Лекція 1

Тема 1. Специфіка виховної роботи в дитячому оздоровчому таборі

1. Позашкільна освіта та виховання.

2. Мета, завдання та принципи позашкільної освіти та виховання.

3. Основні напрями та зміст позашкільної освіти та виховання.

4. Особливості виховної роботи в дитячому оздоровчому таборі.

5. Нормативно-правова база з питань літньої практики та підготовки й

організації літнього відпочинку та оздоровлення дітей.

Позашкільна освіта та виховання - сукупність знань, умінь та навичок,

що отримують вихованці, учні і слухачі в позашкільних навчальних закладах

у час, вільний від навчання в загальноосвітніх та інших навчальних закладах.

Позашкільна освіта та виховання є складовою системи безперервної

освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту",

«Законом про дошкільну освіту та виховання», і спрямована на розвиток

здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх

інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Основними завданнями позашкільної освіти є:

- виховання громадянина України; вільний розвиток особистості та

формування її соціально-громадського досвіду; виховання поваги до

Конституції України, прав і свобод людини та громадянина, почуття власної

гідності, відповідальності перед законом за свої дії; виховання патріотизму,

любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, національних

цінностей Українського народу, а також інших націй і народів; виховання

шанобливого ставлення до родини та людей похилого віку; створення умов

для творчого, інтелектуального, духовного і фізичного розвитку вихованців,

учнів і слухачів; формування свідомого й відповідального ставлення до

власного здоров'я та здоров'я оточуючих, навичок безпечної поведінки;

задоволення освітньо-культурних потреб вихованців, які не забезпечуються

іншими складовими структури освіти; задоволення потреб вихованців у

професійному самовизначенні і творчій самореалізації; пошук, розвиток та

підтримка здібних, обдарованих і талановитих вихованців; вдосконалення

фізичного розвитку вихованців, підготовка спортивного резерву для збірних

команд України з різних видів спорту; організація дозвілля вихованців,

пошук його нових форм; профілактика бездоглядності, правопорушень;

виховання в учасників навчально-виховного процесу свідомого ставлення до

власної безпеки та безпеки оточуючих; формування здорового способу життя

вихованців; здійснення інформаційно-методичної та організаційно-масової

роботи.

Завдання позашкільної роботи — закріплення, збагачення та

поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці;

розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них

наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формування

інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і

розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля

школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширення виховного

впливу на учнів у різних напрямах виховання.

Її зміст визначається загальним змістом виховання учнівської молоді,

який передбачає розумове, моральне, трудове, естетичне і фізичне виховання.

Позашкільна освіта у позашкільних навчальних закладах може

здійснюватися за такими напрямами:

- художньо-естетичний, який забезпечує розвиток творчих здібностей,

обдарувань та здобуття вихованцями, учнями і слухачами практичних

навичок, оволодіння знаннями в сфері вітчизняної і світової культури та

мистецтва;

- туристсько-краєзнавчий, який спрямовується на залучення вихованців,

учнів і слухачів до активної діяльності з вивчення історії рідного краю та

довкілля, світової цивілізації, географічних, етнографічних, історичних

об'єктів і явищ соціального життя, оволодіння практичними уміннями та

навичками з туризму та краєзнавства;

- еколого-натуралістичний, який передбачає оволодіння вихованцями,

учнями і слухачами знаннями про навколишнє середовище, формування

екологічної культури особистості, набуття знань і досвіду розв'язання

екологічних проблем, залучення до практичної природоохоронної роботи та

інших біологічних напрямів, формування знань, навичок в галузях сільського

господарства: квітництво, лісництво, садівництво, грибівництво,

бджільництво;

- науково-технічний, який забезпечує набуття вихованцями, учнями і

слухачами техніко-технологічних умінь та навичок, розширення наукового

світогляду, підготовку до активної науково-дослідної роботи, оволодіння

сучасною технікою та технологіями;

- дослідницько-експериментальний, який сприяє залученню вихованців, учнів

і слухачів до науково-дослідницької, експериментальної, конструкторської та

винахідницької роботи в різних галузях науки, техніки, культури і мистецтва,

а також створенню умов для творчого самовдосконалення та виявлення,

розвитку і підтримки юних талантів та обдарувань;

