РАХУНКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ

Матеріали до ІІІ туру щорічного конкурсу «Кращий державний службовець»

ТВОРЧА РОБОТА

Надання державних послуг з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій

Підготував:головний спеціаліст територіального управління Рахункової палати по Вінницькій, Житомирській, Кіровоградській, Хмельницькій та Чернівецькій областях (у м. Вінниця)Равло В.В.

КИЇВ – 2015

2

ЗМІСТ

3

Стор.

ВСТУП 3

І НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПИТАНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ З НАДАННЯМ ДЕРЖАВНИХ ПОСЛУГ 4

ІІ НАДАННЯ ДЕРЖАВНИХ ПОСЛУГ ЧЕРЕЗ ЦЕНТРИ АДМІНПОСЛУГ 9

ІІІ ЗАПРОВАДЖЕННЯ МОДЕЛІ ЕЛЕКТРОННОГО ВРЯДУВАННЯ 12

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 23

ДОДАТКИ

4

ВСТУПНа сучасному етапі розвитку України виникає потреба у створенні нових

засад державного управління, що базуються на принципах відкритості та прозорості, з метою формування нового типу держави, орієнтованої на задоволення потреб громадян та суб’єктів господарювання, насамперед у наданні державних послуг. Державна послуга – це діяльність щодо виконання запиту фізичних та юридичних осіб про визнання, встановлення, зміни або припинення їх прав, встановлення юридичних фактів, одержання для їх реалізації у відповідних випадках матеріальних або інтелектуальних засобів, передбачених чинним законодавством, а також надання інформації з питань, що входять до компетенції органу державної влади, органів місцевого самоврядування (в т.ч. їх виконавчих органів). На сьогодні основною складовою терміну «державні послуги» в українській нормативно-правовій базі є адміністративні послуги, підвищення оперативності та якості надання яких визначено стратегічним напрямом діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.

За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі – Мінекономрозвитку України) на початку 2015 року налічується понад 1500 видів адміністративних послуг, надання яких передбачено 237 нормативно-правовими актами. З них, зокрема: 550 видів ліцензій; 188 процедур реєстрації; 191 документ дозвільного характеру; 71 вид посвідчення, свідоцтва, сертифікату. До кінця 2015 року проектом Закону України «Про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання» передбачено зменшення їх кількості до 570 видів послуг.

Процес реформування системи надання адміністративних послуг в нашій країні розпочатий у 2006 році і спрямований на розв’язання донині актуальних проблем, що пов’язані з: наявністю непередбачених законами видів адміністративних послуг; перекладенням обов’язків державних органів із збирання довідок або погоджень документів на фізичних та юридичних осіб; необґрунтованим справлянням плати або необґрунтовано великими розмірами плати за надання окремих видів адміністративних послуг; обмеженістю доступу до інформації, необхідної для отримання адміністративних послуг; неналежним законодавчим регулюванням процедурних питань надання послуг1. Міжнародний досвід, зокрема Франції і Канади, свідчить, що застосування інформаційних технологій під час надання адміністративних послуг сприяє підвищенню рівня поінформованості громадськості про порядок та умови надання адміністративних послуг, відкритості, прозорості послуг, а також надає можливість значно підвищити ефективність їх надання, створити зручні умови для одержувачів таких послуг2.

1 Концепція розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 № 90-р.

2 Концепція Державної цільової програми створення та функціонування інформаційної системи надання адміністративних послуг на період до 2017 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 614-р.

5

Протягом 2012 – 2014 років та 7 місяців 2015 року на державному та місцевому рівнях здійснено низку заходів організаційно-економічного та нормативно-правового характеру з метою реформування системи адміністративних послуг, зокрема шляхом утворення у регіонах мережі центрів надання адміністративних послуг, що працюють за принципом «єдиного вікна», забезпечення роботи Єдиного державного порталу адміністративних послуг, розгалуженої системи надання державних послуг в електронному вигляді. З метою утворення і забезпечення функціонування таких центрів, в т.ч. забезпечення їх інформаційно-комунікаційної мережі та інтеграції до веб-ресурсів, у 2012 – 2013 роках з Державного бюджету України місцевим бюджетам передбачалося виділити понад 90 млн. грн., із яких на місцях використано лише 44 – 50 відс. виділених коштів. В 2014 році та протягом І півріччя 2015 року кошти з Державного бюджету України на вказану мету не виділялись.

В той же час, саме у цьому періоді значна увага органів державної влади та місцевого самоврядування приділена автоматизації державних послуг та дистанційності їх надання. Неналежний рівень партнерської взаємодії органів державної влади та громадськості впливає на якість рішень, що приймаються такими органами, прояви корупції становлять небезпеку для соціально-економічного розвитку суспільства, недостатнім є рівень впровадження нових інформаційно-комунікаційних технологій в державне управління з метою забезпечення потреб громадян3. Недостатність фінансування створює ризики своєчасності та якості надання державних послуг населенню.

Враховуючи зазначене, дослідження питання надання державних послуг з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій є актуальним.

І. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПИТАНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ З НАДАННЯМ ДЕРЖАВНИХ ПОСЛУГ

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV.

Правовий статус електронного цифрового підпису та регулювання відносин, що виникають при використанні електронного цифрового підпису, визначені Законом України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 № 852-IV.

Розпорядження від 13.12.2010 № 2250-р Кабінет Міністрів України (далі – Уряд) затвердив Концепцію розвитку електронного урядування в Україні (далі – Концепція № 2250), згідно з якою відповідальним виконавцем за реалізацію концепції призначено Державне агентство з питань науки, інновацій та інформації.

Відповідно до Концепції № 2250 електронне урядування є одним з інструментів розвитку інформаційного суспільства, впровадження якого

3 План дій з впровадження в Україні Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд», затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 № 220-р

6

сприятиме створенню умов для відкритого і прозорого державного управління.

Головною складовою електронного урядування є електронний уряд – єдина інфраструктура міжвідомчої автоматизованої інформаційної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування між собою, з громадянами і суб’єктами господарювання.

Основними існуючими недоліками Концепцією № 2250 визначено неврегульованість на законодавчому рівні питання надання адміністративних послуг, звернення громадян до органів державної влади та органів місцевого самоврядування через Інтернет; недосконалість діючих Урядового порталу, веб-сайтів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що не забезпечують інтерактивний режим функціонування та надання адміністративних послуг у режимі «єдиного вікна».

Проблеми, пов’язані із впровадженням технологій електронного урядування у діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, мають міжвідомчий, міжрегіональний характер і не можуть бути розв’язані окремими органами виконавчої влади.

Розпорядженням від 26.10.2011 № 1076-р Уряд затвердив План заходів щодо реформування системи надання адміністративних послуг, яким передбачено, зокрема, забезпечити: відкриття щонайменше одного центру надання адміністративних послуг (далі – ЦНАП, Центр) у регіоні; реалізацію комплексних пілотних проектів з реформування сфери надання адміністративних послуг у мм. Києві, Кіровограді та Луганську, шляхом утворення міських ЦНАП, оснащених сучасною оргтехнікою та комп’ютерною технікою, автоматизованими системами оброблення інформації, а також передбачення під час підготовки змін до Державного бюджету України на 2011 рік та проектів Державного бюджету України на наступні роки видатків на реалізацію пілотних проектів.

Закон України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 № 5203-VІ (далі – Закон про адмінпослуги) визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг.

