ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО · 12 Громадянське суспільство 8(28), 2016 Історія міста, де найкращі в Україні

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

н а й в а ж л и в і ш и й е л е м е н т к р а ї н и8(28)•2016

КраЩі практики врядування

Громадяни перетворюють Україну в державу-сервіс

Під час Євромайдану громадяни вимагали нової якості Держа-ви. Ми хотіли, щоб з репре-

сивної контролюючої машини держава перетворилася в сервісний центр для громадян.

Два роки показали, що не варто очікувати цих реформ від самих лише політиків. Нову якісну сервісну держа-ву, першою чергою, побудують актив-ні громадяни. Громадські та благодій-ні організації, волонтерські рухи, нові профспілки та ОСББ.

Ми пропонуємо до Вашої уваги 8 іс-торій про те, як з громадської ініціативи та ідеї з’являлися нові якісні сервіси для громадян: прозорі державні закупівлі, відкриті реєстри даних, процедури місцевої демократії та соціальні послуги.

Усі ці інновації виросли з маленьких громадських ініціатив, або запускались за активної участі громадськості. І вони мали успіх та вже дають результати нашій країні.

Зрештою країну і мають будувати саме її громадяни і громадські рухи. Адже державні чиновники – це лише наймані працівники, яким громада каже, що робити. Проте спочатку вона сама має зрозуміти, що хоче отримати.

Ми закликаємо читачів журналу:Мрійте.Пропонуйте рішення.Перетворюйте міста в комфортні та креативні простори.Змінюйте світ навколо себе.І у Вас усе вийде!

Головний редактор «Громадянського суспільства»

Максим Лациба

Громадянське суспільство ● 6(26), 2016 3

Е -УСПІХ

Кращі практики електронного уряду вання в Україні ......................... 7

А НАЛІТИКА

Індекс прозорості комунальних підприємств ..................10

М ІСЦЕВА ДЕМОКРАТІЯ

Чернівці: місто, де можна, але не хочуть ....12

Р ЕСУРСИ ДЛЯ ОГС

Як неприбутковій організації досягнути успіху у підприєм-ництві? Досвід БО «Світло надії» ....... 15

СОЦІАЛЬНЕ ЗАМОВЛЕННЯ

Соціальне замовлення: як НУО «виручають» державу у соціальній сфері ...............................18

В ІДКРИТІ ДАНІ

Відкриті реєстри – нові можливості ......... 20

Е КОЛОГІЯ

Як подолати проблему сміття. Досвід міст, громадських організацій та українських родин ..... 22

А НАЛІТИКА

Індекс демократичності міст ................................. 25

Суспільно-політичний альманах «Громадянське суспільство», 8 (28) 2016

Суспільно-політичний альманах «Громадянське суспільство», 8 (28) 2016

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

Головний редактор: Максим ЛацибаВипусковий редактор: Олександр РавчевАдреса редакції: м.Київ, вул. Софіївська,18, оф.2. тел. (044) 278-28-25, e-mail: [email protected]

Журнал «Громадянське суспільство» видається Українським незалежним центром політичних досліджень в рамках проекту USAID «Громадяни в дії».

Видається на правах рукопису

Цей журнал став можливим завдяки підтримці Американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). УНЦПД несе повну відповідальність за зміст, який може не відо-бражати поглядів USAID або Уряду Сполучених Штатів Америки.

Як українці отримали можливість

«ПРОЗОРРО» ДИВИТИСЯ на державні закупівлі

І CТОРІЇ УСПІХУ 4

4 Громадянське суспільство ● 8(28), 2016

Під час впровадження реформ в Україні першочергово постала проблема подолання корупції. Необхідним стало створення електронного майданчика для публічних закупівель державою товарів, робіт та послуг. Роботу над ним почали громадські активісти у 2014 році, а в лютому 2015-го ми побачили презентацію системи «ProZorro». У 2016 році законодавча база для впровадження нової системи була остаточно підготовлена і затверджена. Це дозволило перевести держзакупівлі в формат, що поступово повертає довіру бізнесу до держави, стимулює його до участі в державних тендерах і зменшує ризики виникнення корупційних схем.

ЯК УКРАЇНЦІ ОТРИМАЛИ МОЖЛИВІСТЬ «Прозорро» дивитися на державні закупівлі

Державні закупівлі занадто дов-го були одним із найзручніших ін-струментів для “розпилу” коштів українців. Ще у 2014 році, коли люд-ство вчилося друкувати на 3Д-прин-терах замінники людських органів та відправляло зонди за межі со-нячної системи, українські державні установи здійснювали закупівлі за допомогою паперових документів в закритих кабінетах. Така ситуація влаштовувала тисячі чиновників від найнижчого до найвищого рангів, але не влаштовала невелику коман-ду громадських активістів.

Немає нічого неможливого для тих, хто вірить у свою мету і по-чинає рухати цей процес. Всього через 2 роки реформу держзаку-півель справедливо називають од-нією з небагатьох найуспішніших. Звісно, ці зміни поки що фрагмен-тарні та несистемні. На тлі не дуже надихаючих прикладів інших ре-форм важливо розібратись: як їм це вдалося?

Чому це важливо?Автори системи ProZorro вба-

чають у новітньому українському

Ольга Івкіна, журналістка «Громадянського суспільства».

ІСТОРІЇ УСПІХУ

Переваги ProZorro для місцевих рад(для допорогових закупівель, де роботи до 1,5 млн. грн, а товари / послуги – до 200 тис. грн):

• Усяконкурснадокументаціявелектронномувигляді;• Унікальнаможливістьдляпроведеннямоніторингузакупівель;• Зручниймеханізмелектронногооскарження;• Підвищуєякістьробіт,послугтатоварівчерезвисокуконкуренцію;• Зменшуєкорупційніризикичерезтотальнупрозорість–всібачатьвсе;• Можливістьобратизручниймайданчикдляторгів.


інтелектуальному продукті го-ловну перевагу: «всі бачать все». Це означає, що кожен пересічний громадянин може відстежувати у режимі онлайн хто, що, в який спосіб та в якому обсязі заку-повує за кошти з його податків. Таким чином, з моменту прого-лошення Незалежності, громад-ськість вперше отримала віль-ний доступ до інформації про всі тендери на всіх рівнях державної влади. Завдяки цьому лише у 2016 році органи влади країни зеконо-мили вже 1,4 млрд грн. За оцін-кою міжнародних організацій, до кінця поточного року Україна зекономить на ринку внутрішніх закупівель майже 5 млрд грн, де середня економія планової заку-півлі сягне 14 %.

Попри оптимістичні прогнози, ProZorro підпадає і під критику. Виникає питання, чи витримає ProZorro велику кількість оголо-шень про проведення сотень тисяч процедур на сотні мільярдів гри-вень від тисяч замовників.

Україна «прозорро» виходить на міжнародні тендери

В Україні вже використовують сучасні ІТ-інструменти для аналіти-ки прозорості закупівель. Це модуль bi.prozorro.org, у якому міститься

доступна кожному користувачеві інформація про кожен оголошений тендер, усіх учасників та замовни-ків. Це контактна інформація, коди ЄДРПОУ, суми контрактів, звер-нення, скарги та інші документи. Окрім того, до названих модулів можуть бути долучені й інші модулі з професійної аналітики закупівель, зокрема, Qlik Sense і Qlik View. Від-повідні заходи є ініціативою між-народної спільноти й провадяться в Україні шляхом надання грантів потенційним виконавцям.

Таким чином, Україна нарешті отримує можливість бути відкри-тою для закупівель на міжнарод-ному рівні. Нагадаємо, що у травні 2016 року завершилася офіційна процедура приєднання України до Угоди Світової організації торгівлі

про державні закупівлі. Зазначена Угода передбачає вільний доступ до тендерів між країнами-учасни-ками, а обсяг ринку щорічно ста-новитиме приблизно 1,7 трильйона доларів США.Перші «прозоррі» результати закупівель у Києві

Для комплексної ефективності роботи ProZorro в країні нам не-обхідне розуміння переваг систе-ми на місцевому рівні. Приклад застосування електронного май-


Максим Нефьодов – заступникМіністра економічного розвитку іторгівліУкраїни.Економістзафа-хом,прийшовнадержслужбупіс-ляМайдануізбізнесу.

Досьє:

Стій і не рухайся з місця, доки не досягнеш результату


данчика держзакупівель показав на власній практиці Київ. «Сто-личні посадовці за допомогою ін-струментів ProZorro перевіряють не тільки доцільність закупівель, а й відповідність очікуваної варто-сті середньоринковим цінам. Крім того, електронну тендерну доку-ментацію вони перевіряють на на-

явність дискримінаційних вимог, порівнюють критерії оцінки пред-мета закупівлі тощо. І це вже при-несло свої плоди. Тільки за перше півріччя було дано зауважень на суму 584 млн грн, враховано – на суму 607,5 млн грн. При цьому усунуто завищення допустимого рівня ціни на 17,9 млн грн – це ре-

альний приклад для інших україн-ських міст, справжній взірець для всіх, хто піклується про власний бюджет», – кажуть у ДП «Прозо-рро».

