СОН ТА ЙОГО СОН ТА ЙОГО РОЗЛАДИ РОЗЛАДИ

Оптимальна тривалість сну у здорових людей різна і міняється з віком.

Найбільша потреба у сні у дітей, найменша - в старості.

У дорослої людини середніх років потреба уві сні в межах 5 - 10 год. на добу (в середньому 6-8 год).

Фізіологічний сенс сну до цих пір не уточнений, хоча відомо, що від його якості і тривалості багато в чому залежить самопочуття людини в періоди неспання, настрій, фізична і психічна активність, працездатність.

Сон – складний, неоднорідний, фазний стан:◦повільний (повільнохвильовий) сон◦швидкий (парадоксальний) сон.

У ранньому дитячому віці по тривалості переважає швидкий сон, а надалі - сон повільний.

Повільний сонПовільний сон

Чотири стадії 1 стадія - дрімота або стадія засипання -характеризуется нізкоамплітудною, нерегулярною, переважно високочастотною активністю ЕЕГ, а також повільними рухами очей при електроофтальмографії (ЕОГ). ІІ стадія - неглибокий повільний сон - короткочасні генералізовані високоамплітудні хвилі (К-комплекси), низько- і средньоамплітудні коливання частотою 12-15 Гц (сонні веретена). ІІІ стадія - стадія глибокого повільного сну - високоамплітудні повільні фонові коливання в тета- і дельта-діапазонах (20-50%), К-комплекси і сонні веретена. IV стадія - найбільш глибокий повільний сон, високоамплітудні (75 мкв і більш) дельта-хвилі, що становлять 50% і більш за всі коливання; кількість сонних веретен при цьому зменшується. ІІІ та IV стадія – дельта сон

В процесі повільного сну:знижується АТ, зменшуються частота серцевих скорочень і

дихальних рухів, на декілька десятих градуса знижується

температура тіла. Тривалість повільного сну у дорослої

людини в нормі складає 75-80% всього періоду нічного сну.

При повільному сні м'язовий тонус зберігається і спляча людина іноді міняє позу, швидкі рухи очей при цьому відсутні.

Швидкий (парадоксальний сон).Характерні:

◦швидкі рухи очей,◦зниження тонусу всіх м'язів за винятком

зовнішніх очних м'язів і деяких м'язів носоглотки,

◦на ЕЕГ - низькоамплітудні швидкі хвилі (6-22 Гц),

◦на ЕОГ - групи швидких рухів очей.◦відсутні глибокі сухожильні рефлекси і Н-

рефлекси. ◦ При пробудженні в фазу швидкого сну

більшість людей згадують яскраві, нерідко емоційно насичені сновидіння.

Фаза швидкого сну змінює фазу повільного сну приблизно через 90-100 хв сну і у дорослої людини складає 20-25% його загальній тривалості.

Під час швидкого сну:пригнічується функція терморегуляторних

механізмів, реакція дихального центру на концентрацію СО2 в крові,

дихання стає нерегулярним, неритмічним,можлива нестабільність АТ і частоти пульсу,ерекція (диференціація між психологічною і

органічною імпотенцією).

У нормі при засипанні спочатку наступає повільний сон,потім - швидкий.

за ніч 6 – 8 циклів.Незадовго до пробудження зазвичай

з'являються передвісники закінчення сну:сплячий частіше міняє позу,підвищується температура тіла,наростає і знижена під час сну концентрація

кортикостероїдів, зокрема кортізола, в крові.

Співвідношення тривалості повільного і швидкого сну з віком міняється:

у новонароджених приблизно половина сну доводиться на швидкий сон, в подальшому тривалість швидкого сну поступово зменшується.

Зміна неспання і сну, а також зміна фаз сну, залежать від стану активуючих структур ретикулярної формації.

Уві сні міняється активність функцій ендокринної системи.

Протягом 2 перших годин сну збільшена секреція соматотропного гормону (СТГ) і зменшена продукція кортізола.

Вночі посилюється секреція пролактину, особливо відразу після засипання.

До часу закінчення нічного сну наростає виділення АКТГ і кортізола.

Певну роль в розвитку сну і підтримці циркадного ритму, по одній з гіпотез, виконують гіпногені пептиди, концентрація яких особливо значна в структурах лімбіко-ретикулярного комплексу.

