Краса земна і висота духовна

Виставка- вернісаж

присвячена 140- річчю від дня народження

Реріха М.К.

Микола Костянтинович Реріх відноситься до плеяди

видатних діячів російської і світової культури.

Художник, вчений, мандрівник, громадський діяч,

письменник, мислитель - його багатогранне дарування

порівнянне за своєю величиною хіба що з титанами епохи

Відродження.

Творча спадщина М.К. Реріха величезна - більше семи

тисяч картин, розсіяних по всьому світу, незліченні

літературні твори - книги, нариси, статті, щоденники...

«Творчість — це чиста молитва духа.

Мистецтво — серце народу. Знання — мозок

народу. Тільки серцем і мудрістю може

поєднатися і порозумітися людство»

М.К. Реріх

У роду Реріхів (від древнескандинавского - «багатий славою») -

стародавні, датсько-норвезькі коріння. Представники цього роду, що

прославилися як хоробрі воїни і державні діячі, з'явилися в Росії в

першій половині XVIII століття.

Мама Миколи Реріха - Марія Василівна Калашникова - походила з

псковської купецької сім'ї.

Частими гостями в домі Реріхів були вчений Д. Менделєєв, професори-

монголоведов О. Позднєєв і К. Голстунскій, юрист і історик К. Кавелін,

художник М. Микешин. Юного Миколу захоплювали бесіди дорослих

про історію та літератури, розповіді про подорожі на Схід, що відносила

його уяву в далекі і загадкові країни.

Марія Реріх, Володимир Рериі, Лідія Реріх, Константин Федорович

Реріх і Миколай Реріх.

Сторінками біографії

Микола Костянтинович Реріх народився 9 жовтня 1874 р. у Петербурзі в сім'ї відомого нотаріуса Костянтина

Федоровича Реріха.

З дитячих років його приваблювали живопис, археологія, історія і, передусім, найбагатша культурна спадщина Сходу. Усе це, злите воєдино, пізніше дало дивовижний результат і зробило творчість МиколиКостянтиновича унікальною і яскравою.

У восьмирічному віці Микола Реріх переступив поріггімназії. «Буде професором», — окинувши хлопчика оцінюючим поглядом, визначив директор К. І. Мей, і не помилився.

У 1891 р. один із друзів родини Рерихів, художник, звернув серйозну увагу на здібності юнака до малювання. З цього часу почалися систематичнізаняття живописом.

Знайомство з мозаїстом І. Кудріним викликало інтересдо створення робіт у техніці мозаїки.

«Люди поділяються на тих,

хто осуджує, і тих, хто

творить».

М. К. Реріх З шістнадцяти років М. Реріх почав замислюватися про навчання в Академії

мистецтв, але не допускав думки, що відмовиться від отримання освіти в

інших глибоко цікавих для нього галузях знань, таких як історія, археологія

і філософія.

Після закінчення гімназії у 1893 році він одночасно вступає до Академії

мистецтв та на історичний факультет університету.

Восени 1895 р., після закінчення загального натурного класу, Реріх пішов

навчатися до майстерні художника А. І. Куїнджі. Заняття мали величезний

вплив на загальний творчий розвиток Миколи Костянтиновича.

В цей час він тісно спілкується з відомими діячами культури того часу - В. В.

Стасовим, І.Є. Репіним, М.А. Римским-Корсаковим, Д.В. Григоровичем, С. П.

Дягілевим.

У 1897 році М.К. Реріх закінчивПетербурзьку Академію мистецтв і

його дипломна картина «Гонець»

була придбана відомим збирачем

творів російського мистецтва П. М. Третьяковим.

Вже у 24 роки Микола Костянтиновичстає помічником директора Музею Імператорського ТоваристваЗаохочення Мистецтв і одночаснопомічником редактора художньогожурналу «Світ мистецтва».

У 1899 році він знайомиться з Оленою

Іванівною Шапошниковой, що стала

для нього вірною супутницею і

духовним соратником на все

подальше життя. В жовтні 1901 року

молоді люди одружилися.

Все своє життя вони пройдуть пліч-

опліч, творчо і духовно доповнюючи

один одного.

У 1902 р. у них народиться син Юрій,

майбутній вчений-сходознавець, а в

1904 р. - Святослав, який обере ту ж

дорогу, що й батько.

М.К.Реріх з синами.

(1914 – 1915)

Поїздка подружжя

по старовиніУ своїх книгах М.К. Реріх називав Олену Іванівну

«натхненницею» і «другиней».