- фізкультурно-спортивний або спортивний, який забезпечує розвиток

фізичних здібностей вихованців, учнів і слухачів, необхідні умови для

повноцінного оздоровлення, загартування, змістовного відпочинку і дозвілля,

занять фізичною культурою і спортом, підготовку спортивного резерву для

збірних команд України, набуття навичок здорового способу життя;

- військово-патріотичний, який забезпечує належний рівень підготовки

вихованців, учнів і слухачів до військової служби, виховання патріотичних

почуттів та громадянської відповідальності;

- бібліотечно-бібліографічний, який спрямований на поглиблення

пізнавальних інтересів вихованців, учнів і слухачів, підвищення їх

інформаційної культури, набуття навичок і умінь орієнтуватися у

зростаючому потоці інформації;

- соціально-реабілітаційний, який забезпечує соціальне становлення та

розвиток інтересів, здібностей, нахилів, потреб у самореалізації вихованців,

учнів і слухачів, підготовку їх до активної професійної та громадської

діяльності, організацію їх змістовного дозвілля та відпочинку;

- оздоровчий, який забезпечує необхідні умови для змістовного відпочинку та

передбачає оволодіння вихованцями, учнями і слухачами знаннями про

здоровий спосіб життя, організацію їх оздоровлення, набуття і закріплення

навичок, зміцнення особистого здоров'я і формування гігієнічної культури

особистості;

- гуманітарний, який забезпечує розвиток здібностей, обдарувань,

практичних навичок вихованців, учнів і слухачів, оволодіння знаннями з

основ наук соціально-гуманітарного циклу.

Розкриття сутності позашкільної виховної роботи не буде повним, якщо

не врахувати виведених із практичної виховної діяльності суттєвих

закономірностей, які одночасно виступають і принципами процесу

виховання:

1) виховання особистості відбувається тільки у процесі її включення у

діяльність;

2) виховання неможливе без стимулювання активності особистості, яка

формується;

3) у процесі виховання необхідно виявити високий гуманізм і повагу до

дитини у поєднанні з високою вимогливістю;

4) необхідно розкривати перед учнями перспективу їхнього росту,

допомагати їм досягати успіху;

5) необхідно виявляти й орієнтуватися на позитивні риси учнів;

6) необхідно враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів;

7) виховання має здійснюватися у колективі і через колектив;

8) у вихованні необхідно прагнути до єдності зусиль учителів, сім'ї та

громадськості.

Слід врахувати і той факт, що, визначаючи принципи виховання,

автори "Основних орієнтирів виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх

навчальних закладів України" справедливо акцентують увагу на наступних:

національної спрямованості, культуровідповідності, цілісності,

акмеологічності, суб’єкт-суб’єктної взаємодії, адекватності виховання до

психологічних умов розвитку особистості, особистісної орієнтації,

превентивності, технологізації. Серед принципів виховання, пропонованих у

Концепції національного виховання (І.Бех, Т.Буяльська, В.Герасименко,

Т.Дем'янюк, А.Капська, С.Кириленко, З.Снісар, П.Щербань та ін.)

вирізняють етнізацію, культуровідповідність; демократизацію; гуманізацію;

гармонізацію родинного й суспільного виховання.

Позашкільна робота будується на розглянутих раніше принципах

виховання, проте вона має і свої специфічні принципи.

Добровільний характер участі в ній. Сприяє тому, що учні можуть

обирати профіль занять за інтересами. Педагоги за таких умов повинні

ретельно продумувати зміст занять, використовуючи нові, ще не відомі

учням факти, форми і методи, які б посилювали їх інтерес.

Суспільна спрямованість діяльності учнів. Цей принцип вимагає, щоб

зміст роботи гуртків, клубів та інших форм діяльності, відповідав потребам

розбудови української держави, відображав досягнення сучасної науки,

техніки, культури і мистецтва.

Розвиток ініціативи і самодіяльності учнів. У позашкільній діяльності

слід ураховувати бажання школярів, їх пропозиції, щоб кожен із них

виконував цікаву для себе роботу.

