Презентація команди Васильківської ЗОШ І-ІІІ ступенів...

Недоспівана

пісня…

Гаряче, так, дуже гаряче!

Любов до рідної землі, бажання

знищити ворога зігрівали все тіло…

Можливо страх..! Ні, не страх!

Бажання жити!

Жити і, якщо треба, віддати

життя…

Ціна за спокій наш і мир – життя.

За честь, за Батьківщину – все життя.

Заради друга він віддав життя,

Віддав життя в ім’я майбутнього життя…

“Почався бій. Наш Іл-2

протистояв чотирьом німецьким

винищувачам -Мессершмітам. Ми

тримались, як могли. Щоб

підбадьорити мене, мій командир

заспівав пісню:“Чтож стоишь

качаясь …(Рябинушка)”

Доспівати пісню він не встиг…

Почувся стогін і все замовкло…”

(із спогадів Конарєва В.Ф.)

Фото Конарєва В.Ф., надане головою

Ради ветеранів Агеєвим О.В.

Гаряче… Така жага жити! Жити!

Побачити обличчя матері, відчути

прохолодний вітерець рідного краю…

Краю, де 25 травня 1922 року народився.

Фото Кривова М.О., надане головою

Ради ветеранів Агеєвим О.В.

Фото будинку, де народився Кривов

М.О., надане адміністрацією

середньої школи № 35 м.Ярославля

У 1936 році з батьками переїхав до

Ярославля, проживали на Суздальці,

на вулиці Штрауса. Навчався Коля в школі

№ 16 імені Подвойського, де закінчив 9

класів. За старанність та успішне навчання

нагороджений похвальним листом та

збіркою віршів О.С.Пушкіна.

Фото матері Кривова М.О., надане

головою Ради ветеранів Агеєвим О.В.Фото літака, надане адміністрацією

середньої школи № 35 м.Ярославля

Про що може мріяти 18-річний

юнак, перебуваючи на службі в

армії? Достойна та віддана

служба державі, плани на

подальше щасливе життя…

Майбутня жадана зустріч з

коханою Валентиною

Косиловою неодноразово

поставала в уяві…

Валентина Косилова

Фото Касилової В., адміністрацією

середньої школи №35 м. Ярославля

Але …

війна.

“Якби не війна, то Коля

був би космонавтом”

Кривова Катерина Федорівна

Фото матері Кривова М. О., надане

головою Ради ветеранів Агеєвим

О.В.

Молодість… мрійлива, безстрашна

наповнює серце героїзмом. Молодість

зможе все! Вона переможе ворога!

А доля… Можливо, дещо від неї і

залежить…

За волею долі в 1941 році Микола закінчує

Ярославський аероклуб і добровольцем іде на

фронт. В серпні 1942 року завершує навчання в

льотному училищі і стає льотчиком-

штурмовиком.

Фото Кривова М.О.надане адміністрацією

середньої школи № 35 м.Ярославля

Фото Кривова М.О., надане головою Ради

ветеранів Агеєвим О.В.

Любив допомагати

товаришам, допомага

в їм часто в важких

ситуаціях в повітрі.

Уміло грав на

гармошці», - згадує

його

побратим, стрілок-

радист Конарєв

Валерій Федорович.

Фото Кривова М.О., надане головою

Ради ветеранів Агеєвим О.В.

« Ни сил, ни жизни не жалея

Дралися летчики в бою,

Освобождая пядь за падью

Страну любимую свою.»

Ні страху, ні відчаю, ні болю!

В бій! Відчайдушно, з піснею, з

любов’ю до Батьківщини!

За героїзм і

мужність, проявлені в цих

боях, Кривова Миколу

Олександровича

нагороджено двома

орденами Бойового

Червоного Прапора та

орденом Вітчизняної

війни ІІ ступеня.

Червона Армія

продовжує наступати.

І восени 1943

року, звільнивши

Лівобережну

Україну, виходить до

Дніпра.

