Справа № 915/240/15

01.03.2016 Єдиний державний реєстр судових рішень

1/9

Категорія справи: не визначено.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 року Справа № 915/240/15

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника прокуратури: Андреєва А.П.. - посв. №013233 від 26.11.2012,

представника позивача-1: не з'явився,

представника позивача-2: не з'явився,

представника відповідача-1: Ліхолєтова В.В. - дов. №37 від 03.02.2015,

представника відповідача-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону (54030, м.Миколаїв, вул..Нікольська, 18-а) в інтересах Держави


2/9

в особі:

1. Міністерства оборони України (03168, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 6),

2. Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва

(54056, м.Миколаїв, пр.Миру, 62-А )

до відповідачів:

1. Військової частини А1890 (57116, Миколаївська обл.., Миколаївський р-н, с.Ульянівка)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «СОЛОХА» (Миколаївська обл.,Очаківський р-н., с.Благодатне, вул.Івана Франка, 59),

про: визнання недійсним договору про спільну діяльність №12 від 06.09.2005, -

в с т а н о в и в:

Заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах Держави в особі Міністерстваоборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва, в якому просить визнати недійсним (на майбутнє) договір проспільну діяльність №12 від 06.09.2005, укладений між Військовою частиною А1890 та СТОВ «Горизонт-Агро» (правонаступником якого єТОВ «Сільськогосподарське виробниче підприємство «СОЛОХА»).

В обґрунтування своїх вимог військовий прокурор зазначає, що договір про спільний обробіток землі №12 від 06.09.2005, укладенийміж військовою частиною А1890 та СТОВ «Горизонт-Агро», суперечить вимогам ст.4 Закону України «Про використання земель оборони»та пунктів 38-40 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основніправил користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997, оскільки КабінетомМіністрів України порядок використання земель оборони до цього часу не розроблений, а погодження органами місцевогосамоврядування або місцевими органами виконавчої влади на укладання спірного договору не надавалось. Військова частина А1890 не євласником або користувачем земельної ділянки, оскільки державний акт на право постійного користування землею В№062777 від 1989року виданий Миколаївській квартирно-експлуатаційній частині (правонаступником якого э КЕВ м.Миколаэва) для Широколанівськогоучбового центру (правонаступником якого є Військова частина А1890 ). На даний час, земельна ділянка №23 значиться на картковомуобліку Квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаєва.

У письмових поясненнях Міністерства оборони України (а.с.86-89) та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаєва (а.с.57,58)позицію військового прокурора підтримано у повному обсязі.

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_19/ed_2011_12_22/pravo1/T031345.html?pravo=1#19

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_1997_12_22/pravo1/FIN35028.html?pravo=1


3/9

Відповідач-1 у відзиві (а.с.32-34) проти задоволення позову прокурора заперечив, посилаючись на наступне:

- позивачами пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом;

- державний акт на право постійного користування землею В№062777 від 1989 року, дійсно виданий КЕВ м.Миколаєва, але у ньому прямовказано, що земля надана саме «...для Широколанівського учбового центру...», тобто не для його розміщення, а для користування землеюШироколанівським учбовим центром, правонаступником якого є на сьогоднішній день військова частини А1890. Враховуючи саме цейфакт Міністерством оборони України, зокрема його структурним підрозділом - Департаментом фінансів військовій частині А1890 буловидано Свідоцтво №547 від 29.09.2010 про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності з відкритим КЕКВ 01.11.0«Вирощування зернових культур». Вказане свідчить, що військова частина А1890 є повноправним землекористувачем.

- безпосередньо позивачем - Міністерством оборони України видано чинний на сьогоднішній день наказ №483 від 22.12.1997, у пункті 38якого є пряма вказівка на те, що ділянки території, що тимчасово не використовуються, полігонів, танкодромів, стрільбищ та іншихоб'єктів Збройних Сил України, придатних для сінокосіння, випасу скоту та вирощування сільськогосподарської продукції, дозволяєтьсяпередавати у тимчасове використання сільськогосподарським підприємствам, що підтверджує факт укладання договору спільногообробітку землі №12 від 06.09.2005 з повним дотриманням вимог законодавства України та відсутність правових підстав для визнання йогонедійсним.