Розвиток винахідливості, дитячої технічної, юннатської та художньої

творчості. Під час занять перед учнями слід ставити завдання пошукового

характеру: створення нових приладів, удосконалення наявних; приділення

особливої уваги творчому підходу до справи тощо.

Зв'язок з навчальною роботою. Позашкільна робота повинна бути

логічним продовженням навчально-виховної роботи, яка здійснюється на

уроках.

Використання ігрових форм, цікавість, емоційність. Реалізація цього

принципу потребує широкого використання пізнавальних ігор, ігор з

комп'ютерами, демонстрування цікавих дослідів та ін.

Отже, позашкільна робота сприяє організації вільного часу учнів,

розширенню їхніх інтересів; розвиває потреби в духовному

самовдосконаленні, у збагаченні внутрішнього світу, у змістовному дозвіллі.

Вона надає значні можливості для вияву індивідуальних здібностей та

таланту, самостійності та суспільної активності; сприяє нагромадженню

досвіду життя в колективі, який об’єднує трудова, суспільна та ігрова

діяльність, в яких учні активно беруть участь саме у позаурочний час.

Позашкільна робота проводиться в наступних організаційних формах:

масових, групових, індивідуальних. Молодші школярі особливо охоче

долучаються до масових форм виховної роботи, оскільки вони залучають

вихованців до системи різноманітних взаємовідносин і сприяють зближенню

дітей, покращенню їхніх стосунків, збагаченню досвіду правових взаємин,

пробудженню почуття відповідальності за власні вчинки. До масових форм

правовиховної роботи традиційно відносять свята, ранки, вечори, огляди,

зустрічі, ігри-подорожі, конкурси, фестивалі, вікторини, виставки, олімпіади

тощо. Групові форми об’єднують дітей за інтересами в гуртки, клуби,

екскурсії, походи, лялькові театри, патрулі, загони, виховні години,

інформаційні години, ігри. Індивідуальні форми передбачають проведення

виховної роботи з окремими учнями (до них відносять морально-етичні

бесіди, тематичне колекціонування, трудові та художньо-творчі доручення

тощо).

4. В умовах динаміки сучасних економічних і соціальних процесів

постійно збільшується навантаження на школярів, яким потрібний

повноцінний відпочинок. Проблему оздоровлення і повноцінного відпочинку

дітей ефективно вирішують дитячі оздоровчі табори. Проте в літній період

важливим є не лише рішення завдань оздоровлення і відпочинку дітей, але і

організація виховного процесу, оскільки безперервність виховання дозволяє

підвищити ефективність виховних дій. Тому організація виховного процесу в

умовах дитячого оздоровчого табору сьогодні стає усе більш актуальною.

Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку - постійно або тимчасово

діючий, спеціально організований або пристосований заклад, призначений

для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей, що має визначене місце

розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технології

для надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітей відповідно до

державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та

відпочинку.

Скаутизм як добровільний рух було створено Робертом Поуеллом в 1907

р. з єдиною метою виховання молоді. Скаутизм відкритий для всіх

незалежно від походження, раси, віросповідання що зазначено у принципах і

методах, у його програмних документах. Вони реалізують дві концепції –

людської гідності і цілісності навколишнього світу. Гасло скаутів — «Ні дня

без доброго справи», девіз — «Будь готовий!», атрибути і символи —

емблема, прапор, горн, барабан, форма, краватка, значок та інших.

Піонерська організація як виховна система пройшла у своєму розвитку

ряд етапів. Їх, зазвичай, пов'язують із значними подіями радянської держави

— освітою СРСР, періодами колективізації та індустріалізації, Великої

Вітчизняної війною, повоєнним відновленням та розвитком народного

господарства, перебудовою, розпадом союзної держави й оновленням Росії.

Перший етап з 1922 по 1924 р. (становлення виховної системи) пов'язані

з діяльністю юних піонерів ім. Спартака. 19 травня 1922 р. Російський

Комуністичний союз молоді прийняла постанову про створенні єдиної

дитячої комуністичної організації, затвердив основні тези її програми,

принципи діяльності, закони та урочисте обіцянку юних піонерів. Програма

організації включала все основні компоненти системи та враховувала

позитивні моменти діяльностіскаутизма.

