1

ГРИЦАН-ЧОНКА ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА

РЕЗОНАНС

2 3

ГРИЦАН-ЧОНКА ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА

РЕЗОНАНС

МоскваПродюсерский центр Александра Гриценко

Интернациональный союз писателейИздательство Виктора Ерофеева

2013

4 5

ББК 84(2)6 Г 83

ГРИЦАН-ЧОНКА Т. В.РЕЗОНАНС. — М.: Продюсерский центр Александра Гриценко. —

112 с. (Виктор Ерофеев представляет писателя).

ISBN

«Резонанс» — це не тільки десята поетична збірка поетеси, це і відголосок часу, що резонує зі звуками біоритмів землі, кос-мосу, коли кожен розуміє — «я дихаю, отже — я живу».

Автор відкритий до діалогу з читачем, природою, всесвітом, аби разом знайти ключ до розуміння і керування ладом, який відкриває двері в незримий світ життєвих процесів…

«Резонанс» — это не только десятая книга из коллекции по-эта, но и смысл времени, который резонирует со звуками земли, пространства, когда каждый понимает, «я дышу, я живу.»

Автор открыт для диалога с читателем, природой, вселен-ной, чтобы вместе найти ключ для понимания и регулирования действий, который открывает дверь в мир невидимых жизнен-ных процессов…

© Т. В. Грицан-Чонка, 2013© Продюсерский центр Александра Гриценко 2013© Издательство Виктора Ерофеева 2013© Интернациональный союз писателей, 2013

ГРИЦАН-ЧОНКА ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА

Народилася 29 квітня 1964 року в мальовничому гірському селі Вільхівці, що на Закарпатті, у селянській родині. Серед п’ятьох доньок у сім’ї була четвертою дитиною.

Дід по няньковій (татовій) лінії був секретарем у С.Фенцика (Руська Національно-Автономна партія). В той час брат бабки підтримував уряд А. Волошина, був обраний послом до Сей-му Карпатської України.

Дід по маминій лінії Чонка В. А. був землевласником-неме-шем. Мама ж рано залишилася удовою, а п’ятеро дітей — си-ротами. Серед них і дев’ятирічна Тетянка.

Освіта — педагогічна, Мукачівське педучилище. Працює вчителем в Краснянській школі І-ІІІ ступенів.

Перша поетична збірка — “Крапля заграви”(1997). Далі були видані “Заквітчана роєм дум” (1998), “Зранена дотор-ком” (1999), “Пройти крізь себе ” (2000), “Карпатський го-нор ” (2006), “У сяйві сакур” (2007), “Прорости крізь каміння ” (2012), “Я. ZIGZAG” (20013), “Резонанс на білих долонях листа ”(20013), готує до друку збірку “ Ключ до Горгон ”.

Друкується у літературному часописі “Вежа” (Кіровоград), у літературно-мистецькому та громадсько-політичному часо-писі НСПУ “Дзвін” (Львів), у літературно-мистецькому аль-манасі «СКІФІЯ-2013-Осінь», літературно-художньоньому альманасі «Vintage» (Вінтаж), а також в журналі-альманасі “Край городов” (Санкт-Петербург).

Грицан Тетяна Василівна — член СРПЗ (Спілка русинських письменників Закарпаття), член СТЛТ (Спілка творчих людей Тячівщини), член Всеукраїнської громадської організації ЛО “Кобзар” (Літературне об’єднання “Кобзар”), член НСПУ.

6 7

ГРИЦАН-ЧОНКА ТАТЬЯНА ВАСИЛЬЕВНА

Родилась 29 апреля 1964 года, в живописной горной дерев-не в Вильховцы , в Закарпатье, в крестьянской семье. Среди пяти дочерей в семье была четвертым ребенком.

Дед по линии отца был секретарем в Степана Фенцика (Русская Национальная Автономная партия), в то время брат бабушки поддерживал правительство

А. Волошина, был выбран в качестве посла в Сейм Карпат-ской Украины.

Дед по материнской части был помещик. Мама рано оста-лась вдовой, а пятеро детей сиротами. Татьяне шел девятый год.

Образование — педагогическое. Работает учителем в шко-ле Краснянская І-III степеней.

Первый поэтический сборник — «Капля зари » (1997). тог-да были выпущены «Заквитчана роем дум»» (1998), «Изранен-ная прикосновением »»(1999), «Пройти сквозь себя»» (2000), «Гордость Карпат» (2006), «В блеске сакур» (2007), «Прораста-ют через камни» (2012), «Я .ZIGZAG» (20013), «Резонанс на бе-лые ладони письма» (20013), готовит коллекцию «Ключ к Гор-гонам ».

