Кролевецькі рушники

Кролевецький рушник – це неповторна задушевна пісня, співана різноманітними засобами ткання, розкішною фантазією орнаменту, в котрій наші далекі предки й сучасники виливали й вкладають нині свою багатющу поетичну палітру душі.

Ткацький промисел в Кролевці був розвинутий ще з часу заснування міста (1601р.).

Видатні майстри другої половини ХVІІІ ст. виготовляли квітчасті килими, рушники, ткані червоним по білому, вибійку із зображенням птахів, квітів, ромбів.

У 1863 р. у місті налічувалось 208 ткачів. Наприкінці ХІХ ст. візерункове ткацтво стало кустарним промислом. Найбільшу славу візерункові кролевецькі рушники здобули в XIX ст.

Кролевецький рушник – це символ, своєрідний код України.

Кролевецькі рушники приваблюють урочистою святковістю, красою і монументальністю візерунків, що яскріють червоним кольором на білому тлі.

Для кролевецького рушника характерне поєднання білого і червоного кольорів. Велику цінність для нас становить орнамент, що прикрашає рушники. На білому фоні між густо червоними смугами ткався багатий орнамент, яким ткачі передавали навколишній світ умовними знаками: Прямою горизонталлю – означали землю, хвилястою – воду, хрестом – вогонь. Одні рушники суціль заткані візерунками, на інших вони є густішими по краях і рідшими до середини.

Історія залишила деякі імена ткачів, кожний з яких мав свій стиль, своєрідну манеру виконання. Це Настя Іваницька, Петро Бідний, Лаврентій Ринда та його син Євтихій, онуки Іван та Василій. Для кролевецьких рушників характерним є використання традиційної техніки перебору з ремізно-човниковим ткацтвом. 

У наш час мистецтво Кролевця розквітає, набуває нових рис. Заслуга в оновленні традицій цього промислу належить художникові Івану Дударю. Багато років присвятив він пошукам і збиранню старовинних кролевецьких рушників.

Художники І. Дудар, О. Гавруш, а також талановиті народні майстрині застосовують різноманітні техніки, що дають змогу виконувати складні технічні завдання. Кролевецькі рушники набувають ознак тематичного панно, динамічних вертикальних композицій. 

В давнину орнаментальне оздоблення одягу мало в першу чергу магічне значення: так, розміщення візерунків на рукавах сорочки було пов’язане з шануванням руки як своєрідного знаряддя праці, з побажанням їй сили та вправності. Кількість вишитих виробів і характер їх оздоблення були ознакою соціальної належності людини, визначали її добробут, майновий стан. 

Рушник у Кролевці був не лише обов’язковою приналежністю, але й своєрідним народним символом. Тому й не дивно, що рушник супроводжує кожного з нас з народження і до смерті. Він неодмінний як ритуальний, так і культовий предмет під час дійств і церемоній.

Ще й досі у селах рушниками прикрашають оселю. І вона як писанка стає. Рушники стелять молодятам під ноги, щоб слався їм щасливий і сонцесяйний шлях. Він символізує щасливу дорогу. Його дарує синові мати, виряджаючи з дому. На рушнику приймають новонародженого. На нім подаємо хліб-сіль. Рушником накривають труну, й опускають в землю теж на рушнику.

Дякую за увагу!!

ВиконалаУчениця 10-Б класу

Тарайкіна Дарія