ХАРКІВ

Таблиця№4

Росія, Курська областьУкраїна, Харківська область

Довжина 74 км

Координати: джерело 5026′ пн. ш., 3626′ сх. д.гирло 4959′ пн. ш., 3614′ сх. д.

Площа водозбору 1160 км2

Основні притоки р. Харків

Таблиця№5

Назва річки З я кого берега впадає

Місце впадання(км від гирла)

Трав’янка ЛипецьМуромНемишля

п л л л

52 42 33 4

Річка Харків бере початок в 2 км на південь від х. Болдарівка, Мікояновського

району Курської області, і впадає в р.. Лопань, на 11 км від її гирла (р. Харків-р.

Лопань-р. Уди-р. Сів. Донець). Загальне падіння річки дор. 58м, середній ухил

водної поверхні 0,78%,).

Місцевість, що прилягає до долини річки - степова, слабо хвиляста. Від витоку

вона майже безлісна, тільки подекуди по схилах балок і у населених пунктах

зустрічаються невеликі лісові масиви. Нижче, по правобережжю, росте густий

дубовий ліс. Лівобережжя безлісне, відкрите, перетнуте долинами річок і балок,

зайняте переважно сільськогосподарськими угіддями. Грунт суглинковий.

Долина річки у верхів'ї врізана в крейдові відкладення, виходи яких

спостерігаються на правому березі між м. Липці та с. Руські Тишки. Переважна

ширина її 2 км; правий схил висотою 50-60 м, крутий і помірно крутий, лівий -

висотою 30-40 м, пологий, непомітно зливається з прилеглою місцевістю. Обидва

схили переважно розорані, складені суглинками, місцями супісками. На лівому

схилі долини є до 5 терас; перша, складена піщаними та лесовими відкладеннями,

25

простежується у вигляді вузької смуги, шириною від кількох десятків метрів до 0,5

км, ширина другої тераси - від 0,2 до 1,5 км, третьої - від 0,5 до 3 км.

Заплава переважно двустороння, рівна, до с. Циркуни в багатьох місцях

заболочена (сс. Солов'ївка, Борщове та ін.) Переважна ширина її 300-400 м,

найбільша - 1,5 км (вище с. Циркуни). Заплава лугова, на заболочених ділянках

заросла осокою, очеретом і рідким чагарником. Під час повені затоплюється шаром

води до 1-3 м.

Русло ріки нерозгалужене, до с. Липці помірно звивисте, а далі сильно

звивисте. Переважна ширина річки 2-6 м, найбільша-15 м (м. Харків). Від витоку до

гирла р.. Травянка річка місцями щорічно пересихає. Дно її у верхній течії подекуди

сильно замулене, в нижньому - щільне, складене дрібнозернистим піском.

Береги річки, заввишки 0,3-1,5 м, місцями обривисті, у верхній течії слабо

задерновані; в нижній течії, від с. Циркуни, вони поступово підвищуються до 2 м,

переважно пологі, зарослі густою травою.

Режим річки характеризується весняною повінню і досить стійкою меженню.

Високі підйоми рівнів влітку і взимку дуже рідкісні.

Весняна повінь починається звичайно в середині березня. Підйом рівня

відбувається дуже інтенсивно протягом 2 - 5 діб. Висота піку повені складає

зазвичай 1,5-3,0 м, а у багатоводні роки досягала у с. Велика Данилівка 4 м над

средньомеженним рівнем. Максимальні рівні тримаються декілька годин.

Під час повеней на околиці м. Харків частково затоплюються житлові будинки і

промислові підприємства.

У перших числах квітня встановлюється межень, яка порушується літньо-

осінніми дощовими паводками. Бувають вони не щорічно, висота їх зазвичай

складає 0,5-1 м і не перевищує 2 м. Взимку рівень води стійкий, але в деякі роки при

тривалих відлигах спостерігаються значні підйоми води.

Сток річки вивчений слабко. Внутрішньорічний розподіл його показаний в

табл. 1.

