Почуття від втрати близької людини

Почуття втрати близької людини ‒ глибоке та сильне страждання, справжнє горе.

Переживання такого горя вимагає великої мужності та тривалого часу.

Жодна людина не може відразу поставитися до повідом-лення про втрату близької людини, як до реальності, адекватно сприйняти факт цієї смерті.

Горе має велику силу. Воно вражає наше здоров‘я, нашу психіку, нашу душу.

Повірте, швидко ваше горе не минеться. Люди тільки через довгі роки звикають до думки про те, що близька людина ніколи не повернеться.

ЗАГЛЯНЬТЕ В СВОЮ ДУШУ, ЗНАЙДІТЬ В НІЙ СИЛИ. ВИЗНАЧТЕСЬ ЗАРАДИ ЧОГО ВИ МАЄТЕ ЖИТИ ДАЛІ.

НЕ ЗАЧИНЯЙТЕ СВОЄ СЕРЦЕ, ДОБРІ НАДІЇ ЛІКУЮТЬ ЙОГО. НАДІЯ ДАЄ НАМ СИЛИ ЖИТИ.

2

Не стій над моєю могилою і не плачМене там нема, я не сплю. Я є подихом тисячі вітрів. Я є відблиском діамантів в снігу.Я є сяйвом сонця на стиглих зернах.Я є легким осіннім дощем. Коли ти прокидаєшся в ранковій тиші, Я є швидким зльотом птахів.Я є ясними зорями, які світять серед ночі.Не стій над моєю могилою і не плач. Мене там нема.

Hopi Prayerпереклад українською мовою Лесі Iсаєвич Мейсон

3

Переживайте своє горе по-своєму. Кожна ситуація нашого життя є унікальною. Якщо сльози просяться на зовні ‒ дозвольте собі плакати. Ваші сльози любові принесуть вам полегшення, допоможуть зцілитися. Інколи може бути соромно своєї слабкості.

Пам’ятайте, що стримуючи почуття, ви можете значно за-шкодити власному здоров’ю, що позначиться на вашому самопочутті у майбутньому.

Тільки ви розумієте трагедію своєї втрати. Але завжди думайте про те, чого хотіла би для вас душа втраченої вами людини.

Не треба занурюватись у своє горе. Не відгороджуйтесь від людей. Люди своєю присутністю, турботою та увагою, своїми обіймами полегшать ваші страждання. Навіть, мовчазна прогулянка з людиною, яка все розуміє, може надати велике полегшення. Пам’ятайте, що всі сумують разом з вами і прагнуть дати вам нову надію.

Повідомлення про смерть близької людини може вик-ликати у вас шок, стрес чи, навіть, психологічну травму. Потім наступають депресія, страх, жаль, надія, злість. Але ці почуття проходять.

Треба знайти сили для подальшого життя та справ, які будуть корисними для вас та для інших.

4

Втрата близької людини у вашій свідомості це ‒ душевний біль, смуток, гнів, злість, безпорадність, почуття провини і розпачу, адже людина, яка втрачає близьких, пережи-ває втрату значущих відносин, зміну способу життя, мис-лення, ставлення до себе та навколишнього світу.

До глибокої скорботи може додаватись почуття провини. Ви можете докоряти собі, що інколи були надто сувори-ми до померлого/померлої, сперечались через неважли-ві речі, не завжди виконували його/її бажання, не достат-ньо задовольняли потреби тощо. Перестаньте так думати. Подібна думка не дасть вам змоги повністю сприйняти ситуацію та повноцінно почати жити далі.

Прийміть факт втрати, дозвольте собі думку про те, що близької вам людини, як це не гірко, більше немає і не буде поруч з вами. Це може бути надто складно, але якщо не намагатись впоратися з ситуацією, може виник-нути тяжка депресія.

5

Якщо спроби деяких людей підтримати вас лише посилю-ють біль, пробачте їх за нерозуміння. В подальшому, коли ви будете підтримувати когось іншого/іншу, пам’ятайте, чого не слід казати.

БЕРІТЬ ПРИКЛАД З ТИХ, ХТО ПЕРЕЖИВ ВТРАТУ. ЇХ ЗЦІЛЕННЯ – СВІДЧЕННЯ ТОГО, ЩО ВИ ТАКОЖ ЗМОЖЕТЕ ВИТРИМАТИ.

