Газета «5 поверхів» - грудень 2011

Preview:

DESCRIPTION

Студентська газета факультету філології та журналістики Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

Citation preview

П‘ять Поверхівгазета факультету філології та журналістики

КДПУ ім. В. Винниченка

грудень 2011

КОНФЕРЕНЦ-ЗАЛ

Півтори тисячі кілометрів в одній кімнаті

Захід проходив 6 грудня 2011 року встінах бібліотеки для юнацтва. Було за-прошено молодих читачів бібліотеки,студентів факультету філології та жур-налістики педагогічного університету йінших вищих навчальних закладів, атакож шкіл міста й області. Нашимиспіврозмовниками були студенти різнихуніверситетів та безпосередньо читачіВологодської обласної юнацької бібліо-теки ім. В. Ф. Тендрякова. Цікаво, що цяідея не нова. Навесні бібліотека дляюнацтва провела перший веб-марафоніз колегами з Томська. Основною темоюрозмови тоді стала роль бібліотеки вжитті молоді. І захід пройшов досить ус-пішно! Цього ж разу тематику спілку-вання вирішили розширити доактуальних питань молоді: освіта, від-починок, здоров’я.

Що таке книга для сучасної молоді?Чи популярна вона? Чи Інтернет все жвитіснив її? Під час марафону укра-їнські та російські співрозмовники на-магалися обговорити ці питання.Виявилося, що, незважаючи на відстаньміж містами (а вона становить близько1,5 тис. км.), погляди і думки стосовноцієї проблеми спільні: книжка не

зникла, а мо-лодь продов-жує читати.У блоці «освіта» торкнулися й темимовної політики в обох країнах, щосьогодні є гостро актуальною темою,особливо в нашій державі.

У процесі спілкування виявилося,що в Кіровограді є вулиці, які маютьвологодське коріння, наприклад, ву-лиці Маршала Конєва, Бєляєва,Куроп’ятникова. Саме тому нашемісто на цьому форумі отримало назву«вологодський Кіровоград».

Блок питань про спорт викликавнайбільше коментарів і питань з обохсторін. Це й не дивно, адже для сучас-ної молодої людини фізичне вихо-вання і здоровий спосіб життя єважливими. Тут українці сміливомогли похвалитися небайдужістю дофутболу й танців, перемогою Кірово-града в танцювальному шоу «Май-дан’s», а вологодці, у свою чергу –любов’ю до лижного спорту й баскет-болу. Багато розмов точилося й на-вколо проблеми здорового способужиття. Студенти й викладачі спеці-альності «Видавнича справа та редагу-

вання» говорили про новостворенийпроект медіа-кемпу «Чистий простір»,в рамках якого студенти не лише оздо-ровлюються, а ще й зростають профе-сійно.

Під час марафону проходив шахо-вий онлайн-турнір «Кіровоград – Во-логда», в межах якого відбулося 3партії по 20 хвилин. Абсолютну пере-могу в турнірі отримали волгодці.

На прощання кіровоградці заспі-вали пісню «Червона рута», аби ро-сіяни ще раз насолодилисямилозвучністю української мови. Нашінові друзі побажали перемоги на Євро– 2012. Обидві сторони виявили ба-жання дружити й спілкуватися надалі.Тож сподіваємося, що плани обов’яз-ково будуть реалізовані, а ми зможемознову насолодитися спілкуванням змолоддю інших країн та отримати новіідеї щодо покращення свого життя.

ДО ТЕМИ

Останнім часом у Кіровограді відбу-вається справжній книжковий бум підназвою «буккросинг». Це нове моло-діжне віяння, поширене у всьому світі,дійшло нарешті й до нашого міста. Іні-ціатором книжкового руху в Кіровоградіє перший заступник голови кірово-градської обласної ради Сергій Шаталов.Метою проекту є залучення якомогабільшої кількості людей до читання. Дляцього по всьому місту створюютьсяточки обміну книгами, куди кожен ба-жаючий може принести прочитане ви-

дання і обміняти його на інше, непізнане. Не став винятком і наш університет.

15 грудня у приміщенні старого корпусуКДПУ імені Володимира Винниченкабуло відкрито полицю буккросингу. Від-кривали її гості із Києва, креативні та не-ординарні письменники і видавці - братиВіталій і Дмитро Капранови. Як сказаводин із них: «Головне у книгообміні -щоб не брали, а приносили». Тому бу-демо сподіватися на порядність нашихчитачів і успішність проекту.

Вікторія Салогуб,

студентка 24-ї групи

Світлана Дубина,

студентка 24-ї групи

2

Інформаційні технології розвиваються дуже

стрімко, стаючи невід’ємною частиною людського

спілкування. Саме завдяки простій веб-камері, мікро-

фону й програмі «Skype» будь-хто може спілкуватися

з жителями різних куточків світу. Потрібно лише ско-

ристатися можливістю! А от обласна бібліотека для

юнацтва ім. О. М. Бойченка організувала веб-марафон

«Бібілотека і молодь: грані дотику» (Кіровоград – Во-

логда), метою якого було організувати спілкування мо-

лодіжних аудиторій України та Росії, привернути

увагу молоді до сучасних бібліотек та налагодити спів-

працю й дружні стосунки між містами.

Знайди свою книгу

Ольга Мосежна,

студентка 24-ї групи

3“Вокальна кузня” об’єднує

Ще кілька місяців тому студенти нашого університету навіть не пі-дозрювали, що скоро їхнє життя кардинально зміниться, і ці зміниспричинить конкурс «Вокальна кузня». Доки студенти ходили на пари,слухали лекції та готувались до семінарів, у магістранта мистецькогофакультету Володимира Живицького виникла ідея створити проект,який би зміг об’єднати студентів університету в одній справі.