Довідково: адміністративною послугою стаття 1 цього Закону визначає результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону; суб’єктом надання адміністративної послуги є орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Відповідно до статей 9, 12, 18 Закону про адмінпослуги адміністративні послуги надаються суб’єктами надання таких послуг безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. ЦНАП утворюються при міських радах (їх виконавчих органах) міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київській, Севастопольській міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях. Фінансове

7

та інше забезпечення діяльності системи державних органів, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування з надання адміністративних послуг здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України, відповідних місцевих бюджетів.

Довідково: центр надання адміністративних послуг згідно з вказаними законом – це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ виконавчого органу міської, селищної ради або Київської, Севастопольської міської державної адміністрації, районної, районної у містах Києві, Севастополі державної адміністрації, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг.

Урядом у 2012 – 2015 роках прийнято низку нормативно-правових та розпорядчих актів в частині залучення інформаційно-комунікаційних технологій в процесі надання державних послуг, зокрема: розпорядження від 05.04.2012 № 220-р «Про схвалення плану дій з впровадження в Україні Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд»; постанова від 18.07.2012 № 670 «Деякі питання електронної взаємодії органів виконавчої влади»; постанова від 20.02.2013 № 118 «Про затвердження Примірного положення про центр надання адміністративних послуг»; розпорядження від 15.05.2013 № 386-р «Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні»; постанова від 01.08.2013 № 588 «Про затвердження Примірного регламенту центру надання адміністративних послуг»; розпорядження від 11.09.2013 № 718-р «Про затвердження плану заходів щодо створення Єдиного державного порталу адміністративних послуг»; розпорядження від 16.05.2014 № 523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг».

Відповідно до Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», схваленою Указом Президента України від 12.01.2015 № 5/2015, Програми діяльності Уряду, схваленої постановою Верховної Ради України від 11.12.2014 № 26-VIIІ розвиток електронного урядування, зокрема запровадження електронних послуг, визначено одним з головних пріоритетів реформування системи державного управління. Також, в рамках реалізації Угоди про асоціацію з Європейським Союзом Україна має забезпечити комплексний розвиток електронних послуг відповідно до європейських вимог.

Отже, Урядом прийнято ряд нормативно-правових актів щодо реформування системи надання державних послуг шляхом забезпечення їх надання за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Водночас, Урядом не забезпечено виконання окремих вимог Закону про адмінпослуги у шестимісячний строк з дня набрання чинності (тобто у термін до 07.04.2013) цим Законом.

Так, відповідно до статті 5 Закону про адмінпослуги перелік адміністративних послуг, платність або безплатність їх надання встановлюється виключно законом.

Планом організації підготовки проектів актів, необхідних для організації забезпечення реалізації Закону про адмінпослуги4, Мінекономрозвитку України разом з Міністерством фінансів України, Міністерством юстиції України та

4 Схвалений на засіданні Кабінету Міністрів України від 11.10.2012 (протокол №80).

8

Держпідприємництвом України було доручено протягом п’яти місяців з дня набрання чинності зазначеним Законом (тобто до 07.03.2013) підготувати та подати в установленому порядку на розгляд Уряду проект Закону України «Про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання». Аудитом Рахункової палати5 встановлено, що Мінекономрозвитку України з порушенням зазначеного терміну підготовлено та направлено 25.03.2013 на погодження відповідним центральним і місцевим органам проект цього Закону, відповідно на розгляд Уряду зазначений законопроект подано лише 25.09.2013 року6.

Довідково: законопроект розглянуто на засіданні Урядового комітету з питань регіонального розвитку 15.08.2014, де прийнято рішення про відкладення прийняття рішення щодо нього, та доручено Мінекономрозвитку України доопрацювати законопроект із заінтересованими органами виконавчої влади, зокрема, щодо скорочення кількості адміністративних послуг. Остаточний на сьогодні варіант законопроекту Мінекономрозвитку України оприлюднено для громадського обговорення 20.05.2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону про адмінпослуги організація забезпечення надання адміністративних послуг здійснюється, зокрема, шляхом забезпечення безоплатного автоматизованого віддаленого доступу адміністраторів ЦНАП у режимі реального часу до інформації в інформаційних системах суб’єктів надання адміністративних послуг, підприємств, установ, організацій, які належать до сфери їх управління, в яких міститься інформація, необхідна для надання адміністративних послуг, якщо інше не передбачено законом.

Виходячи із положень зазначеного Закону, ЦНАП повинні забезпечувати можливість отримання відповідних послуг в одному приміщенні за принципом «єдиного вікна», тобто через адміністраторів ЦНАП (який має бути суб’єктом послуг з надання відповідних адміністративних послуг), а не через представників суб’єктів надання адмінпослуг. Зокрема, для надання 14 «швидких» послуг – строк надання яких складає від 1 до 3 робочих днів (наприклад, видача витягів, довідок з державних реєстрів), згідно із Законом необхідно надати адміністраторам ЦНАП право доступу до відповідних державних реєстрів.

Довідково: адміністратору ЦНАП для надання ним «швидких» послуг необхідно мати доступ до 5 державних реєстрів: Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (суб’єкт – Міністерство юстиції України); Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (суб’єкт – Укрдержреєстр та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України); Державного земельного кадастру (суб’єкт – Державне агентство земельних ресурсів, далі - Держземагенство); Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників (суб’єкт – Держземагенство); Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів (суб’єкт – Держземагенство).

Вищезгаданим аудитом Рахункової палати встановлено, що підключення (надання доступу) адміністраторів Центрів до державних реєстрів (кадастрів)

5 Звіт про результати аудиту використання місцевими органами влади коштів державного бюджету на утворення центрів надання адміністративних послуг, затверджений постановою Колегії Рахункової палати від 25.11.2014 № 23-4

6 Лист Мінекономрозвитку України від 25.09.2013 №2521-01/33524-04.

9

до 2015 року не здійснювалось. Причинами зазначеного є невиконання в установлені терміни центральними і місцевими органами влади Плану підготовки проектів актів (схвалений на засіданні КМ України від 11.10.2012, протокол №80), а також незабезпечення внесення на розгляд Верховної Ради України проектів змін до п’яти Законів України (Земельного кодексу України, Кодексу цивільного захисту України, Закону України «Про Державний земельний кадастр», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») в частині подання документів заявниками на отримання послуг у ЦНАП (а не безпосередньо суб’єктам, які їх надають – Міністерству юстиції України, Укрдержреєстру України та структурним підрозділам територіальних органів Міністерства юстиції України, Державному агентству земельних ресурсів України та його територіальним органам) та надання права адміністратору ЦНАП бути суб’єктом послуг з надання відповідних адміністративних послуг.

Статтею 20 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про адмінпослуги передбачено, що центри надання адміністративних послуг утворюються міськими радами міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями до 1 січня 2014 року. Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України визначено потребу у створенні 679 ЦНАП7, що відповідає кількості міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, у яких, згідно статті 20 зазначеного Закону, необхідно було утворити центри надання адміністративних послуг.

Таким чином, нормативно-правове та організаційне забезпечення питань, пов’язаних з наданням державних послуг з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (в т.ч. через центри надання адміністративних послуг) є недосконалим.

Урядом та Мінекономрозвитку України не забезпечено в установлені терміни прийняття та приведення у відповідність окремих законодавчих актів, необхідних для реалізації положень Закону про адмінпослуги. При цьому Закону, яким визначається перелік адміністративних послуг та плата (адміністративний збір) за їх надання, станом на 31.07.2015 не прийнято.

7 Додаток до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.06.2013 № 256 (без змін).

