Ситуація в анексованому Криму і стратегія його деокупації

Щорічна доповідьФонду «Майдан Закордонних Справ»

Частина 1

Київ, грудень 2015

2

Стратегія деокупації Криму у новому глобальному контексті та українських реаліях

У травні-червні 2014 «Майдан Закордонних Справ» вперше в Україні сформулював основні принципи Стратегії повернення Криму (1,2,3,4,5). Вони багаторазово публікувалися і коментувалися в українських і зарубіжних ЗМІ та соціальних мережах, а в листопаді-грудні 2014 року їх було видано й презентовано у книзі «Стратегія повернення Криму» (6).

Певні підсумки і висновки за початковий період окупації Криму - з лютого по грудень 2014 року - публікувалися в доповіді, що була представлена у Вашингтоні 6 березня 2015 року (7).

Перший варіант «Стратегії повернення Криму» (далі - Стратегія) розроблявся з розрахунком на її використання вищими органами державної влади України. Однак, цей розрахунок не було виправдано або виправдано фрагментарно і в дуже малій частці.

Основні ідеї стратегії повернення Криму, сформульовані 2014 року були наступними.

1. Економічна блокада дій РФ в Криму з метою зробити анексію якомога коштовнішою для РФ, зокрема:

морського, повітряного і сухопутного транспортного сполучення з Кримом;

круїзного та в’їзного туризму; поставок товарів з України та інших країн

до Криму; поставок товарів з Криму за межі

півострова; інвестицій до Криму з-за його меж; українського бізнесу, що працює в

окупованому Криму.

2. Правова блокада РФ для відшкодування збитків від анексії Криму Україні, іншим країнам та їх громадянам.

3. Протидія експансії РФ у Чорноморському регіоні. Розширення міжнародної Організації за демократію та економічний розвиток ГУАМ до формату «ГУАМ +» (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова + Туреччина, Румунія, Болгарія).

4. Посилення військової присутності НАТО в Чорному морі. Перебазування до румунського порту Констанца постійних військово-морських груп НАТО на ротаційній основі. Формування нових міжнародних навчань ВПС, ППО, ПРО і сил спеціальних операцій у Чорноморському регіоні.

5. Персональні санкції щодо кримських колабораціоністів - громадян України, які порушили присягу державного службовця. Анулювання зобов'язань України щодо їх пенсійного забезпечення, закордонних паспортів, арешт активів тощо.

6. Підтримка виїзду з Криму прибічників України для продовження навчання, роботи, бізнесу. Захист цивільних прав та адресна допомога тим, хто не має можливості виїхати з півострова. Підтримання їх зв'язків із батьківщиною.

7. Відтворення Ради міністрів АР Криму і цілої системи виконавчої влади автономії на неокупованій території. Створення в парламенті України Комітету у справах Криму. Реалізація на території 5 районів Херсонської області, які межують з Кримом, економічних програм за участі переселенців з Криму, створення ВЕЗ і технопарків.

8. Закріплення в Конституції України статусу Криму як національно-територіальної автономії кримськотатарського народу.

Деякі з цих заходів було реалізовано (див. ст. 6).

Оновлений варіант Стратегії, яка представлена у цій доповіді, адресовано вже не стільки керівникам України, як громадянському суспільству і партнерам України, міжнародним організаціям, українській діаспорі.

Мотиви для зміни цільових груп:

3

Вище політичне керівництво України впродовж усього цього часу дистанціювалося не лише від розробки та реалізації «Кримської стратегії» на державному рівні, але навіть від її обговорення.

Більш того, регулярно декларуючи прихильність і навіть впевненість у поверненні Криму, керівництво України після прийняття доволі адекватного закону «про окуповані території Криму і Севастополя» (8) згодом ухвалило ряд правових актів, що суперечать деокупації.

Найрезонанснішим став закон про так звану «Вільну економічну зону» в окупованому Криму (9). Він забезпечує пільговий режим для торгівлі з окупантами і контрабанди українських товарів через окупований Крим до Росії. На основі закону прийнято правові акти, що дискримінували українських патріотів, які покинули або хочуть покинути окуповану територію, перетворивши їх на «нерезидентів» у рідній країні. Водночас, він прирівняв до іноземців усіх громадян України, які мешкають в окупованому Криму. Закон досі не скасовано, незважаючи на численні обіцянки Президента України через вимоги громадянських активістів Криму і лідерів кримських татар.

Попри це, було реалізовано ряд заходів, запропонованих у Стратегії в 2014 році. Це сталося в результаті:

а) волонтерської роботи громадянського суспільства із залученням українських та іноземних ЗМІ:

морська блокада Криму, скасування регулярного пасажирського морського сполучення між Севастополем, Ялтою і Стамбулом,

скасування регулярного авіасполучення між Сімферополем і Стамбулом,

громадянська сухопутна блокада постачання товарів та електроенергії до Криму,

ухвалення закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (10).

б) дій держав-партнерів та міжнародних організацій, їх рекомендацій керівництву України:

санкції США, ЄС, країн Британської співдружності тощо щодо РФ,

санкції України проти Росії;

в) тиску громадянського суспільства на державні органи України та наявність деяких керівників, які підтримують Стратегію.

припинення водопостачання до Криму через Північно-Кримський канал;

припинення залізничного сполучення з Кримом;

заборона на польоти до України для російських авіакомпаній, які літають до Криму;

створення Прокуратури АР Крим; порушення кримінальних проваджень

щодо кримських колабораціоністів та арешт їх майна;

арешти деяких морських кораблів-порушників режиму санкцій.

Нинішнє вище політичне керівництво України боїться займатися поверненням Криму, залишаючи це «майбутнім поколінням». Тому, не припиняючи тиску на органи влади України, громадянському суспільству необхідно посилювати роботу на міжнародному напрямку, роблячи акцент на взаємодії з країнами-партнерами.

Із врахуванням глобального значення анексії Криму і процесів, які вона потягла за собою в Україні та Чорноморсько-Середземноморському регіоні, знайти шляхи вирішення кримської проблеми можливо тільки у широкому міжнародному контексті.

За час, що минув після анексії Криму, склалося нове розуміння її глобального значення. «Світ після Криму» став іншим. І ці зміни стрімко наростають.

Про це, зокрема, заявив у своєму виступі під час сесії Генеральної Асамблеї ООН президент США Б. Обама (11):

«Ми бачимо, що деякі з великих держав самостверджуються у спосіб, що порушує міжнародне право. Ми є свідками підриву основ

4

демократичних принципів і прав людини, які є фундаментальними для місії ООН. Інформація всередині цих держав суворо контролюється, а простір для громадянського суспільства звужується. Нас запевняють, що це необхідно для запобігання хаосу, що це єдиний шлях для боротьби з тероризмом, для недопущення втручання іноземних сил ...

... Розглянемо приклад анексії Росією Криму і подальшу агресію на сході України. Америка має небагато економічних інтересів в Україні. Ми усвідомлюємо глибоку і складну історію відносин між Росією та Україною. Але ми не можемо залишатися осторонь, коли нахабно порушуються суверенітет і територіальна цілісність країни. Якщо у випадку з Україною це залишиться для Росії без наслідків, це зможе статися з будь-якою із країн, представники яких тут сьогодні зібралися. Ось на чому базуються санкції, які США і наші партнери застосували проти Росії».

Анексія Криму призвела до драматичних наслідків для внутрішньої і зовнішньої політики РФ. Вона стала критичною точкою, і здолавши її, РФ остаточно перетворилася з авторитарної країни на неототалітарну (12).

Сьогодні, життя в анексованому Криму - це портрет найближчого майбутнього Росії.

Очевидним є те, що агресія проти Грузії в 2008 році, фактична анексія Абхазії і Південної Осетії, створення контрольованого військами РФ анклаву в Придністров'ї, анексія Криму, спроба відторгнення від України за кримським сценарієм Одеської, Миколаївської, Херсонської, Харківської, Донецької та Луганської областей (проект «Новоросія»), збройне втручання РФ у сирійський конфлікт - це взаємопов'язані складові єдиного процесу.

У контексті зазначеного вище, ідея низки країни ЄС щодо розділу «санкцій за Крим» і «санкцій за Донбас» має сумнівний вигляд. Необхідно переконувати партнерів України у зав’язці збереження і посилення режиму санкцій до повного відновлення територіальної цілісності України, включно із Кримським півостровом.

Вступ РФ у війну на боці сирійського режиму Б. Асада, ракетний удар по Сирії з Каспійського моря через території двох держав

може полегшити це завдання. Втім, не виключено, що інерція благополучного європейського розвитку в роки після розпаду СРСР - за винятком «балканської кризи» - позначатиметься ще впродовж певного часу. Вона проявляється у спробах «умиротворення агресора», аналогічних тим,які передували початку 2-ї Світової війни. Водночас, у висловлюваннях деяких європейських політиків проглядається не лише «умиротворення», а й тенденція жертвувати цінностями і принципами заради електоральної або економічної кон'юнктури.

Цивілізований світ не зробив висновків із нападу РФ на Грузію у серпні 2008 року, якого ніхто не чекав. Ніхто не очікував, що Росія анексує Крим, що десять батальйонів регулярних військ РФ вторгнуться на Донбас, що РФ вплутається в сирійську війну своїми авіаційними бомбардуваннями, і більш того - запусками крилатих ракет середньої дальності "Калібр-НК" (13) з Каспійського моря 7 жовтня і 20 листопада 2015.

Саме тому, експертні організації в Україні і у країнах-партнерах постали перед серйозним викликом. Необхідно перейти від аналізу того, що сталося до прогнозування дій РФ.

Інтегральний погляд на події 2014-15 років, які розпочалися з окупації і анексії Криму, дозволяє стверджувати, що путінський режим націлився на глобальний реванш за історичну поразку радянської імперії. Путін будує свій - антизахідний - світ, називаючи його, зокрема, ЄАЕС, ШОС. Він так вирішив, що базові цінності у його світі будуть іншими. Так, сучасна Росія стоїть поряд з утвореннями на кшталт ІДІЛ, нової глобальної загрози для цивілізованого світу в 21 столітті.

Анексія Криму - це ще й символічний виклик Путіна лідерам США і Великобританії. Він кинув цей виклик двом країнам Великої Трійки часів 2-ї Світової війни - США і Великобританії - за кілька місяців до 70-річчя Кримської конференції, під час якої було закладено фундамент післявоєнного світу. Анексією Криму Росія демонстративно знищила те, що 70 років називали «Ялтинським миром».

Цей виклик було також кинуто США і Британії ще в одному значенні – з нагоди 20-річчя

5

підписання ними і Росією Будапештського меморандуму 1994 року про гарантії територіальної цілісності України.

Анексія Криму, спроби створення «Новоросії» на території 6-8 областей України, пряма агресія на Донбасі показали, що путінська Росія виявилася світовим лідером у науковій розробці та практичному застосуванні принципів сучасної гібридної або дифузною війни, поставивши в глухий кут, у сенсі адекватної реакції на це, навіть блок НАТО.

Нові принципи сучасної війни, які успішно застосовуються в ході агресії проти України, викладено начальником Генштабу РФ генерал-полковником Герасимовим у доповіді «Основні тенденції розвитку форм і способів застосування Збройних Сил, актуальні завдання військової науки щодо їх вдосконалення» на загальних зборах Академії військових наук РФ 26 січня 2013 року (14):

«У XXI столітті простежується тенденція стирання відмінностей між станом війни і миру. Війни вже не оголошуються, а розпочавшись - йдуть не за звичним нам шаблоном.

… Цілком благополучна держава за лічені місяці і навіть дні може перетворитися на арену запеклої збройної боротьби, стати жертвою іноземної інтервенції, зануритися у вир хаосу, гуманітарної катастрофи і громадянської війни. За масштабами жертв і руйнувань, катастрофічних соціальних, економічних і політичних наслідків, такі конфлікти нового типу можна порівняти з наслідками справжньої війни.

І, власне, «правила війни» суттєво змінилися. Зросла роль невійськових засобів у досягненні політичних і стратегічних цілей, які у багатьох випадках за своєю ефективністю значно перевершили силу зброї.

... Акцент методів протиборства, що використовувалися, зміщується у бік широкого застосування політичних, економічних, інформаційних, гуманітарних та інших невійськових заходів, реалізованих із задіянням протестного потенціалу населення. Усе це доповнюється військовими заходами прихованого

характеру, зокрема, реалізацією засобів інформаційного протиборства і діями сил спеціальних операцій. До відкритого застосування сили, часто під виглядом миротворчої діяльності, та кризового врегулювання переходять лише на якомусь етапі, найчастіше для досягнення остаточного успіху в конфлікті.

Широкого розповсюдження набули асиметричні дії, що дозволяють нівелювати перевагу противника у збройній боротьбі. До них відносяться використання сил спеціальних операцій і внутрішньої опозиції для створення постійно діючого фронту на всій території держави, що протистоїть агресору, а також інформаційний вплив, форми і способи якого постійно вдосконалюються ... »

Ще один виклик для світу від путінської Росії у 2014-15 роках, полягає в тому, що, втрутившись у сирійську кризу, вона з’єднала дві регіональні «дуги конфліктів» - Середземноморську і Чорноморську - в одну «лінію фронту» від Тунісу до Донбасу.

РФ створила найбільше військове угрупування в Південному військовому окрузі. До нього входять не лише сухопутні війська і ВПС, але й Чорноморський флот (ЧФ) і Каспійська флотилія, що посилено оновлюються. Військові бази в анексованому Криму, у невизнаних Абхазії та Південній Осетії, Ростовській області, Краснодарському краї, Північному Кавказі використовуються для відпрацювання реальних військових операцій і підготовки не лише військовослужбовців, а й бойовиків. Саме там готувалися військовослужбовці та бойовики, що захоплювали Крим і воювали на Донбасі.

У вересні-жовтні 2015 року, розуміючи складність постачання для бази в Сирії морем, РФ придбала щонайменше вісім цивільних суховантажів, включивши їх як військові судна під своїм прапором до 205-го загону 9-ї бригади допоміжних суден Чорноморського флоту. Для охорони бази в Сирію перекинуто окрему бригаду морської піхоти ЧФ із Севастополя.