Изданы произведения в литературном журнал «Вежа» (Кировоград), литературно художественного и обществен-но политический журнал НСПУ «Дзвин » (Львов), в литера-турных и художественных альманахах «Скифия-2013-осень», «Винтаж» (Vintage), а также в журнал альманах «Край горо-дов «(Санкт-Петербург).

Грицан Татьяна Васильевна — член АРПЗ (Ассоциация русских писателей Закарпатье), член АТЛТ(Ассоциация твор-ческих людей Тячева ), член Всеукраинской общественной ор-ганизации ЛО «Кобзарь «(литературного объединения «Коб-зарь»), член НСПУ.

С каждым маленьким усилием, которое ты проявляешь на пути, чтобы приблизить-ся к Божеству, Божество проявляет гораздо большее усилие, чтобы приблизиться к тебе.

Х. А. Ливрага

У тиші звідати звуки,У сутінках укмітити світло, В собі відкрити себе.

8 9

ВЕЛИЧ КРИшТАЛю

Припоясати світДо Духу сонцяДуша бажає.Танком на серціАріманаАкомодує камінь.Зростає.Крізь плачБілих дверейДолітають вітри.Від Піренеї,Перуанців,Світу інків,А чи Гвінеї —Предтечі вогніВ езотеричній величі.Декор вінківСваровські:Дракон,Орел,Алмаз,Сапфір —Немає Неба,Лише багряний простір.Гора Порфір.Яви потреба.

ВЕЛИЧИЕ хРуСТАЛЯ (Перевод)

Пристенуть мирК духу солнцаДуша желает.Танком на сердцеАриманаПриспосабливается камень.Растет.Сквозь плачБелых дверейДолетают ветры.От Пиренеи,Перуанцев,Мира инков,А Гвинеи —Предтечи огняВ эзотерическом величие.Декор венковСваровски:Дракон,Орел,Алмаз,Сапфир —Есть Неба,Только багровое пространство.Гора Порфир.Объявления потребность.

10 11

ПОЕЗІЯ думАюЧОГО СЛОВА

Укр-а-ї-НА!Два стилети в одних руках:Зелено-білийІ жовто-червоний.Обидва виводять прийдешнє —Один,Неначе буря у колі,А інший — золоте колосся,Що дозріваєВ чистім полі.Так УнгварКиївську РусьВітає.А Україна є!Мольфар Усевід знає:Протилежне —Безмежне.Карпатські волхвиНанизують на щабліДві половинки,Висотні і низинні.На фатумі часу,Неначе дві долі.Хто ти?Нині повинніЗлучитися в зеленолистіПророчі днини —Дві греблі:Синя й жовтогаряча.Глухою хоругвоюАвстрійські ходикиСтискають тіло в роки.На струмені часуНеначеСягають в простірУкраїнськіРуки.

ПОэЗИЯ думАющЕГО СЛОВА (Перевод)

Укр-а-и-НА!Два стилета в одних руках:Зелено-белыйИ желто-красный.Оба выводят будущее —Один,Будто буря в кругу,А иной — золотые колосья,СозревающийВ чистом поле.Так УнгварКиевскую РусьПриветствует.А Украина есть!Мольфар Усевид знает:Обратное —Безгранично.Карпатские волхвыНанизывают на ступениДве половинки,Высотные и низменные.На рок времени,Как две судьбы.Кто ты?Сейчас должныСпариться в зеленолистьеПророческие доли —Две плотины:Синяя и оранжевая.Глухим знаменемАвстрийские ходикиСжимают тело в годы.На струе времениБудтоДостигают в пространствоУкраинскиеРуки.

12 13

За ким женуться?ДопокиМи в ріднім краюБудемо гостями?Геніїв строкиПробивають сяєвомКрізьЩілини часу…За високостямиПізнаю звук,На слух беру розмах.У течії ліризмуСхиливсяМойсеїв посох.Де наше?Древні аутизмиВ тумані.Відійшли назад.Чітко струмитьВоля крізьУкраїнську долю.У ВогняномуКоліНе заглушити б співуСолов’я,Не заслонити стукуНебесного Друку.Між нами,ЗгодомІ земнаПоезіяМояУ НовімГерціБуде вартаНеземного слуху.А заразЯ —мовчазна,Без звуку.

