Виконав:Студент групи 2-БПанасенко О.М.Перевірив викладач:Салова О.В.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА МОВНОЇ ПІДГОТОВКИ

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

З дисципліни «Українська мова»На тему : «Історія заселення та походження нашого краю»

Дніпропетровськ-2012

ЗМІСТ

1. Вступ

2. Історія заселення Дніпропетровщини

3. Дніпропетровщина за часів Київської Русі

4. Дніпропетровщина за часів козаччини

5. Дніпропетровщина після жовтневого перевороту і до сьогодні

6. Висновки

7. Список використаної літератури

ВСТУПДніпропетровщина – перлина України. Вона має багату і славну

історію, яка сягає у сиву давнину століть і тисячоліть.Дніпропетровська область розташована в східній частині України.

Площа її території - 31.9 тис. кв. км. Межує з Донецькою, Запорізькою, Кіровоградською, Миколаївською, Полтавською, Харківською та Херсонською областями. Адміністративний центр - м. Дніпропетровськ.

Перші сліди пралюдини , знайдені тут, відносяться ще до епохи раннього кам’яного віку, вже понад 100 тисяч років тому наш край був заселений.

 Учені вважають, що саме на Подніпров’ї ще 6 тисяч років тому вперше були приручені коні. В курганах на території Новомосковського району знайдені чотириколісні вози, одні з найстаріших у Східній Європі. Знахідки археологів, серед них всесвітньо відомі золоті пектораль з Товстої Могили та гребінь з кургану Солоха, свідчать не тільки про високий рівень матеріальної культури племен, які населяли Придніпров’я, а й про їх високу духовну культуру.

Історія заселення Дніпропетровщини

Перші свідчення осілості людини на території сучасного міста належать до давньокам'яної доби - палеоліту. Близько 200 тис. років тому у глибокому яру поблизу Старих Кайдаків розташовувався тимчасовий табір первісних мисливців, їх здобиччю були як теплолюбні тварини, наприклад величезний південний слон - трогонтерій, так і представники льодовикової фауни, що дає підстави віднести пам'ятку до початку найбільшого, Дніпровського, зледеніння. В цей час існували люди неандертальського типу, які істотно відрізнялися від сучасної людини. Саме неандертальцям належали знаряддя праці - ручні рубила, виготовлені з кварциту, які знайдено на Монастирському острові. 

Близько 11 тис. років тому, за доби мезоліту, кліматичні умови поліпшилися у зв'язку з відходом льодовика на північ. На низьких ділянках берегів Дніпра та Самари виникають стаціонарні оселі мисливців, збирачів та рибалок, серед яких одним з найцікавіших було поселення Ігрень-8. Люди жили у конусоподібних чумах з жердин, обтягнутих берестою, вхід у які був з боку річки. Діаметр жител становив 4-5 м, висота - 2-3 м. У центрі - вогнище на піщаній підсипці. Поруч з житлами знаходилися майстерні з обробки кременю. Полювали з використанням списів та стріл з крем'яними вістрями. Рибу ловили за допомогою загорож, на яких ставили верші, а також ставковими сітками та на вудочку. Кістки та луска сома, щуки, вирізуба утворюють скупчення поблизу жител. Але справжній розквіт рибальства припадає на наступну добу нового кам'яного віку - неоліту. 

На території Дніпропетровська відкрито більш ніж 20 пунктів із знахідками VII - початку IV тис. до н.е. Головною їх ознакою була поява глиняного посуду та досконалих знарядь із кристалічних порід каменю, які оброблялися на гранітних плитах - щліфу-вадлах. Саме такі плити знаходили вздовж берега Дніпра у межах парку ім. Т.Г.Шевченка. Численні неолітичні поселення займали береги Ігренського півострова та узбережжя ж/м Придніпровська. 

