Міністерство освіти і науки України

Полтавська обласна державна адміністрація

Лубенське управління освіти

Заочний міжнародний конкурс

«Енергозберігаючі традиції народів України та Молдови»

Напрям: Архітектура будівлі та будівельні

матеріали

Автори роботи:

Кривченко Вікторія, Ситниченко Алла

учениці 9-А класу

Лубенської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів № 4

Лубенської міської ради Полтавської області

Керівник:

Лябах Наталія Василівна,

учитель математики Лубенської ЗШ І-ІІІ

ступенів №4

Лубенської міської ради Полтавської області,

спеціаліст вищої категорії

Лубни-2015

ЗМІСТ

1. Вступ ………………………………………………………………………………………….2

2. Поняття енергозбереження…………………………………………………………………..3

3. Енергозбереження в сучасному будівництві ………………………………………………3

4. Традиції будівництва ………………………………………………………………………..5

5. Висновки ……………………………………………………………………………………..8

6. Додатки ……………………………………………………………………………………….9

1

1. Вступ

Проблема енергозбереження на межі тисячоліть перетворилася в одну з найважливіших

загальнолюдських проблем. Раціональне та економне використання природних ресурсів,

скорочення шкідливих викидів в атмосферу та ефективне використання енергії набувають

виключно важливого значення в сучасному суспільстві.

Вичерпність паливно-енергетичних ресурсів та поглиблення екологічного навантаження на

довкілля змушують людство шукати нові шляхи вирішення проблеми енергозабезпечення.

Суспільство шукає можливості для впровадження та розвитку енергозберігаючих технологій,

використання найбільш екологічно чистих джерел енергії.

У звичаях та традиціях народу України історично закладалося бережливе ставлення до

різноманітних джерел енергії. Здавна наші люди, які проживали у різних куточках країни, в побуті

та господарській діяльності використовували різні джерела енергії та впроваджували різноманітні

способи їх застосування, використовували різноманітні засоби енергозбереження, при цьому не

завдаючи шкоди довкіллю.

Безсумнівно, деякі з них і сьогодні можуть бути відновлені або застосовані на новому рівні.

Тому підвищення екологічної обізнаності через пригадування народних звичаїв та традицій у цій

сфері сприятиме не лише розвитку національної свідомості, а й спонукатиме до творчої соціально-

активної діяльності з вирішення проблем енергозбереження та охорони довкілля.

З метою пропаганди енерго- та ресурсозбереження з опорою на краєзнавчі звичаї і традиції

народу, що населяв терени України, було створено невелику групу учнів 9 класу, небайдужих до

даної проблеми. Керівником школярів в пошуковій роботі став їх класний керівник, вчитель

математики.

Головним завданням нашої роботи стало:

1. Формування екологічної культури та пошукова діяльність з виявлення та пропагування

бережливого ставлення до використання ресурсів та енергії, енергозберігаючих традицій народу

України.

2. Підвищення інформаційної обізнаності і суспільної свідомості у сфері ефективного та

ощадливого використання енергетичних ресурсів, культури споживання енергії.

3. Виявлення енергозберігаючих технологій та практик ресурсозбереження в архітектурі

будівлі та будівельних матеріалів, що відбивається у народних традиціях та звичаях, які історично

склалися у різних куточках України.

2

2. Поняття енергозбереження

Енергозбереження – це зменшення споживання енергії за рахунок використання меншої

кількості енергетичних послуг. Хоч енергозбереження і зменшує споживання енергетичних

послуг, його результатом може бути зростання якості довкілля, національної безпеки, та особистої

фінансової безпеки.

Одним з перших шляхів до покращення енергозбереження у будинках є енергоаудит.

Енергоаудит — це інспекція та аналіз використання енергії та можливостей для енергозбереження

у будинку.

Будівельні технології та лічильники можуть дозволити користувачам енергії бачити, як їхнє

споживання енергії впливає на їхню роботу чи домівку, а більш сучасні технології —допомагати

економити енергію.