На початку жовтня близько двадцятистудентів взяли участь у відбірковомутурі конкурсу «Вокальна кузня». Коженучасник по-справжньому хвилювався, іприйшов не просто так, а з певноюметою. Наприклад, студентка 2-го курсуфакультету філології та журналістикиНаталя Шевченко вважає, що розвива-тись потрібно не тільки у науковій сфері,але й у творчості, саме тому вона береучасть у конкурсі. Студент 5-го курсумистецького факультету Денис Чернець-кий прийшов на конкурс довести всім,хто вірить, і тим, хто ні, що він спромож-ний на достойну боротьбу у вокальномуконкурсі. Студентки факультету інозем-них мов Анастасія Поліщук та МаринаХорош прагнуть бути частиною духов-ного життя університету.

Відбірковий тур завершився, до дру-гого етапу пройшло десять учасників.Два місяці вони працювали над своїммайбутнім виступом: підбирали та ре-петирували пісні, створювали поста-новки сценічних номерів. У цьому їмдопомагав режисер проекту ВолодимирЖивицький. Сам Володимир говоритьпро свій проект так: «Мені це прино-сить величезне задоволення! Адже мояжиттєва мета - розвиток рідного міста,як культурно, так і науково. Я готовийпрацювати на всі сто, аби тільки при-

нести користь оточуючим!» Результат репетицій був представле-

ний на суд публіки 14 грудня 2011 року.У цей день відбувся фінал конкурсу«Вокальна кузня». Оцінювало конкурсжурі на чолі з народною артисткоюУкраїни, професором Раїсою Андріїв-ною Валькевич. Концерт був надзви-чайним! Кожен номер мав своюзадумку, певну історію. У постановціномерів взяли участь уже відомі кіро-воградському глядачу танцювальні ко-лективи «Конвалія», «Dance Team»,«Вікторія». По-особливому сподобалисьпісні, які виконували гурти «Life band»та «Амігос», адже живу музику неможна зрівняти з жодною фонограмою.

Пісня за піснею, і от уже завершу-ється концерт. Час оголосити перемож-ців! Третє місце зайняла студентка 2-гокурсу факультету філології та журналі-стики Наталя Шевченко. Такий резуль-тат довів, що для таланту нема різниці,на якому факультеті ти навчаєшся. Другемісце посіла Мар’яна Козонак, сту-дентка 3-го курсу мистецького факуль-тету. Її життєве кредо: «Під лежачийкамінь вода не тече». І насправдіМар’яна зуміла підняти цей камінь і до-сягти чудового результату. І заслуженеперше місце посіла студентка 4-го курсуТетяна Яковенко. Вона зачарувала усіхсвоїм прекрасним голосом.

Життєве кредо Тетяни: «Посміхайсясвіту, і він посміхнеться тобі». Справді,посміхнувся їй не тільки світ, але йуспіх. На завершення всі учасники вико-нали гімн конкурсу «Вокальна кузня».

Володимир Живицький полюбив цейпроект не менше, ніж учасники, тому вінзробив такі підсумки: «Отже, два місяціклопіткої праці організаторів та учасни-ків конкурсу, щоб створити для всіх гос-тей «Вокальної кузні» незабутнє святопісні. Маю надію, що цей марафон бувкорисний для всіх! Кожен учасник –унікальна, неповторна і талановита осо-бистість. Кожен номер проекту – цесвоєрідне маленьке дійство, яке не зали-шило байдужим жодного присутнього взалі. Кожна пісня – незабутня історія пе-режитого. Проте, на жаль, не кожен

зумів подолати в собі хвилювання. Мине повинні забувати, що дехто з нихвперше брав участь у вокальному кон-курсі. Тому кожного, хто пройшов відбірі потрапив до десятки фіналістів, я вва-жаю переможцем конкурсу, вони – най-цінніші перлини нашого університету.Ми маємо пишатися таким скарбом. Авсім учасникам я бажаю творчого по-риву, натхнення і реалізації найсміливі-ших ідей у наступному році!»

«Вокальна кузня» - це проект, якийзближує студентів університету, роблячиїх «єдиним подихом», дозволяє про-явити себе, розкрити та розвинути свійвокальний талант. Проект допомагаєзнайти своє місце у житті, і навчає про-дуктивно витрачати час.

СПРОБУЙ

ПОГЛЯД

4Відсвяткуй Новий рік із драйвом

Тетяна Демчук,

студентка 24-ї групи

Кажуть, як зустрінеш Новий рік,так його і проведеш. Звучить банальноі заїжджено, адже ця фраза побувалавже не в одній статті, не в одній ново-річній промові і не в одному тості.Справді, Новий рік святкують уже дужедавно, і нічого новенького в святку-ванні цього свята не з‘явилось. Італій-ські діти, як і раніше, чекають добруфею Бефану, яка наповнює подарун-ками дитячі панчохи, що залишаютьсябіля каміна. Французький Дід Мороз –Пер Ноель – з‘являється в новорічнуніч і залишає подарунки в дитячих че-ревичках. До чеських та словацькихдітей приходить Мікулаш – веселий чо-ловік, який носить за плечима великиймішок, з якого дістає подарунки. УШвеції чекають на Королеву Світла –Лючію, яка приносить подарунки дітямі свійським тваринам. В Англії, Німеч-чині та Америці дітям подарунки при-носить Санта Клаус. А українськістуденти чекають хороших оцінок і Ко-ролеву міцного й солодкого сну.

Ви ще не визначились з тим, як бу-дете святкувати Новий Рік, з ким і де?Не обов‘язково залишатись вдома і вза-галі в Україні. Чому б не провести но-ворічні канікули в Європі? Для тих, хтолюбить зимовий екстрім і прагнеувійти в новий рік із незабутніми вра-женнями, найкраще підійдуть гірсько-лижні курорти. Такий відпочинокідеально підходить як для сімей, так ідля поодиноких екстремалів. Тамкожен знайде для себе підходящийсхил, новачки зможуть спокійно навчи-тись кататись під наглядом досвідченихінструкторів, а досвідчені лижникизнайдуть довгі й круті схили для екс-тремального катання. Комфортабельніготелі, прекрасні траси для катання налижах, гарні краєвиди… Єдиний недо-лік у тому, що це задоволення – не з де-шевих. Тож вирішувати вам, чи станутьці зимові канікули для вас незабутніми!