Осінній льодохід буває дуже рідко. Льодостав зазвичай настає в другій

половині листопада - початку грудня. Найбільшої товщини (0,4-0,6 м) лід досягає в

26

лютому-березні. Річка звільняється від льоду у березні і супроводжується

нетривалим (від1 до 10 днів) льодоходом; в окремі роки лід тане на місці.

Річка використовується для водопостачання промислових підприємств м.

Харкова і для рибальства.

ПОДІЛЯНКОВИЙ ОПИС р. ХАРКІВ

Ділянка: від витоку до с. Липці

1. Довжина ділянки 30 км. Площа водозбору 238 км2. Основний приток-р.

Трав'янка (п. б., 52-й км).

2. Місцевість, що прилягає до долини річки, степова, хвиляста, пересічена

глибокими балками, переважно відкрита, розорана. У вершинах балок зустрічаються

невеликі гаї, а у сс. Стрілече та Малі Проходи – дубовий ліс. Грунт супіщаний,

прикритий деградованим чорноземом.

По правобережжю проходить поліпшена грунтова дорога Бєлгород - Харків, по

лівобережжю - грунтова дорога с. Черемошне - с. Липці. Спуски і під'їзди до річки

ускладнені крутизною схилів.

3. Долина пряма, переважна ширина її 1 - 1,5 км. Схили долини до с. Петрівка

висотою 30-40 м, круті або обривисті, нижче с. Петрівка-50-70 м, помірно пологі,

сильно розсічені ярами і балками, відкриті, переважно розорані. По лівому схилу від

с. Петрівка простежуються тераси.

Правий схил суглинковий, лівий - супіщаний.

4. Заплава лугова, відкрита, місцями зустрічається чагарник (район гирла р.

Трав’янка). Переважна ширина її 150-200 м, найменша - 60 м (на 59-му км від

гирла), найбільша - 250 м . Поверхня заплави суха і тільки протягом 3 км, нижче

заболочена. У межень сухі ділянки заплави прохідні. У звичайну повінь заплава

затоплюється шаром води до 0,5 м, у високу -до 1,5 м.

5. Русло до гирла р.. Травянка помірно звивисте, нижче - сильно звивисте,

нерозгалужене. Від витоку до с. Салтикове і між логом Крестовий і гирлом р.

27

Травянка річка щорічно пересихає. Дно місцями в'язке, мулисте, заросле водяною

рослинністю. Береги висотою 0,3-1,5 м, обривисті, слабко задерновані.

Основні відомості про річку наводяться в табл. №6.

Дані про ширину, глибину і швидкість течії річки Таблиця №6

Пункт НайбільшаШирина, м Глибина, м Швидкість

течії, м/сек.с. Салтиково . . . . с. Солов’ївка . . . Проти логу Крестової с. Стрілече . . . . . . . . . с. ЛипціДля всієї ділянки: переважна найбільша найменша

0.323222

23

0.10.50.10.20.40.5

0.30.5

незначна0.10.10.10.10.2

0.10.2

Річка пересохла

6. Переправа через річку вбрід можлива скрізь.

7. а) Підйом рівня навесні починається в середині березня і досягає висоти 2,5 м

при виключно високому і 1,5 м при звичайній повені. Найвищі рівні тримаються

декілька годин, потім починається спад. Через 15 - 20 днів настає межень. Літньо-

осінні дощові паводки бувають в середньому раз на 2-3 роки і звичайно не високі.

Влітку до гирла р.. Травянка річка в кількох місцях пересихає. У деякі роки

внаслідок тривалих відлиг спостерігаються значні зимові підйоми води.

б) Відомостей про небезпечні гідрологічні явища, за винятком затоплення

мостів, немає.

9. Осіннього льодоходу не буває. Льодостав зазвичай настає на початку грудня,

рідше - в кінці листопада. Найбільша товщина льоду до кінця зими становить

0,5 м.

Річка звільняється від льоду у першій половині березня.

28

10. У с. Малі Проходи є ставок для розведення риби.

ДІЛЯНКА: ВІД С. ЛИПЦІ ДО ГИРЛА

1. Довжина ділянки 44 км. Площа водозбору 1160 км2.

