ИТСка апрель 2010

570 СЛІВ РЕДАКТОРА • ГУРТ ТІК • МІС ІТС: КОНКУРС • ЯК ІТС ВІТАВ ДІВЧАТ ЗІ СВЯТОМ • ЯК ІТС О

БИРА

В ГОЛ

ОВУ С

ТУДРА

• РОЗП

ОВІД

Ь ПРО

ДВІ П

ІЇ, ПО

В’ЯЗАН

І З НА

УКОВО

ІЯЛЬН

ІСТЮ

В ІТС • С

МАЧ

НЕ ІНТЕРВ’Ю • БЛАГОДІЙНА АКЦІЯ • ЯК ВИЖИТИ В 20 ГУРТОЖИТКУ... • ПРО ТЕ, ПРО ЦЕ І ТРОШКИ ПРО РА

ДІО

• П

РО Н

БУФ

ЕТ І

ТІЛ

ЬКИ

• П

ІДЗЕ

МЕЛ

КПІ •

КИЇВ

СЬК

ЕТРО

: ФА

КТИ

, ТА

РПРИ

ЗИ...

Стаття редактора Стаття редактораІТ

Ска квітень 2010ІТ

Ска

квіт

ень

Роки йдуть, залишаючи за собою низку спо-гадів. І, закінчуючи третій курс, починаю згаду-вати: «Ех, як це було...». Щороку на факультет приходять нові люди, витісняючи старих і до-свідчених «бійців» нашої малої громади. З ро-ку в рік історія виникнення ІТСа переказується з вуст в уста, обростаючи все новими і новими легендами. У минулому році, під час ремонту 308 аудиторії, в старих речах студради я випад-ково знайшов архів газети «ІТСка», датований 2002 роком. Більшість номерів я бачив упер-ше. Що ж буде далі? Мине ще п’ять років, і но-ве покоління нічого не буде знати про те, як ми формувалися, чим жили, до чого прагнули.

Чи багато хто знає, як 308 аудиторія стала центром студентського самоврядування? Ще у далекому 2002 році ця кімната була виділена студентам завдяки зусиллям першого голови студентської ради ІТСа і родоначальниці газе-ти «ІТСка» — Михайленко Анни. Напередодні шостого ITS Open Air цікаво згадуються збо-ри студ ради перед першим ITS Open Air. Зараз кількість організаторів обчислюється десятка-ми. Тоді — це був Полянський Олександр (ко-лишній голова студради ІТСа) і кілька активіс-тів, які на ноутбуці ретельно прораховували у

скільки їм обійдеться оренда біотуалету на пля-жі «Африка».

Я вирішив піти далі і копнути глиб-ше. Пропоную повернутися до витоків, зга-давши далекий 2002 рік. На початку жовтня на першому ІТСівському старостаті запропо-нували створити власну газету. Очолити на-прямок було доручено активній студентці пер-шого курсу — Ані Михайленко. Вона мала до-статній досвід у цій роботі. У випускному класі КПІшного ліцею її проект виграв «Київський конкурс газет». Так з’явилася «ІТСка»... Спочатку планувалося випускати стінгазету, але потім прийняли рішення видавати паперовий варі-ант у форматі А5. Перший випуск був присвя-чений Дню першокурсника. Він містив три ар-куші формату А4, складених удвічі. Тираж — 20 штук. Друкували на кафедрі Л.С. Глоби, але в принтері закінчилася фарба, і номер довело-ся додруковувати у деканаті. Тираж газети був дуже малий, «ІТСкою» вирішили нагороджува-ти переможців конкурсів у «Інтонації» на Дні першокурсника. Газета припала всім до душі і пішло-поїхало... Тривалий час в редакції газети було двоє людей: Анна Михайленко (головний редактор) і Павло Солопіхін (провідний редак-

тор). Пізніше почали підтягуватися й інші ак-тивісти. З часом активісти вибили фінансуван-ня на канцтовари, і для «ІТСки» були закупле-ні три пачки кольорового паперу. Тому деякий час обкладинка «ІТСки» друкувалася на кольо-ровому папері.

Пізніше була створена студентська рада ІТСа. Головою студради стала Анна Михайленко. До четвертого курсу вона поєднувала поса-ди головного редактора та голови студради. Далі прапор підхопив Олександр Рощин, який очолив редакцію газети «ІТСка». До цього ча-су колишній голова студради КПІ пам’ятає рід-ну газету. У 2007 році редактором став Сергій Чебишев. Я вже пам’ятаю випуск для абітурі-єнтів під керівництвом С. Чебишева. У вересні 2007 року було підготовлено цікавий випуск, але на той момент гостро стояла проблема фінансування. Кошти на друк номера не бу-ли виділені і номер не вийшов. Дуже небага-то ІТСників знали про існування цього випус-ку. Номер можна знайти в архіві газет на сайті ITSka.KPI.in.ua.

Півроку затишшя — і з’являється випуск під керівництвом найближчого помічника С. Чебишева — Ігоря Цвєткова. Наступний ви-пуск (квітень 2008 року) — мій старт як голов-ного редактора. Починаючи з цих випусків (бе-резень і квітень) «ІТСка» стала видаватися регу-лярно в обсязі від 16 до 24 сторінок. У березні

2010 року вийшла перша кольорова «ІТСка», надрукована обмеженим накладом і приуро-чена до Міс ІТС 2010.

Перед вами — 15-тий випуск «ІТСки» за два роки моєї роботи в якості головного редактора. Участь у тематичних семінарах, атмосфера IV Всеукраїнського фестивалю студентської пре-си підштовхнули мене дещо змінити підхід до формування та наповнення газети. Буду споді-ватися, що час і зусилля всіх, хто працював над цим випуском, не були витрачені даремно.

570 слів редактораЯк все починалося...

АННА МИХАЙЛЕНКО ОЛЕКСАНДР РОЩИН СЕРГІЙ ЧЕБИШЕВ ІГОР ЦВЄТКОВ

ВОЛОДИМИР БОНДАРЕНКО

Тарарай Анна, ТЗ–61Бо

ндар

енко

Вол

адим

ир, Т

І–71

ІТСк

а кв

ітен

10Інтерв’юІТ

Ска квітень 2010

Багато хто знає, що ТІК — абревіату-ра. Чому «Тверезість і культура»?

Ну, це і «Трамвайне депо ім. Кіркорова», і «Теща покусала Кікабідзе», і «Трудова ісправі-тєльна колонія». Хто його знає чого? А чому ні. Хочемо бути тверезими і культурними одно-часно Стараємося.

Як любите проводити вільний час?З родиною та друзями, куховарити, малюва-

ти, читати, або щось робити по господарству.

Нещодавно розпочався Ваш другий тур. Які враження від першого концерту в Києві?

Це наш третій Тур Перший називав-ся «Байки про Оленів», і тоді ми були дебю-тантами Другий — «тиХий» А це вже третій «Народний Тур». Враження є, і це вже непога-но. Вразило те, що прийшло 9000 глядачів; те, що все, що ми задумали з хлопцями, вийшло. Дебютував наш духовий оркестр, розкрилися акторські здібності всієї команди. Але головне, що попереду — 25 міст України, у яких до нас долучаться місцеві команди. До речі, подивити-ся на них ви можете на нашому сайті. Та і самі долучайтесь.

Чи вплинули на Вашу творчість одру-ження та народження доньки?

На творчість, напевне, ні, але з’явилося від-чуття ще більшої відповідальності та гармонії. А це в свою чергу впливає на творчість

Як прийшла ідея зробити кліп зі свого весілля?

Та грошей не було на кліп. А тут безкоштовна масовка 300 чоловік, найкращі акторські кадри нашого району Насправді, якось все зійшлося, і запис пісні і перший тур, і обмаль часу і відсут-

Улюблена книга: Днями купив дві останні книги Жадана, можливо, якась з них стане моєю улюбленою. Головне — щодня продовжувати пошук.