У 2015 році на Чорноморський флот прибуде ще два з 6 нових ракетних фрегатів (у 2016 році - ще один), у листопаді 2015 року вже

6

прибули два ракетних корвета, таких, які здійснили ракетний обстріл Сирії з Каспійського моря (всього їх буде 6). До кінця 2015 року Чорноморський флот поповниться також двома новими підводними човнами (всього їх буде 6). Усі ці кораблі оснащено крилатими ракетами «Калібр», які здатні нести ядерну боєголовку (14).

На авіабазу у Гвардійському (поблизу Сімферополя) в 2016 році прибуде морський ракетоносний авіаполк, озброєний дальніми бомбардувальниками Ту-22М3.

16 листопада 2015 року новий підводний човен Чорноморського флоту РФ "Ростов-на-Дону" здійснив ракетну атаку на територію Сирії із Середземного моря крилатими ракетами "Калібр" (15).

Варто зазначити, що цей підводний човен здійснив свій перший перехід з місця будівництва та випробувань (Балтійське море) до місця постійного базування в Чорне море.

Так Росія використовує Чорноморський флот, який базується в окупованому Криму, у сирійській війні. Тобто, анексований Крим тепер виявився безпосередньо втягнутим ще й у сирійську кризу.

У цьому контексті істотно підвищився ризик активації Росією конфліктів на Південному Кавказі (Грузія, Нагірний Карабах) з метою блокування нових проектів транзиту енергоносіїв до Європи з Каспійського моря і Туркменії через територію Туреччини.

Одним із найбільш ризикованих є молдавський напрямок. Це зумовлено ізоляцією Придністров'я і тим, що важливу роль у цивільних протестах у Молдові відіграють проросійські сили.

7

Окупація та анексія Криму: що це було?

Окупація і подальша анексія Криму – не були результатом соціально-політичних процесів в Криму. Це результат комбінованої спецоперації Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил РФ (ГРУ), Федеральної служби безпеки (ФСБ), Чорноморського флоту РФ, морської піхоти, авіації і повітрянодесантних військ РФ.

Судження про те, що анексія Криму, нібито, є результатом давнього прагнення більшості населення Криму до Росії – є неправдивими.

Аналізуючи інформацію з різних джерел, можна зробити висновок, що провідну роль у цій спецоперації відігравала військова розвідка - ГРУ за підтримки ФСБ, а безпосереднім керівником виступав професійний військовий розвідник віце-адмірал Олег Белавенцев. Безпосередньо після анексії, 21 березня 2014 року, його було призначено повноваженим представником президента РФ у так званому «Кримському федеральному окрузі». У квітні 2014 року секретним указом президента РФ йому за успішне проведення окупації Криму

було присвоєно звання Героя Російської Федерації.

Хронологія анексії

20 лютого 2014 року – в день візиту Владислава Суркова, помічника президента Російської Федерації, до Криму, у соціальних мережах з’явилася інформація про те, що з Козацької бухти, де базується бригада морської піхоти Чорноморського флоту Російської Федерації, у напрямку до Севастополя вирушила колона броньованої військової техніки. Наступного дня російська влада виступила з заявою, що такі дії були спрямовані на посилення охорони флоту у зв’язку з складною політичною ситуацією в Україні. Також з’явилася інформація, що морська піхота мала посилити охорону військових частин Чорноморського флоту РФ на інших територіях Криму.

23 лютого 2014 року – на зібранні у Севастополі, всупереч українському законодавству, незаконно «обирають» так званого «народного мера» - Олексія Чалого.

Цього ж дня було прийнято рішення про створення загонів так званої «самооборони» (надалі «кримської самооборони»).

Спільно із «кримською самообороною» впродовж перших двох тижнів діяли російські військові у військовій формі без розпізнавальних знаків. Саме їх прозвали «зеленими чоловічками».

На початку 2015 року президент РФ Володимир Путін у низці інтерв'ю і фільмах про так звану «кримську весну» визнав, що «зеленими чоловічками» були військовослужбовці Російської Федерації.

Севастополь став початком окупації Криму, оскільки саме тут, згідно з договором з Україною, базувався штаб Чорноморського флоту Росії.

24 лютого 2014 року – російські БТР заблокували усі в’їзди до Севастополя.

25 лютого – ескадра Чорноморського флоту Російської Федерації, яка повернулася з Олімпійських ігор у місті Сочі, привозить з

8

Новоросійська 11 тис солдатів з бойовою зброєю. У Севастополі військові російського Чорноморського флоту подають списки членів сімей на випадок евакуації. Бригада морської піхоти приведена в підвищену готовність. Два військові транспортні засоби з російськими номерними знаками та спецназом в’їжджають в Ялту та поселяються у санаторії Чорноморського флоту Російської Федерації.

26 лютого 2014 року – за кілька годин до початку окупації Криму російськими військами під кримським парламентом зібралося декілька тисяч прихильників кримськотатарського Меджлісу з метою недопущення ухвалення депутатами сепаратистських рішень. Їм опонувало кілька тисяч прибічників партії «Русское единство».

Організаторами виступили глава Меджлісу Рефат Чубаров і Сергій Аксьонов, на той час лідер «Русского единства», а нині де-факто глава республіки. У результаті зіткнень загинули дві людини. Слідчий комітет Росії порушив за цим фактом кримінальну справу.

Міністр оборони РФ Сергій Шойгу заявив, що Міністерство оборони Росії вживатиме заходів щодо забезпечення безпеки об'єктів Чорноморського Флоту в Криму.

Цього ж дня, за наказом президента РФ, було оголошено раптову перевірку бойової готовності військ Західного військового округу, 2 армії Центрального військового округу і командування повітрянодесантних військ.

До перевірки було залучено близько 150 тис. військових, до 90 літаків, понад 120 вертольотів, до 880 танків, понад 1200 одиниць військової техніки і до 80 кораблів і суден.

У ніч з 26 на 27 лютого розвідувально-диверсійна група спецназу військово-десантних сил прибуває з Севастополя у військовій формі без розпізнавальних знаків та захоплює будівлі Верховного Суду та Ради Міністрів АР Крим у Сімферополі. Над будівлями підняті російські прапори, перед ними зводяться барикади.

За даними групи «Інформаційний Спротив», захоплення будівлі Верховної Ради АР Крим 27 лютого 2014 року проводилося

військовослужбовцями 45-го окремого полку спецпризначення ВДВ ЗС РФ.

А вже у квітні 2014 року військовослужбовці цієї російської частини брали активну участь в екстремістських акціях на сході України, ставши «ударним ядром» і основними виконавцями захоплення органів місцевої влади та будівель силових структур. Приміром, захоплення адміністративних будівель у Слов'янську (Донецька обл.) відбувалося саме військовослужбовцями 45-го ОПСн. (16)

27 лютого 2014 року - у присутності цих військових відбулася сесія парламенту Криму, під час якої уряд Криму було відправлено у відставку. Із порушенням законодавства України головою Ради міністрів Криму було призначено лідера партії «Русское единство» Сергія Аксьонова.

Того ж дня, частина депутатів кримського парламенту ухвалили постанову про організацію та проведення 25 травня 2014 року республіканського референдуму з питання про статус Криму. Це рішення також було ухвалене з порушенням законодавства України, яке не передбачає місцевих референдумів у питаннях територіальної цілісності держави.

27 лютого вранці воєнні Російської Федерації встановлюють блокпости на Перекопському перешийку та півострові Чонгар, який з’єднує Крим з материковою Україною. Разом з російськими військовими їх охороняють козаки, які прибули на місце раніше.

Окрім них, цього ж дня на блокпостах з'явилися співробітники кримського

9

спеціального підрозділу МВС України «Беркут». Вони брали участь у кривавих подіях на Майдані в Києві 18-20 лютого 2014 року, підрозділ було розформовано після загибелі мирного населення, а його співробітники повернулися до Криму.

Цього ж дня, Міністерство оборони РФ повідомило, що з’єднання і військові частини Західного і Центрального військових округів РФ розпочали масштабну передислокацію до визначених районів, до яких саме – у повідомленні не вказувалося.

Щодо цього було озвучено: «у яких регіонах і які завдання потрібно буде виконувати військам, командирів з'єднань буде доведено офіцерами Генерального штабу ЗС РФ після відкриття відповідних пакетів».

28 лютого – сили спецназу Російської Федерації без розпізнавальних знаків захоплюють аеропорти «Сімферополь» та «Бельбек» (у місті Севастополь).

11 російських бойових вертольотів МІ-24 порушують повітряний простір Криму зі сторони Росії, ще 8 російських військово-транспортних літаків ІЛ-76 приземляються на аеродромі у Гвардійському поблизу Сімферополя. За повідомленнями, літаки приземлятимуться що 15 хвилин, не чекаючи на погодження з Державною прикордонною службою України.

Кілька десятків одиниць російської броньованої техніки, серед яких помічені бронемашини «Тигр» та інші види техніки і озброєння, яких раніше не було у військових частинах флоту РФ у Криму, вирушають з Севастополя та Гвардійського у напрямку Сімферополя.

Невідомі озброєні люди оточують загін морської охорони Державної прикордонної служби в Балаклаві.

1 березня 2014 року - Сергій Аксьонов самовільно підпорядкував собі силові структури Криму і звернувся за допомогою до президента Росії. Аксьонов заявив, що референдум щодо статусу Криму відбудеться не 25 травня, а 30 березня.

Того ж дня, президент РФ запросив у Ради Федерації дозвіл на використання російських військ «до стабілізації суспільно-політичної ситуації» в Україні. Рада Федерації прохання задовольнила.

Того ж дня, група озброєних людей захопила Будинок профспілок у Сімферополі, а в Джанкої російські війська зайняли колишній військовий аеродром.

1 березня – в Севастополь заходять два великі десантні кораблі Балтійського флоту РФ «Калінінград» та «Мінськ» з десантниками та технікою з Новоросійська.

2 березня – в Севастополь заходять два великі десантні кораблі «Оленегорський Горняк» Російського Північного флоту та «Георгій Побідоносець» Балтійського флоту РФ з підкріпленням десантників та технікою з Новоросійська.

Того ж дня, озброєні люди захопили постійне представництво Президента України в Криму, а російські військові і козаки вимагали у батальйону морської піхоти ВМС України у Феодосії скласти зброю і заблокували військову частину української берегової оборони в селі Перевальне. До того ж, «зелені чоловічки» заблокували батальйон української морської піхоти в Керчі і захопили штаби Азово-Чорноморського регіонального управління і Сімферопольського прикордонного загону Прикордонної служби України.

3 березня – російські військові розпочинають блокування усіх військових частин та баз України в Криму, яке триватиме до 25 березня. Командуючий Чорноморського флоту Російської Федерації, адмірал Олександр Вітко наказує українським військовим здатися до 5 години ранку 26 березня, інакше розпочнеться штурм підрозділів та частин ЗСУ на всій території Криму. Цей ультиматум до особистого складу українських військових частин доносять російські військовослужбовці.

Ракетний катер Чорноморського флоту Російської Федерації блокує вихід у відкрите море кораблям Прикордонної служби України з бухт Севастополя, зокрема з Балаклавської бухти. Ракетний крейсер «Москва», ракетний корабель «Шквал» та два інші російські

10

ракетні катери блокують базу Військово-морських сил України «Донузлав» на північ від Євпаторії.

Того ж дня, штаб Військово-морських сил України і кілька українських військових частин у Севастополі зазнали нападу, в результаті чого двоє офіцерів Севастопольської бригади тактичної авіації збройних сил України на аеродромі «Бельбек» зазнали травм.

Того ж дня, російські військові заблокували українську військову частину в Бахчисараї, а кораблі Чорноморського флоту РФ заблокували в Севастопольській бухті український корвет «Тернопіль» і корабель управління «Славутич». Представник Чорноморського флоту РФ висунув командуванню військової частини у Бельбеку вимогу перейти на бік кримської влади, але українські військові залишилися вірні присязі.

4 березня – під час прес-конференції Володимир Путін заявив, що блокування об’єктів ЗСУ здійснюється місцевими силами самооборони, а не російськими військовими.

5 березня – російські чиновники продовжують спростовувати присутність російських військових у Криму, серед них лунають заяви Міністра оборони Російської Федерації, Сергія Шойгу.

Цього ж дня, вісім підрозділів Державної прикордонної служби України було заблоковано військовослужбовцями РФ. Було зруйновано об'єкти зенітно-ракетного полку в Севастополі.

Того ж дня, військових спостерігачів ОБСЄ не пропустили на блокпостах на в'їзді до Криму. Місія спостерігачів складалася із представників 15 країн ОБСЄ.

У Сімферополі «кримська самооборона» заблокувала представника ОБСЄ з питань свободи слова Дунью Міятович, яка зустрічалася з редакторами кримських ЗМІ і цивільними активістами.

6 березня 2014 року - російські військові заблокували вихід до моря кораблям Південної військово-морської бази Військово-морських сил Збройних сил України, затопивши

застарілий фрегат «Очаків» і буксир «Шахтар» біля входу в озеро Донузлав. Того ж дня, російські військовослужбовці заблокували ще два об'єкти Прикордонної служби України.

У будівлі Верховної Ради АРК, яка залишалася під охороною «зелених чоловічків», було проведено позачергове засідання кримського парламенту, де було прийнято рішення про проведення референдуму 16 березня (тобто через 9 днів).

До того ж, було прийнято постанову про входження Криму до складу Російської Федерації як суб'єкта Російської Федерації. Севастопольська міська рада на позачерговому засіданні ухвалила аналогічне рішення про входження Севастополя до складу Російської Федерації як суб'єкта РФ.

7 березня – перед початком штурму командування оперативної групи Українських військово-повітряних сил у Криму російськими військовими в Севастополі, козаки зносять ворота бази, в’їжджаючи туди на вантажівках.

8 березня 100 осіб із числа так званої «самооборони» з автоматичною зброєю, бронежилетами та раціями прибувають у трьох автобусах на військовий облік та до призовного пункту в Сімферополі і встановлюють гранатомети на усіх поверхах. Цим загоном «самооборони» керує генерал у відставці, який називає себе радником кримського уряду.