Основні притоки: р. Липець (к. б., 42-й км), р.. Муром (к. б., 33-й км), р..

Немишля (к. б., 4-й км).

2. Місцевість, що прилягає до долини, хвиляста, пересічена глибокими

балками, переважно розорана. Грунт супіщаний і суглинковий. Місцями

зустрічається дубовий і змішаний ліс. Уздовж лівого схилу від с. Липці до м. Харків

проходить покращена грунтова дорога. Крім неї є ряд сільських доріг. Під'їзди і

спуски до річки по правому схилу долини ускладнені його крутизною, по лівому -

зручні.

3. Долина річки пряма; переважна ширина її 3-3,5 км.

Правий схил долини високий (50 - 60 м), крутий, місцями обривистий (між сс.

Руські Тишки і Циркуни), пересічений глибокими балками і ярами.

Лівий схил висотою 30-40 м, помірно крутий, непомітно зливається з

прилеглою місцевістю, на ньому простежується до 5 терас. Схили відкриті, розорані.

Грунти суглинні і супіщані. Від північно-східній околиці до центральної частини м.

Харків річка протікає в штучно обвалованих берегах, що захищають від затоплення

частину міста, розташовану в заплаві. У центрі міста берега штучно укріплені.

4. Заплава річки переважно пересічена, лугова, суха, місцями зволожена, нижче

с. Ворошилівка сел.Черкаські Тишки - заболочена, сильно заросла осокою та

очеретом, важко прохідна. Переважна ширина заплави 400-600 м. У районі с.

Циркуни вона розширюється до 1,5 км. Використовується заплава переважно під

городи. Грунт її супіщаний. Під час повені заплава затоплюється шаром води 2,5-3,0

м.

5. Русло річки помірно звивисте, нерозгалужене, нестійке. Береги до с. Циркуни

висотою 0,3-0,6 м. нижче - до 2 м, переважно пологі, місцями обривисті (на північ

від с. Велика Данилівка), зарослі густою травою. Дно річки піщане.

29

Дані про ширину, глибину і швидкість течії річки Таблиця№7

Пункт Ширина Найбільшаглибина, м

швидкість течії, м/сек.

м. Липцім. Липці, нижня частинас. Черкаські Тишкис. Циркунис. Велика ДанилівкаШкіряний заводм. ХарківДля всієї ділянки:переважнанайбільшанайменша

27979915

6152

0.51.40.70.60.40.20.2

0.41.40.2

0.20.20.20.20.30.40.3

0.20.4--

30

3. СПОСТЕРЕЖЕННЯ І АНАЛІЗ ГІДРОЛОГІЧНОГО РЕЖИМУ РІЧКИ ХАРКІВ, СЕЛИЩЕ ЦИРКУНИ

3.1 Рівень та температура води річки Харків, 2007р.

МісяцьРівень води t води Стан річки

січень 160 0,9 забереги

лютий 174 0,1неповн. Льодост

березень 155 3,6 чистоквітень 135 8,4 чистотравень 127 16,8 чисточервень 151 20,7 чистолипень 164 20,6 чисто

серпень 139 21,7росл. Біля берега

вересень 130 15,2росл. Біля берега

жовтень 137 9,7 чистолистопад 151 3,3 чистогрудень 163 0,3 забереги 20%

31

Рівень та температура води річки Харків, 2008р.

Місяць Рівень води t води Стан річкисічень 154 0 повн. Льодост.лютий 194 0,4 забереги 40%березень 208 4,6 чистоквітень 173 10 чистотравень 183 13,2 чисточервень 186 18,4 рослини пятн.липень 191 19,8 рослини пятн.серпень 167 18,5 рослини пятн.вересень 138 12,8 чистожовтень 154 10,5 чистолистопад 159 4,7 чистогрудень 153 0,9 неповн.льодост.

Рівень та температура води річки Харків, 2009р.