Улюблений фільм: Я дуже люблю титри у кіно, а після цього засинаю і не знаю про що фільм Мені подобається те, що робить Кустуриця.

Інтереси: Малювання, ліпка, макраме, вишивання.Життєва мета: Почути і побачити гармонію Всесвіту,

дожити до комунізму.

ність шалених грошей. От і народився кліп «Білі троянди». До речі, гості нічого не знали.

Багато хто вважає студентські ро-ки найкращими роками життя. Яка Ваша точка зору з цього приводу?

Ви такі солідні мовні конструкції використо-вуєте, складається враження, що ви такою мо-вою у своєму студентському житті спілкуєте-ся. Давайте я до смерті до живу, а ви мені дасте склянку води і запитаєте який час був найщасли-вішим Я поки не знаю. Мені здається, що треба жити у сьогодні. А студентські роки — яскраві, насичені, зворушливі та швидкоплинні. Перше кохання, дружба, розчарування. У цей час зда-ється, що все у світі назавжди і це прекрасно.

Розкажіть пару історій з своїх сту-дентських років.

Перша історія, Одного разу ми з друзяками в гуртожитку… і далі всі собі малюють картин-ки, і я думаю, що картинки у нас подібні. Або, одного разу наш викладач… і тут теж все зро-зуміло. Давайте тему, а то я розкажу історій, а ви потім не надрукуєте, бо вас читають студен-ти молодші 18-ти років.

Як ставитеся до мобільного телефону та Інтернету? Можете прожити без цих речей?

От я точно знаю, що вони без мене прожи-вуть довго і щасливо. Мобільний та Інтернет — це виробнича необхідність.

У Вас є кілька неальбомних пісень, коли планується вихід третього альбому?

Дай Бог закінчити третій тур і тоді, з почут-тям глибокого задоволення, спокійно візьме-мося за третій альбом.

Віктор Бронюк (Гурт ТІК)Знаменитості на сторінках газети ІТСка

Благодійна акція

http://www.blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої та свіжої інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ • http://www.blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої та свіжої інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ • http://www.blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої

та свіжої інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ • http://www.blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої та свіжої інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ • http://www.blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої та свіжої інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ • http://www.blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої та свіжої інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ • http://www.

blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої та свіжої інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ • http://www.blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої та свіжої інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ • http://www.blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої та свіжої

інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ • http://www.blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої та свіжої інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ • http://www.blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої та свіжої інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ • http://

www.blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої та свіжої інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ • http://www.blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої та свіжої інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ • http://www.blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої та свіжої

інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ • http://www.blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої та свіжої інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ • http://www.blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої та свіжої інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ •

інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ • http://www.blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої та свіжої інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ • http://www.blogkpi.kiev.ua • багато корисної, цікавої та свіжої інформації • інформаційний сайт для студентів КПІ

blogkpi.kiev.ua

Всеукраїнський благодійний фонд «Серце до серця» вже п’ятий рік поспіль проводить благодійні акції, суть яких полягає у суспільно-му зборі коштів для закупівлі обладнання в не-онатальні центри всіх міст України. Збір коштів проводитимуть численні волонтери, котрі ма-тимуть спеціально виготовлені й пронуменова-ні скриньки для збору грошей. Волонтери да-руватимуть кожному, хто вкидає будь-яку суму

Допомогти так легко!Стань волонтером ювілейної акції «Серце до серця»!

до скиньки, яскраве сердечко-наклейку з сим-волічним смайликом фонду.

Для прозорості та розвитку довіри, гроші, котрі збирають у скриньки, рахують банківські працівники в присутності органів влади, во-лонтерів і одразу переводять ці кошти на ра-хунок Акції.

Адреси лікарень, в які передається облад-нання, підсумки попередніх акцій та детальні-шу інформацію про 5-ту, ювілейну, акцію можна знайти за адресою www.fsds.in.ua

Благодійний фонд «Серце до серця» закли-кає Вас до співпраці. Разом ми зможемо допо-могти дітям. З вашою допомогою ми будемо знати й відчувати, що доля немовлят не байду-жа українцям. Дивлячись у сповнені запалу і ві-ри очі тисяч людей, щоразу переконуємося, що буде тільки краще!

Акція проходитиме з 3 по 23 травня. В цей період в 30-му корпусі для збору коштів стояти-ме скринька,. Фінал акції відбудеться 23 травня!

Не залишайтесь байдужими! Вони потре-бують нашої допомоги! Долучайтесь до Акції!

ПОЧУЙТЕ ВСІ! Контактний телефон: (097) 710–52–35 (Аня)

ІТСка квітень 2010

ІТСк

а кв

ітен

10Конкурс Інтерв’юЛа

пшик

ова

Мар

гари

Напередодні 15-го березня в повітрі витала авантюра, відчувалося стримане напруження чогось зловіщого. Жодної реклами, інформація таємна, нічого не розголошувалося, ІТСівці об-мінювалися багатозначними поглядами, але всі все знали. О 21:00 15-го березня напруга дося-гла максимуму. Весь натовп зібрався біля вхо-ду в «Forsage», де був захований найдорожчий скарб — діадема Міс ІТС 2010.

Шість чарівних, шість звабливих, шість не-перевершених грабіжниць задумали вчини-ти злочин — викрасти діадему. Учасниці мали показати себе якнайкраще у своїй справі, адже тільки справжня злодійка гідна здобути най-вищу нагороду. Змагання виявилось дуже фе-єричним, голосним і навіть спекотним, бо ці шестеро красунь насправді жадали перемоги і віддавались на всі сто! Власними номерами грабіжниці яскраво продемонстрували свою кмітливість, вправність та індивідуальність. Змагалися вони і в запеклому спільному тан-ці, дивуючи журі своєю пластикою, гнучкістю, відчуттям музики, а головне — вмінням пра-цювати разом, адже справжнє велике пограбу-вання потребує роботи в злагодженій команді. Свій образ сильних, цілеспрямованих, впевне-них і непереможних порушниць закону дівчата вкрай змінили фінальним дефіле в вечірніх сук-

нях. Саме в цей момент перед глядачами поста-ли справжні леді — такі ж впевнені в собі, але ніжні, чарівні й по-жіночому слабкі. Навіть над-звичайно серйозне журі не втримало посмі-шок. Але найвправнішою злодійкою виявилася Заруцька Анастасія. Студентка першого курсу вразила талантом справжньої грабіжниці і при-чарувала своєю жіночністю, тому ІТС добро-вільно віддав діадему. Глядачі ж обрали Дарію Манюгіну — Міс-глядацьких симпатій. Злодійка з трьохрічним стажем зірвала купу аплодис-ментів. Також бажаючі мали можливість віддати свій голос на сайті, де були представлені анке-ти та фотографії учасниць, тож Інтернет обрав Заруцьку Анастасію. Пограбування — справа серйозна, потребує неабиякої концентрації та багацько сил, але дівчата неперевершено три-мались. Були також нагороджені за янгольські крила Баскенова Катерина (титул Міс-янгол), за невтримну звабливість — Познякова Альона (Міс-сексуальність).

Після завершення грабіжниці, а також гля-дачі святкували вдале пограбування в клубі «Forsage», де до самого ранку розкидані по під-лозі гроші нагадували про щойно скоєний зло-чин.

Вітаємо неперевершених переможниць! А Насті бажаємо удачі і перемог на Міс КПІ 2010!

Міс ІТС: конкурсВідбулося головне свято краси на факультеті

Настю, для початку, звідки ця ідея брати участь у конкурсі?