Того ж дня, російські військові захопили український прикордонний пропускний пункт Щолкіно на мисі Казантип.

9 березня 2014 року - у селищі Чорноморське російські військовослужбовці захопили українську прикордонну заставу, а до Сімферополя прибула колона з декількох десятків військових вантажівок, у яких перебували російські військові без

11

розпізнавальних знаків.

10 березня 2014 року - російські військові захопили ракетну частину в с. Чорноморському і військову частину в Бахчисараї.

13 березня 2014 року - російські військові і члени «кримської самооборони» заблокували територію збройної бази в Інкермані (Севастополь).

14 березня 2014 року - відбувся штурм підрозділу Служби зовнішньої розвідки України в Алушті. Того ж дня, з Керчі вглиб півострова попрямувала колона військової техніки РФ, у складі якої були зафіксовані великокаліберні гармати.

15 березня 2014 року - було захоплено об'єкти Прикордонної служби України в селищах Массандра і Гурзуф (Ялта). Того ж дня, через Керченську переправу було доставлено зенітно-ракетний дивізіон у складі чотирьох батарей.

Так, до 16 березня 2014 року (день референдуму) російськими військовими і місцевим парамілітарним формуванням «кримська самооборона», що перебувала під керівництвом Аксьонова, були захоплені основні військові об'єкти та адміністративні будівлі Криму, а кількість російських військових та військової техніки значно зросла.

12

Кримський «референдум»

До анексії Криму Російською Федерацією у березні 2014 року ситуація з правами людини в Криму практично не відрізнялася від решти території України.

Загалом, мешканці півострова користувалися свободою слова та правом на зібрання та мали активне громадянське суспільство.

Неурядові організації (НУО) та місцеві ініціативні групи регулярно організовували збори, мітинги та пікети, пов’язані з політично-соціальними проблемами та питаннями довкілля. Поширеними були протести проти корупції та незаконного будівництва. Кримськотатарські організації брали особливо активну участь у таких заходах.

Під час масових протестів на Євромайдані з листопада 2013 до лютого 2014 року ситуація суттєво не змінилася.

Важливо усвідомити, що анексія регіону не

була результатом природних соціально-політичних процесів чи реалізацією прагнень населення Криму, як стверджує Росія. Насправді за останні роки мешканці Криму стали більш «українськими» в своїх поглядах.

Як свідчать результати опитування, здійсненого 2011 року Центром Разумкова, незалежним політичним інститутом у Києві, 71,3% респондентів заявили, що вважають Україну своєю батьківщиною, у порівнянні з 39,3% серед опитаних у 2008 році. 66,8% етнічних росіян назвали Україну своєю батьківщиною. Серед етнічних українців та кримських татар ця цифра становила понад 80%.

Для порівняння: у 2008 році тільки 39.3% респондентів у Криму вважали Україну своєю батьківщиною, 33.3% - не вважали, 27.4% - вагалися з відповіддю.

Так, соціальна база сепаратизму в Криму у 2000-х роках постійно зменшувалася і до 2012 року становила близько 30% (у 2009 - близько 60%).

Наведені дані кореспондуються зі свідченнями про фактичну кількість учасників «референдуму» щодо приєднання Криму до РФ (32,4%), наданими лідером кримських татар М. Джемілєвим.

Готуючись до анексії півострова, російські державні ЗМІ запустили кампанію проти всього українського та намагалися залякати етнічних росіян в Криму можливими репресіями з боку «українських фашистів». Все це дуже нагадувало риторику, до якої вдавалася Партія Регіонів колишнього президента України Віктора Януковича, у зв’язку з Євромайданом.

Так званий референдум було проведено в умовах окупації та за присутності російських військових загонів, які складалися з козаків і представників «самооборони», які блокували перетин кордону, аеродроми та військові бази, а також контролювали виборчі дільниці.

За результатами «референдуму», під дулами автоматів і без спостерігачів, нібито 96,77% тих, хто прийняв участь (за явки 83,1%) підтримали приєднання Криму до Росії. У

13

Севастополі, який традиційно вирізнявся проросійськими настроями, за приєднання до Росії проголосувало 95,6% виборців за явки 89,5% - тобто менше, ніж у Криму. Це є непрямим підтвердженням того, що результати референдуму були довільно «намальованими».

Довідка: в Криму всього біля 1,6 млн. виборців, у Севастополі - близько 0,3 млн. Населення Криму - 2 млн., Севастополя – 0,4 млн.

14

Заміна кадрів і заміщення населення

Ситуація з правами людини в Криму розглядається Росією винятково у контексті формування в регіоні, в якому розташовано військову базу, лояльного населення, оптимального за витратами на його утримання і нездатного до цивільних протестів і будь-яких інших неконтрольованих форм політичної активності.

Тут важливо розуміти, що для військової бази кількість населення Криму, що нараховує 2,4 млн. людей є економічно надлишковим. Тому, в 2014 році ми прогнозували, що РФ стимулюватиме переміщення значного числа населення з Криму до різних регіонів РФ, водночас заселяючи окупований Крим своїми громадянами і замінюючи кадри кримських державних службовців, незважаючи на їх демонстративну лояльність.

У 2014 році, з перших днів анексії, Росія, за рахунок спрямування персоналу з Москви та інших регіонів, почала формувати в Криму і Севастополі (20) свій військовий, репресивний і управлінський апарат - збройні сили та інші силові структури, контролюючі органи, «наглядачів» в органах республіканської та муніципальної влади окупованій території.

Уже з перших місяців окупації, на території всього півострова Росія усунула кримських фахівців зі стратегічно важливих посад.

На зміну керівництву органів правопорядку, а саме: суддям, прокурорам, слідчим і працівникам служб безпеки прийшли кадри, що безперебійно прибували з різних регіонів Росії.

Систематичний характер таких заміщень можна простежити на окремих прикладах:

21 березня 2014 року - після підписання договору про анексію Криму, президент Росії Володимир Путін призначає російського віце-адмірала військово-морського флоту Олега Белавенцева своїм офіційним представником у щойно створеному Кримському федеральному окрузі;

16 квітня 2014 року - новим прокурором портового міста Феодосія призначено прокурора з Красноярського краю Росії;

22 квітня 2014 року - 150 осіб з різних регіонів Росії призначені на посади в слідчих органах Криму і Севастополя;

25 квітня 2014 року - прокурор з міста Орськ Оренбурзької області Росії призначений на посаду прокурора кримського міста Алушта;

16 травня 2014 року - новим керівником кримської газодобувної компанії «Чорноморнафтогаз», що належить державній компанії НАК «Нафтогаз України» стає фахівець із Краснодарського краю;

18 травня 2014 року - прокурором Євпаторії на заході Криму стає прокурор з російського Свердловська;

15

31 травня 2014 року - Кримську та Севастопольську державну автомобільну інспекцію очолили керівники з Російської Федерації;

28 липня 2014 року - у трьох регіонах Криму призначено прокурорів із Російської Федерації;

25 серпня 2014 року - 73 працівники з 13 територіальних управлінь Федеральної служби виконання покарань Російської Федерації прибувають до Криму, щоб приступити до виконання обов'язків.

Саме численні російські чиновники, спрямовані на роботу до Криму і Севастополя, офіцери та військовослужбовці за контрактом, перебазовані на півострів, члени їх сімей, солдати строкової служби склали перший великий потік «нового заселення» анексованого півострова.

Активного переселення на анексовану територію інших категорій громадян РФ поки немає.

У 2015 році цей процес вже можна оцінити певними кількісними показниками, які вказують на інтенсивніше збільшення, за рахунок прибулих із Росії, чисельності населення Севастополя (22).

Постійне населення Севастополя станом на 1 січня 2014 року становило 384 тис. осіб, а станом на 1 січня 2015 року - вже 399 тис., до того ж, міграційний приріст склав 13,6 тис. осіб (23). Станом на 1 серпня 2015 року в місті мешкало майже 410 тис. осіб. Переважно, до Севастополя їдуть мешканці Росії (24). Усього за час анексії до Севастополя перебралося більш, ніж 20 000 мешканців РФ.

Значну частину цієї міграції складають військові: у серпні 2015 року у Севастополі завершено будівництво 50 житлових будинків на 2109 службових квартир для сімей військовослужбовців Чорноморського флоту РФ (ЧФ). До кінця 2015 року там мають бути введені в експлуатацію дитячий садок і загальноосвітня школа на 260 і 600 місць відповідно. (25). Після заселення цих 50 будинків, дефіцит житла для

військовослужбовців ЧФ складе ще 2000 квартир (26).

До 2020 року для військових побудують 17 тис. квартир у Севастополі і 5 тис. квартир у населених пунктах Криму (26). Разом із ЧФ, у зв'язку із формуванням на півострові нових військових частин інших видів збройних сил, кількість військовослужбовців, що потребують житла в Криму перевищує 3 тис. осіб. Заплановане будівництво житлових будинків для сімей офіцерів у Сімферополі та Феодосії.

Триває будівництво житлових містечок для нових частин берегової охорони в Сімферопольському районі. Там вже побудовано 6 казарм для військовослужбовців за контрактом, прийнято рішення про будівництво гуртожитків сімейного типу, дитячого садку і нової школи для дітей військових. Таким є план на 2016 рік (27).

Показники чисельності постійного населення «Республіки Крим» (28) за період анексії теж демонструють тенденції зростання за рахунок міграції з Росії.

Згідно перепису (29), проведеного в окупованому Криму в жовтні 2014 року, чисельність населення становила 1 891,5 тис. осіб.

Зростання населення в 2014-15 роках (в умовах щорічного перевищення кількості померлих над кількістю народжених на 3-4 тис.) відбувається за рахунок зовнішньої міграції: на 1 січня 2015 року чисельність населення склала 1 895,9 тис., на 1 липня 2015 - 1901, 3 тис. за перші 6 місяців 2015 року до Криму з Росії прибуло на постійне проживання 8466 осіб (за той же період у 2014 році - 922 особи). Водночас, за перші 6 місяців 2015 року, з Криму на постійне проживання до різних регіонів РФ виїхало 11396 осіб (у 2014 - 386 осіб).

За офіційною статистикою РФ щодо Криму, за весь період анексії - за 2014 рік і перші 9 місяців 2015 року - на півострів прибуло 63068 осіб (з них до Севастополя 21 991), а виїхали 25 691. (30). Отже, зазначені вище тенденції не лише зберігаються, а й продовжують зростати.

16

Окрім статистичних даних, процес «нового заселення» Криму підтверджується повідомленнями про операції з нерухомістю.

У серпні 2015 року Державний комітет з реєстрації та кадастру Криму повідомив, що громадяни РФ за рік придбали в Криму понад 10 тисяч квартир, більш 7000 земельних ділянок для індивідуального будівництва та близько 7000 будинків (31).

У цьому ж державному комітеті троє з чотирьох заступників керівника прибули з регіонів РФ. Один із них - з Новоросійська, другий - з Міністерства економічного розвитку РФ у Москві, третій - з Краснодарського краю.

Загалом, 1/3 співробітників апарату цього відомства приїхали з регіонів Росії. Широко представлені російські фахівці і в територіальних відділах Держкомреєстру у містах і районах Криму (32). Зараз у цьому комітеті працює 433 особи (33), тобто, біля 150 співробітників приїхало з РФ, планується збільшення їх кількості на 250 осіб.

Це дозволяє оцінити масштаби «нового заселення» анексованого Криму російськими чиновниками:

весь уряд Криму нараховує 19 міністерств, 8 держкомітетів, 14 відомств;

до того ж, є підконтрольні Москві територіальні управління ФСБ, прикордонної служби, поліції, прокуратури, слідчого комітету, митниці та податкової служби, в яких кількість надісланих з Росії співробітників є більшою, ніж в кримському уряді.

За оцінками експертів «Майдану Закордонних Справ», отриманих шляхом аналізу як публічної, так і інсайдерської інформації, частка чиновників, надісланих з РФ, у підрозділах федеральних відомств РФ у Криму досягає 70%, а в місцевих відомствах - 50%.

Примушування до громадянства

Основою стратегії витіснення або деморалізації нелояльного населення, що

порушує всі основні права людини, стала технологія масового і системного «примушування до громадянства Росії».

Вона здійснюється з першого дня анексії. Мета - створити нестерпні умови життя в Криму для всіх людей, які не хочуть змінювати українське громадянство на російське. Вони змушені будуть звільнитися з роботи, покинути свої сім'ї, будинки і власність, і виїхати за межі Криму.

18 березня – усіх громадян України, що законно проживали на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, було автоматично визнано громадянами Російської Федерації. Громадяни, які хотіли зберегти українське громадянство, отримали місяць, для того щоб повідомити про своє рішення російську окупаційну владу.

Цю процедуру було проведено з порушенням усіх норм міжнародного законодавства у сфері громадянства.

До того ж, вона була зумисне ускладнена. На весь Крим, площею понад 26 000 км², працювало лише чотири офіси, які приймали документи громадян, що висловили бажання залишити українське громадянство – в Севастополі, Бахчисараї, Сімферополі та Білогірську. Подання документів поштою та через довірених осіб було неможливим.

Деяким людям доводилося долати понад 150 миль (200 км), аби дістатися найближчого офісу.

Через величезні черги, 12 квітня було відкрито три додаткових офіси в місті Алушта, Ялта та Керч – за п’ять днів до закінчення терміну прийому документів.

Громадяни, які відмовилися від російського громадянства або досі не отримали російських паспортів, мали отримати посвідку на проживання. На території з населенням 2,4 млн осіб таких дозволів на рік може бути видано не більше 5 тиc.(34)

Особи, які не отримали посвідку на проживання, вважаються іноземними громадянами, та не мають права перебувати на «території Російської Федерації» довше, ніж

17

180 днів на рік. Місцеві мешканці Криму, які мають сім’ї, роботу та майно в регіоні, змушені регулярно виїжджати за межі півострова на тривалий період часу без будь-якої гарантії, що їм вдасться туди повернутися. (35)

Натомість,15 травня український парламент приймає закон, що призупиняє заборону на подвійне громадянство для кримчан, які були змушені прийняти російське громадянство.