Кривов та його стрілок-радист

Конарєв Валерій Федорович в цих боях

зробили 93 вильоти, збили 2 ворожих

літаки, знищили багато бойової

техніки противника та живої сили.

Отримано завдання –

знищити ворога поблизу

Василькова!

Враховуючи успішність попередніх

вильотів командир ескадрильї 61-го

штурмового авіаційного полку звільнив

екіпаж Кривова від польотів і мав намір

оголосити про присвоєння Кривову звання

Героя Радянського Союзу та прикріпити до

його пагонів чергову капітанську зірочку.

Проте Кривов був не з тих, щоб залишитися

в полку в той час, коли інші воювали.

«Валя, я бачу

чітку

ціль, боєприпасі

в та ракет

вистачає, давай

зайдемо на них».

«Бій був страшенний! Все небо

гуло, свистіло, горіло від обстрілів.

Повний жах. Наш літак був атакований

чотирма німецькими ззаду. Вони

безпощадно його обстрілювали», - згадує

очевидець цієї трагедії Мельниченко

Микола Іванович, якому на той час було

14 років.

Головне – встигнути знищити ворога і… вижити.

Вижити, щоб ще не раз проспівати улюблену пісню:

«Что стоишь качаясь, тонкая рябина…» Вижити…

Але недоспівана пісня залишилась назавжди на його

вустах.

«Коли Іван Лук’янович

Мельниченко виймав з

кабіни Колю, я бачив, що

його ліва рука знаходилась на

штурвалі газу, а права – на

ручці управління літаком. Я

втратив свого улюбленого

командира», - згадує

Конарєв В.Ф.

Фото Мельниченка Івана Лук’яновича -

батько очевидця трагедії,надане головою

Ради ветеранів Агеєвим О.В.

Пам’ятати і не залишити

байдужими майбутні покоління

до тих страшних подій.

Кривов Микола Олександрович

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЯМ…

«Они прекрасные ребята

Остались там, за той чертой,

Откуда нет назад возврата,

Откуда не придешь домой.»

Фото, зроблене під час екскурсії учнів до

пам'ятника Кривову М.О.

Фото колишнього памятника Кривову

М.О.,надане головою Ради ветеранів

Агеєвим О.В.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 лютого 1944 року за зразкове виконання бойових завдань, командування на фронті, боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм лейтенантові КривовуМиколі Олександровичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Сім’я Миколи Олександровича одержала з Москви листа і грамоту Героя. Фото грамоти Героя на стенді, надане

адміністрацією середньої школи № 35

м.Ярославля

Фото, зроблене під час екскурсії учнів по

вулиці, яка носить ім'я Кривова М.О.

Фото середньої школи № 35

м.Ярославля, надане адміністрацією

середньої школи № 35 м.Ярославля

Фото меморіальної

дошки, встановленої на стінах школи

№35, надане адміністрацією середньої

школи № 35 м.Ярославля

Фото стенду, встановленого в холі середньої школи

№35, надане адміністрацією середньої школи № 35

м.Ярославля

Меморіальна дошка на стінах

Ярославського аероклубу з іменами

Героїв Радянського Союзу, які тут

навчалися. Серед них - ім'я Кривова

Миколи Олександровича.

Фото меморіальної дошки, встановленої на

стінах Ярославського аероклубу, надане

аероклубом.

Одна з вулиць

міста Ярославля

носить ім’я

Кривова Миколи

Олександровича.

Фото, надане адміністрацією середньої

школи № 35 м.Ярославля

И мы живем и долго будем

Еще стоять в живом строю,

И тех ребят мы не забудем,

Кто жизнь за нас отдал свою.

Голові Ради ветеранів Васильківської міської ради

Агеєву Олександру Васильовичу

Прудкий Віктор

та Боденко Лілія

Очевидцю загибелі Кривова М.О.

Мельниченку Миколі Івановичу за цікаву

розповідь та смачний чай.

члени учнівського самоврядування:

Павлунько А. та Твердохліб Я.

група дослідників

Керівник проекту: Антонишина Н.В.