Українська Центральна Рада в особах

Центральна районна бібліотека ім. Д.І.Чижевського

перегляд літератури до 100-річчяподій Української революції 1917-1921рр.

УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА (УЦР) — заснована у Києві як міська громадсько-політична організація, яка під впливом революційних подій

перетворилася у лідера українського національно-визвольного руху.

Після проголошення Української Народної Республіки виконувала роль вищого законодавчого державного органу.

За весь час існування УЦР її головою був М. Грушевський,

а у 1918 р. його заступниками були: С. Веселовський, М. Шраг, А. Ніковський,

Ф. Крижанівський, секретарями М. Єреміїв, М. Чечель, А. Постоловський, Я. Левченко,

Є. Онацький, Л. Чикаленко. За час УЦР діяли кількаразово змінені уряди під проводом В. Винниченка (28 червня 1917 р. —

30 січня 1918 р.) і В. Голубовича (30 січня 1918 р. — 29 квітня 1918 р.).

Засідання УЦР (Малої Ради) відбувалися у будинку Педагогічного Музею на Велико-Володимирській

вулиці, а пленарні сесії УЦР у Троїцькому Народному Домі (театрі М. Садовського).

Органом УЦР були «Вісті з Української Центральної Ради»; а уряду УНР «Вісник Генерального

Секретаріату УНР» (виходив з листопада 1917 р.)

Михайло Сергійович Грушевський український історик, громадський та політичний діяч. Голова

Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918)3 (16) березня 1917 року в Києві почалося формування Української Центральної Ради, яка 7 (20) березня заочно обрала Грушевського головою (це рішення було одностайно підтверджене 6 (19) квітня на Всеукраїнському національному конгресі).

10 (23) червня Грушевський брав участь у проголошенні I Універсалу УЦР.

7 (20) листопада УЦР під головуванням Грушевського III Універсалом проголосила Українську Народну Республіку

український громадський та політичний діяч.

У 1917р. — член Української Центральної Ради, писар та голова

агітаційної комісії. На Перших Загальних зборах

Української Центральної Ради був обраний членом Комітету

Української Центральної Ради, а на 5-х Загальних зборах — обраний товаришем голови.

У 1918 — Генеральний консул Української Держави у Петрограді.

Сергій Феофанович Веселовський

український економіст і громадсько-політичний діяч. Заступник голови

Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918).

Доктор економічних наук (1967), теоретик розміщення продуктивних

сил і промислових комплексів.

Микола Ілліч Шраг

народився в 1885 році в селі Малий Буялик Херсонської губернії.

Включившись активно в будівництво української державності, Ніковський член

Центральної Ради і заступник її голови, голова протинімецького Українського Національного

Союзу під час німецької окупації в 1918 р.

Андрій Васильович Ніковський

кооператор, політичний діяч. Член Української трудової партії та її

лідер. Один із засновників Української Центральної Ради. Став одним із засновників Української Центральної Ради, 20 (7) квіт.

1917 був обраний заступником голови, членом Комітету Української Центральної Ради.

  український громадсько-політичний діяч,

журналіст і дипломат.Від 19 березня 1917 р. — секретар

Української Центральної ради. За часів Директорії УНР — секретар української

дипломатичної місії в Римі.

Михайло Михайлович Єреміїв

Крижанівський Федір Іванович

політичний діяч. Член ЦК УПСР, член і секретар Центральної Ради, співробітник Михайла Грушевського. У квітні 1917 обраний

членом Української Центральної Ради від студентських організацій, входив до складу Малої Ради.

З липня 1917 до квітня 1918 — секретар УЦР. Член комісії УЦР із розробки проекту статуту автономії України.

український громадський діяч.27 червня 1917 року Президію УЦР, яка до того складалася з

голови та двох його заступників, було доповнено чотирма товаришами голови та чотирма секретарями. Одним із цим

секретарів став Антін Постоловський.

Микола Флорович Чечель

Антін Олександрович Постоловський

— український націоналіст, журналіст і науковець, громадський діяч, член

Української Центральної Ради, учасник української революції 1917–1921 років, провідний діяч Організації Українських

Націоналістів. Голова прес-бюро у дипломатичному представництві УНР у Римі. Співробітник періодичних видань

США та Канади. Син українського історика Дометія

Онацького.

Євген Дометійович Онацький  

громадсько-політичний діяч й археолог (учень Федора Вовка, разом з яким збирав

археологічні й етнографічні матеріали). Дійсний член НТШ (з 1932 р.) й Української Вільної

Академії Наук (з 1945 р.).З березня 1917 р. — активний учасник

українських мітингів. Належав до УСДРП. Повернувшись до Києва, 1917 року увійшов до

складу виконавчого комітету Київської ради робітничих і солдатських депутатів.