Якщо вам стає сумно і боляче ‒ це теж реакція на втрату та сумні події. Визнайте це.

ПРОБАЧТЕ СЕБЕ ЗА ЗЛІСТЬ ТА РОЗЧАРУВАННЯ, ЗА НЕСПРО-МОЖНІСТЬ ЗАПОБІГТИ ВТРАТІ, ЗА ВСЕ, ЩО ВИ Б ХОТІЛИ ЗРОБИТИ АЛЕ НЕ ЗРОБИЛИ.

Не гнівайтеся на себе за те, що ви чогось не зробили, не передбачили чи

чомусь не запобігли.

6

Буває, що людині стає легше, коли вона перебуває серед тих, в кого сталося таке ж горе. Ви краще можете зрозумі-ти таких як ви, надати іншим підтримку.

Життя продовжується, і його сенс не втрачається, доки людина живе.

Життя посилає людині випробовування і відповідно, дає сили, щоби пережити це випробування. Сумуйте, а тоді спокійно та з любов’ю відпустіть цей сум.

Не звинувачуйте себе у зраді, якщо раптово посміхнетесь чи зрадієте. Прийміть це. Ваша близька людина хотіла би вашого щастя.

Зараз вам здається, що ви ніколи більше не від-чуєте себе по-справжньому щасливими. Але дайте

собі час, поступово біль буде зменшуватися. Ви ж ніколи не забудете тих, кого втратили.

НАГАДУЙТЕ СОБІ ПРО ПРИЧИНИ ПРОДОВЖУВАТИ ЖИТИ. ЗАЙМІТЬСЯ ВАЖЛИВИМИ СПРАВАМИ ― ЦЕ ДОПОМАГАЄ.

7

Зробіть перші спроби, щоб впорядкувати ваше життя без близької людини. Ці спроби будуть насінням надії, які виростуть і стануть новим повноцінним життям.

Не уникайте спогадів і розмов про близьку людину. Якщо у вашій сім‘ї є традиції, пов‘язані з людиною, яка пішла з життя, продовжуйте їх. Не треба боятись свят, які незаба-ром прийдуть, зустрічайте їх з гарними спогадами.

Горе – це момент, коли ви переглядаєте все своє життя. Вас ніби-то осяює ясність розуміння того, що було у вашо-му житті правильним, а що неправильним, що було важ-ливим, а що не дуже. Ці думки і почуття вплинуть на вас, і з великою вірогідністю, ви багато чого зможете змінити у своєму житті.

ЕМОЦІЇ МОЖУТЬ ПРОЯВЛЯТИСЬ НЕ ЗАЛЕЖНО ВІД БАЖАННЯ ЛЮДИНИ (СЛЬОЗИ, ЗАТРИМКА ДИХАННЯ ТА НЕЗДАТНІСТЬ ВИМОВИТИ СЛОВО). НЕ СОРОМТЕСЯ ЦЬОГО.

У цей період важливо не лише виплакатись, але й виго-воритись, навіть зі сльозами. Не бійтеся обійматись та інколи поплакати разом.

Навіть, якщо люди не знали близьку вам людину, яка загинула чи померла, не соромтесь розповісти їм про те, якою було ваше життя до того, як людина померла чи загинула.

8

Слова підтримки, обійми можуть викликати у вас сльози та перехопити подих, вам може здаватись, що ви «як роз-дягнуті» і всі вас жаліють.

Треба навчитись реагувати на емоції та переживання інших людей, які хочуть щиро висловити свої почуття до вашого горя. Одні поглядом, інші словом або обіймами хочуть вам показати свое співчуття, треба навчитись це сприймати.

Не відганяйте людей, які хочуть вам висловити свої співчуття, вам потрібна їхня підтримка.

Ви шукаєте те, що підтверджує присутність дорогої для вас людини. У вісні ви можете з нею/ з ним поговори-ти, порадитись, відчути, що вона/він про вас опікується, тощо. Але сни існують не для того, щоб ви входили в стан нервозності. Протягом існування людства багатьом лю-дям сняться рідні, яких вже немає.