Мої одногрупники одразу сказа-ли мені: «однозначно підеш на «Міс»! Я і пообіцяла, хоча мала сумніви, адже підготовка заважала б навчан-ню. Будь-яка діяльність потребує ча-су.

Що нового дав тобі конкурс?Багато нових вражень, багато но-

вих знайомств: зі студрадою, із про-фкомом, з активістами, з дівчатами та іншими людьми, що живуть у гур-тожитку.

Чи були якісь цікаві випадки під час підготовки до конкурсу?

Було багато цікавого, пов’язаного з пошука-ми костюмів. Треба було кудись дзвонити, бігати по гуртожитках, шукати, обмінюватися.

Що ти плануєш на майбутнє, у новому статусі?

Звичайно, ходити на репетиції «Королеви КПІ»… паралельно з цим треба навчатися, — це плани на найближчі місяці.

Пригадай, будь ласка, якими були твої перші враження, коли дізналась про пере-могу в конкурсі?

Було важко повірити… якось не одразу розу-мієш, що ж насправді відбувається. Все так швид-ко… всі вітають, фотографують, посміхаються.

На наступний день тебе почали впіз-навати…

Так… багато людей вітаються, навіть ті, яких я не знаю як звати… трохи ніяково, що я ще не всіх знаю з факультету.

В чому секрет успіху? Можливо це якась стратегія... чи в тебе є якийсь підхід до кожної справи, щоб взяти лідерство?

Я не думаю, що це щось особливе, просто старання і хороші стосунки в колективі між учас-ницями.

…можливо, віра у свої сили?Звичайно, так! Треба вірити в себе, що ти чу-

дово виглядаєш, виступаєш, танцюєш, ходиш.Доводилося долати певні труднощі під

час конкурсу?Так. Ми дуже втомлювалися, все боліло: руки,

ноги. Важко… багато репетицій до пізньої годи-

ни. Вже під кінець був пасивний на-стрій до всього, нічого не хотілося, але ми це подолали.

В чому, на твою думку, су-перниці були кращими?

Я не відчувала з дівчатами конку-ренції, важко сказати хто і в чому був кращим. Вони всі молодці, добре під-готувалися до конкурсу і кожна була варта перемоги.

Зацікавила згадка в твоїй ан-кеті про музикантів, що ти їх по-важаєш, захоплюєшся ними. Я подумала, що це несвідомо щось

більше, ніж просто слухання музики, мож-ливо, це якесь хоббі?

Я завжди мріяла займатися музикою, але не вистачало часу. Я можу годинами слухати пісні улюблених виконавців… мені дуже подобаєть-ся, що люди у такий спосіб передають свої емо-ції, почуття.

У тебе був творчий виступ, танок у сти-лі хіп-хоп. Ти цим займаєшся чи опанову-вала щось нове?

Я вісім років займалася бальними танцями і хіп-хоп був для мене новим… гадаю, що цей до-свід з танцями, а також підтримка друга, з яким я танцювала, допомогли мені підготуватися.

Щось змінилося у відношенні з боку викладачів?

Всі викладачі привітали мене з перемогою, але не було жодних поблажок чи додаткових ба-лів, такого нема, тому… треба вчитися.

Два роки підряд конкурси «Міс ІТС» і «Містер ІТС» вигравали дівчата і хлопці з гуртожитку, цікаво, як так вийшло... це якась змова на ІТС?

Це ніяка не змова, але спочатку мені було некомфортно, що я не з гуртожитку (добре, що я живу близько), що інші дівчата більш-менш зна-ють одне одного, потім звикла. Мені б хотілося з ними разом пожити.

Що можна додати на завершення?Я була на подібних конкурсах інших факуль-

тетів, але наш конкурс відрізняється. Дуже клас-но! І після конкурсу, і репетиції, і підготовка… до-бре організовано, тому дякую всім організато-рам за конкурс!

Міс ІТС: переможницяАнастасія Заруцька ділиться з нами своїми враженнями

Кучинська Ольга, ТИ

НаукаНаукаІТ

Ска

квіт

ень

З 20 по 23 квітня на базі нашого інституту відбудуться одразу дві визначні події, присвя-чені Дню науки та Всесвітньому дню телеко-мунікацій: Четверта Міжнародна конференція «Проблеми телекомунікацій - 2010» та Друга студентська науково-технічна конференція. Слід зазначити, що на початку свого існуван-ня, три роки тому, ця конференція вже була міжнародною, а участь в ній брали, здебіль-шого, викладачі та аспіранти нашого інститу-ту, представники закордонних навчальних за-кладів, і лише минулого року було створено Студентську конференцію. Тепер це чудова можливість для всіх студентів нашого інсти-туту отримати корисний досвід.

З 20 по 22 квітня працюватиме Між-народна конференція, а в останній день — 23 квітня — пройде Студентська конферен-ція. Бажаємо успіху, натхнення і відкриттів усім учасникам!

Дві колонки про наукуРозповідь про дві події, що пов'язані з науковою діяльністю в ІТС

Переможці брейн-рингу

Ви — талановита людина з великим науко-вим потенціалом? Маєте цікаві ідеї, проекти в га-лузі телекомунікацій та бажаєте обмінятися до-свідом? Або хочете дізнатися щось нове та по-тренувати свій розум в інтелектуальній баталії? З 23 по 26 квітня в нашому інституті відбувся на-уковий тиждень, який дав таку можливість сту-дентам. Кожен день був несхожий на інші: щодня відбувалися майстер-класи, які зацікавили сту-дентів різного віку з найрізноманітнішими захо-пленнями. А найактивніших слухачів було наго-роджено футболками з написом «Зірка науково-го тижня».

Наприклад, в понеділок Бібік Михайло провів майстер-клас «GSM не для технарів», який був дуже цікавим навіть для студентів молодших курсів. Тепер вони вже мають певне уявлення про цю технологію, і це їх мотивує до подальшо-го глибшого вивчення складного, але цікавого світу телекомунікацій. На тренінгу були присут-ні представники всіх курсів — від першого до п̀ ятого. Були навіть заохочувальні призи за пра-вильні відповіді на питання до аудиторії, а по хо-ду лекції — цукерки.

У вівторок Наталенко Олександр висту-пив з доповіддю «Адміністрування та модерніза-ція локальної мережі на прикладі 12-го гуртожит-ку». Певно, ця тема привернула увагу всіх ІТСівців, а надто мешканців гуртожитків. Олександр роз-повів про специфічність локальних мереж гур-тожитків, про структуру мережі, про те, що в 12 гуртожитку ним було введено систему автомати-зованого моніторингу, що допомагає ефектив-ному адмініструванню.

В середу Бондаренко Володимир пре-зентував тему «Нестандартні інструменти інтернет-реклами», яка, безперечно, була ду-же корисною для всіх студентів нашого інсти-туту. Адже від вдалого розміщення реклами в Інтернеті багато в чому залежить успіх вашого проекту, з цим хоч раз доводиться зіткнутися всім. Володимир продемонстрував багато ро-ликів, пояснюючи все на цікавих прикладах. Для слухачів було завдання — за переглянутою ре-кламою вгадати бренд. Цікаво, що на досить «чо-ловічу» загадку (то був мотоцикл BMW) вірну від-повідь дала дівчина — Карпович Олександра, за що отримала футболку «Зірка наукового тижня».

В четвер відбулася відкрита лекція «Впро-вадження цифрового телебачення в Україні», яку проводили Валентин Коваль, голова Цифрового

Люди вчаться, коли вони вчатьСенека

Науковий тиждень — це проект, який при-свячується всім студентам. Студентам, яких ці-кавить розвиток сучасних телекомунікацій-них технологій, наукова діяльність і сам по со-бі процес навчання та самопізнання.

Протягом цих днів можна виступити з ці-кавою лекцією перед аудиторією, поділитися знаннями, спробувати себе в ролі викладача. А можна подискутувати або просто побути на лекції з іншою, неформальною, атмосферою.

