1

До  Печерського  районного  суду міста  Києва 01601,  м.  Київ,  вул.  Хрещатик,  42-а

Позивачі: Список  осіб,  що  є  позивачами  за цим  позовом,  із  особистими підписами  позивачів  додаються Адреса  для  листування  із  позивачами: 49051,  м.  Дніпропетровськ, пр.  газети  «Правда»,  буд.  48  кв.  22 Телефон  для  зв’язку: +38 (096) 053-60-55 Адреса  в  системі  електронного  суду: 2931707678@gmail.com

Відповідач: Президент  України Порошенко  Петро  Олексійович 01220,  м.  Київ,  вул.  Банкова,  11 тел.:  +38  (044)  255-70-42

позов  немайнового  характеру судовий  збір:  243,60  грн.

ПОЗОВНА  ЗАЯВА про  захист  гідності  та  честі  фізичних  осіб  

Відповідно   до   п.   9   статті   110   Цивільного   процесуального   кодексу   України,   оскільки  позивачам   невідомо   місце   реєстрації   проживання   громадянина   України   Порошенка   Петра  Олексійовича,   а   також   враховуючи   той   факт,   що   порушення   прав   позивачів   він   вчинив  виконуючи   посадові   обов’язки   Президента   України,   цей   позов   подається   за   місцем   роботи  відповідача (вул.  Банкова,  11),  що  є  територією  Печерського  району  м.  Києва. Позовні  вимоги  позивачів  є  однорідними,  спричиненими  одними  й  тими  самими  діями  відповідача,   вчиненими   ним   відносно   всіх   позивачів   одночасно,   у   зв’язку   із   чим,   керуючись  логікою  ст.  126  Цивільного  процесуального  кодексу  України,  позивачі  пред’являють  їх  шляхом  об’єднання  в  одній  позовній  заяві.

Обставини  справи:

02.07.2015  року  Верховною  Радою  України  було  прийнято  в  цілому  законопроект  1558-1 про   реструктуризацію   валютних кредитів.   Слід   зазначити,   що   цей   багатостраждальний  законопроект,  відповідно  до  його  преамбули,  направлений  на  належний  захист  Державою  прав  та   інтересів   фізичних   осіб-споживачів   кредитних   послуг,   постраждалих   внаслідок   різкого  знецінення  національної  валюти  – гривні. Позивачі,   які   є   такими   споживачами-позичальниками,   постраждали   та   продовжують  потерпати   від   наслідків   різкого   знецінення   національної   валюти.   Щоденно,   за   поданням  банкірів,   споживачі   валютних   кредитів   залишаються   без   основи   життя   – житла,   без  заставленого   майна.   Деякі   з   позичальників,   що   не   витримують   морального   тиску   банків   і  обставин,  що  цим  супроводжуються,  навіть  вдаються  до  суїцидів,  яких  в  Україні,  за  відкритою  загальновідомою   статистикою, пов’язано   із   валютними   кредитами   вже   більше   двохсот  випадків. Без   сумніву,   обставини,   в  яких  перебувають  штучно  розорені  банкірами  позивачі   та   їх  родини,   є   вкрай   важкими.   Дуже   бурхливий   процес   прийняття   цього   довгоочікуваного  законопроекту,  який  тривав  майже  рік,  привертає повну  увагу  позивачів  та  на  нього  покладені  всі   їх   сподівання.   Збанкрутілі   родини,   всі   злидні   яких   спричинені   незалежними   від   них  обставинами,   а   саме   знеціненням   гривні,   перебувають   під   гнетом   кредиторів   і   єдине   їх  сподівання   – це   на   захист   Державою.   Президент,   як   гарант   Конституції   України   та   прав  громадян,   повинен   був   би   в   цих   обставинах   докласти   всіх   зусиль   для   належного   захисту  Державою  своїх  скривджених  співгромадян.  Проте,  вчинив  навпаки.

Під   час   розгляду   в   сесійному   залі   Верховної   Ради   України   законопроекту   1558-1 біля будівлі   Верховної   Ради   зібрались   позивачі   – особи,   долі   яких   в   прямому   сенсі   залежать   від  набуття  чинності  цим  законом.  Збоку  позивачів  не  було  жодних  протиправних  дій  і  було  лише  

2

законне   мирне   зібрання   з   метою   донести   до   уваги   депутатів   обставини,   що   мають   суттєве  значення  для  правильного  вирішення  питання  прийняття  закону.  Правоохоронними  органами  не   зафіксовано   жодного   випадку   масових   заворушень,   порушень   громадського   порядку,  порушень  будь-яких  норм  закону  позивачами.