СновидінняСновидіння

Сновидіння - ілюзорні явища, що виникають під час сну, які можуть бути різному ступеню яскравості і складності

По З.Фрейду, «сновидіння - це життя свідомості під час сну»,

«сни... вид реакції нашої свідомості на стимули, що діють на людину впродовж того часу, коли він спить».

На зміст сновидінь впливає поточна неадекватно оцінювана інформація, що поступає в мозок від екстеро- і інтерорецепторов, що подразнюються в період сну.

Проте на характер сновидінь впливають і попередні події, розумові процеси,

К.Юнг (послідовник З.Фрейда) «сновидіння - це залишок психічної діяльності під час сну і відображають думки, враження і настрої попередніх днів».

І.М.Сеченов: «сновидіння - небувала комбінація бувалих вражень».

Сновидіння - під час швидкої фази сну, яка завершує кожен його цикл і протягом ночі зазвичай повторюється кілька разів.При пробудженні з повільної фази сну слідів сновидіння в пам'яті, як правило, не зберігається, Іноді з повільною фазою сну можуть бути зв'язані сни, що запам'ятовуються, часто кошмарні; у таких випадках пробудження може супроводжуватися станом тимчасової дезорієнтації, відчуттям страху.

Порушення сну (диссомнії)Порушення сну (диссомнії)

Порушення сну (диссомнії)Порушення сну (диссомнії)

Розлади сну найчастіше виявляються порушенням засипання і підтримки стану сну.При одноразовому скринінговому опитуванні будь-яких груп населення скарги на утруднення засипання і нічні пробудження пред'являють 15% опитаних, а протягом року ці порушення відзначають 30% людей. Частота таких порушень сну наростає з віком:

у молодих - скарги на труднощі засипання,у немолодих - на підтримку сну (Попов Ю.В., Вид В.Д., 1997).

Деякі пацієнти стверджують, що вони взагалі не сплять.

Разом з тим, як відзначає А.М.Вейн, що багато років присвятив вивченню проблеми сну, не вдається спостерігати людей, у яких сон повністю відсутній.

Сон може бути зміненим, але він людині життєво необхідний і ніколи не зникає спонтанно.

При насильницької депрівації сну - важкі прояви фізичного стомлення і наростаючі розлади психічної діяльності:

Перші 3 доби – виражені емоційні і вегетативні розлади, зниження загальної рухової активності, розлад координації рухів і їх цілеспрямованості.

До кінця 4-ої доби - розлади свідомості, орієнтації, що виявляються утрудненням, неможливістю рішення елементарних задач, періодичним станом дереалізації, появою ілюзій, галюцинацій.

Після 5 діб - неможливість виконання простих інструкцій, розлади мови, яка стає невиразною, неосмисленою. Періодично відбувається непереборне засипання, нерідко з розплющеними очима, можливо повне глибоке відключення свідомості.

На ЕЕГ в таких випадках виявляється депресія альфа-ритму, який заміщається повільними хвилями.

Депрівация сну, разом з супутніми психофізіологічними розладами, виявляється і значними біохімічними зрушеннями.

Після припинення насильницькою депрівації сну виникає пролонгований сон, в якому найбільш трива фаза глибокого повільного сну (дельта-сну), що підкреслює його необхідність для відновлення життєвих сил організму.

Александровський Ю.А. і співавт. (2000) виділяють наступні форми диссомнії:

1.епізодичну, при якій розлади сну виявляються до 1 тижня;

2.короткочасну - тривалістю 1-3 тижня;3.хронічну - тривалістю більше 3 тижнів.

Епізодична диссомнія при: ◦ невротичній реакції на емоційний стрес◦ наслідок впливу в період, відведений для сну, екзогенних подразників (яскраве світло, звуки і інші дії, зміна міся проживання). ◦ неправильне застосування деяких ліків, зокрема, психостимулюючих і тонізуючих лікарських препаратів.◦ незадоволені потреби (спрага, голод і ін.).◦ порушення режиму сну і неспання (нічні чергування, часті перельоти на великі відстані з перетином при цьому часових поясів).

Короткочасна диссомнія:◦ при неврозах і неврозоподібних станах,◦ при соматичних захворюваннях, що супроводжується болем, свербінням і іншими відчуттями, які заважають сну.

Хронічна диссомнія:◦ соматичне◦ психічне захворювання, зокрема депресія.

