Найперші казки, які чує мале-

нька дитина – це казки про зві-

рів. Численні герої

«Рукавички», «Колобка», «Кози

-дерези» і «Пана Коцького»

промовляють до них українсь-

кою мовою. І змалку ми знає-

мо, що Лисичка руда та хитра,

Вовк жорстокий і дурний, Вед-

мідь сильний і незграбний, За-

єць боягузливий і швидкий.

Казки пробуджують уяву і сьо-

годні ми спробували написати

свою казочку про тварин.

В одному старому лісі, на одному величезному дубі, в

двох сусідніх дуплах жили собі дві руді білочки. І з ви-

ду були вони зовсім однаковісінькі: пухнаті, спритні,

гарні. Тільки мали вони зовсім різну вдачу.

Одна білочка весь день працювала: збирала горішки,

сушила грибочки, ягоди, знаходила жолуді і все це

складала в своїй хатинці-дуплі. Дбала на зиму, щоб

мала що їсти.

А друга білочка була зовсім недбайлива. Цілими днями

тільки їй робила, що стрибала з гілки на гілку, лякала

пташок у гніздах або сиділа без діла й свистіла на весь

бір. А схоче попоїсти — не журиться. Тож літом усюди

їжі повно! То горіх, то жолудь з дуба, то шишки з ялиць і сосен, то

Казка про білочок

Казки про тварин

Робота групи Казкарі

Підготовчий клас

Розкажу вам казку

Знам’янська спеціальна

загальноосвітня школа-інтернат

І-ІІІ ступенів

Адреса:

Вчитель

Молчанова

Наталія

Михайлівна

Знам’янська спеціальна

загальноосвітня школа-інтернат І-

ІІІ ступенів

Адреса: Кіровоградська область

М.Знам’янка,

Вул.Фрунзе,89

корінці всякі. Погризе того, скубне цього — та й знову

скаче собі весела, сита. Отже, ціле літо весело прожи-

ла. Тим часом перша білочка, працьовита й дбайлива,

наносила собі в дупло повно всякого корму. Це на зиму

придбала. І вже заздалегідь устелила свою хатинку мо-

хом, пушком і сухим листям, щоби було тепло і м'яко в

зимі. Та й дверцята приробила собі до свого дому. Доб-

ра була господиня. Так пройшло все літо, в одної білоч-

ки — у праці й турботах, а в другої — в іграшках та роз-

вагах. Минула вже й дощова осінь, і прийшла холодна зима. В лісі стало сумно і пус-

то: ні листячка, ні грибів, ні горішків. Тільки мороз і вітер, що снігами мете. Сидить со-

бі в тепленькому дуплі роботяща білочка і гадки про біду не має. Ціле літо на те пра-

цювала, щоби в зимі спокійно відпочити. І м'яко їй, і тепло, і з'їсти є що. Спокійно

сидить собі, горішки гризе. Ой, та не так жилося її ле-

дачій і легкодушній сестрі. У її дуплі ні вікон, ні две-

рей. Не пригаздувала. Ні засобів на зиму нема, ані од-

ного горішка! Лиш холодний вітер по хатині свище,

гуляє. Сидить бідна білочка, голодна, марна, змерзла, в

клубочок звилася. Кидається по лісі туди, сюди, нічого

нема — усе замерзло. Хоч погибай з холоду та й голо-

ду! Аж пригадала убога білочка свою пильну, роботя-

щу сусідку та й думає собі: «Піду я до неї. Хай же поможе чим-небудь, у неї гори при-

пасів. А літом їй поверну» Іде вона до сусідки та й несміло стукає в двері. — Хто там?

— Я, твоя сусідка! — Просимо,-— кличе білочка і відчиняє двері. Як поглянула на не-

щасну, помарнілу, напівмертву від холоду сусідку, то зараз усе зрозуміла. — Прошу,

сідай, саме на обід натрапила! Чим хата багата... От зігрійся трохи в мосі, а я приладжу

тобі орішків і жолудів... На, їж на здоровлячко. Та й разом зі мною живи, мені і так ску-

чно одинокій. Засоромлена білочка-ледацюга почала говорити: — Але ж я не заслу-

жила на таку доброту; я ціле літо — знаєш — гуляла. — Нічого,— каже друга,— тепер ти

також будеш дбати так, як я, бо пізнала тепер, що без праці нема добра! От, будемо ра-

зом працювати і разом жити. Лінива на радощах обцілувала свою добру товаришку. І

відтоді жили білочки разом. А ліниву білочку біда і нужда навчили працювати. Най-

ближчого літа лінива стала також пильною і принесла великі припаси харчів до спі-

льної хати.