Проте,  03.07.2015  року  публічно  в  ефірі  всіх  загальнонаціональних  телеканалів  України  Президент   України   Петро   Порошенко   безпідставно   та   необґрунтовано   вчинив   заяву,   в   якій  звинуватив   позивачів   в   тому,   що   вони   є   «проплаченими   тітушками». Вказана   Президентом  інформація   є   недостовірною.   Доказом   зазначеного   вчинку   відповідача   є   відеозапис   його  виступу,  що  додається  до  цього  позову  у  вигляді  файлу  на  електронному  носії  (компакт-диску).

Звертаємо   увагу   суду   на   те,   що   вираз   «тітушки»   внаслідок   загальновідомих   подій   в  Україні   є  прозивним  терміном  – таким,  що  визначає  об’єкт,  як  цинічного  хулігана,  найнятого  недобросовісними   суб’єктами  для  провокацій  під   час  масових   заходів.   Термін   «проплачені»   в  даному   сенсі   визначає   об’єкт,   як   такий,   що   найнятий   за   гроші   для   здійснення   зазначених  провокацій.

Виступ  Президента  мав  явно презирливий настрій по  відношенню  до  позивачів,  а  вираз  відповідача   «проплачені   тітушки»   є   експресивно   негативним   та   образливим   для   позивачів.  Публічна  особа,  якою  є  відповідач,  абсолютно  безпідставно  сформувала  в  очах  глядачів  образ  валютного   позичальника   (позивачів)   як   хуліганів-провокаторів,  що   кимось   найняті   за   гроші  для  якихось  провокацій.

Слід   зазначити,  що  ці   образливі   звинувачення  не  мають  під   собою  жодних  доказів.  Не  існує   і   не   може   існувати   будь-яких   доказів   того,   що   позивачі   по-перше   є   хуліганами   і  провокаторами,  а  по-друге,  що  за  їх  присутність  і  дії  біля будівлі Верховної  Ради  отримано  якісь  грошові  винагороди.

Звертаємо   увагу   суду   також   на   те,   що   вчинена   відповідачем   заява   безпідставно  сформувала  у  суспільства  негативний  образ  позивачів,  що  шкодить  тій  меті,  заради  якої  вони  приймали   участь   у  масовому   заході   – а   саме:   відверта   справедливість  по   відношенню  до  них збоку  Держави.

Поширена  Президентом  інформація  є  принизливою  і  абсолютно  не  відповідає  дійсності.    Із   зазначених   обставин   справи   вбачається,   що   наявне   порушене   особисте   немайнове   право  позивачів,   яке   полягає   приниженні   їх   гідності   та   честі   відповідачем.   Внаслідок   цього  приниження   позивачі   відчувають   душевні   страждання,   пов’язані   із   безпідставною   образою.  Слід   зазначити,   що   багато   хто   з   позивачів голосував   за   відповідача   під   час   президентських  виборів,  оскільки  тоді  позивач  прямо  обіцяв  врегулювати  питання реструктуризації  валютних  кредитів. Доказом  зазначеного  є  відеозапис  виступу  Президента  під  час  виборчої  кампанії,  що  додається  до  цього  позову  у  вигляді  файлу  на  електронному  носії  (компакт-диску).

Враховуючи,   що   негативна   інформація   щодо   позивачів,   висловлена   відповідачем,   має  характер   наклепу   (тобто   поширення   завідомо   неправдивої   інформації,   що   ганьбить   іншу  особу),  то  така  інформація  не  є  оціночним  судженням,  а  отже,  підлягає  спростуванню.

Крім   того,   подібними   діями   відповідач   охарактеризував   позивачів,   як   злочинців,   як  особи,  що  з  легкістю  порушують  закон,  як  особи,  які не  мають високих  моральних  цінностей.  Така   необґрунтована   характеристика   пригнічує   честь   та   гідність   кожного   з   позивачів.  Пригнічення   немайнових   прав,   відносно   яких   Конституцією   України   передбачено   обов’язок  ставитись   з   повагою,   обґрунтовується   тим,   що   жодній   нормальній   цивілізованій   людині  неприємно  чути  (дізнаватись)  про  себе  безпідставні  звинувачення  у  вчиненні  злочинних  діянь  та  інших  ганебних  вчинків,  з  точки  зору  моралі.

У  зв’язку  з  неправомірним  поширенням  відповідачем  широкому  колу  осіб  недостовірної  негативної   інформації   відносно   позивачів,   останні   знаходяться   у   стані   постійного   нервового  напруження   та   стресу,   наявні   порушення   працездатності   та   сну.   Позивачі вимагають   від  відповідача спростувати   недостовірну неправомірно   поширену інформацію.   Також   позивачі  вимагають   публічного   вибачення   від   відповідача,   яке   повинно   бути   вчинено   тим   самим  способом,  яким  була  нанесена  образа.