Міжнародне «прозорре» визнання української системи

У травні поточного року Мі-ністерство економічного розвит-ку і торгівлі України отримало найпрестижнішу міжнародну премію в галузі закупівель World Procurement Awards 2016 за ство-рення і впровадження електро-нної системи ProZorro. За словами Максима Нефьодова, премія World Procurement Awards – це перше міжнародне визнання українського ІТ-продукту в сфері держуправлін-ня. Важливо, що в категорії Public Sector Мінекономрозвитку України змагалося за перемогу з Міністер-ством юстиції Великобританії, де-партаментом освіти австралійсько-го штату Новий Південний Уельс і навіть Адміністрацією Президента США. «Премія, отримана в Лондоні, – це світове визнання реформи пу-блічних закупівель в Україні. Висока оцінка дозволяє відновлювати дові-ру до реформ в Україні і до держави в цілому. Успіх запуску ProZorro оче-видний», – підкреслює Нефьодов.


Положення про запровадження електронної сис-теми державних закупівель на місцевому рівні мо-жуть бути запроваджені в різний спосіб:• Рішеннямсесіїміськоїради;• Рішеннямвиконавчогокомітету;• Розпорядженнямголови.

Якприклад,можнанавестирізніпідходищодозапровадженнясистемив Чернігівській, Київській або Львівській міськрадах. Попри використаннярізнихінструментів,посадовцівпровадиливикористаннясистемиProZorro.

АртемРоманюков– учасникРево-люціїгідності;прийшовзбізнесуугромадську діяльність після Май-дану.ГоловаПравлінняГО«Громад-ськийконтроль»вДніпрі.ЗавдякироботіРоманюковатайогокомандиДніпропетровська область наразізаймаєпершемісцесередобластейУкраїнизаобсягамизакупівельче-резвідкритусистемуProZorro.ПросебеАртемрозповідає,щовпрова-дження електронного майданчикадержзакупівель – це можливістьбутинасправдікориснимсвоїйкра-їні,бутипричетнимдонайуспішні-шоїреформи.«Менібудещорозпо-вістимоїйдоньці,коливиросте».

Досьє:


У 2016 році Україна посіла 62 місце серед інших країн за рівнем електронного урядування. Загалом наша країна покращила свої позиції порівняно з 2015 роком, коли за нами було 87 місце, і 2014 – 68 місце. За рахунок яких сервісів і куди рухаємось далі?

КРАЩІ ПРАКТИКИ електронного урядування в Україні

Якось мої батьки збиралися оформити субсидію. Ми мешкали разом, і мені формально потрібно було виписатися з квартири дідуся й бабусі і прописатися в квартирі батьків. Та спершу необхідно було вклеїти фото в паспорт та сплатити штраф, бо минало півроку, як мені виповнилося 25.

Я й уявити не могла, що така проста буденна дія накличе на мене криваву помсту бюрократичної ма-шини. Не буду переповідати довгу і заплутану сагу про Державну реєстраційну службу, водіння хо-роводів по різних кабінетах в різ-них районах Києва, «електронну» чергу за паперовими талончиками, «живі» черги з 08:00 ранку під две-рима і окремі квоти для «мені про-сто запитати» і «а я тут вже стояла», про стоси паперових протоколів, форми № 12 і цілий театр, ні, цілий театральний фестиваль абсурду. І весь час в мене в голові прокру-чувалася мантра: «Якби ми жили в цивілізованій країні з хорошими скілами електронного урядування, мені б не довелося витрачати свій час, нерви і віру в людей з таких дріб’язкових приводів». То що таке взагалі електронне урядування, і навіщо воно нам потрібно?

Електронне урядування (англ е-government), за визначенням Кравцова та Кіяна, – це форма організації державного управлін-

ня, яка сприяє підвищенню ефек-тивності, відкритості та прозоро-сті діяльності органів державної влади та органів місцевого само-врядування з використанням ін-формаційно-телекомунікаційних технологій для формування нового типу держави, орієнтованої на за-доволення потреб громадян. Тобто інформаційний обмін між органа-ми державної влади і громадянами здійснюється з використанням ін-формаційно-телекомунікаційних технологій, трансформованих для урядових та державних органі-зацій, ідеї електронного бізнесу, в якому уряд також є різновидом корпоративного користувача ін-формаційних технологій.

Електронне урядування, за кла-сифікацією Вікіпедії, може здійсню-ватися на різних рівнях:

1. G2C (government to citizens) або «Уряд – громадянам» (орга-нізація зворотного зв’язку з гро-мадянами). Із введенням систем G2C громадяни зможуть набагато менше стояти в чергах за типовою інформацією, довідками і форма-ми, економлячи при цьому власні фінансові ресурси, а бюджетні ви-трати на адміністрування типових процедур при цьому пропорційно зменшуються;

2. G2E (government to employees) або «Уряд – службовцям» (відно-сини уряду з чиновниками або

Е-УСПІХ

Христина Морозова, журналістка «Громадянського суспільства»


службовцями). Автоматизація процесів співпраці урядової систе-ми з службовцями, чиновниками, консультантами на місцях. Указа-ний рівень реалізації можливий до виключення у разі розробки необхідного функціоналу на рів-нях G2B, G2C;

3. G2B (government to business) або «Уряд – бізнесу» (відносини державних органів і бізнесу). Це автоматизація податкових виплат, проведення електронних тендерів на постачання продукції тощо. При переході на електронну систему за-купівель економія коштів у Швеції склала близько 50 %, внаслідок чого 95 % закупівель у цій країні здійс-нюється через електронні канали;

4. GG (government to govern-ment) або «Уряд – уряду» (автомати-зація відносин і документообігу між відомствами). G2G – частина об’єд-наної інформаційної системи, що забезпечує виконання таких завдань:1) керування роботою державного

апарату;2) координація діяльності регіо-

нальних управлінь і територі-альних підрозділів;

3) ведення внутрішнього діло-водства.

У 2016 році Україна посіла 62 міс-це серед інших країн за рівнем елек-тронного урядування. Загалом наша країна покращила свої позиції по-рівняно з 2015 роком, коли за нами було 87 місце, і 2014 – 68 місце.

У 2014 році громадська організа-ція «Подільська агенція регіонального розвитку» в коаліції з Асоціацією міст України, Transparency International Україна, Громадянською мережею «ОПОРА» дослідила використання електронного урядування в робо-ті міських рад 100 найбільших міст України та успіхи у сприянні прозо-рості місцевої політики та протидії корупції, підвищення якості надання адміністративних послуг та активі-зації громадськості. Рейтинг форму-вався за п’ятьма показниками – до-ступ до інформації, зворотній зв’язок з громадськістю, адміністративні по-

слуги і доступ до публічної інформації та системи електронного документо-обігу. У загальному заліку лідерами рейтингу стали міста Рівне, Вінниця, Львів та Суми. До першої десятки також увійшли сайти міст Кам’я-нець-Подільський, Бориспіль, Павло-град, Одеса, Маріуполь та Шостка.

Давайте для наочності роз-глянемо на кількох прикладах, як працює електронне урядування в Україні.

ЦНАПиІноді мені здається, що в чергах

до державних установ сидять пе-реважно бабусі, бо за час, проведе-ний там, люди встигають добряче постаріти. Досвід спілкування зі справжніми чиновниками важко навіть описати. Ті, кого складно знайти, до кого легко не потрапи-ти, і вже точно неможливо забути. Але останніми роками ситуація по-волі змінюється, зокрема й завдяки появі ЦНАПів. Вони відкривають-ся у спальних районах столиці і на прифронтових територіях. Центри надання адміністративних послуг вирішують цілий спектр питань громадян: оформлення паспор-тів, довідок про право власності, дозвільні документи щодо земле-відведення, реклами, будівниц-тва, послуги Міністерства юстиції та МВС, а також довідкові послуги, зокрема про перебування на чер-зі на отримання квартири тощо. Тобто тепер частину послуг можна отримати, не виходячи з квартири, час на отримання інших суттєво скорочено, а процес спрощено. Звісно, ситуація в різних містах відрізняється, рейтинг успішних ЦНАПів очолюють Вінниця, Іва-но-Франківськ та Черкаси.

Електронна карта сміттєзвалищ

Не меншою, аніж бюрократич-на тяганина, проблемою України є стихійний і безвідповідальний ви-кид сміття. Вірніше, якщо питання терміново не вирішити, «сміттєва» проблема стане глобальною. На-

стільки глобальною, що цим пе-рейнялися навіть у Міністерстві екології та природних ресурсів України і створили інтерактивну електронну карту сміттєзвалищ: ecomapa.gov.ua. За інформацією на сайті, будь-який громадянин може надіслати офіційне повідом-лення про стихійне сміттєзвалище, зафіксувавши геоприв’язку та до-давши фотоматеріали. Далі мініс-терство обіцяє оперативно переда-ти інформацію місцевим органам влади, які відповідають за своєчас-ну ліквідацію звалищ. Перегляну-ти статус опрацювання звернення та список заходів місцевих адмі-ністрацій можна у персональному кабінеті. Також на спеціальній кар-ті відображені дані реєстру місць видалення відходів та місць стихій-них сміттєзвалищ.