Основна мета діяльності нашого відді-лу — популяризація науки та сприяння все-бічному розвитку студентів, розширенню їх кругозору.

Адже насправді дуже важливо навчити-ся вчитися. Вчитися впродовж всього життя. І свідоме розуміння цього починає зароджу-ватися саме в стінах інституту, цього вчать нас викладачі, для цього ми сюди й прийшли.

Хочу висловити подяку всій Студраді ІТС, особливо Самойлюку Андрію, завдяки його ідеям та самовіддачі науковий тиждень був на-сичений дуже цікавими заходами. Висловлюю подяку усім викладачам та працівникам інсти-туту, що допомагали в організації та прове-денні наукового тижня.

Сподіваюсь, що наші проекти стануть ще кращими та будуть підтримані студентами

З повагою координатор наукового відділу Студради ІТС Куриленко Дмитро

комітету телеканалу «М1», Володимир Некрасов, технічний директор телеканалу «Гамма» та Ольга Большакова, керівник Центру законодавчих іні-ціатив Незалежної Асоціації телерадіоМовників (НАМ). Вони поділилися цінним досвідом з усіма бажаючими. Слухачам дуже сподобалася лекція, а лектори, в свою чергу, запропонували подаль-ше співробітництво за умови ініціативи з боку нашого інституту.

Феєричним завершенням наукового тижня в ІТСі став брейн-ринг, організований студент-ською радою нашого інституту. Його особливіс-тю стало те, що поряд зі студентами всіх курсів в ньому брали участь викладачі нашого інституту: Якорнов Є.А., Єрмольчев А.В., Слюсарь В.С., Івлєв Ю.В., Терновой М.Ю., Коломийцев М.А. Всього участь у брейн-ринзі взяли 16 команд по 6 осіб. Це було чудове свято інтелекту, кмітливості - всього того, що відрізняє справжнього інжене-ра. Особлива подяка головним його організато-рам та ведучим: А. Самойлюку, І. Хазрону. Ну а переможці розподілилися таким чином:

1. «Дикий трансформатор» (капітан: Коло мийцев М.А.);

2. «Редкие зануды» (кап. І. Цвєтков); 3. «Beerteam» (кап. В. Демченко).Отже, науковий тиждень в Інституті те-

лекомунікаційних систем пройшов вдало. Сподіваємося, що заряду наукового натхнення для нових відкриттів вистачить ще надовго!

Наукова традиція ІТСНауковий тиждень ІТС вже став традицією

Коло

міє

ць А

наст

асія

,ТІ–

ІТСк

а кв

ітен

10Смачне Інтерв'ю

В кожного курсу є свій особливий день. Для першого курсу – це понеділок, адже саме в цей день вони бігають з четвертого корпусу в сьомий і, навпаки, здаючи контрольні, крес-лення і лабораторні; у другого є всім відомі чет-верги (хоча, останнім часом вони переймену-вались в середи).

А от третій курс завжди чекає суботу! Це єдиний день, коли ми можемо насолодитись незвичайною лекцією про модуляцію, некоге-рентний прийом та дискретні сигнали… одну пару, другу, третю, четверту….

«ІТСці» все ж таки вдалось дізнатись секрет, що ж дає Галині Дмитрівні стільки сил та енергії. Тож слухайте: це млинці! Але не просто звичай-ні млинці, а зроблені по особливому рецепту.

Перш за все, цей кулінарний шедевр треба обов’язково готувати з поміччю коханої люди-ни. У сім’ї Галини Дмитрівни такою людиною є її чоловік, який з радістю готує тісто на млинці, тож інгредієнти цього тіста для нас залишать-ся загадкою.

А от найсмачніше, начинку, ми дізнались. Отож, записуйте:

- відварити рис та м’ясо;- піджарити цибульку;- додати трошки мускатного горішка, тоді

начинка матиме приємний аромат.Завернути начинку в млинці вже не скла-

дає ніяких труднощів.Галина Дмитрівна нам повідала, що готує

завжди величезну кастрюльку таких млинців, адже охочих їх спробувати досить багато.

Невеличка порада: перед тим, як спробува-ти, обсмажте млинці з вершковим маслом, то-ді вони виходять зі смачною хрусткою скорин-кою.

P.S. Смачного!

Людм

ила

Пот

ьом

кіна

, ТС-

Вал

ерія

Пол

існі

ченк

о, Т

Отака кухняГалина Дмитрівна Созонник ділиться цікавим кулінарним рецептом

Рочняк Юрий, ТС-93 & О

мельченко Світ

лана, ТЗ–61

П’ятого березня ІТС вітав свою прекрасну половину зі святом весни! Ідея поздоровлен-ня була чудова. Чесно кажучи, дівчата навіть не чекали такого перебігу подій. Більшість дивува-лися тому, що на вході в корпус їх зустрічають квітами та привітаннями. Частина навіть нама-галася пробігти повз. (З іншого боку, хто б тут не здивувався? — спізнюєшся собі спокійно на пару, а тут ось тобі). Саме тому все пройшло ду-же класно. Щирі посмішки, нові враження, не-приховані емоції.

Ось так просто: привітання на папірці і квіт-ка, але гарний настрій забезпечений на весь день. (До того ж дівчат потім поздоровляли вже у групах). З кумедних моментів можна згадати от що: браві хлопці ІТС’а не обмежились приві-танням жіночої частини інституту — виклада-чів та одногрупниць (однокурсниць і т.д). Вони пішли далі! Я пам’ятаю як жінка, що проходила повз «тридцятку» спитала: «І що? Це все безко-штовно?» — Ось так, ми несем радість не тіль-ки в межах нашого факультету).

На останок хочу побажати, щоб це в по-дальшому стало доброю традицією нашого фа-культету: дарувати тепло та посмішку чарівній половині нашого колективу.

8 березняЯк ІТС вітав дівчат зі святом

ВибориЯк ІТС обирав голову студради

17 березня 2010 року відбулася звітно-виборча конференція студентської ради Інституту телекомунікаційних систем НТУУ “КПІ”. Кожна на-вчальна група була представлена двома делега-тами з правом голосу. Представником від декана-ту був заступник директора ІТС Якорнов Є.А.

Згідно першого пункту був заслуханий звіт голови студентської ради ІТС, Онац О. М., про ді-яльність команди за період від 29 вересня 2009 до 17 березня 2010 року. Роботу голови студент-ської ради ІТС признали задовільною.

За пост голови студентської ради ІТС боро-лися два кандидата: Потапенко В. В. і Онац О. М. Це люди, які вже давно проявили себе як справ-жні лідери, здатні організовувати і спрямовувати свої колективи. Кожен з них виступив з промо-вою і поділився планами на майбутнє. Обоє до-стойно представили свої програми та команди.

За результатами закритого голосування голо-вою студентської ради ІТС була обрана Онац О.М. Редакція ІТСки вітає з перемогою і бажає успіху в подальшій роботі.

Третім пунктом засідання конференції було обрання делегатів на конференцію НТУУ . Ними мтали: Слюсарчук В., Потьомкіна Л., Полісніченко В., Потапенко В., Рудько Н., Майборода О.

На конференції були вирішені питання, що визначили основні напрямки діяльності та роз-витку студентського самоврядування.

Студентське життя

ІТСк

а кв

ітен

Заха

рчук

Мик

олай

ІТСк

а кв

ітен

10Студентське життя

Серед молоді зараз важко знайти когось, хто не бачив «Сам вдома» з Макалей Калкіном. А пам’ятаєте грабіжників, що намагались по-грабувати будинок головного героя? Ті дядь-ки називали себе «мокрими бандитами». Після пограбування будинку вони залишали відчине-ними усі крани, і через якісь хвилини будинок був заповненим водою. Останнім часом у мене складається враження, що вони переселились до нас у гуртожиток.