9

СКЛАДІТЬ СОБІ ПЛАН ТОГО, ЩО ВИ ПОВИННІ ЗРО-БИТИ, МОЖЛИВО В НЬОМУ З‘ЯВЛЯТЬСЯ ЗОВСІМ НОВІ РЕЧІ, ПРО ЯКІ РАНІШЕ ВИ НЕ ДУМАЛИ.

Час від часу «маленькі радощі» ‒ квітка, яка взимку роз-квітла на вашому підвіконні, посмішка вашої дитини, онуків, онучок, чи розквіт бузку у дворі трохи розрадять вашу душу. Ви будете відчувати радощі життя.

Для людини найважливішим є пережити горе і дозволити дорогій людині, якої вже

немає поруч з вами, стати пам’яттю.

Враховуючи, що в шоковому стані ми втрачаємо пиль-ність, необхідно звертати увагу на гроші, документи, інші цінні речі, але бажано, щоб хтось (кому ви довіряєте) так само знали куди і що ви поклали.

10

Не поспішайте викидати чи передавати документи або навіть папірці з помітками. Відкладіть ці справи на декіль-ка днів і поверніться до розкладання паперів та докумен-тів вже з усвідомленням подальших дій та необхідності уважно все переглянути. Особливу увагу необхідно звер-нути на гроші та коштовні речі, адже слід враховувати, що до вашої оселі будуть приходити різні люди, у тому числі ті, в яких ви не можете бути впевнені.

Не зважаючи на те, що ви добре володієте транспортним засобом слід утримуватись від керування, адже людина в шоковому стані зазвичай не може адекватно сприймати ситуацію і переоцінює свої фізичні можливості.

Якщо у вас є діти, або члени сім’ї, які потребують вашої уваги та догляду, краще попросити допомоги у знайомих чи родичів, щоб хтось зміг допомагати вам у догляді за ними певний період часу.

11

У присутності близьких, які самі потребують вашої під-тримки та які теж загубили своїх рідних, поводьтесь не нав‘язливо. Вони так само хочуть бути почутими.

Вам необхідно намагатись повноцінно харчуватись та відпочивати. Слід пам’ятати, що при недостатньому хар-чуванні погіршується не лише фізичний та психологічний стан, а, навіть, можливість правильної оцінки ситуації. Бажано також пити більше води, узвару або чаю.

Як правило, людина, яка переживає горе від втрати доро-гої для неї людини, не розуміє, що їй потрібна допомога, вона переоцінює свої можливості, свій фізичний та пси-хологічний стан, вважає, що сама, без допомоги, зможе впоратися зі своїм болем, але це не так.

Не зачиняйте двері для людей, які вам кажуть, що при-йдуть. Вам буде легше, якщо в домі з вами хтось є. Не бій-теся годинами розповідати про людину, яку ви втратили.

12

Піклуйтесь про себе, відвідайте лікаря чи зробіть собі від-пустку. Якщо необхідно ‒ пройдіть медичне обстеження і розкажіть лікарю про пережиту втрату (ви і так достатньо постраждали, тож не заподійте ще більшої шкоди собі та оточуючим нехтуючи своїм здоров’ям).

СПОГАДИ, ОСОБЛИВО ТІ, ЯКІ ВАМ НАЙБЛИЖЧІ ДО ДУШІ, ДОПОМАГАЮТЬ ДУМАТИ ПРО ПОЗИТИВНІ МОМЕНТИ ВАШОГО ЖИТТЯ. НАДАЛІ ВОНИ БУДУТЬ ДОПОМАГАТИ ВАМ БОРОТИСЬ З БІЛЛЮ ВІД ВТРАТИ.

Візит до психолога не повинен бути чимось жахливим або соромом. Навпаки, це важливе і потрібне рішення. Психолог допоможе вам впоратися з багатьма проблемами, і головне, з горем, шо пов`язане з втратою рідної людини.

13

Українські родини по всьому світу не купляють вінки на кладовище і не витрачають багато коштів на квіти та процес поховання. Кошти передають на потреби живих людей та на благодійність. Можливо подібна традиція і вам допоможе знайти тих, хто потребує вашої допо-моги. Повертаючись обличчям до реальності, ви стаєте більш незалежними і, живучи в теперішньому, відходи-те від минулого.

