ЗЕМСЬКОЇ МЕДИЦИНИ

РОЗВИТОК

НА СУМЩИНІ

Перші лікарні на Сумщині, де лікували хворих

незалежно від статі та віку і

соціального становища, були відкриті при

монастирях – у Глухівському, Охтирському

та Путивльському повітах. Особливу роль відіграв заснований

у 1648 р. неподалік селаСоснівки на Глухівщині

монастир – Глинська пустинь, де

функціонувала велика лікарня,

а при ній – аптека. Сюди за зціленням та консультацією приїжджали

найвідоміші люди тодішньої царської

імперії.

Земська реформа 1864 р. передбачала

передати до компетенції

новоутворених самоврядних інституцій

питання медичного обслуговування

населення.

Реформа дала поштовх до розбудови

системи охорони здоров’я на місцях.

Як правило земства використовували практику поділу повітів на дільниці, які обслуговували лікарі

та фельдшери. Кожна губернія і повіт

шукали своїшляхи вирішення проблем.

Це було пов’язано зсоціально - економічними та іншими особливостями

розвитку регіонів.

У земствах з моменту їх появи працювали

прогресивно налаштовані лікарі, котрі прагнули

всіляко поліпшити медичне обслуговування,

особливо сільського населення.

Поступово земська медицина почала свій

перехід до стаціонарної системи, який

здійснювався через змішане

медобслуговування, тобто шляхом

поєднання двох систем і поступової зміни

однієї іншою, більш досконалою.

Труднощі у наданні медичної допомоги

існували не тільки через слабку матеріальну

базу лікувальних закладів та погане

забезпечення їх кадрами, а й через

надто низький культурний рівень жителів міст і сіл.

Звертання за допомогою до лікарів становило у 1870 р. тільки 0,03 відвідання на

одного жителя. Тому земським лікарям

довелося крок за кроком долати різні перешкоди і

поступово привчити людей до користування

лікувальними закладами, розуміючи при цьому

глибоко вкорінену недовіру до офіційної медицини.

Захворюваність в Сумському повіті

Перші вільні аптеки СумщиниУ 1743 р. першу вільну

аптеку в Глухові відкрили

Яків Андрійович Маркович і московський

аптекар Казимир Мейєр.

Власники Глухівської аптеки зобов'язані були

найнятикеруючого-фармацевта. У

керуючі аптекою вони взяли провізора

Германа Ліндрота (зустрічається і інше

написання його прізвища - Лінтронт). Згідно з

контрактом зарплата керуючого була 80 рублів

на рік. Але тільки на першому році його роботи.

У другому - вже 90, а в третьому -100 руб.

Поряд з аптеками на Сумщині почали

з’являтися лікарні. Одна з перших,

побудована на кошти сина духовника Петра І

протоієрея церкви

с. Тростянець Охтирського полку

О. Т. Надоржинського, з’явилася в місті Охтирці.

Лікарняфункціонувала з 1741

р. при Свято-Троїцькому

монастирі.

Перші сезонні дитячі ясла

У 1903 р. у Сумському, Лебединському та

Охтирському повітах функціонували 39 ясел. Особлива увага у яслах

зверталася на організацію та якість

харчування, виконання правил особистої гігієни, на виховну

роботу.

Організація сезонних ясел почала

здійснюватись з 1898-1900 рр. Лікарі стали

безпосередніми ініціаторами

відкриття дитячих ясел у відповідних населених пунктах.

Перші приказні лікарні на території сучасної

Сумщини з’явились у Полтавській та

Чернігівській губерніях, до складу яких входила

північна і західна частини території області.

Кількість лікарняних закладів

зростала дуже повільно.

Пізніше лікарні відкрилися в Охтирці, Лебедині і Сумах.

У Сумах лікар, який утримувався коштом

міської влади, з’явився лише у 1840 р.

Один із найперших подібних закладів, що

складався з лікарні,богадільні (шпиталю

для інвалідів) і будинку для божевільних, був

створений у20-х рр. ХІХ ст. в

Ромнах.

При формуванні земської медицини

значну роль відіграло ставлення й розвиток хірургічної допомоги населенню, що стало

одним з найважливіших

досягнень земських медиків, великим

стимулом у поліпшенні охорони здоров’я у

цілому.