Мета створення піонерських таборів: згуртування дітей у дусі

комуністичних ідей, підготовка їх до боротьби за інтереси пролетаріату.

Найважливішою завданням цьому етапі була турбота про загальну

освіченість. На цьому етапі оформляється піонерська символіка, атрибути,

зароджуються традиції (червоний прапор, краватка, значок, форма, салют,

традиції зборів і піонерських багать та інших.).

У 1924 р. по смерті В.Леніна піонерській організації присвоєно його ім'я.

Діяльність піонерів характеризується посиленням її ідеологічній

спрямованості, що виявилось у нових текстах законів і урочистої обіцянки.

З'являються різноманітні форм організації (всесоюзні марші, збори, зльоти,

тимурівський рух, військово-спортивні ігри, турніри, конкурси, експедиції

тощо.) і різні методи роботи (переконання, вправи у діяльності,

самоврядування, змагання, гра).

Наступні етапи розвитку виховної системи піонерської організації

характеризуються різнобічними напрямами: ідейно-політичним, військово-

патріотичним, інтернаціональним, атеїстичним, моральним, трудовим,

естетичним, фізичним.

Дитячий оздоровчий заклад (табір, містечко, комплекс, центр) є

позашкільним оздоровчим закладом, метою діяльності якого є реалізація

права кожної дитини на повноцінний відпочинок, оздоровлення,

забезпечення змістовного дозвілля, задоволення інтересів і духовних запитів

відповідно до індивідуальних потреб.

Законодавство у сфері оздоровлення та відпочинку дітей складається

з Конституції України, Сімейного кодексу України, законів України "Про

охорону дитинства", "Про позашкільну освіту", цього та інших законів,

міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною

Радою України, інших нормативно-правових актів.

Дитячі оздоровчі табори сьогодні є установами додаткової освіти. У

"Типовому положенні про освітню установу додаткової освіти" викладені

основні завдання установи по забезпеченню необхідних умов для особового

розвитку, зміцнення здоров'я і професійного самовизначення: адаптація їх до

життя в суспільстві; формування загальної культури; організація змістовного

дозвілля.

Устрій і організація життєдіяльності в дитячих оздоровчих таборах

регламентуються положенням "Про устрій, зміст і організація режиму

дитячих оздоровчих таборів".

Дитячі оздоровчі табори, незалежно від спеціалізації і відомчої

приналежності, покликані забезпечувати повноцінний і змістовний

відпочинок і оздоровлення дітей, а також вирішувати проблеми їх розвитку і

виховання.

Реалізація позначеної мети припускає рішення цілого комплексу

психолого-педагогических, методичних і управлінських завдань :

- створення в дитячому оздоровчому таборі виховного середовища,

сприятливого, передусім, для формування моральної культури дитини,

духовної основи його розвитку;

- використання природних умов для відновлення, збереження,

компенсації здоров'я дітей і підлітків, залучення максимальної кількості

школярів до усвідомленого вибору здорового способу життя;

- створення умов для формування і розвитку соціально-адаптованої

особистості, для розвитку навичок ефективної взаємодії дітей і підлітків з

навколишнім світом, для задоволення базових потреб особи в захищеності, у

визнанні і повазі, в у самоствердженні;

- надання широкого спектру додаткових освітніх послуг, сприяючих

творчій самореалізації, самовираженню і самоудосконаленню кожного

учасника зміни, особовому і професійному самовизначенню підлітків;

- розробка моделі виховної системи дитячого оздоровчого табору, що

припускає інтеграцію педагогічного колективу і усіх служб табору в рішенні

завдань конкретної програми, з методичним описом управлінської структури,

механізмів і форм співпраці, педагогічних технологій, системи оцінки

ефективності і результативності.

Учасники табору повинні мати можливість якнайповніше задовольнити

інтерес до певної галузі знань, творчості або мистецтва у поєднанні з

оздоровчим відпочинком в крузі однолітків, продемонструвати свої здібності

і талант, знайти нових друзів, новий соціальний досвід.

Однією з центральних ідей роботи табору є постійний розвиток дитини.

