40
ТОРФ Навчальний проект Підготувала учениця 11 класу Мартиненко Юлія

хімія торф.Ppt

  • Upload
    -

  • View
    60

  • Download
    0

Embed Size (px)

Citation preview

ТОРФНавчальний проектПідготувала учениця 11 класуМартиненко Юлія

Мета●Ознайомитись з торфом як горючою

корисною копалиною. ●Вивчити класифікацію торфу та способи

його утворення.●Пригадати про запаси торфу та його

поклади в світі.●Показати галузі використання торфу.●Ознайомитись з наслідками торф’яних

пожеж і їх запобігання

Торф

●Торф (англ. peat, нім. Torf) — порода рослинного походження, утворена протягом тисяч років з недорозкладених рослинних залишків (трав, мохів та деревини), які внаслідок високої вологості та поганого доступу повітря мінералізувалися лише частково.

Загальні дані● Давня назва торфу — займиста земля. Згадки про торф як

«займисту землю», що нею західноєвропейці користувалися для нагрівання їжі, трапляються у «Природничій історії»(46 р. н. е.) римського історика Плінія Старшого.

● Торф містить 50—60 % вуглецю. Його теплота згоряння (максимальна) становить 24 МДж/кг.

● Вік сучасних торфовищ вимірюється 5—10 тисячами років. Усі торф'яники зазвичай дуже заводнені й заболочені. Торф іноді вкритий невеликим шаром ґрунту, при цьому він утворює пальзи.

● Більшість торф'яних покладів (близько 80 %) розташована у верхніх широтах; близько 60 % усіх заболочених територій у світі мають запаси торфу. Найбільші торф'яні суцілі зосереджені в обширних пониженнях рельєфу.

● За деякими оцінками, світові запаси торфу складають від 250 до 500 мільярдів тон.

Класифікація торфу● Торф верхового типу (верховий торф) — генетичний тип торфу, в ботанічному

складі якого залишки рослинності верхового типу складають не менше 95 %.● Торф перехідного типу (перехідний торф) — генетичний тип торфу в

ботанічному складі якого залишки рослинності верхового типу складають від 10 % до 90 %, а решта — залишки рослинності низинного типу.

● Торф низинного типу (низинний торф) — генетичний тип торфу в ботанічному складі якого не менше 95 % залишків рослинності низинного типу.

● Кожний тип Т. містить три підтипи, які являють собою таксономічну одиницю класифікації видів торфу, що відображає підтип рослинності, з якої сформувався торф, зберігає його назву і характеризується певними вологістю, ступенем розкладу та вмістом деревних залишків. Розрізняють лісовий, лісо-драговинний, і драговинний підтипи торфу.

● Група торфу — це таксономічна одиниця класифікації видів торфу, що відображає групу рослинності, з якої утворився торф, зберігає його назву і характеризується певним співвідношенням деревних, трав'янистих і мохових залишків в ботанічному складі торфу. В кожному типі торфів розрізняють шість груп: деревну, деревно-трав'яну, деревно-мохову, трав'яну, трав'яно-мохову і мохову.

● Деревна група торфів включає в себе види торфів, в ботанічному складі яких вміст деревних залишків становить не менше 40 %. (вільховий, березовий, ялиновий, сосновий низинний, вербовий, деревний перехідний, сосново-чагарниковий).

● Деревно-трав'яна група торфів об'єднує види торфів, в ботанічному складі яких вміст деревних залишків становить від 15 % до 35 %, серед недеревних переважають трав'янисті залишки (деревно-осоковий, деревно-очеретяний, деревно-хвощовий деревно-осоковий перехідний, сосново-пухівковий).

● Деревно-мохова група торфів об'єднує види торфів, в ботанічному складі яких вміст деревних залишків становить від 15 % до 35 %, серед недеревних переважають залишки мхів. (деревно-гіпновий, деревно-сфагновий перехідний, сосново-сфагновий).