Після пожежі у нас ще довго не було світ-ла, і ми думали, що гірше просто не буває. Та не пройшло і двох днів після відновлення елек-тропостачання, як трапилась нова біда.

Уявіть: заходиш у ванну, чистиш зуби, по-глядаючи на себе в дзеркало, думаєш, що мож-на було б змінити зачіску чи просто милуєш-ся власним відображенням… Аж раптом тобі прямо на кінчик носа зухвало падає крапля во-ди, холодної. Перше, що ти робиш — дивиш-ся вгору. Стеля вкрита такими ж краплинками. Думаєш: «знову затопили» і, ніби не помічаючи, завершуєш банні справи та йдеш на пари — звичайні будні, це ж гуртожиток.

Та коли повертаєшся, а в блоці по кісточ-ку води і щось плаває (краще я не буду уточня-ти, що саме), у голові мимоволі виринає думка:

Венеція 20-го гуртожитку

«У нас у ванні йде дощ!». Хтось поруч, усміхаю-чись, щось торочить про веселку…

Все, до чого я додумався, піти до вахтера. Викликали аварійну службу. Ми думали, що кі-нець проблемі, але виявляється, що робота тих мужичків у синій форму заключалась ли-ше в тому, що вони вимкнули нам воду на 2 дні. До речі, повінь у нашому блоці зійшла, але, на жаль, на нашому поверсі, як у пустелі, не було води. Ми все одно знайшли оазис — сусідній гуртожиток. Дуже мило виглядає ситуація, ко-ли із суто жіночого блоку виходить хлопчина замотаний у рушник. Але що поробиш, такі мокрі будні наших студентів. Тому знайте, якщо раптом у вас не буде води, прихисток завжди

знайдете у 20 гур-тожитку, тут з ро-зумінням постав-ляться до вашої

біди і завжди до-поможуть.

Студентське життя

Усі чули вислів, що найкращі роки — сту-дентські. Більша частина цих років припадає на життя в гуртожитку, який, в свою чергу, за-лишає цікаві спогади в нашій пам'яті. Життя із сусідами — це справжнє випробування і, в той же час, школа спілкування. Усі проходили етапи знайомства, уживання один з одним, звикання і т.д. Але проблеми і хороші моменти відходять на задній план, коли кімнату, блок чи навіть гур-тожиток спіткає надзвичайна ситуація.

Вівторок 17 лютого, розпочався, як завжди, з будильника і чашки кави; загалом нічого не передвіщало біди. Відіспавшись на парах (на-вчання тільки почалось, і за тиждень канікул ніхто ще не відпочив), почалапали ми дружно додому. Першим ділом увімкнув ноута і давай носитись біля кухонного столу — треба щось приготувати. Не встиг замахнутись ножем над помідором, аж раптом світло згасло і наш холо-дильник, прокашлявшись, бездиханно замовк. «Мабуть, вимкнули світло. Накрилася вече-ря», — подумав я. Та з коридору почулись кри-ки і вже згодом нам стукала у двері комендант гуртожитку і щось волала. Ми знали, що зазви-чай нас потягнули б на відпрацювання. Тому си-діли тихо . Та коли я відчинив двері, то з кори-дору тягнулась сіро-руда хмара диму, ну дуже

неприємного запаху. «Пожежа!», — виринуло у мене в підсвідомості. І я почав робити те, що не варто в таких ситуаціях — панікувати. Все, до чого я додумався: вдягнутись і вибігти на вули-цю, забувши паспорт і всі документи. Уже на ву-лиці дізнався, що згоріла щитова. Працівники СБ вправно вибили двері, чим дуже вразили дівчат, вони видались їм дуже мужніми. Скоро приї-хали пожежники на таких великих червоних ма-шинах і давай по одному забігати до гуртожит-ку у масках. Дійство справді захоплююче: хтось кричав їм услід, хтось фотографував, хтось уже домовлявся за місце, де переночувати, а хтось у капцях і халаті бігав, щоб не мерзнути. Тримали нас на вулиці довго, запустили всередину лише близько опівночі. Запах був огидним і стояв ще довго.

Прожили ми без світла ще якісь 3 дні. Це було справжнє випробування, але на цьо-му все не завершилось, адже через тиждень нас затопили, але це вже інша істо-рія… Па-па. бц

Важкі будні ІТС-никівАбо як вижити в 20 гуртожитку – 2...Або як вижити в 20 гуртожитку...

Захарчук Миколай

Скля

арин

а, Т

ІТСк

а кв

ітен

10ІТ

Ска квітень 2010Нарешті!

Людм

ила Пот

ьомкіна, ТС-71 & Валерія П

олісніченко, ТС-72

Вульпе А.А.: «Еще в далеком 95–ом пришла идея создания радио как музыкальной паузы между занятиями, даже была сделана попытка создания такой автоматизированной системы опо-вещения, но в силу технических причин она не завершилась успехом. Я доволен, что студенты снова пытаются оживить радио, но для полноценного функционирования необходим человек, который будет этим заниматься. Желательно, чтобы этот человек имел музыкальное образование, можно было бы обратиться за советом к профессионалам, какую музыку лучше ставить. Ведь это очень важно! Необходимо, чтобы музыка была расслабляющей и в тоже время способствовала восстановлению баланса сил перед следующей парой. Это может быть не только классическая музыка, а, к примеру, эзотерическая, оперная, национальная».

Богдан Е.В.: «Я к радио отношусь положительно, так как давно мечтала про оповещения об окончании занятий, а радио дает возможность сделать это в ненавязчивой мягкой форме. Также важно заметить, что радио — это компромиссное решение между студентами и преподавателя-ми: нужно считаться с мнением старшего поколения, но и не забывать о молодежи».

Наталія, ТС-92: «На мою думку, це дуже гарна ідея. Музика під час перерви допомагає від-воліктись від навчання і створює приємну атмосферу. Музичний спектр різноманітний, тому під-ходить всім.»

Тетяна, ТС-81: «Ще на першому курсі виникало питання про те, що ж за колонки висять в коридорах та аудиторіях нашого корпусу. І от вже посеред другого курсу знайшлась відповідь на нього! Це дуже добре, що з’явилось радіо в нашому корпусі, який досить таки далеко знаходить-ся від студмістечка КПІ. А от на рахунок музики… Можна було б зробити так звані «тематичні» дні. Наприклад, середа — день диско, п’ятниця — день Френка Сінатри».

Олексій, ТС-93: «Сама идея радио очень хорошая, но ее нужно совершенствовать. Я ду-маю, что музыка должна быть более фоновой, разнообразной. Еще есть проблема в самом ка-честве звука, потому что на одном этаже музыка играет очень громко, а на другом ее совсем не слышно. Так же хотелось бы, чтобы была возможность заказа музыки».

Вікторія, ТС-92: « Мені дуже сподобалось, що віднедавна на нашому факультеті з’явилось радіо. Воно допомагає розслабитись і знімає напругу. Головне, що репертуар різноманітний.»

Олександр, ТС-71: «Щодо самого факту радіо можу сказати те, що воно у деяких місцях геть недоречне. Інколи перед парами є настирливе бажання щось повторити, у той час коли ра-діо має властивість заважати. Але, загалом, задум нічогенький.Якщо говорити про музику, то хоті-лося б чути не щось попсово-танцювальне, а нейтральне. Рок-балади, наприклад. Трішки класи-ки і джазу. Ну і ні в якому разі не блатняк. У мабутньому хотів би чути із колонок звук вищої якості, здається, для цього варто було б замінити колонки. А то дійсно схоже на старе совкове радіо».

Якорнов Е.А.: «К радио отношусь очень положительно, нравится любая музыка: плавная, ритмичная, расслабляющая… Также хорошо отношусь к современной музыке. Единственное, хо-телось бы, чтобы по радио поздравляли студентов и работников института с праздниками, на-пример, с Днем рождения».