Місяць Рівень води t води Стан річкисічень 144 0 неповн.льодост.лютий 164 0,7 заберегиберезень 168 2,8 чистоквітень 152 9,4 чистотравнеь 140 14,7 чисточервень 138 20,1 чисто

липень 102 22,3Трава п’ятн 30%

серпень 78 18,9Трава п’ятн 40%

вересень 75 15,3трава п’ятн 20%

жовтень 80 9,8 чистолистопад 88 6,3 чистогрудень 106 2,4 забереги

32

2007 рік

2008 рік

33

2009 рік

2007 рік

34

2008 рік

2009 рік

35

Витрати води річки Харків с. Циркуни за період 2007-2009 рр.

Роки Місяці1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

2007 2,89 3,45 2,29* 1,56 1,25 2,02 0,88 0,56 1,04 1,4 2,41 2,022008 1,23 5,08 3,92 2,66 2,1 3,33 1,76 0,93 0,78 1,46* 1,47 1,312009 1,19 3,09 3,04 1,48 1,44 1,45 0,78 0,54 0,44 0,8 1,09 1,3

РокиСумарні витрати рік

Середні річні витрати

2007 21,78 1,822008 26,03 2,172009 16,66 1,39

36

Середні річні витрати води в р. Харків за сезонами (2007-2009рр.)

Роки Сезони зима весна літо осінь

2007 2,79 1,7 1,15 1,622008 2,54 2,89 2 1,242009 1,86 1,99 0,92 0,78

РОЗРАХУНОК ІНДЕКСУ ЗАБРУДНЕНОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД

1. Розрахунок індексу забрудненості поверхневих вод (ІЗВ) проводиться за обмеженим числом інгредієнтів. За результатами аналізів по кожному з показників визначається середнє арифметичне значення. Кількість аналізів для визначення середнього значення повинно бути не менше 4. Для поверхневих вод кількість показників, яка береться для розрахунку ІЗВ, повинна бути не меншою 6. До цих показників відносять: азот амонійний, азот нітритний, нафтопродукти, феноли, розчинений кисень, біохімічне споживання кисню (БСК5).

Середню концентрацію (С) азоту амонійного, азоту нітритного, нафтопродуктів і фенолів порівнюємо з їх гранично допустимими концентраціями (табл. 1):

37

Таблиця 1

Гранично допустимі концентрації

Показник . ГДК (мг/дм1)Азот амонійний 0,39Азот нітритний 0,02Нафтопродукти 0,05Феноли 0,001

Середнє значення БСК5 (С) порівнюємо з відповідними нормами (Н) за співвідношенням (табл. 2):

Таблиця 2Нормативи для БСК5 при розрахунках ІЗВ

БСК5, (мг 02 /ДМ3) Норматив, (мг 02

/дм3)До 3 включно 3-15Понад 15

3 2 1

Середня концентрація розчиненого кисню оцінюється за співвідношенням:- Н/С,

де: Н- величина розчиненого кисню, що приймається за норматив (табл.3); С- середня концентрація розчиненого кисню.

Таблиця 3Нормативи для розчиненого кисню при розрахунках ІЗВ

Розчинений кисень, мг/дм3

Норматив, мг/дм3

Понад 6 6Менше 6-5 12Менше 5-4 20Менше 4-3 30Менше 3-2 40Менше 2-1 50Менше 1-0 60

38

Складаємо значення всіх шести показників, виражені через ГДК або норматив. Одержане сумарне значення ділимо на 6 і визначаємо І3В. У разі відсутності у воді нафтопродуктів або фенолів сумарне значення також ділиться на 6. Розрахунок ІЗВ можна вести у формі таблиці 4, 5, 6.