Якісна теплоізоляція в будівництві — це запорука економії енергоресурсів та збереження

нормального мікроклімату у приміщеннях. Втрати енергії через холодні стіни становлять 40-70%

від загальної потреби в теплі. Економити електроенергію можна за рахунок кольору стін. Біла

стіна відбиває 80% спрямованого на неї світла, темно-зелена — лише 15%, чорна — лише 9%.

3. Енергозбереження в сучасному будівництві

В Україні створено Галузеву програму, яка визначає напрямки реалізації державної політики

енергозбереження. В ній сформовано комплекс заходів, які направлені на підвищення

енергоефективності будівельної галузі.

Очікуване Україною входження до європейського простору передбачає прийняття

загальноєвропейських правил та шляхів їх реалізації. Галузева програма передбачає гармонізацію

національної нормативної бази з вимогами Євросоюзу щодо енергоефективності будівель, а також

є основою реалізації «Енергетичної стратегії України до 2030 р.» в будівельній галузі. Галузева

програма враховує комплексність європейських підходів щодо економії природних ресурсів, їх

раціонального використання.

Програма передбачає проведення цілеспрямованих дій, що орієнтовані на покращення

енергетичного стану України та забезпечення загальнолюдських цінностей – збереження планети

для наступних поколінь за рахунок захисту оточуючого середовища. Економія природних ресурсів

та їх раціональне використання є важливою частиною економічної політики України.

У першому розділі Галузевої програми розкрито ситуацію щодо існуючого стану справ

реалізації заходів з енергоефективності в будівельній галузі.

3

Сучасні засади державної політики з питань енергозбереження визначені такими основними

стратегічними документами:

Енергетична стратегія України на період до 2030 року (план заходів якої затверджено

розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 липня 2006 р. № 436-р);

Указ Президента України від 28.02.2008 № 174/2008 «Про невідкладні заходи щодо

забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів»;

Указ Президента України від 28.07.2008 № 679/2008 «Про рішення Ради національної

безпеки і оборони України від 30 травня 2008 року "Про стан реалізації державної політики щодо

забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів"»;

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2008 р №1334 – р «Про

схвалення пріоритетних напрямів діяльності у сфері енергоефективності та енергозбереження на

2008-2009 роки».

В документі визначені заходи:

розроблено нормативи питомих показників енергопостачання для об'єктів житлово-

цивільного призначення;

удосконалено нормативно-правову базу з питань будівництва та реконструкції житлових

будинків;

нормативно забезпечується можливість реалізації запланованих інновацій щодо

модернізації інженерних систем, у тому числі – заміни застарілих типів котлів на сучасні,

встановлення вузлів обліку теплової енергії, палива та регулювання систем теплоспоживання,

запровадження у житлово-громадському будівництві технологій на основі автономних систем

опалення, відновлюваних альтернативних джерел енергії;

розроблено програмні продукти для інженерів-проектувальників, які здійснюють свою

діяльність щодо енергозбереження під час проектування.

Галузева програма розглядає питання використання нетрадиційних поновлювальних джерел

енергії замість споживання природного газу. Показано, що суттєвим потенціалом зниження

споживання природного газу є розвиток застосування пасивних систем використання сонячної

енергії за рахунок оптимізації об’ємно-планувальних рішень будинків, їх форми та орієнтації,

використання систем акумуляції сонячного тепла та сонцезахисту. Також розкрито основні

проблеми, що існують в державі з приводу використання обладнання на основі відновлюваних

джерел енергії (теплові насоси, геліоустановки тощо). Визначено, що головною проблемою при

запровадженні обладнання для використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії є

недосконалість цінової політики і механізму державного стимулювання поширення їх

використання.