10

ІІ. НАДАННЯ ДЕРЖАВНИХ ПОСЛУГ ЧЕРЕЗ ЦЕНТРИ АДМІНПОСЛУГ

Згідно з науковими дослідженнями Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України «Проблемні питання децентралізації адміністративних послуг в Україні»8 одним з пріоритетних напрямів реформування сфери адміністративних послуг нині є децентралізація системи їх надання. Делегування повноважень з надання найбільш затребуваних громадянами адміністративних послуг на місця дозволить покращити і спростити доступ громадян до таких послуг, зробити отримання таких послуг більш зручним для споживачів, а також поліпшити якість їх обслуговування, що є необхідною передумовою створення сервісної держави.

Як зауважив 10.06.2015 Голова Національного агентства України з питань державної служби в телепередачі «Дебати PRO», найкращий шлях до подолання корупції – відсутність прямого контакту громадян та чиновників.

Станом на 15.07.2015 в усіх регіонах України забезпечено функіонування 662 центрів надання адміністративних послуг або 97,5 відс. від їх передбаченої кількості, в т.ч.:

22 регіональних або міських (виключно у обласних центрах) ЦНАП; 10 районних у м. Києві ЦНАП; 462 районних ЦНАП; 168 міських ЦНАП.Аналітична інформація щодо центрів надання адміністративних послуг у

регіонах України станом на 15.07.2015 наведена в додатку № 1.Створення центрів надання адміністративних послуг дало змогу

мешканцям та господарюючим суб’єктам зазначених регіонів в межах одного приміщення здійснювати реєстраційні процедури, оформляти дозвільні документи, одержувати відповідні консультації, що дозволило підвищити рівень надання відповідних послуг населенню, створити більш зручні умови їх отримання та скоротити терміни їх надання.

Зокрема, у Вінницькій області як пілотному регіоні починаючи з 2008 року створено 31 ЦНАП, функціонування основної частини яких забезпечено у 2012 – 2014 роках.

Аналітична інформація щодо ЦНАП Вінницької області в розрізі загальних відомостей, технічної інформації про приміщення та переліку адміністративних послуг, що надаються через такі центри наведено в додатках №№ 2 – 4.

Одним із перших в Україні міст, що запровадили систему надання адміністративних послуг через «Прозорі офіси» є м. Вінниця. За рахунок створення діючої системи електронних черг, консолідації в одному центрі представників органів соціального захисту населення, пенсійного забезпечення, інших профільних фахівців фактично забезпечено вирішення більшості питань за одне відвідування центру. За рахунок забезпечення системи відеоспостереження та інших видів контролю за кожним фахівцем 4-х

8 Режим доступу: www.niss.gov.ua/articles/1797/

11

«Прозорих офісів» в м. Вінниці створена можливість оцінки повноти і якості наданих населенню послуг.

У м. Києві всі 10 районних центрів оснащені новітнім обладнанням і сучасними електронними системами, встановлена електронна черга, електронний документообіг, облаштовано робочі місця для обслуговування осіб з обмеженими можливостями, зручні зали очікування та встановлено інформаційні кіоски з інформацією щодо отримання документів дозвільного характеру та надання адміністративних послуг. Створено інформаційну систему «Офіційний веб-портал адміністративних послуг в місті Києві».

В той же час, створена в Україні система центрів адміністративних послуг виявилась не повністю досконалою, так як проведеним аудитом Рахункової палати наприкінці 2014 року9 встановлено, що своєчасно створено лише 60 відс. передбаченої кількості ЦНАП. При цьому тільки 10,3 відс. (70 Центрів із діючих 408) центрів мали необхідні умови, площі, а також достатню кількість адміністраторів для якісного надання послуг при низькому рівні оплати праці фахівців центрів.

Зокрема, використання у 2012 – 2013 роках коштів державного бюджету на суму 38,0 млн. грн. (або 45 відс. відкритих асигнувань) сприяло утворенню і забезпеченню відповідно до законодавчо встановлених термінів станом на 01.01.2014 повного функціонування 408 або 60 відс. від запланованої кількості центрів10. Забезпечено матеріальними цінностями 566 ЦНАП на суму 43,5 млн. грн. та проведено ремонтів на суму 22,3 млн. гривень.

Довідково: на 100 відс. від планової кількості станом на вищевказану дату центрами надання адміністративних послуг забезпечено АР Крим, Волинську, Дніпропетровську, Рівненську, Сумську, Тернопільську, Чернівецьку, Чернігівську області та м. Київ.

Мінекономрозвитку України в 2014 році встановлено11, що не відповідають вимогам Примірного регламенту центру надання адміністративних послуг, затвердженого постановою Уряду від 01.08.2013 № 588 (далі – Примірний регламент) щодо площ приміщень центрів та наявності мінімально необхідної кількості адміністраторів центрів12

приміщення ЦНАП, які утворено у містах Дніпропетровськ, Львів, Херсон; 98 центрів, утворених у містах обласного значення, та 336 центрів, утворених при райдержадміністраціях.

Зокрема, у Волинській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернівецькій, Чернігівській областях приміщення усіх Центрів, утворених у містах обласного значення, не відповідають вимогам щодо їх площі. Аналіз наявності у Центрі мінімум трьох призначених адміністраторів засвідчив, що цим вимогам не відповідає центр м. Запоріжжя, в якому не призначено жодного

9 Звіт про результати аудиту використання місцевими органами влади коштів державного бюджету на утворення центрів надання адміністративних послуг, затверджений постановою Колегії Рахункової палати від 25.11.2014 № 23-4

10 Крім того утворено 11 територіальних підрозділів центрів.11 За даними проведеного Мінекономрозвитку України у 2014 році моніторингу щодо стану готовності

ЦНАП до запровадження надання адміністративних послуг.12 За даними Мінекономрозвитку України мінімальна кількість адміністраторів центру надання

адміністративних послуг повинна становити не менше 3 одиниць.

12

адміністратора; 87 ЦНАП, утворених у містах обласного значення, та 399 ЦНАП, утворених при райдержадміністраціях.

Довідково: результати проведеного аналізу даних моніторингу Мінекономрозвитку України свідчать, що лише 70 з 634 Центрів (або 11 відс.) мають можливість (відповідні площі та достатню кількість адміністраторів) якісно надавати послуги громадянам та суб’єктам господарювання. По 564 Центрах є ризики щодо можливості надання ними якісних послуг в повному обсязі.

Наприклад, площа відкритої частини центрів надання адміністративних послуг міст Первомайський, Куп’янськ, Люботин, Чугуїв, Лозова та Ізюм (міста обласного значення Харківської області) фактично становлять від 23 м2 до 57 м2, що не відповідає визначеним пунктом 11 Примірного регламенту – 70 м2. Крім того, відсутні площі для закритої частини, яка згідно з Примірним регламентом призначена виключно для опрацювання документів, пошти, надання консультацій з використанням телефонного зв’язку, а також збереження документів, справ, журналів обліку/реєстрації (розміщення архіву) у приміщеннях 16 центрів при райдержадміністраціях та м. Люботин.

У ЦНАП Мурованокуриловецької, Піщанської, Томашпілської, Шаргородської райдержадміністрацій Вінницької області та Центрі Новоархангельської райдержадміністрації Кіровоградської області відсутні веб-сайти (веб-сторінки), на яких розміщується інформація про порядок надання адміністративних послуг. У Харківській області у більшості Центрів, утворених при райдержадміністраціях, відсутній вільний доступ до мережі Internet, система електронного документообігу, можливість здійснення оплати за надання адміністративних послуг у приміщенні центру. В 10 Центрах Вінницької та 6 Центрах Кіровоградської областей не надаються супутні послуги (банківські, ксерокопіювання, ламінування, продаж канцелярських товарів, сканування тощо).

