Місто Іллічівськ розташоване на правому березі Сухого лиману,  в 30-ти кілометрах від м. Одеси, один з найбільших морських портів на Чорному морі.

            Офіційна історія Іллічівська нараховує всього 42 роки. Але територія, на якій розташоване місто має свою багатовікову історію.

            Найдавнішим відомим місцем облаштування людей на території Іллічівська є багатошарове поселення Старе Бугово, розташоване на березі моря.

            До грудня 1791 року – дати офіційного входження краю до складу Російської імперії – Буго-Дністровське межиріччя входило до складу Золотої Орди, Великого Князівства Литовського, Польського Королівства, Кримського ханства, Османської імперії.

               

        У 1790-1793 рр. землі міста входили до складу території Чорноморського козачого війська. В кінці XVIII- поч. XIX ст. тут селились греки, албанці, молдавани. По морському побережжю і по правому берегу Сухого лиману були розкидані так звані Бугові хутори. Їхнє походження зв’язане з конкретною історичною особою – бойовим офіцером, греком за національністю Андрієм Бугою, що володів тут орними землями і побудував на свої кошти у 1814 році першу будівлю церкви Успенія Божої Матері в Олександрівці. Жителі хуторів займались переважно рибною ловлею.

            У 1896 році на хуторі Бугово вже було 10 дворів, працювало кілька рибних заводів. А в околицях лиману поступово склалися землеробські господарства.

            Після встановлення радянської влади, у 1927 році,  хутір Бугов був перейменований у Іллічівський. Через рік місцеві селяни організували тут кілька товариств із спільної обробки землі.

            У перші місяці Великої Вітчизняної війни хутір Іллічівський опинився в найближчому тилу радянських військ, що вели важкі оборонні бої на підступах до Одеси. А в серпні-жовтні 1941 року лінія оборони вже проходила по берегах Сухого лиману. Тут на смерть стояли воїни легендарної 25-ї Чапаєвської дивізії, прикордонники, морські піхотинці.

            Корінні зміни в історії нашого регіону сталися у 1950 році після прийняття рішення про спорудження судоремонтного заводу і робітничого селища на берегах Сухого лиману. У серпні 1952 року селище було віднесено до категорії селища міського типу і отримало назву Іллічівськ.

            У 1957 році в бухті Сухого лиману почалось будівництво торгового порту. У 1964 році було почато будівництво ще одного порту – рибного.

            12 квітня 1973 року указом Президіуму Верховної Ради УРСР селище міського типу Іллічівськ було включено до числа міст обласного підпорядкування. Саме ця дата є офіційним днем народження нового міста.

            Сьогодні Іллічівськ – великий портово-промисловий центр Одещини і України в цілому. Це – великий морський порт України, розвинутий промисловий і зокрема машинобудівний центр.

             У 1790-1793 рр. землі міста входили до складу території Чорноморського козачого війська. В кінці XVIII- поч. XIX ст. тут селились греки, албанці, молдавани. По морському побережжю і по правому берегу Сухого лиману були розкидані так звані Бугові хутори. Їхнє походження зв’язане з конкретною історичною особою – бойовим офіцером, греком за національністю Андрієм Бугою, що володів тут орними землями і побудував на свої кошти у 1814 році першу будівлю церкви Успенія Божої Матері в Олександрівці. Жителі хуторів займались переважно рибною ловлею.

            У 1896 році на хуторі Бугово вже було 10 дворів, працювало кілька рибних заводів. А в околицях лиману поступово склалися землеробські господарства.

            Після встановлення радянської влади, у 1927 році,  хутір Бугов був перейменований у Іллічівський. Через рік місцеві селяни організували тут кілька товариств із спільної обробки землі.

            У перші місяці Великої Вітчизняної війни хутір Іллічівський опинився в найближчому тилу радянських військ, що вели важкі оборонні бої на підступах до Одеси. А в серпні-жовтні 1941 року лінія оборони вже проходила по берегах Сухого лиману. Тут на смерть стояли воїни легендарної 25-ї Чапаєвської дивізії, прикордонники, морські піхотинці.

            Корінні зміни в історії нашого регіону сталися у 1950 році після прийняття рішення про спорудження судоремонтного заводу і робітничого селища на берегах Сухого лиману. У серпні 1952 року селище було віднесено до категорії селища міського типу і отримало назву Іллічівськ.

            У 1957 році в бухті Сухого лиману почалось будівництво торгового порту. У 1964 році було почато будівництво ще одного порту – рибного.

            12 квітня 1973 року указом Президіуму Верховної Ради УРСР селище міського типу Іллічівськ було включено до числа міст обласного підпорядкування. Саме ця дата є офіційним днем народження нового міста.

            Сьогодні Іллічівськ – великий портово-промисловий центр Одещини і України в цілому. Це – великий морський порт України, розвинутий промисловий і зокрема машинобудівний центр.