Реалізація цієї ідеї можлива при здійсненні принципу свободи вибору, коли

різнопланова, творча діяльність зачіпає сферу почуттів дитини і дозволяє

йому усвідомити себе особою. Інша ідея закладена в системному

оздоровленні дітей і підлітків в умовах табору, спрямованому на вирішення

проблеми виховання здорової людини. Третя ідея базується на наданні зміні

певного культурологічного колориту. Четверта ідея - ідея самоорганізації,

здатності проектувати і організовувати молодою людиною самовиховання,

самоосвіту, самовизначення.

Дитячий табір має досить можливостей для організації ефективного

оздоровлення дітей, організації виховного процесу.

Оздоровлення включає відновлення, збереження, компенсацію здоров'я,

розширення адаптаційних можливостей організму, підвищення стійкості до

дії різноманітних чинників, причому здоров'я необхідно розглядати в єдності

фізичних і психічних його складових. Найбільш ефективне оздоровлення

можливе завдяки здійсненню комплексу заходів, що становлять єдину

систему, яка включає об'єднання зусиль різних служб : медичною, освітньою,

соціальною, психологічною та ін.

Основна мета виховання визначена як формування у кожної дитини

світогляду, цілісного комплексу соціально значимих якостей. Виходячи з

цього, позначені наступні завдання виховної роботи :

- формування сучасного світогляду - гуманного, морального, духовного

відношення до навколишнього світу;

- розвиток позитивної мотивації до знань і творчої діяльності, сумлінності і

активності в рішенні практичних завдань;

- гармонійний, цілісно-орієнтований розвиток особистості дитини;

- зміцнення морально-психологічного потенціалу, високої культури

спілкування і взаємовідносин в колективі, розвиток прагнення до суспільно-

значимої діяльності.

Таким чином, на перший план виходить розвиток основних базових

властивостей особи, здатних забезпечити адаптацію підростаючого

покоління до сучасних умов життєдіяльності і що роблять безпосередній

вплив на формування світогляду особи. До таких властивостей відносяться:

ініціативність, відповідальність, допитливість, наполегливість,

працьовитість, товариськість.

В умовах табору вирішуються завдання зайнятості дітей, тобто

організації їх діяльності, пов'язаної із задоволенням індивідуальних інтересів

і потреб в особисто значущих сферах діяльності, спрямованої на розвиток

творчого потенціалу. Основними завданнями зайнятості є: включення дітей і

підлітків в різні види діяльності; розвиток особистості і можливість

безпосереднього придбання додаткових практичних знань в різних галузях

науки, економіки, техніки, мистецтва, спорту; прояв і реалізація колективної і

індивідуальної творчості.

При реалізації програм дитячого відпочинку і оздоровлення необхідно

витримувати наступні принципи організації і змісту діяльності.

1. Принцип різноманіття видів, форм і змісту діяльності розрахованих на

домінуючі здібності, інтерес і потреби (інтелектуально-пізнавальні,

художньо-мистецькі, організаторський - лідерські). Виступи на концертних

майданчиках, проведення археологічних розкопок, розробка соціально-

значимих проектів - усе це являється одночасно і привабливим для учасників,

має чітко виражений результат, містить ефект новизни, дозволяє проявити

творчість і самостійність і сприяє самоствердженню особи.

2. Принцип свободи і творчості припускає право вибору: пізнавальної

діяльності, клубного простору, шляху, темпу просування по маршруту в

освоєнні вибраної діяльності;форм і способів організації життя в колективі,

участь в дозвіллєво-розважальних заходах; вибору рольової позиції при

підготовці справ (організатор, учасник, експерт, рекламний агент,

консультант, костюмер, оформлювач, соціолог і так далі); вибір форми участі

в оздоровлюючих програмах (обливання, зарядка, шейпінг, масаж, спортивні

секції, купання і тощо).

3. Принцип соціальної активності через включення підлітків в соціально-

значиму діяльність при проведенні різнопланових просвітницьких,

оздоровчих, спортивних, дозвіллєвих заходів.