В той же час на низькому рівні залишається рівень оплати праці фахівців окремих Центрів, що не сприяє зацікавленості таких працівників у підвищенні ефективності надання послуг та покращення їх якості. Наприклад, у м. Кіровограді середня заробітна плата, яку фактично одержали працівники ЦНАП у розрахунку на особу, в 2012-2013 роках становила 2100 – 2200 грн. на місяць.

Довідково: за узагальненою інформацією Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва13, у центрах Вінницької, Волинської, Донецької, Кіровоградської, Сумської, Харківської, Хмельницької областей не дотримано вимог щодо часу прийому суб’єктів звернень. У Волинській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Львівській, Рівненській, Херсонській, Черкаській, Чернівецькій областях дозвільні центри не є організаційною складовою утворених ЦНАП.

Крім того, аналіз даних дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» та Київським міжнародним інститутом соціології, свідчить, що в цілому населенням України негативно оцінено якість надання адміністративних послуг. Зокрема, 33 відс. населення дали задовільну оцінку, 32 відс. – погану. Оцінили якість надання адміністративних послуг як добру значно менше – 12 відс. громадян. Серед тих, хто

13 Узагальнення здійснювалось на виконання підпункту 2 пункту 4 Указу Президента від 12.06.2013 № 327 «Про невідкладні заходи щодо прискорення здійснення економічних реформ».

13

особисто отримував адміністративні послуги – негативно оцінили якість надання цих послуг 41 відс., задовільно – 37 відс., добре – лише 14 відсотків14.

Отже, центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у 2012 – 2014 роках вживалися заходи щодо реформування системи надання адміністративних послуг шляхом утворення та забезпечення функціонування у регіонах ЦНАП та застосування інформаційно-комунікаційних технологій при їх роботі. Загалом, забезпечено матеріальними цінностями, проведено капітальні ремонти і реконструкції приміщень 566 ЦНАП на загальну суму 65,8 млн. грн., що дозволило певним чином покращити стан надання державних послуг населенню. Незважаючи на це встановлено окремі недоліком при створенні Центрів в частині невідповідності площ приміщень встановленим нормам, відсутності веб-представництв та недостатня оперативність під час прийому суб’єктів звернень.

ІІІ. ЗАПРОВАДЖЕННЯ МОДЕЛІ ЕЛЕКТРОННОГО ВРЯДУВАННЯ

3.1. Забезпечення надання державних послуги за допомогою моделі державного управління e-Government

Електронний уряд (англ. e-Government) – це модель державного управління, яка заснована на використанні сучасних інформаційних та комунікаційних технологій з метою підвищення ефективності та прозорості влади, а також встановлення суспільного контролю над нею15. Електронний уряд являє собою модель управління, у якій вся сукупність як внутрішніх, так і зовнішніх зв’язків і процесів підтримується й забезпечується відповідними інформаційно-комп’ютерними технологіями. Широка інформатизація всіх процесів у звичайній діяльності міністерств, відомств, місцевих органів виконавчої влади є обов’язковою умовою переходу до електронного уряду.

Інформаційна система «Електронний уряд» – це система збору, введення, пошуку, обробки, збереження та надання на вимогу користувача згідно з визначеними критеріями інформаційних ресурсів, покликана забезпечити надання органам влади послуг фізичним та юридичним особам, а також їх інформування про діяльність органів влади.

Західні демократичні країни були першими в ідеях створення та розвитку електронного урядування як внаслідок широкої демократизації, так і розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Поняття «електронного уряду» з’явилось в цих країнах на початку 90-х років ХХ століття, проте реалізація таких ідей вперше вдалась Сінгапуру.

Законодавча система Сполучених Штатів Америки (далі – США) пішла далі всіх у процедурному підході до фіксації змін у житті суспільства, тому саме ця держава стала однією з перших у розробці систем e-Goverment – в 2000 році стартував проект FirstGov, що об’єднав близько 20 000 сайтів

14 Дослідження проводилося на замовлення Центру політико-правових реформ Фондом «Демократичні ініціативи» та Київським міжнародним інститутом соціології в березні 2013 року в 109 населених пунктах у всіх областях України та в АР Крим.

15 World Bank: Definition of E-Government, E-Government and Democracy Report, Steven Clift - Режим доступу: http://www.worldbank.org/egov/

14

державних органів різних рівнів який з 2002 по 2005 рік перетворився на єдиний сайт електронного уряду, що дозволив американцям спілкуватися в Інтернеті як із представниками федерального уряду, так і з органами урядування штатів і міст.

У Європі лідером є Великобританія, яка з 2000 року реалізується програма «E-citizen, e-business, e-government» («Електронний громадянин, електронний бізнес, електронний уряд») у рамках проекту «Стратегічної структури для обслуговування суспільства в інформаційному столітті». У Великобританії державні послуги можуть надаватися через Інтернет, мобільний зв’язок, цифрове телебачення, центри обслуговування викликів (кол-центри).

Виділяють такі рівні реалізації моделі Електронного уряду: 1. G2C (government to citizens) або «Уряд – громадянам» (організація

зворотного зв’язку з громадянами). З введенням систем G2C громадяни зможуть набагато менше стояти в чергах за типовою інформацією, довідками і формами, економлячи при цьому власні фінансові ресурси, а бюджетні витрати на адміністрування типових процедур при цьому пропорційно зменшуються.

2. G2E (government to employees) або «Уряд – службовцям» (відносини уряду з чиновниками або службовцями). Автоматизація процесів співпраці урядової системи з службовцями, чиновниками, консультантами на місцях. Вказаний рівень реалізації можливий до виключення у разі розробки необхідного функціоналу на рівнях G2B, G2C.

3. G2B (government to business) або «Уряд – бізнесу» ( відносини державних органів і бізнесу). Це автоматизація податкових виплат, проведення електронних тендерів на постачання продукції тощо. При переході на електронну систему закупівель Швеції економія коштів в цій країні склали близько 50 відс., внаслідок чого 95 відс. закупівель Швеції проводиться через електронні канали.

4. G2G (government to government) або «Уряд – уряду» (автоматизація відносин і документообігу між відомствами). G2G – частина об’єднаної інформаційної системи, що забезпечує виконання таких задач:

керування роботою державного апарату; координація діяльності регіональних управлінь і територіальних підрозділів; ведення внутрішнього діловодства.Основні завдання електронного уряду: підвищення якості життя громадян через удосконалення надання соціальних

послуг, системи охорони здоров’я, забезпечення гарантій правової, екологічної й особистої безпеки, розширення можливостей для освіти;

забезпечення надання органами влади фізичним та юридичним особам послуг електронними засобами у доступній та зручній формі, без часових та просторових обмежень;

налагодження інформаційних комунікацій між органами влади, створення централізованих баз даних з технологіями розподіленої обробки даних для забезпечення електронного документообігу в усіх органах влади;

впровадження системи електронного судочинства; сприяння розвитку електронного ринку товарів і послуг для забезпечення

державних замовлень, організації тендерів, ефективності управління виробництвом та

15

реалізацією товарів і послуг з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників на міжнародному ринку;

впровадження електронної демократії як форми забезпечення прозорості, довіри у відносинах між державою і громадянами, бізнесом, громадськими організаціями; відкритості публічної адміністрації для громадського контролю; системи електронного голосування.