Диссомнія може бути:◦Передсомнічна - порушення засипання,◦ інтерсомнічна - часті пробудження,

уривчастість сну◦Постсомнічна - раннє пробудження, з

подальшою неможливістю продовження сну, зазвичай супроводжується відчуттям дискомфорту, розбитості, стомленості.

Пацієнти з функціональною диссомнією нерідко зловживають прийомом снодійних засобів, алкоголю, що зазвичай погано позначається на якості сну.Вранці їм зазвичай властиве відчуття незадоволеності сном, «несвіжість», поганий настрій, стан астенії, іноді легке оглушення (сонне «сп'яніння»), неможливість швидко і повноцінно включатися в активну діяльність, головний біль.В результаті виникають хронічна незадоволеність сном, підвищена стомлюваність, дратівливість, виснажуваність.При цьому можливі прояви іпоходричного синдрому, депресії.

Екзогенні інсомнії: Незвичайна обстановка,Шум,Прийом алкоголюПрийом лікарських засобів:

◦ антидепресантів,◦ психостімуляторов,◦ діуретиків,◦ діфеніна та інших протиепілептичних препаратів,◦ бета-блокаторів,◦ похідних ксантину,◦ нікотину,◦ кофєїновмісних анальгетиків,

Швидка відміна деяких ліків:◦ седативних◦ снодійних засобів

Ендогенні - зміни функцій лімбіко-ретикулярної системи мозку:

Первинна (ідіопатична, сімейна) диссомнія:◦виявляеться в дитинстві або в молодості◦зберігається протягом всього життя.◦характеризується відносно коротким,

фрагментованим сном, підвищеною стомлюваністю вдень і нерідко дратівливістю, депресією.

Розлади сну можуть бути зв'язані з парасомніями, що виникають під час сну.

Парасомнії - анормальні епізодичні, але не епілептичні, стани, що виникають уві сні:◦сноходіння (сомнабулізм),◦сноговоріння,◦нічні страхи,◦кошмарні сновидіння,◦нічні порушення серцевого ритму,◦гіпнічні міоклонічні сіпання,◦синдром центральної гіповентиляції,◦скреготіння зубами (бруксизм) і ін.

Походження їх переважно психогенне.

Причинами порушення сну також можуть бути наступні парасомнічні стани: ◦ гіперкінези, що заважають засипанню

(параміоклонії),◦ соматогенний руховий неспокій уві сні

(синдром неспокійних ніг),◦ хропіння,◦ апное.

Апное (по греч. «без дихання») - затримки дихання більш ніж на 10 с, що зазвичай змінялися повторними епізодами вибухового хропіння, надмірною руховою активністю і пробудженнями під час сну.

В результаті – недостатність нічного сну - сонливість в денний час.

Також характерно: ◦ ранішній дифузний головний біль,◦ гіпнагогічні галюцинації,◦ зниження лібідо,◦ схильність до апатії,◦ астенічний, астеноневротичний синдром.

Під час епізодів апное знижується насиченість крові киснем, в деяких випадках виникає брадикардія, що змінюється тахікардією.

Апное уві сні зустрічається у 1-3% людей.

Серед осіб старше 50 років - у 6%Під час апное – синусова аритмія, АГ.Тому апное - чинники ризику

розвитку інфаркту міокарду, інсульту.

Важка форма апное уві сні:◦епізоди апное в процесі нічного сну до 500

разів, ◦супроводжуються сноговорінням та

пробудженням з дезорієнтованістю,◦ у чоловіків в 20 разів частіше, ніж у жінок,◦ зазвичай у віці 40-60 років.◦ у 2/3 випадків хворі страждають

ожирінням.◦ часто АГ, кардіальна патологія.

Синдром обструктивного апное - при порушенні прохідності верхніх дихальних шляхів:◦викривлення носової перегородки,◦особливості будови ротоглотки,◦акромегалія,◦ гіпотиреоз.

Центральні (церебральні) апное - наслідок порушення регуляції дихання при недостатності функції задньобокових відділів довгастого мозку:◦сирінгобульбія,◦БАС,◦стовбуровий енцефаліт,◦вертебро-базилярна недостатність.

Найбільш яскравим проявом парасомній є сноходіння, лунатизм, сомнабулізм (лат. somnus – сон, ambulare – ходити).

