Психологічні аспекти Психологічні аспекти готовності дитини до готовності дитини до

школишколи

Чинники готовності до навчання в школі

Фізіологічна готовність Мотиваційна готовність Соціальна готовністьЕмоційно-вольова готовність Пізнавальна готовність

Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини стан її здоров’я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосовуються до змін пов'язаних з навчанням.

Пізнавальна готовність пов'язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів завдяки яким дитина пізнає навколишній світ; мислення, увага, пам’ять, сприймання, увага.

Емоційно-вольова готовність до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі,послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою якщо дитина вміє створити мету, докласти зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.

Соціальна готовність вона містить у собі сформованість у дитині якостей завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, вчителями. Це і є бажання спілкуватися і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатися, підкорятися інтересам дитячої групи, класу. Повага до бажань інших людей. Великий вплив має і взаємовідносини у сім’ї, адже якщо дома є неповага, сварки, то дитина вважаючи цю поведінку нормальною почне вести себе так у школі.

Мотиваційна готовність сформована, якщо удитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве,виконувати нову соціальну роль – роль школяра. І тут багато що залежить від Вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу – там тобі покажуть!». Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».

-Розширюйте коло знайомств своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть малюка в гості до знайомих людям.

- Не варто постійно турбуватися за дитину, прагнути повністю оберігати його від усіляких небезпек

- Не намагайтеся попередити будь-які труднощі, самим зробити все за дитину, дайте йому певну міру свободи і відкритих дій.

- Створюйте ситуації, в яких дитині довелося б вступати в контакт з іншими дітьми.

-Підвищуйте у дитини впевненість у собі, у своїх силах. Пограйте з ним в гру «Закінчи пропозицію»: Я хочу ... , Я вмію ... , Я зможу ...

- Можна зробити з дитиною спільний малюнок «Як ми боремося з труднощами» (буде чудово, якщо в цьому буде брати участь ще одна дитина)

-Поважайте маленьку особистість!

-Дотримуйтесь стратегії позитивного оцінювання дитини!

- Прагніть самі стати для дитини прикладом вміння ефективно спілкуватися.

1. Глибоке дихання2. Фізичні навантаження3. Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. 4. Живопис5. Художнє слово6. Театр7. Позитивні емоції8. Музика9. Спілкування з природою10. Гра

Дошкільник вчиться у грі, де активно і рівноправно беруть участь батьки; навчання потребує систематичності : кожен день по 10-15 хвилин дадуть більший результат, чим година-дві у вихідні дні;необхідно ураховувати принцип «від простого до складного», тобто неможна навчити дитину всьому, що ви знаєте і вмієте, кожен новий елемент додається постійно, коли попередні знання та уміння вже засвоєні.при невдачах дитини схвалюйте її дії словами: «Якщо б ти зробив так ( показ, пояснення), то було б ще краще;намагайтесь не створити у дитини уявлення, що ігри та заняття з нею є смислом вашого життя, тому грайте з малюком у любих побутових ситуаціях і тільки у гарному настрою. Пам'ятайте, що кризи - це тимчасові явища, вони проходять, їх потрібно пережити, як будь-які інші дитячі хвороби. Знайте, що причина гострого протікання кризи - невідповідність батьківського ставлення і вимог бажанням, і можливостей дитини, тому необхідно подумати про те, чи всі заборони обґрунтовані, і чи не можна дати дитині більше свободи і самостійності. Постарайтеся, змінити, своє ставлення до дитини, він вже не маленький, уважно поставтеся до його думок та суджень, постарайтеся його зрозуміти. Тон наказу та утвердження у цьому віці малоефективний, намагайтеся не змушувати, а переконувати, розмірковувати і аналізувати разом з дитиною можливі наслідки його дій. Якщо ваші стосунки з дитиною набули характеру безперервної війни і нескінченних скандалів, вам потрібно на якийсь час відпочити один від одного: відправте його до родичів на декілька днів, а до його повернення прийміть тверде рішення не кричати і не виходити з себе будь-що то не стало. Як можна більше оптимізму і гумору в спілкуванні з дітьми, це завжди допомагає!

Позитивна оцінка дитини як особистості, демонстрація доброзичливого до нього відношення («Я знаю, ти дуже старався», «Ти розумний хлопчик» і т.д.). Вказівки на помилки, допущені при виконанні завдання, або порушення норм поведінки («Але сьогодні зайчик у тебе не вийшов», «Але зараз ти вчинив неправильно, ти штовхнув Машу»). Аналіз причин допущених помилок і поганого поводження («Поглянь на цей малюнок, у зайчика головка менше, ніж тулуб, а в тебе вийшло навпаки», «Тобі здалося, що Маша штовхнула тебе спеціально, але вона це зробила не навмисне»). Обговорення разом з дитиною способів виправлення помилок і допустимих в даній ситуації форм поведінки. Вираз впевненості в тому, що у нього все обов’язково вийде (“Зайчик вийде красивим”; ”Він не буде більше штовхати дівчаток”).

 

Всі без винятку батьки хочуть бачити свою дитину щасливою, веселою, яка вільно спілкується з оточуючими людьми. Щоб зрозуміти цей світ і втриматися в ньому, дитині потрібно вміти налагоджувати контакти з іншими людьми, що живуть поруч. Здатність спілкуватися (комунікативні здібності) - це дар або те, чому можна навчитися? Психологи визначають цю здатність як індивідуально-психологічні особливості особистості. Здатність до спілкування включає в себе три «Я»:- «Я хочу» - бажання вступати в контакт;- «Я вмію» - вміння організувати спілкування;- «Я знаю» - знання норм і правил, яким

необхідно слідувати при спілкуванні з оточуючими.

Рекомендовані тести для перевірки готовності дитини до

школиТест “Тривожність” Р.Темл, М.Доркі, В.Амен;Методика визначення навчальної мотивації (М.Гінзбург);Методика “Малюнок сім’ї”;Методика “Малюнок дерева”;Л. Ясюкова “Готовність дитини до шкільного навчання”.

8. Інтуїтивний візуальний аналіз-синтез

Ялинкова іграшка ГрушаОгірок БурякПомідора ПерсикиМорква ЯблукоЯблуко Цибуля