Основні принципи побудови електронного уряду: надання послуг у будь-який момент часу; максимальна простота і прозорість; єдині технічні стандарти і взаємна сумісність; забезпечення конфіденційності і виконання правил інформаційної безпеки; беззастережна орієнтація на думку громадян при реалізації нововведень.Виділяють 5 основних етапів розвитку системи Електронного уряду. На

першому етапі створюються веб-ресурси різних міністерств і відомств, що містять інформацію про їхню місію і напрямки діяльності. Сайти державних органів, як правило, не підтримуються централізовано і не об’єднуються в єдиний портал.

На другому етапі з’являються перші елементи інтерактивності (наприклад, відправлення питань і одержання відповідей громадян за допомогою електронної пошти). Постійно публікуються новини про діяльність державних органів влади. Третій етап характеризує поява повноцінної інтерактивності – можливості здійснювати операції (сервіси) в режимі онлайн (наприклад, сплатити штраф, замовити паспорт, продовжити дію деяких ліцензій і патентів тощо). Така конкретизація роботи електронного управління, що полягає вже не стільки в інформуванні, скільки в обслуговуванні, припускає створення спеціальних сайтів для підтримки цих сервісів не тільки для центральних, але і для міських і навіть районних органів влади.

Четвертий етап – створення об’єднаних порталів різних відомств і служб, через які можна здійснювати будь-які види трансакцій, для яких раніше було потрібно звертатися безпосередньо в державний орган. Через регіональні портали стає можливою реєстрація підприємств, оформлення фінансових документів, легалізація іноземних документів тощо. З’являються регіональні портали, що поєднують у собі як увесь спектр державних послуг, так і послуги недержавного сектору – підключаються системи електронної комерції, інтернет-банкінгу. На п’ятому етапі відбувається створення електронної системи державного управління на основі єдиних стандартів, а також урядового порталу як єдиної точки доступу до всіх послуг – і для громадян, і для бізнесу. Більшість фахівців вважає, що найвищим ступенем розвитку електронної демократії є запровадження електронної системи волевиявлення (електронного голосування) на зразок системи, запровадженої в Естонії.

Згідно з останнім дослідженням ООН (United Nations Е-government Survey 2014) щодо розвитку електронного урядування (E-Government Development Index) Україна посіла 87 місце серед 193 країн, втративши 33 позиції за останні чотири роки. При цьому, найбільш низьку оцінку – 0,2677 Україна отримала за компонентом «Он-лайн послуги».

Це свідчить про значне відставання України від світових темпів розвитку електронних послуг та необхідність розробки єдиної

16

скоординованої державної політики у цій сфері, спрямованої на вирішення таких першочергових проблем:

несформованість нормативно-правової бази, що регулює сферу надання електронних послуг;

неврегульованість питання електронної ідентифікації та автентифікації суб’єктів звернення при наданні електронних послуг;

відсутність міжвідомчої електронної взаємодії при наданні адміністративних послуг, що призводить до встановлення надмірних вимог до переліку документів, необхідних для надання адміністративних послуг, дублювання інформації в інформаційних системах суб’єктів надання адміністративних послуг та додаткових труднощів при отриманні необхідних даних для прийняття рішення стосовно результатів надання адміністративних послуг;

складність та зарегульованість поточних порядків надання адміністративних послуг у традиційний спосіб, що ускладнює запровадження таких послуг в електронній формі;

відсутність затвердженого переліку та опису адміністративних послуг, у т.ч. реєстру адміністративних послуг та переліку пріоритетних адміністративних послуг для запровадження їх надання в електронній формі;

невизначеність формату електронного документа, згідно якого суб’єкт звернення має подавати документи, необхідні для отримання адміністративної послуги в електронній формі;

відсутність сформованого бачення щодо створення єдиної інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, що забезпечує надання електронних послуг на основі єдиних принципів та правил;

низький рівень готовності працівників органів влади та громадян до запровадження електронних послуг.

Крім того, існуюча система надання адміністративних послуг в Україні характеризується низькою доступністю, непрозорістю, закритістю для суб’єктів звернення та потребує негайного реформування. Упорядкування й оптимізація адміністративних послуг та поетапне запровадження їх надання в електронній формі є найкращим шляхом такого реформування.

Довідково: за даними дослідницького агентства Factum Group16 кількість громадян України, що мають доступ до глобальної мережі Інтернет, щорічно збільшується. Так, наявність в 2015 році доступу до мережі Інтернет в домашніх умовах підтверджено в 61 відс. населення України, із них 59 відс. жителів або 21,8 млн. осіб регулярно користуються перевагами «всесвітньої павутини». При цьому частка активних користувачів адміністративних послуг серед них є найвищою – 91 відс. молоді на сьогодні забезпечена доступом до мережі Інтернет.

Фактичне надання станом на 31.07.2015 державних послуг, реалізація яких розроблена зусиллями органів державної влади та місцевого самоврядування, здійснюється на наступних основних веб-ресурсах:

https://kap.minjust.gov.ua/ – кабінет електронних сервісів Міністерства юстиції України (державні реєстри, державна реєстрація актів цивільного стану, електронна торгівля, електронний цифровий підпис,

16 Режим доступу: http://prportal.com.ua/Peredovitsa/ukrainskiy-internet-v-cifrah-gde-my-i-kuda-dvizhemsya

17

діяльність арбітражних керуючих, інформаційні системи, електронний суд, прийом громадян та звернень);

http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta – публічна кадастрова карта України Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (замовлення витягу з Державного земельного кадастру України);

https://e-dabi.gov.ua/ – електронні адміністративні послуги Державної архітектурно-будівельної інспекції України (реєстрація повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок будівельних робіт, декларації про початок будівельних робіт);

http://menr.in.ua/ – електронні адміністративні послуги Міністерства екології та природних ресурсів України (подання декларації про відходи);

http://cnap.if.ua/ – ЦНАП, м. Івано-Франківськ (земельні, житлові питання; сім’я та діти; видача копій та витягів з документів);

http://www.vmr.gov.ua/ – Вінницька міська рада (реєстрація до дитячого садочка, дистанційний запис до електронної черги на отримання послуг у одному з 4 ЦНАП м. Вінниці, онлайн чат з цілодобовою службою підтримки, оплата житлово-комунальних послуг в режимі доступу https://pay.vn.ua/);

https://egov.city-adm.lviv.ua/ – «Особистий кабінет мешканця» м. Львова, що станом на 31.07.2015 працює в тестовому режимі для зареєстрованих тестерів (замовлення завірених копій ухвал Львівської міської ради та видача довідок про перебування на квартирному обліку, довідку про несудимість в органах МВС, а також довідку про доходи в органах Державної фіскальної служби);

http://ap.lutsk.ua/ – адміністративні послуги органів виконавчої влади та місцевого самоврядування Волинської області (видача довідок про фактичне надходження коштів до бюджету від сплати за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами; надання грошової та матеріальної допомоги малозахищеним верствам населення міста; надання погодження розміщення тимчасової споруди для пунктів одноразової торгівлі (послуг); видача довідки про реагування громадськості на заяву про наміри суб’єкта господарювання отримати дозвіл на викиди; видача довідки про реагування громадськості на заяву про наміри щодо будівництва чи реконструкції об’єктів на території міста).