Сомнабулізм спостерігається у дітей і молодих людей з підвищеною емоційністю, гиперсенситівністью.

Під час першої третини нічного сну під впливом зовнішніх подразників (світло місяця, настільної лампи), а іноді і спонтанно, хворі здійснюють автоматизовані складні дії:◦ встають з ліжка,◦ щось говорять,◦ прагнуть кудись йти,◦ іноді здійснюють загрозливі їх здоров'ю і життю дії (намагаються вилізти у

вікно). У хворого при цьому:

◦ зберігаються функції сенсорних систем і координація рухів, що дозволяють долати часом небезпечні ситуації.

◦ відсутні емоційні реакції.◦ амімічне обличчя,◦ пильний погляд хоч він і слабо реагує на спроби оточуюючих впливати на

його поведінку або вступати з ним в спілкування; Щоб розбудити хворого потрібні значні зусилля. Повертаючись самостійно у ліжко або укладений в нього пасивно

хворий продовжує спати Напад сомнабулізму розвивається в період повільного сну і

продовжується до 15 хв. При пробудженні прояви сомнабулізму в пам'яті не зберігаються. Якщо хворий розбуджений під час сомнабулізму, він якийсь час

виявляється дезорієнтованим, розсіяним, стривоженим, іноді його охоплює страх, і при цьому він може здійснювати неадекватні, небезпечні, перш за все для нього самого, дії.

Сомнабулізм прийнято розглядати як прояв неврозу, психопатії.

За клінічними даними і станом ЕЕГ сомнабулізм диференціюють з нічним припадком скроневої епілепсії з явищами амбулаторного автоматизму.

Сомнабулізм часто поєднується з нічними страхами, сноговорінням.

У походженні цих парасомнічних феноменів можливе значення генетичних, органічних і психологічних чинників.

Сноходіння зазвичай проходить спонтанно при досягненні 7-14 років.

Нічні страхи - нічні епізоди вираженого страху, жаху або паніки, що виникають при неповному пробудженні і поєднуються з інтенсивними вокалізаціями, руховим неспокоєм, вегетативними реакціями (тахікардія, тахіпное, мідріаз, гіпергідроз).

Хворий сідає в ліжку або схоплюється з нього з панічним криком.

Такі епізоди частіше виникають у дітей протягом першої третини нічного сну, тривають від 1 до 10 хв.

Спроби при цьому заспокоїти хворого зазвичай неефективні і іноді лише підсилюють у нього відчуття страху, руховий неспокій.

Після пробудження ці епізоди в пам'яті не зберігаються.

Нічні страхи нерідко поєднуються з сноходінням.У розвитку обох феноменів мають значення

генетичні, органічні і психологічні чинники.

Кошмарні сновидіння – яскраві сни, насичені тривогою і страхом, що зберігаються в пам'яті після пробудження.

Вони пов'язані з пробудженням в період швидкого сну, при цьому зміст кошмарних сновидінь нерідко відображає екстремальну ситуацію, загрозу здоров'ю, престижу, життю.

Ідентичні або близькі по сюжету кошмарні сновидіння можуть повторюватися.

Під час таких сновидінь зазвичай бувають виражені вегетативні (тахіпное, тахікардія) і емоційні реакції, але відсутні істотні вокалізація і рухова активність.

Після пробудження швидко досягається звичайний рівень неспання і орієнтації,

Пацієнти охоче розповідають про пережите сновидіння. У дітей кошмарні сновидіння мають відношення до певної

фази емоційного розвитку. У дорослих - виявляються в періоди підвищеної емоційної

напруги, конфліктних ситуацій. Розвитку кошмарних сновидінь сприяють:

◦ лікування деякими лікарськими засобами (резерпін, бензодіазепіни, трициклічні антидепресанти.

◦ різка відміна деяких снодійних препаратів, що пригнічують швидкий сон, під час якого частіше виникають сновидіння.

Гіпнічні міоклонічні сіпання (нічні міоклонії) - одиночні неритмічні сіпання всього тіла або кінцівок, частіше ноги, які виникають переважно при засипанні, іноді супроводжуються пароксизмальними сенсорними проявами, відчуттям падіння.

Сонний параліч (катаплексія засипання і катаплексія пробудження) - слабкість або повний млявий параліч скелетних м'язів на початку або в кінці сну, тривалістю не більше декількох секунд

При цьому хворий, що знаходиться вже в стані неспання, не може розплющити очі, поміняти положення, говорити.

