Еволюція інноваційного товару на прикладі

фортепіано

Виконала: Гриб Ольга ІгорівнаМП – 1,

“ Менеджмент зв'язків з громадськістю ”

Дефініція

Фортепіано (італ. fortepiano, від forte – голосно і piano – тихо) – струнний ударно-клавішний музичний інструмент.

Джерело звуку в фортепіано — металеві струни починають звучати від удару дерев'яних молоточків, які в свою чергу приводяться в дію натиском пальців по клавіші. Струни за допомогою кілків натягнуті на резонансну деку (у піаніно дека знаходиться у вертикальному положенні, у роялях — у горизонтальному).

Винайдення фортепіано на початку XVIII стало

ключовою подією в історії європейської культури. Цей

музичний інструмент повністю змінив характер

музичної культури західної цивілізації.

Однак історія його винайдення значно давніша і

пов'язана з Близьким Сходом, а саме Іраном.

1.Цимбали

Найдавнішим пращуром фортепіано вважаються цимбали.

Цей музичний інструмент виник в Ірані на початку нашої ери.

Він ілюструє основний принцип гри на фортепіано - звук

видобувається ударами паличок по струнам.

2. Клавікорд

Перший клавішний інструмент, у якого були струни, - клавікорд. Він

з'явився в пізнє Середньовіччя, хоча ніхто не знає, коли саме.

Клавікорд мав будову, схожу на будову сучасного фортепіано. Проте

його звук був занадто м'яким і тихим для того, щоб на ньому можна

було грати для великої кількості людей. Клавікорд був достатньо

популярним інструментом домашнього музикування. Його, без

сумніву, можна було знайти в будинках композиторів епохи бароко.

Принцип роботи клавікорда:

Клавікорд мав дуже простий пристрій. При натисканні

на клавішу маленький мідний квадратик під назвою

тангент ударяв струну. У той же час піднятий

демпфер дозволяв струні вібрувати. У клавікорда було

по одній струні на кожну клавішу, тоді як у сучасного

фортепіано на кожну клавішу буває до трьох струн.

Будучи дуже тихим інструментом, клавікорд все ж

дозволяв робити крещендо і димінуендо.

3. Клавесин

Був винайдений в Італії в XV столітті.

Існують клавесини двох типів: крилоподібної форми

великого розміру (вертикальний або горизонтальний) і

меншого розміру – квадратної, прямокутної або

п'ятикутної форми. Інструменти першого типу зазвичай

називають клавесином, а другого – спінетом.

Верджінелом в Англії в 16 ст. називали обидва типи

клавесина, але частіше – інструменти квадратної форми.

Принцип роботи клавесина:

В даному випадку звук видобувався за допомогою

пташиної пір'їнки або шматочка шкіри (на зразок

медіатора). До того ж струни клавесина розташували

паралельно клавішам, як у сучасного рояля, а не

перпендикулярно, як у клавікорда і сучасного піаніно.

Звук клавесина - досить слабкий, не дуже-то

придатний для виконання музики в великих залах.

4. Спінет (лат. spina - шип, колючка)

Це невеликий клавесин з щипковими струнами. Спінет був дуже популярним у XVIII столітті.

Зовні цей інструмент трохи схожий на рояль. Він має корпус, який стоїть на чотирьох підставках. У спінета одна клавіатура і один ряд струн. На відміну від інших різновидів клавесина струни спінета натягнуті по діагоналі зліва направо. Головною частиною корпусу спінета є клавіатура. Зверху розташовується кришка, піднявши яку можна побачити струни, конфігураційні кілки і штеги.

Тональний діапазон інструмента досить великий – приблизно чотири октави. Це дозволяє виконувати на спінеті не тільки програмні класичні твори, а й різні імпровізації.

Для виготовлення спінета використовується мідь і дерево. Корпус інструмента дерев'яний, а струни робляться з міді. Спінет не займає багато місця, адже вважається «домашнім» інструментом. Висота інструмента може досягати вісімдесяти сантиметрів, а ширина – не більше півтора метра.

5. Фортепіано в 1709 році італієць Бартоломео Крістофорі, що займався

музичними інструментами сімейства Медічі, винайшов

перше фортепіано. Він назвав свій винахід "gravicembalo col

piano e forte", що означає "клавішний інструмент, який грає

ніжно і голосно". Ця назва потім була скорочена, і з'явилося

слово "фортепіано".

Трохи пізніше подібні інструменти були створені вчителем

музики з Німеччини Кристофором Готлібом Шретером (1717

р.) і французом Жаном Маріусом (1716 р.).

Пристрій фортепіано Крістофорі був дуже

простим. Він складалося з клавіші,

повстяного молоточка і спеціального

возвращателя. У такого фортепіано не було

ні демпферів, ні педалей. Удар по клавіші

змушував молоток ударяти по струні,

викликаючи її вібрацію, зовсім не схожу на

вібрацію струн у клавесина або клавікорда.

Возвращатель дозволяв молоточку йти

назад, а не залишатися притиснутим до

струни, що заглушало б вібрацію струни.

Пізніше була винайдена подвійна

репетиція, що дозволила молоточку

опускатись наполовину, що дуже

допомагало у виконанні трелей і швидко

повторюваних нот.