Ідентифікація користувачів здійснюється шляхом використання систем: BankID17; персонального кабінету18; електронний цифровий підпис, одержаний в Акредитованому

центрі сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту державної фіскальної служби «АЦСК ІДД ДФС», ЗАТ «ІВК», ДП «Українські спеціальні системи», АЦСК ПАТ КБ «Приватбанк», ТОВ «Ключові системи» та АЦСК

17 Режим доступу: https://bankid.org.ua 18 Режим доступу: http://my.cnap.if.ua, http://my.vmr.gov.ua, http://city-adm.lviv.ua/ тощо

18

Держінформ’юсту19.За повідомленням Кабінету Міністрів України від 16.07.201520

впровадження технологій електронного урядування – одна з першочергових реформ державного управління. В березні 2015 року в Секретаріаті Уряду було запроваджено електронний документообіг – відпрацювання всіх документів, крім документів з обмеженим доступом, в електронній формі. В липні 2015 року в тестовому режимі опробовувалась мобільна версія автоматизованої системи діловодства серед керівництва Секретаріату Уряду, яка дасть змогу постійного доступу до необхідної інформації та скорочення термінів відпрацювання документів. Також під час наради відбулася презентація роботи діючої системи електронної взаємодії органів виконавчої влади, до якої Міністр Кабінету Міністрів України закликала приєднатись всі державні органи, які ще не користуються нею, адже з 01.09.2015 заплановано забезпечити надсилання проектів актів законодавства, порядків денних засідань Кабінету Міністрів, урядових комітетів та матеріали до них в електронній формі з використанням системи електронної взаємодії.

В той же час, незважаючи на забезпечення окремих органів виконавчої влади електронними системами обміну інформації та надання державних послуг, контрольно-аналітичні заходи, здійснені Рахунковою палатою, засвідчили недосконалість використання інформаційно-комунікаційних технологій такими органами.

Так, починаючи з 2014 року митними органами Державної фіскальної служби України прийом документів для оформлення митних процедур здійснюється переважно в електронній формі із застосуванням автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006» та застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. В той же час, як засвідчили результати перевірок Рахункової палати, проведених в 2015 році21, вказана система не стала ефективним інструментом забезпечення митними органами надходжень податків і зборів за результатом коригування митної вартості товарів, ввезених суб’єктами підприємницької діяльності на митну територію України. Вказана система забезпечує лише 1 – 12 відс. додаткових митних надходжень Житомирської та Чернівецької митниць Державної фіскальної служби у відповідних областях та не сприяє боротьбі з контрабандою.

Довідково: низька ефективність діяльності електронних систем контролю митних органів стало причиною прийняття Урядом рішення про невідкладне створення робочої групи для передачі 4-х митниць (в т.ч. Чернівецької митниці ДФС у Чернівецькій області) в управління британській компанії, яка має значний досвід в цьому питанні, в першу чергу, для боротьби з контрабандою та збільшення доходів.

Слід зауважити, що на сьогодні суттєві кроки щодо впровадження

19 Режим доступу: http://acskidd.gov.ua/, www.ivk.org.ua, www.uss.gov.ua, https://acsk.privatbank.ua/, http://ksystems.com.ua/, https://ca.informjust.ua/

20 Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=248337813 21 Звіт про результати перевірки стану виконання територіальними органами державної фіскальної

служби у Житомирській та Чернівецькій областях повноважень щодо забезпечення повноти і своєчасності сплати суб’єктами підприємницької діяльності податків і зборів з товарів, ввезених на митну територію України, затверджений постановою Колегії Рахункової палати від 12.05.2015

19

електронного урядування здійснюються окремими навчальними закладами. Так, в галузі вищої освіти за напрямком підготовки 1501 «Державне управління» в межах спеціальності 8.15010011 «Електронне урядування» відразу 3 вищих навчальних заклади проводиться набір та навчання студентів із здобуттям освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр»: Національна академія державного управління при Президентові України, Херсонський національний технічний університет, Ужгородський національний університет.

Спеціальність «Електронне урядування» є міжгалузевою спеціальністю, що забезпечує високопрофесійну підготовку фахівців, які володіють комплексом сучасних теоретичних і практичних знань та навичок щодо використання і запровадження передових інформаційно-комунікаційних технологій та технологій електронного урядування в державне управління.

Проведеним аналізом наукових публікацій у сфері електронного урядування в Україні22 до основних внутрішніх проблем впровадження «електронного урядування» в Україні необхідно віднести такі як: відсутність офіційно визначеного категорійно-понятійного апарату; недосконалість нормативно-правового, інформаційно-аналітичного, науково-методичного, фінансового, організаційно-технічного, кадрового тощо забезпечення.

Питання спрощення процедур, збільшення швидкості надання державних послуг в Україні та зменшення корупційної складової при їх наданні були одними з ключових питань, що піднімались під час Першої інвестиційної конференції Україна – США, що пройшла 13-14 липня 2015 року у Вашингтоні (округ Колумбія, США) за участі Прем’єр-Міністра України, міністрів та керівників вищих органів влади України з одного боку та Президента, Віце-президента, Глави Міністерства Фінансів Сполучених Штатів Америки та понад 150 представників найбільших американських компаній.

Таким чином, на сьогодні в Україні органами державної влади та місцевого самоврядування розпочато створення розгалуженої системи веб-ресурсів, які надають частину державних послуг за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що створює передумови для покращення якості та збільшення оперативності надання державних послуг, мінімізації корупційних проявів у цій сфері.

3.2. Інноваційна модель державного управління e-Government 2.0Сучасні інформаційно-комунікаційні технології та новітні комунікативні

сервіси мережі Інтернет, стають генераторами соціальних перетворень у всіх сферах суспільного життя. Не стає виключенням і система державного управління, зокрема у сфері комунікацій між державою і громадянами.

Не в останню чергу це пов’язано із тими змінами, що відбулись у зв’язку із формуванням та популяризацією концепцій Web 2.0: «контент, що генерується користувачем» та «громадські медіа».

Довідково: Web 2.0 за визначенням Тіма О’Рейллі – методика проектування систем, 22 Баранов, О. А. Електронне урядування в Україні: аналіз та рекомендації / О. А. Баранов, І. Б. Жиляєв,

М. С. Демкова, І. Г. Малюкова. - К. : ООО «Поліграф-Плюс», 2007. - 254 с.; Семенченко, А. І. Електронне урядування в Україні: проблеми та шляхи вирішення [Електронний

ресурс] / А. І. Семенченко – Режим доступу : http://www.e-gov.in.ua/idata/files/140612-125428-1930.pdf

20

які шляхом обліку мережевої взаємодії стають тим краще, чим більше людей ними користуються. Особливістю Web 2.0 є принцип залучення користувачів до наповнення і багатократної перевірки інформаційного матеріалу.

Характерною відмінністю Web 2.0 від попередніх форм мережі Інтернет є:

активна участь користувачів у наповненні того чи іншого ресурсу; спрямованість на створення нового контенту; активніше громадське обговорення інформаційних повідомлень; перетворення кожного учасника «громадських медіа» на автономну

одиницю генерування новин.E-Government 2.0 (далі – e-Gov 2.0) відноситься до державної політики,

що спрямована на використання спільних технології для створення електронної платформи з відкритим вихідним кодом, в якій уряд, громадяни та інноваційні компанії можуть поліпшити прозорість та ефективність за принципом «віддати уряд в руках громадян».

E-Gov 2.0 поєднує в собі основи Web 2.0 з електронного уряду і збільшує участь громадян, використовуючи платформи з відкритим вихідним кодом, які дозволяють розвиток інноваційних додатків, веб-сайтів і віджетів. Роль держави полягає в забезпеченні відкритих даних, веб-сервісів та платформи в якості інфраструктури.