У відповідь, російська Дума 28 травня 2014 року приймає закон, який передбачає покарання для російських громадян з подвійним громадянством, та які не повідомили про це до російських органів влади.

Штраф за недотримання вимоги складає до 200 тис. рублів (близько $5 200) або до 400 годин громадських робіт. Закон набуває чинності у січні 2016 року. (36)

На вимогу Російської Федерації кримські державні службовці - судді, працівники міліції та органів державної влади, повинні здати свої українські паспорти.

За словами мешканців Криму, працівникам державних закладів, враховуючи школи та лікарні, висунуто аналогічну неофіційну вимогу. (37)

Влада окупованого Криму заявила, що українські паспорти будуть дійсними лише до 1 січня 2015 року, після чого громадяни з українськими паспортами, що проживають на території Криму, вважатимуться іноземцями.

Так, вони не зможуть отримувати безкоштовну медичну допомогу в державних медичних закладах, купувати стартові пакети для мобільних телефонів, реєструвати нерухомість, сплачувати комунальні послуги, бути зарахованими на навчання в університеті чи офіційно працевлаштовуватися.

З моменту набрання чинності цього закону, українські паспорти, де факто, втратили будь-яку цінність у повсякденному житті кримчан.

Вдаючись до примусу у питанні переходу кримчан на російське громадянство, Кремль опосередковано обмежує їхню свободу

пересування до території Російської Федерації. Українське законодавство не визнає документи видані окупаційною владою. Отже, власники російських паспортів, виданих в Криму, не зможуть користуватися ними для поїздок до інших частин України. Також, зважаючи на те, що Україна повідомила інші держави, про визнання таких паспортів незаконними, існує велика ймовірність, що кримчани зіштовхнуться з труднощами, подорожуючи закордоном, особливо до країн з візовим режимом.

Це також вплине на тих громадян, які станом на 18 березня 2014 року, не досягли 18-річого віку, і від яких не вимагається отримання паспорта для поїздок за кордон. (38)

18

ОБМЕЖЕННЯ ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ ТА УТИСКИ ЗМІ: СТВОРЕННЯ «ІНФОРМАЦІЙНОГО ГЕТТО»

Росія хоче перетворити кримський півострів у інформаційне гетто, в якому громадяни не матимуть доступу до новин та можливостей спілкуватися з рештою України.

Технологія «інформаційного заповідника» або «інформаційного акваріуму» включає повне відключення ефірного мовлення українських телеканалів, ліквідацію незалежних ЗМІ, відключення українських операторів мобільного зв'язку.

Упродовж 2014 року майже всі незалежні ЗМІ, що дотримуються української позиції (крім кримськотатарських), припинили роботу в Криму: вони або перестали працювати взагалі, або їх редакції переїхали з Криму до інших регіонів України.

Кримські ЗМІ були змушені перереєструватися відповідно до вимог російського законодавства, в результаті чого незалежні ЗМІ фактично перестали існувати на півострові. Частково під цей тиск потрапили й електронні ЗМІ, яким згідно з вимогами українського законодавства не була потрібна реєстрація, тоді як російське законодавство вимагає реєстрації як друкованих, так і онлайн-видань.

Ще до анексії Криму, 25 грудня 2013 року, до Кримінального кодексу Російської Федерації було внесено спеціальну поправку. Закон набув чинності на території Російської Федерації 9 травня 2014 року, до складу якої на той час вже належав Кримський півострів. Згідно з цими змінами, публічні заклики до «дій, спрямованих проти територіальної цілісності Російської Федерації» є забороненими.

Публічними закликами до дій вважаються усні або письмові пропозиції або вимоги, спрямовані до конкретної особи, групи осіб або до широкої громадськості. Контекст, у якому такі заклики можуть бути озвучені, та чи ведуть вони за собою до реальних дій не прописані у законі.

Висловлення сумнівів щодо статусу Криму як частини Росії та підтримка його повернення до України в ЗМІ, в соціальних мережах чи на загал вважається злочином, який карається законом. Закон також передбачає потенційне ув’язнення терміном на три роки, штраф у розмірі до 300 тис рублів або стягнення заробітної плати засудженого за період двох років. Жорсткіші покарання, серед яких позбавлення волі терміном до п’яти років, передбачені для тих осіб, які роблять такі заяви в інформаційно-телекомунікаційних мережах (включно з мережею Інтернет)».

Як і у випадку з російськими законами про «розпалювання екстремізму», визначення суті такого заклику чи наміру мовця/автора здійснюється правоохоронними органами.

Саме тому юристи радять кримчанам обережно підбирати слова та навіть слідкувати за своєю інтонацією, коли йдеться про теми, пов’язані з Кримом, Україною чи Росією, аби їхні коментарі не сприйняли за «заклик» чи «гасло».

І немає значення, де саме відбувається така розмова – в соціальних мережах, магазині чи у громадському транспорті.

У 2015 році Росія завершила повну зачистку інформаційного простору Криму від незалежних засобів масової інформації. Фактично ліквідовано кримськотатарські ЗМІ, редакції яких намагалися пристосуватися до умов окупації, щоб не покидати власний народ.

Останніми - після відмови в реєстрації за законами РФ - були змушені покинути Крим і переїхати до Києва два провідних кримськотатарських ЗМІ - інформаційне агентство QHA і телеканал ATR. Раніше, у редакції телеканалу проводився обшук із вилученням матеріалів за підозрою у «справі 26 лютого 2104 року» (96) а головного редактора QHA неодноразово допитували.

Ще кілька популярних кримськотатарських ЗМІ - дитячий телеканал «Lale», FM- радіостанції «Meydan» і «Lider» - не отримали реєстрацію і припинили роботу (39).

Тисячі жителів Криму, з якими зустрічалися автори доповіді та інші експерти за час після

19

анексії, відзначають свої побоювання про те, що ФСБ відстежує публікації, «лайки» і «перепости» жителів Криму в соціальних мережах.

Ці побоювання підтверджуються тим фактом, що 20 квітня 2015 року в Ялті дорогою на роботу було затримано представника Контактної групи з прав людини у Ялтинському регіоні Еміра-Усеїна Куку.

Потім, у його будинку провели обшук, вилучивши техніку і книги, після чого його відвезли на допит до ФСБ, ймовірно, в управління однієї з силових структур в Ялті. Його підозрюють у скоєнні злочину, передбаченого ст. 282 КК РФ "Розпалювання ненависті або ворожнечі, а також приниження людської гідності". Причиною стала його публікація в мережі Facebook від 2013 року (40).

За інсайдерською інформацією, в управлінні ФСБ по Криму і Севастополя створено спеціальний підрозділ, що нараховує близько 30 офіцерів, які із застосуванням сучасного програмного забезпечення постійно відстежують «лайки» і «перепости» жителів Криму в соціальних мережах. До того ж, під жорстким контролем ФСБ перебувають усі діючі ЗМІ Криму, які є повністю проросійськими.

Створення в Криму «інформаційного гетто» матиме важливі наслідки:

із кожним днем на території решти України і за її межами усе важче вдається уявити, що насправді відбувається в Криму; інформацію, яка була б близькою до істини, доводиться отримувати в результаті щораз складнішого аналізу та зіставлення фактів;

навіть проукраїнські налаштований мешканець Криму, перебуваючи в «інформаційному гетто», позбавлений можливості користуватися різними джерелами інформації, змушений слухати сюжети в ЗМІ, препаровані російськими фахівцями психологічної війни. До того ж, він ризикує втратити об'єктивні орієнтири. Тривале застосування такого відвертого пропагандистського продукту дуже

спотворює психіку. Виникає ефект «зомбування».

Це означає, що кількість проукраїнські налаштованих громадян в Криму ставатиме меншою пропорційно до продовження періоду окупації півострова. Окрему групу ризику складає молодь, особливо школярі.

20

Мобільний зв’язок

До анексії користувачів мобільного зв’язку в Криму переважно обслуговували такі три найбільші українські оператори: «МТС-Україна» (57%), «Київстар» (21%) та «Астеліт» (16%). (41)

На початку серпня «МТС-Україна» та «Київстар» припинили роботу на території Криму. Обидві компанії заявили, що не несуть відповідальності за припинення надання послуг. 4 серпня російський оператор «К-Телеком» заявив про початок надання послуг на півострові на зміну «МТС- Україна».18 Наступного дня компанія «МТС-Україна» виступила із заявою, що не може контролювати важливий вузол, необхідний для забезпечення комунікації в Криму.

Фактична влада півострова заявляє, що ці мобільні оператори покинули місцевий ринок через заборону українського законодавства здійснювати оплату за нерухомість, що здається в оренду, електрику та технічне обслуговування у російських рублях. (43)

Станом на 25 серпня 2014 року українських операторів виділених каналів також були закрито в Севастополі, а їхні користувачі перейшли на користування послугами «Ростелекому».

У 2015 році для більшості кримських абонентів мобільного зв'язку, що використовують номери російського оператора «К-Телеком» (WIN mobile), не працює роумінг з українськими мобільними мережами. Таку можливість має лише невелика частина абонентів, які володіють сім-картами російських мобільних операторів, виданих у регіонах РФ за межами окупованого Криму.

Сім-карти, що випускають в Криму, загалом не передбачають можливості дзвінків на номери українських операторів зв'язку. Вартість однієї хвилини роумінгу при дзвінках з України в Крим і навпаки становить близько 2$/хв. Водночас, вартість роумінгу при дзвінках з України в РФ - близько 1,3$/хв.

21

Переслідування критиків анексії та «нелояльних» груп населення

Із самого початку окупації Російська Федерація розгорнула широкомасштабну кампанію фізичного насильства та кримінального переслідування нелояльних груп та всіх, хто виступав проти анексії Криму.

Прикриваючись питаннями безпеки, фактична влада півострову обмежила місця проведення масових зібрань. На півострові також змінили навчальну програму. Відомимі випадки залякування деяких релігійних громад та переслідування окремих осіб, зокрема через затримання, заволодіння їхнім майном та міліцейські рейди. На початкових етапах до таких дій переважно вдавалися так звані сили «самооборони», проте з того часу вони переросли в систематичну кампанію, яка проводиться спільно з міліцією та ФСБ.

Серед основних цільових груп можна умовно виділити такі три (деякі з них частково збігаються):

етнічні українці та інші етнічні, релігійні та національні групи, які розглядаються, як такі, що підтримують позицію України в конфлікті, зокрема це громада Української православної церкви Київського патріархату, католики, євреї, а також емігранти з Польщі, Білорусії та країн Балтії;

кримськотатарська громада, передусім представники Меджлісу (органу самоврядування) та інших мусульманських організацій, зокрема Духовне управління мусульман Криму та групи, які Росія, на відміну від України, вважає екстремістськими;

журналісти, громадські активісти та члени неурядових організацій, створених до окупації.

Українці

Українці в Криму – це не просто етнічна група. До українців також відносять жителів Криму різних національностей, які виражають проукраїнську позицію. Так, ця група має не лише етнічну, а й політичну складову.

Найперше, представники цієї групи зіштовхуються з дискримінацією свободи зібрань, свободи вираження думок та віросповідання (православні парафіяни Київського патріархату та Української греко-католицької церкви), права на свободу та особистої недоторканості, права на рідну мову.

У квітні та травні 2014 року, в кримському управлінні освіти заявили, що українська мова та література вивчатимуться лише як факультативний предмет. (44) Водночас, кількість уроків російської мови та літератури збільшилася вдвічі, також збільшилася кількість годин вивчення російської історії та географії. Ця ситуація, загострена загальними антиукраїнськими політичними настроями, вплинула на рішення більшості батьків та учнів не обирати українські предмети.

9 жовтня, Наталія Гончарова, так званий «міністр» освіти, науки та молоді, заявила, що кількість тих, хто бажає навчатися українською в Криму різко знизилася. Відбувається повне переформатування навчальних програм та їх адаптація до навчальних програм РФ. (45)

Відтак, серед 600 кримських шкіл на півострові не залишилося жодної з українською мовою викладання, і лише у 20 школах окремі предмети викладаються українською. Це призвело до масового безробіття серед вчителів української мови, які були змушені знайти нове джерело доходів або перекваліфікуватися за власний кошт. (46)

Учнів випускних класів, які готувалися до здачі ЗНО (український аналог американського вступного тесту) для вступу до українських вишів, було позбавлено можливості навчатися за українською програмою. А етнічних українців в Криму - навчатися рідною мовою.

22

Кримські татари

Особливо, репресивна увага російської влади прикована до кримських татар, що не є випадковістю. Цьому, на думку експертів «Майдану Закордонних Справ», є дві причини.

По-перше, окупаційній владі не вдалося схилити кримських татар до колабораціонізму, хоча для цього здійснювалися потужні спроби з перших днів окупації.

По-друге, кримськотатарський народ вважають в РФ головним організованим опонентом політики Кремля і анексії Криму. Крім внутрішніх політичних та організаційних традицій кримських татар, цьому сприяє їх переважно компактне проживання в селищах або мікрорайонах, які налічують до 5-10 тисяч людей. Таке розселення сталося в перші роки повернення кримських татар - 1988-1993.

По-третє, в РФ побоюються, що визнання Україною кримськотатарського народу корінним народом Криму з подальшим закріпленням статусу Криму як національної території цього народу стане сильним аргументом для створення міжнародного правового механізму для деокупації Криму.

Від початку анексії кримські татари стали жертвами особливо жорстокого ставлення. За попередніми даними (останньої офіційної інформації немає) їхня громада налічує близько 300 тис. осіб. Через відмову лідерів кримських татар визнавати фактичну владу, їм було заборонено в’їзд на півострів, вшанування пам’ятних дат скасовувалося, а кримськотатарські ЗМІ опинилися під цензурою.

Одним з найперших сигналів, що кримські татари зазнаватимуть жорстокого ставлення, стало 15 березня 2014 року, коли тіло кримськотатарського активіста, Решата Аметова, було знайдено через два тижні після його участі у мирному протесті під стінами окупованого кримського парламенту. (55) Зі слів очевидців, Аметова вивели люди у військовій формі. Згодом, його родичі розповіли Human Rights Watch, що міліція класифікувала його смерть як насильницькy. (56) Прокуратура не надала жодної інформації щодо перебігу розслідування справи.