Відповідач-2 відзив на позов не надав, представник у судові засідання не з'являвся, незважаючи на належне повідомлення про час та місцерозгляду справи.

За вказаних обставин, суд керуючись ст.75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача-2, занаявними у справі матеріалами.

Під час розгляду справи, представники військової прокуратури та сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченняхпроти позову.

У судовому засіданні 06.05.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони та їх представників суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню непідлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.ст.1, 10 Закону України «Про оборону України», Збройні СилиУкраїни - це військове формування, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й неподільності.Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборою України, яке згідно ст.3 Закону України «ПроЗбройні Сили України» є Центральним органом виконавчої влади й військового управління. Наведенні орган здійснює керівництвоструктурними підрозділами Збройних Сил України, до числа яких відноситься військова частина А1890.





4/9

Відповідно до ст.3 Закону України «Про Збройні Силі України», ст.ст.3, 4, 6 Закону України «Про управління об'єктами державневласності», п.45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основніправил користування наданими землями і Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної службиЗбройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997, Міністерство оборони України єцентральним органом виконавчої влади, яке, зокрема здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його досфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном,самоврядним установам організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки, оборони, та в комунальну власність,готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил, надає згоду на вилучення земельних ділянок, які невикористовуються Збройними Силами України, створює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їхположення (статути).

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею В №062777 від 1989 року, виданого Миколаївській квартирно-експлуатаційній частині району (землекористувач), правонаступником якої на даний час є Квартирно-експлуатаційний відділ м.Миколаєва,було виділено земельну ділянку площею 29319,3 га, із цільовим призначенням: для Широколанівського учбового центру, який натеперішній час являється військовою частиною А1890 (а.с.20,21).

06.09.2005 між військовою частиною А1890 та СТОВ «Горизонт-Агро» укладено договір про спільний обробіток землі № 12 (надалі -Договір №12), предметом якого є спільна діяльність без утворення юридичної особи для досягнення загальних цілей, а саме: вирощуваннязернових, технічних та решти культур не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх подальша реалізація звикористанням земельної ділянки військової частини загальною площею 5000 га, терміном до 31.01.2017 і можливостей господарства повиконанню комплексу заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції для отримання додатковихджерел фінансування Військової частини та отримання прибутку господарством (а.с.107-110).

Оригінал Договору №12 та додаткові угоди до нього оглянуті судом у судовому засіданні.

Зі змісту зазначеного договору вбачається, що його було погоджено тимчасово виконуючим обов'язки начальника Південноготериторіального Квартирно-експлуатаційного управління, тимчасово виконуючим обов'язки начальника фінансового-економічногоуправління Південного оперативного командування, начальником юридичної служби Південного оперативного командування про свідчатьпідписи на Договорі №12 повноважних осіб скріплені печатками.

Згідно з п.2.2 Договору №12 з метою реалізації домовленостей «Військова частина» виділяє 5000 га, терміном до 31.01.2017.

З метою належного виконання умов Договору про спільну діяльність №12 20.08.2010 сторони уклали Договір №390 про зміну сторони привиконанні зобов'язань та перевід боргу, відповідно до умов якого сторону за Договором №12 СТОВ «Горизонт - Агро» змінено на ТОВ«Сван» (а.с.115).

В подальшому, сторонами укладались додаткові угоди до Договору №12, пов'язані з порядком виконання розрахунків між сторонами;розміру внесків військової частини, зміною розташування земель тощо (а.с.10-14, 16,18,111-113).






5/9

Так, 15.12.2012 між ТОВ «Сван» та військовою частиною А1890 укладено Додаткову угоду №9 до Договору №12, відповідно до якоїсторони несли зміни до п.1.2 Договору. Зокрема, сторони домовилися, що внесок Військової частини до спільної діяльності - вартість праваобробки земельних ділянок загальною площею 5000 га, згідно Акту обміру земельної ділянки, який є невід'ємною частиною Договору, атакож ділова репутація та ділові зв'язки - складає 1282800,0 грн.