Правова  позиція:

Конституцією  України  кожному  гарантується  право  на  свободу  думки  і  слова,  на  вільне  вираження   своїх   поглядів   і   переконань   (ст.34).   Разом   з   тим   відповідно   до   ст.68   Конституції  України   кожен   зобов'язаний   неухильно   додержуватися   Конституції   та   законів   України,   не  посягати  на  права  і  свободи,  честь  і  гідність  інших  людей.  Праву  на  свободу  думки  і  слова,  на  

3

вільне  вираження  своїх  поглядів   і  переконань  відповідає  обов'язок  не  поширювати  про  особу  недостовірну  інформацію  та  таку,  що  ганьбить  її  гідність,  честь  чи  ділову  репутацію.  

У   зв'язку   з   цим   статтею   32   Конституції   України   передбачено   судовий   захист   права  спростовувати  недостовірну  інформацію  про  себе  і  членів  своєї  сім'ї.  Ніхто  не  може  зазнавати  втручання   в   його   особисте   і   сімейне   життя,   крім   випадків,   передбачених   Конституцією.   Не  допускається   збирання,   зберігання,   використання   та   поширення   конфіденційної   інформації  про   особу   без   її   згоди,   крім   випадків,   визначених   законом,   і   лише   в   інтересах   національної  безпеки,  економічного  добробуту  та  прав  людини.

Відповідно  до  Конституції  України  та  ч.1  ст.270  ЦК  України  фізична  особа  має  право  на  життя,  право  на  охорону  здоров'я,  право  на  безпечне  для  життя   і  здоров'я  довкілля,  право  на  свободу  та  особисту  недоторканність,  право  на  недоторканність  особистого  і  сімейного життя,  право   на   повагу   до   гідності   та   честі,   право   на   таємницю   листування,   телефонних   розмов,  телеграфної  та  іншої  кореспонденції,  право  на  недоторканність  житла,  право  на  вільний  вибір  місця   проживання   та   на   свободу   пересування,   право   на   свободу   літературної,   художньої,  наукової  і  технічної  творчості. Згідно   зі   ст.1   ЗУ   «Про   інформацію»   інформація   - будь-які   відомості   та/або   дані,     які  можуть   бути   збережені     на     матеріальних     носіях   або   відображені   в   електронному   вигляді. Відповідно   до   ст. 2 ЗУ   «Про   інформацію»   основним   принципом   інформаційних   відносин   є,  зокрема,   достовірність   і   повнота   інформації.   Відповідно   до   ст.   5   цього   ж   закону,   реалізація  права   на   інформацію   не   повинна   порушувати   громадські,   політичні,   економічні,   соціальні,   духовні,   екологічні   та інші   права,   свободи   і   законні   інтереси   інших   громадян,   права   та   інтереси   юридичних   осіб. Відповідно   до   ст.   27   цього   ж   закону, порушення   законодавства  України про інформацію тягне за   собою дисциплінарну,   цивільно-правову,   адміністративну   або   кримінальну відповідальність  згідно  із  законами  України

Відповідно  до  п.15  постанови  Пленуму  Верховного  суду  України  від  27.02.2009  року  №1  «Про   судову   практику   у   справах   про   захист   гідності   та   честі   фізичної   особи,   а   також   ділової  репутації   фізичної   та   юридичної   особи»,   під   поширенням   інформації   слід   розуміти:  опублікування   її   у  пресі,   передання  по  радіо,   телебаченню  чи  з   використанням   інших   засобів  масової   інформації;   поширення   в   мережі   Інтернет   чи   з   використанням   інших   засобів  телекомунікаційного   зв'язку;   викладення   в   характеристиках,   заявах,   листах,   адресованих  іншим   особам;   повідомлення   в   публічних   виступах,   в   електронних   мережах,   а   також   в   іншій  формі  хоча  б  одній  особі.

Недостовірною   вважається   інформація,   яка   не   відповідає   дійсності   або   викладена  неправдиво,   тобто   містить   відомості   про   події   та   явища,   яких   не   існувало   взагалі   або   які  існували,  але  відомості  про  них  не  відповідають  дійсності  (неповні  або  перекручені).

Частиною   третьою   статті   277   ЦК   України   передбачено,   що   негативна   інформація,  поширена   про   особу, вважається   недостовірною,   якщо   особа,   яка   її   поширила,   не   доведе  протилежного   (презумпція   добропорядності).   Негативною   слід   вважати   інформацію,   в   якій  стверджується  про  порушення  особою,  зокрема,  норм  чинного  законодавства,  вчинення  будь-яких  інших  дій  (наприклад,  порушення  принципів  моралі,  загальновизнаних  правил  співжиття,  неетична   поведінка   в   особистому,   суспільному   чи   політичному   житті   тощо)   і   яка,   на   думку  позивача,  порушує  його  право  на  повагу  до  гідності,  честі  чи  ділової  репутації.