8 квітня, у селі Малоріченське, невідомі осквернили пам’ятник відомому кримськотатарському балетмейстеру XX ст., Акіму Джемілєву. (57)

21 квітня члени загонів «самооборони» прибули до офісу Меджлісу кримськотатарського народу в Сімферополі і зняли український прапор, який було піднято на будівлі за два дні до цього. Схожий випадок трапився всередині вересня, після чого російські спецслужби обшукали будинок члена Меджлісу, та влаштували рейд на Меджліс і редакцію кримськотатарської газети. (58) За кілька днів кримських татар повністю виселили з приміщення Меджлісу. (59)

Наприкінці квітня, прес-служба Мустафи Джемілєва, кримськотатарського та радянського дисидента, який раніше очолював Меджліс, заявила, що йому та ще одному кримськотатарському лідеру заборонили з’являтися на кримському державному телебаченні та радіо. (60) 3 травня Мустафа Джемілєв намагався в’їхати до Криму через пропускний пункт «Турецький вал» в Армянську, що на півночі Криму, проте в’їзд йому заблокували російські спецслужби разом із силами кримської «самооборони».

Кримські татари прорвалися через пропускний пункт, щоб зустріти Джемілєва. За це, прокурор Криму Наталія Поклонська, видала розпорядження Слідчому комітету Росії та ФСБ розслідувати справи протестувальників за звинуваченнями у масових безладах із застосуванням сили проти правоохоронців та незаконний перетин державного кордону.(61) Поклонська також виступила з погрозою

23

розпустити Меджліс через «екстремістські» дії кримських татарів.(62) Мустафа Джемілєв заявив про побоювання переслідувань кримських татар, які брали участь у протестах, окупаційною владою Криму.

У червні, сина Джемілєва, Хайсера, забрали до відділку за звинуваченнями у вбивстві охоронця, який працював у будинку Джемілєвих, у травні 2013 року. Окупаційна влада заявляє, що тепер він має постати перед російським правосуддям.

Під час прес-конференції 16 липня, Джемілєв та його адвокат заявили, що за рішенням Європейського суду прав людини Хайсера мають звільнити. Проте, вже наприкінці серпня він заявив, що його сина перевезли до СІЗО Краснодарського краю Росії. (63)

15 травня офіцери ФСБ обшукали помешкання Алі Хамзіна, керівника управління зовнішніми зв’язками Меджлісу, на підставі того, що вони знайшли візитівку Хамзіна у членів «Правого сектора»

Оскільки Хамзін у той час перебував у Києві, наступного дня за його сином, який також проживав у будинку, прийшли співробітники ФСБ. (64)

Напередодні 18 травня, дня щорічного вшанування пам’яті усіх кримських татар, яких було депортовано з Криму 1944 року, фактична влада робила все можливе, щоб запобігти проведенню масових зібрань. 16 травня Сергій Аксьонов, фактичний прем’єр - міністр Криму, видав указ, який забороняв проведення масових заходів на період до 6 червня.

У середині червня Сімферопольська міська рада відмовила у проханні кримськотатарських лідерів провести 26 червня у центральному парку міста щорічне святкування Дня кримськотатарського прапора, як це відбувалося у попередні роки. Міськрада відмовила, аргументуючи це тим, що «масові зібрання на території, яка не є пристосованою до такої кількості учасників заходу, може призвести до порушення громадського порядку, а також прав і законних інтересів інших громадян». (65)

24 червня чоловіки у масках незаконно проникли до будинку Айдера Османова, заступника директора медресе в селі Кольчугіно Сімферопольського району, коли той перебував удома з дружиною та двома неповнолітніми дітьми.(66) Згодом, того ж дня, група чоловіків у масках захопила саму школу, де перебували учні, повідомив Айдер Аджімамбетов, прес-секретар Духовного управління мусульман Криму та заступник голови Меджлісу. Невідомі провели в школі обшук та вивезли заступника директора, якого звільнили через кілька годин, не висунувши жодних обвинувачень.

5 липня голові Меджлісу Рефату Чубарову заборонили в’їзд до Криму та Росії терміном на п’ять років через звинувачення Меджлісу та самого лідера в екстремістській діяльності. (67)

24

Політика РФ щодо кримських татар у 2015 році:

паралізувати діяльність обраного представницького органу народу (Курултаю), його виконавчого органу - Меджлісу;

ліквідувати незалежні кримськотатарські ЗМІ;

створити паралельні колабораціоністські структури;

підпорядкувати своєму впливу діяльність Духовного управління мусульман Криму;

залякати кримськотатарський народ репресіями проти найяскравіших лідерів і активістів.

29 січня 2015 року, у рамках розслідування «справи 26 лютого 2014 року» було заарештовано заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза, який досі утримується у в'язниці. (68) За тією ж «справою», з 15 квітня 2015 року перебуває під арештом Алі Асанов, батько чотирьох неповнолітніх дітей (про репресії щодо кримських татар читайте нижче) (69). Лідерам кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву і голові Меджлісу Рефату Чубарову, колишньому радянському дисиденту Сінаверу Кадирову, генеральному координатору інформаційного агентства QHA, громадянину Туреччини, Ісмету Юксель заборонено в'їзд до Криму терміном на 5 років. (70)

Зупинено діяльність, а 30 квітня 2015 року конфісковано усе майно благодійної організації Фонд «Крим», головою якого був Мустафа Джемілєв, включно з будівлею у Сімферополі, де працював Меджліс (71).

З 27 до 30 квітня 2015 року в Криму з офіційним візитом перебувала турецька моніторингова група, що вивчала ситуацію, пов'язану з правами людини. Представники кримської влади намагалися корегувати роботу експертів, постійно їх контролювали і обмежували їх спілкування з мешканцями Криму. (72) Завдяки моніторингу було

зафіксовано численні порушення прав кримських татар та інших жителів півострова, пов'язаних із питаннями свободи слова, примусу отримувати громадянство РФ, справедливого суду, недоторканності майна, а також у питаннях мови, освіти тощо.

Підсумковий звіт щодо ситуації в Криму Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган вручив Президенту Росії Володимиру Путіну під час їхньої останньої зустрічі в Баку 13 червня 2015 року. (73) Це значною мірою погіршило російсько-турецькі взаємини. Опісля, силові структури РФ не випустили з Криму до Анкари на Всесвітній конгрес кримських татар, що відбувався 1-3 серпня 2015 року, шістьох членів Меджлісу, викликавши їх цими днями через повістки на допит за тією ж «справою 26 лютого».

25

Релігійні групи

Члени та лідери місцевих українських релігійних груп, які разом з протестувальниками стояли на Євромайдані проти президентства Януковича, та виступають проти російської анексії Криму, стають жертвами залякувань та переслідувань влади або невідомих нападників. (47)

Одразу після того, як у лютому та березні ці групи виступили на підтримку українських військових частин, що опинилися в облозі, члени п’яти парафій Української греко-католицької церкви (УГКЦ) в Криму почали отримувати погрози про можливе переслідування та знищення їхніх парафій.

У березні троє священиків УГКЦ – з Севастополя, Ялти та Євпаторії, були викрадені, проте згодом їх відпустили. Один із них, Микола Квич розповів, що його допитували представники сил кримської «самооборони» та офіцери російської розвідки за звинуваченнями в екстремізмі. (48) Двоє інших священиків відмовилися надати будь-які подробиці їхнього затримання та звільнення.

Глава греко-католицької громади Ялти змушений був покинути Крим через обґрунтовані побоювання політичного переслідування. Глава УГКЦ Святослав заявив про атаки російської пропаганди, яка називає греко-католиків «радикальними націоналістами», що може стати причиною нападів на них.

Згодом навесні троє священиків покинули Крим, проте вони повернулися на свої парафії наприкінці серпня. 2 вересня, священик з Євпаторії, Богдан Костецький та 12 парафіян

були затримані по дорозі до Ялти. Їх тримали в підвалі, допитали та відпустили наступного дня без висунення обвинувачень. Ці дії були радше актами залякування, що пояснюються проукраїнською та промайданівською позицією греко-католицької церкви в Україні.28 Греко-католицькі священики, які залишаються на півострові, чекають роз’яснення щодо правового статусу їхньої церкви.

Парафіянам та священику української православної церкви Священномученика Климента Римського в Севастополі, яка розташована на території підрозділу академії військово-морських сил, було заблоковано доступ до приміщення храму. (49)

1 липня група озброєних чоловіків у формі російських козаків увірвалися до української православної церкви у селі Перевальне, Сімферопольського району та знищила релігійні пам’ятки. Під час нападу постраждала вагітна парафіянка та донька священика, яка хворіє на церебральний параліч, також нападники розбили автомобіль священика.

Архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент, заявив, що міліція прийняла сторону нападників та відмовилася оформити заяву. (50)

Пастор кримського представництва «Армії спасіння», Руслан Зуєв, який повідомляв про застосування тиску до представників протестантських релігійних груп у Криму, був змушений покинути півострів з сім’єю у червні. Він неодноразово отримував повістки в суд від ФСБ за його «проукраїнські» погляди. (50)

На початку березня, разом із сім’єю Крим покинув рабин громад прогресивного іудаїзму Сімферополя та України, Михаїл Капустін. Наприкінці лютого, на стінах синагоги «Нер-Тамід» з’явилося зображення свастики та антисемітські написи. (51)

26

У квітні, вандали осквернили в Севастополі пам’ятник на місті загибелі 4,2 тис євреїв та кримчаків (нечисленна окрема етнічна спільнота єврейського населення, що розмовляє кримськотатарською мовою), які були вбиті 12 липня 1942 року солдатами нацистської армії. (52)

13 червня при спробі кинути «коктейль Молотова» в мечеть «Чукурча-джамі» в Сімферополі було пошкоджено фасад будівлі. Камера спостереження зафіксувала підпал, проте зловмисника досі не ідентифікували та не арештували. Окрім того, на паркані поруч з мечеттю чорною фарбою була нанесена свастика та дата підпалу. (53)

Журналісти та політичні активісти

Список порушень проти журналістів та активістів від початку окупації Криму Росією може стати предметом окремого звіту. Проте скорочений виклад у цьому звіті сповна висвітлює усю серйозність ситуації, що склалася. Тон було задано ще на початку березня, коли озброєні чоловіки відімкнули українські радіо та телевізійні сигнали, а натомість прийшли російські. (74) Відтоді журналісти постійно стають жертвами утисків, насильства та погроз.

1 березня кілька членів кримської «самооборони» прийшли до редакції Центру журналістських розслідувань у Сімферополі. За словами директора центру, Валентини Самар, члени воєнізованого формування зажадали побачити документи на реєстрацію організації та договір оренду офісу. Самар заявила, що невдовзі Федерація незалежних профспілок Криму, яка є власником приміщення, попросила центр звільнити приміщення до кінця місяця. (76)

17 травня офіцери ФСБ затримали та протягом кількох годин допитували московського репортера польської газети «Gazeta Wyborcza», Вацлава Радзівіновіча. За інформацією з різних джерел, його звинуватили в наданні неправдивих даних про себе або незаконному

перетині кордону. Також були затримані кримський репортер української газети «День» Микола Семена та фотограф Леньяра Абібулаєва. (77)

Журналісти, які робили спроби висвітлити скасування вшанування річниці депортації кримських татар, та власне репортери кримськотатарської громади, були в особливій групі ризику. Напередодні річниці депортації фотограф кримської газети «Кримський телеграф» був затриманий силами «самооборони» за спроби сфотографувати маневри спеціальних загонів міліції. (78)

18 травня у день річниці кримськотатарський журналіст Осман Пашаєв та турецький оператор Ченгіз Кізгін були на декілька годин затримані в головному штабі воєнізованого формування в місті Сімферополь. Після їхнього звільнення на своїй сторінці в Фейсбуці Пашаєв повідомив, що обом журналістам погрожували фізичною розправою та піддавали психологічному тиску. (79) У них також вкрали техніку та особисті речі вартістю в 70 тис. грн (на той час сума становила приблизно 6 тис. дол). Після цього їх перевели до відділення міліції та допитали без присутності адвоката.

Того ж дня журналіст російського телеканалу «Дождь» знімав відео на центральній площі Сімферополя, коли сили «самооборони» наказали йому видалити зняте, що він і зробив, проте він все одно був доставлений до штабу «самооборони», а його відеотехніку знищили. (80)

2 червня, сили «самооборони» затримали журналіста Сергія Мокрушина та продюсера Владлена Мельникова з Центру журналістських розслідувань за «неприпустимі коментарі» про чільних російських урядовців. (81) На них одягли наручники та відправили до штабу сил «самооборони», де були оглянуті їхні телефони та профілі в соціальних мережах. Обидва заявляють про побиття. (82)

3 червня редактор кримськотатарської газети «Авдет» Шевкет Кайбуллаєв, отримав виклик до прокуратури міста Сімферополь, де його повідомили, що газета проходитиме перевірку по факту здійснення екстремістської діяльності через такі формулювання у газеті,

27

як «анексія Криму Росією» та твердження, що Крим є «окупованою територією». (83)

Через два дні засновник вебсайту «Події Криму», Руслан Югош, заявив про спроби кримської міліції чинити на нього тиск через влаштування допиту його 73-річній матері. За словами Югоша, представники міліції прийшли до його будинку та повідомили матері про виклик до районного відділу міліції для надання свідчень, не вручивши при цьому жодних офіційних документів. (84)

22 червня співробітники окупаційної міліції затримали репортера Тетяну Козиреву і телеоператора Карена Арзуманяна з незалежного українського каналу Громадське ТБ, які вели пряму трансляцію з мітингу на площі Севастополя. (85) Журналісти розповіли, що їх допитали працівники Ленінського районного відділу міліції та департаменту боротьби з екстремізмом.