Окрім того, п. 1.3 наведеної Додаткової угоди сторони внесли зміни до п.7.2 Договору №12 та погодились, що підприємство перераховуєвійськовій частині у строк до 1 грудня поточного року та до 1 квітня наступного сільськогосподарського року грошові кошти у розмірі по50% суми внеску військової частини як достроково розподілений прибуток від спільної діяльності у наступному сільськогосподарськомуроці.

Додатковою угодою № 10 від 26.06.2013 сторону за Договором № 12 ТОВ «Сван» змінено на ТОВ «Сільськогосподарське виробничепідприємство «СОЛОХА» (а.с.18).

Додатковою угодою №11 від 14.02.2014 сторони доповнили пункт 1.2 Договору та дійшли згоди, що внесок «Військової частини» доспільної діяльності - вартість права обробки земельних ділянок загальною площею 5000 га, згідно Акту обміру земельної ділянки, який єневід'ємною частиною Договору, а також ділова репутація та ділові зв'язки - складає 2055000,0 грн.

Представниками сторін підтверджено, що умови Договору №12 сторонами виконувались.

Відповідно до ст. 203, 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зміст правочину не можесуперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльностівійськових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військовихформувань, утворених відповідно до законодавства України. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідностістворюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Правові засади і порядок використання земель оборони визначаються Законом України «Про використання земель оборони» №1345-IVвід 27.11.2003, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, частиною 1 статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» передбачено, що військові частини за погодженням зорганами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України,можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно наземлях, наданих їм у постійне користування.

Господарським судом встановлено, що земельна ділянка, яка залучена відповідачем-1 до спільної діяльності за договором, належить докатегорії земель оборони, а отже порядок її використання є предметом регулювання Закону України «Про використання земель оборони».





http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_12_22/pravo1/T031345.html?pravo=1





6/9

Відповідно до п.38 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України таосновні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997 (надалі -Положення), визначено, що ділянки, території, що тимчасово не використовуються, полігонів, танкодромів, стрільбищ та інших об'єктівЗбройних Сил України, придатних для сінокосіння, випасу скоту та посіву сільськогосподарських культур, дозволяється передавати утимчасове використання (але не у збиток бойовій підготовці та при умові забезпечення збереження державної таємниці) військовимрадгоспам, а також іншим сільськогосподарським підприємствам.

Згідно п.39 Положення, передача земель у тимчасове користування відбувається з погодженням заступника міністра оборони України -командуючих видів Збройних Сил України; начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України; командуючихвійськами військових округів, в залежності від підпорядкування об'єктів.

Отже, чинним на час укладення законодавством України військовим частинам не було заборонено надавати дозвіл юридичним особам тапередавати у тимчасове використання (але не у збиток бойовій підготовці та при умові забезпечення збереження державної таємниці) длявирощування сільськогосподарських культур земельні ділянки, що належать до категорії земель оборони, в тому числі ділянки полігонів,але з дотриманням певної процедури, а саме: погодженням відповідальних осіб в структурі Міністерства оборони України та погодженнямз органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади.

Наявність на Договорі № 12 відмітки про погодження його тимчасово виконуючим обов'язки начальника Південного територіальногоКвартирно-експлуатаційного управління, тимчасово виконуючим обов'язки начальника фінансового-економічного управління Південногооперативного командування, начальником юридичної служби Південного оперативного командування, свідчить про дотримання приукладанні Договору №12 пункту 39 Положення.

Однак, доказів наявності на момент укладання Договору №12 погодження з органами місцевого самоврядування або місцевими органамивиконавчої влади, сторонами суду не надано.

Як зазначає позивач-2 у поясненнях, таке погодження було отримано відповідачем-1 лише у 2014 році. Вказане твердження відповідачем-1не спростовано.