Думки

Нарешті!

Одного морозного ранку із неприглядних ко-лонок на стінах корпусу почулися звуки. Не те хри-піння, яке іноді прорива-лось в аудиторіях під час лекції, а то і екзамену, а весела і ненав’язлива ме-лодія. Як сторонній гля-дач, зізнаюсь — облич-чя навкруги просто зася-яли. Хто пританцьовував, стоячи біля розкладу, хто підспівував, дехто просто намагався перекричати музику, стоячи прямо під колонкою. Кого не вда-лось спостерігати — так це байдужих.

Для реалізації подібного проекту мало бу-ти небайдужим — треба бути надініціативним! Дякувати долі, знайшлися і такі серед нас. Саме завдяки невеличкій групі ентузіастів вдалося втілити мрію, яка не знаходила свого втілення не перший рік. Інститут має знати імена своїх героїв — Олександра Яцука (ТІ-61) з помічни-ком Денисом Борисенком (ТЗ-71). Саме вони після занять взялися доводити до ладу існуючу, але непридатну до фактичного використання, систему. Остання була створена ще при побу-дові корпусу. Окрім радіорубки передбачалось ще оснащення поверхів електронними годин-никами, звуковою сигналізацією, відомою нам зі школи як «дзвінок».

Отже, закипіла робота по перевірці систе-ми, її ремонту і покращенню. Хлопці справили-ся зі своєю задачею на відмінно, звели кінці з кінцями до 308 аудиторії, підключили облад-

нання — і от радість для всіх, присутніх у бу-дівлі.

Головне, що в планах у Олександра не зу-пинятись на досягнутому. Перед ним, як відпо-відальним за репертуар, постало питання , яке всі ІТСівці вивчають свого часу. Питання узго-дження. Узгодження вподобань людей різного віку, різної статі, різних переконань.

Не можна не відзначити — поки що цю за-дачу вирішують доволі-таки непогано. Крім то-го, на майбутнє Олександр виносить задачу ав-томатизації процесу, обміну матеріалами, а та-кож у найближчому майбутньому додадуться привітання та оголошення.

Тож кожен з нас може долучитися до творчого процесу, поділившись деякими треками. І головне, ввімкнене радіо у нашому корпусі має нагадувати всім, що результати не з’являються без докладених зусиль. Тож саме час втілювати мрії в життя.

На сьогодні у корпусі функціонує 7 колонок: одна на 4-му поверсі і по 2 на 2-му, 3-му і >5-му. У планах ввімкнути ще кілька точок, а саме буфет і центральний вхід. Перший офіційний ефір на весь корпус пролунав 12 лютого 2010 року. >Перший ефір відбувся до Нового року. Працювали лише колонки на четвертому поверсі. >В середньому музика лунатиме в корпусі приблизно по 1 годині в день. >

Хто пройшов курс молодого бійця у Альберта Степановича Брагіна, той, будемо сподіватись, окрім життєвих істин виніс деякі поняття. Студенти, які ще не дійшли до 6 семестру, чи просто ті,

кому не пощастило відвідати вищезгадані лекції, погодяться, що радіо — це новинка-2010 у тридцятці.

Про те, про це і трошки про радіо

Фак

ІТСк

а кв

ітен

АктуальноІщ

енко Марина, ТІ–81

Актуально

«Студентські столові можуть бути рентабельним бізнесом, якщо грамотно підійти до справи. Прибуток тут пов’язаний не з високими націнками, а великими обертами. Головне — нагодувати більше людей і зробити це швидко і смачно»

з http://www.openbusiness.ru/html/dop3/stolovka.htmОбраз «голодного студента» жорстко вко-

ренився в народний фольклор, а особливо в серця мам, які посилають своїх чад вчитися в інше місто. І нерідко телефонна розмова почи-нається приблизно так: «А що ти сьогодні їв?». Воно й не дивно, якщо у тебе 4 пари (а, не дай Бог, взагалі 5), то що-небудь перекусити можна тільки в студентській їдальні.

У КПІ існує мережа їдалень, які належать до «Центру Студентського Харчування». Центр знаходиться в 7 корпусі. І кожен корпус має свою окрему їдальню. Вони різняться примі-щенням та асортиментом: деякі, такі як в 24 корпусі, обладнані доволі добре — стоять сто-лики, продаються непогані салати. А деякі, та-кі як у 12 корпусі ФЕЛа, — просто прилавок з упакованими продуктами типу «Контік».

Питання, до якого типу належить наша їдальня, і наскільки вона задовольняє потре-би споживачів, спонукало мене написати цю статтю.

Про наш буфет і не тільки

Студентські їдальні

Проблема буфету вже давно висить у по-вітрі: кожен день сотні студентів ходять в їдаль-ню і щодня звучить бага-то нарікань. Опитавши і проаналізувавши, я змо-гла виділити кілька на-прямків проблеми:

Малий асортимент, відсутність приготова-них гарячих страв, зави-щені ціни, довгі черги.

Слабку альтернати-ву буфету створює «Ма-терик». Але дійти до нього, купити щось і по-вернутися назад забере більше 20 хвилин, тому туди наші студенти хо-

дять тільки на «вікнах». А взагалі, багатьом по-добається випічка «Материка». От я і вирішила порівняти ціни на деякі товари.

Материк Нашаїдальня

Найменування Ціна Ціна nestea 0,5 5,48 7,50 sprite, coca-cola 0,5 4,25 7 Контік великий 2,76 3,60Вафлі: Світоч «Артек» 2,15 3,15 Чіпси маленькі 1,76 2,30Сосиска в тісті 3,10 5,50 Пиріжок з картоплею 2,60 2,00 Пиріжок з капустою 2,00 2,00 Пиріжок з м’ясом 4,00 4,50

Нескладно порахувати, що середня різни-ця в ціні — 20-30%.

Питання буфету піднімалося на звітно-виборній конференції Студентської ради ІТС, представники багатьох груп цікавилися пер-спективами реформи буфету. За словами Якорнова Є.А., підприємці стверджують, що людей в нашому буфеті обслуговується мало, і, мовляв, прибутку немає.

Але openbusiness.ru пише, що даний біз-нес є досить успішним, так як відсутня конку-ренція, недорога оренда. За обертами їдаль-ня може порівнюватися з бістро в прохідному місці. При цьому загальний прибуток студент-ської їдальні може бути вищим, а витрати

нижчими, оскільки персонал не задіяний ве-чорами.

З боку студентів невдоволення викликає якість печених виробів, особливо м’ясних: пі-ци, пиріжки. Тому багато хто віддає перева-гу, так званому, «джентельменському набору»: «Контік» і чай. Проте, бажано урізноманітнити свій раціон, але це знову ж таки впирається в проблему асортименту.

Якщо ж правильно і комплексно підійти до розгляду цієї проблеми, то можна пошукати приміщення для приготування гарячих страв (наприклад, комірчина між 216 ауд. та буфе-том), продумати більш частий графік забезпе-чення свіжою продукцією (можливо за раху-нок їх меншого обсягу), поміняти асортимент печених виробів на більш якісні та продумати схему швидкого обслуговування студентів на перервах.

Наостанок, слова самих студентів: Едік (3 курс): Треба щось змінювати.

Нещодавно купив каву, там її і залишив, немож-ливо пити. А взагалі буфет виручає, можна хоч щось перекусити.

Женя (2 курс): Вчора за 20 грн. поїв в їдаль-ні 7 корпусу: велика тарілка борщу, гречка з м'ясом, сік. А у нас чай і сосиска — 10 грн.

Вадим (2 курс): А мені подобається їдальня КПІ WORLD, за 15 гуртожитком. Там можна не-дорого і смачно поїсти.