4

У кінцевих положеннях Галузевої програми відзначається, що загальний ефект від

підвищення енергоефективності будинків за рахунок реалізації визначених положень може

складати в житловому секторі зниження енерговитрат на 2•105 ТДж/рік, що дозволить економити

близько 6 млрд. м3 природного газу щорічно. Визначено, що орієнтовна вартість реалізації заходів,

які передбачені Галузевою програмою, складає порядку 22,9 млрд. грн.

4. Традиції будівництва

На уроках історії, української літератури, народознавства ми знайомимося зі звичаями та

традиціями українського народу. Нас зацікавило, як здавна наші люди, які проживали у різних

куточках країни, в побуті та господарській діяльності використовували різні джерела енергії та

впроваджували різноманітні способи їх застосування. Як вони використовували різноманітні

засоби енергозбереження, при цьому не завдаючи шкоди довкіллю? Нам хотілося б дізнатися, як

деякі з них і сьогодні можуть бути відновлені або застосовані на новому рівні.

Тому вирішили дослідити традиції будівництва.

Українська хата – колиска нашого народу. В ній знайшли яскравий вияв спадковість

традицій, естетичні засади, доцільність і соціальна зумовленість. Хату можна вважати і

своєрідною візитною карткою України.

Її досліджували архітектори і етнографи, про українську хату писали у романах та віршах. А

створювали її звичайні людські руки.

Спорудження будинку – була неабияка подія в житті родини, з дивовижними обрядами і

звичаями. Багато з них збереглось і донині.

Спочатку вибирали місце будівництва оселі. Зверталась увага на те, щоб під неї не потрапила

колишня дорога чи стежка, бо тоді у майбутньому житлі не буде спокою.

На закладку будинку збиралася вся сім’я. В яму, куди закопували перший із чотирьох

основних стовпів, кожен із членів родини обов’язково кидав гроші (щоб вони були і в новій оселі),

під другий стовп клали вовну (для тепла), під третій – жито (для довголіття).

Майстер виготовляв невеликий дерев’яний хрест, якого кропили свяченою водою і

прибивали до першого основного дерев’яного стовпа. Потім, замурований глиною, він був

своєрідним талісманом, який мав оберігати хату і мешканців від усіляких життєвих

неприємностей.

Коли починали спорудження першого вінця хати, то влаштовували гостину для майстрів.

Після того, як майстри ставили дерев’яний каркас хати, а також влаштовували покрівлю, господарі

збирали толоку. Толокою обмазували хату глиною. Кіньми вимішували розчин до певної

концентрації. Чоловіки його носили, а жінки обмазували хату. На толоці робота завжди ладилась.

Для утеплення хат внизу робили низькі і високі виступи - призьби, їх виплітали з лози і набивали

5

глиною. Вона була оберегом хати . Її обводили рудою глиною, застеляли домотканими доріжками.

Призьба виконувала не тільки господарські функції /утеплювала хату, була місцем, де сушили

мак, провітрювали часник, цибулю/, а й мала своєрідну роль об’єднуючого начала, де збиралася

родина разом (додаток А).

До найважливіших елементів у конструкції давньої української хати належав сволок (брус,

на якому тримається стеля в хаті). Сволок – головна  балка, під стелею у дерев'яній споруді, в

старій українській хаті, яка розміщувалася по поздовжній осі. Його виготовляли з товстого

стовбура дуба або липи, який обтесували, надаючи йому прямокутної або квадратної форми.

Сволок завжди символізував міцність оселі, багатство, родючість. На сволоку, як правило,

вирізьблювали дату спорудження хати, ім'я і рік народження її господаря, добрі побажання родині.

На нього клали дрібні речі — клубки ниток, веретена, книжки, квіти, а також хліб. Його урочисто

піднімали на зруб, перев’язували рушниками або хусткою, іноді господиня обгортала сволок своїм

кожухом, щоб хата була тепла. Зі сволоком було зв’язано багато вірувань, обрядів та звичаїв у

житті нашого народу. Зокрема, на весіллі стукали діжею об нього, під нього садовили молодих. А

збираючи дитину до церкви на хрестини, куми по черзі піднімали її до сволока і вихваляли,

зичили добра та шани людської. Сволок вважався своєрідним захисником оселі, на ньому

малювали різноманітні обереги, його прикрашали на зелені свята чарівним зіллям.

