Повернення активів у процедурах

банкрутства боржника

ФІЛАТОВ Владислав

Арнольдович,Керівник практики по роботі з проблемними

активами Адвокатської компанії «Соколовський і

Партнери», арбітражний керуючий, адвокат

SPLF.UA

19.08.2014

Претензійно-позовна робота та

подання позову до суду

• Необхідність ведення претензійно-позовної роботи для задоволення позову. Підтвердження господарських зобов’язаньналежними доказами. Дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви. Судові витрати,їх розмір та розподіл.

• Згідно ч.1 ст. 5. Господарського процесуального кодексу України, сторони застосовують заходи досудового врегулюваннягосподарського спору за домовленістю між собою.

• Згідно ч.1 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, підприємства та організації, що порушили майнові права ізаконні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

• Попри визначення процесуальним законом порядку досудового врегулювання спорів, на теперішній час не є обов’язковимзвернення кредитора з претензією до свого боржника для здійснення свого права на звернення до господарського суду зазахистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цимКодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

• Проте, інколи, виходячи з деяких правовідносин та у зв’язку з певними особливостями чи недоліками документів, в томучислі первинних бухгалтерських, якими оформлені ці правовідносини і зафіксовані факти здійснення господарськихоперацій, подання претензії є необхідним. Наприклад, доволі часто сторони у договорі не зазначають момент виконаннязобов’язання.

• Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений абовизначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржникповинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконанняне випливає із договору або актів цивільного законодавства.

• Тобто, якщо момент виконання боржником свого обов’язку сторонами не встановлений, момент пред’явлення вимоги будеточкою відліку, а прострочення боржником семиденного строку виконання обов’язку є підставою для звернення кредиторадо суду.

www.SPLF.ua 2

19.08.2014

• Відтак, для забезпечення належного здійснення захисту своїх прав, зокрема у суді, доцільно направити боржнику претензії з вимогоювиконати зобов’язання.

• Однак, для визначення найбільш переважної правової та процесуальної позиції з метоюефективного вирішення спору, до здійсненнячи обмеження у здійсненні певних дій, в тому числі направлення претензії-вимоги, доречно перед усе провести всебічний аналізобставин виникнення спору, документів, матеріалів і інших доказів, їх належності, достатності і допустимості.

• Також направлення претензії є доцільним с точки зору економії часу і коштів, які витрачатимуться і будуть чималими у разізвернення з позовом до суду.

• Подекуди належним чином складена претензія з викладенням обставин, на яких ґрунтуються вимоги, зазначенням доказів, щопідтверджують вимоги, обґрунтуванням розрахунку сум, щодо яких заявляються вимоги, посиланням на законодавство,зазначенням наслідків подання позову до суду показує реальність і невідворотність наміру отримати суму боргу і призводить доврегулювання спору без судової тяганини.

• Відомий факт, що для фахового вирішення господарського спору, а тим більше для подання позову має бути залучений юрист. Аджепозовна заява, що подається до господарського суд, відповідно до процесуального закону, повинна містити обов’язкові елементи, донеї мають бути додані певні документи, в тому числі документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку ірозмірі.

• Так, згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характерусплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн.) та небільше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080 грн.).

• При задоволенні позову судові витрати покладаються і відшкодовуються відповідачем.

• Згідно ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягаютьсплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речовихдоказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

• Отже, лише у разі надання правової допомоги адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням), його послуги вважаютьсясудовими витратами і можуть бути покладені на відповідача.

• Таким чином, можна дати рекомендації що задля сприяння позасудовому врегулювання спору застосування заходів досудовоговрегулювання господарського спору, зокрема направлення боржнику претензії є необхідним.

www.SPLF.ua 3

19.08.2014

Вирішення спору у першій інстанції.

Перегляд судового рішення в

апеляційній та касаційній

інстанціях• Строк вирішення спору у суді першої інстанції. Оголошення рішення та набрання ним законної сили.

Право апеляційного та касаційного оскарження. Порядок подання скарг та відзивів на скарги. Строкирозгляду скарг. Наслідки розгляду скарг та набрання законної сили постанови апеляційної такасаційної інстанцій.

• Згідно ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарськимсудом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

• В більшості своїй, протягом останнього часу господарські суди дотримуються зазначеного строку.

• За результатами всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їхсукупності суддею, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів приймається судоверішення

• Прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні ( ч. 1 ст. 85 ГПК України).