За кем гонятся?ПокаМы в родном краюБудем гостями?Гениев срокиПробивают сияниеСквозьЩели времени ...По небеснымУзнаю звук,На слух беру размах.В течении лиризмаСклонилсяМоисеев посох.Где наше?Древние аутизмаВ тумане.Отошли назад.Четко струитсяВоля через Украинский дом,В ОгненномКруге .Не заглушить бы пенияСоловья,Не заслонить стукаНебесной Печати.Между нами,ВпоследствииИ земнаяПоэзияМояВ НовойСхваткеБудет стоитьНеземного слуха.А сейчасЯ — молчаливая,Без звука.

14 15

ЗАТАєНИй

Червоним золотомПозначеніЗійшли на небоЗорі,А ти — затаєний,Неначе значенняНе надаєш недолі.Так і треба.У ВсесвітіПотреба часу.Містика наївно вимагаєОд верств населення,Земної маси,ГуманноїПравди.Де там?!Зростає,Невпинно йде вперед,ДарунокВітру,Вода бурлить —АпологетиЛюдського віку.Ти — особистість,Ти натура.А достовірнуІнформаціюВже генерує рід.ПрийдешнєФормулюєРодинна аура.Визнає талант провіснаДнина.Вік —

ЗАТАЕННый (Перевод)

Красным золотомОбозначеныСошли на небоЗвезды,А ты — затаенный,Будто значениеНе придаешь скорби.Так и надо.Во ВселеннойПотребность времени.Мистика наивно требуетОт слоев населения,Земной массы,ГуманнойПравды.Где там?Растет,Неустанно идет вперед,ПодарокВетра,Вода бурлит —АпологетыЧеловеческого возраста.Ты — личность,Ты натура.А достовернуюИнформациюУже генерирует род.ГрядущееФормулируетРодова аура.Признает талант пророческийДенек.

16 17

Твій ідеал,ЗернинаУ прорості буття.Коли вага життя —Геном людини,А левітація —Щось надзвичайне,Здіймається думка,Вирує розсуд,Понад землеюВисочіє тіло.Мить злітає —На шалькахІндивідЗважуєКосмос.Слово Ісуса —Полум’янийРід —СтраждаєКолос…В тобі весь світ.

Возраст —Твой идеал,ЗерноВ проростках бытия.Когда вес жизни —Геном человека,А левитация —Что-то необычное,Поднимается мысль,Бурлит к усмотрению,Над землейВозвышается тело.Мгновение взлетает —На чашахИндивид,Взвешивание,Космос.Слово Иисуса —ПламенныйРод —СтрадаетКолос ...В тебе весь мир.Ты жизни оплот.

18 19

ІдЕАЛ

Хитається на вінцяхЧашіТвій відбиток.ПеретираючиНа пальцях ланцюжок,ТоркаєшсяСвятого,АріадниНиток.Вдосталь напившисьЧистої води,Ще хочешВичавити сокиЗ горянськоїМеандри.Зволожена сльозоюПавутинкаРозперезалаЧасу плин.Хтось розітре твоє єство,Як грудочкуЗемлі.А свідомість,ВчепившиСоломинкуМрій,УтамуєРеалії,Як золотий пилокНа віяхБджіл.ТвоїЗелені очі —У них немає

ИдЕАЛ (Перевод)

Качается на венцахЧашиТвой отпечаток.ПеретираяНа пальцах цепочку,ПрикасаешьсяСвятого,АриадныНитей.Вдоволь напившисьЧистой воды,Еще хочешьВыжать сокиС горскойМеандры.Увлажненная слезойПаутинкаРешила Времени течение.Кто-то разотрет твое существо,Как комочекЗемли.Сознание,Держит СоломинкуМечты,УтолитРеалии,Как золотую пыльцуНа ресницахПчел.ТвоиЗеленые глаза —

20 21

Тіні.А лазуровийЗодчийМалюєДалечінь.Синю.Смуток зникаєПовільно.Ти — вільна.

У них нетТени.А лазурныйЗодчийРисуетДаль.Синюю.Грусть исчезаетМедленно.Ты — свободна.

22 23

ЛАСТІВКА СхІдНОГО дНЯ

Трансцендентна епоха,Еманація в просторі.Світло .Всесвіт рахує снамиСтопи віків.Свідомість схопиласяЗа соломинкуСтоків.Не варто ображатисяНа ветхий спокій.Весь світ заповненийДарами.Та покиІстина клекоче віддалік,І десь бурлитьЗневіра в сірім тлінні,Є в нас вода, вогонь,Залізо й сіль —Священний лік,Блаженний Сонця схід.Бо ясним Успіням,Сяйвом пишних долонь,Душі у високостіПідіймає.Коли блакитнаНевагомістьВесняних водВирує,Тоді кричить насіння,Коріння набирає в ротВоди,Святої рідини.А на східнихУзгір’ях

ЛАСТОЧКА (Перевод )