Таблиця 4

Розрахунок ІЗВ річки Харків 2007 рік

ПоказникиВимірювані зн. Норматив ІЗВ

О2 8,98 6 0,67БСК5 3,33 2 1,66NH4

+ 0,45 0,39 1,15NO2

- 0,038 0,02 1,9НФПР 0,16 0,05 3,2Феноли 0,001 0,001 1

ІЗВ (2007) = 9,58/6 = 1,6

Таблиця 5

Розрахунок ІЗВ річки Харків 2008 рік

ІЗВ (2008) = 8,53/6 =1,42

ПоказникиВимірювані

зн. Норматив ІЗВО2 9,22 6 0,65

БСК5 2,98 3 0,99NH4

+ 0,7 0,39 1,79NO2

- 0,034 0,02 1,7НФПР 0,07 0,05 1,4*

Феноли 0,002 0,001 2

39

Таблиця 6

Розрахунок ІЗВ річки Харків 2009 рік

ПоказникиВимірювані зн. Норматив ІЗВ

О2 9,01 6 0,67БСК5 3,43 2 1,72NH4

+ 0,52 0,39 1,33NO2

- 0,052 0,02 2,6НФПР 0,05 0,05 1Феноли 0,0014 0,001 1,4

ІЗВ (2009) = 8,72/6 =1,45 Після того, як розраховано ІЗВ, необхідно визначити клас якості води.

Клас якості води - це рівні якості вод, встановлені за інтервалами числових значень показників їх складу і властивостей.

Ступінь чистоти (або забруднення) характеризується такими класами якості вод (табл. 7):

Таблиця 7

Клас якості води

Текстовий опис

Величина ІЗВ

І Дуже чиста <0,3II Чиста > 0,3-1III Помірно

забруднена>1-2,5

IV Забруднена > 2,5-4V Брудна >4-6VI Дуже брудна >6-10VII Надзвичайно

брудна> 10

До першого класу належать води, що в мінімальній мірі відчувають ан-тропогенні навантаження. Гідрохімічні і гідробіологічні показники тих вод близькі до природних значень для даного регіону.

Для вод другого класу характерні певні зміни порівняно з природними, однак ці зміни не порушують екологічної рівноваги.

До третього класу відносять води, які знаходяться під значним антропогенним впливом, рівень якого близький до межі стійкості екосистем.

40

Води четвертого-сьомого класу - це води з порушеними екологічними па-раметрами, їх екологічний стан оцінюється як екологічний регрес.

Річка Харків відноситься до 3 класу якості води: помірно забруднена, ІЗВ більше 1 – 2,5.

ВИСНОВКИ

Виконуючи свою роботу, я дослідила зміни основних гідрологічних параметрів

річки Харків: рівень води, температуру води, витрати води на гідрологічному посту

с. Циркуни за 2007, 2008 та 2009 роки.

У ході роботи я:

взяла у гідрометеорологічному центрі дані спостережень гідрологічного

режиму річки Харків на посту с. Циркуни.

склала таблиці та накреслила графіки рівня води, температури води та витрат

води за досліджуваний трирічний період.

порівняла та проаналізувала таблиці і графіки рівня, температури та витрат

води річки Харків у с. Циркуни.

з’ясувала як змінювався гідрологічний режим річки Харків з 2007 по 2009 рік.

встановила, що р. Харків - ліва притока Лопані. Басейн Сіверського Дінця.

Бере початок біля Кривенькового яру. Тече по території Бєлгородської області Росії,

Харківського району Харківської області. Довжина 71 км. На своєму шляху приймає

ряд приток: Трав’янка, Муром, Липець, Немишля. Живлення річки мішане: талі

снігові води та дощове. Гідрологічний режим річки співпадає з режимом інших

малих річок. Площа водозбірного басейну 1 160 км². Долина трапецієвидна

асиметрична, завширшки 2 км. Заплава двостороння, заболочена, шириною до 1,5

км. Річище звивисте, шириною до 15 м, глибиною до 3 м. Використовується для

водопостачання, зрошення, рекреації. На річці створено ставки, Трав'янське,

Муромське та В'ялівське водосховище.

На основі гідрологічних досліджень за три роки (2007-2009рр.) і власного

аналізу я з’ясувала, що:

41

Я дослідила зміну рівня води,температуру води,витрати води у р. Харків

С. Циркуни і з’ясувала ,що мінімальний рівень спостерігався у жовтні 2009 року, а

максимальний рівень - 208 см у березні 2008 року.

Зміну температури води ви зможете спостерігати в роботі, потрібно зазначити, що

максимальна температура води - 22,30 С була зареєстрована в липні 2009р. а

мінімальна температура води 00 С у січні 2009 року.