УТРИМАЙТЕСЬ ВІД НЕГАЙНИХ РІШЕНЬ, НАПРИКЛАД, ПРОДАТИ БУДИНОК АБО ПОМІНЯТИ РОБОТУ.

Розпочніть нові справи та створіть нові звичаї, пов’язані з минулим. Завдяки їм ви будете зберігати в пам’яті близьку людину навіть тоді, коли у вашому житті поч-неться новий етап.

Дозвольте собі мати гарний настрій, працювати, зустрічатися з друзями, адже жити

повноцінним життям не означає зрадити пам’яті.

14

Може здаватись, що ви ніколи більше не відчуєте себе по-справжньому щасливими.

Будьте впевнені – відчуєте, і ваша радість буде мати силу та глибину, породжену

повним одужанням.

Ми знаємо, що дерево навесні цвіте, влітку ‒ плодоно-сить, восени ‒ скидає листя, взимку життя в ньому за-вмирає, але навесні ‒ знову пробуджується, тягнеться до світла і любові.

15

Жодна дитина не може впоратися з горем від смерті близь-кої людини без допомоги дорослих. Дитині обов’язково знадобиться ваша щира та продумана допомога.

Слід пам’ятати, що сприйняття смерті ‒ процес дуже три-валий і про те, що сталося, потрібно з дитиною говорити не один раз.

У деяких випадках дитина зовні може не видавати ніяких емоцій, але це ще гірше для неї, адже насправді не можна навіть уявити, що коїться в її душі.

Намагайтесь побільше розмовляти з дитиною, відпові-дайте на всі її питання. Якщо дитина не отримає відпо-віді на свої питання, це лише поглибить травму, яка буде впливати на її психологічний стан довгі роки.

16

НЕ БІЙТЕСЯ ПРИ ДИТИНІ ЗГАДУВАТИ ПОМЕРЛУ ЛЮДИНУ, ВОНА ПОВИННА ВІДЧУТИ, ЩО ВІД НЕЇ НІЧОГО НЕ ПРИХО-ВУЮТЬ. Діти також відчувають сильну потребу згадувати померлу/померлого. Помилково вважати, що розмови про смерть та померлу людину ще більше можуть трав-мувати дитину, і тому цю тему слід зробити закритою, або уникати її. Життя продовжується і те, що трапилося – це теж є частиною нашого життя.

Основне завдання дорослих при повідомленні ди-тині про смерть її близької людини ‒ створити

в неї відчуття безпеки, переконаність у тому, що світ стабільний і передбачуваний, навіть, якщо в

ньому немає близької людини.

Згадуйте разом з дитиною все, що було приємним під час життя з людиною, яка померла, якісь веселі події, пов’язані з нею. Можна переглядати фотографії чи відео, на якому ви всі разом, пригадувати різні життєві ситуації, відвідувати могилу. Згадуючи, дитина одночасно сприй-має те, що сталося.

Не ховайте від дитини свої почуття. Не намагай-тесь сховати свої сльози. Якщо дорослі прояв-ляють свій біль, то і дитині простіше відкритися та виплеснути своє горе.

Нехай дитина бачить, що і ви переживаєте такі ж почут-тя, що вам також важко і що вона не одна зі своїм горем.

17

Під час розмови з дитиною необхідно себе контролюва-ти, можна плакати, але не можна ридати. Вся увага має бути зосереджена на дитині.

У цей час у дитини особливо загострено почуття страху пе-ред самотністю, або вона відчуває свою «непотрібність». Довготривалі розлуки з дитиною вкрай неприпустимі. Якщо дитина з вами хоче бути перед сном, дозвольте їй це зробити.

Дитина може вважати себе винною в тому, що сталося. Якщо ви помітили щось подібне, необхідно переко- нати дитину в тому, що її провини немає в жодному разі. Надайте багато аргументів, прикладів, аналогій.

Необхідно зробити все, щоб переконати дитину в її невинності, адже це дасть можливість вбе-регти дитину від комплексу провини.

Поясніть дитині, що зараз всі намагаються вам надати до-помогу, висловлюють свої співчуття і треба вміти реагу-вати на ці виклики, якщо є бажання плакати, то не треба тримати сльози в собі.