Эманация в пространстве.Свет.Вселенная считает снамиСтопы веков.Сознание вцепилось За соломинкуСтоков.Не стоит обижатьсяНа ветхий покой.Весь мир заполненДарами.Но покаИстина клокочет поодаль,И где-то бурлитРазочарование в сером плене,Есть у нас вода, огонь,Железо и соль —Священный счет,Блаженный Солнца восток.Потому ясным Успением,Сиянием пышных ладоней,Души в вышинеПоднимает.Когда голубаяНевесомостьВешних водБурлит,Тогда кричит семя,Корни набирают в ротВоды,Святой жидкости.А на восточныхКосогорах

24 25

Слава святкує.Водоворот.СтарихЗвеличитьНемовляВ зеленотрав»їРаси…Хтось розтираючиНа пальцях родуТвоє єство,Як квітку весняногоСпасу,Промовить:То її весна зросла —Як мить —Велична в часі.ІстинаКий, Щек, ХоривЧи АскольдЗбалансовані німбом.Світати,Щоб згорати до тла.ЯкбиЗабути про будні,Затиснувши щастяВ кулак.Жити!А як?Що робити зі світлом?Залити водою?ВимитиЗнак?БезсмертністьРозпростерлась.А невинним провідникомХрещатий Київ

Слава празднует.Водоворот.СтарыхВозвеличитМладенецВ буйнотравий Расы ...Кто-то растираяНа пальцах родаТвое существо,Как цветок весеннегоСпаса,Скажет:То ее весна выросла —Как миг —Величественная во времени.ИстинаКий, Щек, ХоривИли АскольдСбалансированные нимбом.Светать,Чтобы сгорать дотла.Если быЗабыть о буднях,Зажав счастьеВ кулак.Жить!А как?Что делать со светом?Залить водой?ВымытьЗнак?БессмертиеРаспростерлось.А невиновным проводникомКрестообразный Киев.

26 27

Зважує й пониніНа двох хустинахВогоньІ лід...Один — при долині,А інший — у горах.Осторонь,Затиснувши у спогадахП’ятак,Древній волох.Карпатський МольфарРадіє кожній хвилині,Обмізковує сили,Проштовхує крізьШпаринку вселюдськогоПовіву життяМолитви.То злиттяДвохЩасливих хвилин —Поезії і часу плин…Жити.ДовжинаЗастій на серці —Рука не виводитьАкорди.Які там ходи?А, може, одиРозіпнуть деньНа широчінь небесну?Життя стріпнеться.Бо вже пульсує в оціЛивна жарина —Ущільнюється часДо проявівНа небоширі

Взвешивание и понынеНа двух платахОгоньИ лед ...Один — при долине,А другой — в горах.Стороне,Зажав в воспоминанияхПятак,Древний валах.Карпатский МольфарРадуется каждой минуте,Мыслительной силе,Проталкивает черезЩелочку всечеловеческогоДуновения жизниМолитвы.То слияниеДвухСчастливых минут —Поэзии и времени течение ...Жить.Длина.Застой на сердце —Рука не выводитАккорды.Там ходы?А, может, одыОтворят деньНа ширь небесную?Жизнь встряхнется.Уже пульсирует в глазуЛивни искра —Уплотняется времяК проявлениямНа небо шири

28 29

Рожевого вина.Зростає днина,Бо не у снах,А наявуСонцеСтомлене,З камінням у руках,З напівзруйнованимОбличчям,І серцеВим’ятеУ прах.А так непростоНа дні узбіччяЗнайти свій рай.Відкрити в безіменнихВершинах,З білими вишнями,Тендітні спогади зими.А на кукурудзянім ланіЗолотомСпадають до нігСоняхи.Десь тамЗаблукали і ми.СкоморохиНезвані.Навкіл рілля,Шматовані віршами,Просякнуті потом…По долині здичілійПройшов прогнозПогорди.Хто я?Хто ти?Ніч

Разового вина.Растет денек,Потому что в снах,А наявуСолнцеУтомленное,С камнями в руках,С полуразрушеннымЛицом,И сердцеСжатое В прах.А так простоНа дне обочиныНайти свой рай.Открыть в безымянныхВершинах,С белыми вишнями,Хрупкие воспоминания зимы.А на кукурузном лану ЗолотомПриходят к ногамПодсолнухи.Где-то тамЗаблудились и мы.СкоморохиНезваные.Вокруг пашня,Разодранными стихами,Пропитаны потом ...По долине одичалой Прошел прогнозПренебрежения.Кто я?Кто ты?Ночь

30 31

По вертикалі,На стику душ,Засмаглі зграїЗрілих птицьРозірвуть тишу,НавпомацкиЗапишуть вірші.Як білі ягниці,На чорному фоні,Стрижнем важливихДумЗалишать спогадиМерехтливі зірниці.І тількиКрізь ґвалт віківАбсурдЗасіваєНасіннямСтрах.Змах.ПтахНе хочеТакого лету.Вір не вір,А незмірний звірНе кане в лету.Жди,Або йди.Вічність не знаєБолю.Світи,Палай,Гори,І не здавайсяБез бою.