За вказаних обставин, суд вважає, що при укладанні Договору №12 було допущено порушення ч.1 ст.4 Закону України «Про використанняземель оборони», що є підставою для визнання договору недійсним.

В той же час, частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною успорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягаєзахисту. Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захистякого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та будевстановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову взадоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушенеправо підлягає захисту.






7/9

Відповідачем-1 у відзиві на позов зазначено, що строк позовної давності позивачами пропущений, а у судовому засіданні 05.05.2015підтверджено, що відповідач наполягає на застосування позовної давності.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свогоцивільного права або інтересу.

Визначення початку відліку позовної давності міститься у ст.261 ЦК України, зокрема відповідно до пункт 1 цієї статті перебіг позовноїдавності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 1, 2, 4 ст.29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити засвоєю ініціативою у справу, порушену за позовами інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересівгромадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу,уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, якийбере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди.

Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захистдержавних інтересів. При цьому, перебіг позовної давності для оскарження оспорюваних відносин прокурором, який діє в інтересахдержави, починається з моменту, коли про порушення цивільного права або інтересу стало відомо позивачу, а закінчується відповідно зізбігом строку позовної давності, встановленого законом для оскарження спірних правовідносин.

Зазначені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі №3-82гс14 та від 23.12.2014 у справі№3-194гс14.

Відповідно до ст.111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові,прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, єобов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповіднунорму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншимисудами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновкахВерховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне засобою відповідальність, установлену законом.

До спірних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності - три роки.

Позовна заява подана до суду 20.02.2015, тобто зі значним пропуском позовної давності. Клопотань про його відновлення, у зв'язку знаявністю поважних причин пропуску, прокуратурою та позивачами не заявлялось.

Твердження військової прокуратури та позивачів про те, що про порушення прав позивачів їм стало відомо лише у 2014 роціспростовуються матеріалами справи.









8/9

Так, позивачем-2 надано суду довідку № 303/22/7/137 від 13.03.2015 (а.с.60), з якої вбачається, що Квартирно-експлуатаційна частинаМиколаївського району Червонопрапорного Одеського військового округу УРСР згідно вимог дерективи Міністра оборони України від20.04.2005 була прийнята до складу частин, які безпосередньо підпорядковані Головному квартирно-експлуатаційному управліннюЗбройних Сил України та підпорядковані начальнику Південного територіально-квартирного управління, тимчасово виконуючим обов'язкиначальника якого погоджено спірний Договір №12.

Посилання позивача-2 на те, що безпосередньо Квартирно-експлуатаційна частина Миколаївського району не була поставлена до відомапро укладання спірного договору, судом відхиляється як надумані.

Також, відподачем-1 подано до суду в якості доказу Акт №234/3/2/51ар від 04.04.2011 документальної ревізії фінансово-господарськоїдіяльності військової частини А1890 за період з 01.01.2008 по 28.03.2011, яка була проведена територіальним Південного контрольно-ревізійним управлінням Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України на виконання вимог рішення нарадиМіністра оборони України з керівниками підприємств. При цьому, предметом контролю контрольно-ревізійного управління був, зокрема,Договір №12, істотність умов якого та законність укладання була перевірена і порушень виявлено не було (а.с.97-105).

Таким чином, суд вважає, що позивачі мали бути обізнані та були обізнані щодо існування спірного договору та його змісту, і в разі, якщовважали свої права порушеними, мали можливість оскаржити його до суду у межах визначених законодавством строків позовної давності.

Таким чином, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів судом встановлено, що право позивачів, про захист яких вони просять,порушене; строк звернення до суду з позовом пропущено без поважних причин; відповідачем-1 до винесення рішення було заявлено прозастосування позовної давності, у зв'язку з чим, суд на підставі ст.267 ЦК України вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити заспливом позовної давності.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 821, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строкуподання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано,набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь усправі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевогогосподарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.













9/9

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевимгосподарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строкобчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлене у відповідності до ст.85 ГПК України

та підписана суддею 12.05.2015



Government & Nonprofit

Справа № 915/240/15