● До трав'яної групи торфів входять види торфів, в ботанічному складі яких деревні залишки становлять не більше 10 %, залишки мохів — до 30 %, решта — трав'янисті залишки (хвощовий, очеретяний, очеретяно-осоковий, вахтовий, осоковий, шейхцерієвий низинний, щейхцерієвий перехідний, осоковий перехідний, пухівковий, шейхцерієвий верховий).

● Трав'яно-мохова група торфів включає в себе види торфів, в ботанічному складі яких деревні залишки становлять не більше 10 %, залишки мохів — від 35 % до 65 %, решта — трав'янисті залишки (осоково-гіпновий, осоково-сфагновий низинний, осоково-сфагновий перехідний, пухівково-сфагновий, шейхцерієво-сфагновий).

● Мохова група торфів об"єднує види торфів, в ботанічному складі яких вміст деревних залишків не перевищує 10 %, вміст залишків мохів не менше 70 % (гіпновий низинний, сфагновий низинний, гіпновий перехідний, сфагновий перехідний, фускум Т., ангустіфоліум Т., магеланікум Т., комплексний моховий, сфагновий мочаровий).

Географія торф'яних покладів та Геологічні запаси торфу

● Географія торф'яних покладів за країнами: ● Європа: Білорусь, ВеликаБританія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Італія, Ісл

андія, Латвія, Литва, Німеччина, Норвегія, Польща, Румунія, Україна, Фінляндія, Швеція; Азія:Індонезія, КНР, Росія;

●  Африка: Бурунді; ● Північна Америка: Канада, США; ● Південна Америка: Аргентина, Бразилія, Фолклендські (Мальвінські)

острови; ● Океанія: Нова Зеландія; ● Антарктика: Французькі Південні території.

●Світові запаси торфу оцінюються від 250 до 500 млрд т, площа торфових родовищ світу становить 176 млн.га. Торф'яники вкривають близько 3 % поверхні земної суші або від 3,850,000 до 4,100,000 км². З цих трьох відсотків близько 7 % знаходяться в промисловій розробці. Родовища Т. виявлені на всіх континентах. Великі запаси торфу є в Росії, Канаді, США, Індонезії, Ірландії, Фінляндії, Білорусь, Польщі, РФ, Китаї, країнах Балтії, Індонезії, Фінляндії, Швеції, США, Канаді. Більшість торф'яних покладів (близько 80 %) розташовані у верхніх широтах; близько 60 % всіх заболочених територій в світі мають запаси торфу. На території України поклади торфу зосереджені переважно на Поліссі. Геологічні запаси Т. в нашій країні оцінюються у 2,17 млрд.т, а площа

торфових родовищстановить близько 1 млн га.

Запаси торфу у світіТоргівля України торфом, 2003 р.

Країна експортер Експорт, тонн Країна імпортер Імпорт, тонн

Усього 14381,3 Усього 1687,728

Словаччина 12389,9 Фінляндія 80,512

Молдова 1158,2 Литва 277,752

Греція 123,1 Білорусь 32,25

Угорщина 257,4 Польща 832,925

Польща 167,4 Голландія 137,257

Болгарія 116,0 Росія 148,033

Данія 30,0 Естонія 35,711

Румунія 40,0 Латвія 77,725

Інші 99,0 Інші 65.56

Запаси торфу в УкраїніАдміністративн

а областьКількість родовищ Запаси, тис. тонн Видобуток

, тис. тоннВсього Розробляють

сяЗагальні Підтвердже

ніРівненська 330 46 3619 51 135822 207Волинська 226 86 372153 160706 206

Чернігівська 198 88 250019 63925 92Житомирська 187 59 83707 31791 31

Львівська 128 46 200050 67360 86Сумська 115 53 1014 56 55511 3

Хмельницька 80 30 61519 24214 --Тернопільська 76 27 102124 26375 25

Київська 51 14 147810 36978 10Полтавська 49 20 69806 27230 1Вінницька 47 8 33728 3713 –Черкаська 37 12 52127 22346 26

Івано-Франківська

35 13 13324 5228 20

Херсонська 3 1 2726 1664 6Україна 1562 503 1852500 662863 713

Утворення торфу● Торфоутворення — неповне розкладення деревних, трав'яних рослин і мохів

під дією бактерій і грибків — відбувається здебільшого в долішньому шарі торфу.