В Україні здавна дотримувалися певних традицій будівництва, які пояснюють практичне

використання різноманітних природних матеріалів з урахуванням їхньої функціональності й

придатності.

У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. дах сільського житла переважно покривали соломою. Якщо

солома не стара, дах не протікав. Такі покрівлі краще захищали від холоду і сонячних променів,

ніж вкриті дошками, черепицею або залізом. Існувало два способи влаштування солом’яного даху

– сніпками або китицями та розстеленою соломою (додаток Б). Солома - це сухі світло-жовті

стебла злакових рослин, що залишаються після обмолоту. А це значить, що землероби мали цього

матеріалу в достатній кількості. Складна комбінація проблем, що стосуються навколишнього

середовища, природних ресурсів і соціальних умов, яка склалася наприкінці XX століття,

зажадала пошуків принципово нових шляхів розвитку. У цьому контексті ідея використання

відходів землеробства, якими і є солома, в якості будівельного матеріалу, показала свою

перспективність. З початку 80-х років минулого століття солом'яними будинками зацікавилися

архітектори.

Ще одним матеріалом для стріхи слугував очерет. Очерет, придатний для перекривання даху,

в Україні росте в промислових масштабах у багатьох регіонах. Рослина невибаглива і є

традиційною рослинністю численних ставків та боліт. Зростаючий у воді, очерет набагато

стійкіший до опадів, аніж солома злакових. Вода для нього – природне середовище. Тому в

6

покрівлі і не заводиться пліснява від вологості, як це трапляється зі солом’яною стріхою. Завдяки

трубчатій структурі, очерет дихає. Цим самим, утворює добру вентиляцію на горищі, є

прекрасним тепло- та звукоізолятором.

Як показує практика прадідів, очеретяна стріха служить до 50-80 років без ремонту, чищення

чи фарбування. І до усіх своїх якостей, очерет ще й несе собою позитивне естетичне навантаження

(додаток В).

Тож поява очеретяних дахів на селі, виконаних за сучасною технологією, сприймається не

тільки як данина українським традиціям, а й як свідчення ощадливого, дбайливого господаря.

Адже очерет – екологічний натуральний матеріал, який ніяким чином не шкодить здоров’ю. Під

очеретяним дахом не чути надокучливого дощу, під ним влітку прохолодно, а взимку тепло, його

не треба фарбувати. Тому і не дивно, що очеретяна стріха повертається до села.

Цікавим і функціональним є елемент вікна – віконниці. В закритому положенні ставні

запобігали проникненню зайвого сонячного світла, надавали можливість створити м ’ яке, розсіяне

світло та прохолодний затишок в самий спекотний день з мінімальними витратами на

охолодження приміщень. Природно, що особливе положення в виготовленні віконниць займає

дерево - тисячоліттями перевірений матеріал. Вікна закривали традиційно дерев'яними

віконницями. Виготовляли їх шляхом стягання однакових по ширині дошок за допомогою

спеціальних інструментів, закріплюючи брусками. Часто віконниці прикрашали або цікавим

орнаментом, або куванням або декором з дерева (додаток Г).

Після закінчення будування хати, починали облаштовувати інтер’єр нового будинку.

Спочатку будували піч. Піч в Україні – споруда з цегли або каменю, призначена для опалення

приміщення, випікання хліба та інших виробів, варіння страв, напоїв та ін.; символ неперервності

життя; персонаж фольклору. Наші далекі предки обожнювали вогонь і вважали піч його

захисником, адже в ній "жив" вогонь. А вогонь - то символ сили, життя, чистоти, світла. Домашнє

вогнище осмислювалося як символ неперервності роду, людського життя. Піч служила

українському селянинові тричі: для опалення житла і як тепле спальне місце, для приготування

їжі, для випікання хліба. До неї ставилися як до священного предмета, шанували, тримали в

чистоті. Тому піч розмальовували, прикрашали кахлями. Вона увійшла як поетичний символ до

української народної обрядовості. Піч оспівували у весільних піснях.