Валя (6 курс): Їдальня — це добре: там за-вжди можна зустріти потрібних людей, посмі-ятися, щоправда, іноді за це виганяли, а ще там смачні печені пиріжки з капустою. Пам'ятаю, коли їдальні не було, то доводилося бігати в ла-рьок навпроти (зараз там будівництво). І взага-лі, не можна їдальню закривати.

Катя (5 курс): Працю ють приємні жінки, але їжа несмачна, особливо м'ясні страви: піца просто жахлива.

Саша (4 курс): Мені навпаки грублять: на питання, чи свіжа піца, на мене подивилися з подивом і відповіли: «Сьогодні ж п'ятниця».

Вова (3 курс): Все, що продається, — не за-паковано, їсти не можна!

Оля (3 курс): Мій одногрупник купив яблуч-ний пиріг і міг забивати ним цвяхи. Навіть, ко-ли хочеш їсти, заходиш і розумієш, що краще не купувати — часто сумнівна дата приготування. У 3 і 4 курсу часто бувають 5 пари, а поїсти піс-ля 16.00 вже ніде. А позавчора в продажу були

тільки чай, спрайт і сосиска в тісті. І взагалі, нам потрібні комплексні обіди, адже в корпусі сту-денти часто знаходяться до самого вечора.

Олег (4 курс): У нас на воєнці така ж їдаль-ня і там продають гречку і салат з капусти. Дуже смачно. Чому б не зробити і в нас так, а то з 2 семестру і «Контік» вже нестерпний. Є ідея: можна розширити їдальню за рахунок підсо-бної кімнати, що біля 216. По-моєму, цілком ре-ально, і місця більше, буде де гречку з салата-ми готувати.

Аня (4 курс): А мені дуже не подобається, що пиріжки загортають у спожитий папір (на-ші курсові, лабораторні та ін.) За ті гроші, що ми платимо, можна було б і в серветки завертати. Та й Маккофе дуже розведений водою.

Таня (1 курс): По гігієнічним нормам стакан-чики під гаряче повинні бути паперовими.

Вова (3 курс): Мені не подобаються черги. Колись тут працювали дві жінки, які дуже швид-ко відпускали товар, і черг не було. Потім по-трібно було простояти в черзі майже півпере-рви. А тепер, певно, всі розчарувалися, і черг вже теж немає (сьогодні зайшов у буфет і аж здивувався цьому факту). Підприємці ствер-джують, що у них немає прибутку, Але, щоб був прибуток, потрібно зацікавити студентів якістю товару та швидкістю обслуговування.

Усеніна Катерина

ІТСк

а кв

ітен

10ІТ

Ска квітень 2010Цікаво

шими будівлями інституту. А вигляд він має, напевно, аналогічний. Перевірити це поки, на жаль, не було змоги.

Чи хотів би музей історії КПІ проводи-ти екскурсії в підземеллі? Мав він такі думки. Потрібно узгодити чимало нюансів з адміні-страцією ВУЗу… Може й правильно, що вона не зацікавлена. Студенти — люд небезпечний.

Перенесемося в один з найбільших об’єктів

у підземеллях КПІ — стічний колектор, призна-чений для відводу опадів. Під час зливи систе-ма тунелів повністю заповнюється водою і стає смертельно небезпечною для людини, що по-трапить туди. У такий час струмінь води, що протікає через центральну артерію, настіль-ки сильний, що несе 70-кілограмові чавунні кришки люків, наче пір’їнки. У звичайний час система досить безпечна і її можна пройти у напівзігнутому стані, лише трохи змокнувши.

Цей колектор починається за спорткомп-лексом, йде вздовж корпусу Зварювального факультету та ІЕЕ, а потім розвертається на пн.-зх. біля Поляни та йде через студмістечко вздовж гуртожитків.

Ще пару слів про улюблену Площу Знань та 7 корпус. Ні-ні, підземне царство уже ні до чого. Колись там був вигін. А на місці будинку культури знаходився двір для худоби. Не одни-ми лише механічними майстернями й навчаль-ними корпусами міг хвалитись КПІ!

За допомогу в написанні статті дякуємо Державному політехнічному музею при НТУУ «Київський політехнічний інститут».

Цікаво

Закортіло контрастного душуУ склепінні з тиші й бетону.Штольня крок у ніч видушує

І веде в мокротінь невідому…Літопис Зірваної Башти

Виявляється, КПІ має не лише світ надзем-ний, добре відомий, де студенти гризуть граніт науки, бавляться в туріади, годують рижих бі-лок, а й береже він щось під землею…

Напевно, спелеологи й дігери скажуть, що тут дивного, адже багато об’єктів ховається від наших очей, і підземні ходи в Політехнічному тому не виняток. Проте, зовсім небагато студентів знають і мо-жуть розповісти дещо особливе про свій ВУЗ, зокрема, що є про-ходи між першим — четвертим та першим і шостим корпусами.

На одному з сайтів КПІ, а са-ме на сторінці кафедри теоре-тичної механіки, я знайшла таке: «Одна із загадок КПІ — підзем-ний тунель, котрий з’єднує перший і шостий корпуси. Невідомо, для чого він будувався, і ко-ли він з’явився. Очевидно, це була система ко-мунікацій. Під час холодної війни тунель був переобладнаний під бомбосховище — туди провели електрику…»

Але неможливо щоб були невідомі ціль і час побудови тунелю. Отож, з метою розвідати таку малознану тему, вар-то було звернутись до му-зею історії КПІ, і його пра-цівники люб’язно погоди-лись допомогти!

Знайшлися креслен-ня І.С. Кітнера (архітек-тора, що розробив про-ект побудови КПІ, зва-ний «Рrestissimo»), в яких вдалося розгледіти де-які особливості побудо-ви (на жаль, ми мали ли-ше відскановані частини креслень). Отож, в кінці ХІХ – поч. ХХ століття був збудований паропровід-

ний тунель між головним корпусом і механіч-ною майстернею, наразі — це 6 корпус. В крес-леннях можна розгледіти камери вентиляцій-них калориферів, конденсаційні, водовідвідні труби і т д.

Чи був тунель переобладнаний на бомбос-ховище? Можливо. Проте основне бомбосхо-вище в першому корпусі знаходиться нижче рівня підвалу. Дехто з дігерів каже, що туди ве-дуть напівзруйновані бетонні сходи, та й ціка-вого там мало, оскільки давно звідти все ви-несли, залишивши лише іржаві стелажі й гори сміття по кутках. Що ж до тунелю, то він є дію-

чою теплотрасою.Та й досить втомлений цей

підземний прохід від вологос-ті: фарба сходить великими шматками, ліхтарі напівзапо-внені водою. Зі стін стирчать кріплення від труб, на підлозі іржаві залишки вентиляцій, що вростають в землю…Також в підземному тунелі утворилось

невелике озерце. А ще там можна знайти імен-ні цеглини, як ось наприклад: «А. Гечиковь». Видно, в роках 70-х в тунелі відбувалось пев-не переоблаштування, оскільки в деяких «кім-натах» покладена вже сучасна плитка.

На жаль, щодо проходу між 1 і 4 корпусами вдалось розвідати менше. Цей тунель теж був запланований і збудований одночасно з пер-

Підземелля КПІІТСка дістане інформацію і з-під землі!

«Prestissimo» (з італ. — «дуже швидко») — девіз проекту споруд Політехнічного інституту профе-сора І.С. Кітнера.

Босак Андрій, ТІ–71

ІТСк

а кв

ітен

10Цікаво

ливо, відкриють у разі винесення промзони за межі Києва, створивши замість неї житловий, діловий, або будь-який інший район.