А якщо лижі вам не до душі, ви мо-жете відвідати Чехію і зустріти новийрік у Празі. Така зустріч Нового року

може перетвори-тися в незабутнєс в я т о , я к езапам‘ятається вампрогулянками за-сніженими старо-в и н н и м ивулицями, прикра-шеними святко-вими гірляндами йноворічними ялин-ками, гостиннимиресторанами й га-рячим глінтвей-ном. Вам довподоби така ново-річна казка? Тоді якомога швидше звер-тайтеся до туристичних агентств.Пам’ятайте – чим швидше ви визначи-теся, тим дешевше вам обійдеться від-починок.

Але якщо ви залишились в Україні,то можна відсвяткувати Новий Рік вдомаз батьками і друзями. Тільки для цьоготреба подбати про необхідну атмосферу:прибрати з квартири зайві меблі, щоббуло більше місця для танців. Звичайно,не можна обійтися без Діда Мороза йСнігуроньки. Але їх не обов‘язково за-мовляти в спеціальних агентствах, з цимзавданням можна впоратись самостійно.Посмішка президента по телевізору, пе-регляд новорічного кінохіта «С лёгкимпаром», міцний сон після пари келихівшампанського вже набридли? Тож влаш-туйте гучну вечірку в стилі діснеєвськихмультфільмів, запросіть Попелюшку, Ру-салочку, Рапунцель, Фліна Райдера,Міккі Мауса, Мулан, Аладіна й ВінніПуха! Ваша квартира буде світитися відяскравих фарб і веселощів.

Якщо ви вже «виросли з дитячоговіку» або у вас просто немає телевізора,ви можете влаштувати «піжаму-паті».Краще всього одягати міні-піжами, бобуде жарко. Уявіть: в домі панує темнота,і тільки світло гірлянд відбивається наусміхнених щасливих обличчях.

А якщо вам вдома все-таки не си-диться, можна на всю ніч піти до цент-ральної ялинки і розпивати шампанськетам. Все в ваших руках! Там зберетьсясила-силенна народу, натовп буде про-

У кожній країні свій

Дід Мороз

Новий рік за кордоном

Новий рік в Україні

сто вібрувати від новорічних пісень ітанців. Тинятися нічним містом – щоможе бути прекрасніше?

Отож будьмо позитивними й поду-маймо про подарунки. Що ж можна по-дарувати близьким? Звичайно,приємніше дарувати подарунки, ніж їхотримувати. Що ми всі чекаємо по-бачити під ялинкою? «Твікс», «Баунті»,«Снікерс», пористу «рошенку» і тоннумандарин? О, так! Ну, це якщо не вра-ховувати нову машину, віллу на Кубі,електрогітару, Анжеліну Джолі чиКіану Рівза! Тож будьте оригінальними– подаруйте рідним гроші. Людинасама вирішить, що їй потрібно.

Немає сумніву, що всі люблять до-машніх тваринок. Подаруйте близькійлюдині милого песика або ніжну кі-шечку. Будьте впевнені: перед таким по-дарунком ніхто не встоїть. Цього рокучудовим подарунком також буде малень-кий дракончик. Підіть в «фантастико-парк» і купіть там дракона, щоб ваш другбоявся потім зайти до себе в квартиру.Жартую. Статуетка дракона – приколь-ний, але неоригінальний подарунок. Уя-віть, скільки таких драконів буде у вашихдрузів. Та їх потім продавати можна буде.

Давайте Новий 2012 Рік драконазробимо незабутнім. Шануймо один од-ного, любімо один одного. Добре булоб відпустити всі образи й почати житиз чистим щирим серцем! Не чекайтечуда – чудіть самі!

Вибираємо подарунки

рідним та друзям

5ПОГЛЯД

Новорічний заробітокНовий рік у студентів асо-

ціюється не лише зі святом або се-сією, а ще і з можливістюпідзаробити. І кожен вирішує сам,чому надати перевагу.

Анна Підлубна, Олександра Ільченко,

студентки 24-ї групи

Звичайно, не кожен здатен пожертву-вати святом. Ті, хто все-таки наважиться,починають шукати найбільш доступні тавигідні пропозиції для роботи. І, зви-чайно ж, що може бути більш доступним,як не робота на святах Дідом Морозом,Снігуронькою чи іншими новорічнимиперсонажами? Це одна з рідкісних про-фесій, для якої не потрібно мати диплом.До того ж, особливістю такої роботи є за-робіток за короткий проміжок часу, тобтоза один день. Погодьтесь – для студентаце вагомий плюс. Попит на ринку працідосить великий для того, щоб багато охо-чих змогли працевлаштуватися. Дляцього слід в пошуковій системі ввестиключові слова «Робота в Кіровограді»,далі вибрати у розділі «Вид зайнятості»– «Сезонна» і потім серед купи різнома-нітних вакансій обрати більш опти-мальну для вас. Серед найпопулярнішихзаходів, на які запрошують Діда Морозата Снігурочку - корпоративні новорічнісвята, вечірки; новорічні привітання длядітей та дорослих вдома і в офісі. Такожє вакансії на оформлення залів та напи-сання сценаріїв, але тут уже знадобитьсянабагато більше вмінь.

Вимоги найрізноманітніші. У дея-ких оголошеннях є обмеження претен-дентів у віці, в інших - вимоги щодоартистичності. Однак, незважаючи наце, рекламні газети пістріють оголо-шеннями на кшталт:

“Потрібні артистичні люди або ак-тори для новорічних привітань у роліДіда Мороза і Снігуроньки. Бажано з до-свідом роботи. Зріст Діда Мороза – від175 см. Вік Снігуроньки – до 35 років”.