● До рослин, які відіграють основну роль в утворенні торфу, належать зелені (гіпнові) та білі (сфагнові) мохи, численні види осок, очерет, аїр, рогоза; з трав'янистих — хвощі, пухівки, шейхцерія, шабельник, бобівник. Важливе місце в утворенні торфу посідають деревні породи (береза, вільха, верба), та напівчагарникові (верес, лохина, багульник та ін.).

● Щорічний приріст рослинного загалу, з якого утворюється торф, коливається від 10 до 25 мм на рік і залежить від видів рослин, кліматичних умов та типу боліт. Щорічний приріст торфу становить тільки 0,5-1 мм в рік.

● Колір торфу надає гумус, котрий зумовлює його основні властивості й надає м'якість. Найважливішими показниками торфу є ступінь розкладення та попільність.

Ознаки торфу за ступенем розкладу

Ступінь розкладуГоловні ознаки стану торфуу, % Назва ступеня

менше 15Нерозкладений

Торф'яна маса не проходить крізь пальці. Поверхня торфу шорстка від залишків рослин, які добре розрізняються. Вода витискається

струменем, як з губки, прозора, світла

15 — 20Дуже слабко розкладений Вода витискається частими краплями, струменем, слабко

жовтувата

20 — 25 Слабко розкладений Вода витискається у великій кількості, жовтого кольору, рослинні залишки майже відсутні

25 — 35 Середньорозкладений

Маса торфу майже не проходить крізь пальці. У структурі торфу розрізнюються залишки рослинності. Вода витискається частими

світло-коричнюватими краплями, торф починає забруднювати руку

35 — 45 Добре розкладений Маса торфу слабко продавлюється. Вода виділяється рідкими краплями, коричнюватого кольору

45 — 55 Сильно розкладенийМаса торфу проходить крізь пальці, забруднює пальці. У торфі

помітні лише деякі рослинні залишки. Вода витискається у малій кількості, темно-коричневого кольору

55 і більше Дуже сильно розкладений Торф проходить крізь пальці у вигляді грязеподібної чорної маси. Вода не витискається. Рослинні залишки зовсім не розрізняються

Урозрядження за способом утворення● За способами утворення торф поділяють

на верховий, перехідний та низовий. Верховий торф утворюється на верхових болотах і складається з залишків сфагнових мохів, пухівки, багульників. Верховий торф визначається низькою зольністю, високою теплотвірністю, високою вологоємністю (від 600 до 1200 %), підвищеною кислотністю та низьким ступенем розкладання.

● Низинні й перехідні торфи утворюються, відповідно, на низинних і перехідних болотах і складаються з перепрілих залишків деревної та трав'яної рослинності. Низинні й перехідні торфи відзначаються високою попільністю, малою теплотворністю, середньою та слабкою кислотністю, високим умістом поживних речовин та багатим набором мікроелементів.