Однак не в усіх випадках батьки (чи один із них) можуть впоратись із наслідками стресу, який пережила дитина. У такому випадку необхідно звернутись до психолога.

18

Намагайтесь не залишати дитину наодинці з собою, особливо в перші дні після смерті близької їй людини,

адже дитина до кінця не розуміє, чому її залишила дорога людина і чому вона/він до неї

більше не повернеться.

Етапи переживання горя у дорослого і дитини приблизно од-накові. Однак є деякі відмінності, які треба враховувати при повідомленні їй про смерть близької людини. Діти можуть швидше перемикатися з сумної події, про яку тільки що їй повідомили, на будь-яку позитивну подію і навпаки. Дитина може відразу не усвідомити того, що сталося, і не виражати своє горе так як це роблять дорослі, наприклад, продовжу-вати гратися, не виказуючи жодних емоцій.

При повідомленні дитині про смерть рідних необхідно враховувати наступне:

Діти віком 5-7 років можуть не цілком усвідомлювати, • що зі смерті немає повернення. Якщо діти не розуміють цього, вони можуть знову і знову питати, коли повернеть-ся померла людина. Необхідно пояснювати дітям знову і знову, що зі смерті немає повернення, що це назавжди.

Первинні реакції дитини на повідомлення про смерть • можуть бути несподіваними. Істерика в цьому випадку у дітей майже не виникає.

Дитина може продемонструвати спалах гніву по від-• ношенню до дорослої людини, яка принесла сумну звістку. Часто діти не вірять: «Ти говориш неправду», можуть кри-чати, або поводитися агресивно.

ДОРОСЛОМУ ТРЕБА ПРОЯВИТИ РОЗУМІННЯ І СПОКІЙ. НЕ ТРЕБА УМОВЛЯТИ ДИТИНУ ВЗЯТИ СЕБЕ В РУКИ БО ГОРЕ, НЕ ПЕРЕЖИТЕ ВЧАСНО, МОЖЕ ПОВЕРНУТИСЯ ЧЕРЕЗ ПЕВНИЙ ЧАС.

19

Обіймайтеся, або беріться за руки. Повідомлення про втрату близької людини має бути ясним, озвучуватися максимально спокійним голосом, простими зрозумілими дитині словами, не заглиблюючись в подробиці смерті.

Бажано дати зрозуміти дитині, що почуття, які відчуває вона у цій ситуації (страх, відчай, агресія чи бажання по-грати з іграшками), цілком нормальні, природні і не за-слуговують ніякого осуду.

Після повідомлення потрібно зробити паузу, щоб дати дитині час осмислити сказане та задати вам питання, які у неї напевно виник-нуть. Потрібно враховувати, що дитині часто дуже важко знайти відповідні слова, щоб описати свої почуття.

Дуже важливо показати дитині, що коли людина помирає, пам’ять про неї живе в серцях людей.

Розкажіть дитині про Віру, про те, що, відбувається з людьми, коли вони помирають відповідно

до різних вірувань, у різних народів.

Згадайте мультфільми чи легенди, в яких померла людина полетіла до зірок чи стала зіркою. Зірка світить та захищає тих, хто живе і тепер на небі є захисники нашого життя.

Діти розповідають іншим дітям, про те, що сталося у ва-шій родині. Діти можуть задавати питання вашій дитині. Треба її підготувати, розповісти, що всі люди є різними і всі по різному реагують на ваше горе.

20

При нагоді розкажіть своїй дитині, що друзі можуть задавати питання, чи граючись нагадати про своїх чи тво-їх близьких, можуть розповідати різні історії, в яких згаду-ватимуться наші померлі чи загинувші рідні. Так, це може статись, такі випадки бувають і ми про них повинні знати. У цих ситуаціях не бійтеся відповідати, що так, близької людини вже нема поряд з нами. І зразу зга-дайте приємні випадки зі спільного життя, навіть якщо хочеться плакати.

Пригадайте якийсь дуже гарний спогад зі спільного життя з людиною, якої вже немає (позу, посмішку, випадок тощо), розкажіть або покажіть це дитині. Нехай дитина так само це згадає чи запам’ятає. Потім пригадуйте цю посмішку чи випадок разом із дитиною. При потребі цей образ буде виникати у дитини, вона зможе згадати його у важку хвилину і саме від цього спогаду їй стане легше, вона посміхнеться.