Може бути у практично здорової людини і лікування не вимагає.

Бруксизм - скреготіння зубами уві сні.Може бути причиною:

◦пошкодження зубів,◦болю в ніжньощелепних суглобах,◦ прозопалгій.

Лікування:◦гумова прокладка,◦ бензодіазепіни.

ЛІКУВАННЯ ПОРУШЕНЬ СНУЛІКУВАННЯ ПОРУШЕНЬ СНУ

Немедикаментозні методи нормалізації снуПритримування певних правил:

◦ дотримуватися стереотипу зміни сну і неспання,◦ приділяти сну достатній час, який є індивідуальним і

міняється з віком; ◦ спати бажано в тихій, затемненій, добре

провітрюваній кімнаті, на зручному, але не дуже м'якому ліжку;

◦ уникати у вечірній час рясної їжі, кави, алкоголю, куріння, емоційних стресів;

◦ сприяти засипанню може яке-небудь спокійне заняття (читання, в'язання), тепла ванна, що приймається перед сном, короткочасна прогулянка;

Фізичні методи:◦голкорефлексотерапія,◦ електросон.

Психотерапія.За наявності парасомній, ведучих до

розладів сну, необхідно виявити їх причину і прийняти заходи, направлені на їх лікування.

Медикаментозне лікування диссомній є дуже поширеним:◦простота методу,◦швидке отримання бажаного результату,◦широка реклама,◦відсутність у населення достатньої

інформації про можливі побічні явища.

Диссомнія може бути передвісником або проявом серйозних соматичних і психічних захворювань.

Тому симптоматичне лікування порушень сну, особливо медикаментозне, може бути рекомендовано тільки після вирішення питання про причину безсоння.

Часте безконтрольне застосування снодійних препаратів – медикаментозна інотксикація з розвитком:◦ залежності,◦ побічних явищ◦ соматичних◦ неврологічних ускладнень

Зниження якості життя пацієнта

Фармакотерапія розладів снуФармакотерапія розладів сну

Барбітурова кислота (Адольф фон Бейер,1864 р.)

Негативні властивості барбітуратів:◦ звикання◦ необхідність з часом збільшувати дозу,◦ стан дискомфорту після пробудження,

10-кратне перевищення дози барбітуратів - отруєння:◦ порушення дихання і кровообігу,◦ зміни свідомості◦ кома.

У 1963 р. в США 10% суїциїдальних вчинків було здійснено за допомогою барбітуратів.

З 60-х років XX століття - бензодіазепіни.

Менш токсичні в порівнянні з барбітуратами.

Тільки у США щорічно виписується близько 100 млн. рецептів на препарати цієї групи.

Вже в 60-х роках було встановлено, що снодійні препарати деформують формулу сну, пригнічуючи перш за все фазу швидкого сну, і виникаючий під їх впливом сон істотно відрізняється від сну природного.

Можлива післядія:◦ виявляється наступного дня після прийому снодійного

препарату◦ відчуття стомлення, розбитості, що негативно позначається

на загальному стані і працездатності пацієнта. Крім того, при перериванні прийому снодійних

препаратів можливий і такий вид наслідку, як «віддача безсоння» - у разі відмови від прийому препарату в найближчу ніч або декілька ночей підряд сон виявляється порушений значніше, ніж це було до початку лікування - він стає поверхневим і явно недостатнім.

У таких випадках пацієнт зазвичай повертається до прийому снодійного препарату, впадаючи таким чином від нього у важко непереборну залежність.

Наслідки зловживання снодійними лікарськими препаратами:◦ запаморочення,◦ зниження пам'яті,◦ сплутана свідомість,

Багато снодійних препаратів впливають не тільки на стан сну, але і на інші функції мозку.

Тому застосовувати снодійні засоби слід:◦ в мінімальних, але достатніх дозах,◦ курси лікування повинні бути короткими,◦ зниження дози - поступовим.◦ відмовитися від прийому алкоголю.

Не рекомендується водіння транспорту і інші види діяльності, що вимагають концентрації уваги, чіткої координації рухів і підвищеної швидкості реакцій.