Таблиця — Груповий хімічний склад органічної частини різних типів торфу(% на органічну масу, у чисельнику — середнє значення, у знаменнику — min, max)

КомпонентиТип торфу

Низинний Перехідний Верховий

Бітум4,2 6,6 7,0

1,2 — 12,5 2,2 — 13,7 1,2 — 17,7

Водорозчинні і легкогідролізовані

25,2 23,9 35,8

9,2 — 45,8 6,9 — 51,5 9,0 — 63,1

Гумінові кислоти40,2 37,8 24,7

18,6 — 55,5 1 1,7 — 52,5 4,6 — 49,9

Фульвокислоти15,5 15,7 16,6

5,0 — 27,9 8,6 — 33,2 10,0 — 30,4

Целюлоза (важкогідролізовані)

2,4 3,6 7,3

0,0 — 9,0 0,0 — 15,8 0,7 — 20,7

Лігнін (негідролізований залишок)

12,3 11,4 7,4

3,3 — 26,3 1,9 — 23,9 0,0 — 21,1

Хімічний склад різних видів торфу,% маси абсолютно сухої речовини (за даними

УНДІЗ)Вид торфу рН Золь-

ністьАзот Фосфор

(Р2О5)Калій(К2О)

Каль-цій

(СаО)

Магній

(Мg)загальний

білковий

загальний

розчинни

й

Очеретяно-осоковий

6,8 13,7 1,97 1,73 0,36 0,04 0,12 2,48 0,03

Осоковий з доміш. гіпсу

4,0 13,8 2,42 1,69 0,27 0,02 - 0,9 0,07

Сфагновий 3,1 24,5 1,22 1,07 0,17 0,01 - 0,07 0,17

Використання торфу● Торф з давніх часів привертав увагу людини. У країнах Західної

Європи видобуток і використання торфу широко розвивалися в XII—XVIII сторіччях. У Росії на торф'яне паливо вперше неабияк зважив Петро I, який 1696 року віддав наказ видобувати торф у Воронежі та шукати його в околицях Азова, «як у місцях бездровних».

● Поступово торф стали використовувати як торф'яний кокс у гамарстві, на здобування освітлювального газу. Початок промислового виробництва торф'яного напівкоксу та смоли прийшовся на кінець XIX — початок ХХ сторіччя.

● На сьогодні торф використовують у сільському господарстві та тваринництві, лікуванні, біохімії та енергетиці. Розвиток сучасних виробничих технологій дозволяє створювати родючі ґрунти, де вирощують харчові рослини, видобувати добрива, стимулятори росту рослин, ізоляційні та пакувальні матеріали, вуглецевий відновлювач металу, активоване вугілля, графіт тощо.

Сільське господарство● Торф має декілька важливих властивостей, котрі

зумовлюють його цінність для рільництва. Унесення торфу в ґрунт є найліпший спосіб поліпшити властивості ґрунту: пористість, щільність, повітроємність, вологоємність, мікробіологічний та живильний склад.

● Торф містить гумінові кислоти, котрі підштовхують ріст і розвиток рослин, та амінокислоти, потрібні на перетворення певних первнів харчування на форму, доступну рослинам.

● Торф має бактерицидні й газопоглинальні властивості, що є однаково потрібними всім видам ґрунтів. Торф оздоровлює ґрунт, знижує вміст нітратів у виробі в 1,5-2 рази, запобігає нагромадженню в рослинах важких металів та інших шкідливих речовин, послаблює дію отрутохімікатів, що потрапляють до ґрунту. Перегній, який утворюється в ґрунті при тривалому внесенні торфу, перешкоджає вимиванню легкорозчинних добрив.

● легкий (або світлий) — торф горішньогу шару залягання зі ступенем розкладання до 15 %. Це молодий, слаборозкладений торф з питомою вагою від 150 до 250 кг/м3, який має високу газо- та водопоглинальну здатність, але менший вміст гумінових та амінокислот через незавершений розпад;

● важкий (або темний) — торф долішніх шарів зі ступенем розкладання понад 15 %. Це «зріліший» торф з питомою вагою від 350 кг/м³ та високим вмістом гумусу, але меншою, ніж у легкого, газо- й водопоглинністю.