Стік р. Харків за 2007- 2009 роки змінювався наступним чином:

Максимальні витрати води спостерігались у лютому 2008 року - 5,08м/с;

Мінімальні витрати води: 0,44 м/с у листопаді 2009 року.

Якщо порівнювати сезони, то максимальна витрата води: 2,89м/с спостерігалась під

час весняної повені у 2008 році, а мінімальна витрата

води – 0,78м/с під час осінньої межені у 2009 році.

Таким чином найповноводніший рік серед досліджуваних це 2008 рік коли середня

річна витрата складала 2,17 м/с , а наймілководнішим виявився 2009 рік ,де середня

річна витрата води склала 1,39 м/с.

Рівень забрудненості води був розрахований на основі даних гідрохімічної

лабораторії Гідрометцентру м. Харків за 2007-2009 роки.

На основі розрахунків був встановлений ІЗВ (індекс забруднення води)

Р.Харків за 2007- 2009 роки: ІЗВ у 2007 році - 1,60, у 2008 році1,42; у 2009 році -

1,45. На основі роботи я з’ясувала, що клас забруднення р. Харків 3, помірно

забруднена. Найбільш забрудненою виявилася р. Харків у 2007 році,

Перевищення ГДК в 3 рази відбувалось по нафтопродуктам.

Max рівень води спостерігався під час весняної повені (березень), межень

наступає в осінньо-літній період, коли спостерігаються min рівні води. t води

найвища влітку, а найнижча – взимку, в період льодоставу. Витрати води в річці

Харків співпадають із зміною рівня води. Max витрати спостерігаються під час

весняної повені, а min - під час осінньо-літньої межені і в період льодоставу.

Малі річки потребують насамперед створення певних умов, що зберігають

природне або наближене до природного функціонування збалансованої екологічної

системи конкретного водотоку. Річка існує не сама по собі, особливо мала. Якість її

42

вод залежить від стану заплави, долини і всього водозбору в цілому. І чим ближче

прилягає до урізу води та чи інша територія, тим більше її значення для процесів,

що проходять у самому водотоці.

Основними негативними моментами, що нині впливають на малі річки, є

замулення, тісно пов'язане з ерозією на водозборі, забруднення, зарегулювання і

спрямлення, погіршення самоочисної здатності, збіднення генофонду корисних

тварин і рослин, меліоративні роботи. Тому природоохоронні заходи в інтересах

малих річок обов'язково мають ураховувати вищезазначені моменти. Залежно від

особливостей конкретного об'єкту належить запобігати негативним впливам на дану

річку або подбати про комплекс заходів, які протидіяли б шкідливим факторам.

Малі річки є початковою ланкою річкової мережі, і всі зміни у їх режимі,

безперечно, позначаються на всьому гідрографічному ланцюгу. Також малі річки є

основним джерелом живлення великих рік, тому збереження їх має найважливіше

значення для захисту водних ресурсів від виснаження.

43

Список використаної літератури:

1.Матеріали Харківського відділу географічної спілки України. Випуск VIII,

Видавництво ХДУ ім. Горького, 1971, С.57-60.

2.Правила використання водних ресурсів р. Сіверський Донець, Укргідропроект,

Харків, 2001р.

3.Проведення робіт з інвентаризації річок і водойм Харківської області з розробкою

особливого порядку вилучення земель водного фонду з сільськогосподарського

обороту, УкрНДІЕП, Харків, 1999р.

5.Розробка та удосконалення методологічних основ раціонального

водокористування та системи заходів по екологічному захисту та оздоровленню

малих річок області, УкрНДІЕП, Харків, 2000р, 130 с.

6.Схема охорони вод річки Уды. Книга 4 Гідрологія и гідрографія,

Харківгіпроводгосп, Харків, 1985р, 60 с.

7.Сотников А.С. “Головні річкові системи України”; Київ, 2002р.

8.Погорецький В.С. “Живлення і режим річок”; Тернопіль, 2003р

9.Бастюк Б.В. “Водні ресурси Украйни”; Харків, 2003р.

10.Герасименко Ю.П. “Річки України”; Київ, 2000р.