По вертикали,На стыке душ,Загорелые стаиЗрелых птицРазорвут тишину,На ощупьЗапишут стихи.Как белые овцы,На черном фоне,Стержнем мудрых ДумОставят воспоминанияМерцающие зарницы.И толькоСквозь шум вековАбсурдЗасеваетСеменамиСтрах.Взмах.ПтицаНе хочетТакого полета.Верь не верь,А неизмеримый зверьНе канет в лету.Жди,Или иди.Вечность не знаетБоли.Свети, Пылай,Горы,И не сдавайсяБез боя.

32 33

мІй ЧАС НА КРИЛАх мЕТЕЛИКА

Мозолить папір крапка.Невидима сила —ЛаткаВражає песимізмом люд,Ти йди, може ще встигнеш,Певне , протопчеш,Або загубиш слід.Мій відгомін —очі ночі,А зорі — довкола ніг,Мої сни — диво дівоче.Не пам’ятаю весни.Сніг.Ти йди — там усе, як треба.Там вітер несе гранульовані долі,Мої запізніле пероІ потребаВимальовують доли і гори.Вібрації стомлених днівПринесли за собою сторінку,Не благай — вже за митьУ вогніПобачиш диво-жінку.Говори!Від тиші болитьПам’ять.У серці гріхів —КорокВчорашніх мізків.РанятьНедавнє .Морок.У стильних рукахВлада,Яка з неї користь

БАБОЧКА (Перевод)

Мозолит бумагу точка.Невидимая сила —Лапоть Поражает пессимизмом народ,Ты иди, может еще успеешь,Видимо, протопчут,Или потеряешь следует.Мой отзвук — глаза ночи,А зори — вокруг ног,Мои сны — чудо девичья.Не помню весны.Снег.Иди — там все, как надо.Там ветер несет гранулированные судьбы,Мое запоздалое пероИ потребностьРисуют доли и горы.Вибрации утомленных днейПринесли за собой страницу,Не молю — уже через мгновениеВ огнеУвидишь чудо-женщину.Говори!От тишины болитПамять.В сердце грехов —ПробкаВчерашних мозгов.РанятНедавнее.Мрак.В стильных рукахВласть,

34 35

У снах.У твоїх словах —Совість,Шукає причину,Стогне.У сивих літахКонає стараПовість.Про те, як мояЗрадаПізнала крах.Топтала нічні тропи,Страшенно самотня,ДопокиНе встала з порожнечіМрій.Мозолить папірКрапка —ОчіНевмитих чудес.Стирають ходу зливи —Невідворотний життя процес.У гравірованих краплинахСолодкі диво-звуки.Дарують віри, силиІ літо —Теплоту сердець,То сльози радості і злуки.На крилахАркуша — прогрес.

Какая от нее пользаВ снах.

В твоих словах —Совесть,Ищет причину,Стонет.В седых годахУмирает стараяПовесть.О том, как мояИзменаУзнала крах.Топтала ночные тропы,Ужасно одинокая,ПокаНе встала из пустотыМечтаний.Мозолит бумагаТочка —ГлазамиНеумытыми чудес.

Стирают ходу ливни —Неотвратимый жизни процесс.В гравированных капляхСладкие чудо — звучания.Дарят веры, силыИ лето —Теплоту сердец,То слезы радости и сочетания.На крыльяхЛиста — прогресс.

36 37

«Чужие сознания нельзя созерцать, ана-лизировать, определять как объекты, как вещи — с ними можно только диа-логически общаться».