4. Принцип взаємозв'язку педагогічного керівництва - самоврядування,

реалізація якого припускає формування тимчасових творчих груп, служб з

числа дорослих і дітей по організації, пропаганді, освітленню

життєдіяльності в таборі: аналітичною, інформаційно-оформлювальною,

господарською, служби здоров'я і так далі. Загальними зусиллями

проводяться міжтабірні і внутрішньотабірні заходи, годинник здоров'я,

дискусійні клуби, олімпіади по науці і мистецтву; цікаві справи детально

освітлюється прес-центром.

Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку за своїми організаційно-

правовими формами може бути державної (заснований на державній формі

власності), комунальної (заснований на комунальній формі власності) або

приватної (заснований на приватній формі власності) форми власності.

Відпочинкова зміна - період перебування дитини в дитячому закладі

оздоровлення та відпочинку не менше 14 днів.

Оздоровча зміна - період перебування дитини в дитячому закладі

оздоровлення та відпочинку не менше 21 дня, протягом якого дитина

отримує послуги з оздоровлення та відпочинку.

Профільна зміна (туристична, спортивна, додаткової освіти: юних

біологів, математиків, екологів тощо) - період перебування дитини в

дитячому закладі оздоровлення та відпочинку, протягом якого дитина крім

послуг з оздоровлення та відпочинку отримує комплекс послуг, спрямованих

на розвиток певних здібностей та інтересів.

Тематична зміна - оздоровча або відпочинкова зміна, протягом якої

дитина крім послуг з оздоровлення та відпочинку отримує комплекс

додаткових послуг, спрямованих на розвиток її здібностей та інтересів за

напрямами позашкільної освіти, фізичної культури та спорту, соціальної

реабілітації, соціального захисту тощо за спеціальною програмою.

Дитячі оздоровчі заклади розподіляються:

- за місцезнаходженням: за межами населеного пункту, у межах населеного

пункту;

- за режимом роботи: цілодобові, з денним перебуванням (не менше 6

годин);

- за терміном роботи: цілорічного функціонування, сезонного (протягом

оздоровчого сезону), змінного (протягом зміни);

- за типами:

- заміські, які розташовані у приміщенні (окремому будинку) за межами

населеного пункту, де діти перебувають цілодобово;

- санаторного типу, де діти перебувають цілодобово і де поряд із

оздоровчими надаються комплекси медичних профілактичних послуг,

спрямованих на запобігання захворюванням. З урахуванням специфіки

захворювань дітей такі заклади можуть бути спеціалізованими;

- профільні, у яких діти перебувають цілодобово і в яких поряд з

оздоровчими надаються комплекси послуг, спрямованих на розвиток у дітей

певних здібностей та інтересів;

- з денним перебуванням, які створюються на базі навчальних закладів і де

діти перебувають упродовж дня;

- праці та відпочинку, у яких діти перебувають цілодобово і де поряд з

оздоровчими надаються комплекси послуг, спрямованих на формування у

дітей трудових інтересів та навичок;

- комплексні, що поєднують 2 і більше типів (заміські санаторного типу,

профільні з денним перебуванням, профільні заміські).

Види таборів класифікуються не за змістом діяльності, а за місцем

розміщення (базування) дітей.

Стаціонарні табори (спеціально створювані як дитячі оздоровчі

установи, переважно - за містом).

Табори, що створюються на пристосованій базі (тобто в приміщеннях

установ і організацій, які спочатку не створювалися як оздоровчий дитячий

табір, - в школах, установах додаткової освіти дітей, у військовій частині, на

турбазі, профілакторії і так далі).

Польові (палаткові) табори.

Літні трудові табори, оборонно-спортивні табори, спортивні,

профільні(юних екологів, археологів, рятувальників та ін.) є змінами

оздоровчих таборів.

До дитячих закладів відпочинку належать:

табір з денним перебуванням - заклад, тимчасово утворений у навчальному

закладі, закладі культури, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, в

якому забезпечується належний догляд за дітьми, виховний процес, їх

повноцінне дозвілля, розвиток творчих здібностей та інтересів і де діти

перебувають протягом дня, але не менше 6 годин;

дитячий заклад праці та відпочинку - заклад з денним або цілодобовим

перебуванням, у якому поряд з відпочинком організовується трудова

діяльність з метою формування у дітей трудових інтересів і навичок;

наметове містечко - тимчасово діючий заклад з денним або цілодобовим

перебуванням, облаштований на спеціально відведеній території, що

відповідає санітарно-гігієнічним вимогам та нормам, у якому здійснюється

комплекс заходів, спрямованих на формування у дітей навичок безпечної

життєдіяльності, самообслуговування, колективізму.