Значність і частота побічних явищ при застосуванні снодійних препаратів спонукають для корекції порушень нічного сну в міру можливості обмежуватися прийомами седативних засобів (пустирник, препарати валеріани, валокордин, ново-пассит і т.д.), проте застосування снодійних все-таки ефективніше і має на сьогоднішній день широке розповсюдження.

Снодійні лікарські засобиСнодійні лікарські засоби

Снодійні лікарські засоби (гіпнотики) - фармакопрепарати, основною властивістю яких є гіпногенна дія, здатність викликати сон.

Ідеальні гіпнотіки повинні:1. сприяти швидкому засипанню і забезпечувати

достатність сну;2. мінімально впливати на структуру сну, його стадії;3. після пробудження мінімально впливати на рівень

неспання, увагу, темп рухових і психічних реакцій; 4. не викликати залежності і не справляти

негативного впливу на загальний стан після відміни препарату.

Всі гіпнотики дають седативний ефект. Разом з тим, седативні препарати і

транквілізатори володіють снодійним ефектом.

В группу гіпнотиків відносять наступні препарати.

А. Монокомпонентні засоби:1. Похідні бензодіазепіну: lorazepam,

nitrazepam, triazolam.2. Барбітурати: barbital, barbital natrium,

cyclobarbital, pentobarbital, phenobarbital.3. Похідні різних хімічних груп: bromisoval,

chlormethiazol, doxylamin, glutetimid, zolpidem, zopiclone

Б. Комбіновані засоби: eatan, noctran, reladorm, tardil.

Ліки, які сприяють покращанню сну Лікарські засоби з різних фармакологічних груп:

◦ corvalolum,◦ glycin,◦ natrii oxybutyras,◦ promethazin,◦ valocordin.

Транквілізатори з протитривожним та седативним ефектом:◦ alprazolam,◦ benzoclidini hydrochloride,◦ bromazepam,◦ chlordiazepoxid,◦ chlormethiazol,◦ clobazam,◦ clotiazepam,◦ diazepam,◦ gidazepam,◦ mebicarum,◦ oxazepam,◦ phenazepam.

Останнім часом з номенклатури препаратів в Україні та Росії виключені:◦барбітал (веронал),◦барбітал-натрій (мединал),◦пентобарбітал та ін.

Однак деякі з цих препаратів продовжують використовуватись в складі комбінованих засобів.

Застарілі препарати:◦amytal natrium (амітал-натрій),◦barbamil (барбаміл),◦chlorali hydras (хлоралгідрат),◦chlorbutanolhydrat (хлоробутанолгідрат).

Механізми дії снодійних засобівПригнічують активність клітин активуючої

системи ретикулярної формації і стимулюють продукцію ендогенних хімічних сполук, сприяючих появі і підтримці сну.

барбітурати діють переважно на рівні ретикулярної формації мозкового стовбура

похідні бензодіазепіна - на рівні лімбічної системи і її зв'язків з іншими структурами, що забезпечують циклічну зміну сну і неспання.

Бензодіазепіні:◦Активують ГАМК-ергічні системи, що приводить до

переважання функції гіпногенних структур ◦Знижують внутрішньоклітинний енергообмін в

результаті зменшення активності мітохондрій і пригнічення вуглеводного обміну.

Зниження внутріклітинного обміну лежить також в основі антигіпоксичної дії барбітуратів і деяких інших психотропних препаратів з седативною дією.

Одночасно барбітурати знижують збудливість дихального центру, зменшують його чутливість до фізіологічних подразників (СО2), що при передозуванні приводить до пригнічення кардіо-респіраторної діяльності.

Крім того, барбітурати підсилюють активність ферментів печінки, що беруть участь в метаболізмі і інактівациі інших ліків, що приймаються разом з цими снодійними, що може привести до зниження ефективності їх дії.

Найбільш вираженою снодійною дією, здатною викликати сон навіть вдень у нестомленої людини, володіють барбітурати, та комбіновані засоби їх що містять.

Вельми сильною снодійною дією володіють бротізолам, зопіклон, лоразепам, метаквалон, нітразепам, тріазолам, флуразепам, хлоралгідрат.

Менш вираженою дією - золпідем, мідазолам, хлорметіазол, естазолам.

Найбільш слабка дія у бромізовала.