“Потрібні чоловік/жінка від 18 до 45років для роботи в ролі Діда Мороза/Сні-гуроньки. Можна без досвіду роботи”.

“Приймаємо на роботу артистич-них молодих дівчат для роботи Снігу-ронькою на дитячих новорічнихсвятах”.

Досвідом такої специфічної роботиз нами поділився студент мистецькогофакультету Володимир Живицький,який уже не перший рік виступає на но-ворічних святах у ролі Діда Мороза. Во-лодимир зізнається, що ця праця не єнастільки простою, як може здаватися наперший погляд, і Дідом Морозом можебути тільки та людина, яка не просто гра-тиме роль, а буде жити нею. Дитинаобо’язково відчує фальшивість актора,який сам до кінця не відчуває щирість ідоброту своїх намірів, а до моменту ви-ступу перед дітьми треба дуже ретельноготуватися: продумувати кожне слово,кожен рух… Також потрібно розмежову-вати вікові групи аудиторії, бо чимменша дитина, тим більше у ній щиростіі любові. Володимир відкрив професій-ний секрет: потрібно просто вірити вДіда Мороза, а при спілкуванні з дітьми

передавати цю віру в дива їм.Дійсно, друзі! Подарувати дитині

шоколадку набагато простіше, ніж про-будити святковий настрій. Тільки дійсноталановита людина в змозі зробити це!

Та, якщо за якихось причин причинвас не влаштовує робота Дідом Моро-зом чи Снігуронькою, не засмучуйтесь,адже є й інші види заробітку на Новийрік. Наприклад, робота нянею. Адже вноворічні свята дорослим також хо-четься відпочити. Але як же бути тим,у кого є діти? На вирішення цієї про-блеми є няні. Звичайно, не кожен пого-диться віддати свою дитину в рукистудента. Проте, у студентів нашого уні-верситету є велика перевага – ми вихо-ванці педагогічного вузу, а це – великийплюс для роботодавця. До того ж, роботанянькою завжди оплачується досить не-погано, а в Новий рік грошовий еквіва-лент збільшується майже вдвічі. А цедосить вагомий аргумент, щоб на святаглядіти чужу дитину.

Отже, робочих вакансій достатньо,щоб знайти ту, яка влаштує. Треба лишезавчасно скласти сесію та знайти в собісили, щоб відмовитись від новорічнихсвят. Та свято можна влаштувати потім,було б лише за що. Тож, вибір за вами!

ФОТОРЕПОРТАЖ

6Ялинкова епідемія

День святого Миколая у дитячому будинку20 грудня 2011 року студенти факультету філології та журналістики відвідали дитячий будинок «Барвінок».

Цей візит приурочений до дня святого Миколая.

Світлана Дубина,

студентка 24-ї групи

7ЗА ВІКНОМ

ТРАДИЦІЇ

Ольга Мосежна,

студентка 24-ї групи

Справляння вечорниць в усі часимало свої особливості й традиції: необходилося без довгого приготуваннякалити, пиріжків і вареників із сюр-призами, а також забав та ворожінь.Дівчата обирали оселю шанованої населі жінки й просилися справляти ве-чорниці. Для студентів-філологів за-вжди такою оселею була їдальня(мабуть через те, що кухарка теж неостання людина в університеті!). Тамісце проведення свята ніколи не бен-

Дай, Андрію, знати, яку долю ждати

тежило, адже головне не «де», а «як»його святкувати.

Які ж вечорниці без хлопців? Та,за традицією, саме в цей день прово-дяться загальноуніверситетські зма-гання, тому натанцюватися йнасміятися їм, звичайно, не вдається.Але, незважаючи на таку перешкоду,вони примудряються й потанцювати здівчатами, і позагадувати їм смішнібажання, типу «поцілуй так, щоб упі-знав» чи «запроси до себе так, щобприйшов». Дівчата ж, у свою чергу, які годиться, не забувають і про своїобов’язки: частують пампушками зсюрпризами, весело припрошують ка-литу кусати і когось собі до пари оби-рати.

Святкування вечорниць без пісен-них боїв на нашому факультеті – рід-кість. Та визначити переможця

жодного разу не вдавалося, адже запаспісень кожної команди дівчат ніколине закінчувався. Та це таке дійство, щоможна слухати і слухати.

Нарешті, після активних танців іспівів, настає пора частування. Смачнігарячі вареники з картоплею і капу-стою завжди смакуватимуть будь-якому студенту.

Та на цьому вечорниці на нашомуфакультеті не закінчуються. Хтось,можливо, йде спати або швиденьковчити пари на наступний день, а дів-чата обов’язково ворожать, щоб дізна-тися своє майбутнє: чи дівування, чизаміжжя, в кого як. Та головне ж не ре-зультат, а саме ворожіння, що є укра-їнським традиційним дівочимритуалом.

З-поміж найвеселіших та нaйочікуваніших зимових свят було, і, скоріше за все, буде, свято Андрія Первозванного. В

народі ж ці гуляння більше відомі як вечорниці на Андрія. Звичайно, студенти факультету філології та журналістики є

шанувальниками українських традицій, тому таке свято на факультеті не перетворюється на формальність, а навпаки,

стає приводом для відпочинку, танців, співів, ну і, звичайно, для поїдання вареників.

Цього року, на диво, досить великакількість студентів взяла участь уцьому заході. На факультеті були зі-брані кошти, використані на купівлюсолодких подарунків для дітей.

Отож, у вівторок ми приїхали додітей, і єдине, чого хотіли - подаруватисвято! Директор інтернату привітноприйняла нас, проте висловила здиву-вання стосовно того, що гості в ди-

тячому будинку зазвичай буваютьлише напередодні дня святого Мико-лая, а протягом року – дуже рідко. Дій-сно, це питання досить-таки доречне,адже, насправді, діти потребуютьуваги постійно, а не лише раз на рік.Протягом нашого візиту більшістьчасу ми присвятили іграм. Адже дітямважливо, щоб на них звертали увагу, аігри дають таку можливість. Майже

всі бажаючі взяли участь та були задо-волені. І ми були приємно здивованітакою активністю!