Їй першій він показував кожну нову картину і високо поціновував її художню інтуїцію і тонкий смак. Багато полотен художника було створено на основі образів, думок і творчих осяянь Олени Іванівни.

1903 - 1904 рр. М.К. Реріх разом з дружиною здійснює подорож по 40 староруських містах Росії. Метою цієї «поїздки по старовині» було вивченнякоренів російської культури. Результатом подорожістала не лише велика серія картин художника, але і перші статті М.К. Реріха, в яких він одним з перших підняв питання про величезну художнюцінність староруського іконопису та архітектури.

Ростов Великий

Результат подорожі

художника

Старий Псков

Картини Реріха відображають духовний злет художника, здатного

фарбами на полотні піднімати глибокі філософські проблеми, які

хвилювали і будуть хвилювати людство, допоки існує життя на

Землі. Дивлячись на його роботи, відчуваєш печать вічності і

мудрого спокою, велич і значимість.

Прагнення до Вічності — характерна риса творчості Реріха.

На початку 1915 р. Реріх захворів на запалення легенів. Лікарі

порекомендували змінити кліматичну зону, і Микола

Костянтинович переїхав до фінського міста Сердоболя

(Сортавала). Приступи хвороби періодично повторювалися, і

у травні 1917 р. Реріх навіть склав заповіт.

Влітку 1918 р., коли здоров'я нарешті зміцнилося,

художник вирішив втілити свій давнішній задум —

здійснити подорож до Індії. Але мандрівка потребувала

чималих коштів. За три роки, які провів Реріх у США, майже

у тридцяти містах Америки експонувалися його твори.

Продаж полотен, гонорари за роботи для театру, численні

публікації статей забезпечували М. К. Реріху і його родині

заможне життя.

Подорож до Індії

Роботи М.К.Реріха над

полотнами про Індію із серії Сикким

Завдяки російському художнику і вченому в 1928 р. в Індії

відкрився Гімалайський інститут наукових досліджень

«Урусваті». Реріх очолював декілька наукових

експедицій.

У період 1936-1947 рр. Микола Костянтинович створив 750

нарисів збірки «Моє життя. Сторінки щоденника».

Творчість

М.К. Реріха

«Заморські гості»

«Слов'яни на Дніпрі»

«Покров Богородиці» «Матір Світу»

«Праця Мадонни»

Святий острів

Мадонна Орифламма Святая Сифия Премудрость

Картини М.К. Реріха, присвяченіпрапору світу

Святая Покровительница

Н.К. Рерих. Кулу. 1940-

Про світове визнання російського

художника свідчить той факт, що більше

ста інститутів, академій, наукових

корпорацій, культурних установ у всьому

світі обрали його своїм почесним і

дійсним членом.

З величезною повагою відносилися до

художника і в самій Індії – з Миколою

Костянтиновичем були особисто знайомі

відомі індійські філософи, вчені,

письменники, громадські діячі. Багато

простих індійців шанували його як

великого мудреця.

Н.К. Рерих. Кулу. 1940

• У роки війни Реріх часто звертається до національної та

героїчної тематики і образності у живописі: «Янгол

останній» («Грозний») (1942), «Перемога (Змій Горинич)»

(1942), «Микула», «Богатыр», «Мстислав Удалий»,

«Переможець», «Партизани» (1942) та інші.

• По закінченні війни художник мав серйозний намір

повернутися до Радянського Союзу. Але не встиг.

• 13 грудня 1947 р. Микола Костянтинович Реріх помер в

індійській долині Кулу в містечку Нагар.

Музей Миколи Реріха

у Нью-Йорку.

(1929 – 1938)У листопаді 1923 року розкрив свої

двері Нью-Йоркський Музей

Миколи Реріха, що містить

найбагатшу колекцію картин

художника.

Засновані Миколою

Костянтиновичем Реріхом установи

стали великими вогнищами

культури в Америці, об'єднавши

навколо себе багатьох видатних

діячів мистецтва.

У 1991 р. у Москві створений Міжнародний центр Реріхів(перетворений з Радянського фонду Реріхів).

Микола Костянтинович Реріх — автор більше 7000 живописнихробіт монгольської, тибетської, гімалайської серій, гірськихпейзажів, символічних композицій, серії із дев'яноста полотен іззображенням пам'яток давньоруської архітектури.

Через 10 років після смерті М. К. Реріха понад 400 художніхполотен, створених ним в Індії, за заповітом автора булопередано до музеїв СРСР.