Залежно від часу настання снодійного ефекту виділяють:

препарати швидкої дії, з початком через 15-40 хв: бромізовал, зопіклон, лоразепам, метаквалон, мідазолам, нітразепам, пентобарбітал, реладорм, тарділ, флунітразепам, флуразепам, циклобарбітал, золпідеме

препарати повільної дії (ефект через 30-60 хв): барбітал-натрій, бротізолам, фенобарбітал, хлоралгідрат, етамінал натрій.

По тривалості дії снодійні засоби діляться на ті, що викликають короткий і тривалий сон.Найкоротший сон (4-5 год) викликають мідазолам і тріазолам. Ці препарати зазвичай не мають постсомнічної дії. Триваліший сон (5-6 год) викликають бромізовал, зопіклон, пентобарбітал, циклобарбітал, етамінал натрій. Сон середньої тривалості (6-8 год) викликають барбитал-натрію, лоразепам, метаквалон, нітразепам, реладорм, фенобарбітал, флуразепам, хлоралгідрат. Найбільш тривалий сон (7-9 год) дають барбітал-натрій і флунітразепам.

Разом з снодійною дією всі препарати цієї групи в невеликих дозах надають седативний ефект, нормалізують легкі форми вегетативної дисфункції.

З цією метою частіше застосовують фенобарбітал (зазвичай у складі комбінованих засобів), бромізовал, хлорметіазол, рідше етамінал натрій.

Похідні бензодіазепіна - лоразепам, естазолам, разом з снодійним, володіють потужним транквілізуючим та антиневротичним ефектом і часто використовуються в цій якості.

Протисудомною дією володіють золпідем, фенобарбітал, хлоралгідрат, похідні бензодіазепіна (бротізолам, нітразепам, флунітразепам, хлорметіазол).

Вираженою міорелаксуючою дією володіють похідні бензодіазепіна (бротізолам, нітразепам, флунітразепам), а також - золпідем.

Аналгезуючим ефектом володіє метаквалон

спазмолітичним - метаквалон, фенобарбітал.

Антигістамінною дією володіє доксиламін.

Антиоксидантну дію мають барбітурати (у великих дозах – пригнічення кардіореспіраторного центру!!!).

Протиблювотна дія виражена у барбітал-натрій, лоразепам.

Система медикаментозного лікування диссомній.

У міру можливостей доцільно користуватися, перш за все, транквілізаторами, що володіють снодійним ефектом (сибазон, валіум, феназепам, нітразепам).

У легких випадках диссомній можуть бути ефективні деякі антигістамінні засоби (піпольфен, дімедрол).

З нових снодійних лікарських засобів найбільш ефективними визнаються зопіклон (імован) – 7,5 мг (№20 – 70-80 грн) і золпідем – 10 мг (івадал, гіпноген).

Найбільш раціональними є три способи застосування снодійних препаратів:

◦ випадковий прийом в екстремальних сутуаціях;

◦ курсове лікування;◦ тривале застосування.

(А.М.Вейн)

Побічні реакції на снодійні Побічні реакції на снодійні препаратипрепарати

Найбільш частими реакціями є постсомнічні порушення:◦ відчуття розбитості,◦ сонливість вранці,◦ незадоволеність сном,

особливо при прийомі барбітуратів тривалої дії, дещо рідше при прийомі інших снодійних препаратів з тривалою дією (бротізолам, золпідем).

Як правило, ці порушення відсутні при прийомі лоразепама, мідазолама, нітразепама, флуразепама, хлоралгідрата, естазолама, препаратів з короткочасною дією, зокрема глутетіміда, пентобарбітала.

При постсомнічних порушеннях рекомендується зменшити дозу снодійного засобу, вранці прийняти кофеїн (100-200 міліграм), мезокарб (5-10 міліграм) або випити чашку міцної кави.

Різка відміна препарату приводить до розвитку абстинентного синдрому: відчуття тривоги страх психомоторне збудження іноді - галюцинації профузний піт головний біль шлунково-кишкові розлади мілкорозмашистий тремор падіння АТ можливі блювота і судоми.

Синдром відміни виникає через 1-10 днів після різкого припинення лікування і може продовжуватися протягом декількох тижнів.

Розвиток цього синдрому вимагає відновлення прийому препарату в тій же дозі з поступовою відміною при поліпшенні стану, призначення дезінтоксикаційної терапії, вітамінів групи В.