Сподіваюся, що студенти продов-жать відвідувати дитячі будинки, аджедіти тут найбільше потребують уваги ітепла.

ІНША ДУМКА8

Ольга Макаревич,

студентка 24-ї групи

Нещодавно студентам нашого фа-

культету випала нагода зустрітися з

братами Капрановими, які повідали

нам про долю сучасного українського

видавництва. Крім того, гості дали

професійні поради щодо роботи у ви-

давничій сфері.

- Яким повинен бути сучасний

видавець?

- Насправді, видавництво зараз –цікава штучка, тому що зовсім недавновоно було прив’язане до матеріальноговиробництва, ходили з цими станкамина шиї. Потім видавці від цього відір-валися і їхньою роботою став електрон-ний макет книжки.

- Але всі ці часи робота видавця

була та сама – це матеріалізація ідей

і перетворення рукопису на книжку.

- Сьогодні видавець, на нашудумку, – це людина , яка кожного місяцявисуває на ринок новий продукт. Вінповинен зробити все з нуля: видати,просунути, знайти потенційну аудито-рію. Як «Кока-кола» колись. Свій про-дукт уже на ринок випустила вдвадцятих чи тридцятих роках, якщо непомиляюся. І все, крапка. А видавець– це людина, яка кожного місяця виво-дить на ринок одну, а то і дві «кока-коли» і чи стане вона дійснокока-колою чи меншою торговою мар-кою – залежить від його фантазії.

- Як розвиваються сучасні укра-

їнські видавництва?

- Сьогодні видавництва дужесильно “прибиті”. Якщо, наприклад, в2008 році наше дітище видало на тиражшістдесят назв книжок, то в минулому– лише шість. Сьогодні видавці – це непросто смертники, це вже покійники.Тому що в десять разів скоротити ви-давництво – це втрати, які відновитидуже важко.

- Це пов’язано якось з електрон-

ною книжкою?

- Електронна книжка тут ні до чого.Шкодить паперовій не електроннакнижка, а розмови про неї, тому щовони відлякують покупця. Перш ніжстати читачем, людина є покупцем, і ба-жання купити книжку ламають розмовипро те, що паперова книжка це вже нете, а от електронна… У електроннихкнижок буде свій, автономний читач.Наприклад, минулого року ринок елек-

тронної книги склав 1% відринку паперової, а розмовстільки, що складається вра-ження, ніби все навпаки, нібиелектронна книга от-от задушитьпаперову.

- Чи намагаєтесь подолати

проблему нечитаючого сус-

пільства?

- Далеко не всі люди можутьбути читачами. В будь-якійкраїні проводяться соціологічні опиту-вання і приблизно половина опитува-них відповідає, що в них немає потребичитати. А в Україні ці соціологічні опи-тування подаються як національна ка-тастрофа. Насправді ж, так само вГолландії, Німеччині, Польщі, США.Тобто, складається враження, що чи-тання – це річ, яка не всім доступна. Цетому, що коли людина читає, вона всвоїй голові уявляє рухому картинку.Коли ви читаєте твір, ви змушені уя-вити все, що писав автор: від головнихгероїв та їх стосунків до тих проклятихпейзажів, які ми так не любимо. І вихо-дить, що ми в голові знімаємо кіно. Випрацюєте режисером, артистом, іноді -композитором, художником. Небагатолюдей можуть виконувати ці ролі. Ми звами працюємо для аудиторії розумних,вибагливих, скептичних людей, якихдуже складно переконати в тому, щотвоя продукція найкраща.

- Яким чином можна переконати

читачів у тому, що саме твою книжку

потрібно купити?

- На книжковому ринку не працюєреклама через те, що реклама – ценав’язування. Запустіть по телевізоруролик, що це найкраща книга, і відразувиникне питання: найкраща для кого?Були телевізійні спроби. Пам’ятаєте,колись була реклама «Лана – дика енер-гія». Ми знаємо бюджет реклами і от-римані від цього кошти – це всепровалилося. І це не тільки в Українікнижки по телевізору не рекламують, ав цілому світі – в нас інша категоріяспоживачів. Читач розумний, а значитьскептичний, і у всьому повинен переко-натися сам. Ми вважаємо, що на книж-ковому ринку, передусім, працюєінформація, а не реклама.

- Нам викладачі постійно ка-

жуть, що для видання треба шукати

порожні ніші та заповнювати їх. А як

ви шукаєте ці порожні місця?

- Стукаємо по стіні! Де глухо, тампорожня ніша. Найбільша помилка ви-давців у тому, що вони починають ви-давати книжки для себе. От якщо меніподобається, значить її будуть купуватичитачі. А це означає, що ви йдете на ри-балку і з собою берете на гачок полу-ницю чи морозиво, щоб ловити на цеділо рибу. А на гачок треба хробакачіпляти. От ми, наприклад, не читаємодамських романів, але видаємо їх.

- Наскільки охоче ви працюєте з

молодими авторами?

- Дуже охоче, але це закінчилось2008 року. Сьогодні видавці, на жаль,не мають фінансових можливостейпрацювати з молодими авторами, алеосновна наша робота з молодими авто-рами – це сайт «Гоголівська академія».На сайті рецензуються, обговорюютьсятексти, які там розміщуються. Він пра-цює вісім років і набув авторитету.Письменники, які там пишуть, уже по-чали отримувати пропозиції від видав-ців.

- Що б ви могли порадити нашим

молодим видавцям?