Місцезнаходження поселень фіксується за скупченням черепашок їстівних річкових молюсків. Знахідки кістяних гачків та блешень з перламутру свідчать про рибальство, поряд з яким існувало лучіння риби на порожистих ділянках. Для цього часу є свідчення появи човнів - довбанок, що сприяло заселенню майже всіх островів у руслі Дніпра в межах міської території. Винахід керамічного посуду, який виготовлявся за жмутовим способом і прикрашався різноманітними, але напрочуд сталими для кожного племені візерунками, дає підстави фахівцям виділяти окремі археологічні культури

Особливо зростає значення місцевості, де зараз розташований Дніпропетровськ, за доби міді-бронзи (ІV-ІІ тис. до н.е.). У цей час на Правобережжі у лісостепу складається величезна спільність землеробських племен, відома як трипільська археологічна культура. Між нею і спорідненим населенням півночі Балканського півострова існували тісні культурні та господарські зв'язки, в яких головне місце відводилося обміну металевими виробами та міддю, видобутою на терені сучасної Болгарії.

Від трипільських племен метал надходив до населення лівобережної та степової України, сягаючи навіть Доно-Волзького межиріччя. У зв'язку з останнім великої ваги набувають дніпрові переправи та шляхи, на перетині яких виникають численні поселення, що передують сучасному місту. 

У Дніпровському Надпоріжжі та Лівобережжі у ІV-ІІІ тис. до н.е. мешкали скотарсько-мисливські племена середньостогівської та постмаріупольської археологічних культур, через які здійснювалася торгівля високоякісним донецьким кременем, що надходив на захід, до землеробського світу Трипілля та Балкан. Знахідки скарбів на Поповому мисі поблизу Ст. Ігрені свідчать, що саме тут знаходився один з центрів цього обміну. Сюди сходилися суходольні шляхи, які пов'язували Придніпров'я зі східними районами, про що свідчать численні знахідки кавказьких імпортів. На землях учбового господарства Дніпропетровського агроуніверситету досліджено кілька поховань, супроводжуваних горщиками та прикрасами т. зв. майкопської археологічної культури. У духовному житті та світоглядних уявленнях давніх мешканців міста в цей час відбуваються відчутні зміни. Замість могильників з'являються земляні штучні пагорби - кургани-могили, за народною назвою. 

На початку І тис до н.е. місцевість понад дніпровськими порогами заселяли скіфські племена, з якими пов'язано виникнення першого державного утворення на терені сучасної України.Про привабливість Придніпров'я для давніх мешканців свідчить опис, який наводить давньогрецький історик Геродот: 

“Борисфен (грецька назва Дніпра) дає для худоби найчудовіші і дуже поживні пасовиська, чудову рибу у величезній кількості, вода його дуже приємна на смак... вздовж нього тягнуться чудові орні землі, або росте дуже висока трава, там, де земля не засівається”.

На зміну скіфам на початку І тис. н.е. у Придніпров'я приходять кочівники-сармати. Поодинокі поховання відкрито в курганах на території міста, переважно у лівобережній частині, там, де зараз знаходиться пр. Правди та навколишні вулиці. Зосередження сарматських поховань у курганах поблизу смт. Підгороднього свідчить про існування в пониззі Самари та Кільчені великого племінного центру. 

Перші за часом виникнення слов'янські поселення V-VІІ ст. в межах сучасного Дніпропетровська належать історичним антам, добре відомим за свідченнями візантійських та готських авторів, і старожитностям так званої пеньківської археологічної культури.

У наступні часи, VІІІ-ІХ ст., в місцевості понад Самарою та Дніпровими порогами мешкало слов'янське населення літописних уличів. Ще вчений XVIII ст. Татищев зіставляв ім'я уличів із давньою назвою р. Оріль, яку в XII ст. звали Угол. Новітні лінгвістичні розшуки також доводять походження етноніму “уличі” від слов'янського “угол”. Академік Б.О.Рибаков вважав, що улицьке місто Пересічень, яке згадується в літописах, повинно було знаходитися на Дніпрі, південніше Києва. 