Поліпшувальні інновації після Крістофорі: 1717-1721 роки. Крістоф Готтліб Шретер (Німеччина)

застосував залізний каподастра, що поліпшує звук за рахунок більш щільного притиснення струн до опор. Проте систематичне застосування каподастра розпочато лише в 1838 році П'єром Ерар (Франція).

1726. Бартоломео Крістофорі демонструє зрушення клавіатури в сторону за допомогою спеціальних рукояток. Це нововведення, прототип майбутньої лівої (una corda) педалі рояля, дозволяє вивести одну або дві струни хору з зони дії молоточка, що робить звук більш ніжним.

1745. Християн Фредеріці (Німеччина) побудував вертикальний інструмент - пірамідальне фортепіано, яке можна вважати першим прототипом майбутнього піаніно.

1781. Адам Бейер (Англія) винайшов конструкцію правої педалі фортепіано, звільнює всі струни від демпферів.1783 рік. Джон Бродвуд (Англія), Йоганн Готтліб Вагнер (Німеччина), Себастіан Ерар (Франція) поклали початок систематичному застосуванню правої і лівої педалей фортепіано.1794 рік. Вільям Соутуелл винайшов систему демпферів, так звану «ірландську», яка застосовується в сучасних роялях. Інші системи («німецька» і «французька») не витримали випробування часом. Слід сказати, що до останньої чверті XVIII століття багато фортепіано виготовлялися без демпферів, це, мабуть, було пов'язано з малою тривалістю звуків, що видаються інструментами того часу.1809. Французький майстер Себастіан Ерар винайшов аграф, службовці для кращої «відсічення» струн на опорах, що значно поліпшило звучання дискантів фортепіано.

1812 рік. Німецький фабрикант Крупп випустив струни холодної протяжки з тигельної стали, значно перевершили по міцності раніше вживалися залізні струни. Почалася повсюдна боротьба за потужність і красу звуку, пов'язана з навантаженням струн і збільшенням їх натягу.

У 1811 році в роялях віденської фабрики «Вахт і Блейер» сумарне натяг струн становило 4,5 т, в 1824 році в інструментах фабрики Стодарта (Лондон) - 5,9 т, в середині XIX століття воно виросло в деяких інструментах до 14 т, до 1900 року майже у всіх випущених фортепіано складала близько 18 т, в даний час в багатьох інструментах значно перевищує 20 т.

У 1819 Конрад Мейер (США) винайшов чавунну раму для фортепіано, що дозволяє значно збільшити можливе натяг струн без шкоди міцності інструменту. Це нововведення звільнило від високих напруг дерев'яні частини фортепіано і дозволило направити їх удосконалення на досягнення чисто акустичних цілей - поліпшення звуку.

1820 рік. Йоганн Штрайхер (Німеччина) запропонував виключити з конструкції фортепіано нижнє дно під корпусом.

1823 рік Себастіан Ерар удосконалив клавішний механізм репетиційним важелем і пружиною, чим значно збільшив можливість швидкого повторення одного і того ж фортепіанного звуку. Це відкрило нові можливості для виконавської техніки і дозволило значно ускладнити і збагатити фортепіанну музику.В цьому ж році Йоганн Штрайхер винайшов механізм, що дозволяє молоточку ударяти по струнах зверху, тобто у напрямку до деки. Це нововведення було вжито згодом в механіці піаніно.

1826 рік. Англійська майстер Роберт Уорнум сконструював піаніноподобний інструмент на майже сучасних технічних основах, застосувавши демпфери і Бентік в клавішному механізмі, а також діагональне розташування струн. Історики вважають цю подію народженням піаніно.

1830 рік. Альфеус Бабкок (але іншими даними - Ж-Пап) створив систему перехресних струн, що дозволило збільшити довжину струн, не збільшуючи габаритів інструменту.

1844. Марсельський майстер Буаселло (за іншими даними - паризький майстер Олександр дебен) запропонував педаль, звану тепер «состенуто» і діючу подібно правої педалі, але тільки на ті демпфери, які були підняті на момент натискання педалі. В кінці XIX століття фірма «Стейівей», удосконаливши цей пристрій, першою почала широко застосовувати його в роялях. Це нововведення, що дозволяє продовжувати окремі звуки незалежно від подальшої гри і від подальшого використання правої педалі, дало можливість досягати нових звукових ефектів і зробило гармонійно більш правильним виконання багатьох музичних творів (наприклад, Адажіо сонати Бетховена ор. 31 № 2, Прелюдія ор. 28 № 17 Шопена і т. д.).

Отже,

еволюція фортепіано як еволюційного продукту тривала

понад півтора тисячоліття.

Принцип функціонування музичного інструменту був

закладений ще на початку нової ера, коли були

винайденні цимбали.

Протягом тривалого часу до базового винаходу

застосовувались поліпшувальні інновації, однак, і сьогодні

фортепіано зазнає інноваційних змін і модернізації.

6. Електромеханічне фортепіано Винайдено в 1942 році

Дякуємо за увагу!

Любіть і вивчайте величне мистецтво музики!

Дмитро Шостакович