- Бути видавцем дуже цікаво, і тизавжди можеш показати пальцем, щоти зробив. Більшість з нас взагалі зтруднощами відповідатиме на питання«покажи результат своєї діяльності». Атак, щоб можна було показати – оцезробив я, то це лічені люди. Одними зтаких є видавці. Якщо ви хочете пока-зати пальцем, що ви зробили, то требабути видавцем. Якщо ви хочете сидітибез грошей, то теж треба бути видав-цем. Тобто, спробуйте знайти роботу заспеціальністю. Це не так просто, алереально.

Брати Капранови про сучасні видавництва, кока-колу і риболовлю

Анастасія Зубова,

студентка 13-ї групи

ЗА ВІКНОМ

9Мистецтво проти СНІДу

Небайдужі до цієї проблеми отри-мали можливість побачити твори жи-вопису, а також поспілкуватися з їхтворцем.

- Анатолію Дмитровичу, чому

саме ця проблема червоною ниткою

пройшла у Вашій виставці?

- Першу картину на цю тематику янаписав під враженням виставки вос-кових фігур. А саме від образу ЕлтонаДжона. Наступні мої роботи такожпов’язані з музикою. На згадку проконцерти групи «Queen» у Харкові таЕлтона Джона в Києві (2007р.), твор-чість і діяльність яких пов’язані з бо-ротьбою зі СНІДом, я створив кількаробіт. З часом живопису все більшалоі в мене з’явилася ідея організувати ви-ставку, присвячену проблемі СНІДу вУкраїні.

- Що ще, окрім музики, нади-

хало Вас?

- Релігія. В мене є картина, де зоб-ражено молитву, яку у церквах чи-тають за здоров’я хворих СНІДом.

- Яке Ваше ставлення до тесту

на інфікованість?

- Абсолютно нормальне. При по-требі я б пройшов перевірку.

- Чи маєте Ви нові творчі ідеї?

- Я планую зробити серію робіт,присвячених темі прекрасного у світі,

а також продовженню життя. Як сказавмій кумир Фреді Мерк’юрі, «showmust go on» – шоу повинне продовжу-ватися.

Щодо самого заходу, то вдалимбуло те, що розпочали не з сухих цифрчи статистики, а із вшанування вели-ких і талановитих людей, які перейма-лися проблемою поширення СНІДу.Присутні переглянули відео про Ел-тона Джона і Фреді Мерк’юрі, музич-ним супроводом до нього були піснісамих музикантів. Після такого лірич-ного вступу організатори провели екс-промт-опитування: чи стосуєтьсяпроблема СНІДу кожного особисто?Було цікаво простежити відповіді. Так,у процентному співвідношенні до-рослі відповіли – 50:50. Молодь сто-відсотково сприйняла цю проблемуособисто. А от школярів ще ця тема незачепила. Але, напевно, після виступуволонтера корпусу Миру в КіровоградіКарен Джонс, думки всіх змінились.Адже говорила вона про дуже серйозніречі, що можуть змінити переконаннякожного.

Після того, як у 1987 році СНІДвперше виявили в Україні, він вивівнашу країну на передові місця з цьогозахворювання у світі. На сьогодні 1,3%українського населення є ВІЛ-пози-

тивними. Також Карен повідомила, щоце захворювання є більш урбаністич-ним, адже 70% нових випадків інфіка-ції припадає саме на міста.Поширений міф про те, що ВІЛ-інфі-кованими найчастіше є наркомани таповії, Карен розвіяла. І наголосила, щолюдина може бути хворою, не знаючипро це. Вона вказала на те, що черезвідсутність в нашій країні ефективногомеханізму перевірки громадян наСНІД випадки захворювань зро-стають. Сама вона, до речі, пройшлатест на СНІД 5 разів і розповіла, що вШтатах ця процедура сприймаєтьсяабсолютно нормально. Взагалі, про-блемі СНІДу було приділено багатоуваги. Зокрема, говорили про допо-могу американських організаційУкраїні, про заходи, які проводяться вКіровограді.

Наостанок прозвучали палкізаклики не бути байдужими допроблеми поширення СНІДу,бути толерантними до хворих,бути інформованими й інформу-вати інших. Адже, коли ти попе-реджений - ти захищений. Такожхочеться додати, що подібні за-ходи необхідні для нашого сус-пільства, вони формуютьінформаційну культуру, поперед-жають небезпеку і є набагатокращими за якусь лекцію. А хтовідчуває, що висвітлене питаннястосується його особисто, можевідвідати виставку - вона щедеякий час проходитиме в бібліо-теці Чижевського.

Перший день зими традиційно відзначається як Всесвітній день бо-ротьби зі СНІДом. З цієї нагоди відділ мистецтв ОУНБ ім. Д.Чижевськогопровів відкритий захід і презентував виставку картин кіровоградського ху-дожника, співробітника Обласного художнього музею Анатолія Кімнатного,присвячену цій болючій та актуальній темі.

Студенти всіх країн, єднаймося!ПОЗА МЕЖАМИ

10

Добре, коли випадає шанс навчатисяв іншій країні. Існує багато організацій,які допомагають студентам здійснититакі поїздки. Однією з таких є компаніяIREX - міжнародна некомерційна орга-нізація в США, яка всюди просуває по-зитивний розвиток черезінтелектуальне лідерство та інноваційніпрограми. Одним із напрямів діяльно-сті цієї організації є міжнародна про-цедура студентського обміну (GlobalUGRAD). Вона дає можливість студен-там колишнього пострадянського про-стору навчатися протягом року безотримання стипендії в одному з універ-ситетів чи коледжів США. У програміможуть брати участь студенти, які щене мають вищої освіти. Щоб потрапититуди, вам потрібно подати пакет доку-ментів: написати 3 есе та скласти ін-формацію про себе. Насамперед,уважно ознайомтеся з правилами при-йому документів та написанням есе.Від цього буде залежати ваша подальшаучасть у конкурсі. Після закінченнятерміну прийому документів заявки бу-дуть розглянуті групою спеціалістів. Півфіналісти конкурсу будуть запро-шені на співбесіду в їхній рідній країнікомітетом американських фахівців тапройдуть тест на знання англійськоїмови. Прийом заявок проходить до 22грудня на сайті irex.ua (розділ GlobalUGRAD). Саме там ви знайдете де-тальнішу інформацію та інструкціїщодо заповнення анкет.