М. М. Бахтин

РЕЗОННІ ЗВуКИ

Будь-яке знанняЄ згадка пам’яті

Платон

мИСЛЯЧЕ ЗЕРНО

А там стояла молитва.Висока,Як тополя.І клекотало палом Автентичне Небо…У нетряхТьмяні думиПонад безтямніГори мертвенно Пропливли. Ступнули,Як потреба, Мережкою прошили,ЗабувшисьНа первісний погляд.Тебе огорнеБоязнь. І долю Уроздріб рознесе.А величаваПава ФатумПонад собоюРозум Піднесе — У Твірні зали.Крізь вогняні Перила-ниті Там заяскріють Стомлені есе.В прилистку Золотистих стоків…ГлянцемНа ходу,Самі в собі дзеркально

38 39

Заніміють.Пушинка-паморозь, Змагаючись,Загляне в прірву скель,Де в заростяхСвята покораЗникає в ополонціМолитовних слів.Увіковічена Душа-газель Прямокутною перлинкоюПірне убік,До таємничого вертепу,Заради зціленняЄства.Хто ти?Якої глибини,З якої благотворноїАмфориСкроплюєшЕсенціюЦілющої Туги.Адепти (два) Просторіні(Запалюєш мости)Зникають. Згадати хочешСонячні долини,Укмітити торсониУ Раю.Збагнути древні згортки,Коли до зав’язіТвого наземного Життя Вершились аксіоми

Ревно.Ти хочеш вибратисяВ закут,За граніВласного єства.Вчора,сьогодні, завтра,Всередині і ззовніРозбурхаласяВатра часу, Сягаючи триєдностіБуття,Що шпацирує До,І проростає потім.ЗатулюєВеличний Хаос Хвилинним ТворчимЯ.Недавнє википає В мозок.Обмислює імлоюНад гутні вершини.І вже не завтра,І не нині — Глибокість Протилежностей в мені.Я — камінь,Ні, Я — Дух,Я — скоренаНатураЄства художньогоУ торбі подорожнього.

40 41

В ЯСИРІ ЧАСОмІРА

Обличчя із повітря чисел,Грифони обітницьНа стінах зі дзвономОгню. А в утробі Місячних струнСкоринка ВсесвітуМалює обріємВесну.Словами википає У мовчання,Туманиться узвишшяВ часообрії.Нас відкривають крізьЧекання…Зі снів безпечноРуку подаю,ТамПробиває світлоКрізь щілини часу,Привілля пам’яті — Свідома Екзистенція(крізь брами у раю?)Предмета й плоті,Духа і Творця. Де кожен мерехтитьСвоїм діянням.І не важливо,Як розчиняєшся У відсвіту проекту.Чи станеш променемВселенського буття,Чи поза часом,

А чи всерединіЖиттєвого простору?Пливеш тривожно,У світанково-малинову Даль.А вже тоді, вже потім — Грааль, Священна чаша,Поважна іскоркаТаємного буття…У роздзеркаллі сумнівів/ Вчуваєш спротив.За бальзамованим тепломНуртує Студінь.Перша. Сота.Амфора зір.Прибуток експонатівБлокує серце.Вечір золотистих Капищ.Де вітерЗ місяцем затихли,Заповнюючи безмірМуз,Там я .Де саме?Для кого вранішняТепліньЗасвітитьПам’ятником мрії?Кому співатимутьНадміру,Із візантійських вин,Вчорашні півні?А завтрашнє за пишнимиСтолами

42 43

Складе похвалуІ отцю, і сину.Тоді рожеві хвиліРомантичних снівУ місячних росахПоклоняться народу.А твій нерозгаданий подихНа сивім порозі костелуСкладе присягуСонячним Слідам.Там слово з-під камінняПородить іскорки буття,Зі Споду, із попелу,Відновиться Тобі й меніЖиття.

уТАємНИЧЕНА СТОРІНКА

П’ятигранною перлиноюНабік пірнає простір.Клепсидра…Все визначено Наперед,Від нас нічого не залежить.Осінь…Утаємничена осінняПросиньНайменнямОстовпілої троянди,Як турбулентна безлічСлів проривних,Тамує подих.Нерівномірні прорізи В маленькому вікні —

Її принадиОчі сині...О ні,Як синій слід сапфірних стопПо небосхилі синьому.Як білі духиБілих віршівПо білому просторуБілими шумами.Малахітові думиЗелених насадженьВ землистому морі.Оранжеві тініЖовтогарячих зіницьНезвичної долі.Твій стержень.

НА КРАю ПРОСТОРу

Я піднесу руку до небаІ запалю свічуІз тебе,Величний день.Дагаз — Енергія нового, Небесно-земного.Закономірність Лоренца генеруєЛіто в крузі життя,Світло — З середини тіні.А Небо в рукахАполлона,Ми —в протекціях Родини.

44 45

Кожен свою Вибирає Вершину Всеславець — Берег слави.Стоун Хендж — Висячий камінь.Дорога до власної долі — Знамень,Де вітер скиглить в печіІ доба роздирає ночі, Несвідомо у віршахНаписаних.Торсони несутьІнформацію списами.Слова пірнають в мозокІ виринають в безмір.Я зазираю в прірвуСтелі:Висотами-низами Зникають,Ніби в ополонці,НамистаМолитовних слів.Прозорий деньМорок попелить.Священними ризамиНейтралізується незгода У атмосфері роду.Виважуєш себеВ собі.Радієш кожному пориву.На краю просторуПеретинаєш річку часу.Не відаючи броду,Занурюєшся у водиПарнасу.