У квітні того ж року на Всеукраїнському національному конгресі у Києві обраний до

складу Української Центральної Ради, обіймав посаду секретаря, а 8 квітня 1917 —

член Малої Ради.

Чикаленко Левко Євгенович

Винниченко Володимир Кирилович

- український політичний та державний діяч, прозаїк, драматург та художник.

Винниченко автор майже всіх декларацій і законодавчих актів УНР.

Саме він 10 червня 1917 року на 2-му Всеукраїнському військовому з'їзді проголосив I Універсал Центральної Ради та 26 червня 1917

року на пленумі Центральної Ради — Декларацію Генерального секретаріату, якою

було проголошено курс Української Центральної Ради на «здійснення суцільної автономії»

України.22 серпня 1917 року Центральна Рада ухвалила Конституцію УНР.

Згодом через виникнення протиріч Винниченко вийшов із уряду. Однак уже менше,

ніж через місяць він знову його очолив.

український громадсько-політичний і державний діяч, інженер за фахом.

Жертва Сталінського терору. У Генеральному Секретаріаті —

секретар шляхів (з 27 липня 1917 року),

секретар торгу і промисловості (з листопада 1917 року).

Від 18 січня 1918 року — голова Ради народних міністрів і міністр

закордонних справ УНР.

Всеволод Олександрович Голубович

До вашої уваги список рекомендованих джерел з історії України які є у фондах

Олександрійської центральної районної бібліотеки ім.Д.І.Чижевського

У цій книзі подані короткі матеріали про тих, хто стояв біля витоків відродження нації, розробляв

платформу Української революції, керував її втіленням в життя, очолював

політично-координаційний центр національної державності.

Автори даного посібника не тільки висвітлюють основний перебіг подій, а й подають їх оцінку сучасниками, істориками різних шкіл та напрямів. Розрахований на широке коло читачів: учнів старших класів шкіл, гімназій та ліцеїв, слухачів підготовчих відділень, студентів, усіх, хто цікавиться історією України.

Реєнт О.П. Україна між світовими війнами (1914-1939):  події, люди, документи : нариси історії : навчальний посібник / О.П. Реєнт, І.А. Коляда. – Київ : Школа, 2004. – 542 с. : портр.

Маґочій, Павло-Роберт. Ілюстрована історія України / Павло-Роберт Маґочій ; пер. з англ. [С. Біленький]. - К. : Критика, 2012. - 446, [49] с. : іл., карти. - Дод. тит. арк. англ. - Бібліогр.: с. 443-447

Павло-Роберт Магочій – канадсько-американський науковець, має на меті не тільки дати широкій аудиторії стислий, захопливий, динамічно викладений огляд історії України від античности аж до «постпомаранчевого» сьогодення, але й дослівно зобразити цю історію за допомоги детальних мап на початку кожного із 46 розділів і численних ілюстрацій, що створюють вельми цілісний, хоч і неабияк стереоскопічний, образ навдивовижу розмаїтої та багатокультурної цивілізації

Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали. Довідник. У 2 ч. / Упоряд.: І. О. Кресіна (керівник), О. В. Кресін, В. П. Ляхоцький, В. Ф. Панібудьласка; За ред. В. Ф. Панібудьласки.— К.: Вища шк., 1997.— 4.1.— 583 с.

Найповніше і найпереконливіше про це розкажуть вам документи, віднайдені та систематизовані упорядниками пропонованої праці, виданої у двох частинах. Сюди увійшли документи, фрагменти літописів, наукових досліджень, історичних розвідок, статистичні дані, що засвідчують складні, суперечливі тенденції у становленні й розвитку української нації.

Книга в цілому зображує становлення й розвиток українського народу. Багато місця відведено тут українсько-російським та українсько-польським зв’язкам, козацтву та козацькій республіці. Ця праця Грушевського приваблює яскравим художнім стилем і читається як захоплюючий літературний твір.

Грушевський, Михайло. Ілюстрована історія України / М.С. Грушевський. –Донецьк: ТОВ ПКФ «БАО», 2003. –736 с.

На сторінках цієї книги автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе, ясне уявлення про феномен української державності. На його думку, багатьом публіцистам та історикам, які досліджували цю тему, попри їх тривалі і вперті зусилля, бракує об’єктивності. Він не зміг утриматися від спокуси сформулювати свої варіанти відповідей на питання: у чому була суть «Української революції» під проводом Української Центральної Ради і яку історію написав видатний національний історик Михайло Грушевський?