Штрафи водіїв онлайнЗгідно з дослідженнями коман-

ди проекту «Штрафи UA» (shtrafua.com), близько 70 % водіїв не спла-чують штрафи вчасно через втра-ти протоколів, складність процесу оплати, відсутність часу, або про-сто забувають про існування штра-фу. А кожен штраф – це все-таки надходження до бюджету. Сервіс «Штрафи UA» було розроблено за підтримки МВС та Національ-ної поліції України. З допомогою нього водій зможе одразу після реєстрації адмінправопорушення перевірити, чи має штраф, і потім в декілька кліків гарантовано його погасити, уникнувши нарахуван-ня пені та розглядів з виконавчи-ми службами. Для цього потрібно ввести номер постанови, ПІБ во-дія, суму штрафу та вказати адресу електронної пошти, на яку буде від-правлено повідомлення про пога-шення. Функція оплати виконуєть-ся через платіжну систему LiqPay, кошти зараховуються на офіційний розрахунковий рахунок головного управління Державної казначей-ської служби України, користувачі сервісу отримують офіційну кви-танцію про оплату.

Е-УСПІХ


Безкоштовні ліки та поліклініка без черг

Думаю, не раз, приходячи на обстеження, вам доводилося приносити з собою набір одноразо-вих рукавичок, бинти чи спирт. Бо медична галузь в Україні бідна, тож гроші ні на що не виділяються. Од-нак у дійсності це не так. Насправ-ді сотні медикаментів, оплачених державою, доступні для лікування хворих. Але, завдяки «спритності рук» і корупційним фокусам, осі-дають вони на складах медичних закладів та в кишенях халатів не-добросовісних лікарів. Так, благо-дійний фонд «Пацієнти України» за підтримки Одеської обласної ад-міністрації та Міжнародного Фон-ду «Відродження» створили ресурс liky.odesa.ua, де в онлайн-режимі будь-який мешканець Одеської області може знайти список і на-явність в клініках препаратів, які держава гарантує безкоштовно. У цьому списку значно дорожчі й рідкісніші речі, ніж рукавички чи спирт. Офіційна інформація про залишки ліків оновлюється щотижня.

Для Києва теж є хороші новини. У Київському міському дитячому діагностичному центрі запустили онлайн-проект «Поліклініка без черг». Тепер у пацієнтів з’явилася можливість записатися на прийом до лікаря через інтернет, мобіль-ні додатки і термінали, які будуть розміщені в холах поліклінік. Якщо тестування пройде вдало, сервіс обіцяють поширити у всіх закладах охорони здоров’я столиці, а потім – у решті регіонів України.

Прозорий чи голий бюджет?

Коли ми наймаємо працівника у власну компанію, то ретельно контролюємо, як він витрачає наші гроші. Дехто робить так само і зі своїми половинками після одру-ження. Ми напряму зацікавлені в ефективному розпорядженні на-шими фінансами. А що ж стосовно осіб, які розпоряджаються гроши-

ма цілих міст? Чи зацікавлені ми в тому, щоб їх контролювати? Чи зацікавлена місцева влада, щоб бути прозорою, підзвітною та не лишити містян з голим бюджетом? Щоб закцентувати це питання, команда Центру «Ейдос» запус-тила проект «Відкритий бюджет» (openbudget.in.ua). Ресурс подає бюджетну інформацію у простій, зручній і зрозумілій формі на про-тивагу безрозмірним excel-файлам або базам даних на офіційних сай-тах, в яких часто чиновники хова-ють махінації. Система «Відкритий бюджет» – набір з 9 інтерактивних модулів, які містять деталізовану інформацію про розподіл бюджету у вигляді інтерактивної інфогра-фіки, дані про ключові показники виконання бюджетів з можливіс-тю порівняти їх за роками, а також з іншими містами України, інфор-мацію про бюджетний календар міста, карту ремонтів міста, біблі-отеку найважливіших докумен-тів, що стосуються бюджету міста тощо. Для використання системи представникам місцевих рад до-статньо зареєструватися на сай-ті та завантажити свої бюджетні документи, система автоматично розпізнає інформацію і створить інтерактивну бюджетну інфогра-фіку без участі користувача. Щоб розмістити інфографіку на своє-му сайті, достатньо скопіювати на сайт спеціальний код. Станом на вересень 2016 року, близько 40 органів влади та місцевого само-врядування, зокрема Львівська, Вінницька, Херсонська, Черкаська, Тернопільська та Івано-Франків-ська міські ради, Львівська обласна рада та ряд малих міст.

Е-управління освітоюВище згадані проекти та сер-

віси більше стосувались електро-нного врядування, реалізованого на рівнях «Уряд – Громадянам» та «Уряд – Службовцям», але від-недавна розпочав свою роботу новий проект, що обіцяє рефор-мувати рівень «Уряд – Уряду».

Якість освіти має пряме відно-шення до рівня розвитку люд-ського та економічного потен-ціалу країни, тож було б логічно почати зі змін в управлінні цією сферою. Проект USAID «Альянс сприяння прозорому управлінню освітою в Україні», відомий ще як UTEMA, був сформований у трав-ні цього року й має на меті виве-сти Міністерство освіти і науки України, а також інші установи у сфері освіти на шлях прозорого та підзвітного управління, засно-ваного на сучасних технологічних рішеннях. Важливим завданням Проекту є допомога в організації такого робочого місця, де ство-рення документів та їх опрацю-вання відбувається оптимізовано, швидко та майже безпаперово. Це здійснюється шляхом автомати-зації документообігу, де вхідна та вихідна кореспонденція збері-гається в єдиній системі, в той час як робота з документами завер-шується накладанням електро-нного цифрового підпису. Таким чином, Альянс не тільки прагне покращити якість управління у сфері освіти, а й зробити дер-жавну службу цікавішою та зна-чущою.

У перспективі також буде ство-рено інформаційний центр від-критих статистичних даних, який дозволить кожному громадянину оперативно отримувати загально-доступну інформацію, що стосуєть-ся сфери освіти, зокрема перевіря-ти якість роботи освітніх установ.

Звісно, успіхи електронного урядування в Україні далекі від по-льоту на Марс чи винайдення вак-цини від СНІДу, проте це те, що робить наше життя простішим. Завдяки розвитку та поширенню онлайн-сервісів ми можемо еконо-мити найважливіше – свій повсяк-денний час, який можна інвесту-вати у спілкування з близькими, саморозвиток чи розвиток країни врешті-решт.

Е-УСПІХ


Фіскальна децентралізація збільшила місцеві бюджети і водночас покращила апетити муніципальних чиновників та місцевих депутатів. Закриті інструменти адміністративного ресурсу – комунальні підприємства – приваблюють місцевих політиків, бо там досі можна легко і непомітно організовувати схеми розкрадання.

ІНДЕКС ПРОЗОРОСТІ комунальних підприємств

Інститут політичної освіти, Український незалежний центр політичних досліджень, Центр по-літичних студій та аналітики (Іва-но-Франківськ) у партнерстві з «Transparency International Україна» у липні 2016 року провели дослі-дження щодо публічності роботи комунальних підприємств.

У рамках дослідження було об-рано вісім обласних центрів: Чернів-ці, Івано-Франківськ, Ужгород, Тер-нопіль, Хмельницький, Львів, Луцьк та Рівне. Дослідження передбачало аналіз роботи комунальних підпри-ємств на відповідність 20 індикато-рам прозорості та підзвітності.

Індикатори були різні: наявність сайту підприємства, оприлюднен-ня статуту, декларації про доходи керівника, контактів, публікуванн щорічних фінансових планів та звітів, аудиторських висновків, ін-формації про тарифи та угоди на підряди. Також аналізувалися доку-менти, які регламентують порядок роботи підприємства, зокрема при-значення директора та заміщення вакантних посад через конкурс.

Підприємство могло отримати максимум 40 балів, проте стільки не набрало жодне з них. Лідером стала «Муніципальна інвестиційна управ-ляюча компанія» з Івано-Франків-ська – 23 бали. Більшість інших за-ледве дотягували до 15 балів.

Єдиний шанс розірвати круго-ву поруку закритості та корупції –

обирати керівників за конкурсами. Наразі так діють у Луцькій та Київ-ській міських радах.

Необхідно створювати дієві наг-лядові ради при підприємствах, за-лучати до них незалежних професіо-налів і депутатів. Зокрема, наглядові ради почали створювати Івано-Фран-ківська і Чернівецька міськради, од-нак лише як дорадчі органи.

