Історія жовто-блакитного Прапора

м. Київ, 22.03.2016 р.

Козацькі прапори“Від гетьмана Мазепи поступово починають заводитись у козацтва корогви сині чи блакитні з золотими або жовтими нашитими на них хрестами. З бігом часу подібні прапори з золотожовтими й синьоблактними барвами стають дуже модні, і помазепинські часи залишили про них досить свідоцтв”.

Джерело: “УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ ПРАПОРИ Й КОРОГВИ. ІСТОРИЧНИЙ НАРИС” М. Битинський.

“З XVIII ст. полкові та сотенні козацькі прапори Війська Запорозького стали виготовляти переважно з блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносилися зорі, хрести, зброя. Традицію використання козаками жовто-блакитних кольорів підтверджує і те, що ще напередодні Великої вітчизняної війни в Ермітажі зберігалися козацькі прапори з поєднанням цих барв. На одному з прапорів був зображений архістратиг Михайло, одягнутий у золоту кирею і блакитні штани.”.

Джерело: В. В. Кукса “КОЗАЦЬКІ КЛЕЙНОДИ ТА ЇХНЯ ДОЛЯ”

Прапор в 1848 р.“Проголосивши своїм гербом старовинний символ галицьких князів – зображення лева. Головна руська рада прийняла і відповідний прапор. За геральдичними приписами він став жовто-блакитним: угорі – жовтий (золотий) колір знака -лева, внизу – блакитний колір гербового щита. З того часу жовто-блакитне полотнище досить широко вживалося на західних українських землях, набуваючи у рамках Галичини символу національно-визвольного руху“. Джерело: К.ГЛОМОЗДА, О.ПАВЛОВСЬКИЙ “Українська національна символіка: походження, традиції, доля” – Київ, 1989 р. “Народни барвы просвещали намъ и выображали не богатства, збытокъ, але сильную, щирую волю, благое намереніе. Синій цветъ, якъ чисте небо южной Руси, ясный, погодливый, якъ душа щирого не скаженого Русина, изьображавъ миръ и спокой, якого до розвитія нашого народного потреба. Золотый цветъ, якъ тіи зорницъ на ясномъ небе, изъображали ясное светло, до котрого намъ стремитися належить” - Яків Головацький, 1848 р.

Прапор УСѓ легіоні УСС масово уживали й краєвого галицького жовто-блакитного прапора. Такий жовто-блакитний прапор, з жовтою барвою вгорі і з блакитною внизу, як проречиста пам’ятка залишився в цікавому малюнку маляра УСС Куриласа на одній січово-стрілецькій листівці із серії “Бо війна війною”, репродукованій пізніше в журналі “Червона Калина” – Львів, 1918 р., стор. 48″.

Джерело: “Українські військові прапори й корогви. Історичний нарис” Микола Битинський.

Прапор УНР«Підкреслимо, що перший прапор УНР – жовто-блакитний. І це відповідало вимогам геральдики. І не тільки тому, що золотий тризуб і львівський лев накладалися на синє поле, а відтак цей колір мав бути зверху. При виборі кольорів спеціалісти враховували те, що згідно з законами геральдики барви герба (золотого тризуба) розміщувалися у верхній (жовтій), а барви щитового поля в нижній (блакитній) смугах. Але вже до цього само по собі склалося, що, створюючи різні емблеми як державного, так і масового вжитку, їх автори постійно зображували тризуб золотим у блакитному полі».Джерело: В. Сергійчук «Національна символіка України», Київ 1992 р., с.83Один з кольорових малюнків Бориса Шіппіха,

виконаний в кінці 1917 р. та опублікований видавництвом “Вернигора” як листівки та плакати.

Прапори часів УНР Українське військо, мов з могили встало,Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло,Розгорнуло прапор сонячно-блакитний...Прапор України! Рідний, заповітний!Олександр Олесь. 1917р.

Присяга 2-го Запорожського полку (1918 – 1919 роки):Тобі мій краю дорогийСкладаю я свою присягу –Тебе любить, Тобі служитьЗа Тебе вмерти біля Стягу.І прапор наш жовто-блакитнийКлянусь до віку боронить,І за народ забутий, ріднийОстанню кров свою пролить.

Прапори в 20 сторіччі“При поземному поділі щита на два поля геральдичний закон приймає горішнє поле за перше, більше почесне, а долішнє поле за друге, побічне. Тимто в горішньому полі, або в горішній смузі українського прапору, мусить бути барва жовта, а другому, в долішньому – блакитна”.Джерело: Т. Скотинський “Український герб та прапор”, 1935 р.

В описі символів ОУН (Б), які зберігаються в архіві ЦДАВО є така згадка: “Згідно з правилами геральдики наш прапор мав би бути жовто-блакитним. Але історичною традицією освячений прапор з відворотним порядком барв. Має бути вверху блакитне, а внизу жовта”.

Прапори в 20 сторіччі

В «Початковому вишколі українського революціонера» (1949 р.) було зазначено:“Синій колір відображає голубе українське небо, а жовтий колір – золоте гаряче українське сонце. Ці кольори віддають ясний, життєрадісний, волелюбний зміст духовости українського народу”.

Про синє небо, жовте поле«Звичайно, означування порядку національних барв у прапорі брав на себе або сам командир частини з власного погляду і розуміння, або вирішував це питання джура чи якийсь підстаршина, якому доручалося спорудити або вивісити прапор. При цьому виконавці найбільш послуговувались дуже тоді популярною в масах наївною т.зв. “народньою” і “природньою” символікою, яка підказувала будувати прапори блакитно-жовті, себто такі, в полотнищах яких блакитна барва була нагорі, а жовта внизу на тій ніби підставі, що національний наш прапор віддзеркалює краєвид України: блакитне (синє) небо і золоті лани пшениці.Тим то пояснюється, що наряду з прапорами жовто-блакитними, що будувалися за своєю справжньою назвою, постала велика кількість прапорів відворотніх – блакитно-жовтих, які утворилися за тією незграбною “небесно-пшеничною” символікою”.

Джерело: “Українські військові прапори й корогви. Історичний нарис” Микола Битинський.

Про синє небо, жовте поле

ПРАПОРИ ЖОВТО-БЛАКИТНИЙ І СИНЬО-ЖОВТИЙ. Знамена з левом були досить складні для виконання.Масовим символом став прапор, що мав дві смуги «руських національних красок», тобто барв герба. За традицією він мав бути жовто-блакитним: угорі – жовтий (золотий) колір знака – лева, внизу – блакитний колір гербового щита. Можливо, під впливом чорно-жовтого прапора Габсбургів або через те, що при описі герба першим називають колір саме щита, в Західній Україні зустрічався також прапор з оберненим розташуванням смуг (синьо-жовтий)”.“Клейноди України (з Історії державної і національної символік)“. Комплект з 33-х листівок, виданий редакцією журналу “Філософська і соціологічна думка”, 1991 р.

Про синє небо, жовте поле