Після татаро-монгольської навали XIII ст. настав час знелюднення і занепаду. Лише в лісах по Самарі і Вовчій, у т. зв. “Дубовій товщі” тривало ще життя нащадків дніпрових слов'ян, так званих бродників, перевізників та досвідчених “толковинів” - перекладачів з тюркських мов. У середині XV ст. Золота Орда розпалася на 5 окремих ханств, серед яких було і Кримське. Починаючи з цього часу, землі сучасної Дніпропетровщини зазнають постійних нападів з боку татар, і лише виникнення за порогами козацтва поклало край цьому руйнуванню. 

Дніпропетровщина за часів Київської Русі

За часів Київської Русі Придніпров’я межувало з кочівниками і мало з ними активні торговельні контакти. Дніпром пролягав знаменитий торговельний шлях світового значення „Із варяг у греки”, Дніпром вели на Візантію свої дружини київські князі. 955 року на Монастирському острові зупинялась Велика Київська княгиня Ольга, а 972 року її син князь Святослав загинув на порогах у бою з печенігами.

Дніпропетровщина відома також як край козацьких Січей – п’ять із них виявлено на території сучасного Нікопольського району. Велику роль відіграло козацтво у національно-визвольній війні українського народу проти Польщі. Наприкінці грудня 1647 року на острові Томаківка перебував Богдан Хмельницький, який на початку наступного року в Микитинській Січі був обраний гетьманом Війська Запорозького. А битва на Жовтих Водах зіграла вирішальну роль у війні.

Зі зміною кордонів та зростанням населення змінювався й адміністративний поділ краю. У 1783 р. дві губернії об’єднали й утворили на їх базі Катеринославське намісництво. У 1796-1802 рр. тут існувала Новоросійська губернія, яка простягалася від Дністра до Кубані, включаючи Кримський півострів та Передній Кавказ. Столицею губернії був Новоросійськ – таку назву кілька років мав Катеринослав (сучасний Дніпропетровськ).

У 1774 р. частина Південної України, яка вже тоді знаходилась під контролем Росії, була поділена на дві губернії: Новоросійську та Азовську.

8(20) жовтня 1802 р. російський імператор Олександр I видав указ про поділ Новоросійської губернії на Катеринославську, Миколаївську (потім Херсонську) і Таврійську. До складу нашої губернії увійшло 6 повітів: Катеринославський, Новомосковський, Павлоградський, Бахмутський, Маріупольський, Ростовський-на-Дону. У 1806-1817 рр. були утворені ще три повіти – Олександрівський, Верхньодніпровський та Слов’яносербський. З того часу адміністративний поділ краю залишався незмінним аж до 1917 р. Тільки у 1887 р. Ростовський повіт перейшов до складу області Війська Донського.

Дніпропетровщина за часів козаччини

Нове заселення краю було пов'язане з виникненням і розвитком козацтва, яке формувалося в XV-XVI ст. Територія Дніпропетровщини входила до складу земель Війська Козацького. З восьми Запорізьких Січей п'ять були на території області. Саме тут виникла одна з перших у Європі демократичних республік, якою, по суті, була Запорізька Січ. В 1783 р. Січ була ліквідована і територія області увійшла до складу Російської імперії.

Дніпропетровщина після жовтневого перевороту і до

сьогодніПісля жовтневого перевороту 1917 р. та громадянської війни губернський устрій не відповідав більше вимогам нової влади. Протягом 1923-25 рр. поділ на губернії був поступово скасований. На території колишньої Катеринославської губернії утворилися 7 округів. 27 лютого 1932 р. внаслідок чергового адміністративно-територіального поділу на основі п’яти округів Катеринославської губернії була утворена Дніпропетровська область. У 1938-39 роках частина її території відійшла до новоутворених Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей. З тих пір межі області не змінювались.