Активістів та журналістів, які виступають на захист прав людини, піддають тортурам, змушують покинути півострів постійними залякуваннями, а їхнє майно незаконно конфісковують. Також, є випадки зникнення безвісти деяких з них, проте органи влади фактично не займаються розслідуванням цих справ. Андрій Щекун, активіст Євромайдану та представник освітньо-культурного центру «Український дім», (87) був змушений переїхати з сім’єю до Києва після того, як 9 березня 2014 року його викрали сили «самооборони». Щекуна катували та згодом відпустили 20 березня 2014 року. 7 червня його квартиру в Бахчисараї, Крим, опечатали невідомі. (88)

10 травня (за іншими джерелами 11 травня) уродженець Криму, режисер Олег Сенцов, був затриманий співробітниками ФСБ. Сенцов, який був активістом Автомайдану, на початку російської окупації займався постачанням продуктів та всього необхідного українським військовим, які були заблоковані на базах Криму. Йому інкримінують підготовку терактів, завдання яких полягало в знищенні основних об’єктів інфраструктури Сімферополя, Ялти та Севастополя. (89)

Разом з Сенцовим були затримані й інші активісти – Геннадій Афанасьєв, Олексій

Чірній та Олександр Кольченко. Як заявляє ФСБ, вони є членами «Правого сектора», проте як сама організація, так і затримані спростовують інформацію про свою приналежність до «Правого сектора». 4 червня адвокат Сенцова, Дмитро Дінзе, заявив, що його клієнта катували, намагаючись змусити зізнатися. Дінзе подав заяву до Слідчого комітету Росії. Сенцову та Кольченко було відмовлено в проханні зустрітися з консулом України. (90)

Доля Василя Черниша, мешканця Севастополя та активіста Автомайдану, про зникнення якого заявили 15 березня 2014 року, напередодні кримського референдуму, залишається невідомою. Сім’я Черниша побоюється, що його вже немає серед живих. (92)

Прокуратура та правоохоронні органи Криму не надають жодної інформації про перебіг розслідувань зникнень трьох інших активістів наприкінці травня. Мова йде про Леоніда Коржа, члена «Українського дому», який зник 22 травня, Тімура Шаймарданова, який зник 26 травня, та Серана Зінедінова, викраденого 30 травня. Усі були активними учасниками руху за територіальну цілісність України та надавали допомогу блокованим українським військовим частинам на початку російської окупації в лютому та березні. (93)

29 червня будинки Сімферополя були обклеєні листівками з закликами до громадян інформувати, за необхідності анонімно, департамент ФСБ про людей, які були «проти повернення Криму Російській Федерації або були учасниками місцевого Майдану». (94)

У 2015 році функція репресій, спрямована проти противників анексії Криму перейшла від «кримської самооборони» до силових структур РФ. Розпочалося системне переслідування і залякування противників анексії з винесенням демонстративно суворих вироків за сфальсифікованими справами.

Для цього створено судові прецеденти, що дозволяють порушувати кримінальні справи за подіями, що сталися до анексії Росією Криму або у зв'язку з масовими акціями протесту на початку анексії. Це дозволяє довільно, на вибір

28

заарештовувати, обшукувати, притягувати до кримінальної відповідальності тисячі людей: «екстремізм і тероризм»; «заклики до порушення територіальної цілісності Росії»; «Справа 3 травня 2014 року» (95); «Справа 26 лютого 2014 року». (96)

Особливу увагу привернула так звана«справа режисера Сенцова» або, як її називають у Росії, «справа кримських терористів», яка набула міжнародного резонансу (97). Варто відзначити, що усі засуджені за сфальсифікованою справою - молодь, яка народилася, виросла, вчилася і працювала в Сімферополі, столиці кримської автономії - місті, яке вважається найбільш «проросійським». Усі вони досягли повноліття і отримали освіту в Криму за незалежної України. (98). Усі ці молоді кримчани були проукраїнськими активістами, підтримували київський Євромайдан і українських військових, заблокованих у Криму російськими військами під час анексії.

Центром збору «терористів» слідство ФСБ «встановило» сімферопольський арт-центр «Карман». Це - унікальний самодіяльний театр, центр сучасної культури, мистецтва та освіти. Його було включено Міністерством курортів і туризму АР Крим до списку пам'яток Сімферополя. Його творець і режисер Галина Джікаева встигла виїхати до неокупованої території України через загрозу арешту.

5 лютого 2015 року в Сімферополі затримали активіста київського Майдану кримчанина Олександра Костенко за те, що він, нібито, кинув камінь у співробітника кримського МВС у Києві 18 лютого 2014 року, під час подій на Євромайдані, ще до анексії Криму. У суді справу підтримувала «прокурор» Криму Наталія Поклонська. 15 травня 2015 року суд визнав Костенко винним у заподіянні шкоди здоров'ю співробітнику міліції та зберіганні частин вогнепальної зброї. За це його було засуджено до 4 років і 2 місяців ув'язнення (після апеляції термін змінено на 3 роки 11 місяців) (99). Отже, створено прецедент для притягнення до суду будь-якого мешканця Криму, який до анексії брав участь у подіях на Євромайдані в Києві у листопаді 2014 - лютому 2015 рр.

ФСБ Росії застосовує практику порушення кримінальних справ проти громадян України, які мешкають в Криму на постійній основі, і які виїхали за межі Криму ще навесні 2014 року.

Так, 10 березня 2015 року, через 4 дні після презентації доповіді «Майдану Закордонних Справ» у Вашингтоні, управління ФСБ Росії по Криму і Севастополю порушило проти одного з авторів цієї доповіді кримінальну справу. Справу порушено за «злочин», передбачений частиною 2 статті №280.1 Кримінального Кодексу РФ (100) - «заклики до порушення територіальної цілісності РФ». У квітні 2015 року в Криму розпочалися обшуки й допити колишніх співробітників редакції Інтернет ЗМІ www.blackseanews.net, головним редактором і співзасновником якої є А. Клименко, а «Майдан Закордонних Справ» - видавцем. Слідчі дії тривають досі.

Колишній міністр курортів і туризму АР Крим Олександр Лієв, котрий виїхав з Криму до Києва після анексії, заявив 25 серпня 2015 року, що його з РФ «неодноразово попереджали, аби він менше говорив на тему повернення Криму, бо може стати жертвою фізичного впливу чи іншої гидоти. За усіма, хто порушує цю тему, здійснюється стеження. Тому тих, хто "гавкатиме", ФСБ жорстко каратиме. Я отримував відкриті і приховані загрози ... » (101)

19 серпня 2015 року в Севастополі президент Росії провів нараду з питань забезпечення законності та правопорядку в Кримському федеральному окрузі, у якому міститься оцінка ситуації в Криму і завдання для силових структур.

Під час відкритої частини наради Путін сказав:

«Очевидно, що досі існує загроза з боку зовнішніх сил для того, аби якимось чином дестабілізувати ситуацію на півострові. Це можуть бути спроби розіграти націоналістичну карту або, скориставшись певними помилками, прорахунками, неефективними діями влади, спрямувати справедливу стурбованість громадян у деструктивне русло. У деяких столицях відверто говорять про це, говорять і про необхідність проведення підривної діяльності. Формуються відповідні структури, вербуються і готуються кадри для здійснення диверсій, актів саботажу, для ведення радикальної пропаганди.

29

Мета очевидна - розгойдати ситуацію, завдати шкоди нормальному життю людей, соціально-економічному розвитку регіону. Усі ці ризики потрібно враховувати і відповідно реагувати з боку і федеральної і місцевої влади. Не треба перебільшувати чи нагнітати, але все потрібно враховувати, і, відповідно, бути готовими до швидкого реагування ...»(102)

Через кілька днів після цього виступу Путіна, 24 серпня 2015 року, в День Незалежності України, поліція у різних містах Криму затримала кількох людей, які прийшли в індивідуальному порядку покласти квіти до пам'ятника Тарасові Шевченко (Сімферополь) чи просто виклали у ФБ свої фото з українським прапором, зробленими того дня (Керч). Одного із затриманих було засуджено до 15 діб арешту, на інших було накладено штрафи за порушення громадського порядку. До того ж, у поліції їм пояснили, що їх затримано за українську символіку (103).

Паралельно до репресивних дій, російська влада усунула єдину правозахисну організацію, яка працювала в Криму і публікувала щомісячні звіти. 8 липня 2015 року Рада Федерації Росії затвердила список, що налічує 12 іноземних організацій, які сенатори рекомендували перевірити на відповідність закону про «небажані організації». Список підтримали усі 156 сенаторів. До нього входить «Кримська польова місія з прав людини», яка після цього втратила можливість працювати в Криму. (104)

Такими діями РФ прагне залякати прихильників України в Криму і навіть за його межами, продемонструвати їх повне безправ'я і максимальний рівень кримінальної відповідальності. Велика кількість жителів Криму, які звикли жити в умовах свободи слова, через це продовжує виїжджати до різних регіонів України.

За даними різних українських міністерств, на територію материкової частини перебралося біля 21 тисячі жителів Криму (105). Кримські експерти, зокрема, двоє авторів цієї доповіді, керівники Меджлісу кримськотатарського народу, вважають, що кількість переселенців з Криму, щонайменше, є вдвічі більшою. Це також підтверджується статистичними даними. Станом на 1 січня 2014 року кількість

населення Криму (без Севастополя) становила 1967,2 тис. осіб. Згідно перепису, проведеному в жовтні 2014 року, чисельність населення зменшилася на 75,7 тис. (106) Сюди враховано реальну кількість кримських переселенців, які покинули Крим через анексію. Цей процес триває досі.

30

Право на власність

Від початку анексії порушення майнових прав у Криму набуло небачених розмахів. Все українське державне майно на півострові експропрійоване під гаслом «націоналізації» у Республіці Крим.

На сьогодні було «націоналізовано» 400 державних компаній, і цей список невпинно росте. Зокрема, мова йде про всі морські порти, аеропорти, залізниці, виноробні заводи, сільськогосподарські підприємства, об’єкти водо- та енергопостачання, а також близько 200 санаторно-курортних закладів. Також, були захоплені відомий Нікітський ботанічний сад, дитячий центр «Артек», нафтогазову компанію «Чорноморнафтогаз» та суднобудівний завод «Море». (107)

Експропріація не обмежується лише українським державним майном. До списку багатьох інших «націоналізованих» підприємств входять профспілки, вищі навчальні заклади, Академія наук та громадські організації.

Майно приватних компаній офіційно не є експропрійованим, натомість вони стають об’єктами силових поглинань та чорного піару від фактичної місцевої влади. Для прикладу, чиновники вдаються до поширення неправдивої інформації про банкрутство або кризу приватного підприємства перед його конфіскацією. (108) Передусім мова йде про майно, яке належить тим українським підприємцям, які не підтримують російську окупацію.

Так, скажімо, 24 серпня поплічники «самооборони» заблокували вхід на територію керівництву великого суднобудівного заводу «Залив» у Керчі, начебто на прохання самих працівників. Завод належить українському мільярдеру Костянтину Жеваго, народному депутату, який підтримує демократичні зміни в країні. (109)

Російська влада уникає безпосередньої участі в процесах «націоналізації» і, натомість, вважає, що майно українського уряду було просто передане Республіці Крим.

Схожа ситуація спостерігається і у випадку найбільших державних монополістів Росії, які не взяли конфісковані підприємства в Криму під прямий контроль, побоюючись міжнародних санкцій. Натомість окупаційна влада створила так звані «державні підприємства» з метою встановлення над ними контролю.

Зосередження такої великої кількості підприємств в руках «кримської влади» має тривожні економічні наслідки. Влада автономного Криму ніколи не керувала такою кількістю державних компаній одразу і не має для цього належного кадрового забезпечення державними управлінцями, оскільки російські кадри півострова в основному належать до військової, правоохоронної та силової структур. Це становить серйозну управлінську проблему, що ймовірно призведе до глибокої економічної кризи в Криму. Ситуація також ускладнюється через неможливість залучення приватних іноземних інвестицій до окупованого Криму.

Конфісковані компанії у Криму втратили старі ринки та контракти і перебувають у процесі переходу на російське законодавство. Їм вдається втриматися на плаву лише завдяки позикам російських банків, які переважно виділяються на зарплати.

Підхід Росії до економічного розвитку на окупованій території є опортуністичним та хаотичним за визначенням. Плани на фінансування та спорудження моста через Керченську протоку змінюються кожні кілька тижнів. Також існує дуже багато різних ідей щодо забезпечення півострова водою, серед яких будівництва заводів з опріснення морської води, постачання води в танкерах та прокладання мережі підводних труб вздовж протоки.

Росії доведеться продовжувати активне дотування Криму, для того щоб втримати пенсії та зарплати державних службовців на рівні, який обіцяли перед референдумом. Для цього Москва вже зараз використовує кошти державних пенсійних фондів, а також бюджетні ресурси деяких регіонів Росії, що викликає все більше невдоволення місцевого населення. (110)

31

Через те, що Крим було відрізано від економічних зв'язків з Україною, він може бути самодостатнім на 15-20%, Росія та її окупаційний режим реалізують в Криму те, що називається «трофейною економікою».

2014 року кримська окупаційна влада прийняла рішення про «націоналізацію» щонайменше 400 об'єктів державної власності України в Криму. Точної державної статистики України щодо цього досі не було опубліковано, оскільки, під час окупації Криму документи Фонду держмайна України в АР Крим було втрачено. (111)

У 2015 році розгорнулася «націоналізація» власності українського бізнесу. За оцінками експертів «Майдану Закордонних Справ», найближчими до реальності сумарні цифри націоналізованих державних, приватних підприємств і підприємств громадських організацій, наведені відомим українським юристом Георгієм Логвинським – складають близько 4 тисяч. (112)

Насправді це не було націоналізацією, а експропріацією, оскільки за законами РФ передбачено націоналізацію з виплатою компенсації (113). В окупованому Криму в 2014 році підставами ставали «стратегічне значення підприємства» або «підприємство не проводить виробничої діяльності».

У 2015 році підставою для «націоналізації» був встановлений після анексії термін перереєстрації підприємств за законодавством РФ до 1 березня 2015 року. Спочатку експропрійовані об'єкти «для пристойності» включалися до складу «власності Республіки Крим».

Але до закінчення 2014 року принцип «дотримування пристойності» було відкинуто. Почалася пряма передача вкраденої в України власності російським відомствам, наприклад, управлінню справами президента РФ. До того ж, до цього списку вже можна додати Уряд РФ, ФСБ, Міноборони, Об'єднану суднобудівельну корпорацію тощо.