Згідно  з  положеннями  ст.277  ЦК  України  і  ст.10  ЦПК  України  обов'язок  довести,  що  поширена   інформація   є   достовірною,   покладається   на   Відповідача.   Саме   тому   Позивач  звільнений  від  обов’язку  доказування,  що  негативна  недостовірна  інформація,  поширена  Відповідачем,  дійсно  є  недостовірною.

Цивільний   кодекс   України,   зокрема,   ст.275   передбачають   способи   захисту   особистих  немайнових  прав. Так,  фізична  особа  має  право  на  захист  свого  особистого  немайнового  права  від   протиправних   посягань   інших   осіб.   Захист   особистого   немайнового   права   здійснюється  способами,  встановленими  главою  3  ЦК  України. За  ч.1  ст.16  ЦК  України  кожна  особа  має  право  звернутися  до  суду  за  захистом  свого  особистого  немайнового  або  майнового  права  та  інтересу.    

Захист   особистого   немайнового   права   може   здійснюватися   також   іншим   способом  відповідно  до   змісту  цього  права,   способу  його  порушення  та  наслідків,  що   їх   спричинило  це  порушення   (ч.2   ст.275  ЦК  України). В   той  же   час,   ст.277  ЦК  України   передбачає   спеціальний  спосіб  захисту  особистих  немайнових  прав:  спростування  недостовірної  інформації.

Спростування   недостовірної   інформації   здійснюється   особою,   яка   поширила  інформацію.   Спростування   недостовірної   інформації   здійснюється   незалежно   від   вини   особи,  

4

яка  її  поширила.  Спростування  недостовірної  інформації  здійснюється  у  такий  же  спосіб,  у  який  вона  була  поширена.

Узагальнення  позову:

Інформація,   яку   поширив   відповідач,   не   відповідає   дійсності   та   є   недостовірною,   не  підтверджена  жодним  доказом.  Проте, поширена   інформація   є  доведеною  до  відома  багатьох  осіб. Порушення  прав  позивачів поширенням  недостовірної  інформації  полягає  в  тому,  що  такі  відомості   ганьблять   честь   та   гідність   позивачів в   очах   невизначеного   кола   осіб,   які   могли  бачити  відеозапис  виступу  Президента.  Поширена  інформація  формує  думку,  що  позивачі тісно  пов’язаний   з   преступною діяльністю,   більш   того,   особисто   вчиняють кримінально   карані  діяння.  Такими  діями  відповідача заплямовано  честь,  гідність  та  ділову  репутацію  позивачів в  очах  суспільства.

Узагальнюючи все   вищевикладене   та   керуючись   нормами   чинного   законодавства  

України

ПРОСИМО  СУД:

1. Прийняти  цю  позовну  заяву  до  розгляду.

2. Визнати   недостовірною   інформацію   поширену   Президентом   України   Петром  Олексійовичем   Порошенко   у   його   усній   заяві,   що   транслювалась   по   телебаченню   03.07.2015  року   про   те,   що   валютні   позичальники,   які   були   присутні   02.07.2015   року біля   будівлі  Верховної  Ради  України  під  час  розгляду  законопроекту  1558-1,  є  «проплаченими  тітушками».

3. Зобов’язати  Президента  України  Порошенка  Петра  Олексійовича не  пізніше  наступного  дня   від  набрання  рішенням   у   даній   справі   законної   сили,   спростувати   інформацію,   вказану  в  попередньому   пункті,   шляхом   усної   заяви,   яку   він   повинен   розповсюдити   по   всім  загальнонаціональним  телеканалам  України.

4. Просимо   розглядати   цей   позов   за   відсутності   відповідачів.   Проти   постановлення  заочного  рішення  не  заперечуємо.

5. Судові  витрати  покласти  на  Відповідача. До  цієї  позовної  заяви  додаються: - список   позивачів   із   особистими   підписами   із   зазначенням   відомостей,  

передбачених  ст.  119  Цивільного  процесуального  кодексу  України; - файли  відеозаписів,  що  зазначені  у  позові,  на  компакт-диску; - копія  позову  із  додатками – для  відповідача; - оригінал  квитанції  про  сплату  судового  збору.

«______»  липня  2015  року Позов  підписано  особами,  зазначеними у  списку  позивачів,  шляхом  додання  до цієї  заяви  відповідного  списку із оригінальними  особистими  підписами