ПОЕТ В ГЕРАСИмОВІй шКуРІ

Тремтить на дужих Крилах воліПрозоро-чистий краєвид.Серед дороги…Куди іти?Простори.Кому слова нести?Ніхто про те не знає.Менестрель відходить,Пливе і завмираєПообіч круч.Де чистий шлях?У вільних піїтів — Вільність духу,Дивний знак.У безборонних боянівВільний щойно час,І то, якщо година,А не нано— секунди.Куди меандрами стікаютьсяДуми-думки?У розлогого звіраВірна зневіра.Віра ж заюрмленаВ сірий плед.Бо вільним буває Невірний натовпу поет.Серце ж самотністюНімко прострілене.Спорожнений погляд.Запріла душа.Витівка безглузда. Коли мова по колінаВ думах агонії

46 47

Грузне —Крізь трясовину людськоїОсуди Світає в розкриллі небесЗемлистим Нарвалом, Прозорим лошам.

СВІТОРОЗум

Стати для тебе Наповненим,Де світлоСточує напівпрозору тінь.У синій простірВслухаюся,У глибину.Скоряюся...МембранамиПопускаюДушу Крізь порожнечу.Кокіль. Занурююся в біосферуІ розчиняюсяНа «є» й «немає».Ти — гостемЙдеш навпроти часу,Супроти вітруДмеш.Де було наше,Стало вже чуже — Належать світовіСапфіри Фаберже. ЗадививсяГлянцем на дорогу,

Сам у собі,Виводячи любов,Мрієш.Куди? Ідеш,Не відаєш,Не знаєш…Ми — по землистомуКолу — знову, знов.

Я НАВПРОТИ СЕБЕ

Поєднуючи несумісне,Зцілюю незбіжне,Двох геніївБентежно Забиваю в закут.Радію за прийдешнє,Побиваюсь за втраченим,І не знаю,Що значенняСлід надати реальному:Чим вище в небо — Глибше в землю.А Всесвіт єдністюМалює спротив:Зісподу й зверху,Зліва й справа,Де доля до і після,Генетика рятуєФатумУ сутності формуєМислі. Далекий простір.Димно ячать

48 49

Землі небесної простори.Іду і бачуТе, що ти не видиш — Непокору.І відчуваю:Ще живу!Що взрієш ти,Мені не видно.Незаймані дороги —Візаві.Старий сліпець ,Волошин сивий.Блаженна постать,Сиза борода.Чиє дитинство там,В запливі?Така упевнена хода.Зім’ятий капелюх,А порух свічний.Іде старий,І несе стоїчноМого дитинства світ.Я вже й самаУ посивілих пасмах,Сліпий біднякТак само йде.Привіт! Той самий погляд,Ті одинокі очі,Укриті щільно Темінню повік…Живий пророче,Затаєним зоромЩедро зичиш горам,Долам,Й мені блаженний вік.Сліпець іде…

Він не сліпий,Бо бачить те,Що я не вмію:Ким я стояла,Ким ступила після…Мале дівча, що прагнеОбійняти світ.Така ж тремка натура,Губами припадаю До небесних сотів.Блаженна пісня.Стою на місці.Боюся опорочити Мій рід.Ти — без очей, А бачиш простір,Накреслив світу Світлу мить:До Сонця йдіть,До Світла йдіть…Я ж маю зір,А знаю темінь.Дивний, дивний світ.

ПАРОСТКИ ВОГНю

Очам потрібен простір.А крилам КОСМОліт.Тягнутися До світла, УкмітитиПогожий слід.До маєстати Протягую руки,У долі самотня.

50 51

Допоки?Зостанусь допіру.За гранню розлуки,Де кроплять Ярову посвятуВісім тисяч ягниць.На землянисті лукиПадаю ниць.Слава Всевишньому,Духу,Що стійко тримає в рукахНаші мізерні натури.Мозолистий полем шлях…ВідсторонитисяХочу.Це не моє.То сонячні променіЗрізують букиІ закидають У прорізЗвуки — Цифровий ряд.То вітер у затишкуРозбиває між букамиЗнаки-думки.То річка скрапуєНа білий папірЗливи-рядки.Пташине пероЗанотовує звуками:То не ти,То мости.Між вчорашнім і завтраПаростки добротиМодифікуються духамиВатри.