Управлінню справами президента РФ було передано заповідники, винзаводи і виноградники, державні резиденції, санаторії, розташовані на Південному березі Криму. Наприклад: Кримський природний заповідник,

заповідник «Лебедині острови», історичні палаци князів Юсупових і Голіциних, чотири державні резиденції. Найбільший виноробний концерн "Массандра" і вісім його філій з вин заводом і виноградниками. Унікальні державні санаторії: «Алуштинський», «Гурзуфський», «Зорі України», «Нижня Ореанда», «Південний». Санаторії профспілок: «Карпати», «Місхор» і «Ай-Петрі». Приватний санаторій та унікальний ботанічний сад «Айвазовське» (власність українського бізнесмена С.Тарути). Державні дитячі пансіонати «Веселка» і «Росія» в Бахчисараї та Євпаторії (114).

Усі зазначені вище об'єкти розташовано в унікальних місцях, вони займають площі розміром десятки, сотні й тисячі гектарів, а їх ринкова вартість у нормальних умовах становить десятки і сотні мільйонів доларів.

Наступним етапом «освоєння Криму» окупантами стане розпродаж частини експропрійованої власності України в Криму, за умови, звісно, якщо на це вкрадене майно знайдеться багатий покупець або інвестор.

32

Висновки й основні тези Стратегії повернення Кримуна 2016 рік

Наприкінці 2015 року в анексованому Криму закінчився «перехідний період» (115) і розпочалося його всебічне «освоєння» країною-окупантом в її геополітичних цілях.

Модель неототалітарного режиму в Криму - набагато жорсткіша, ніж у РФ. У цьому сенсі «кримський режим» - це експеримент, на якому відпрацьовується близьке майбутнє всієї Росії у сфері прав людини і внутрішньої політики.

Важливість цього експерименту для РФ полягає в тому, що неототалітарні практики відпрацьовуються на території, населення якої майже впродовж чверті століття жило в умовах демократії і необмеженої свободи слова. Експеримент показав багатий надією для путінського режиму результат: якщо в РФ демократичні інститути згорталися повільно і поступово, впродовж 12-15 років, то в Криму це вдалося зробити за рік і значно більшою мірою.

Варто відзначити, що в Криму - у сферах боротьби за збереження лісів, заповідників, проти забудови парків, боротьби малого бізнесу за свої права проти чиновників-корупціонерів, боротьби кримських татар за свої права - громадянське суспільство було достатньо активним. Воно використовувало форми пікетів, мітингів, ходи, петицій тощо. З приходом російських окупантів спроби громадянського суспільства, за звичкою, використовувати «українські методи», були жорстко придушені ФСБ і більше не використовуються.

Жорсткі методи придушення громадянської активності, випробувані в окупованому Криму, матимуть широке застосування на території РФ як засіб для тоталітарної мобілізації суспільства, підтримки російського мілітаризму та експансіонізму, досягнення демонстративної «єдності» народу з тоталітарною владою.

У 2015 році в окупованому Росією Криму сталося багато нових подій. Тенденції

початкового періоду загалом збереглися і посилилися, переходячи в нову якість.

Основні економічні процеси в Криму відбуваються у сферах, пов'язаних з головною метою анексії - мілітаризацією Криму. Це, насамперед, прискорений розвиток військової інфраструктури та інфраструктури подвійного призначення: будівництво мосту через Керченську

протоку; прокладання електричного кабелю через

Керченську протоку («енергоміст»); збільшення пропускної здатності

Керченської паромної переправи; будівництво військових гарнізонів і житла

для військовослужбовців; переведення кримських промислових

підприємств на військові замовлення тощо.

Розвиваючи військову базу у пришвидшеному темпі, РФ продовжує у 2015 році реалізовувати в Криму «технології», що перебувають за межами міжнародного права загалом і міжнародного розуміння прав людини зокрема. Усі вони спрямовані на формування лояльного населення і сприятливого середовища у регіоні військової бази.

У 2014 році ці процеси перебували на стадії швидкого розвитку. Зараз вони стали частиною кримської життя.

Основні цілі Стратегії на 2016 рік

Перелік, наданий нижче, не скасовує первинні положення Стратегії, а доповнює і розвиває їх.

1. Стратегія повернення Криму в оновленому розумінні повинна бути частиною ще не створеної Стратегії приборкання російської експансії у світі. Крим – є першою анексією в Європі після 2-ї світової війни. Саме вона зруйнувала всю світову архітектуру безпеки, створену після 2-ї Світової війни.

2. Не можна допустити до розподілу міжнародних санкцій проти РФ, запроваджених цивілізованим світом, на «санкції за анексію Криму» і санкції «за агресію на сході України». Без успішної анексії Криму не було б спроби розчленування України, зупиненої на Донбасі та інших

33

східних та південних регіонах України українським народом.

3. Санкції проти РФ, що безпосередньо пов'язані з Кримом, необхідно розширювати, роблячи їх ще більш адресними, секторальними і «проектними», тобто такими, які стосуються, зокрема проектів, запланованих для реалізації на території анексованого Криму:

включити до санкційних списків ЄС Євпаторійський, Ялтинський і Феодосійський морські порти; заборонити підприємцям із цивілізованих країн продаж поромів для роботи на Керченській поромній переправі;

передбачити санкції проти компаній, які ведуть будівництво мосту і «енергомосту» через Керченську протоку, поставку морських суден, плавучих кранів та обладнання для проектування та будівництва в Криму електростанцій, розвитку видобутку нафти і газу на морському шельфі;

унеможливити інвестування, придбання, постачання та іншої співпраці з українськими підприємствами, експропрійованими окупантами на території Криму;

внести до санкційних списків підприємства та організації РФ, які прийняли до своєї сфери управління експропрійовані в Криму підприємства державної власності України, зокрема: управління справами президента РФ і уряду РФ, МВС, ФСБ, Міноборони, Центробанку, інших міністерств і державних корпорацій РФ;

Ефективність санкцій через анексію Криму підтверджено наступними фактами.

До анексії на території АР Крим збиралася кількість податкових надходжень, яка була достатньою для покриття видатків бюджету (близько 40% з них надходило до бюджету України, а потім поверталося у вигляді субвенцій). У 2015 році окупований Крим

самостійно забезпечував покриття своїх витрат лише на 23%, а 75% було спрямовано з бюджету РФ. У 2016 році розмір дотацій з бюджету РФ складе близько 80%.

4. Враховуючи різке нарощування військово-морського потенціалу РФ в Чорному морі, необхідно вирішити питання посилення ВМС України, Румунії, Болгарії за рахунок передачі цим країнам військових кораблів великих військово-морських держав НАТО, наприклад, за принципом ленд-лізу.

5. Для реальної підтримки виїзду з окупованого Криму прибічників України для продовження навчання, роботи і бізнесу необхідно створити міжнародну грантову програму, кошти якої могли б спрямовуватися на навчання кримської молоді, підтримку при евакуації бізнесу та створення нових робочих місць.

34

Список джерел

(1) 7 липня 2014. Андрій Клименко (відео): Ми маємо подавати в міжнародні суди та вимагати компенсації втрат від анексії Криму. - https :// www . youtube . com / watch ? v = Aw 22 ChqjCrE

(2) 10 липня 2014. Андрій Клименко. «Черный список» и морская блокада – лишь небольшой фрагмент стратегии возвращения Крыма. - http://www.blackseanews.net/read/83504

(3) 11 липня 2014. Олексій Куропятник. Стратегія повернення Криму. -http://gazeta.zn.ua/internal/strategiya-vozvrascheniya-kryma-_.html

(4) 18 липня 2014. Андрій Клименко. Стратегія повернення Криму: результат невідворотний - http://gazeta.zn.ua/internal/strategiya-vozvrascheniya-kryma-ishod-neotvratim-_.html

(5) 29 серпня 2014. Олексій Куропятник. Стратегія повернення Криму: кримські татари в умовах окупації - http://gazeta.zn.ua/internal/strategiya-vozvrascheniya-kryma-krymskie-tatary-v-usloviyah-okkupacii-_.html

(6) Майдан Иностранных Дел. Стратегия возвращения Крыма. - 2014. 208 с. ISBN 978-966-8495-50-2 http://crimea.mfaua.org/strategy

(7) А. Клименко. Порушення прав людини в окупованому Росією Криму. http://www.atlanticcouncil.org/publications/reports/human-rights-abuses-in-russia-occumpied-crimea

(8) http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1207-18

(9) 27.09.2014 набув чинності Закон України "Про створення вільної економічної зони «Крим» і про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 № 1636-VII http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1636-18

(10) Закон від 20.10.2014 № 1706-VII http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1706-18

(11) http://inosmi.ru/world/20150930/230544021.html

(12). Одна з особливостей неототалітаризму - на думку його нечисленних дослідників - повний контроль правлячого режиму за всім життям суспільства при необмеженому доступі населення до засобів інформації та комунікації 21 століття.

(13) Характеристики ракетного комплексу "Калібр-НК" засекречені. Однак, в 2012 році командувач Каспійської флотилії Сергій Алекмінскій заявив, що ракети "Калібр", які встановлюються на надводні кораблі, здатні завдавати ударів по берегових цілях на відстані у 2600 км.http://www.rosbalt.ru/federal/2012/06/07/990257.html

(14) http://www.avnrf.ru/index.php/zhurnal-qvoennyj-vestnikq/arkhiv-nomerov/534-vestnik-avn-1-2013

(15) http://flot.com/2015/%D0%A1%D0%B8%D1%80%D0%B8%D1%8F182/

(16) https://www.facebook.com/dmitry.tymchuk/posts/484873874974606?stream_ref=10

(17) http://function.mil.ru/news_page/country/more.htm?id=11905614%40egNews

(18) У листопаді 2014 року, коли президент України Віктор Янукович відмовився підписувати Угоду про асоціацію з ЄС, десятки тисяч протестувальників вийшли на Майдан - головну площу Києва. Після спроби влади розігнати протестуючих силою демонстрації переросли в ще більші протести проти авторитарного режиму Януковича.

(19) http://razumkov.org.ua/ukr/files/category_journal/NSD122_ukr_3. pdf (in Ukrainian)

35

(20) після анексії Кримського півострова, на його території утворено «Республіка Крим» і «місто федерального значення Севастополь», які вважаються окремими суб'єктами Російської Федерації, що входять до складу спеціально створеного «Кримського федерального округу»

(22) втім, зараз з цього рано робити висновки про першочергове заселення Севастополя. Військові при отриманні державного службового житла зобов'язані зареєструватися за місцем проживання, а чиновники можуть купувати житло в Криму і зберігати житло та реєстрацію на території регіонів РФ, з яких вони переїхали до Криму.

(23) http://sevastopol.gks.ru/wps/wcm/connect/rosstat_ts/sevastopol/ru/statistics/population/

(24) http://sevastopol.su/news.php?id=78925.

(25) http://www.interfax-russia.ru/South/report.asp?id=645671

(26) http://regnum.ru/news/society/1955347.html

(27) http://function.mil.ru/news_page/country/more.htm?id=12050100@egNews

(28) http://crimea.gks.ru/wps/wcm/connect/rosstat_ts/crimea/resources/e0c900804982c4bfafe2ef2d12c3261e/%D0%94%D0%A1_0615.pdf

(29) http://crimea.gks.ru/wps/wcm/connect/rosstat_ts/crimea/ru/census_and_researching/census/crimea_census_2014/score_2010/

(30) "Социально-экономическое положение России" http://www.gks.ru/bgd/regl/b15_01/Main.htm

(31) http://www.c-inform.info/news/id/27394).

(32) https://www.facebook.com/goskomregistr?fref=nf

(33) http://news.allcrimea.net/news/2015/7/22/goskomregistr-kryma-ishet-sotrudnikov-41127/)

(34) http://www.blackseanews.net/read/85896 (in Russian); http://www. blackseanews.net/read/87562 (in Russian); http://www.c-inform.info/ news/id/10994 (in Russian).

(35) http://www.blackseanews.net/read/85239 (in Russian); http://www. blackseanews.net/read/81225 (in Russian)

(36) http://www.blackseanews.net/read/80869 (in Russian); http://www. blackseanews.net/read/80309 (in Russian).

(37) http://investigator.org.ua/news/124274/ (in Russian).

(38) At the age of sixteen, every Ukrainian citizen must obtain a domestic passport, which becomes his or her primary official identification document. However, to travel internationally, adults must obtain a foreign travel passport. Those under eighteen can travel internationally by having their name included in their parents’ foreign travel passport or by obtaining a child travel passport.

(39) Amnesty International, “Crimean Tatar Media Will Shut Down as Arbitrary Registration Deadline Expires,” March 31, 2015, https://www. amnesty.org/en/latest/news/2015/03/crimean-tatar-media-will-shutdown-as-arbitrary-registration-deadline-expires/.

(40) http://qha.com.ua/search?t=1&q=%D0%AD%D0%BC%D0%B8%D1%80-%D0%A3%D1%81%D0%B5%D0%B8%D0%BD%20%D0%9A%D1%83%D0%BA%D1%83 ; http://en.krymedia.ru/society/3376723-Crimean-Tatar-ActivistDetained-in-Crimea; Emir Huseyn Kuku’s Facebook posts from 2013, https://www.facebook.com/emirhuseyn.k/timeline/2013 (in Russian).

(41) http://ria.ru/economy/20140401/1002141618.html (in Russian).

36

(42). James Barton, “MTS Ends Ukraine Services as Russia Reviews Crimea Telecom Options,” Developing Telecoms, August 6, 2014, http:// www.developingtelecoms.com/business/deals/121-operators/5392- mts-ends-ukraine-services-as-russia-reviews-crimea-telecom-options. html.

(43). Там же

(44) http://crimea.vgorode.ua/news/sobytyia/224277-ukraynskyi-yazykv-krymskykh-shkolakh-budut-yzuchat-po-zhe-lanyui (in Russian).

(45) http://ria.ru/education/20141009/1027621414.html (in Russian).

(46) http://ipc-bigyalta.org/new_big_yalta/14463.html (in Russian).