Яневський Д. Проект «Україна». Грушевський. Скоропадський. Петлюра .- К.:Фоліо, 2012

Верстюк В.Ф., Пиріг Р.Я. М.С.Грушевський: коротка хроніка життя та діяльності. – К.: Либідь, 1996 р. – 144 с.

У книзі простежено життєвий шлях видатного українського політика, вченого і історика М.С. Грушевського. Відтворено найрізноманітніші факти його наукової, громадської й державно-політичної діяльності, пов’язані насамперед з українським національно-визвольним рухом, діяльністю Центральної Ради. Значну увагу приділено науково-організаційній роботі вченого в Науковому товаристві ім. Т. Шевченка, Українському науковому товаристві, Всеукраїнській Академії наук.

 Плохій, Сергій.  Великий переділ. Незвичайна історія Михайла Грушевського [Текст] / С. Плохій ; Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту. - Київ : Критика, 2011. - 600 с. - (Інститут критики).

Книжка професора Гарвардського університету Сергія Плохія є першою спробою не тільки політичної, але також інтелектуальної біографії Михайла Грушевського на тлі ідейних колізій його доби. Життєвий і науковий шлях найвидатнішого українського історика XX століття розглянуто в контексті поразки та розпаду всеросійського історичного наративу і постання національної версії українського історіописання.

  Вміщено короткі біографічні відомості про видатних громадських, політичних і культурних діячів, визначних учених, висвітлено роль і місце кожної особи в історичному розвитку України минулого століття.

Видатні постаті в історії України ХХ ст.: Короткі біографічні нариси: довід. вид. / В.І. Гусєв, О.В. Даниленко, Л.В. Іваницька та ін. - К.: Вища школа, 2011. - 391 с.: іл.

Корисні Інтернет-посиланняПерелік науково-популярних і наукових Інтернет-публікацій,

присвячених проголошенню незалежності УНР:

1. Гай-Нижник П. ІV Універсал Української Центральної Ради – проголошення незалежності УНР [Електронний ресурс] / Павло Гай-Нижник. // Особистий сайт – Режим доступу: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/video_iv_universal..php

2. Жежера В. Як приймався ІV Універсал, який проголосив незалежність України у 1918 році [Електронний ресурс] / Жежера В. // Україна. Історія великого народу – Режим доступу: http://www.litopys.com.ua/encyclopedia/ukra-na-p-d-chas-revolyuts-1905-1907-rr/yak-pryymavsya-iv-universal-yakyy-progolosyv-nezalezhnist%60-ukrayiny-u-1918-rotsi/

3. Зінченко О. Незалежність №1: Коли Грушевський насправді її оголосив, чому Винниченко  сумнівався, а Єфремов був проти [Електронний ресурс] / Зінченко О. // Історична правда. – 2015. – 26. 01. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2015/01/26/146960/

4. Ісаюк О. Забута незалежність. За один рік до Соборності [Електронний ресурс] / О. Ісаюк // Історична правда. – 2012. – 22. 01. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/columns/2012/01/22/69636/

5. Чоп Г. П’ять спроб України оголосити незалежність: від Центральної Ради до ОУН [Електронний ресурс] / Г. Чоп. // IPress.ua. – Режим диспуту: http://ipress.ua/articles/pyat_sprob_ukrainy_progolosyty_nezalezhnist_vid_tsentralnoi_rady_do_oun_26149.html

6. 22.01.1918 – Українська Центральна Рада проголосила незалежність УНР [Електронний ресурс] // Територія терору. – Режим доступу: http://www.territoryterror.org.ua/uk/resources/calendar/details/?newsid=272Перелік науково-популярних і наукових публікацій, присвячених тематиці проголошенню Акта злуки УНР та ЗУНР:

7. Верстюк В. День Соборності України: історія виникнення традиції й свята [Електронний ресурс] / В. Верстюк. // Європейська Україна – Режим доступу: http://eukraina.com/publ/human_development/den_sobornosti_ukrajini_istorija_viniknennja_tradiciji_j_svjata/6-1-0-185

8. Гай-Нижник П. Акт злуки УНР та ЗУНР: втілення і крах ідеалу Соборної України [Електронний ресурс] / Павло Гай-Нижник. // Особистий сайт – Режим доступу: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/172doc.php

9.Галущак М. “Потрібний живий ланцюг Львів-Луганськ”: інтерв’ю із істориком Олегом Павлишиним [Електронний ресурс] / Галущак М. // Історична правда – 2013. – 01.22. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/01/22/109449/

10. “Ланцюг Єднання” у січні 1990 року. Родинні фото [Електронний ресурс] // Історична правда – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2013/01/23/109614/#12