Також важливо визначити пе-релік інформації, яку необхідно обов›язково публікувати на офі-ційних сайтах. Це вже зробили Іва-но-Франківська та Рівненська міські ради. Перелік інформації повинен бути широкий: від контрактів ке-рівників підприємства до догово-рів підрядів, актів виконаних робіт, детального фінансового звіту.

Новим стандартом для міських рад мусить стати незалежний зов-нішній аудит найбільших кому-нальних підприємств. Депутати, журналісти та громадяни повинні мати інформацію про реальний стан справ на підприємствах громади.

Зокрема, Івано-Франківська міськрада вже провела закупівлю такої послуги для найбільшого під-приємства через систему ProZorro.

Товари, послуги та роботи на-віть на невеликі допорогові суми повинні закуповуватися через си-стему ProZorro. Це не тільки зе-кономить кошти, а й підвищить ефективність їх використання та покращить якість виконаних робіт.

АНАЛІТИКА

Іван Лукеря, експерт проекту USAID «Громадяни в дії»


Історія міста, де найкращі в Україні процедури демократії участі, проте ними не хочуть користуватись місцеві жителі.

ЧЕРНІВЦІ: місто, де можна, але не хочуть

На початку 2016 року, в рамках кампанії «Ефективна Рада», Україн-ський незалежний центр політич-них досліджень спільно з Інсти-тутом політичної освіти розпочав дослідження нормативно-правових документів місцевих рад в аспектах відкритості, прозорості та співпра-ці з громадою. Результати цього по-тужного аналітичного дослідження оприлюднили у травні.

Чернівці – найвідкритіші

Результати комусь здалися ціл-ком закономірними, інших же зди-вували. З 50 міст-учасників, серед яких були обласні центри та най-більші міста України, беззапереч-ним лідером в аспекті відкритості стали Чернівці.

У рамках дослідження аналі-зували документи та законодавчі акти, які забезпечують якісну пра-вову основу для реалізації механіз-мів демократії в українських містах, а саме:• Статут територіальної громади;• Положення про механізми місце-

вої демократії (місцеві ініціативи, громадські слухання, електронні петиції, загальні збори громадян за місцем проживання, консуль-тації з громадськістю);

• Громадський бюджет участі;• Порядок звітування голови грома-

ди, депутатів ради громади;• Регламент місцевої ради;• Регламент Виконавчого комітету

місцевої ради;• Положення про постійні депутат-

ські комісії;

• Положення про помічника-кон-сультанта депутата місцевої ради;

• Конкурс проектів для громад-ських об’єднань, ОСН, ОСББ;

• Положення про систему елек-тронних державних закупівель ProZorro;

• Порядок інформування про ді-яльність комунальних підпри-ємств;

• Бюджетний регламент;Максим Лациба, проекту USAID

«Громадяни в дії», зауважує, що їхнє оцінювання відображає лише один напрям – документально-пра-вовий. Тобто те, наскільки місцеве самоврядування створило можли-вості для мешканців міста брати участь в управлінні своїм містом, наскільки відкритими є важливі і корупційно-чутливі дані на кшталт витрат бюджетних коштів.

«У цьому аспекті Чернівцям є чим пишатися. Достатньо молодий і прогресивний міський голова, який і охоче йде назустріч громадським ініціативам, і сам часто ініціює впровадження прогресивних норм у місцеві положення та документи в аспекті відкритості та демокра-тичності роботи міської ради. І в документальному плані вже дуже багато зроблено. Основа закладена хороша, треба лише користуватися» – коментує Максим Лациба.

Місто для життя: послуги і можливості

А й справді, можливості відкри-ваються непогані.

Долучитись до управління своїм містом може кожен. Найпростіший

М ІСЦЕВА ДЕМОКРАТІЯ

Світлана Чернецька, журналістка «Громадянського суспільства»


шлях – електронні петиції. Працює портал прийому пропозицій та звернень у Чернівцях з квітня 2016 року. З того часу на сайті опубліку-вали кілька сотень петицій, на які чемно і вчасно відповідає міська рада. От і на сьогодні на порталі «висить» 23 петиції зі «свіжими» відповідями.

Можна пропонувати свої ідеї та пропозиції щодо благоустрою міста на громадських слуханнях та шля-хом подання місцевої ініціативи, однак бажаючих не дуже багато.

Фінансову підтримку щоро-ку надають в рамках конкурсів соціальних проектів. Щоправда, це більше опція для громадських організацій. Цьогоріч обсяг бю-джетного фінансування проектів у Чернівцях становив 200 тисяч гри-вень. Підтримують проекти, що стосуються таких аспектів:1. Збереження та популяризація

культурної спадщини міста, роз-виток туризму.

2. Розвиток та упорядкування гро-мадського простору.

3. Розвиток молодіжної політики, організація дозвілля дітей і моло-ді, розвиток наукових та творчих здібностей молоді.

4. Популяризація здорового спосо-бу життя та аматорського спорту.

5. Збереження міського довкіл-ля, екології, популяризація ідей енергозбереження.

6. Розвиток соціальної відповідаль-ності, сприяння суспільній інте-грації людей із інвалідністю.

7. Розвиток місцевих ініціатив, за-лучення мешканців до участі у різних формах самоуправління, підвищення громадянської сві-домості членів територіальної громади.

Для тих же чернівчан, котрі ма-ють ідеї по благоустрою та зміні міста на краще, але не є членами ГО, є нагода отримати фінансу-вання з міського бюджету на свою ідею в рамках бюджету участі. Цей надзвичайно прогресивний інстру-мент демократії у Чернівцях діяти-ме з 2017 року. Депутати нещодавно прийняли Положення про бюджет

участі, і вирішили 2016 рік при-святити широкій інформаційній кампанії про цю можливість серед чернівчан. Положення про громад-ський бюджет дає надію, що сума буде немалою: орієнтовно 7 млн грн на рік.

До слова, Чернівці чудово впо-ралися і з новою вимогою часу – е-урядуванням. В електронному вигляді громадяни можуть отрима-ти дуже багато корисної інформа-ції, і навіть скористатися багатьма послугами.

Активним і небайдужим грома-дянам цікаво буде переглянути від-критий бюджет міста і моніторинг його виконання, генеральний план міста, відкриті фінансові плани ко-мунальних підприємств, детальні плани забудови територій та зо-нування міста, схеми тимчасових забудов, перелік об’єктів нерухо-мості, які підлягають приватиза-ції, та перелік земельних ділянок, які плануються до продажу. Не те, що активістам, а навіть журналіс-там-розслідувачам у багатьох укра-

МІСЦЕВА ДЕМОКРАТІЯ


їнським містах подібна відкритість і не снилась, бо отримати таку ін-формацію вони часто не можуть і за офіційними запитами.

Пересічні громадяни можуть побачити потрібну конкрет-но-практичну інформацію: графік руху міського громадського тран-спорту (онлайн), схему вулиць і зони, що охороняються ЮНЕСКО, схему розташування дитячих май-данчиків та закладів освіти, перелік закладів з цілодобовим графіком роботи. І не лише побачити інфор-мацію, але й отримати деякі послу-ги онлайн, не вистоюючи в довже-лезних чергах. Крім послуг Центру надання адміністративних послуг, окремо варто згадати іще про дві надзвичайно важливі послуги: онлайн-запис у ДНЗ міста (садоч-ки та школи), а також онлайн-оп-лата житлово-комунальних послуг (перегляд заборгованості, подання показників, е-оплата).

Можемо, але чи хочемо?

Однак самого існування мож-ливостей замало для того, аби мі-сто стало справді прогресивним й успішним. Потрібно, щоб мешканці міста знали про свої права і кори-стувались ними. Бо інакше є про-позиція, а попиту нема, і тоді си-туацію навряд чи можна вважати успішною.

Громадська активістка з Чернів-ців Надія Бабинська-Вірна пого-джується з тим, що красива картин-ка на правовому рівні не гарантує успішного результату в реальності.

«Щодо прийняття відповідних нормативно-правових актів – так, Чернівці в лідерах. Але щодо того, чи вони запроваджуються – маю сумнів. На жаль, і громадяни пе-реважно пасивні стосовно вико-ристання цих механізмів, і влада місцева не дуже працює в напрям-ку популяризації цих механізмів, сервісного підходу до їх реаліза-ції. Електронними петиціями меш-канці дуже активно користуються. Бо це найлегший спосіб участі. Зви-

чайно, використання всіх форм – це прерогатива громадян. Якщо вони їх не використовують, то це їхні проблеми. Коли ми пропису-вали різні форми участі в Статуті, то були зауваження: а хто цим буде користуватись. Моя послідовна позиція, яку я постійно подаю під час таких дискусій, наступна: ми повинні створити інструменти для реалізації форм участі, а чи захо-чуть ними користуватись грома-дяни – це вже питання розвитку політичної культури та культури громадської участі й відчуття від-повідальності за долю свого міста» – коментує Надія Бабинська-Вірна.