Одним із прогресивних представників наукової медицини Сумщини того

часу бувлікар Кролевецького повіту

Федір Павлович Рудзинський.

Він надавав кваліфікованумедичну допомогу,

виконував певні хірургічні операції дітям і дорослим

такористувався надзвичайно

великим авторитетом серед населення.

Хірургічна допомога

Інфекційна допомога

У період земської медицини інфекційні

хвороби займали провідне місце в

структурі захворюваності і

смертності населення, особливо дитячого.

У 70-ті рр. ХІХ ст. на тлі високої захворюваності

населення знайшли сприятливий грунт для свого розвитку епідемії

холери і дифтерії.

Лютувала епідемія натуральної віспи,

холери, тифів, дифтерії, скарлатини, кору та інших інфекцій, що

приносили численні лиха населенню.

Земські лікарі СумщиниЗемські лікарі були

фахівцями одночасно декількох лікарських

спеціальностей, тому для них стало характерним

прагнення до регулярного підвищення

своєї кваліфікації.Лев Валентинович

Шеболдаєв працював в Сумській повітовій земській лікарні з

1873 р. і став організатором в повіті хірургічної допомоги.

Олександр Іванович

Мєщанінов (1879-1965) з перших днів

роботи розгорнув активну

хірургічну, наукову та громадську діяльність.

Іван Петрович Скляров (1886-1960) в 1917 р. став

зав. хірургічним відділенням Охтирської

повітової земської лікарні, один з організаторів в

Охтирці повітового т-ва лікарів, діяльність якого

була направлена на організацію медичного

обслуговування населення і забезпечення правового і економічного становища

медичного персоналу.

Олександр Лаврентійович Буколов почав

працювати земським лікарем в 1895 р. і з честю виконував свій лікарський обов'язок на сільській лікарській

дільниці понад 50 років.

Земські лікарі Сумщини

Олександр Павлович Грузиненко працював

у Кролевці у 1887-1907 рр.

повітовим земським лікарем. Був

прогресивним лікарем-гуманістом, відомим хірургом. Виконував складні хірургічні операції.

Володимир Іванович Дубров працював земським лікарем, головним лікарем

Конотопської земської лікарні, потім був

фабричним лікарем, але після

3-х років роботи повернувся у Конотоп, працював терапевтом

у поліклініці.

Петро Михайлович Курочкін з 1878 р.

працював земським лікарем-спочатку в

с. Віри Сумського повіту, потім в

м. Суми. Був також тюремним лікарем.

Займався приватною практикою.

Костянтин Олександрович

(Кадиш Сепдорович) Зільберник

свою діяльність починав у Лебедині,

потім очолив повітову земську лікарню.

Ісай Давидович Левін з 1920 р.

лікар-інфекціоніст, зав.

інфекційним відділенням в м.

Суми, самовіддано працював в

тюремній лікарні.

Загалом на території Сумщини у роки

приказної медицини було відкрито тільки

дев'ять лікарень на 270 ліжок, дві богадільні на

80 ліжок та 157 фельдшерських

пунктів.На середину ХІХ ст. лікарняні заклади

обслуговувалися 12 лікарями,

54 фельдшерами та 6 повитухами.

Спеціалізованих лікарень тоді не

існувало, анестезіологічне

забезпечення було недосконалим, тому

можливості виконувати складні операції не

існувало.

Земська лікарня м. Білопілля, 1902

У 1889 р. в Сумському повіті нараховувалося 6

лікарень на 100 ліжок

Лікарня с. Нижня Сироватка

За земський період мережа медичних

закладів та забезпеченість

медичними кадрами дещо збільшилася:

кількість лікарняних ліжок зросла з 220 до 967, лікарів з 12 до 77,

фельдшерів з 54 до 235, акушерок з 6 до 86.

У середньому лікар обслуговував

17 тисяч пацієнтів, фельдшер – 5,5 тисяч пацієнтів. На 10 тисяч

жителів було 7 лікарняних ліжок.

Земська медицина зробила важливий крок уперед та

досягла окремих значних успіхів.

У ті роки були також розроблені :основні

принципи боротьби з інфекціями, робота

сільської лікарської дільниці, санітарні

заходи, основи медичної статистики.

Розповсюджені серед населення медичні та

гігієнічні знання.