Для попередження його розвитку дозу препаратів середньої тривалості дії слід зменшувати поступово - на 5-10% кожні 5 діб.

Препарати з пролонгованою дією можна відміняти швидше.

Деяка гіпотензивна дія спостерігається при прийомі багатьох барбітуратів у великих дозах.

Зменшення діурезу можливе при прийомі барбітуратів, що викликають збільшення секреції вазопресину і зменшення кровопостачання нирок.

Набряк повік іноді спостерігається при прийомі флуразепама. Металевий присмак в роті - при прийомі зопіклона. Токсичний вплив на паренхіматозні органи - хлоралгідрат; розвиток гепатиту, дефіцит фолієвой кислоти описані при

прийомі барбітуратів. Поява атаксії, ністагму, дискоординації рухів спостерігається

при прийомі барбітуратів, золпідема. При прийомі деяких препаратів (мідазолам, золпідем)

спостерігається через 2-3 год після пробудження короткочасна втрата пам'яті (антероградна амнезія).

Сплутана свідомість можлива при застосуванні великих доз зопіклона.

Парадоксальні реакції (безсоння, збудження) можуть викликати багато снодійних, подальший прийом яких в таких випадках недоцільний.

Показання до застосуванняПоказання до застосування снодійних засобів снодійних засобів

Основним показанням для застосування снодійних засобів є порушення сну з утрудненим засипанням, інтрасомнічними розладами і раннім пробудженням.

Утруднення при засипанні, як правило, пов'язані з наявністю психоемоційної напруги, відчуття тривоги, ригідності афекту.

Тому для їх купірування зазвичай достатньо призначення транквілізаторів з седатівною дією за 1-2 год до сну, у важчих випадках рекомендується застосування снодійних з транквілізуючим ефектом, похідних бензодіазепіна: ◦нітразепам, ◦лоразепам, ◦флунітразепам.

При інтрасомнічних порушеннях (поверхневий сон, часті пробудження, що приводять, як правило, до недостатнього за якістю сну, сонливості, відчуттю незадоволеності сном вранці) необхідне застосування препаратів з тривалою дією:◦ феназепам, ◦ нітразепам, ◦ лоразепам, ◦ флунітразепам, ◦ фенобарбітал і ін.).

Вибір препарату в межах цього переліку визначається тяжкістю порушення сну і, як правило, починається з м'якших препаратів.

Хворим старечого віку не слід призначати барбітурати.

Необхідно перш за все усунути всі можливі причини порушення сну (болі, кашель, потреба в зігріванні ніг і ін.).

З снодійних засобів призначаються в мінімальних дозах похідні бензодіазепіна.

При необхідності дозу поступово збільшують, комбінуючи з іншими препаратами для посилення снодійного ефекту (седативні, анальгетики).

Дітям при порушеннях сну зазвичай призначають на ніч седативні засоби (препарати валеріани, ново-пассіт, бромізовал).

Призначення інших препаратів небажане.

Тривалість застосування снодійних засобів.

Адекватна патогенетична і етіотропна терапія

Заходи щодо вироблення умовного рефлексу на настання сну:◦відхід до сну строго в один і той же час◦ тепла ванна◦ читання перед сном і ін.

нормалізація сну - поступова відміна снодійних засобів.

Протипокази до застосування Протипокази до застосування снодійних засобівснодійних засобів

Особлива небезпека застосування препаратів з тривалою дією при нирковій недостатності (виводяться в незміненому вигляді нирками) і з короткою дією - при печінковій недостатності (метаболізуются в печінці).

При міастенії протипоказано застосування всіх снодійних препаратів, особливо з міорелаксуючим ефектом:

барбітуратів похідних бензодіазепіна (бротізолам,

лоразепам, мідазолам, нітразепам, феназепам і ін.).

При схильності до наркоманій, при залежності пацієнта від алкоголю не слід призначати снодійні, особливо барбітурати, бензодіазепіни, метаквалон, інші снодійні, при яких частіше розвивається залежність.Застосування похідних бензодіазепіна, барбітуратів, доксиламіна, золпідема, зопіклона, у меншій мірі інших снодійних протипоказано при вагітності, особливо в I триместрі (тератогенний ефект).Застосування снодійних засобів і особливо барбітуратів в пізніші терміни вагітності може привести до пригнічення дихання плоду.Крім того, не показано застосування всіх снодійних засобів в період лактації.