Протягом віків створилася ціла система звичаїв. обрядів, ритуалів. Піч і хатні предмети

(кочерги, коцюба, рогачі, хлібна лопата), за народними повір’ями, могли відводити зло, очищати,

нести добробут (додаток Д).

Після побудови печі набивали глиною долівку, зверху стелили солому, щоб було тепліше в

хаті. В деяких будинках замість глиняної долівки була дерев’яна підлога, що було набагато

практичніше, ніж глиняна долівка.

7

А чим же освітлювали хату? Для цього використовували каганець(лучину). Це тонка довга

тріска сухого дерева. Для отримання скіп поліно поділяли на тріски. Щоб отримати більше

світла, одночасно палили кілька скіп. Їх закріплювали в світець – спеціальний металевий пристрій,

що вбивали нижнім загостреним кінцем у підставку. Під скіпки ставили посудину з водою. Вода

відбивала і множила світло, а також захищала від пожежі, який могли викликати падаючі

вуглинки (додаток К).

Олександр Довженко так писав про українську хату: «…біла, з теплою солом’яною стріхою,

порослою зеленим оксамитовим мохом, архітектурна праматір пристанища людського.

Незамкнена, повсякчас відкрита для всіх, без стуку в двері, без «можна?» і без «увійдіть», житло

просте, як добре слово, й законне, немовби створили його не людські руки, а сама природа,

немовби зросло воно, як плід, серед зелені і квітів».

5. Висновки

Наші часи позначені небувалим зростанням інтересу до проблем вітчизняної історії, витоків

національної культури, до непересічних досягнень минулого. Знання свого родоводу, історичних

та культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для

використання кращих традицій у практиці сьогодення.

Український народ у своїх звичаях та традиціях бережливо ставився до різноманітних джерел

енергії, використовував їх в побуті та господарській діяльності. При цьому не завдавав шкоди

навколишньому середовищу.

Різноманітні засоби енергозбереження, які здавна використовували люди, безсумнівно,

можуть бути відновлені або застосовані на новому рівні. Тому підвищення екологічної обізнаності

через пригадування народних звичаїв та традицій у цій сфері сприяє не лише розвитку

національної свідомості, а й спонукає до творчої соціально-активної діяльності з вирішення

проблем енергозбереження та охорони довкілля.

Робота, над якою ми працювали, надзвичайно нас схвилювала. На виховній годині ми

презентували її своїм однокласникам.

8

Додаток А

Для утеплення хат робили низькі і високі виступи – призьби.

9

Додаток Б

Дах сільського житла, покритий соломою.

10

Додаток В

Дах сільського житла, покритий очеретом.

11

12

Додаток Г

Цікавим і функціональним є елемент вікна – віконниці.

13

Додаток Д

14

Українська піч.

15

Додаток К

Для освітлювання оселі використовували лучину.

16

Список використаних джерел

1. Данилюк А. Г. Українська хата. К., 1991.

2. Косміна Т. В. Сільське житло Поділля. Кінець XIX-XX ст. К., 1980.

3. Культура і побут населення України: Навч. посібник / В. І. Наулко, Л. Ф. Артюх, В. Ф.

Горленко та ін. - 2-е вид., доп. та перероб.— К.: Либідь, 1993.— 288 с.

4. Самойлович В. П. Українське народне житло. К., 1972.

5. Таланчук О. Українознавство. Усна народна творчiсть. – К., 1998.

6. Таранушенко С.А. Вітряки // Народна творчість та етнографія. - 1958. - № 1. - С.80-82;

7. Інтернет-сайти:

http://www.patriot-nrg.ua/ukr

https://nenc.gov.ua

energetika.in.ua

17