Активістка каже, що прогрес у впровадженні механізмів де-мократії – не така давня справа. Більшість механізмів були закла-дені в новій версії Статуту міста, зміненому восени 2015 року, а бю-джет участі ухвалили навесні 2016 року. Мовляв, міська влада активно приймає пропозиції громадськос-ті щодо впровадження механізмів участі, але не завжди готова ор-ганізаційно, технічно їх впрова-джувати, реалізовувати. І в цьому є великі небезпеки дискредитації механізмів як таких. Однак Надія зауважує, що над змінами до Стату-ту та над проектом положення про бюджет участі чернівчан працюва-ли разом і влада, і активісти, тож

це їхній спільний продукт і спільна відповідальність.

«Для того, аби Чернівці вважа-лись справді прогресивним містом, нам багато ще чого бракує. Бракує прогресивності. Бракує розуміння вимог часу. Бракує у влади органі-заційних, людських та технічних ресурсів. Бракує у громади відчут-тя власності та відповідальності за місто» – підсумовує активістка і наголошує, що на гарному фунда-менті треба будувати, не покладаю-чи рук, і Чернівцям треба ще довго розбудовувати свою практичну де-мократичність та відкритість, а не «почивати на лаврах».

«Для того, щоб місто процвіта-ло і розвивалось, в ньому повинна бути критична маса активних гро-мадян, які знають свої права, свої можливості і готові їх реалізовува-ти. В українських містах, зокрема і в Чернівцях, бракує таких грома-дян. Тому і виходить ситуація, коли моніторинг документів показує, що місто – прогресивне і чудове для життя, а на ділі пасивність меш-канців та їхня непоінформованість про власні можливості зводить на-нівець весь оптимізм від гарно про-писаних документів, положень та процедур. Бо за можливостями не стоять реальні дії», – переконаний Максим Лациба, керівник проекту USAID «Громадяни в дії».



Соціальне підприємництво – це бізнес, який має соціальні цілі. У чому його відмінність від власне бізнесу?

ЯК НЕПРИБУТКОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОСЯГНУТИ УСПІХУ У ПІДПРИЄМНИЦТВІ? Досвід БО «Світло надії»

«Світло надії» – одна з небага-тьох НУО, що має такі підприєм-ства у Полтавській області. Одна з цілей, яку поставила перед собою організація, – створення такого соціального закладу, де могли б працювати їхні цільові групи і за-робляти гроші для себе та для під-приємства. У результаті їх можна інвестувати у громаду та створю-вати нові проекти для мешканців.

В Україні все частіше вини-кають спроби заснувати такі під-приємства. Поки що це складний шлях, адже для соціального бізне-су потрібні люди, що мають досвід і громадської діяльності, і ділової. Проте вже зараз є історії успіху неприбуткових організацій, які займаються соціальним підприєм-

ництвом. БО «Світло надії» вже понад

десять років розвиває Центр адап-тації для безпритульних, а також навчально-виробничий центр. Фі-лософія організації така: щоб люди з цільових груп стали успішними, вони мають бути фінансово віль-ними. Тому людей потрібно вчити, працевлаштовувати і навчати роз-поряджатися грошима.

Працівники БО «Світло надії» переконують: перше, що потрібно для створення соціального підпри-ємства – ідея. Щоб її сформувати, треба проаналізувати стан справ. Наприклад, в організації вивчали, що їхні підопічні вміють робити, які у них є професії, навички, де вони можуть створити конкуренцію. Зо-

Катерина Кролевська, журналістка «Громадянського суспільства»

РЕСУРСИ ДЛЯ ОГС


крема, майже у 70 % жінок є навички швачок. Тому одна з ідей – створити підприємство, де жінки зможуть ре-алізувати себе через виготовлення одягу та роботу з тканиною.

Проаналізувавши місцевий ри-нок, працівники БО «Світло надії» нарахували близько 400 підпри-ємств з виготовлення меблів. Вони зрозуміли, що саме на цьому рин-ку зможуть конкурувати, навчаю-чи підопічних створювати меблі. Таким чином, якщо вони будуть працевлаштовані на такому соці-альному підприємстві, зможуть працювати у місті. Отже, друга ідея – створення цеху із виготов-лення корпусних меблів.

Наступний крок – створення біз-нес-плану. Працівники БО «Світло надії» переконують, що створенню соціального підприємства дуже спри-яє адекватна позиція місцевої влади. Щонайменше орендувати приміщен-ня зручніше і дешевше у міста.

Отож, НУО має переконати чи-новників, що створене нею підпри-

ємство через певний час позбавить місто від потреби фінансувати деякі сервіси. У їхньому випадку йшлося про Центр для адаптації безпритуль-них. Окрім того, соціальне підпри-ємство створить робочі місця для ці-льових груп, які навряд чи зможуть самостійно працевлаштуватися.

Прихильниками ініціативи БО «Світло надії» були Управління соціального розвитку та Управ-ління праці і соціального захисту Полтавської міськради. Партнери, із якими вони постійно працюють: Центр СНІДу, тубдиспансери, нар-кодиспансери, територіальні цен-три соцзахисту населення та інші профільні управління. Кожне із них може бути безпосереднім со-юзником у захисті інтересів. Чи то в отриманні приміщення для підприємства, чи то для пільгових умов оренди.

У результаті місто пішло назу-стріч і виділило приміщення. Це 650 м2, які підходили для створен-ня виробничого центру соцбізнесу.

Друге питання – це обладнання, на якому б люди вчилися і працюва-ли. Тут на підмогу прийшло міське управління міста-побратима в Ні-меччині. Німецька НУО, що займа-ється освітою дорослих, допомогла із обладнанням. Повністю закупили лінію із виготовлення меблів, зва-рювальне обладнання, дві швейних машинки й один оверлок. З такого мінімуму можна стартувати.

Отож, НУО має використати всі зв’язки та можливості для роз-витку ідеї.

Наступний момент, про який треба подумати – це налагоджен-ня ринків збуту. Якщо попит роз-рахований правильно, пропозиція з’явиться автоматично. Необхідно налагодити співпрацю з підприєм-цями, пропонувати послуги державі.

Спочатку БО «Світло надії» реалізовувала найпростіші виро-би – розбірні мангали. Ринок збуту знайшли швидко. А от у виготов-ленні корпусних меблів та швейної продукції зробили акцент на робо-



ту із органами влади. Встановивши потреби міста, НУО може заявляти про готовність брати участь у тен-дері. Це за умови, що продукція соціального підприємства конку-рентоспроможна.

Представники БО «Світло на-дії» вважають, що може бути кіль-ка бар’єрів у створенні соціального підприємства, але вони здоланні.

По-перше, у НУО нема «про-фесійних» підприємців. А для успішного бізнесу потрібні фахів-ці, що розрахують рентабельність, знайдуть ринки збуту, закуплять вигідно матеріали. Отож, у БО «Світло надії» радять знайти лю-дей, у яких є добре налагоджений бізнес. Тоді йому не треба приді-ляти багато часу, бо така людина зможе допомогти із реалізацією проекту.

По-друге, у більшості організа-цій з потенціалом підприємництва складні цільові групи. У їхніх підо-пічних не так добре розвинуті від-повідальність, здатність працювати

у колективі, пунктуальність. Вони звикли покладатися лише на влас-ні сили, кожен хоче бути лідером. Однак це можна використовувати і на розвиток бізнесу.

– За 2014 рік у нас пройшло професійне навчання близько 18 осіб, за 2015 – 28, цього року станом на серпень маємо вже 32 «студентів», – розповідає Роман Дрозд, керівник навчально-ви-робничого центру. – З них на сьо-годнішній день 48 працевлашто-вані. Тож 70 % наших підопічних, які не мали жодних навичок по роботі у колективі чи професій-них умінь, пройшли навчання та отримали роботу.

Створення соціального підпри-ємства – новий виток розвитку НУО: вдале ведення бізнесу, який зможе не тільки забезпечувати себе, а ще й успішно інвестувати у соціальну сферу.

Але кожна НУО повинна тве-резо оцінити сили. Для створення будь-якого корисного бізнесу по-

трібна чітка ідея, чимало людських і матеріальних ресурсів, зокрема й підтримка органів влади. Тільки цілком зрілим організаціям варто за це братися.

Найбільше випробування і водночас можливість – розібра-тись в податкових пільгах, які можуть бути в соціального під-приємництва. Багато що залежить від правильного вибору організа-ційно-правової форми та статуту організації. В Україні є декілька ресурсів, що допоможуть і почат-ківцям, і досвідченим соціальним підприємцям: «Гурт», «Соціальне підприємництво в Україні», «Гро-мадський простір» та інші.

Впроваджуючи діяльність у своєму місті чи області, керівниц-тво організацій має враховувати і потреби громади, а не тільки свої проектні завдання. Така НУО го-това впливати на ситуацію в місті і змінювати проблемні сфери соц-захисту. А той, хто знає «навіщо», переможе будь-яке «як».