11.Гураков А.А. “Проблема річок та водовикористання в Україні”; Київ, 1999р.

12.Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва. – К.: Генеза,

2000р.

13.Малі річки України: Довідник / А.В. Яцик, Л.Б. Бишовець, Є.О. Богатов та

ін.; за ред. А.В. Яцика. – К.: Урожай, 1991р.

44

Тези до роботи

Тема моєї роботи: «Гідрологічний режим малих річок Харківської області. Річка

Харків, селище Циркуни»

Актуальність роботи полягає в тому, що малі річки Харківської області

потребують ретельної уваги і досліджень, бо є джерелами постачання води для

комунальних потреб і галузей господарства населених пунктів нашої країни,

відіграючи величезну роль в економіці проживаючого в їх басейнах населення.

Мета моєї роботи – дослідити зміни основних гідрологічних параметрів річки

Харків: рівень води, температуру води, температуру повітря, витрати води на

гідрологічному посту с. Циркуни за 2007, 2008 та 2009 роки.

У ході своєї роботи я:

1) взяла у гідрометеорологічному центрі дані спостережень гідрологічного

режиму річки Харків на посту с. Циркуни.

2) склала таблиці та накреслила графіки рівня води, температури води та витрат

води за досліджуваний трирічний період.

3) порівняла та проаналізувала таблиці і графіки рівня, температури та витрат

води річки Харків у с. Циркуни.

4) з’ясувала як змінювався гідрологічний режим річки Харків з 2007 по 2009 рік.

5) Розрахувала індекс забруднення води річки Харків з 2007 по 2009 рік.

Виконуючи свою роботу, я встановила, що р. Харків - ліва притока Лопані.

Басейн Сіверського Дінця. Бере початок біля Кривенькового яру. Тече по території

Бєлгородської області Росії, Харківського району Харківської області. Довжина 71

км. Площа водозбірного басейну 1 160 км². Долина трапецієвидна асиметрична,

завширшки 2 км. Заплава двостороння, заболочена, шириною до 1,5 км. Річище

звивисте, шириною до 15 м, глибиною до 3 м. Використовується на водопостачання,

зрошення, рекреацію. На річці створено ставки, Трав'янське, Муромське та

В'ялівське водосховище.

На основі гідрологічних досліджень за три роки (2007-2009рр.) і власного

аналізу я з’ясувала:

45

Зміну рівня води,температуру води,витрати води у р. Харків С. Циркуни і

визначила, що мінімальний рівень спостерігався у жовтні 2009 року, а

максимальний рівень - 208 см у березні 2008 року.

Зміну температури води ви зможете спостерігати в роботі, потрібно зазначити, що

максимальна температура води - 22,30 С була зареєстрована в липні 2009р. а

мінімальна температура води 00 С у січні 2009 року.

Стік р. Харків за 2007- 2009 роки змінювався наступним чином:

Максимальні витрати води спостерігались у лютому 2008 року - 5,08м3/с;

Мінімальні витрати води: 0,44 м3/с у листопаді 2009 року.

Якщо порівнювати сезони, то максимальна витрата води: 2,89м3/с спостерігалась під

час весняної повені у 2008 році, а мінімальна витрата води – 0,78м3/с під час

осінньої межені у 2009 році.

Таким чином найповноводніший рік серед досліджуваних це 2008 рік, коли середня

річна витрата складала 2,17 м3/с , а наймілководнішим виявився 2009 рік ,де середня

річна витрата води склала 1,39 м3/с.

Рівень забрудненості води був розрахований на основі даних гідрохімічної

лабораторії Гідрометцентру м. Харків за 2007-2009 роки.

На основі розрахунків був встановлений ІЗВ (індекс забруднення води)

Р.Харків за 2007- 2009 роки: ІЗВ у 2007 році - 1,60, у 2008 році1,42; у 2009 році

-1,45.

Малі річки є початковою ланкою річкової мережі, і всі зміни у їх режимі,

безперечно, позначаються на всьому гідрографічному ланцюгу. Також малі річки є

основним джерелом живлення великих рік, тому збереження їх має найважливіше

значення для захисту водних ресурсів від виснаження.