Низовинні й перехідні торфи, які складаються з перепрілих залишків деревної та трав'яної рослинності, є родючіші, аніж горішні. Ними користуються, щоб докорінно поліпшити слабородючі ґрунти, надати зв'язності бідним на перегній пісковим ґрунтам або розпушити глинисті. В сільськогосподарському виробництві торф ділять на дві групи:

● чистий, щоб поліпшити побудову ґрунту, збирати та тривало втримувати вологу й утворити середовище, яке сприяє збільшенню кисневого обміну;

● з торфу готують субстрат, тобто беручи торф за основу, його змішують з набором мікро- та макроелементів, потрібних рослинам. Таким чином отримують готовий якісний ґрунт, пристосований до первного виду рослин, кліматичних особливостей, умов дозрівання плодів тощо;

● як сировину для приготування органічних добрив;● при виготовленні торф'яних блоків, які

використовуються для вирощування розсади та облаштування газонів та укріплення схилів земляни насипів, каналів та водоймищ.

Залежно від технології рільництва торф використовують:

Тваринництво●Торф використовують як підстилку у

тваринництві. Здатність сухого торфу поглинати вологу та запахи дозволяє використовувати його як підстилку для худоби. Один кілограм легкого торфу утримує до 20 літрів води. Отриману після цього суміш можна компостувати без дооброблення. Ще однією перевагою використання торфу для підстилок є його бактерицидні властивості: торф запобігає багатьом хворобам у худоби.

Енергетика● Торф — займиста корисна копалина, тобто

непогане паливо.● Перші електростанції, побудовані в Радянському Союзі

на початку 1920-х років навколо Москви, працювали саме на місцевому торфі. Останніми роками в Фінляндії, наприклад, близько 5-7 % відсотків всієї енергії, яка споживаються в країні, отримується з торфу.

● На виробництво енергії придатний тільки торф середнього й високого ступенів розкладання, який видобувають із серединних та донних частин боліт.

● Важливою перевагою торфу є його своєрідне горіння. Адже торфові волокна містять кисень, тому торф здатен горіти без додаткової подачі кисню.

Таблиця — Відмінності між торфом і бурим вугіллям

Показник Торф Буре вугілля

Вміст вологи,% > 75 < 75

Вміст вуглецю (Сdaf)% в основному < 60 в основному > 60

Наявність вільної целюлози є відсутня

Здатність розрізатися розрізається не розрізається

Хімічна промисловість●Торф є цінною хімічною сировиною. З

торфу отримують понад сто основних хімічних виробів: метиловий і етиловий спирт, фенол, віск, парафін, молочну, оцтову та щавлеву кислоти, аміак, стимулятори росту рослин, гербіциди та ін.

●Волокна пушиці, які входять до складу торфу, можна використовувати при виготовленні тканин. Розроблено технологію промислового виробництва таких тканин.

Лікування●Протизаразні властивості торфу відомі з

давніх часів. На сьогодні на оздоровницях Західної Європи широко поширені торф'яні купелі, в яких використовують бактерицидні та лікувальні властивості торфу

Видобуток торфу● Основи сучасної технології видобутку Т. були закладені

в 30-40-і рр. ХХ ст. Розвиток технології розробки торфовищ Т. ведеться в 4-х напрямах: машинно-формувальному, гідравлічному, екскаваторному й фрезерному.

● Розробляють торф відкритим способом, бо всі торф'яні родовища розташовані на земній поверхні.

● Існує дві основні схеми видобутку торфу: порівняно тонкими шарами з поверхні землі та глибокими кар'єрами на всю глибину торф'яного пласту.

● За першою з цих схем торф виробляють вирізанням, а за другою — екскаваторним (або кусковим) способом. Відповідно й торф способом видобутку поділяють на витятий і кусковий.

● Для транспортування торфу до місця сушки використовують аблегери.