Без соціального замовлення у роботі неурядових організацій сталість локальних програм під загрозою. Послуги не вийдуть за рамки численних сервісних організацій, якщо громадськість не буде їх широко потребувати чи коли припиниться донорське фінансування. Соціальне замовлення та співпраця влади і громадськості – майбутнє соціальної політики України.

СОЦІАЛЬНЕ ЗАМОВЛЕННЯ: як НУО «виручають» державу у соціальній сфері

Стратегія неурядової органі-зації, що успішно розвивається, обов’язково спрямована на про-блему, яку ще не вирішили на місцевому рівні. Це забезпечує її актуальність і необхідність. Поса-довці, відповідальні за рішення та-ких проблем, не можуть відмови-ти у замовленні соціальних послуг НУО. Отож, саме неурядові орга-нізації відповідальні за вирішення місцевих проблем.

Дістаючи соціальне замовлення від місцевої громади, організація отримує шанс вирішити соціально значущі проблеми, зміцнює себе, вчиться працювати з державними органами, розвиває нові напрямки, допомагає цільовим групам.

Передусім, варто ознайомитися з мінімальним набором норматив-но-правових документів:

• Закон України «Про місцеве самоврядування»;

• Закон України про соціальні послуги

• Бюджетний Кодекс України;• Статут вашого міста;• Рішення депутатських комісій;• Рішення сесій місцевих рад;• Розпорядження міського го-

лови;

Практичний досвід громад-ських та благодійних організацій» підказує, що одним спілкуванням з державними структурами не обій-тися. Передусім – через інертність посадовців, що часто зустрічається саме у сферах охорони здоров’я або соціального захисту. Тому спеціа-лісти рекомендують почати з ак-туалізації проблеми. Те, що вона суспільно важлива, не означає, що суспільство про неї знає.

Наприклад, благодійна органі-зація з полтавської області «Світло надії» привернула увагу громад-ськості до проблем звільнених із місць позбавлення волі. Справа не лише у «популяризації» проблеми: це дозволило залучити полтавців до безпосередньої допомоги – вони приносили продукти харчування, одяг, предмети побуту. Крім того, це зацікавило місцевий бізнес. Со-ціально відповідальні підприємці активно брали участь у діяльності організації.

У «Світлі надії» використовували ЗМІ як можливість надати звіт про діяльність та потреби, які існували на той час, про досягнення центру та можливості його розширення. Вони щотижня організовували прес-кон-

ференції або виступи безпритуль-них та колишніх ув’язнених. При цьому в організації наголошують: важливо мати журналістів-партне-рів, яким не байдужа проблема.

Втім, лише інформаційна кампа-нія не допоможе ні отримати соці-альне замовлення, ні, тим паче, вирі-шити суспільно значущі проблеми.

На наступному етапі необхідно підключати свої адвокаційні по-тужності, а також партнерів, які спеціалізуються саме на адвокації. Вони будуть працювати з різними сторонами: і з громадою міста, і з керівництвом населеного пункту та області, і з керівниками управлінь соцзахисту та комунального майна, і з депутатами.

Продовжуючи досвід БО «Світло надії», яке отримало соціальне за-мовлення на послуги для безхатьків.

У зустрічах з ними брали участь виконавчий директор організації, депутат міської ради, чиєю під-тримкою заручилися, і власне осо-ба, що приймає рішення. Напри-клад, з профільними заступниками обговорювали нормативно-право-ву базу, пропозиції по роботі цен-тру, розрахунки вартості роботи, презентували досвід соціального


замовлення з інших міст. А місько-го голову, приміром, переконували, чому центр має бути саме у межах міста, за яке він відповідає.

В основі експерти наполягали, що необхідно виконувати Закон України «Про бездомних осіб…». Вони наголошували, що треба створити для всіх мешканців гро-мади елементарні умови життя, де відсутня можливість смертності від холоду та голоду.

Крім того, саме на цьому етапі готували звернення до відповідних посадовців, у якому обґрунтовува-ли підбір приміщення й оренду на пільгових умовах.

Паралельно виконавчий дирек-тор організації сприяв проведенню слухань у депутатських комісіях – бюджетній та з питань соціального захисту й охорони здоров’я, з до-помогою юристів формував про-ект рішення про виділення коштів, а з допомогою депутатів – висував його на голосування. У Полтаві кошти виділяли через внесення змін до вже наявної програми соц-захисту населення «Турбота».

Працівники організації наголо-шують, що без реальної діяльності не було б результату. Вони організу-вали роботу центру для безхатчен-ків та осіб з місць позбавлення волі і фізично, і юридично: розробили положення про роботу центру, об-лікові форми і правила внутрішньо-го розпорядку, підібрали персонал, облаштували приміщення, підписа-ли угоди з міськрадою щодо замов-лення соціальних послуг, отримали право на реєстрацію безпритульних людей. Управління соціального роз-витку визначило строгий перелік послуг, які замовляло: проживання, харчування, соціальний супровід і тимчасова реєстрація.

Важливим був підбір приміщен-ня, на базі якого вони збиралися надавати інтегровані послуги.

Передбачали, що чималою кіль-кістю клієнтів центру стануть без-притульні, звільнені з місць поз-бавлення волі, серед яких багато наркозалежних та хворих на ВІЛ,

туберкульоз, – пояснюють у «Світлі надії». Тому стратегічно важливо, щоб поруч із наркологічним диспан-сером була інтегрована допомога: консультації лікаря-інфекціоніста, лікаря-нарколога, лікаря-гінеколога, лікаря-фтизіатра, замісна терапія, детоксикація у стаціонарних умовах на безоплатній основі.

Крім того, працівники благодій-ної організації замислилися і про ко-мунікацію з місцевими мешканцями. Зокрема вони намагалися формува-ти у місці розташування центру толе-рантне ставлення до безпритульних, заохочували мешканців допомагати. Практично кожна людина знає того, хто опинився у складних життєвих обставинах і втратив дах над голо-вою. Це дозволило створити модель центру, який частково утримується силами громади, і донести до людей необхідність його існування.

Найефективнішим результатом такої «підготовки» і є соціальне під-приємство. В Україні щодо цього досить малорозвинена законодавча база. Однак працівники «Світла на-дії» не бачили інших шляхів забезпе-чення сталості роботи центру, зде-шевлення його витрат та повернення безпритульних й звільнених з місць позбавлення волі до адекватного та стабільного життя у суспільстві. Ця модель також демонструвала поса-довцям, відповідальним за прийнят-

тя рішення, те, що функціонування центру не буде постійним бюджет-ним тягарем для міста та у свій час перейде на самофінансування.

Соцзамовлення дозволяє роз-ширити соціальну структуру мі-ста. Самій організації це дає свої переваги: її діяльність розцінюють як соціально значущу і таку, що має можливість здійснювати унікальні соціальні послуги, вартість яких є значно дешевшою для бюджету, ніж якби це була державна устано-ва. Також організація зміцнює ка-дровий та матеріальний потенціал: наприклад, у БО «Світло надії» за кошти міського бюджету створили 10 нових робочих місць, придбали необхідне обладнання.

Впроваджуючи діяльність у своєму місті чи області, керівниц-тво організацій також має врахову-вати потреби громади, а не тільки

свої проектні завдання, – наголо-шують у БО «Світло надії». Цим НУО демонструє громаді свою готовність впливати на соціальну ситуацію у місті, здатність вносити зміни у проблемні сфери соціально-го захисту. НУО, що будуть впро-ваджувати соціальне замовлення, повинні навчитися планувати свою діяльність спільно із місцевою вла-дою, формувати спільну звітність та позиціонувати себе як невід’ємні суб’єкти надання послуг.



Щоб контролювати владу та бути громадським активістом інколи навіть не треба виходити з дому. Достатньо комп’ютера підключеного до Інтернету та знання як отримані інформацію з відкритих реєстрів.

ВІДКРИТІ РЕЄСТРИ – нові можливості

Схоже, що прозорість в Україні перестає бути голослівною. Будь-який українець сьогодні може отримати інформацію, яка ще вчора видавалася недоступною. Ніяких часозатратних запитів – достатньо скористатися відкритим реєстром у інтернеті.

Залогінившись у власному кабінет на он-лайн сервісі Міністерства юстиції України – kap.minjust.gov.ua – громадяни

відкриють для себе доступ до нищезазначених реєстрів:• Реєстр речових прав на нерухоме

майно. Щоправда, платний. Вар-тість кожного запиту – 20 гри-вень. Завдяки загальнодоступ-ному реєстру можна знайти і , до прикладу, порівняти,чи відпові-дає задеклароване майно висо-копосадовця його стилю життя. І якщо раніше з’ясувати власника Галина Мешко,

журналістка «Громадянського суспільства».