До дитячих закладів оздоровлення належать:

дитячий заклад санаторного типу - заклад, у якому діти перебувають

цілодобово і де поряд з оздоровчими надається комплекс медичних послуг,

спрямованих на поліпшення стану їхнього здоров'я, запобігання

захворюванням. З урахуванням природно-кліматичних умов, наявної

лікувально-оздоровчої бази, кадрового забезпечення такі заклади можуть

бути спеціалізованими;

дитячий центр - заклад, що функціонує протягом року, в якому діти

перебувають цілодобово. Центр має відповідне кадрове забезпечення,

спеціально відведену територію, матеріально-технічну базу, які відповідають

санітарно-гігієнічним нормам, для організації оздоровлення, відпочинку та

навчання дітей;

позаміський заклад оздоровлення та відпочинку - заклад, що функціонує

протягом року, сезонно або під час канікул, у якому діти перебувають

цілодобово. Заклад повинен мати спеціально відведену територію, що

знаходиться в курортній або заміській зоні, матеріально-технічну базу, що

відповідає санітарно-гігієнічним нормам, кадрове забезпечення для

організації оздоровлення. Відповідний заклад також може належати до

закладу відпочинку.

Другий підхід до видової різноманітності змін таборів визначається

основною змістовною діяльністю.

За цією ознакою табору (зміни) можуть кваліфікуватися як спортивно-

оздоровчі, туристські, праці і відпочинку, санаторні (профілактичні),

культурно-пізнавальні, інтелектуальні, профільні, сімейного типу.

Спортивно-оздоровчі табори (зміни), вид оздоровчо-освітньої діяльності,

що являється :

а) продовженням учбово-тренувального процесу для юних спортсменів,

вихованців дитячо-юнацьких спортивних шкіл;

б) рекреативно-оздоровчою зміною для тих, що навчаються, де основним

змістом діяльності буде розвиток швидкісних, силових, рухових якостей,

витривалості і тому подібне в одному з видів фізкультурно-оздоровчої або

спортивної спрямованості.

Туристські табори (зміни) :

а) польові (палаткові) табори по різних видах туризму і краєзнавства

(водний, піший, гірський і тому подібне) з практичним відробітком

туристських навичок на основі теоретичних навичок, отриманих такими, що

навчаються в об'єднаннях туристський, - краєзнавчого спрямованості на

протязі року.

б) табори, що проводяться в польових умовах, де активно

використовуються туристські навички для тих, що навчаються різній мірі

підготовленості.

Табори (зміни) праці і відпочинку тих, що навчаються - форма

практичного набуття навичок, залучення до суспільно-корисної діяльності,

що поєднує формування навичок здорового способу життя в період канікул з

цілодобовим або денним перебуванням.

Санаторні профілактичні табори (зміни) - форма активної реабілітації

тих, що навчаються, що мають недоліки фізичного (психічного) розвитку,

або що потребують активного оздоровлення з використанням належної

медичної бази.

Культурно-пізнавальні табори (зміни) - форма активного відпочинку як

стаціонарна, так і пересувна, де провідними видами спільної діяльності

педагога і що навчається являється націленість на творче освоєння світу. Цей

вид табору може бути організований у формі творчої дачі, майстерні,

фестивалю, огляду, екскурсії і тому подібне форм організації життєдіяльності

тих, що навчаються.

Інтелектуальні табори (зміни) - форма активного відпочинку і освоєння

освітніх програм як предметних (математики, фізики, філології і тому

подібне), так і інтеграційних (інтелектуальних ігор, шахів).