21

Бабуня, дідусь, чи людина, яка так само втратила своїх рідних, може поділитись із дитиною своїми спогадами та розказати, як вони впоралися з горем і як побудували своє подальше життя. Так може виникнути новий зв’язок між рідними людьми і вони стануть чутливішими.

Дитина може задавати питання: «Чому саме її близька людина померла чи загинула?». Дорослі можуть по різному відповісти на це питання, згадуючи різні ле-генди, історії героїв, які живуть у серцях цілих народів. НАМАГАЙТЕСЯ ПОЯСНИТИ, ЩО У НАС НОВЕ ЖИТТЯ, В ЯКОМУ МИ ВЖЕ СИЛЬНІШІ, А РІДНА ЛЮДИНА НАЗАВЖДИ ЗАЛИШИТЬСЯ В НАШІЙ ПАМ’ЯТІ.

22

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:1. Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуаль-

ности / Орлов Ю.М. – М., 1991. [287 с.]2. Малкіна- Пих І.Г. Психологічна допомога в

кризових ситуаціях - М., Издательство Ексмо, 2005. [960 с.]

3. Малкина-Пых И.Г. Психологическая помощь в кризис-ных ситуациях / Малкина-Пых И.Г. – М., 2010. [529 с.]

4. Karen Katafiasz. Grief Therapy. One Caring Place Abbey Press. St. Meinrad. Indiana. USA.

5. Меновщиков В.Ю. Робота с кризисными и проблемными ситуациями / Менов-щиков В.Ю. [2-e изд.]. – М., Смысл, 2005. [182 с.]

6. Баканова А.А. Смерть и работа горя / Ба-канова А.А. // Искусство исцеления души: Этюды о психологической помощи: пособие для практ. психологов / Кораблина Е.П., Акиндинова И.А., Баканова А.А., Родина А.М. / [Под ред. Кораблиной Е.П.]. – СПб., РГПУ им. А.И. Герцена, 2001. [182-212 c.]

7. Брей Р. Как жить в согласии с собой и ми-ром? / Брей Р. – М., 1992. [115 с.]

8. Гуревич П.С. Размышления о жизни и смер-ти / Гуревич П.С. // Психология смерти и умирания: Хрестоматия / Сост. Сельченок К.В. – Мн., Харвест, 1998. [608-626 c.]

9. Василюк Ф.Е. Психология переживания: анализ преодоления критических ситуаций. М., Издательство Московского университе-та, 1984. Изард К. Эмоции человека. СПб., Питер, 1999.

10. Линдеманн Э. Клиника острого горя/ Пси-хология эмоций. Тексты /Под ред. Вилюнаса В.К., Гиппенрейтер Ю.Б. М., Издательство МГУ, 1984. [212-220 c.]

11. Андреева А.Д. Как помочь ребенку пере-жить горе /Андреева А.Д. // Вопросы психо-логии. – М., 1991. № 2. [87-96 c.]

23

Видання здійснено за фінансової підтримки Представництва Фонду народонаселення ООН (ФН ООН) в Україні

ФН ООН не обов’язково розділяє точки зору авторів видання. Не для продажу (поширюється безкоштовно).

ISBN 978-966-2339-90-1Видавник ТОВ «ДКС центр». Свідоцтво ДК № 3457 від 08.04.2009 р.Надруковано ТОВ “ФАСТПРИНТ”, дизайн Мальцева Ольга.

Київ, 2015 р.

Над виданням працювали:

Валентина Бондаровська, Центр практичної психології ВГО «Розрада»;

Елла Ламах, ВГО «Центр – Розвиток демократії»;

Лідія Козуб, ВГО «Центр – Розвиток демократії».

Окрема подяка за ідею створення публікації Представниці Фонду народонаселення ООН в Україні, пані Нузхат Есан.

Дякуємо доктору Патріції Кокс, яка показала нам, як така книжка може допомогти пережити горе.

Дякуємо за допомогу Світлані Мороз, голові правління ГО “Світанок”, м. Донецьк.

Почуття від втрати близької людини