В ІДКРИТІ ДАНІ

Кабінет адміністративних послуг

kap.minjust.gov.ua

Публічна кадастрова карта України

map.land.gov.ua/kadastrova-karta

Реєстр власників транспортних засобів

igov.org.ua/service/1397/general

Єдиний реєстр громадських формувань (новий)

usr.minjust.gov.ua


можна було за адресою, то тепер достатньо прізвища та ім’я, аби дізнатися про усю нерухомість людини ,яка це прізвище носить. Важливою деталлю є те,що усі ці звернення також записуються. Це означає, що і власник зможе переглянути, хто запитував ін-формацію про його майно.

• Публічна кадастрова карта Укра-їни – map.land.gov.ua/kadastrova-karta. Система надає інформацію про право власності на землю та дату їх набуття. Запит опрацьову-ється на безоплатній основі, проте з використанням електронного під-пису або ідентифікації BankID. Так, можна наприклад виявити будинки чиновників у прибережно-захисних зонах, де будуватися заборонено.

• Реєстр власників транспортних засобів – igov.org.ua/service/1397/general. Тут знаходиться безко-штовна інформація про всі автомо-білі, які зареєстровані з 2012 року.

• Єдиний державний реєстр судових рішень – reyestr.court.gov.ua. Він

надає електронні копіі рішень фе-міди. Щоправда, чимала кількість ухвал з позначкою «засекречено».

• usr.minjust.gov.ua – ЄДР дає мож-ливість створити запит на отри-мання витягу, виписки або до-відки про юридичну або фізичну особу-підприємця онлайн, та от-римати їх у електронному вигляді, сплативши банківською карткою.

• Єдиний реєстр громадських фор-мувань – це публічний веб-ресурс, який надає користувачу мож-ливість пошуку відомостей про відповідні об’єднання. Зокрема, якщо ви хочете зареєструвати громадську організацію, вам вар-то перевірити чи доступна ця наз-ва у rgo.informjust.ua для старих організацій та usr.minjust.gov.ua для організацій, які реєструвались протягом останніх кількох років.

Не так давно на зміну паперовим державним тендерам (tender.me відтепер працюватиме як архів) прийшла електронна система пу б-лічних закупівель proZorro.gov.ua.

Вона дозволяє моніторити всі торги, закупівлі, документообіг. Система покликана викорінити корупцію у держзакупівлях, роблячи їх прозорими та чесними. Єдиний веб-портал використання п у блічних коштів E-dat a . Достатньо перейти за посиланням spending.gov.ua, аби відслідкувати трансакції державних коштів у країні. Зокрема, на сайті зазначено – для пошуку необхідно ввести код ЄДРПОУ платника і/або одержувача та вказати період (не більше 1 місяця).

Обов’язковою умовою для отримання траншу від МВФ, безві-зового режиму та боротьби з ко-рупцією в Україні є запуск системи е-декларування майна та доходів держслужбовців – public.nazk.gov.ua.

У жартівливому стилі створено posipaky.info – відкриту базу даних помічників – «посіпак» – народних депутатів України. Ініціаторами виступили активісти Слідство.Інфо та Громадського телебачення.

ВІДКРИТІ ДАН І

Єдиний державний реєстр судових рішень

reyestr.court.gov.ua

Єдиний державний реєстр по юрособам та ФОП

usr.minjust.gov.ua

Єдиний веб-портал вико-ристання публічних коштів

spending.gov.ua

ProZorro

proZorro.gov.ua

E-декларування майна та доходів держслужбовців

public.nazk.gov.ua

База даних помічників народних депутатів України

posipaky.info


26 тис. км2 – площа забруднених сміттям земель України. За розміром це приблизно дорівнює площі Автономної Республіки Крим. У Києві сміттям забруднено до 10 % території, приблизно 80 км2. Про такі цифри повідомляє Національний екологічний центр України. За їхніми даними, якщо нічого не робити, то кількість сміття в Україні лише зростатиме. Як можна подолати цю проблему?

ЯК ПОДОЛАТИ ПРОБЛЕМУ СМІТТЯ. Досвід міст, громадських організацій та українських родин

– Рівень небезпеки дуже важко проконтролювати. Багато звалищ працюють нелегально. Можна ви-возити хоч радіоактивні відходи – ніхто нічого не побачить. На звали-щах відсутні будь-які споруди, які б зупиняли потрапляння токсинів у ґрунт. По-перше, сміття перегни-ває і потрапляє в ґрунт. По-друге, сміття спалюють, а це подвійна небезпека. При спалюванні сміття отруйні речовини потрапляють у повітря і ґрунт. Люди місяцями ди-хають токсичним димом, наслідком чого є астма, хронічні бронхіти, он-кологічні захворювання дихальних шляхів та слизових поверхонь, – розповідає еколог Олександр Соко-ленко.

На думку лікаря Катерини Пе-кур, через вдихання диму зі сміттє-звалищ може розвинутись онколо-гічне захворювання. Найчастіше це рак легень чи шлунку.

– При згоранні сміття виділя-ються хімічні сполуки, які зни-щують організм людини. Найне-безпечніше вдихати дим горілого пластику, гуми й полімерів. Пит-на вода, у яку потрапляє сміття, містить збудники холери. Люди, що п’ють воду з джерел біля сміт-ників, ризикують отримати недуги травної системи. Яйця глистів зі

звалища також осідають на росли-нах і ґрунті. Звідти потрапляють на домашніх тварин, і від них переда-ються людям, – розповідає лікарка.

У таких умовах дуже гостро стоїть проблема роздільного збору сміття.

Нині у парламенті готують до розгляду законопроект «Про упа-ковку та відходи упаковки». За задумом авторів, він змусить ви-робників відповідати за свою пере-робку і утилізацію своєї продукції після споживання. Це має наблизи-ти Україну до європейських стан-дартів переробки сміття.

Але, на думку експертів, цей до-кумент потребує доопрацювання.

– У цьому законопроекті є ціла низка суперечностей. З одного боку – на виробників покладають-ся обов’язки утилізувати упаковку, але нічого не говориться про такі обов’язки для імпортних товарів. В іншій статті проекту говорить-ся, що переробляти упаковку має неприбуткова організація. У разі невиконання цього завдання вона має заплатити штраф. Але звідки у неприбуткової організації бу-дуть кошти для сплати штрафу? – запитує Тетяна Тевкун, експерт з питань екологічної політики Ін-ституту суспільно-економічних

ЕКОЛОГІЯ

Наталія Міняйло, журналістка «Громадянського суспільства»


досліджень.На її думку, виходом з цієї си-

туації є погодження законодавства про відходи із законодавством ЄС.

– Нам необхідно прийняти нову редакцію закону «Про відходи» та розробити Стратегію поводження з відходами з чітким планом дій щодо її виконання. Поки не буде прийнято таких документів, ми й надалі тонутимемо в купах сміття. У той же час автори кількох зако-нопроектів про роздільний збір сміття ніяк не можуть домовитися між собою. Головна проблема – хто адмініструватиме кошти на пово-дження, зокрема, з відходами упа-ковки, – каже експертка.

Поки не прийнято відповідного закону, українці на місцевому рів-ні вже намагаються вирішувати цю проблему.

У 2006 році у Черкасах спро-бували запровадити у місті роз-дільний збір сміття – встановили окремі контейнери для скла, папе-ру й пластику. Однак із тих часів залишилися лише контейнери для

пластикових пляшок. Баки для скла й паперу майже зникли з міста – міська влада не уклала договору з фірмами, які займаються збором таких відходів. Ці підприємства та-кож не сплачують кошти за оренду майданчиків.

– Ми зараз тільки встановлюємо балансову вартість тих контейнер-них майданчиків, куди виносять сміття. Далі будемо визначати, хто буде їхнім балансоутримувачем. Лише після цього відносини з фір-мами, що займаються збором скла та пластику, будуть задокументова-ні, – кажуть у міській раді Черкас.

На думку Олександра Гаврилен-ка, голови правління ПрАТ «Черка-сивторресурси», спалювати сміття неефективно.

– Треба організувати розділь-ний збір по місту. Це важка робо-та – організаційна, інформаційна, виховна і т. д. Ми довго боролися, поки контейнери почали наповню-вати тим, що на них написано. Але ця робота потрібна. Це й продов-жить життя сміттєвому полігону, і

збереже довкілля, – каже він. Уже два роки в ОСББ «В.Си-

моненка, 2-А» у місті Бровари під Києвом діє роздільна система збо-ру сміття. За словами голови ОСББ Андрія Саука, така система дозво-ляє суттєво економити при вивозі сміття.

– Ми менше платимо за виве-зення сміття за рахунок того, що роздільне сміття забирають без-коштовно. Ще й платять за нього. Рівень сортування досягає 30 %. Спочатку у нас було 10 контейне-рів для змішаного сміття. Після встановлення баків для роздільно-го сміття вистачає 7 баків для змі-шаного сміття. Сміття сортуємо за трьома групами – пластикові пляш-ки і пакети, папір, скляні пляшки і склобій, – каже Андрій Саук.