Профільні табори (зміни) - форма освітньої і оздоровчої діяльності з

творчо обдарованими або соціально активними дітьми, що проводиться як

зміна по напрямах діяльності (профілю): юних техніків, туристів-краєзнавців,

екологів, спортсменів, математиків, філологів, журналістів, рятувальників,

моряків, автомобілістів, волонтерів, активу дитячих і молодіжних

громадських об'єднань, зимова і літня профільна школа по різних видах

дитячої творчості і тому подібне, в період канікул з цілодобовим або денним

перебуванням тих, що навчаються і вихованців.

Сімейні табори - форма спільної співтворчості організації дозвілля

батьків, дітей і педагогів в рекреативной середовищі табірного простору.

Оздоровчі, відпочинкові та профільні зміни можуть комплектуватися

одночасно дітьми всіх вікових груп. Перерва між змінами не має бути менше

двох днів.

Для оздоровлення та відпочинку дітей можуть використовуватися

санаторно-курортні заклади, пансіонати, бази відпочинку, санаторії-

профілакторії, оздоровчі комплекси підприємств, установ та організацій,

професійних спілок за умови надання зазначеними закладами послуг з

оздоровлення та відпочинку відповідно до державних соціальних стандартів

оздоровлення та відпочинку дітей.

З урахуванням віку та інтересів дітей у дитячому оздоровчому закладі

створюються групи (загони), наповнюваність яких визначається відповідно

до державних санітарних правил і норм улаштування, утримання і організації

режиму діяльності дитячих оздоровчих закладів.

Дитячий оздоровчий заклад працює за календарним планом роботи,

затвердженим керівником закладу, погодженим із засновником (власником).

Виховний процес у дитячому оздоровчому закладі здійснюється

відповідно до індивідуальних можливостей, інтересів, нахилів і здібностей

дітей, з урахуванням їх віку, психофізичних особливостей, стану здоров'я та з

використанням різноманітних організаційних форм роботи та інших форм

роботи, передбачених статутом (положенням).

Дитячий оздоровчий заклад може організовувати роботу своїх гуртків,

груп та інших творчих об'єднань у приміщеннях за межами закладу, якщо

вони пристосовані для перебування там дітей, чи на базі спортивних споруд

та стадіонів на підставі укладених з їх власниками угод.

У дитячому оздоровчому закладі можуть функціонувати методична

рада, комісії, об'єднання за напрямами діяльності, до складу яких входять

педагогічні та медичні працівники дитячого оздоровчого закладу й інші

учасники виховного та оздоровчого процесу.

Пришкільний табір (далі табір) є позашкільним оздоровчим закладом,

метою діяльності якого є реалізація права кожної дичини на повноцінний

відпочинок, оздоровлення, забезпечення змістовного дозвілля, задоволення

інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальних потреб.

Пришкільний табір за режимом роботи є табором з денним

перебуванням (не менше 6 годин), за терміном роботи змінним (діє протягом

зміни), за типом з денним перебуванням, який створюється на базі

навчального закладу і де діти перебувають упродовж дня.

Тривалість оздоровчої зміни у пришкільному таборі становить не

менше 14 робочих діб.

Пришкільний табір пропагує здоровий спосіб життя та забезпечує

дітям, які перебувають в ньому:

- захист життя і здоров'я;

- належні умови для повноцінного оздоровлення і відпочинку, розвитку

їхніх творчих здібностей, занять фізичною культурою, туризмом, природо-

охороною та краєзнавчою роботою, суспільно корисною працею, оволодіння

іншими корисними навичками тощо;

- добровільний вибір видів діяльності та дозвілля;

- користування матеріально-технічною, культурно-спортивною,

оздоровчою, навчально-виробничою та іншою наявною базою пришкільного

табору;

- вільне висловлювання поглядів, думок, переконань;

- захист від будь-яких форм експлуатації, насилля з боку педагогічних

та інших працівників табору, пропаганди релігійних конфесій.

У пришкільному таборі створюються групи (загони), наповнюваність

яких визначається відповідно до державних санітарних правил і норм

улаштування, утримання і організації режиму діяльності дитячих оздоровчих

закладів.

Пришкільний табір працює за календарним планом роботи,

затвердженим керівником закладу, погодженим із засновником.

Пришкільний табір створюється на базі загальноосвітнього навчального

закладу і діє на підставі Положення, затвердженого засновником.