На сьогодні найбільш успішними у впровадженні технології «відкритого урядування» e-Gov 2.0 є Автралія, Сполучені Штати Америки, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Нова Зеландія23. Робота по залучення населення до забезпечення роботи «відкритого урядування» в цих країнах почалась ще з 2009-2010 років, так як уже на той час вказані країни рахувались серед лідерів в впровадженні загальноприйнятого принципу урядування e-Goverment. У вказаних країнах для запровадження технології «відкритого урядування» в першу чергу здійснено нормативно-правове врегулювання можливості залучення населення до розвитку такого виду урядування, проведено широку інформаційну кампанію в частині доведення переваг та перспектив e-Gov 2.0 для кожного громадянина та на постійній основі здійснюється співпраця з громадянами через найбільш масові соціальні мережі (https:// twitter .com / , https:// facebook .com/ , https://www. linkedin .com/ ).

Згідно з науковим дослідженням Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України «EGOV 2.0: Новітні підходи до трансформації системи державного управління на базі «Громадських медіа». Аналітична записка»24 особливості Web 2.0 можуть стати важливим інструментом для органів державної влади щодо збільшення рівню довіри до урядової інформації та базисом для глибинних реформ самої системи державного управління. В цілісному вигляді ідея трансформації системи державного управління із використанням інструментарію Web 2.0 описується концепцією e-Gov 2.0. Основною її відмінністю від традиційних підходів до електронного урядування (e-Gov 1.0) є те, що в процесі розбудови традиційних

23 Режим доступу: http://www.parl.gc.ca/content/lop/researchpublications/2010-15-e.htm24 Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/344/

21

підходів в першу чергу робиться ставка на «комп’ютеризацію» існуючої форми державного управління, у той час як e-Gov 2.0 спрямований на трансформацію самої системи соціальних взаємодій та внутрішньої логіки державного управління у всіх її проявах. E-Gov 2.0 дозволяє державі взаємодіяти із суспільством на тих рівнях, які до того часу були або не доступними, або вкрай ускладненими: оперативно врахувати думки все зростаючої кількості суб’єктів політичних відносин, вирішувати політичні та культурні проблеми на оперативному рівні із високим рівнем залучення громадськості, залучення підприємств та установ всіх рівнів та форм власності у єдині ефективні системи прийняття рішень, враховувати думку навіть мікрогруп, оптимізувати систему внутрішніх зв’язків з метою подолання внутрішнього корпоративізму та забюрократизованості процедур тощо.

Такий новий тип державного управління буде відповідати низці важливих критеріїв:

1. Створити сервіси, орієнтовані на наповнення не лише державними службовцями, але й громадянами із критично важливих для суспільства питань (правоохоронна діяльність, протидія наслідкам стихійних лих, забезпечення підтримки громадян за кордоном);

2. Виробити такі підходи до державних послуг для населення, що будуть дозволяти оперативно їх трансформувати в залежності від реальних потреб громадян;

3. Можливості відслідковування громадської думки щодо проголошених реформ чи критично важливих для суспільства нормативних документів (наприклад: Податковий, Трудовий кодекси);

4. Можливості поліпшити зв’язки між різними державними установами та окремими державними службовцями, що дозволить прискорити вироблення управлінських рішень та полегшити їх проходження на всіх етапах прийняття, а також їх міжвідомчого узгодження;

5. Створити системи представлення державної статистичної інформації для широкої громадськості на основі більш простих та максимально візуалізованих (наочних) статистичних сервісів.

Зокрема, найбільш ефективним на сьогодні етапом спрощення системи надання адміністративних послуг в Україні, особливо в ході адміністративно-територіальної реформи є робота волонтерів, зацікавлених осіб та установ у співпраці із Держагентством з питань електронного урядування України щодо надання послуг у віддаленій формі незалежно від місця перебування користувача за допомогою мобільних терміналів усіх рівнів складності25 через мережу Інтернет.

Таке спрощення надання послуг з 16.06.2015 реалізовується спільним проектом «Портал електронних послуг iGov.org.ua», що покликаний в посилення Єдиного державного порталу адміністративних послуг створити новий рівень надання державних послуг. Основна робота по реалізації функціоналу порталу покладена на плечі ІТ-волонтерів, з моменту запуску порталу автор творчої роботи Равло В.В. також є зареєстрованим волонтером

25 Смартфони, планшетні ПК, нетбуки тощо

22

по реалізації запланованих функцій, розробка яких проводиться у позаробочий час.

Довідково: за підрахунками українських волонтерів, озвучених експертом Держагентства з питань електронного управління Яніки Мірило, створення електронного уряду анонсувалось українськими політиками 8 разів при кожних наступних виборах. Фактична ж робота щодо надання державних послуг в електронного вигляді (за виключенням окремих випадків) активно почалась лише в 2015 році після створення волонтерами діючої прототипу єдиного веб-ресурсу по наданню таких послуг.26

Робота порталу iGov.org.ua реалізується шляхом акумуляції в зручному для користувачів вигляді більшості державних послуг на єдиному веб-ресурсі.

Так, для населення створено наступні групи послуг (групування послуг здійснюється волонтерами за типами, легко зрозумілими для населення):

Міліція та ДАІ – 99 видів послуг; Взаємодія з державними органами – 9 видів послуг; Будівництво, нерухомість, земля – 47 видів послуг; Посвідчення особи, громадянство, місце проживання – 41 вид послуг; Родина – 13 видів послуг; Податки – 21 вид послуг; Реєстраційні дані – 3 види послуг;В той же час, для суб’єктів підприємницької діяльності та інших суб’єктів

господарювання (бізнес-сфера) заплановано надання таких груп послуг: Будівництво, нерухомість, земля – 52 види послуг; Геологія – 10 видів послуг; Довкілля – 74 види послуг; Ліцензії – 42 види послуг; Зовнішньо-економічна діяльність та іноземні інвестиції – 5 видів; Культура, мистецтво, релігія – 16 видів послуг; Мито – 14 видів послуг; Медицина – 3 види послуг; Освіта – 5 видів послуг; Торгівля – 10 видів послуг; Реєстраційні дані – 16 видів послуг; Транспорт – 4 види послуг.Зокрема, із 484 державних послуг, що плануються до запуску на порталі

iGov.org.ua, до кінця вересня будуть функціонувати близько 18 відс. функцій (44 послуги працює, 45 послуг будуть введені в експлуатацію) та 395 послуг будуть запущені пізніше. Для швидкої реалізації повного функціоналу необхідне підключення до розробки більшої кількості кваліфікованих ІТ-фахівців як на платній, так і на волонтерській основі.

Наприклад, із послуг, що найбільш очікувані громадянами України згідно з рейтингами кількості звернень, з початку серпня 2015 року в дослідну експлуатацію для жителів м. Києва та м. Дніпропетровська на вищевказаному ресурсі запущено сервіс «Реєстрація авто з пробігом в МРЕВ», який з перших днів функціонування підтвердив високий потенціал зменшення

26 Режим доступу: http://www.slovoidilo.ua/2015/08/04/novyna/polityka/elektronnyj-uryad-obicyaly-vzhe-8-raziv-ale-j-dosi-nichoho-ne-zrobyly-yanika-merylo

23

корупційних ризиків та підвищення швидкості й якості надання таких послуг.

Фактичне надання послуг здійснюється на безоплатній основі за виключенням випадків необхідності сплати вартості державної послуги згідно з калькуляціями вартості, затвердженими органом державної влади чи місцевого самоврядування. Основною метою реалізації відкритого електронного урядування є забезпечення повного звільнення від сплати будь-яких платежів за надані адміністративні послуги (крім випадків терміновості надання таких послуг або надання послуг підвищеного комфорту)27.

