ТЕМА :

Культура України в другій половині XVI – першій половині XVIIст.

ТЕМА УРОКУ Розвиток української мови, книгодрукування та

усної народної творчості - проекція в сучасність

МЕТА УРОКУ Визначити умови і стан розвитку

культури України в другій половині ХVІ – першій половині ХVІІ ст., а також охарактеризувати розвиток української мови, усної народної творчості та книгодрукування в даний період. На конкретних прикладах тогочасної духовної культури розкрити характерні риси розвитку сучасної української мови та видавничої справи.

ПЛАН І. Умови розвитку української культури в

другій половині ХVI – першій половині ХVІІ ст.

ІІ. Розвиток української мови від староукраїнської до сучасної.

ІІІ. Книгодрукування . Шкільні підручники.

ІV . Усна народна творчість.

ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЛИ НА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХVІ-ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІ СТ.

Позитивні чинники Негативні чинники

• Технічний прогрес, винайдення книгодрукування.

• Розвиток української мови.• Поява українського козацтва.• Боротьба українського народу

проти національного гноблення.

• Героїка козацьких походів.• Необхідність збереження

націо-нальної культури в умовах польсько-католицької експансії.

• Розвиток національної свідомості

• Відсутність власної держави.• Поділ території України між Річчю

Пос-политою, Угорщиною і Туреччиною.

• Відсутність єдиного наукового й полі-тичного центру.

• Тяжкий національний гніт.• Зростаюча загроза ополячення й

окато-личення.• Складне становище української

право-славної церкви.• Спустошливі напади турків та

татар

.

Гуманізм — інтелектуальна і культурна течія західноєвропейської культури епохи Відродження, напрям громадської думки, що ставив у центрі людину, стверджував необхідність поваги до гідності й розуму людини, її права на земне щастя, на вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.

Реформація — суспільно-політичний та ідеологічний рух у більшості країн Західної та Центральної Європи у XVI ст., що набрав форм боротьби проти католицької церкви.

ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ_1556 – 1561 РР.

ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄОРИГІНАЛ

ІНАВГУРАЦІЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ПЕТРА ПОРОШЕНКА 7 ЧЕРВНЯ 2014 Р.

ГРАФІКА СУЧАСНОСТІ ТА СТАРОУКРАЇНСЬКІ БУКВИ

СТАРОУКРАЇНСЬКИЙ СУЧАСНИЙ СУЧАСНИЙ

Єгипетський ієроглі

фголови бика

Прото-семітсь

кий ієроглі

фголови бика

Фінікійський алеф

Грецька

альфаЕтруськ

а A

Літера А, найімовірніше, походить від ієрогліфа, який застосовувався в давніх писемностях Близького Сходу та в Єгипті та графічно позначував голову бика, а на письмі означав особливий приголосний.В староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, ско ропис) «А» вживалося в кількох варіантах.У 16 столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

У сучасній українській мові цією літерою позначають голосний звук у позиції після твердих приголосних,на початку слова у сполучниках, частках і вигуках (але, аж, ага), на початку слів та після голосних у словах іншомововного походження.

Кирилиця Під час створення слов'янського

алфавіту греки вимовляли β як «в», і так вона узвичаїлась у слов'янському алфавіті.

У 16 столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

Сучасна В сучасній українській мові цією

літерою позначають «дзвінкий проривний губний приголосний» звук.

Кирилиця В — третя літера українського та

низки інших слов'янських алфавітів. Є в усіх алфавітах, створених на слов'яно-кириличній графічній основі. За формою на креслення це видозмінений варіант літери («віди») старослов'янської кириличної азбуки, що походить від грецького β («бета»).

Сучасна У сучасній українській мові цією

літерою позначають губний сонорний приголосний звук [в].

.

За багато віків свого існування мова наша викристалізувалася свою довершену форму. Не трояндами, а тернами нерідко проростала її дорога. Але піднімалася вона з колін, щоб повнокровно буяти запашною квіткою серед інших мов світу.

Завдання:1. Виписати складне речення, підкреслити

головні та другорядні члени речення2. Виписати слова з орфограмами і пояснити їх.3. Знайти інверсію, виписати художні засоби.

Першою друкованою книгою українського автора була видана в Римі латиною у 1483 р. «Прогностична оцінка поточного 1483 року» Юрія Дрогобича — вихідця з Дрогобича, доктора філософії й медицини Болонського університету.

Близько 1491 р. з’явилися перші друковані церковнослов’янські богослужбові книги — «Октоїх» і «Часослов»

Першодрукарем був Швайпольт Фіоль, що видав їх у Кракові

Велику роль у становленні книгодрукування кирилицею відіграв білоруський першодрукар Франциск Скорина.

Значний внесок у розвиток книгодрукування в Україні зробив Іван Федоров (Федорович).

Він працював на Україні: у Львові, у с. Дермані, в Острозі.

Видав в Україні перші друковані книжки «Апостол» і «Буквар».

Заснував Острозьку друкарню, де під його керівництвом надруковано Острозьку Біблію

“ПСАЛТИР”

“МАЛАЯ ПОДОРОЖНАЯ КНИЖИЦА”

Найбільшою ж українською друкарнею була Києво-Печерська, яку заснував архімандрит Києво-Печерського монастиря Єлисей Плетенецький.

СТАРОУКРАЇНСЬКІ   ГРАМАТИКИ ТА ЛЕКСИКОНИ

(Львів, 1574). Іван Федорович. Буквар Іван Федорович. Азбука (Острог, 1578). 

Лаврентій Зизаній. Граматика словенська. (Вільно, 1596). 

Лаврентій Зизаній. Лексис. (Вільно, 1596). 

Мелетій Смотрицький. Грамматіки славенския правилноє синтаґма (Єв’є, 1619). 

Памво Беринда. Лексикон словенороський (Київ, 1627). Тимофій Вербицький. Буквар (Київ, 1627). 

 

Східнослов’янські граматики XVI—XVII ст. (збірка статей, Київ, 1982). 

Василь Німчук. Мовознавство на Україні в XIV—XVII ст. Київ, 1985. 

         

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА Східнослов’янські граматики XVI—X

VII ст. (збірка статей, Київ, 1982). 

Василь Німчук. Мовознавство на Україні в XIV—XVII ст. Київ, 1985.