Там я і ти.Заповнюю простір лицем.Там віра в собі Віддзеркалиться свічкою,Що стала для тебеВзірцем.

ЧАСООБРІй

Залізні оковиЗанизали простір,А зранений кіньУпирається в осінь.Несе на собі рейтара,Величного сина світла.Переді мноюВсесвіт площею,Ю — РА .Радіє за життя,Радіє за очі сині,Єдині.То зорі гомонятьВесною,То свічки небесГолублять мої крила,Я — велика сила,Мій Боже,Коли — з Тобою. Ніби втіха невідомого,Як золото на фоніНеба золотого,Твої слова залилиСвітлом світ.Твої слова морозять Плоть.

52 53

Що мій нікчемний вік?Ти — вільний списВ моєму серці.Мій образ розтворився,Стерся.Звабити бСонце співом,Що співає земля Забавити вітерМолитовним виром —Я стану зновуЯ.

мЕмОРІЯ (ПАм’ЯТЬ, ЗГАдКА)

Прохолодне небоВкрилося блискітками. Зачерпнуло пригорщі Вогню,Вагомі самоцвітиСклало до пазухи.Дежавю?Прийми у Синю торбинуМалинову книгуЖиття — Прилистком послужитьВітер в долині.Зазнач світлі згиниШиття Білими плямами — вишнями,Знайди хвилинуДля благосніВсевишнього.Твій нерозгаданий подих

На сивім порозі костелу.Маленька квіточкаБуття,Дороги Ефемеру.Говори і йди Про зимно занизаний простір. Безмежжям долиннимТвої розхристані думи,А знаєш,Ми біжимо разом,Обоє крізь простріл,Ми в твоїх обіймахВіршованихГості.Наївно малинна, Крізь гори,Через дороги Спраглого жару,Лечу понадМостиПроривного жаху.Завертаю отаруБлакитних ягницьДо тебе,До дому.Падаю ниць.

дО В. В.-К

Горнятком черпаю НектарТвоїх слів,Впивайся цінноюТрутою.

54 55

Глибинним.Чаклую пацьоркамиСповнених снів,Ми в тому не винні.Абсурдом здаєтьсяІнфраструктура.Карпатська натура.Мольфар синьоокий,Ми в полум’ї осені:Стовчений посох,Короною-росамиУквітчані голови.Пов’язані торсамиКосмічного простору.Танець над прірвою — Стигмати опору.За грантами сивих ДзеркалВисуваються пози,Стосами сполоханихНімфо-Косуль,Кров заярілася розами.Ще трохи,І я се облишу…Ми вперто мовчаннямРозбурхуєм тишу.

СОдЕРжАНИЕ

ГРИЦАН-ЧОНКА ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА . . . . . . . . . . 5ГРИЦАН-ЧОНКА ТАТЬЯНА ВАСИЛЬЕВНА . . . . . . . . 6Велич кришталю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8Величие хрусталя(Перевод) . . . . . . . . . . . . . . . . . 9Поезія думаючого слова . . . . . . . . . . . . . . . . . 10Поэзия думающего слова (Перевод) . . . . . . . . . . . . 11Затаєний . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14Затаенный (Перевод) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15Ідеал . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18Идеал (Перевод) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19Ластівка східного дня . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22Ласточка (Перевод) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23Мій час на крилах метелика . . . . . . . . . . . . . . . 32Бабочка (Перевод) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

РЕЗОННІ ЗВУКИМисляче зерно . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37В ясирі часоміра . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40Утаємничена сторінка . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42На краю простору. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43Поет в Герасимовій шкурі . . . . . . . . . . . . . . . . 45Світорозум . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46Я навпроти себе . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47Паростки вогню . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49Часообрій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51Меморія (пам’ять, згадка) . . . . . . . . . . . . . . . . 52ДО В. В.-К . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53

56

Литературно-художественное издание

Т. В. Грицан-Чонка РЕЗОНАНС

Стихотворения

Редактор Анатолий ФилипповКомпьютерная верстка и дизайн Анатолий Филиппов

Технический редактор Анна Лизунова

Подписано в печать 0.00. 2013Формат 60х90 1/16. Гарнитура Palatino Linotype

Печать офсетная. Бумага офсетная. Усл. печ. л. 5,5Тираж 000 экз.

Продюсерский центр Александра ГриценкоИздательство Виктора Ерофеева

Интернациональный союз писателей

Отпечатано в типографии«Продюсерский центр Александра Гриценко»

г. Москва, 115114, Москва, ул. Дербеневская, 22, 2-й этаж, офис 202.

Тел./факс 8-499-618-68-74