Щороку студенти нашого універси-тету беруть участь у програмах з об-міну студентів. За програмою Global

UGRAD США відвідала магістранткафакультету іноземних мов Лариса Мак-сименко. Вона поділилася своїми вра-женнями з приводу поїздки: «ВАмериці було дуже класно, люди тамчудові. Щодо студентів, мені сподоба-лося, те, що, коли ти, наприклад, неможеш здати предмет, тобі охоче допо-можуть. Для цього навіть створено спе-ціальні центри, де старші студенти надобровільній основі допомагаютьіншим, підтягують тих у навчанні.Коли ти підійдеш до викладача, задія-ного у цій сфері, він тобі приділитьстільки часу, скільки тобі потрібно, не-зважаючи на свою зайнятість. Щенемає такого, щоб оголошували ре-зультати тестів на уроках, це робитьсяв приватно. Я ніколи не знала, хто на-вчається краще, а хто гірше».

Якщо Ви – молода і активна лю-дина, вас радо зустріне Польща. Самеукраїнсько-польські студентські про-грами спрямовані, перш за все, на роз-виток громадської активності молоді.Приміром, програма «Study Tours ToPoland» надає можливість студентам зБілорусі, Молдови, України та Росії по-знайомитися зі своїми польськими ро-весниками, представникамиакадемічних кіл і організацій грома-дянського суспільства, а також взятиучасть у лекціях, семінарах та культур-них заходах. У рамках програми учас-никам забезпечується покриття витратна проживання в країні, в тому числі йпоселення, харчування, програмнікошти (покриття витрат на дорогу з на-ступного року здійснюватиметься сту-

дентами самостійно) та допомогу в от-риманні польської візи. Учасникамипрограми можуть стати студенти вікомвід 18 до 21 року, які навчаються вУкраїні та відзначаються успіхами внауковій та громадській діяльності. Го-ловне, що акцент робиться не на на-вчанні, а на тому, як ти себе поводиш усуспільстві, чого досягаєш, як допома-гаєш іншим (подробиці заповнення до-кументів ви можете знайти на сайтіwww.studytours.pl). Після проведеннявідбору визначається декілька групучасників. Вони створюються декількаразів на рік – восени та навесні. Зага-лом для подорожей пропонується 10міст: Краків, Варшава, Гданськ тощо.Нещодавно у цій програмі взяла участьстудентка факультету філології та жур-налістики Олеся Копецька: «Це дужеобширний візит, він включає багатоаспектів, зокрема, всі люди, які потрап-ляють у Польщу, відвідують якесь ос-новне місце. У мене, наприклад, булаВаршава. Кожен неодмінно має відві-дати ще якесь місто, або, обов’язково,якусь польську провінцію для того, щобпобачити як люди живуть у великих і

Ольга Бойченко,

студентка 24-ї групи

маленьких містах. У всіх регіонах, де бви не знаходились, люди відвідуютьурядові та неурядові організації. Уря-дові - це парламент, сенат, центральнівиборчі комісії, посольства. Неурядовіж – це «Неурядова організація захиступрав людини» тощо. Окрім програминавчального візиту, є ще багато специ-фічних організацій. Ми були на двохтеле- та радіокомпаніях. ЗМІ там по-тужно розвиваються. Багато було роз-важальних програм».

Традиційно студенти КДПУ берутьучасть у програмі «Стажування зі сту-дентського самоврядування вПольщі». Цей проект був створенийдля лідерів і активістів студентськогоруху України. Метою цієї програми єобмін досвідом з польськими коле-гами, порівняння систем вищої освіти,соціальних стандартів та засад функ-ціонування органів студентського са-моврядування. Для того, щоб тудипотрапити, необхідно заповнити ін-

тернет-анкету і пройти конкурснийвідбір.

Однією із учасників цієї програмистала студентка факультету іноземнихмов Ольга Поцілуйко: «Моя подорожбула пов’язана із студентським само-врядуванням. Я виграла конкурс «Ста-жування і студентськесамоврядування». Відвідала місто Кра-ків, де зібралися найактивніші 50 сту-дентів України, і найголовніше,найстаріший Краківський Яґеллонсь-кий університет, заснований у 1364році Казимиром III. Там мені сподоба-лося те, що студенти мають свої газети,журнали, своє радіо і активно надаютьдопомогу іншим студентам. Вонибільш забезпечені в інформаційномуплані, в плані дозвілля, культури. Іс-нують організації, які надають допо-могу студентам в пошуках роботи,влаштуванні свого власного життя».

Цікаво, що в Польщі студентимають змогу самостійно обирати вик-

ладачів, непрофільні предмети та зруч-ний час для навчання, а ще – одночаснонавчатися за рахунок державного бюд-жету за необмеженою кількістю.

Програм, за якими студенти можутьодночасно подорожувати і навчатися,існує безліч. Тож, не втрачайте свій час,будьте в курсі всіх подій, тримайте рукуна пульсі життя. Хтозна, можливо, самеви станете учасником однієї із запропо-нованих програм.

ДО ТЕМИ

Навчання за кордоном - це просто!Студентам факультету філології

та журналістики випала нагода по-спілкуватися з ОлегомВолодимирови-чем Волчанським – завідувачемнауково-дослідної частини КДПУ. Усерпні він виграв грант за Програмоюпідтримки адміністрування універси-тетів (UASP) для поїздки в один ізвищих навчальних закладів США, атакож пройшов стажування в Універ-ситеті Північного Техасу.

Олег Володимирович охоче поді-лився зі студентами своїми вражен-нями та досвідом роботи за кордоном.