Зберігання торфу

● Зберігають торф у штабелях і канавах або на місці видобутку. Фрезерний торф, що перебуває у великих штабелях, може за певних умов самонагріватися й займатися. При самонагріванні під дією актиноміцетів і інших грибів спочатку розкладаються вихідні складові частини торфу: геміцелюлози, пектини, клітковина, лігнін і інші, а потім під дією грибків і бактерій відбувається блокування продуктів первинного розпаду. У сильно нагрітому торфі з грибків присутні пеніцили, які в процесі росту виділяють багато тепла. Підвищення температури викликає хімічні процеси, у результаті яких торф у зоні найвищої температури перетворюється на напівкокс, зі вмістом летких більшим, ніж у штучно одержуваному торф'яному напівкоксі.

● У порівнянні з вихідним, торф'яний напівкокс характеризується меншою вологістю й підвищеним приблизно на 10 % вмістом вуглецю. Вища теплота згоряння горючої частини такого напівкоксу досягає 26,4 МДж/кг. При потраплянні в зону напівкоксу з високою температурою (65 — 80°С) повітря (напр., сильний вітер, через тріщини в штабелях) відбувається самозаймання торфу. Для його запобігання спостерігають за температурою торфу й застосовують перевалку шарів перпендикулярно поздовжньої осі за допомогою машин, що сприяє охолодженню торфу, а також обкладку шарів лежалого торфу (караванів) шаром сирого торфу для ізоляції напівкоксу, що утворився, від атмосферного повітря. Див. самозаймання фрезерного торфу.

Екологія

● Торф'яники вкривають близько 3 % поверхні земної суші або від 3 850 000 до 4 100 000 км². З цих трьох відсотків близько 7 % перебуває в промисловій розробці.

● Залежно від глибини торф'яних покладів, промислова розробка болота триває 20-30 років. Так болота, промислова експлуатація котрих була розпочата в 1970-х роках, вже частково вироблені і найближчим часом на більшості з них роботи будуть припинені. Постає питання, що робити з такими землями. Існує декілька варіантів подальшого використання території: її можна знову заболотити, висадити ліс, віддати під сільськогосподарські землі або перетворити на озеро.

● Компанії, які ведуть розробку торф'яних покладів, відповідальні за зниження шуму під час видобутку, контроль за рівнем пилу та вплив на водне середовище. Але екологічні організації Британії та Ірландії наголошують на тому, що широкомасштабний видобуток торфу з боліт призводить до руйнування дорогоцінного природного середовища різних видів дикої природи. З причини особливих екологічних умов заболочені території є домівкою для багатьох рідкісних організмів, які в природі більше ніде не зустрічаються. До того ж, з погляду екологів видобуток торфу зі швидкістю, яка перевищує його утворення, є невиправданим, оскільки для відновлення торф'яних боліт потрібні роки.

● Існують різні думки щодо екологічності торфу як палива. Одні вважають його екологічно чистим, інші дотримуються думки, що горіння торфу призводить до збільшення рівня вуглекислого газу в атмосфері, оскільки той містить CO2.

Торф'яні пожежі● Торф'яні пожежі

найчастіше трапляються в місцях видобутку торфу й виникають з причин неправильного поводження з вогнем, від розрядів блискавок чи самозаймання. Торф схильний до самозаймання, яке може статися при температурі вище 50 °C.

● Досить часто ґрунтові торф'яні пожежі є розвитком низової лісової пожежі. У таких випадках вогонь заглиблюється в шар торфу біля стовбурів дерев. Горіння відбувається повільно й без полум'я. Підгоряють корені дерев, які падають, утворюючи завали.

Особливості

● Торф горить повільно на всю глибину його залягання. Торф'яні пожежі охоплюють великі площі й важко піддаються гасінню, коли горить шар торфу значної товщини. Торф може горіти в усіх напрямках, незалежно від напрямку й сили вітру, а під ґрунтом він горить навіть під час помірного дощу й снігопаду.