• Згідно ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набираєзаконної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не булоподано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили післярозгляду справи апеляційним господарським судом.

• Згідно ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 107 Господарського процесуального кодексу України, сторони, прокурор, третіособи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки,мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набралозаконної сили та касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду вапеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатамиапеляційного розгляду.

www.SPLF.ua 4

19.08.2014

• Згідно ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається нарішення місцевого господарського суду протягом десяти днів.

• Згідно ч.1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішеннямісцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали проприйняття апеляційної скарги до провадження.

• Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (ст. 103 ГПК України) має право,зокрема, залишити рішення місцевого господарського суду без змін, скасувати рішення повністю абочастково і прийняти нове рішення або змінити рішення.

• Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (ч.3 ст. 105 ГПК України).Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку (ч. 4 ст. 105 ГПК України).

• Касаційна скарга Вищим господарським судом України розглядається протягом одного місяця (ст.111-8 ГПК України).

• Касаційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (ст. 111-9 ГПК України) має право,зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, скасуватирішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти новерішення, передати справу на новий розгляд, змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційноїінстанції або залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

• Після прийняття апеляційним господарським судом постанови, рішення першої інстанції набираєзаконної сили і, відповідно має бути видано на виконання судового рішення наказ господарського суду.Але, у разі, коли матеріали судової справи відправляються в суд касаційної інстанції для розглядукасаційної скарги, суд першої інстанції позбавлений можливості видати стягувачу наказ. Відтак, в такомуразі, стягувачу наказ видається, звичайно, у разі вирішення спору на користь позивача, після поверненняматеріалів з суду касаційної інстанції.

www.SPLF.ua 5

19.08.2014

Виконання рішення господарського

суду на підставі наказу

• Порядок виконання судового рішення, що набрало законної сили. Вимоги до наказугосподарського суду. Пред’явлення наказу для виконання органам державної виконавчоїслужби. Початок примусового виконання рішень. Повернення виконавчого документустягувачу.

• Згідно ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішеннягосподарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчимдокументом.

• Згідно ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, наказ господарського судумає відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим ст. 18 ЗаконуУкраїни "Про виконавче провадження". Невідповідність виконавчого документа вимогам,передбаченим статтею 18 цього Закону є однією з підстав для відмови у відкриттівиконавчого провадження державним виконавцем ( п.6 ч.1 ст. 26 Закону України "Провиконавче провадження").

• Після пред’явлення виконавчого документа до виконання, державний виконавець протягомтрьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постановупро відкриття виконавчого провадження. При цьому, прийняти та відкрити виконавчепровадження є обов’язком державного виконавця в силу ч.1 ст. 25 Закону України "Провиконавче провадження".

• У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконатирішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

www.SPLF.ua 6

19.08.2014

• У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початкуйого примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку,встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведеннямвиконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

• У разі ненадання боржником протягом семи днів з моменту винесення постанови документальногопідтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінченнясеми днів розпочинає примусове виконання рішення. В такому разі у разі невиконання боржником рішеннямайнового характеру, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу завиконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайновогохарактеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян зборжника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян зборжника - юридичної особи.

• Виконавчі дії з виконання рішення державний виконавець провадить до завершення виконавчогопровадження.

• Однією з підстав для завершення виконавчого провадження є повернення виконавчого документастягувачу. Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, напідставі якого відкрито виконавче провадження повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнємайно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цьогоЗакону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

• Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє йогоправа повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.

• Проте, у разі відсутності результатів пошуку майна державним виконавцем, повторне подання виконавчогодокумента до виконання не часто призводить до настання очікуваних стягувачем наслідків.

www.SPLF.ua 7

19.08.2014

Підстави для порушення

справи про банкрутство• Звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство. Необхідні умови для порушення справи

про банкрутство. Судові процедури банкрутства та порядок провадження у справі про банкрутство.•

• Натомість, у разі, якщо грошові вимоги стягувача підтверджені судовим рішенням, що набрало законноїсили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавстваздійснюється списання коштів з рахунків боржника, а також сума вимог сукупно становить не менше трьохсотмінімальних розмірів заробітної плати (365400 грн.) і ці вимоги не були задоволені боржником протягом трьохмісяців після встановленого для їх погашення строку, господарським судом за заявою стягувача (кредитора), в силу ч. 2, ч. 3 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом» може бути порушено справу про банкрутство боржника.

• Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженнямборжника - юридичної особи або місцем проживання боржника - фізичної особи.

• Відповідно до ст. 7 Закону про відновлення платоспроможності, щодо боржника застосовуються такі судовіпроцедури банкрутства:

• розпорядження майном боржника;• мирова угода;• санація (відновлення платоспроможності) боржника;• ліквідація банкрута.• Залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд

застосовує загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство.• Загальний порядок передбачає застосування процедури розпорядження майном з подальшим переходом до

процедур санації, ліквідації або мирової угоди.• Спеціальний порядок передбачає залучення до участі у справі додаткових учасників, продовження строків

санації, збігу процедур розпорядження майном та санації.• Спрощений порядок застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження

майном та санації.

www.SPLF.ua 8

19.08.2014

• Процедура розпорядження майном боржника вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство.

• За загальним порядком провадження у справі про банкрутство після процедури розпорядження майном боржника приймається рішення, абовводити процедуру санації і відновлювати платоспроможність боржника або визнавати боржника банкрутом і відкривати ліквідаційну процедуру.

• У разі прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, у кредитора можуть бути зміненоподаткові зобов’язання.

• Згідно п.п. «в» п.п. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

• Згідно до п.п. «г» п.п. 138.10.6. п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат звичайної діяльності відносяться витрати на створення резерву сумнівної заборгованості, які визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

• Таким чином, після прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або винесення судом ухвали про ліквідацію юридичної особи – банкрута кредитор фактично може зменшити об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, що виник від визнання доходів при реалізації товарів (робіт, послуг) шляхом віднесення до складу витрат в податковому обліку суми дебіторської(безнадійної) заборгованості, однак за умови попереднього створення резерву сумнівної заборгованості в сумі безнадійної заборгованості в бухгалтерському обліку (тобто понести витрати), оскільки лише після цього до складу витрат по податку на прибуток підприємств може бути віднесено витрати на створення резерву сумнівної заборгованості в сумі безнадійної дебіторської заборгованості.

• Окремо, необхідно відзначити, що боржник, щодо якого були застосовані судові процедури банкрутства, вважається особою, що не маєневрегульованих грошових зобов’язань.

• Частиною 5 статті 45 Закону про відновлення платоспроможності встановлено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаютьсяпогашеними. Законом передбачено погашення усіх вимог, навіть які не були заявлені взагалі (ч. 4 ст. 23 Закону про відновленняплатоспроможності).

• Зазначена норма (Погашення усіх зобов’язань боржника – банкрута) кореспондується з нормою, визначеною частиною 2 статті 205 Господарського кодексу України, згідно якої ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі, а також з частиною 1 статті 609 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника абокредитора).

• Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи – банкрута.

• Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення ( ч.2 ст. 104 ЦК України).

• Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

www.SPLF.ua 9

19.08.2014

Загальні положення

повернення активів у справі

про банкрутство• Правочини (договори) або майнові дії боржника, що можуть бути визнані недійсними або

спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. Підстави для визнання недійсними або спростування таких правочинів. Наслідкизадоволення вимог про визнання недійсними або спростування правочинівборжника. Податкові наслідки повернення активів кредитору.

• Згідно ч. 4 ст. 10 Закону про відновлення платоспроможності, суд, у провадженні якогоперебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладенихборжником;

• Згідно ст. 20 Закону про відновлення платоспроможності, правочини (договори) абомайнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутствоабо протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадженняу справі про банкрутствоза заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

• боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

www.SPLF.ua 10

19.08.2014

• боржник виконав майнові зобов’язання раніше встановленого строку;• боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов’язання, в результаті чого він

став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

• боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими відринкових, за умови, що в момент прийняття зобов’язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

• боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

• боржник прийняв на себе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових вимог.• У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на

цих підставах, кредитор зобов’язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав відборжника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину абовчинення майнової дії.

• Кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконаннязобов’язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

• Таким чином, звернення кредитора до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство є дієвим інструментом для повернення активів після невдалого пошуку майна державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій.

www.SPLF.ua 11

19.08.2014

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

SPLF.ua 12

ФІЛАТОВ Владислав Арнольдович,Керівник практики по роботі з проблемними активами

Адвокатської компанії «Соколовський і Партнери»

(044) 495-19-28, 495-19-29