Герб Дніпропетровської області являє собою щит (з перев'язним поділом на два поля – синє й сріблясте) із золотим картушем, наметом (у синьо-золотих і червоно-сріблястих кольорах), бурелетом-надверхівкою і зображенням Малого Державного Герба України у двосторонньому обрамленні золотими колоссям й листами дуба. Перев'яз становлять відповідно: графічне зображення полум`яподібної смуги, яке символізує «ріки розплавленого металу» (емблема металургійної промисловості); хвиляста синя смуга перев'язу на сріблястому фоні символізує головну водну артерію області, річку Дніпро. Таким чином, на графічному малюнку відображене злиття двох рік – природної, яка уособлює багатства краю, і рукотворної, яка символізує працьовитість, творчий потенціал дніпропетровців. На лівому синьому полі щита – дев'ять золотих вісьмикінечних зірок, символізують славну сторінку історії краю, Старої й Нових Січею. Козак з рушницею це запорожець, зображення якого є присутнім на гербах Війська Запорізького та гетьманської України протягом 200-літнього періоду. Вінок із пшеничного колосся та дубового листа символізує хлібне багатство краю і його міць. 

ВИСНОВКИ: Заселення цього краю, як свідчать результати археологічних

досліджень, почалося близько 100 тис. років тому. Уздовж берегів Дніпра й Самари (у границях Верхньодніпровського, Дніпропетровського, Солонянського, Павлоградського та Петропавлівського районів) існує приблизно 80 місць, де знайдено кремінні знаряддя праці, поселення епохи палеоліту.

Територія області щільно заселюється в епоху бронзи (III – початок I тисячоріччя до н.е.). В VIII сторіччі до н.е. у степові райони Дніпропетровщини зі сходу прийшли скіфські племена. Тоді ж заклали перші залізорудні шахти в Криворіжжі. В VI-VIII сторіччях на берегах Дніпра в межах області виникають перші житла літописних слов'ян.

У часи Київської Русі ( ІХ-ХІІ сторіччя н.е.) по ріці Орель проходив кордон із землями кочівників. Тут не раз зустрічалися в жорстокому бої руські воїни та половці. Монголо-татарська навала спустошила Придніпров'я. Нове заселення краю було пов'язане з виникненням і розвитком козацтва, яке формувалося в XV-XVI ст. Територія Дніпропетровщини входила до складу земель Війська Козацького.

В 1783 р. Січ була ліквідована і територія області увійшла до складу Російської імперії. На початку ХХ ст. губернія посідала перше місце в Україні за концентрацією промисловості. 27 лютого 1932 р. на базі 5 округів була створена Дніпропетровська область. Пізніше частина її території увійшла до складу новостворених Запорізької, Миколаївської й Кіровоградської областей, і Дніпропетровська область придбала сучасні межі. 

У національній структурі населення Дніпропетровської області переважають українці ( близько 70%). Друга за розміром етнічна група – росіяни ( близько 25%). Серед інших національностей виділяються білоруси, євреї й інші.

Особливістю національного складу населення Дніпропетровської області є його багатонаціональність. За даними Всеукраїнського перепису населення, на території Дніпропетровської області проживали представники понад 130 національностей та народностей. 

Дніпропетровська область має потужний промисловий потенціал. У регіоні діють 712 великих підприємств двадцяти галузей. Дніпропетровська область виробляє 16,9% усієї промислової продукції України. За цим показником область посідає друге місце в Україні. 

Область розташована в степовій і лісостеповій географічних зонах (ліси займають 3,9% території області). Регіон нараховує 105 природно-заповідних територій і об'єктів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Багалій Д. І. Нарис історії України: Доба натурал. госп-ва. — К.: Час,1994. — 288 с.: іл. — (Сер. «Україна. Голоси історії»).

2. Дніпропетровська область: історія та сучасність (до 75-річчя області)– Дн-к., 2007.

3. Історія і культура Придніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки: Науковий щорічник. Випуск 2.– Д.: РВК НГУ, 2005.– 221 с.