Історія Університету ПівнічногоТехасу дещо схожа на історію КДПУ.Цей навчальний заклад був заснований

близько століття тому як інститут ізпідготовки вчителів. Зараз - це знач-ний за масштабами діяльності універ-ситет, що займає окрему територію вмісті Дентон. Частина будівель (до-слідницький парк, астрономічна об-серваторія) винесені за межі міста. Уколеджах університету навчаютьсяблизько сорока тисяч студентів.

За словами Олега Володимиро-вича, між університетським життям вУкраїні та США немає великої різниці.Хіба що в США інша система на-вчання: на одному потоці можна зу-стріти студентів різного віку, відшістнадцяти до шістдесяти років, щопідтверджує гасло «навчатися ніколи

не пізно». Крім того, Олег Володими-рович зазначив, що більшість науков-ців та викладачів університету –іноземці. Тож, загальна думка про те,що Америка збирає розум з усьогосвіту – це не міф.

Університет Північного Техасумає міцну матеріальну базу, і прицьому науковій діяльності належитьпріоритетне місце. Варто лише ска-зати, що дослідницький парк універси-тету нараховує більше десятка сучаснообладнаних науково-дослідних лабо-раторій. Наукова діяльність постійностає предметом зацікавлення великихкомпаній. Корпорації вкладаютькошти для рекламування власної про-дукції та підтримки талановитої мо-лоді, яка в майбутньому могла бпоповнити їх ряди.

Мрієте там побувати? Це реально!В цьому вам допоможе мовний центр,що діє на факультеті іноземних мов на-шого університету вже більше чо-тирьох років. Завдяки йому багатостудентів щороку проходять стажу-вання в університетах США, Німеч-чини, Австрії. Одним із них можешстати й ти!

Ірина Майнич,

студентка 24-ї групи

11

Газета “П’ять поверхів”

Періодичність - раз на місяць

Pедактор:Світлана Дубина

Літературний редактор:Андрій Мороз

Коректор: Тетяна ДемчукФоторедактор: Інна Демчук

Верстка: Ольга Мосежна Ольга Цимбаліст

5п

У ГОСТЯХ

12пе

рлоа

рт: О

льга

Цим

балі

ст

ПІД ПАРТОЮ

В Аргентині службовці різних за-кладів у останній робочий день року,що минає, викидають з вікон старі ка-лендарі, непотрібні відомості і бланки.У діловій частині Буенос-Айроса вжедо полудня тротуари і проїжджа ча-стина вкриваються пухким шаром па-перу. Якось, співробітники однієї згазету розпалі свята викинули за вікновесь архів.

У Бразилії на піску океанськихпляжів 31 грудня запалюють тисячі сві-чок. Жінки кидають пелюстки квітів уводу. На невеликих дерев'яних плотахрозводять багаття, кладуть товсті вос-кові свічки, різноманітні наїдки, атакож парфуми, мило, гребінці і дзер-кальця. Це - подарунки могутній Іє-манжі - грізній богині моря,покровительці моряків і подорожніх.

Із настанням сутінків у В’єтнамі

повсюди розводять багаття. Цієї ночілюди забувають всі образи. На новоріч-ному столі має бути пиріг з клейкогорису з начинкою з м'яса, гороху, цибулій численних спецій. Цій страві понаддві тисячі років і символізує вона щед-рість і плодючість землі.

У Гвінеї в день Нового року заве-дено водити вулицями слонів, які сим-волізують багатство й міць. Процесіясупроводжується танцями, піснями,іграми.

У Греції існує звичай: рівно опів-ночі голова сім'ї виходить у двір і роз-биває об стіну плід граната. Якщо йогозерна розлетяться по двору - у новомуроці сім’я житиме щасливо. Йдучи угості, греки приносять з собою покри-тий мохом камінь з надписом: "Нехайгроші господарів будуть такими ж важ-кими, як цей камінь.»

У Колумбії перед настанням Но-вого року з будинків виносять всі старіречі і спалюють. Колумбійці виготов-ляють ляльок, що символізують Старийрік і носять їх на довгих палках, а потімспалюють.

На Кубі перед Новим роком усі на-повнюють келихи водою, а коли годин-ник б'є дванадцять, виливають її черезвідчинені вікна на вулицю. У такийспосіб всі бажають Новому рокові світ-лого та ясного, як вода, шляху. У першісекунди Нового року, що тільки-но на-ступив, належить їсти виноград : задванадцять ударів годинника треба про-ковтнути дванадцять ягідок - і тоді вжещастя неодмінно супроводжуватиметебе весь рік.

У Непалі Новий рік зустрічатиможна тричі на рік, оскільки літочис-лення у цій країні ведеться за трьомакалендарями.

У Панамі, щойно годинник проб'єпівніч, починають оглушливо дзвонити

дзвони, завивати сирени, гудіти автомо-білі. Самі панамці у цей час щосиликричать та б'ють у все, що потрапилопід руку. Все це для того, щоб "задоб-рити" Новий рік.

У Франції існує такий звичай:перша господиня, яка набирає вранціНового року воду з джерела, залишаєтам булочку власного приготування.Друга господиня забирає її, і на те місцекладе свою. Таким чином усі господиніселища обмінюються хлібом з ближ-німи.

Коли стрілки годинника набли-жаються до 12 години, господар бу-динку в Шотландії відчиняє двері ітримає їх відчиненими до останньогоудару: в такий спосіб він випускає Ста-рий рік і впускає Новий.

Новий рік в Японії триває аж 7днів! У ці дні заборонено промовлятинеприємні слова, не можна говоритипро смерть, демонів і деяких тварин :лисицю, дракона, тигра, змію. Якщодіти випадково порушать якусь із сло-весних заборон, батьки витирають їмрота приготованою заздалегідь риту-альною тканиною.

Новий рік в інших країнах

Катерина Аброскіна,

студентка 24-ї групи

Recommended