Обставини відкриття станції «Театраль на» ще цікавіші. Коли в 1981 році почали будувати третю (зелену) лінію метро, виникла проблема, де ж зробити пересадку на червону лінію. На «Університет» вести тунель було складно, а на Хрещатику вже був один перехід. Було прийня-то рішення: «Якщо немає станції для пересад-ки — ми її побудуємо!» Цікаво, що під час бу-дівництва рух поїздів не припиняли. Станцію будували паралельно з чинним тунелем, і піс-ля готовності поїзди просто пустили по новому шляху, а старий тунель закрили. Подейкують, що там ще довгий час лежали рейки, кабелі, дроти. Туди, певна річ, існують службові прохо-ди, але не для простих смертних.

Також хочеться відзначити той факт, що станція Київського метро «Арсенальна» — єди на нині існуюча станція «англійського типу» в метрополітенах країн СНД (тобто від ескала-торів внизу йдуть відразу 2 платформи, без вес-тибюля між ними). Вона також є найглибшою в Україні та СНД і однією з найглибших у світі — близько 105 метрів від поверхні землі (для до-відки: найглибша станція (120 метрів) знахо-диться в столиці Північної Кореї — Пхеньяні)

Цікавим фактом є те, що в Києві побудова-но унікальний двоповерховий тунель-міст між «Берестейською» і «Нивками». Він проходить над залізницею, а по ньому прокладена проїж-джа частина проспекту Перемоги в напрямку

Святошино. Правда, зробили так не відразу: якийсь час тунель просто йшов над землею, лише з часом будова перетворилася на пер-ший (і до відкриття Подільського моста — єди-ний) двоповерховий міст у Києві.

На деяких станціях можна спостерігати просочування води, та й тунелі подекуди йдуть поблизу річок або великих озер. На випадок затоплення, на таких станціях є гермоворота — величезні металеві засувки товщиною 30-40 сантиметрів, які герметично блокують станцію. Цим система метро подібна підводному човну. До речі, ворота додають ще одну функцію ме-трополітену — бомбосховище.

Сьогодні Київське метро об с-луговують 669 вагонів. Зро зуміло, що абсолютна більшість — це пасажирські, але є ще спеціальні рухомі склади:

2 контактно-аккумуляторних електровоза; >Вагон-шляховимірювач; >Снігоочисники на базі автомобіля ЗІЛ-157; >Підйомні крани на базі автомобіля МАЗ; >Тунелемийні машини; >Вантажні вагони для перевезення >обладнання.

Ще більше цікавого можна дізнатися в Музеї київського метрополітену. У ньому, до речі, є діючий макет метроліфта.

Музей розташований в будівлі управ-ління київського метрополітену на ст. м. «Політехнічний інститут», Музей було відкри-то до 40-річчя Київського метро в 2000 році. Рекомендую відвідати.

А от, наприклад, в Кривому Розі та Волгограді в метро їздять трамваї... >

Цікаво

Спочатку трохи історії. Про ект ме-тро в Києві був дипломною роботою студента Папазова і датований 1936 роком. Проект був схвалений, визнаний гідним премії, але будува-ти метро почали тільки після війни.

Перші 5 станцій були відкриті в 1960 році. Це були «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальна» та «Дніпро». Міст метро в той час побудований ще не був (забі-гаючи наперед скажу, що його побудували в 1965р.). З незрозумілих причин метродепо (або правильніше депо метрополітену) було збудо-вано на лівому березі, де воно зараз і знахо-диться (на станції «Дарниця»). Виникає питан-ня... а як же поїзди доставлялися на колії і на-зад? А відповідь досить проста:

Як і зараз, вагони прибували до Київа на за-лізничну станцію «Дарниця» у складі спецпотя-гів. Далі, по спеціально прокладених шляхах, вони потрапляли на трамвайну лінію і через міст Патона (ці рейки спочатку були розрахо-вані на проходження вантажних поїздів — зі стратегічних міркувань), по набережній пря-мувавли до станції «Дніпро».

Тут починалося найцікавіше: вагон під'їжд-жав під міст і на поворотному колі повертався

Київське метро: факти, таємниці та сюрпризи...

Цього року Київському метрополітену виповнюється 50 років

на 90 градусів (такі кола існують в кожному де-по). Опинившись точно під станцією, вагон під-німався вгору на підйомнику разом з частиною рейкового полотна. Потрапивши на станцію, вагон від'їжджав у тунель, після цього підніма-ли наступний. Таким же чином вагони спуска-лися вниз, у депо, для технічного огляду та ре-монту. Ось такий собі метро ліфт. Ночував же рухомий склад у тунелях. До речі, до середи-ни 70-х у Києві ходили тривагонні поїзда, до се-редини 80-х — чотиривагонні, і тільки з другої половини 80-х в метро почали ходити потяги з п'яти вагонів.

Тепер трохи про станції. У Києві їх налічується 46 (загальна довжина шляхів ста-новить майже 60км). З цих станцій 6 — назем-ні. Так само в Києві існує 2 недобудовані станції. Якщо про недобудовану «Львівську браму» ві-домо багатьом, то станція «Теличка» на картах не позначена, хоча вона майже повністю го-това. Там є платформи, і вона може бути вико-ристана як аварійний вихід. Станція може бути відкрита досить швидко: єдине, що треба зро-бити, — побудувати нормальний вихід. Цей прихований об'єкт можна побачити, проїжджа-ючи між станціями «Видубичі» та «Славутич», перед в'їздом на Південний міст з боку правого берега. Побудовану «на виріст» станцію, мож-

метроліфт пропрацював кілька років, >поки не побудували продовження лінії.

Остання сторінкаІТ

Ска

квіт

ень

«ІТСка» — студентська газета Інсти-туту телекомунікаційних систем№ 20 (5) від 05 квітня 2010 р.Головний редактор: Бондаренко Володимир Автори: Бондаренко Володимир, Скляр Марина, Захарчук Миколай, Коло мієць Анастасія, Іщенко Ма-рина, Тарарай Анна, Усеніна Кате-рина, Босак Андрій, Полісніченко Валерія, Потьомкіна Людмила,

Лапшикова Маргарита, Кучинська Ольга, Рочняк Юрій, Омельченко Світлана.Фотограф: Самойлюк Андрій, Лев-ченко ДмитроДизайн, верстка: Цвєтков Ігор

Газета «ІТСка» виходить щомісяця Розповсюджується безкоштовно на території КПІ Газета виходить за підтримки Студентської ради ІТС

E-mail: ylvb@gala.net Сайт: ITSka.kpi.in.ua Адреса: 03056, м. Київ, просп. Пе-ремоги 37, корпус 30, 308 к. Тел.: (093) 825-20-65 Наклад: 600 штук Редакція може не поділяти точку зору авторів Ав-тори несуть відповідальність за достовірність інформації Редакція залишає за собою право редагува-ти тексти, що надано.

Над випуском працювали:

ИТСка апрель 2010

Documents

Апрель 2010 - saireflections.org...Апрель 2010 ЕДИНСТВО - ЭТО ОСНОВА ПОКОЯ И СЧАСТЬЯ Выступление Бхагавана Шри Сатья

Публикации в журналай апрель-май 2010

2010 №15 апрель

ИТСка май-июнь 2009

Отдел маркетинговых коммуникаций , Россия март-апрель 2010

Красноярский электротехнический журнал «Энергетика и электроснабжение регионов» №4, апрель 2010

Апрель 2010

LQ - апрель 2010

4 АПРЕЛЬ 2010 - tplants.com€¦ · № 4 АПРЕЛЬ 2010 ГОРЯЧИЙ УГОЛЬ АНГРЕНА (УЗБЕКИСТАН) стр. 24 стр. 8 стр. 27 стр. 36 ГЛОНАСc:

№1 (9), апрель 2010 года, Агровестник

ExpoВЕТА №2 (008) апрель-май 2010

ИТСка март 2007

ИТСка ноябрь 2008

Апрель 2010 г

CADmaster #2(52) 2010 (апрель-июнь)

ИТСка март 2010

Химия агрономия сервис -апрель 2010

ИТСка май 2008

ИТСка ноябрь 2006

ИТСка апрель 2007