Сортувати сміття почав з влас-ної ініціативи.

– Живу в Броварах у новому житловому комплексі. Навколо приватний сектор. Дуже багато сміття. Я почав щоранку приби-рати. Коли прибирав сміття, то

ЕКОЛОГІЯ


часто стикався з тим, що є купа пляшок і паперу, які ніхто не зби-рає і не здає. Почав цікавитися цим питанням. Виявилось, що є компанія, яка забирає все нехар-чове сміття і потім досортовує на своєму майданчику. І вартість забору цього сміття нижча, ніж змішаного. Потім виявилось, що є компанії, які готові безкоштов-но забирати сміття, якщо воно по-сортоване. І навіть доплачувати. Знайшли таку компанію в Брова-рах і домовились про встановлен-ня контейнерів для роздільного збору, – розповідає чоловік.

Людей до роздільного збору сміття привчали поступово.

– Проводили толоки з приби-рання сміття з роздільним збором, проводили майстер-класи для ді-тей з виготовлення різних прикрас з пет-пляшок. Сам стояв біля баків і розповідав людям про важливість роздільного збору сміття, екологіч-ний і економічний ефект, – каже Андрій Саук.

Киянка Вікторія Полякова сор-тувати сміття почала 4 роки тому.

– Мені було цікаво порахувати, скільки коштів ми викидаємо що-місяця. Я почала сортувати окремо скло, папір та пакетики. Живу на Борщагівці. У мене біля дому роз-ташований пункт прийому. Здавала сміття туди. Щомісяця мала кіль-кадесят гривень. Витрачала їх на придбання фруктів та овочів. Але навіть за таких умов я продовжую сортувати сміття. Це вже стало моєю звичкою. Мені так набагато спокійніше, бо не завдаю шкоди довкіллю. Навчаю цього свого сина Андрія. Недавно ходили з ним зда-вати макулатуру. То я йому сказала, що з цього паперу може вийти кни-га, – розповідає жінка.

На думку еколога Олександра Соколенка, кількість сміття у по-буті можна зменшити вже зараз.

– Наприклад, відмовитись від поліетиленових пакетів. Продукти можна купувати на вагу у багато-разову тару (торби, контейнери). Важливо також здавати на пере-робку токсичні відходи (батарей-ки, лампи). Пластик, скло та папір також варто сортувати і здавати у

пункти прийому вторсировини, – каже він.

Однак у перспективі, на думку експертів, треба створювати систе-му переробки сміття.

– У світі є два варіанти пере-робки й утилізації сміття. Умовно їх можна назвати швейцарським і японським. Наприклад, у Швей-царії відходи збирають у 50 різ-них контейнерів. У всіх населених пунктах є точки прийому сміття. Їх називають звалищами. Насправді це підприємства, де збирають і сортують сміття. У Японії сміття спалюють, щоправда для цього по-трібні спеціальні потужності і дуже висока температура. Тоді пластик згорає. Але запуск сміттєперероб-ного заводу передбачає залучення великих ресурсів. Як показує сві-товий досвід, без серйозних інвес-тицій не обійтися. Для діяльності інвестора слід створити комфорт-ні умови – звільнення від податків, відсутність корупції. Такі інвести-ції доволі довго повертаються – що-найменше через 10 років, – ствер-джує Олександр Соколенко.

ЕКОЛОГІЯ


У преамбулі Європейської хартії місцевого самоврядування право громадян на участь в управлінні державними справами визнається одним із демократичних принципів, які підтримуються всіма державами – членами Ради Європи.

ІНДЕКС ДЕМОКРАТИЧНОСТІ МІСТ

Особлива увага Європейського комітету з питань місцевої та регі-ональної демократії Ради Європи зосереджена на забезпеченні уча-сті громадян в управлінні публіч-ними справами. Участь громадян є ключовим елементом у забезпе-ченні легітимності рішення органів місцевого самоврядування. Другим ключовим аргументом є той факт, що тільки тісна взаємодія з грома-дянами допомагає владі виробити оптимальні шляхи для самовдо-сконалення та покращення якості своєї роботи. І, нарешті, участь громадян має суттєву цінність для розвитку локальної ідентичності, належності до певної спільноти.

В Україні основні передумови для реалізації цього важливого права створено приписами Кон-ституції України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про доступ до пу-блічної інформації», іншими за-конодавчими актами. Громадяни України мають право брати участь в управлінні державними справа-ми, вирішувати питання місцевого значення як члени територіальної громади.

У 2015 році було обрано нові місцеві ради, які повинні забезпе-чити ефективне управління публіч-ними справами на місцевому рівні.

Після виборів місцеві ради орга-нізували свою роботу, ухваливши нові регламенти рад та виконавчих комітетів, положення про постійні депутатські комісії, статути тери-торіальних громад, створили кон-сультативно-дорадчі органи тощо.

У цьому дослідженні, прове-деному експертами Українського незалежного центру політичних досліджень, зосереджено увагу, передусім, на аналізі локальних нормативно-правових актів, що регулюють основні інструменти участі членів територіальної гро-мади у вирішенні питань місцевого значення.

Мета дослідження – підвищен-ня якості місцевої політики шляхом удосконалення нормативно-право-вого регулювання механізмів міс-цевої демократії, забезпечення про-зорості, відкритості та підзвітності органів місцевого самоврядування.

Об’єкт дослідження – механізми місцевої демократії та інструменти забезпечення прозорості, відкрито-сті та підзвітності органів місцево-го самоврядування.

Предмет дослідження – норма-тивно-правові акти, які регулюють механізми місцевої демократії, за-безпечення прозорості, відкритості та підзвітності органів місцевого са-моврядування у 48 містах України.

Справжня демократія неможлива без демократії на місцевому рівні

Індикатори, відповідно до яких проводилася оцінка практик демо-кратичного управління, інформацію по результа-там кожного інструменту та детальну ситуацію в кожному місті можна знайти в аналітичному звіті «Індекс демокра-тичності міст».

АНАЛІТИКА


МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯУ процесі підготовки дослі-

дження «Індекс демократичності міст» було проаналізовано нор-мативно-правові документи, які регулюють механізми місцевої демократії, забезпечення прозо-рості, відкритості та підзвітності органів місцевого самоврядуван-ня у 48 містах України:1. Статут територіальної громади;2. Місцеві ініціативи;3. Громадські слухання;4. Громадська експертиза;5. Звітування міських голів та де-

путатів міських рад;6. Загальні збори громадян за міс-

цем проживання;7. Електронні петиції;8. Консультації з громадськістю;9. Громадські бюджети участі;10. Регламенти виконавчих коміте-

тів міських рад;11. Регламенти міських рад;

12. Положення про постійні депу-татські комісії;

13. Положення про помічни-ків-консультантів депутатів міських рад.

У результаті оцінки кожного з інструментів місцевої демократії та відповідних нормативно-правових актів було визначено якість норма-тивного забезпечення демократич-ного управління у містах України та сформовано загальний рейтинг – Індекс демократичності міст.

Максимальний рейтинг, який міста могли отримати за результа-тами оцінки кожного з інструмен-тів та якості нормативно-правових актів – 100 %.

Дослідження проводилося у 48 містах України – обласних центрах та містах обласного значення (по одному у кожній із областей).

Дослідження здійснювалося за допомогою таких інструментів:1. Запити на інформацію до

48 міських рад;2. Аналіз інформації на офіційних

веб-сайтах міських рад.3. Нормативно-правова база для

розробки індикаторів:4. Закон України «Про місцеве са-

моврядування в Україні»;5. Закон України «Про доступ до

публічної інформації»;6. Закон України «Про засади за-

побігання і протидій корупції»;7. Закон України «Про статус де-

путатів місцевих рад»;8. Закон України «Про звернення

громадян».

Часові рамки проведення дослі-дження щодо практик демократич-ного управління: березень – квітень 2016 року.

Автори дослідження:

Іван Лукеря

Михайло ШелепТарас Случик

Микола ЯцковІванна Фединчук

44%43%43%42%42%39%38%38%37%36%36%35%35%34%33%32%32%31%30%30%29%29%28%27%25%23%21%21%19%18%18%18%16%15%4%3%3%2%


ТОП-10 МІСТ78% 56% 49% 48%61%

48% 47% 44%47%48%

АНАЛІТИКА

44%43%43%42%42%39%38%38%37%36%36%35%35%34%33%32%32%31%30%30%29%29%28%27%25%23%21%21%19%18%18%18%16%15%4%3%3%2%


ТОП-10 МІСТ78% 56% 49% 48%61%

48% 47% 44%47%48%

44%43%43%42%42%39%38%38%37%36%36%35%35%34%33%32%32%31%30%30%29%29%28%27%25%23%21%21%19%18%18%18%16%15%4%3%3%2%


ТОП-10 МІСТ78% 56% 49% 48%61%

48% 47% 44%47%48%

Documents

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО · 12 Громадянське суспільство 8(28), 2016 Історія міста, де найкращі в Україні