(47) “Battle of Orthodox Christian Patriarchs as Ukraine’s Filaret Denounces Russia’s Kirill,” Kyiv Post, January 8, 2014, http://www. kyivpost.com/content/politics/battle-of-orthodox-christian-patriarchsas-ukraines-filaret-denounces-russias-kirill-334763.html.

(48) Sonya Bilocerkowycz and Sofia Kochmar, “Ukrainian Catholics Experiencing ‘Total Persecution’ in Crimea,” Catholic News Agency, March 18, 2014, http://www.catholicnewsagency.com/news/ukrainiancatholics-experiencing-to-tal-persecution-in-crimea/; http://investigator.org.ua/news/122162/ (in Russian); http://investigator.org.ua/ news/122277/ (in Russian).

(49) http://ru.krymr.com/content/article/26565233.html (in Russian); http://www.unian.net/society/958567-v-kryimu-zaderjali-svyaschennika-ugkts-i-gruppu-prihojan-iz-evpatorii.html (in Russian).

(50) http://www.segodnya.ua/regions/krym/v-krymu-otbirayut-hramykievskogo-patriarhata-516020.html (in Russian). 30 http://ru.krymr.com/archive/news-ru/20140701/16898/16898. html?id=25408930 (in Russian).

(50) “Crimea: Enforced Departure of Turkish Imams; FSB Surveillance,” Forum 18 News Service, September 3, 2014, http://www.forum18.org/archive.php?article_id=1992 (англ.).

(51) http://rus.newsru.ua/ukraine/21mar2014/kapustin.html

(52) http://www.newsru.com/russia/22apr2014/ussr.html (in Russian).

(53) http://zn.ua/UKRAINE/mechet-v-simferopole-zabrosali-kokteylyami-molotova-146989_.html. (in Russian).

(54) “Russia’s Annexation of Crimea Upends Lives of Tatar Minority,” Associated Press, December 10, 2014, http://www.themoscowtimes. com/news/article/russia-s-annexation-of-crimea-upends-lives-of-tatar-minority/513093.html (англ.).

(55) http://www.pravda.com.ua/rus/news/2014/04/8/7021747/.

(56) Human Rights Watch, “Crimea: Disappeared Man Found Killed,” March 18, 2014, http://www.hrw.org/news/2014/03/18/crimea-disappeared-man-found-killed (англ.).

(57) http://investigator.org.ua/news/124075/.

(58) “Crimean Tatar Mejlis Raided, Searched by Police,” Radio Free Europe/Radio Liberty, September 16, 2014, http://www.rferl.org/content/ crimean-tatar-mejlis-raid-police-search-avdet-simferopol/26587038.html (англ.).

(59) “Russian Officials Impound Crimean Tatars’ Assembly,” Radio Free Europe/Radio Liberty, September 18, 2014, http://www.rferl.org/content/ crimean-tatar-mejlis-russia-impounded/26592606.html (англ.).

(60) “Crimean Tatar Leaders Banned on Crimean State TV,” Crimean News Agency, April 22, 2014, http://qha.-com.ua/crimean-tatar-leaders-banned-on-crimean-state-tv-131226en.html (англ.).

(61) http://www.blackseanews.net/read/79292; http://www. blackseanews.net/read/79825. 37

(62) “Protestors Warn Crimean Tatars Over ‘Extremism’ Amid Protests,” Radio Free Europe/Radio Liberty, May 4, 2014, http://www.rferl.org/ content/ukraine-crimea-tatars-warned-extremism/25372706.html

(63) http://www.kmu.gov.ua/control/en/videogallery/ gallery?galleryId=247461056& ; “Dzhemilev’s Son Transferred in Custody from Crimea to Krasnodar,” Radio Free Europe/ Radio Liberty, September 29, 2014, http://www.rferl.org/content/khaiser-dzhemilev-son-custody-crimea-arrest-transfer-krasnodar-tatar/26611103. html

(64) http://www.blackseanews.net/read/80412

(65) http://www.blackseanews.net/read/82155

(66 http://www.blackseanews.net/read/82533; http://www. blackseanews.net/read/82539; http://www.blackseanews.net/read/82564.

(67) Amnesty International, “Document–Ukraine: Crimean Tatar Leader Banned from Homeland,” July 9, 2014, http://www.amnesty.org/en/library/ asset/EUR50/035/2014/en/82d8d901-6885-4bd3-81a0-e9752dbcff03/ eu-r500352014en.html

(68) “Akhtem Chiygoz detained till Feb 19, may face 10 years in prison,” QHA, January 30, 2015, http://qha.com.ua/en/events-incidents/ akhtem-chiygoz-datained-till-feb-19-may-face-10-years-in-prison/133037/.

(69) Halya Coynash, “The Law and Crimean Tatars held hostage in Russian-Occupied Crimea,” June 24, 2015, http://khpg.org/index. php?id=1434810307

(70)  Refat Chubarov, open letter to the Chancellor of Germany and Presidents of France and Ukraine, Facebook, Au-gust 22, 2015, https://www. facebook.com/dogrujol/posts/833379746757181?notif_t=like&_ft_=qid .6185919291900500971%3Amf_story_key.4173191491116904188%3 AeligibleForSeeFirst-Bumping. ‘

(71) “Crimean court decrees seizure of Mejlis building in Simferopol for state use,” Krym Inform Information Agency, April 30, 2015, http:// www.c-inform.info/news/id/22495

(72) “What is in the human rights report that Erdogan handed to Putin?” QHA, June 30, 2015, http://qha.com.ua/chto-napisanov-otchete-po-pravam-cheloveka-peredannom-erdoganom-putinu-145970.html (in Russian)

(73) “Report by the Turkish Monitoring Group on the situation in Crimea,” QHA, June 5, 2015, http://qha.com.ua/pho-to.php?id=26805

(74) Reporters Without Borders, “Freedom of Information in Dire Straits in Crimea,” March 7, 2014, http://en.rsf.org/ukraine-freedom-ofinformation-in-dire-07-03-2014,45960.html.

(75) David E. Caplan, “Masked Gunmen Seize Crimean Investigative Journalism Center,” Global Investigative Jour-nalism Network, March 2, 2014, http://gijn.org/2014/03/02/masked-gunmen-seize-crimean-investigative-journalism-center/.

(76) http://investigator.org.ua/news/120460/

(77) Organization for Security and Cooperation in Europe, “Conflicting Sides Should Stop Targeting Media Profes-sionals Covering Ukraine Crisis, Says OSCE Representative,” May 19, 2014, http://www.osce.org/ fom/118686; Re-porters Without Borders, “Ukrainian and Russian Authorities Step Up Arrests of Journalists,” May 21, 2014, http://en.rsf.org/ ukraine-ukrainian-and-russian-authorities-21-05-2014,46320.html

(78) http://investigator.org.ua/news/127662/

(79) http://investigator.org.ua/news/127425/

(80) Reporters Without Borders, “Ukrainian and Russian Authorities Step Up Arrests of Journalists,” May 21, 2014.38

(81) Crimea Field Mission on Human Rights, Brief Review of the Situation in Crimea, p. 5.

(82) Reporters Without Borders, “More Journalists Abducted in Eastern Ukraine and Crimea,” June 4, 2014, http://en.rsf.org/ukraine-morejournalists-abducted-in-04-06-2014,46399.html.

(83 Crimea Field Mission on Human Rights, Brief Review of the Situation in Crimea, p. 6.

(84) Ibid., p. 6.

(85) Ibid., p. 6

(87) The Ukrainian House Crimean Center for Business and Cultural Cooperation is an NGO engaged in educational and cultural activity. It supported the EuroMaidan, and during the 2013-2014 “Revolution of Dignity” organized pro-EuroMaidan meetings in Crimea.

(88) Crimea Field Mission on Human Rights, Brief Review of the Situation in Crimea, p. 17

(89) Там же – ст. 17.

(90) Amnesty International, “Ukrainian Detainee Threatened with Rape,” June 24, 2014, http://www.amnesty.org/fr/li-brary/asset/EUR50/027/2014/ fr/740a7dff-12c4-4685-8e57-159c923fa4ac/eur500272014en.html

(91) “Moscow Court Prolongs Detention for Ukrainian Director,” Radio Free Europe/Radio Liberty, September 29, 2014, http://www. rferl.org/content/sentsov-crimea-terror-pretrial-detention-prolongation-lefortovo/26611965.html

(92) Crimea Field Mission on Human Rights, Brief Review of the Situation in Crimea, p. 4.

(93) Crimea Field Mission on Human Rights, Brief Review of the Situation in Crimea, p. 4.

(94) Crimea Field Mission on Human Rights, Brief Review of the Situation in Crimea, p. 6

(95) 3 мая как повод. 3 травня 2014 року декілька тисяч кримських татар добивалися дозволу на проїзд до Криму свого лідера Мустафи Джемілєва, якому вже було заборонено в'їзд до Криму. Близько 2 тис. осіб вирушили зустрічати його. Російські прикордонники і поліція, бронетехніка, військовослужбовці перекрили їм дорогу. В цей же час в інших районах Криму кримські татари почали на знак протесту перекривати дороги, блокуючи рух автотранспорту. Щоб уникнути конфлікту, Джемілєв заявив, що поїде назад до Києва, але лише після того, як зустрічаючі благополучно повернуться на півострів. Домовленість було виконано, протестувальники повернулися додому. Вони не знали, що усі проблеми в них попереду. Близько 200 людей було оштрафовано від 10 до 50 000 рублів з людини. А з другої половини жовтня 2014 року кримськотатарських активістів почали вибірково заарештовувати, посилаючись на їх участь у подіях 3 травня як привід.

(96) 26 лютого 2014 року, за кілька годин до початку окупації Криму російськими військами, під кримським парламентом зібралися кілька тисяч прихильників кримськотатарського Меджлісу з метою не допустити ухвалення депутатами сепаратистських рішень. Їм опонували кілька тисяч прихильників партії «Русское единство». Організаторами виступили глава Меджлісу Рефат Чубаров і Сергій Аксьонов, на той момент був лідером «Русского единства», а нині де-факто є главою республіки. У результаті зіткнень загинули дві людини. Слідчий комітет Росії порушив за цим фактом кримінальну справу.

(97) 11 травня 2014 року співробітники російських силових структур затримали в Сімферополі Олега Сенцова, Геннадія Афанасьєва, Олексія Чирній та Олександра Кольченко. Їм висунуто звинувачення у підготовці терористичного акту. За інформацією спецслужби, вони готувалися «у складі терористичної організації до здійснення вибухів у ніч на 9 травня 2014 року вибухових пристроїв біля меморіалу "Вічний вогонь" і пам'ятника Леніну в Сімферополі, а також підпалів офісів "Російської громади Криму"та представництва партії "Єдина Росія" в Сімферополі 14 і 18 квітня 2014 року. Вирок суду: Сенцов - 20 років ув'язнення; Кольченко - 10 років ув'язнення; Афанасьєв - 7 років ув'язнення, Чирній - 7 років ув'язнення. Усі - в колонії суворого режиму. https://en.wikipedia.org/wiki/Oleg_Sentsov

39

(98) Олег Сенцов, 1976 г.р.; Александр Кольченко - 1989; Геннадий Афанасьев - 1990; Алексей Чирний - 1981

(99) http://investigator.org.ua/news/162365/

(100) 9 травня 2014 року в Російській Федерації набрала чинності поправка до Кримінального кодексу, згідно з якою до нього внесена нову статтю - 280.1 «Публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності Російської Федерації». Частина 2 - Публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності Російської Федерації, вчинені з використанням засобів масової інформації, зокрема інформаційно-телекомунікаційних мереж (включаючи мережу "Інтернет"), караються обов'язковими роботами на строк до 480 годин або позбавленням волі на строк до п'яти років.

(101) http://gordonua.com/news/crimea/Eks-glava-Minkurortov-Kryma-SSHA-i-ES-sdelali-gorazdo-bolshe-chem-Ukraina-dlya-togo-chtoby-Krym-stal-neposilnoy-noshey-dlya-Rossii--95516.html

(102) http://www.kremlin.ru/events/president/news/50156

(103) http :// crimeahr . org / v - kerchi - politsiya - zaderzhala - treh - chelovek - za - foto - s - flagom - ukrainyi /

(104) http://www.svoboda.org/content/article/27116105.html

(105) http://www.ppu.gov.ua/operatyvna-informatsiya-3/

(106) http :// crimea . gks . ru / wps / wcm / connect / rosstat _ ts / crimea / ru / census _ and _ researching / census / crimea _ census _2014/ score _2010/

(107) Monitored by the Black Sea News and Maidan of Foreign Affairs.

(108) http://www.sobytiya.info/public/14/44006 (in Russian).

(109) “Zaliv Goes to Court,” Tradewinds News, September 18, 2014, http://www.tradewindsnews.com/shipsales/344853/Zaliv-goes-to-court.

(110) http://www.ng.ru/economics/2014-06-26/1_pensii.html (in Russian); http://www.newsru.com/finance/25jun2014/siluanovdenegnet. html (in Russian); http://inosmi.info/cctv-moskva-vkladyvaet-v-krymmilliardy-no-ne-vidit-blago-darnosti.html. (in Russian).

(111) У зв'язку з цим Президент України тільки 26 серпня 2015 року своїм указом ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 липня 2015 року «Про стан реалізації заходів щодо захисту майнових прав та інтересів держави Україна у зв'язку з тимчасовою окупацією частини территорії України » - http://www.president.gov.ua/documents/5142015-19371.

(112) http://investigator.org.ua/news/140008/

(113) Згідно ст. 235 Цивільного кодексу РФ, націоналізація (як підставадля припинення права власності) проводиться на підставі закону з відшкодуванням вартості майна та інших збитків у порядку, встановленому ст. 306 цього Кодексу, яка, у свою чергу, визначає, що збитки, заподіяні власнику націоналізованого майна (зокрема і його вартість), відшкодовуються державою.

(114) http://www.udprf.ru/press-center/soobsch-smi/2015-03-12(115) «Перехідний період» - термін, який широко вживався окупаційною владою Криму і владою РФ у 2014-2015 роках. Він означає перехід усіх сфер життєдіяльності окупованої території на закони і правила країни-окупанта

40

41