● Торф'яні пожежі рухаються повільно, по декілька метрів на добу, і відзначаються тим, що їх майже неможливо згасити. Вони небезпечні раптовими проривами вогню з під землі і тим, що їх край не завжди помітний. Ознакою підземної торф'яної пожежі є характерний запах гарі, місцями з під землі просочується дим, а сама земля гаряча. Торф вигоряє зсередини, утворюючи порожнини, в які можна провалитися й згоріти. Температура в товщі торфу, охопленого пожежею, більше тисячі градусів.

Гасіння торф'яних пожеж● Гасити торф'яну пожежу самостійно дуже не рекомендується.

Краще обійти її стороною, рухаючись проти вітру, так, щоб він не наздоганяв вас вогнем і димом та не перешкоджав орієнтуватись на місцевості. При цьому треба дуже уважно оглядати дорогу попереду себе, промацуючи її тичиною або палицею.

● Головним способом гасіння підземної торф'яної пожежі є обкопування території огороджувальними канавами. Канави копають шириною 0,7— 1,0 м і глибиною до мінерального ґрунту або ґрунтових вод. Саму пожежу гасять шляхом перекопування палаючого торфу і заливання його великою кількістю води. Оскільки температура в товщі торфу, охопленого пожежею, більше тисячі градусів, вода, яка потрапляє на зону горіння згори, випаровуюється, не встигаючи досягнути вогнища. Для ліквідації торф'яної пожежі необхідні дуже великі обсяги води.

● Найкращим способом боротьби з торф'яними пожежами вважається запобігання їм. Необхідно завчасно розділяти поклади торфу протипожежними урвищами, які бажано заповнювати водою.

Випадки загоряння●Масштабні пожежі – щорічна проблема

України влітку. Втім, ще більше шкоди приносить перекидання осередків займання на торфовища, які дуже важко загасити і які тліють тижнями, отруюючи повітря.

●З початку 2015 року тільки на території Київської області, за даними Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС), було зареєстровано 153 торф’яних пожежі на загальній площі більше 130 га. А найбільше занепокоєння місцевих мешканців викликало тління торфу у зоні відчуження.

Випадки загоряння● У серпні 2002 року під Москвою сталося загоряння торф'яний.

Пожежа охопила велику територію, запаси води на якій були майже повністю вичерпано. На декілька днів все місто опинилося в полоні їдкого смогу. Внаслідок пожежі значно підвищилась концентрація окису вуглецю та двоокису азоту в повітрі. Москвичам навіть довелося вдягнути респіратори.

● Перед цим пожежа такого ж масштабу сталася в Московській області 1972 року. Тоді на успіхи планового висушення боліт наклалися надзвичайно несприятливі природні умови. Температура повітря доходила до сорока градусів при повній відсутності дощів. На гасіння пожежі була кинута армія. Солдати без будь-якої підготовки, без спецкостюмів та респіраторів, з лопатами й сокирами намагалися загасити вогонь.

● В результаті люди отримували опіки різних ступенів, задихались від їдкого диму, обпікали легені. Найтрагічнішим було те, що вони не були поінформовані про те, що окрім поверхневого (видимого) вогню відбувається підземне вигоряння торфу, яке з поверхні майже не помітно. Це призвело до того, що люди провалювались в такі вогняні мішки, звідкіля врятувати їх було неможливо.

● У травні 2004 року мало не сталася екологічна катастрофа в Україні, коли вдалося попередити загоряння великих торф'яних покладів у лісовій зоні на околиці Києва. Загоряння сталося поблизу урочища Рибне. Загорівся трав'яний настил у хвойному лісі поряд із торфяними покладами. Пожежники боролися з вогнем близько 10 годин.

Висновок● Торф - вигідне і екологічно чисте паливо.● Торфорозробки допомогають в боротьбі з

парниковим ефектом● Там, де ведуться розробки торфу, пожеж

не буває●З торфу готують субстрат, тобто беручи

торф за основу, його змішують з набором мікро- та макроелементів, потрібних рослинам.

●На сьогодні торф використовують у сільському господарстві та тваринництві, лікуванні, біохімії та енергетиці