Тема. Розквіт реалістичної літератури та її роль у культурному й

суспільному житті ХІХ ст.; зв’язок із розвитком природничих наук.

Видатні майстри соціальної прози: Стендаль, О. де Бальзак, Г.Флобер,

Ч. Діккенс, Г.Джеймс, Ф. Достоєвський, Л. Толстой, А. Чехов та ін.

Мета: поглибити поняття про реалістичну літературу, її особливості та

роль у мистецькому, суспільному житті; ознайомити з видатними

майстрами соціальної прози ХІХ ст.; розвивати образне й логічне

мислення, уміння зіставляти явища літератури з явищами життя,

визначати головне, робити висновки; виховувати прагнення до пізнання,

сповідування загальнолюдських цінностей; виховувати інтерес до

літератури.

1. Назвіть письменників, які

розробляли жанр соціально-психологічного

роману.

(Стендаль, Флобер, Золя)

2. Який новий тип героя з‘явився в літературі

реалізму ?

(типовий герой, який діє за типових

обставин).

3. Американський поет – засновник

модернізму?

(Волт Вітмен)

4. Приклад роману-епопеї?

(«Війна і мир» Л.Толстого)

5. Приклад роману у віршах?

(«Євгеній Онєгін» О.Пушкіна).

6. Приклад філософського роману?

(«Герой нашого часу» М. Лермонтова)

2. ПРИГАДАЄМО:

ПЕРІОДИЗАЦІЯ

КУЛЬТУРНОГО ПРОЦЕСУ

ХІХ СТ.

Назвіть три головні етапи

культурного процесу ХІХ ст. та

їх представників:

1. початок XIX ст. — 1830-ті роки —

доба романтизму: Гофман, Гейне,

Байрон, А.Міцкевич, Гюго

2. 1840–1860-ті роки —

доба реалізму: Бальзак, Достоєвський,

Толстой, Некрасов, Золя, Чехов, Шоу

3. 1870–1890-ті роки —

доба раннього модернізму: Волт Вітмен,

Шарль Бодлер, Поль Верлен Артюр

Рембо, Оскар Уайльд

Дев’ятнадцяте століття —

одна з найцікавіших і

найяскравіших сторінок у

розвитку світової

літератури. Реалізм як

літературний напрям

(особливо у прозі) набув

найбільшого розквіту в

середині століття.

РЕАЛІЗМ

(латин. realis — речовий,

дійсний) — напрям у

літературі та мистецтві,

що набув розвитку в 1830-х

роках спочатку у Франції,

а в ХІХ ст. поширився по

всій Європі й Америці.

Основоположним для

реалізму став принцип

відповідності мистецтва

реальній дійсності.

Ключовою його проблемою

взаємовплив людини й

середовища, а також

вплив конкретної

соціально-історичної

ситуації на формування

особистості.

У мистецтві й літературі

реалізм прагне до

найдокладнішого опису

спостережених явищ, без

ідеалізації. Проте поняття

реалізм дуже широке:

реалістичним можна назвати

монументальне єгипетське

мистецтво, але реалістами є й

митці, які з фотографічною

точністю копіюють природу.

Популярність реалізму

зумовлена загальною

доступністю і зрозумілістю

його мистецьких засобів,

тому його тенденції в

українському мистецтві

проявлялися за кожної

доби, і як стиль він

актуальний понині.

Реалізм як літературно-

художній напрям

утвердився в Європі у 30-х

рр. XIX ст. Термін «реалізм»

уперше з’явився у працях

письменників

О. де Бальзака і Стендаля.

На початковому етапі в

європейських літературах

реалізм взаємодіяв з

романтизмом.

Видатні

представники

реалізму:

1. у Франції — Стендаль,

Оноре де Бальзак,

Проспер Меріме,

Густав Флобер,

Гі де Мопассан,

Еміль Золя;

2. в Англії — Чарльз Діккенс;

Вільям Теккерей,

Шарлотта Бронте;

3. у Росії — Іван Гончаров,

Іван Тургенєв,

Микола Лєсков,

Михайло Салтиков-

Щедрін,

Федір Достоєвський,

Лев Толстой,

Антон Чехов та ін.

Визначальні риси

реалізму

1. правдиве

зображення

типових подій і

характерів у

типових

обставинах при

правдивості

деталей;

2. принцип точної

відповідності

реальній дійсності

усвідомлюється як

критерій художності,

як сама художність;

3. зображення людини у

різноманітних зв’язках із

середовищем,

суспільством - характер і

вчинки героя

пояснюються його

соціальним походженням

та становищем, умовами

повсякденного життя;

4. конфліктність

(драматизація) як

сюжетно-

композиційний спосіб

формування художньої

правди;

5. провідні жанри

реалізму прозові,

передусім роман;

6. художнє

відображення

закономірностей

суспільного життя ,

розв'язання проблем на

основі

загальнолюдських

цінностей.

ВИСНОВКИ

Література в усі часи свого розвитку не була

відстороненою від дійсності, зображувала її й

намагалася вплинути на неї, тобто була

реальною.

У центрі реалістичної літератури — типова

людина в типових обставинах.