Розробка системи електронного надання державних послуг iGov.org.ua здійснюється у повній відповідності до вимог Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» від 05.07.1994 № 80/94-ВР із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю. Зокрема, робота веб-ресурсу забезпечується за допомогою схеми https – використання протоколу HTTP з додатковим шаром шифрування/автентифікації між HTTP і TCP. Для доступу до послуг користувачам надається можливість ідентифікації за допомогою системи BankID та електронного цифрового підпису.

Наприклад, перехід на сторінку сервісу BankID методом GET програмно реалізується у наступному вигляді: GET /v1/oauth2/authorize?response_type= code&client_id=client_id&redirect_uri=callback_url&state=state (HTTP/1.1).

Призначення параметрів запиту наведено в таблиці 1.Таблиця 1

Параметри запиту URL методом GET сервісу BankID

Параметр Обов’язковість Опис

client_id ТакУнікальний ідентифікатор порталу адміністративних послуг

(видається стороною BankID при реєстрації одноразово)

callback_url Так

Узгоджена заздалегідь адреса сайту порталу адміністративних послуг, на яку буде виконана переадресація з кодом (authorization code). Адреса фіксована, не повинна містити змінних параметрів

(зміни у адресі повинні узгоджуватись зі стороною BankID).

stateНі, але бажано

Довільний параметр, який буде повернуто при переадресації на адресу, вказану у callback_url. Як правило використовується для

уникнення CSRF28 атак, бажане використання.

Перелік банківських установ, що підтримують функцію BankID станом на 31.07.2015 року:

КБ «ПриватБанк»; ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ»; ПАТ «ДіамантБанк»; ПАТ «Платинум банк»;

27 Режим доступу: https://www.facebook.com/jaanika.merilo?fref=ts28 http://en.wikipedia.org/wiki/Cross-site_request_forgery

24

ПУАТ «ФІДОБАНК»; ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ»; ПАТ «Укрсоцбанк» (UniCreditBank); ПАТ «Ідея Банк» (IdeaBank); ПАТ «АЛЬФА-БАНК»; АТ «Ощадбанк».

Крім того, за повідомленням експерта Агентства електронного управління України, співавтор проекту електронного документообігу Яніки Мірило29, базовими завданнями у впроваджені електронного урядування, та e-Gov 2.0 зокрема, є підключення максимальної кількості банків до BankID, створення MobileID, створення і впровадження ID-карток (з вересня 2015 року будуть введені у м. Львові), розробка та прийняття національної стратегії електронного уряду, якнайшвидший запуск максимуму послуг і зімкнення реєстрів.

Довідково: MobileID – розробка онлайн автентифікації та цифрового підпису, де sim-карта або ідентифікатор мобільного телефону працює як ідентифікаційний інструмент30. ID-картка – офіційний документ, що засвідчує особу, в т.ч. в електронних системах різних рівнів і призначень, зазвичай виконана у формі пластикової картки. У міжнародній практиці ID-картка зазвичай містить інформацію про особу в текстовому, машино зчитувальному та електронному вигляді, в т.ч. світлину, прізвище, ім’я, по батькові, особистий номер, зразок підпису, біометричну інформацію, записану в електронному чіпі або на магнітній лінії. Такі картки поширені в Сполучених Штатах Америки, Європейському Союзі, Саудівській Аравії, Індії, Малайзії, Сінгапурі, Російській Федерації, Казахстані.

Однією з найбільших проблем на сьогодні у впровадженні надання електронних адміністративних послуг є не готовність установ (органів державної влади та місцевого самоврядування) приймати документи в електронному вигляді.

Таким чином, діяльність волонтерів за сприяння Державного агентства з питань електронного урядування України створює передумови реалізації інноваційної моделі державного управління та реалізації конституційних прав громадян як єдиного джерела влади в Україні.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇТаким чином, основними проблемами, що виникли в процесі

запровадження надання послуг органів виконавчої влади, є: низький рівень взаємодії між територіальними підрозділами органів

виконавчої влади, які є суб’єктами надання адміністративних послуг, та органами місцевого самоврядування, місцевими адміністраціями, при яких утворені Центри;

неготовність окремих центрів до надання визначених у розпорядженні адміністративних послуг (зокрема, брак площ приміщень, персоналу, низький рівень оплати працівників та відсутність мотивації до якісної праці внаслідок цього);

29 Режим доступу: http://forbes.ua/ua/selfeducation/reports/1397934-yanika-merilo-pro-elektronnij-uryad-politichnu-volyu-ta-skromnu-charivnist-andriya-sadovogo

30 Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Mobile_identity_management

25

відсутність електронного документообігу між більшістю органами виконавчої влади та центрами адміністративних послуг, що ускладнює та уповільнює обмін інформацією та документами;

недостатня інформаційна підтримка та кількість залучених ІТ-фахівців та волонтерів до наповненості Порталу iGov.org.ua.

В цей час більшість урядових порталів розвинутих держав все більше набувають рис або блогу, або у деяких випадках (більш інтенсивної адаптації) – розгалуженої громадської мережі. Зміни відбуваються не лише на рівні візуальних трансформацій, однак часто змінюючи лінгвістичну компоненту та семантику повідомлень. Відбувається перехід від традиційної мови «бюрократії» до більш легкої та простої мови «громадських медіа».

За результатами аналізу піднятого в творчій роботі питання можна надати наступні пропозиції:

1. Кабінету Міністрів України: на виконання Закону про адмінпослуги ініціювати прийняття

Верховною Радою України законодавчого акту, який визначає перелік адміністративних послуг і плату за їх надання;

прийняти Концепції розвитку системи надання електронних послуг в Україні відповідно до Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», схваленою Указом Президента України від 12.01.2015 № 5/2015, Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої постановою Верховної Ради України від 11.12.2014 № 26-VIIІ;

з метою запровадження інноваційної моделі державного управління e-Government 2.0 ініціювати внесення змін до Закону України «Про Національну програму інформатизації» вiд 04.02.1998 № 74/98-ВР та внести зміни до власних нормативних документів, зокрема постанови Уряду «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» від 04.01.2002 № 3, «Про затвердження Порядку залучення громадян до формування та реалізації державної політики» від 06.01.2010 № 10;

активізувати роботу щодо інтеграції уже розроблених інформаційних систем (в т.ч. шляхом обміну програмним забезпеченням) до Єдиного державного порталу адміністративних послуг та веб-ресурсу iGov.org.ua;

прийняти Порядок співпраці органів виконавчої влади з громадськими організаціями щодо інформаційного наповнення Порталу електронних послуг iGov.org.ua та рекомендувати органам місцевого самоврядування прийняти подібні порядки співпраці в кожній адміністративно-територіальній одиниці;

активізувати надання соціальної реклами щодо максимального залучення ІТ-волонтерів до розробки порталу електронних послуг.

2. Державному комітету з питань науки, інновацій та інформатизації: при формуванні планів інформатизації органів державної влади

надавати пріоритет проектам, що передбачають можливість активної участі громадян в їх наповненні та розвитку. Крім того, пріоритетними мають стати проекти, що більш інтенсивно використовують можливості мобільних терміналів (як найбільш розповсюдженого засобу зв’язку в Україні);

розглянути можливість формування пілотних проектів на базі окремих

26

органів державної влади щодо створення сервісів, базованих на використанні принципів громадських медіа.

3. Місцевим державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування, при яких утворено центри адміністративних послуг:

залучити громадські організації до проведення оцінки якості надання державних послуг;

запровадити єдину систему заохочень (винагород, надбавок) за поліпшення якості і підвищення ефективності державних послуг для працівників центрів адміністративних послуг.